|
|
Скачати 3.65 Mb.
|
Коло читанняКоло читання молодших школярів охоплює твори для дітей цієї вікової групи з кращих надбань української та зарубіжної літератури. Твори усної народної творчості — малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів'я, приказки, ігровий фольклор; легенди, казки. Літературні казки українських та зарубіжних авторів. Твори українських письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання. Твори сучасної дитячої української та зарубіжної літератури. Дитяча періодика: газети і журнали. Довідкова література: словники, довідники, енциклопедії для дітей. За жанрово-родовими формами — це епічні твори: казки, байки, оповідання, повісті, повісті-казки; ліричні: пейзажна лірика, сюжетна лірика, вірші-роздуми; драматичні: дитячі п'єси. За тематичним спрямуванням — твори про природу у різні пори року; твори про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім'ї, школі; ставлення до природи, людей, праці; твори, у яких звучать мотиви любові і пошани до рідної землі, мови, традицій українського та інших народів; які містять морально-етичні поняття (добро, співчуття, людяність, честь, дружба і т. ін.); гумористичні твори; науково-художні твори про живу і неживу природу; пригодницькі твори, фантастика. Формування і розвиток навички читанняПротягом навчання в початковій школі учні оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін. Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них як окремо, так і в сукупності, підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця якість передбачає розуміння більшої частини слів у тексті, вжитих як у прямому, так і в переносному значеннях, змісту кожного речення тексту, смислових зв'язків між ними і частинами тексту, фактичного змісту тексту, основного його смислу. Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання — вголос і мовчки. Читання вголос — це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки — читання "очима", без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам'ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос. * У 1—2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв'язне усне й писемне мовлення. З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки. У 3—4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання. Літературознавча пропедевтикаПередбачає ознайомлення школярів (на елементарному рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу твору. Так, в учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ — у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), про тему та основну думку твору. Хоча у програмі літературознавчу пропедевтику виділено в окрему змістову лінію, відпрацювання окреслених понять здійснюється у процесі всіх видів читацької діяльності. Усвідомлення жанрової специфіки творів Під час навчання молодші школярі ознайомлюються зі значущими одиницями художніх, науково-художніх текстів, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казку, оповідання, вірш, байку, малі фольклорні форми (загадка, прислів'я); ігровий фольклор (скоромовка, лічилка, календарно-обрядова поезія тощо). Засвоєння школярами літературних форм, їх жанрової специфіки організовується з урахуванням пізнавальних можливостей дітей. Так, учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія доступніша учням 4-х класів. Методика опрацювання літературного матеріалу, його розташування по класах здійснюється таким чином, щоб поступово змінювалось сприймання дитиною твору, поступово ускладнювалися способи його прочитання, усвідомлення, відтворення. Смисловий і структурний аналіз творуАналіз літературного твору ґрунтується на особливостях сприймання молодшими школярами літератури як мистецтва слова. Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту — це сприймання художнього образу, усвідомлення художньої ідеї твору, науково-художнього — розуміння передусім смислових зв'язків, узагальнених висновків, істотних ознак, понять, явищ (наприклад, природничого, історичного змісту тощо). Ці завдання зумовлюють вибір засобів для їх розв'язання, тобто визначають, які літературознавчі знання і в якому обсязі будуть потрібні учням, які спостереження за жанровою специфікою того чи іншого твору варто зробити, які прийоми аналізу тексту виявляються найбільш доцільними тощо. Аналізу тексту передує первинне цілісне, безпосереднє, емоційне сприймання учнями твору, цілеспрямоване перечитування, обдумування цілісного змісту та окремих його фрагментів. У процесі такої аналітико-синтетичної діяльності учні розмірковують над тим, як починається твір, яким чином далі розгортаються події, чим він закінчується. Предметом цілеспрямованого аналізу стає виявлення смислових зв'язків між персонажем, місцем дії і подіями в епічному творі. Усвідомлення цих зв'язків складає основу початкового уявлення про сюжет і композицію художнього твору. Аналізу підлягають не всі елементи тексту, а лише ті, які найбільш яскраво виражають ідею твору, що вивчається. Глибшому сприйманню змісту твору, у якому відображено процес становлення характеру персонажа, сприятиме аналіз композиції (використовується прийом складання плану). Це дасть змогу виявити причиново-наслідкові зв'язки між епізодами, мотиви вчинків героя, простежити розвиток якостей його особистості. У пейзажній ліриці найголовнішим для усвідомлення ідеї твору є виявлення сили і динаміки почуттів поета, сприймання засобів художньої виразності, за допомогою яких автор створює художній образ природи. Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору Цілісне сприймання змісту твору, усвідомлення його ідеї нерозривно пов'язане з умінням сприймати засоби художньої виразності відповідно до їх функцій у художньому творі. Основою такого сприймання й оцінки зображуваного є уявлення про слово як засіб створення художнього образу. Учні під керівництвом учителя навчаються бачити особливості авторського вибору слова, засоби вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв. Усвідомлення ролі засобів виразності у творі дає змогу повніше відтворити в уяві картини життя, змальовані письменником, встановити зв'язок між ними, зрозуміти авторську позицію, що в свою чергу сприяє проникненню в емоційну тональність твору. Оволодіння цими читацькими аналітичними уміннями створює умови для розвитку у школярів здатності емоційно точно реагувати на зміст прочитаного (прослуханого) твору, виявляти й усвідомлювати свої почуття, формувати уміння відбирати і використовувати для власних оцінних суджень адекватні мовленнєві засоби. Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках читання і в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок, віршів тощо. Визначені змістові лінії курсу "Читання" є наскрізними — від 2 до 4 класу. У програмі вони представлені автономно, однак у навчальному процесі реалізуються комплексно, у взаємозв'язку: формуються і навичка читання, і процес сприймання, розуміння тексту твору і т. ін. Методична реалізація змісту курсу "Читання" потребує гнучкого підходу до визначення цілей, структури уроків, відбору методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів. За структурою уроки читання, як правило, присвячені вивченню нової теми, зокрема, центральним етапом є робота над текстом твору. Вибір методів і прийомів має широкий діапазон: розповідь, бесіда (вступна, узагальнююча), самостійна робота учнів з текстом, смисловий і структурний аналіз, виразне читання вчителя, постановка проблемних і пізнавальних завдань, комплексне поєднання слова вчителя з художніми ілюстраціями і фонозаписами, ігрові прийоми, конструювання і переконструювання тексту, інсценізація, різні види завдань літературно-творчого характеру і т. ін. У поєднанні методів і прийомів навчання слід прагнути до активізації пізнавальної і емоційно-почуттєвої сфери учнів, залучення їх до діалогічної взаємодії з текстом, самовираження у творчій діяльності. Робота з текстом повинна мати системний характер. Його повноцінне сприймання і розуміння передбачає взаємодію мотиваційного, змістового, операційного компонентів читацької діяльності, поетапність досягнення смислової і образної цінності твору. У структурі уроків читання це виявляється в емоційній і змістовій підготовці дітей до сприймання твору, роботі з текстом, до читання (вправляння у правильності читання, прогностичності уміння, вибіркове пояснення слів-виразів, розгляд ілюстрацій тощо); усвідомлення тексту у процесі читання (супровідна словникова робота, коментар фактів, подій); робота з текстом після читання (розуміння художніх засобів, смислів шляхом визначення причиново-наслідкових зв'язків, оцінних суджень, головної думки). Повторне звернення до тексту має на меті його поглиблений смисловий і структурний аналіз, який дає змогу якнайповніше сприйняти й усвідомити ідейну й образну значущість, створити передумови для виконання учнями творчих завдань у зв'язку з прочитаним (творчий переказ, твори за аналогією, реконструювання тексту, віршування, складання загадок тощо). Особливу увагу слід приділити розумінню учнями текстів. Безпосереднє, первинне розуміння досягається відразу, воно зливається по суті із сприйманням. Опосередковане розуміння розгортається поступово. Це — складна аналітико-синтетична діяльність, яка охоплює різні мислительні операції, має емоційне забарвлення. Розуміння тексту залежить від особистого досвіду, техніки читання, розвитку пам'яті, емоційного стану читача. Повне відтворення учнями тексту ще не гарантує його достатнього розуміння. Якщо школяр розуміє прочитане, він знаходить істотні ознаки й зв'язки у зображуваному, диференціює істотне і неістотне, порівнює, висловлює оцінні судження тощо. Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання потребує глибокої індивідуалізації читацької діяльності учнів. Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень (зокрема, темп читання, виразність) характерологічних особливостей учнів. Цей підхід має відобразитися і в диференціації змісту, і в складності домашніх завдань, зокрема, якомога ширше слід застосовувати завдання на вибір, творчу роботу з текстом. Цілеспрямоване формування читацької діяльності молодших школярів на уроках знаходить своє продовження й розвиток в організації позакласного читання, яке є невід'ємною складовою курсу "Читання". ПРОГРАМА 2 клас Коло читання — твори дитячої літератури, доступної і цікавої школярам цієї вікової групи. Усна народна творчість: малі фольклорні форми — загадки, скоромовки, лічилки, дитячий ігровий фольклор, казки про тварин, приказки, прислів'я. Літературні казки (І.Франко, Олена Пчілка, Н.Забіла, О.Іваненко, В.Сухомлинський). Загадки (Л.Глібов, Марійка Підгірянка, Т.Коломієць, Л.Паниченко, Л.Куліш-Зіньків). Скоромовки (Олена Пчілка, Г.Бойко). Поезія (сюжетний вірш, пейзажна лірика: Т.Шевченко, Леся Українка, Олена Пчілка, М.Рильський, Олександр Олесь, Марійка Підгірянка; Ю.Будяк, В.Гринько, Микола Вороний, П.Воронько, В.Голобородько, Г.Демченко, Н.Забіла, А.Камінчук, Н.Кир'ян, Т.Коломієць, Л.Костенко, А.Костецький, П.Король, В.Крищенко, А.Малишко, А.М'ястківський, К.Перелісна, П.Ребро, П.Осадчук, В.Самійленко, О.Сенатович, М.Стельмах, Й.Струцюк, В.Терен, Г.Чубач). Проза ( оповідання, уривки з повістей: М.Коцюбинський, В.Артамонова, О.Буцень, А.М'ястківський, В.Сенцовський, В.Сухомлинський, М.Трублаїні, Г.Тютюнник, В. Чухліб). Гумористичні твори ( Остап Вишня, Д. Білоус, С.Васильченко, Г.Бойко, А.Григорук, Т.Коломієць, В.Нестайко, І.Січовик, І.Світличний, із шкільного гумору). П'єси ( Олександр Олесь, І.Прокопенко). Науково-художня література (А.Григорук, О.Копиленко, П.Утевська). Сторінками дитячих журналів "Малятко", "Барвінок" (вірші, казки, оповідання, пізнавальна інформація). Зарубіжна література (П.Єршов, С.Маршак, А.Ліндгрен, А.Мілн, Р.Распе, О.Толстой). Визначене коло читання є орієнтиром для укладачів підручників, учителів у відборі і систематизації літературних творів за жанровими, тематичними, монографічними та іншими ознаками. Формування і розвиток навички читання1. Спосіб читання. Формування навичок усвідомленого, правильного, плавного читання цілими словами вголос. Формування початкових умінь читати мовчки. 2. Темп читання. Формування прийомів розвитку темпу читання вголос, розширення оперативного поля читання. Формування уміння уповільнювати та пришвидшувати темп читання (за завданням учителя), співвідносити темп читання зі змістом твору. 3. Правильність читання. Удосконалення звукової культури мовлення: розвиток чіткої дикції на основі введення спеціальних вправ для розминки і тренування артикуляційного апарату, для відпрацювання правильної вимови звуків рідної мови в словах і фразах. Навчання правильної (за нормами орфоепії) вимови слів та правильного їх наголошування під час читання. 4. Усвідомленість читання. Смислове розуміння слів у тексті як у прямому, так і в переносному значеннях; усвідомлення смислових зв'язків між реченнями і частинами тексту. Розвиток смислової здогадки (антиципації). Цілісне сприймання і розуміння тексту. 5. Виразність читання. Формування умінь дотримуватися пауз між реченнями, а також ритмічних пауз, обумовлених розділовими знаками і змістом тексту. Формування найпростіших прийомів регулювання темпу читання, сили голосу, тону залежно від змісту та жанрової специфіки твору. Літературознавча пропедевтикаТема та основна думка твору (про кого, про що йдеться у творі? Що основне хотів сказати письменник?). Сюжет і композиція (без уживання термінів; на матеріалі невеликих за обсягом і нескладних за будовою художніх текстів). Послідовність подій у творі, їх причиново-наслідкові зв'язки, випадок, епізод. Герой (персонаж) твору; вчинки героя, портрет, мова. Автор твору (початкове уявлення про те, як пов'язані автор — твір — тема). Мова художнього твору (образність і точність слововживання). Жанр (ознайомлення з найпростішими жанровими особливостями дитячого ігрового фольклору, загадки, казки, вірша, оповідання). Усвідомлення жанрової специфіки творів —впізнавання і називання жанру твору Дитячий ігровий фольклор. Ознайомлення учнів із зразками дитячої фольклорної поезії; розучування і відтворення їх в ігровій формі, опредмечування змісту (ілюстрування, ліплення, інсценізація тощо). Загадка — популярний жанр народної творчості, що розповідає про предмет, явища, їх істотні ознаки, але не називає їх. Образність у зображенні предмета загадки. Формування у дітей уміння порівнювати предмети, явища загадки і відгадки, знаходити в них спільне. Українські народні та літературні загадки. Казка як фольклорний художній твір, у якому є вимисел, фантазія. Народні казки про тварин. Герої казок про тварин, їхні вдача, вчинки. Послідовність і розвиток подій у казках про тварин. Казкові прикмети: традиційні зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, звертання. Поняття про літературну казку. Вірш. Графічна форма тексту. Рима, ритм, настрій у вірші; автор твору, думки і почуття автора. Декламація віршів. Інтонаційні мовні та позамовні засоби виразності (сила голосу, темпоритм, тон, міміка, жести). Виявлення ознак (слів, словосполучень, розділових знаків у тексті), що вказують на необхідність зміни засобів виразності під час читання (декламації). Найпростіші прийоми заучування віршів напам'ять (за опорними малюнками, опорними словами). Розвиток поетичного слуху. Спостереження за звукописом. Оповідання як невеликий розповідний художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героя. Реалістичність подій у творі. Персонажі (герої) оповідання, їхні вчинки, мотиви поведінки. Автор оповідання, його ставлення до героя, його вчинків. Тема, основна думка твору. Смисловий і структурний аналіз текстуФормування умінь знаходити і пояснювати смислові зв'язки між реченнями, частинами тексту. Поняття про абзац. Усвідомлення ролі абзаців у тексті. Послідовність подій у творі, орієнтування у структурі тексту: зачин, основна частина, кінцівка. Формування умінь складати картинний план, простий план до невеликих за обсягом і нескладних за будовою епічних творів. Формування умінь розуміти запитання вчителя до тексту, точно і змістовно відповідати на нього, знаходити в тексті речення, які підтверджували б висловлену думку. Формування уміння ставити запитання до тексту (під керівництвом учителя). Заголовок. Формування умінь усвідомлювати зв'язок заголовка твору із змістом, основною думкою, добирати варіанти заголовків до тексту, вибирати найбільш вдалий. Розвиток смислової здогадки — антиципації під час читання (слухання), умінь прогнозувати орієнтовний зміст тексту на основі заголовка, ілюстрацій. Розвиток умінь свідомо перечитувати текст з метою отримання відповіді на поставлене запитання. Розвиток умінь правильно і точно називати персонажів твору, в т.ч. з використанням характеристик, поданих у творі (наприклад, лінива дівчинка, заєць-боягуз). Формування умінь знаходити в тексті ключові слова, а також слова і речення для характеристики героя (опис зовнішності, мова), подій, місця дії і т. ін.; формування умінь визначати тему та основну думку твору (з допомогою вчителя). Засоби художньої виразності, емоційно-оціннеставлення до змісту твору Практичне ознайомлення учнів із засобами художньої виразності у тексті (епітет, порівняння, метафора). Вживання слів у тексті в переносному значенні. Формування умінь відтворювати уявні образи на основі зіставлення реалістичного і образного опису предмета чи явища. Формування умінь передавати свої враження, почуття від прочитаного за допомогою зв'язних висловлювань та ілюстрацій, відтворювати зміст тексту з урахуванням специфіки мови твору, використовувати яскраві, образні вислови, вжиті в тексті твору. Формування умінь визначати загальний емоційний настрій твору, адекватно емоційно реагувати на його зміст. Розвиток в учнів здатності відчувати радість, задоволення від повторного слухання чи перечитування творів художньої літератури. Формування умінь використовувати відповідну лексику твору для характеристики персонажа, висловлювати найпростіші оцінні судження про вчинок героя, його ставлення до природи, людей, рідної землі і т.п., умінь обґрунтовувати свої судження. Розвиток творчої діяльності учнівна основі прочитаного Ілюстрування художніх образів твору, зіставлення виконаних малюнків з картинами, створеними письменником. Створення ігрових ситуацій, у яких учні виступають у ролі авторів, акторів і глядачів. Колективне складання варіантів кінцівок до відомих казок. Складання письмових творів-мініатюр про казкових героїв. Складання усних оповідань (розповідей) від імені одного з героїв (за поданим планом); інсценування прочитаного. Заповнення пропусків у художньому описі предмета. Складання загадок, лічилок, небувальщин тощо. Віршування (з допомогою вчителя). Основні навчальні результатиУчні повинні знати: — прізвища, імена письменників, з творами яких неодноразово зустрічались під час навчання (5—6); — назви найвідоміших фольклорних казок, які вивчались протягом року; — напам'ять 6—7 віршів та прізвища, імена їх авторів, 2—3 скоромовки; * — відповідну оцінну лексику (чесний, працьовитий, добрий, сміливий, хоробрий, боягуз, лінивий і т.п.). Учні повинні вміти: — уважно слухати читання вчителем літературного твору, розуміти його фактичний зміст, відповідати на запитання за прослуханим; — правильно, плавно, свідомо читати вголос цілими словами у темпі 40—60 слів за хвилину наприкінці навчального року (допускається поскладове читання важких для дітей цієї вікової групи слів); — користуватися найпростішими інтонаційними засобами виразності: дотримуватись пауз, обумовлених розділовими знаками в тексті; інтонувати кінець речення; регулювати темп читання, силу голосу (за завданням учителя); — розрізняти казку, вірш, оповідання, загадку, скоромовку (практично); — визначати послідовність подій у творі (що було спочатку, потім, чим закінчується твір?); — знаходити в тексті речення, які підтверджують усне висловлювання; —знаходити в тексті слова, вирази, які характеризують героїв твору, їхню поведінку, події (з допомогою вчителя); — розрізняти у тексті мову автора і мову дійових осіб; — пояснювати зв'язок заголовка із змістом твору: чому так названо твір? (у випадках, коли заголовок прозоро відображує основний зміст); — складати картинний план, простий план до невеликого за обсягом та нескладного за будовою тексту (з допомогою вчителя); — правильно і точно (як у тексті) називати персонажів твору; — давати найпростіші оцінні судження поведінки, вчинків персонажів з використанням відповідної оцінної лексики; — визначати загальний емоційний настрій твору (з допомогою вчителя); — близько до тексту розповідати невеликі за обсягом казки, оповідання; — користуватися найпростішими прийомами заучування напам'ять віршів (за опорними малюнками, опорними словами); — після попередньої підготовки виразно декламувати вивчені вірші; — помічати, пізнавати у тексті яскраві, образні слова, вирази (епітети, порівняння, метафори — без вживання термінів), на елементарному рівні пояснювати, з якою метою використовуються у тексті ці засоби виразності; — визначати тему та основну думку твору (з допомогою вчителя); — користуватися запитаннями і завданнями до тексту, розділу (у навчальній книжці); — брати участь у найпростіших формах інсценізації (читання за ролями, передача голосом, жестами, ходою, мімікою вдачі, рис характеру персонажів казок тощо). Програму підготували: Олександра Савченко, віце-президент АПН України; Валентина Мартиненко, канд. пед. наук, ст. науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України МАТЕМАТИКА Пояснювальна записка Вивчення математики в початковій школі забезпечує оволодіння учнями системою математичних знань, умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті та достатніх для успішного оволодіння іншими предметами і забезпечення наступності із основною ланкою школи. В учнів формуються початкові уявлення про число, величину, міцні обчислювальні навички з натуральними числами і нулем, первинні вміння вимірювання та обчислення величин; наочно-чуттєві уявлення про геометричні фігури, графічні уміння. Ознайомлення дітей з математикою як особливим методом світопізнання, розуміння ними зв'язку математики з дійсністю, уявлення про математичне моделювання сприяють розвитку наукового світогляду. Використання фактів з історії математики формує в учнів уявлення про математику як невід'ємну частину загальнолюдської культури. Вивчення математики створює широкі можливості для розвитку розумових здібностей молодших школярів: пам'яті, логічного і критичного мислення, інтуїції, уяви, уваги, інформаційної культури, формування первинних умінь доказово міркувати і пояснювати свої дії, математизувати реальні ситуації. Навчання тісно пов'язане з формуванням мовленнєвої культури учнів. Досягнення повного свідомого засвоєння математичних знань неможливе без оволодіння потрібним для цього мовним матеріалом. Уроки математики збагачують учнів математичною термінологією, а також необхідним для її засвоєння словниковим запасом. У процесі навчання математики здійснюється виховання молодших школярів: формуються позитивні якості особистості, риси характеру, емоційно-вольова сфера, їх самостійність, саморегуляція, чесність, наполегливість, працелюбство, акуратність. Програма з математики для 1—4 класів будується за змістовими лініями, визначеними Державним стандартом початкової загальної освіти: — властивості та відношення предметів. Лічба; — числа і дії над ними; — числові та буквені вирази; — рівняння і нерівності; — геометричні фігури та їх властивості. Геометричні тіла; — вимірювання геометричних величин та обчислення їх значень; — величини та одиниці вимірювання величин. Змістова лінія "Числа і дії над ними" проходить наскрізно через увесь початковий курс математики і є стрижнем, навколо якого вибудовуються всі інші змістові лінії курсу. У курсі математики початкової школи уточнюються, поглиблюються і розвиваються сенсорні уміння молодших школярів, за допомогою яких вони можуть успішно орієнтуватися в навколишньому світі (змістова лінія "Властивості та відношення предметів. Лічба"). Зміст навчання спрямовується на засвоєння певних сенсорних еталонів та оволодіння способами обстеження різноманітних предметів, приділяється увага з'ясуванню, поповненню і систематизації знань, умінь та навичок учнів, яких вони набули в дошкільний період. Опрацювання понять про натуральне число і число нуль та арифметичні дії здійснюється протягом усього навчання в початковій школі (змістова лінія "Числа і дії над ними"). Ставляться завдання сформувати в учнів уявлення про натуральне число і десяткову систему числення, домагатися усвідомлення математичних понять, засвоєння змісту і прийомів виконання арифметичних дій, виробити міцні обчислювальні навички, вміння використовувати взаємозв'язки між прямими та оберненими діями, між компонентами і результатами дій, вміння зіставляти, порівнювати, протиставляти пов'язані між собою арифметичні об'єкти. Початковий курс математики містить елементи алгебри (змістові лінії "Числові та буквені вирази", "Рівняння і нерівності"). Вивчення елементів алгебри в початкових класах сприяє узагальненню знань учнів про число, арифметичні дії і відношення. Школярі одержують початкові відомості про математичні вирази, числові рівності і нерівності, ознайомлюються з буквеною символікою, розв'язують задачі з буквеними даними, вчаться розв'язувати найпростіші рівняння і нерівності, набувають початкових умінь розв'язування задач на одну дію за допомогою рівнянь, у них формується перше уявлення про функціональну залежність. Вивчення елементів геометрії (змістові лінії "Геометричні фігури та їх властивості. Геометричні тіла", "Вимірювання геометричних величин та обчислення їх значень") розвиває просторові уявлення, образне мислення, сприяє систематизації знань про числа і дії над ними, готує до вивчення систематичного курсу геометрії. Моделі і зображення геометричних фігур застосовуються як дидактичний матеріал для вивчення чисел і арифметичних дій над ними, для розв'язування задач. Молодші школярі вчаться розпізнавати найпростіші геометричні фігури на малюнках, моделях і оточуючих предметах, оволодівають елементарними графічними уміннями, навичками роботи з креслярськими інструментами. Вивчення величин (змістова лінія "Величини та одиниці вимірювання величин") — один із засобів зв'язку навчання математики з життям. Ознайомлення учнів з величинами та їх одиницями, формування відповідних умінь і навичок проходить у тісному зв'язку з формуванням поняття натурального числа, з вивченням арифметичних дій над числами, з формуванням поняття геометричної фігури. Молодші школярі набувають деяких практичних навичок вимірювання величин, вчаться використовувати співвідношення між величинами під час розв'язування задач. Задачі в математичній освіті учнів посідають особливе місце. З одного боку, вони складають специфічний розділ програми, зміст якого учні мають засвоїти, а з другого — виступають як дидактичний засіб навчання, виховання і розвитку учнів. Здійснення дидактичних функцій задач можливе за умови, коли учні набудуть певних уявлень про сутність задач, оволодіють уміннями їх розв'язувати. Цього можна досягти: формуванням в учнів уявлень про структуру простої і складеної арифметичних задач; ознайомленням з різними способами розв'язування задач; розвитком умінь застосовувати знання про арифметичні дії і залежності між величинами для складання плану розв'язування задачі; використанням загального підходу до розв'язування задач; ознайомленням з формами запису їх розв'язування; формуванням уявлення про способи перевірки правильності розв'язування задач. Учні вчаться самостійно читати текст задачі, усвідомлювати її умову і запитання, вичленовувати відомі і невідомі величини, набувають певних умінь записувати умову коротко. Важливо розвинути у молодших школярів уміння складати план розв'язування задачі, правильно вибирати потрібні дії, виконувати обчислення, перевіряти розв'язування і записувати відповіді. Необхідно звернути увагу на формування вміння розв'язувати задачі різними способами і вибирати з них найбільш раціональний. Поряд із розв'язанням готових задач корисно вправляти дітей в самостійному їх складанні. Різні види завдань, за якими складаються задачі, вводяться поступово (за малюнком, за виразом, за коротким записом, за таблицею, за схемою тощо). Матеріал у програмі подано за змістовими лініями, але послідовність оволодіння ним молодшими школярами має свої особливості: розділи, які передбачають вивчення чисел і арифметичних дій, вивчаються послідовно, як визначено в програмі. Зміст програми, спрямований на вивчення задач, величин, елементів алгебри і геометрії вивчається протягом року в тісному взаємозв'язку з арифметичним матеріалом. Повторення засвоєного матеріалу відбувається протягом навчального року. Це забезпечує систематизацію, встановлення нових зв'язків, схожості і відмінності нового і раніше вивченого матеріалу. У програмі визначено вимоги до знань, умінь і навичок учнів з математики в кінці кожного навчального року. ПРОГРАМА 1 клас 1. Властивості та відношення предметів. Розміщення предметів у просторі і на площині. Лічба предметів Виділення з групи предметів одного чи кількох предметів, які характеризуються певними властивостями (колір, розмір, форма, призначення тощо). Розуміння змісту слів: кожний, всі, решта, останній, будь-який тощо. Вміння показувати і називати один із предметів даної групи, кожний предмет, усі предмети. Порівняння предметів за розмірами (більший, менший; довший, коротший, однакової довжини; ширший, вужчий, однакової ширини; товщий, тонший, однакової товщини; вищий, нижчий, однакової висоти). Способи порівняння (накладання, прикладання, приставляння, вкладання тощо). Поняття: швидко, повільно; глибоко, мілко; рано, пізно; близько, далеко. Відношення: раніше, пізніше, далі, ближче, швидше, повільніше тощо. Розміщення предметів у просторі ( над, під, на, за, поруч, зверху, знизу, між, зліва, справа, поза, усередині, навколо). Визначення просторового розміщення предметів від самого себе, відносно іншого. Розміщення предметів на площині ( на столі, на парті, у зошиті). Визначення розміщення предметів за двома координатами — назвою рядка і стовпчика. Взаємно-однозначна відповідність. Поняття пари. Порівняння кількості предметів без перелічування (стільки само, більше, менше). Способи порівняння груп предметів за кількістю: під час виконання практичних дій з предметами ( розкладання предметів один під одним або парами по одному предмету з кожної групи) та в зошитах ( обведення пар предметів, сполучення лініями). Поняття багато і один. Лічба. Правила лічби. Кількісна і порядкова лічба предметів. Підготовка до письма: зафарбовування та обведення фігур, писання елементів цифр. Розвиток математичного мовлення: вживання термінів під час опису життєвих ситуацій. 2. Числа 1—10 та число 0 Назва і позначення чисел від 1 до 10. Число і цифра нуль. Утворення числа прилічуванням одиниці. Співвіднесення числа до групи предметів і групи предметів до числа. Попереднє і наступне числа. Називання чисел у прямому і зворотному порядку від будь-якого числа до вказаного. Порівняння чисел. Знаки >, <, =. Способи порівняння чисел: 1) з опорою на попереднє порівняння груп предметів; 2) порівняння суміжних чисел на основі правила про утворення наступного числа; 3) на основі знання властивостей натурального ряду чисел. Склад числа. Визначення складу числа за малюнками, за таблицями, за практичними діями з предметами. 3. Додавання і віднімання в межах 10 Додавання. Назви компонентів та результату дії додавання (доданок, сума). Знак "+" (плюс). Віднімання. Назви компонентів та результату дії віднімання (зменшуване, від'ємник, різниця). Знак " - " (мінус). Додавання і віднімання 0. Практичні вправи на розкриття змісту дій додавання і віднімання. Зв'язок дій додавання і віднімання. Переставна властивість додавання. Прийоми додавання і віднімання. Складання прикладів на додавання і віднімання в межах кожного числа . Таблиці додавання та віднімання одноцифрових чисел у межах 10. Збільшення та зменшення числа на кілька одиниць. Поняття більше на, менше на. Різницеве порівняння чисел. Поняття: на скільки більше, на скільки менше. 4. Числа 11—20 Усна і письмова нумерація чисел 11—20. Десятковий склад чисел. Поняття десяток. Одноцифрове та двоцифрове числа. Порівняння двоцифрових чисел на основі визначення їх десяткового складу. Випадки додавання і віднімання, пов'язані з нумерацією чисел: 12 + 1, 15 - 1, та на основі знання десяткового складу чисел: 10 + 4, 14 - 4, 14 - 10. 5. Рівність, нерівність Рівності виду: 2 = 2; 5 + 2 = 3 + 4. Нерівності виду: 8 > 4, 3 < 5; 4 + 1 > 4, 4 - 1 < 4, 5 + 2 > 5, 6 - 2 < 6; 5 + 3 < 6 + 4, 5 - 3 > 4 - 3. Складання за малюнками рівностей і нерівностей. 6. Вирази Вираз. Складання виразів за малюнками, за практичними діями з предметами. Знаходження значень виразів виду: 5 + 2 + 3, 10 - 3 - 4, 5 + 4 - 7, 8 - 3 + 4. Способи читання виразів по-різному: плюс, додати, мінус, відняти, збільшити на, зменшити на, знайти суму, знайти різницю. 7. Задача Структура задачі: умова і запитання. Відмінність задачі від розповіді, запитання, загадки. Розв'язування текстових задач на застосування дій додавання та віднімання: задачі на знаходження суми або остачі, на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць, на різницеве порівняння чисел. Засвоєння окремих прийомів пошуку дії розв'язування задачі: — прикидки величини шуканого числа (більше чи менше число треба знайти); — аналіз запитання задачі і життєвої ситуації, яка подана в задачі; — короткий переказ задачі; — зображення задач за допомогою малюнків, схем, запису опорних слів. Запис розв'язування задач у вигляді відповідного прикладу. Творча робота над задачею: добір запитання до умови; числових даних; складання задач за практичними діями з предметами і за малюнками, прикладом, сюжетом тощо; порівняння задач. 8. Величини Довжина відрізка. Одиниці довжини — сантиметр, дециметр. Відстань. Вимірювання довжини відрізків. Побудова відрізків заданої довжини за допомогою лінійки. Маса. Одиниця маси — кілограм. Об'єм. Одиниця об'єму — літр. 9. Геометричні фігури Розпізнавання геометричних фігур: круг, трикутник, чотирикутник, п'ятикутник, шестикутник; лінії: прямі, ламані, криві; точки, відрізки і промені, їх зображення. Визначення знайомих геометричних фігур у фігурах складної конфігурації. Складання геометричних фігур з паличок. |
| ПРОГРАМИ ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ Програма для середньої загальноосвітньої школи. "Українська мова", 3—4 кл. (авт. Вашуленко М. С., Гудзик І. П., Прищепа О. Ю.) |
Я І УКРАЇНА (інтегрований курс) Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1—2 класи. — К., Початкова школа. — С. 284—292. Вона розроблена відповідно до Державного... |
| Програми для середньої загальноосвітньої школи «Українська мова», авт. Вашуленко М. С., Ґудзик І. П., Пономарьова К.І., Прищепа О. Ю |
ПОЛОЖЕННЯ ПРО БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ середньої загальноосвітньої школи... Батьківський комітет школи керується у своїй роботі Положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, планом роботи школи,... |
| Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей... Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з вадами розумового розвитку |
Відділ освіти Куйбишевської райдержадміністрації Запорізької області Тестові завдання з курсу У програмі для середньої загальноосвітньої школи серед інших освітньо-виховних завдань важливе місце займає забезпечення умов для... |
| ПРОГРАМИ з читання, української мови, математики для 1-10 класів... Латна Т. Б. учитель вищої категорії, старший учитель; Пономарьова Л. Б. учитель вищої категорії, старший учитель; Коваленко Т. Г.... |
Програми курсу інформатики в школі. Зміст навчання інформатики. Планування... Проаналізуємо програму з інформатики для загальноосвітньої школи, яка була затверджена МОіН України в 2001 р |
| Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 12 класи Календарне планування для 8 класів складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 –... |
РІЧНИЙ ПЛАН роботи Карабинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів... РОЗДІЛ Організаційно-педагогічне забезпечення загальної середньої освіти (ст. 7-10) |