|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
|
Наукові та процесуальні принципи судової експертизи. Судова експертиза поєднює і процесуальні і наукові відносини, а тому при її характеристиці слід розрізняти її процесуальні і наукові принципами. Процесуальними принципами судової експертизи є: принцип законності; принцип процесуальної незалежності, самостійності, активності експерта при її проведенні; принцип об’єктивності дослідження; принцип повноти і наукової обґрунтованості висновку; розмежування фу-цій експерта та інших учасників процесу; особистої відповідальності експерта за хід і результати дослідження; принцип відповідності морально-етичним вимогам. Науковими принципами є: науково-практична спрямованість досліджень; планомірність дослідження; достовірність та очевидність результатів; наочність і спостережуваність ходів та результатів дослідження; вмотивованість використання науково-технічних засобів; обґрунтованість висновків, які повинні бути підкріплені належними елементами.
Хоча аналізу тактичних прийомів у вітчизняній науковій літературі присвячено чимало уваги, у тому числі й на фундаментальному рівні, характеристика системи тактичних прийомів, заснованих на даних наукової організації праці, залишалася поза увагою, а тому і згадують про них рідко. Водночас є очевидним, що саме ці прийоми насамперед орієнтують на належну організацію розслідування. Фактично прийомами, які використовуються в ході розслідування, є: організація та планування розслідування, мобілізація і розстановка сил, розслідування злочинів групою слідчих (бригадним методом), використання оперативно-розшукових заходів, створення слідчо-оперативних груп, організація дослідження матеріальної обстановки, використання спеціальних знань, звернення до громадськості, використання засобів масової інформації тощо. Організація розслідування, як відомо, передбачає створення умов, необхідних для ефективної роботи осіб, які залучаються до процесу розслідування. Планування розслідування – це процес організації розслідування конкретного злочину, який передбачає відповідні розрахунки і організаційні заходи з оптимального його здійснення з урахуванням затрати часу і сил. Тактичним прийомом, заснованим на даних наукової організації праці, є й розслідування злочинів групою слідчих (бригадним методом). Зокрема, бригадний метод розслідування доцільний у випадках, коли у справі багато версій, коли злочин скоєно на значній території, коли розслідується багато епізодів тощо. Поширеним є й використання оперативно-розшукових заходів, серед яких розрізняють розшукові дії та оперативні заходи. Розшукові дії здійснюються відкрито і можуть здійснюватися й самим слідчим, наприклад, розшук обвинуваченого. А оперативно-розшукові заходи здійснюються, як правило, конфіденційно і лише оперативно-розшуковими органами. Створення слідчо-оперативних груп передбачає одночасну участь кількох працівників різного профілю, зокрема слідчих і оперативних співробітників, кожний з яких застосовує при цьому свої специфічні можливості і діє в межах своєї компетенції, використовуючи при цьому свої знання, здібності та індивідуальні нахили. Діяльність таких груп створює низку переваг порівняно з іншими формами взаємодії слідчих і оперативних працівників. Одним з поширених тактичних прийомів є і звернення до громадськості, допомога якої може виявлятися в: а) участі в інформуванні населення про обставини певного злочину (напр., за допомогою засобів масової інформації).
Версія – це різновид гіпотези, якою є науково обґрунтоване припущення, що пояснює походження, існування або суть фактів і причини досліджуваного явища, а криміналістична версія – це обґрунтовані наявною інформацією припущення про обставини скоєного злочину; Перевірка версій є змістом усього процесу розслідування і включає два основних етапи: аналіз версії і практичну перевірку версії та виведених з неї наслідків, що, у свою чергу, поділяється на чотири стадії: а) виведення із версії всіх можливих наслідків, тобто формування суджень про невстановлені ще факти та обставини; б) визначення, які слідчі дії і в якій послідовності потрібно провести, щоб установити наявність або відсутність наслідків; в) проведення запланованих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; г) оцінка отриманих фактичних даних і формулювання висновку про істинність або хибність версії. Побудова версії являє собою результат логічного осмислення наявних фактів. Підставою для її побудови можуть бути будь-які фактичні дані, отримані як процесуальним так і непроцесульним шляхом. Висування версії зумовлено двома обставинами: потребою пізнання і пояснення непізнаного та наявністю для цього необхідних і достатніх фактичних даних, а які версії висувати в конкретному випадку, визначено колом обставин, що підлягають встановленню та доказуванню і насамперед предметом доказування.
Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин. Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення правовідносин і характеризуються такими ознаками: знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов'язані з їх наявністю або відсутністю; прямо або опосередковано передбачені нормами права; викликають передбачені законом юридичні наслідки. Юридичні факти чисельні і багатогранні, тому і класифікуються за різними ознаками: за вольовою, юридичними-наслідками, складом, тривалістю дії. За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події. Юридичні дії — це факти , які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення людей. У свою чергу вони поділяються на правомірні (наприклад, вихід на пенсію, поступлення на роботу, реєстрація шлюбу і т. ін.) і неправомірні (наприклад, усі види правопорушень). . . Юридичні події— це такі обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини незалежно від волі людей (наприклад, стихійні лиха, пожежі, землетруси і т. ін.). З ними пов'язано виникнення правових відносин по відшкодуванню збитків, по спадкоємству, по виплаті страхових винагород і т. ін. Ці події ніяких юридичних зобов'язань не викликають, а лише служать підставами для них. За юридичним наслідками юридичні факти бувають: а) правоутворюючі; б) правозмінюючі; в) правоприпиняючі (наприклад, акт купівлі автомобіля породжує виникнення права власності на автомобіль у покупця, перехід на іншу роботу змінює коло прав і обов'язків робітника, а скасування державної реєстрації припиняє існування юридичної особи). За складом юридичні факти бувають: а) прості; б) складні. Прості юридичні факти складаються з однієї життєвої події або дії суб'єктів права (наприклад, написання заяви про відпустку). Складні представляють собою сукупність кількох простих юридичних фактів (наприклад, призив громадянина на дійсну військову службу вимагає українського громадянства, досягнення певного віку, наявності певного стану здоров'я, відсутності права на відстрочку). За тривалістю дії юридичні факти бувають: а) одноразові ; б) тривалі.
Криміналістична характеристика — це результат наукового аналізу та узагальнення типових ознак певного виду або роду злочинів. Вона відображає злочин і його складові елементи. Криміналістична характеристика — це система відомостей про криміналістично значущі ознаки злочинів даного виду, що відображає закономірні зв’язки між ними і слугує побудові та перевірці слідчих версій у розслідуванні злочинів. Їх метою є оптимізація процесу розкриття і розслідування злочину. Структура криміналістичної характеристики злочинів передбачає наявність певних елементів. Основними елементами криміналістичної характеристики є:
Загальнонауковими є методи, які використовуються або можуть використовуватися будь-якою наукою . Сповнюючись специфічного змісту, але не змінюючись у своїй логіко-гносеологічній основі, вони можуть використовуватись у різних галузях пізнання безпосередньо або в пристосованому вигляді . При характеристиці цих методів згідно серед них розрізняють методи, що застосовуються в емпіричних дослідженнях (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент), методи, що застосовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, використання приладів, історичний і логічний методи тощо) та методи, що застосовуються в теоретичних дослідженнях (ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод, сходження від абстрактного до конкретного) Серед емпіричних методів особливе місце посідає спостереження, яке лежить в основі будь-якої емпіричної діяльності та є цілеспрямованою і планомірною візуальною взаємодією суб'єкта з об'єктом пізнання з метою його вивчення шляхом виявлення та оцінки притаманних йому ознак і властивостей. Це пряма та безпосередня реєстрація подій, які спостерігає дослідник . Експеримент – це штучне, цілеспрямоване, багатократно повторюване за різних, завчасно визначених умов, проведення певного випробування чи досліду. Його метою є підтвердження чи спростовування наявної гіпотези, установлення природи явища, його сутності, можливих шляхів управління ним тощо. Вимірювання – це встановлення кількісних характеристик ознак об'єктів, просторових і часових відношень між ними. Іноді вважають, що це різновид спостереження, яке фіксує кількісні показники об’єктів. Моделювання – це дослідження певних явищ шляхом створення їхніх моделей. Модель (від лат. – зразок) являє собою спеціально створений об'єкт (аналог), який відтворює об'єкт дослідження або ті його властивості, які є предметом дослідження. Порівняння – це одночасне співвідносне дослідження й оцінка спільних для двох чи більше об'єктів властивостей або ознак. Воно широко використовується насамперед в ідентифікаційних дослідженнях. Теоретичні методи пізнання. Емпіричне пізнання супроводжується насамперед такими розумовими операціями, як аналіз і синтез. Аналіз – це розчленування предмета на його складові (аспекти, ознаки, властивості, відношення) з метою їхнього всебічного вивчення. Синтез – це об'єднання раніше виділених ознак предмета в єдине ціле. У процесі синтезу узагальнюються виділені в процесі аналізу якості і визначаються їхні причиново-наслідкові взаємозв'язки. Індуктивний метод – така форма умовиводу, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне або спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. Широкого застосування цей метод набув у слідчо-оперативній роботі, для розв'язання завдань, що виникають під час розкриття злочину. Дедуктивний метод – постійно виступає в єдності з індуктивним і являє собою перехід від загального до окремого. Він є однією із форм умовиводу, за якої на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних, з необхідністю виводиться нове істинне положення. Абстрагування орієнтує на відволікання від деяких властивостей об'єкта і одночасно зосередження основної уваги на тих з них, які є предметом даного дослідження.
Питання щодо правомірності слідчих хитрощів і психологічних пасток у л-рі часто дискутується. Але якщо врахувати, що їхньою метою є створення умов для формування в особи, що протидіє слідчому, помилкових уявлень про ті чи інші обставини справи, стан розслідування, то така хитрість чи пастка є правомірною, оскільки у цієї особи завжди залишається свобода вибору та умови для його реалізації. Допустимість обману можливе лише за умови, що це не зумовлює небезпечних наслідків для учасника процесу, наприклад приниження його честі та гідності; визнання неіснуючої провини; спонукання до само обмови; обмова невинних осіб тощо. Неправомірність обману може проявлятися у введенні в оману учасника процесу щодо його прав та обов’язків; наданні нездійсненних обіцянок особі; у використанні фальсифікованих доказів; використання релігійних переконань. Метод психічних пасток полягає в наданні особі можливості поширити легенду (забрехатися), а потім викрити її брехню неспростовними аргументами.
Тактичним прийомом, заснованим на даних наукової організації праці, є й розслідування злочинів групою слідчих (бригадним методом). Зокрема, бригадний метод розслідування доцільний у випадках, коли у справі багато версій, коли злочин скоєно на значній території, коли розслідується багато епізодів тощо. Закон детально не регламентує особливостей розслідування із застосуванням бригадного методу, але вихідні принципи тут такі: 1) обов'язкове офіційне оформлення складу бригади з моменту, коли визнається за необхідне доручити розслідування одночасно групі слідчих; 2) збереження персональної відповідальності слідчого, який приймає справу до свого провадження, за всі дії у справі та кінцевий її результат; 3) забезпечення реалізації права зацікавлених учасників кримінального процесу, які згідно із законом повинні бути поставлені до відома про склад групи, на відвід слідчих; 4) кожному слідчому доручається розслідування окремого епізоду, обставини чи проведення певних слідчих дій. Застосування бригадного методу розслідування зумовлює необхідність внесення відповідних корективів і при використанні інших тактичних прийомів. Наприклад, планування розслідування групою слідчих, як правило, відзначається тим, що хоч воно і здійснюється керівником групи, але в складанні такого плану беруть участь і всі члени групи, які залучаються до розслідування. Такий план насамперед передбачає чіткий розподіл обов'язків для уникнення дублювання та неврахування окремих дій. Основою розподілу обов'язків у таких справах можуть бути версії, епізоди, окремі слідчі дії, певні території тощо. Але який би при цьому спосіб розподілу обов'язків не застосовувався, роль координатора дій всіх учасників завжди покладається на слідчого, у провадженні якого і перебуває справа. План розслідування груповим методом має передбачати: 1) загальні версії та шляхи їхньої перевірки; 2) основні напрями роботи кожного слідчого; 3) обов'язки керівника групи та дії, які він проводить особисто; 4) особливості координації дій учасників розслідування; 5) порядок узагальнення даних, зібраних кожним слідчим, і внесення корективів до індивідуальних планів кожного слідчого.
Криміналістична ідентифікація - специфічний метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні задачі, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі задачі виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл в потерпілого, або знайти й ототожнити саме те знаряддя злому, яким залишені сліди. В процесі доказу прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе використання й імовірних суджень про клас, вид або родову приналежність конкретного об'єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. визначення давності походження будь-яких слідів, часу експлуатації об'єктів, давності подій минулого тощо залишається проблематичною. Таким чином, криміналістична ідентифікація як частковий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації, що використовується в інших галузях знання, формою встановлення тотожності: в першому випадку встановлюють тотожність конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму, а в іншому - тотожність множини однакових об'єктів, розподілених на класи, види, роди і які завгодно малі групи. |
| 100 базових філософських понять” Теорія пізнання, розділ філософії, вивчаючий можливості пізнання, досліджуючий джерела, форми та методи пізнання, умови його достовірності... |
МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Предмет доказування |
| План заняття Поняття предмету доказування у кримінальному провадженні... Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст ст. 11, 18-25, 36-43, 44-49, 66, 67) |
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти |
| Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність” Методи особистіснох діагностики, профілактики, корекції і прогнозування шляхів саморозвитку особистості |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози |
| ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Таким чином, судове доказування це процесуальна діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яка за своєю суттю зводиться... |
Реферат: На тему : "Елементи процесу доказування в кримінальному процесі" У кінцевому підсумку в кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні і галузі права і практичній діяльності все зводиться... |
| Полтавський національний педагогічний УНІВЕРСИТЕТ імені В. Г. КОРОЛЕНКА... Мета роботи: ознайомлення з нормативними документами по розслідуванню нещасних випадків, набуття вмінь проведення розслідування нещасних... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти |