|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
|
Правомірність слідчих дій: умови визначення та засоби забезпечення. У юридичній літературі поняття «СД» іноді ототожнюють лише з діями слідчого, іноді з усіма процесуальними діями. СД тлумачаться у вузькому та широкому значення. У широкому, СД – це будь-які процесуальні дії слідчого, а у вузькому, лише ті, передбачені КПК процесуальні дії слідчого, які спрямовані на збирання доказів. Отже, СД – це лише ті з процесуальних дій, за допомогою яких розв’язуються завдання, що виникають на етапі досудового слідства та судового розгляду справи. Такими завданнями є: отримання та перевірка фактичних даних, які можуть бути використані як докази, та розвязання інших процесуальних завдань, що виникають на цих стадіях. Оскільки СД здійснюються в рамках правовідносин, актуальним є питання про визначення підстав проведення СД. Узагагальнення висловлених в л-рі поглядів дає підстави розрізняти фактичні та процесуальні підстави проведення СД. Фактичною підставою для їх проведення є необхідність отримання відповідних фактичних даних на певному етапі розслідування. Процесуальними підставами проведення СД є наявність такої СД в КПК; наявність відкритого кримінального провадження; наявність у визначених законом випадках постанови або ухвали; наявність відповідної санкції слідчого-судді.
На початковому етапі розслідування,слідчий висуває версії,та прорядок і тактику проведення першочергових слідчих дій.Типовими слідчими діями при розслідуванні є: 1) огляд; 2) обшук; 3) допит; 4) слідчий експеримент; 5) ПДВ; 6) призначення судово-медичної експертизи; 7) призначення інших судових експертиз; 8) освідування особи. На початковому етапі при розробці по «гарячих слідах» можуть бути встановлені особи, які підозрюються у причетності до вчиненого злочину. У цих випадках необхідно провести такі слідчі дії, як затримання і допит підозрюваного, обшук особи та обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного. При розслідуванні злочинів, огляд місця події набуває важливого значення у зв’язку з особливостями характеру злочину, відсутністю попередніх зв’язків між злочинцем і жертвою, необхідністю отримання первісної інформації про злочин.Огляд місця події можливий навіть до внесення відомостей в ЄДРДС. На місці події слідчий повинен правильно визначити межі огляду. Під час огляду місця події можна встановити сліди взуття, рук, застосування зброї, мікросліди, одорологічні сліди. Початковий етап закінчується зібранням доказів.
Складність розвۥязання означених питань у кримінальному судочинстві зумовила появу науки криміналістики, метою якої є наукове забезпечення пізнавальних процесів у цій сфері, а оскільки подібної науки у жодній з інших сфер судочинства немає, то це є свідченням необхідності створення якісно нової системи знань – теорії судового пізнання, яка виконувала б функцію наукового забезпечення пізнавальних процесів у кожному із видів судочинства. Зміст означеної системи знань дає підстави для її визначення як науки про закономірності виникнення юридичних фактів та засоби їх виявлення, дослідження і використання у сфері судочинства. Її методами є світоглядні принципи, а також система загальнонаукових, окремонаукових та спеціальних методів. Її завданнями є: 1) дослідження закономірностей виникнення, виявлення та використання юридичних фактів та слідів, які їх супроводжують; 2) формування науково-понятійного апарату, що функціонує у сфері судочинства; 3) розробка і вдосконалення засобів пізнання та методів практичної діяльності у цій сфері; 4) розробка рекомендацій, спрямованих на запобігання правопорушенням. Щодо структури теорії судового пізнання то вона має включати такі розділи: 1. Загальнотеоретичні аспекти судового пізнання; 2. Психологічні аспекти інформаційного забезпечення свідомості; 3. Засоби пізнання і доказування у сфері судочинства; 4. Особливості розв’язання пізнавальних завдань в окремих видах судочинства.
Криміналістична ідентифікація - специфічний метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні задачі, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі задачі виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екзкмпляр зброї, з якої було зроблено постріл в потерпілого, або знайти й ототожнити саме те знаряддя злому, яким залишені сліди. В процесі доказу прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе використання й імовірних суджень про клас, вид або родову приналежність конкретного об'єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. визначення давності походження будь-яких слідів, часу експлуатації об'єктів, давності подій минулого тощо залишається проблематичною. Таким чином, криміналістична ідентифікація як частковий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації, що використовується в інших галузях знання, формою встановлення тотожності: в першому випадку встановлюють тотожність конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму, а в іншому - тотожність множини однакових об'єктів, розподілених на класи, види, роди і які завгодно малі групи.
Сліди рук утворюються тому,що папілярні лінії нігтьових флангів організму людини виділяють речовину поту і жиру,яка потрапляє на слідосприймаючі поверхні – папір.скло,фарфор,тощо.На місці події трапляються такі види слідів пальців рук,як обємні(утворюються на пластичних речовинах) та поверхневі(видимі,слабковидимі та невидимі,відшарування і нашарування).Є три способи виявлення тотожних слідів рук: - візуальний спосіб; -фізичний спосіб; -хімічний спосіб. Способи фіксації слідів рук: 1.основний спосіб – опис у протоколі;2.фотографування;3.копіювання слідів.
Поширеним у сфері судочинства є й поняття “сліди”.Оскільки сліди можуть бути матеріальними та ідеальними, то серед матеріальних слідів розрізняють: сліди в вигляді відображень зовнішньої будови одного об’єкта на іншому; предмети та їх частини виникнення, положення або стан яких перебуває в звۥязку зі злочином, що розслідується; речовини, як рідкі та сипучі матеріали, які виявляються на місці події – невеликі кількості рідини чи її плями, дрібні частинки, які відділилися від якої-небудь маси речовини (пил, частинки грунту, нашарування фарби, окремі волокна) чи утворилися в результаті його згорання (попіл, кіптява), сліди запаху тощо. Звертається й увага на те, що предмети залишають сліди-відображення, а речовини – сліди нашарування або відшарування. Іноді розрізняють сліди трасологічного походження; сліди, які відображають зміни якісних та кількісних ознак предметів; сліди у вигляді звۥязку і відношення між об’єктами та просторово-часових відношень; предмети (їх наявність або відсутність); явища, що виступають в якості слідів; мікросліди . Отже, у широкому розумінні матеріальні сліди розглядаються як будь-які матеріальні зміни первинної обстановки. А оскільки крім слідів-предметів існують й такі сліди матеріального характеру, як сліди-відображення, сліди-речовини (нашарування та відшарування), сліди запахи, сліди мікрооб’єкти тощо, то з огляду на це предмети являють собою лише одну із можливих груп матеріальних слідів. Сліди злочину – це криміналістична категорія, а речові докази є процесуальним поняттям.
Засоби наукового пізнання – це об’єктивна, історично зумовлена система теоретичних і технічних засобів, які використовуються з метою досягнення істинного знання про об’єктивну дійсність. Особливістю сучасного наукового пізнання є функціонування в ньому багаторівневої системи, яка включає: психофізіологічні механізми взаємодії суб’єкта з об’єктивною дійсністю; світоглядний шар наукових знань, тобто фундаментальні філософські принципи наукового сприйняття і перетворення дійсності.; системи діалектично взаємозв’язаних і взаємозумовлених загальнонаукових , окремо наукових і спеціальних методів пізнання; логічні форми пізнання, що є системою знань про закони та форми мислення в процесі застосування окремих методів пізнання; технічні засоби, які розширюють пізнавальні можливості суб’єкта пізнання.
У системі засобів пізнання особливе місце посідають методи пізнання, які являють собою системи правил, що орієнтують на певний спосіб дій при розв'язанні пізнавальних завдань. Методи є складовими системи засобів пізнання, але водночас кожен метод є складноорганізованою системою нижчого рівня загальності, яка реалізується за допомогою власних засобів (правил, способів, дій). Методи пізнання класифікують за різними підставами: за ступенем загальності (всезагальні, загальнонаукові, окремо наукові та спеціальні методи); за рівнем пізнання ( емпіричні та теоретичні методи); за сферою застосування ( методи наукового пізнання та методи практичної діяльності); за природою ( теоретичні та інструментальні методи); за галузями знань ( фізичні, хімічні, біологічні тощо); за сферою виникнення і переважного функціонування ( методи суспільних, природничих, технічних наук).
Світоглядні принципи – це найважливіші підходи до бачення світу, які лежать в основі всіх методів, оскільки вони визначають певний світоглядний підхід до розуміння і пізнання дійсності. Універсальність світоглядних принципів для всіх сфер пізнання зумовлюється тим, що вони абстрагуються від окремих особливостей об’єктів, а фіксують у них лише те, що їм властиве закономірно і таким чином розкриваючи їхню сутність, сприяють пізнанню істини.
Загальнонауковими є методи, які використовуються або можуть використовуватися будь-якою наукою . Сповнюючись специфічного змісту, але не змінюючись у своїй логіко-гносеологічній основі, вони можуть використовуватись у різних галузях пізнання безпосередньо або в пристосованому вигляді . При характеристиці цих методів згідно серед них розрізняють методи, що застосовуються в емпіричних дослідженнях (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент), методи, що застосовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, використання приладів, історичний і логічний методи тощо) та методи, що застосовуються в теоретичних дослідженнях (ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод, сходження від абстрактного до конкретного) Серед емпіричних методів особливе місце посідає спостереження, яке лежить в основі будь-якої емпіричної діяльності та є цілеспрямованою і планомірною візуальною взаємодією суб'єкта з об'єктом пізнання з метою його вивчення шляхом виявлення та оцінки притаманних йому ознак і властивостей. Це пряма та безпосередня реєстрація подій, які спостерігає дослідник . Експеримент – це штучне, цілеспрямоване, багатократно повторюване за різних, завчасно визначених умов, проведення певного випробування чи досліду. Його метою є підтвердження чи спростовування наявної гіпотези, установлення природи явища, його сутності, можливих шляхів управління ним тощо. Вимірювання – це встановлення кількісних характеристик ознак об'єктів, просторових і часових відношень між ними. Іноді вважають, що це різновид спостереження, яке фіксує кількісні показники об’єктів. Моделювання – це дослідження певних явищ шляхом створення їхніх моделей. Модель (від лат. – зразок) являє собою спеціально створений об'єкт (аналог), який відтворює об'єкт дослідження або ті його властивості, які є предметом дослідження. Порівняння – це одночасне співвідносне дослідження й оцінка спільних для двох чи більше об'єктів властивостей або ознак. Воно широко використовується насамперед в ідентифікаційних дослідженнях. Теоретичні методи пізнання. Емпіричне пізнання супроводжується насамперед такими розумовими операціями, як аналіз і синтез. Аналіз – це розчленування предмета на його складові (аспекти, ознаки, властивості, відношення) з метою їхнього всебічного вивчення. Синтез – це об'єднання раніше виділених ознак предмета в єдине ціле. У процесі синтезу узагальнюються виділені в процесі аналізу якості і визначаються їхні причиново-наслідкові взаємозв'язки. Індуктивний метод – така форма умовиводу, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне або спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. Широкого застосування цей метод набув у слідчо-оперативній роботі, для розв'язання завдань, що виникають під час розкриття злочину. Дедуктивний метод – постійно виступає в єдності з індуктивним і являє собою перехід від загального до окремого. Він є однією із форм умовиводу, за якої на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних, з необхідністю виводиться нове істинне положення. Абстрагування орієнтує на відволікання від деяких властивостей об'єкта і одночасно зосередження основної уваги на тих з них, які є предметом даного дослідження.
Окремо науковими є методи, які сформувались у надрах конкретної науки і базуються на її даних. А методи криміналістики – це заснована на даних криміналістики та інших наук система правил, які орієнтують на певний спосіб дій при розв’язанні окремих завдань. Серед криміналістичних методів розрізняють: техніко-криміналістичні (методи збирання інформації, методи експертного дослідження); методи слідчої тактики та методики розслідування злочинів, та структурно- криміналістичні ( методи побудови певних систем: планування, прогнозування, прийоми тактики СД, методики розслідування, методи наукового узагальнення слідчої і судової практики).
Технічні засоби використовуються для фіксації процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів; виявлення і дослідження доказів та їхніх джерел; проведення судових експертиз; здійснення профілактичної роботи та правоохоронної діяльності. Технічні засоби, що використовуються в сфері кримінального судочинства називають криміналістичною технікою. Хоча часто використовуються і такі поняття як «науково-технічні засоби», «технічні засоби», «техніко-криміналістичні засоби». Найпоширенішою є класифікація технічних засобів за завданнями, для розв’язання яких не використовується, згідно з якою серед них розрізняють: допоміжні; засоби виявлення, фіксації та вилучення слідів і речових доказів; засоби судово-оперативної фото- і відео зйомки; засоби науково-дослідницької техніки; технічні засоби криміналістичної профілактики. При застосуванні техніко-криміналістичних засобів важливо дотримуватись вимог закону. Особливістю є те, що технічні засоби розширюють пізнавальні можливості та сприяють належній фіксації ходу і результатів пізнавальних дій.
Використання оперативно-розшукових заходів – допомогти слідчому використати можливості оперативно-розшукових органів. Зокрема, з його допомогою можуть розв'язуватися такі завдання: 1) використання результатів оперативно-розшукових заходів для проведення слідчих дій для отримання доказів (напр., обшук для реалізації відомостей про місцеперебування злочинця, викраденого майна тощо); 2) підготовка такими заходами умов для успішного проведення слідчих дій (напр., збирання даних про обвинуваченого, необхідних для допиту); 3) проведення таких заходів одночасно зі слідчими діями з метою підвищення їхньої ефективності (напр., використання службово-пошукової собаки при огляді місця події для виявлення слідів злочинця, залишених ним предметів тощо); 4) закріплення і розвиток результатів слідчих дій оперативно-розшуковими заходами тощо. |
| 100 базових філософських понять” Теорія пізнання, розділ філософії, вивчаючий можливості пізнання, досліджуючий джерела, форми та методи пізнання, умови його достовірності... |
МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Предмет доказування |
| План заняття Поняття предмету доказування у кримінальному провадженні... Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст ст. 11, 18-25, 36-43, 44-49, 66, 67) |
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти |
| Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність” Методи особистіснох діагностики, профілактики, корекції і прогнозування шляхів саморозвитку особистості |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози |
| ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Таким чином, судове доказування це процесуальна діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яка за своєю суттю зводиться... |
Реферат: На тему : "Елементи процесу доказування в кримінальному процесі" У кінцевому підсумку в кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні і галузі права і практичній діяльності все зводиться... |
| Полтавський національний педагогічний УНІВЕРСИТЕТ імені В. Г. КОРОЛЕНКА... Мета роботи: ознайомлення з нормативними документами по розслідуванню нещасних випадків, набуття вмінь проведення розслідування нещасних... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти |