№ п/п
|
Філософське поняття
|
Визначення філософських понять
|
1.
|
Світогляд
|
сукупність поглядів, оцінок, принципів, знань, вірувань, ідеалів, цінностей, які визначають діяльність людини, ставлення людини до світу, її місце у світі.
|
2.
|
Міфологія
|
форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку.
|
3.
|
Релігія
|
одна з форм суспільного усвідомлення - сукупність духовних уявлень, заснованих на вірі в існування бога або богів у надприродні сили, а також відповідна поведінка та дії.
|
4.
|
Філософія
|
теоретичний рівень мислення, який прагне не тільки накопичувати окреме знання про світ, а і розуміти його як цілесний і єдиний.
|
5.
|
Метод
|
спосіб пізнання, вивчення та дослідження явищ природи та суспільного життя.
|
6.
|
Методологія
|
вчення про науковий метод пізнання.
|
7.
|
Онтологія
|
філософське вчення про буття, його основах, принципах, структури та закономірностях.
|
8.
|
Гносеологія
|
Теорія пізнання, розділ філософії, вивчаючий можливості пізнання, досліджуючий джерела, форми та методи пізнання, умови його достовірності та істинності.
|
9.
|
Аксіологія
|
Теорія цінностей – узагальнені стійкі уявлення про блага, об'єкти, які є речами бажань та прагнень людини, та яким надано переваги самою людиною.
|
10.
|
Праксеологія
|
певна область соціологічних досліджень, яка вивчає методику розглядання різних дій або сукупності дій з точки зору встановлення їх ефективності.
|
11.
|
Матеріалізм
|
напрям у філософії, протилежний ідеалізму, при вирішенні питання про відношення мислення та буття матеріалізм виходить з того, що матерія первинна відносно до свідомості та існує незалежно від свідомості.
|
12.
|
Ідеалізм
|
напрям у філософії, який визнає первинність свідомості відносно до буття, духа – відносно до матерії і намагається довести що дух, свідомість та мислення є первинні, а природа, матерія є похідні.
|
13.
|
Агностицизм
|
філософське вчення, яке заперечує пізнання об'єктивного світу та об'єктивного значення істини.
|
14.
|
Монізм
|
філософське вчення, яке визнає основою всього існуючого один початок: або матерію, або дух.
|
15.
|
Дуалізм
|
філософське вчення, яке визнає дух та матерію, ідеальне та матеріальне двома самостійними та незалежними початками.
|
16.
|
Плюралізм
|
Філософське вчення, яке затверджує, що в основі буття лежить багато незалежних початків.
|
17.
|
Політеїзм
|
Багатобожжя - релігія заснована на вірі у багато богів.
|
18.
|
Монотеїзм
|
єдинобожжя - релігія, яка признає тільки одного бога.
|
19.
|
Буддизм
|
одна зі світових релігій, яка виникла в 6 ст. до н. е. в Індії, яка названа ім'ям свого легендарного засновника Гаутами, отримавшого потім ім'я Будда, буддизм був поширений у Півд-Схід. та Центр. Азії, а також Сер. Азії та Сибірі.
|
20.
|
Іудаїзм
|
релігія, поширена переважно серед євреїв; виникла у кінці 2-го тис. до н.е., є монотеїстичною з культом бога Яхве.
|
21.
|
Індуїзм
|
релігія, найпоширеніша у сучасній Індії; виникла близько 5 ст. н. е.
|
22.
|
Іслам
|
одна зі світових релігій, яка виникла в 7 ст. у Аравії. Засновником ісламу вважається Мухамед, якого Аллах вибрав своїм "посланником" та
пророком. Віровчення ісламу втілено в Корані: розповсюджений у країнах Ср. та Ближнього Сходу, Північної Африки, Південно-Східної Азії.
|
23.
|
Християнство
|
одна зі світових релігій, названа за ім'ям ії засновника Ісуса Христа -боголюдини, який зійшов з неба на землю та прийнявшого страждання та смерть заради рятування людей. Виникло на поч. 1 ст., а потім в 4 ст. стало пануючою релігією Римської імперії.
|
24.
|
Чарвака
|
вчення в стародавній Індії, засновником є Бріхаспаті, ідея цього вчення в тому, що в основі світу лежать чотири елементи: вода, вогонь, земля, повітря.
|
25.
|
Брахманізм
|
об'єктивне ідеалістичне вчення в стародавній Індії, за яким світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу Брахмана, який не має ні початку, ні кінця. За цим вченням рослини тварини і люди мають душу, яка після смерті переселяється у інші тіла, це перевтілення залежать від карми людини. Існує поділ людей на вищі та нижчі касти.
|
26.
|
Даосизм
|
один з головних напрямів давньокитайської філософії, який заснував Лао-цзи; одна з релігій Китаю, яка виросла з філософії даосизма, в основі віровчення - пошуки вічного щастя, яке досягають 10 "добродетелями" та додержанням заповітів.
|
27.
|
Конфуціанство
|
філософсько-етична система, розроблена у 5 ст. до н.е. древньокитайським мислителем Конфуцієм (Кун-цзи); одна з китайських релігій, яка відстоює соціальну нерівність, гуманність, розробляє концепцію ідеальної людини.
|
28.
|
Елеати
|
послідовники вчення елеатів у старогрецької філософії, яке вивчало розвиток категорій філософії та особливо категорії "субстанція", бо вона -буття.
|
29.
|
Піфагорійці
|
послідовники піфагорізму - релігійно-філософське вчення древньо-грецького філософа Піфагора та його послідовників, яке отримало розповсюдження у 4 ст. до н.е. і виходить з того, що кількісні відносини є сутністю речей.
|
30.
|
Софісти
|
платні вчителі "мислити, говорити та робити", які звернули увагу на проблему людини, суспільства, знання.
|
31.
|
Атомісти
|
послідовники матеріалістичного вчення про природу, розвинуте біля 6 ст. до н.е. древньоіндійськими філософами та 5 ст. до н.е древньогрецькими філософами Левкіпом та Демокрітом, а потім Епікуром та Лукрецієм. За цим вченням матерія складається з вічних, незмінних, неподільних частинок - атомів.
|
32.
|
Платоніки
|
послідовники древньогрецького філософа Платона, за ними - дійсною річчю пізнання є надвідчуттєві ідеї, які складають основи буття, матеріальні предмети існують завдяки реалізації в них ідеї, а найвища ідея - ідея Бога.
|
3.3.
|
Перипатетики
|
послідовники древньогрецької філософської школи Арістотеля, яка заснована у 335р. до н.е та існувала біля 1000 років, була найбільшим центром античної науки.
|
34.
|
Епікураїзм
|
філософська течія, заснована Епікуреєм у кінці 4 ст. до н.е. , яка уявляє собою матеріалістичне вчення про матеріальні частини - атоми, які є неподільними та незмінними за формою, вагою та величиною.
|
35.
|
Стоїцизм
|
філософська течія, заснована Зеноном, який вважав, що світ єдиний, складений з матерії, причина руху і змін знаходиться в своїй матерії, яка вічна, її кількість незмінна, вона не збільшується і не зменшується, але переходить з одного стану в інший, розробив основи етики.
|
36.
|
Гностицизм
|
релігіозно-філософська течія раннього християнства, яка представляє собою з'єднання християнських догматів з грецької ідеалістичної філософії та східними релігіями.
|
37.
|
Патристика
|
період середньовічної філософії, завдання якого полягає в обгрунтуванні ідеї християнства та безсмертя душі, надприродної сутності Бога, божий характер трійці.
|
38.
|
Космізм
|
філософський напрямок 19 ст., який орієнтується на синтетичну реальність, сприйнятті людини в якості частини космічної єдності.
|
39.
|
Філософія історії
|
концепція в складі філософського знання, націлена на осмислення історичного процесу в цілому та аналіз методологічних проблем історичного пізнання.
|
40.
|
Номіналізм і реалізм
|
реалізм - онтологічне доведення буття Бога, яке признавало реальність існування універсалів, номіналізм — зворотня позиція, яка доводить, що універсалії, це не лише назви, імена предметів, а існують не універсалії, а конкретні речі.
|
41.
|
Теологія
|
богослов'я — сукупність релігіозних доктрин про сутність та дії Бога, систематизоване віровчення, яке є істинним та необхідним для людини, включає в себе догматику, екзегетику, апологетику, гомілетику та ін.
|
42.
|
Томізм і неотомізм
|
томізм - напрям католистичної філософії та теології, який з'єднує християнські догмати та метод філософії. Неотомізм — офіційна філософія католицької церкви, яка включає в себе філософське обгрунтування сучасних природнонаукових теорій.
|
43.
|
Аввероїзм
|
філософський напрямок, який заснував арабський філософ Рушд. Представники цього напряму розробляють теорії подвійної істини, за якою теологія має справу з істинами откровення, а філософія з істинами розуму.
|
44.
|
Ренесанс
|
відродження – період в культурному та ідейному розвитку ряду країн Європи, який наступив після середньовіччя і характеризувався розпадом феодальних відносин та зародженням капіталізму.
|
45.
|
Реформація
|
широкий суспільно-політ. і релігійний напрямок у Зах. та Центр. Європі у 16ст., яке носило у своїй основі антифеодальний характер та прийняло у своїй основі форму боротьби проти католицької церкви.
|
46.
|
Антропоцентризм
|
Вірування, за яким людина є центром всесвіту та кінечна ціль всього світоздання.
|
47.
|
Геоцентризм та геліоцентризм
|
Геоцентризм - уявлення, що Земля є нерухомим центром Всесвіту, навколо якого рухається Сонце та всі інші небесні тіла. Геліоцентризм довів, що земля не є центром всесвітом, рухається навколо Сонця та обертається навколо своєї осі.
|
48.
|
Емпіризм
|
Філософське вчення, яке визнає відчуттєвий досвід єдиним джерелом знань, та недооцінює роль раціонального пізнання.
|
49.
|
Раціоналізм
|
Філософський напрямок, який визнає розум вирішальним джерелом істинного пізнання.
|
50.
|
Сенсуалізм
|
Філософське вчення, яке визнає єдиним джерелом пізнання відчуття, які можуть трактуватися матеріалістично - як відображення об'єктивної реальності.
|
51.
|
Гілозоїзм
|
Філософське вчення про всесильність одухотвореності матерії, але помилково приписує всім формам матерії здібність відчувати та мислити.
|
52.
|
Пантеїзм
|
філософське вчення, яке ототожнює бога з природою та розглядає природу, як втілення божества, але інколи був формою матеріалізму (Джордано Бруно, Спіноза).
|
53.
|
Механіцизм
|
Філософський метод, який зводить всі якісні форми руху матерії до механічного руху, а всі складні закономірності розвитку - до законів механіки.
|
54.
|
Картезіанство
|
Вчення французького філософа - дуаліста Рене Декарта та його послідовників.
|
55.
|
Монадологія
|
філософське вчення Лейбніца та його послідовників, яке приймає монади (неподільні духовні первинні елементи, які складають основу мировоздання) за первинні елементи всього існуючого.
|
56.
|
Творчість
|
це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення
|
57.
|
Об'єктивна діалектика
|
ця діалектика існує та діє в самих речах.
|
58.
|
Суб'єктивна діалектика
|
Діалектика, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики.
|
59.
|
Діалектика Гегеля
|
Це теорія розвитку "абсолютної ідеї", "абсолютного духу".
|
60.
|
Діалектика Маркса
|
Це теорія розвитку матеріального світу, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи, тощо.
|
61.
|
Молодогегельянство
|
Послідовники радикального крила гегельської філософської школи. Критикували християнство, яке пробудило буржуазно-демократичне мислення і політичні інтереси в суспільстві.
|
62.
|
Старогегельянство
|
Консервативне крило гегельської філософської школи, яке виникло в Німеччині у 30-40р. 19 ст-, представники якого намагалися інтерпретувати його вчення в дусі церковно християнської ортодоксії.
|
63.
|
Категоричний імператив
|
Базове поняття етики Канта, яке фіксує загальнозначні нравові предписання, які мають силу безумовного принципу людської поведінки. Кант шукав всезагальні та необхідні закони, які визначають вчинки людей.
|
64.
|
Антропологічний матеріалізм
|
Частина ідейного обгрунтування буржуазної революції, проголосила недосконалість буржуазного устрою та релігії з справжньою природою людини.
|
65.
|
Філософська антропологія
|
Розглядувала людину як найвищу та найдосконалішу істоту - витвір природи, були проти ідеалізма, дуалістичного розриву душі та тіла.
|
66.
|
Концептуалізм
|
Напрямок середньовікової традиції номіналізму, який займає в питанні про універсалії позицію трактування останніх, в якості вмісних в людині. Свідомість - назва відповідних об'єктів, які при цьому передбачають наявність реальних істот, загальних призначень єдиної речі.
|
67.
|
Український романтизм
|
Ідейний філософічний рух в Україні, який охоплював самі різні області науки та філософії, були притаманні консервативні реакції на перемогу буржуазного устрою та виражався страх перед революцією.
|
68.
|
Діалектичний та історичний матеріалізм
|
науково філософський світогляд, невід'ємна частина марксистського вчення, в якому синтезовано матеріалізм та діалектичний ідеалізм. Вироблявся науковий погляд на хід суспільного розвитку та його закони.
|
69.
|
Екзистенціалізм
|
Ірраціоналістичний напрям у філософії, який вважає, що предметом філософії є людське існування, людина, яка розглядається, як духовний початок.
|
70.
|
Позитивізм
|
Філософський напрямок заснований на принципі: справжнє знання досягається лише як результат окремих конкретних наук.
|
71.
|
Психоаналіз
|
Розроблений Фрейдом у кінці 19 — початку 20ст. метод лікування психічних захворювань, а також комплекс гіпотез та теорій , які пояснюють роль безсвідомого у житті людини та розвитку людства.
|
72.
|
Герменевтика
|
Майстерність тлумачення текстів та вчення про принципи їх інтерпретації
|
73.
|
Буття
|
Це те, що реально існує, це філософська категорія, що означає реальність, яка існує об'єктивно та незалежно від свідомості людини.
|
74.
|
Матерія
|
об'єктивна реальність, яка існує незалежно від людської свідомості та відображувана їм. Все об'єктивно існуюче являє собою різні форми існування та руху матерії у просторі та часі.
|
75.
|
Свідомість
|
Це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.
|
76.
|
Мислення
|
Це процес відображення світу в поняттях, категоріях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях.
|
77.
|
Рух
|
Це внутрішньо зв'язана єдність буття і небуття, стабільності та плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух - це зміна взагалі.
|
78.
|
Розвиток
|
Це зміна матеріального та духовного світу, його перехід від старого до нового, який має властивість відтворення старого та виникнення нового.
|
79.
|
Пізнання
|
Процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства.
|
80.
|
Істина
|
Це теоретична форма розв'язання суперечності між суб'єктом та об'єктом у процесі пізнання.
|
81.
|
Закон
|
Це об'єктивність, те, що не залежить від волі та бажання людини, від її свідомості. Також це суттєве відношення, зв'язок між сутностями.
|
82.
|
Якість і кількість
|
Якість — це тотожна буттю визначеність, а кількість — це філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура, тощо.
|
83.
|
Закон єдності і боротьби протилежностей
|
Основний закон діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві пізнанні.
|
84.
|
Закон заперечення заперечення
|
Кожне явище проходить три сходинки, кожна наступна сходинка зберігає результати попереднього розвитку. Ці три сходинки: Теза – антитеза -синтез.
|
85.
|
Одиничне і загальне
|
Одиничне — це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, які характеризуються відповідними просторовими і часовими межами, відповідною визначеністю, а загальне - це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, явищами, що властива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
|
86.
|
Форма і зміст
|
Філософські категорії, які відображають взаємозв'язок двох сторін природної та соціальної реальності. Форма це зовнішній вигляд, а зміст -це структура.
|
87.
|
Сутність і явище
|
Філософські категорії, які відображають всі загальні необхідні сторони всіх існуючих процесів. Сутність - це сукупність глибинннх зв'язків, відносні та внутрішні закони, визначаючих основні риси та тенденції матеріальної системи. Явище — конкретні події, властивості або процеси, які виражають зовнішні сторони дійсності та представляючі проявлення та обнародування деяких властивостей.
|
88.
|
Можливість і дійсність
|
Філософські категорії — з допомогою яких відображується розвиток матеріального світу. Можливість фіксує об'єктивні тенденції розвитку існування явищ, наявність умов їх виникнення. Категорія дійсності представляє любий об'єкт (предмет, стан, ситуація) котрий вже існує в якості деяких можливостей.
|
89.
|
Людина
|
Соціальна істота, представник людського роду, який має такі риси - розум, воля, мудрість, емоції, рішучість, навички, вміння, установки, переконання, інтуїція, любов, ненависть, пристрасть, тощо.
|
90.
|
Суспільство
|
Надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання, який постійно змінюється, набуваючи нових форм — це не просто сукупність людей, а єдиною системою соціальних відносин, цілісним соціальним організмом, що розвивається певною мірою незалежно від інших соціальних організмів.
|
91.
|
Цивілізація
|
Рівень суспільного розвитку, матеріальної культури.
|
92.
|
Прогрес і регрес
|
Прогрес – напрямок розвитку від нижчого до вищого, рух вперед, до більш сучасного та першого, перехід на більш високий ступінь розвитку, зміна на найкраще, а регрес - це перехід від вищого до нижчого, рух назад, зміна на гірше.
|
93.
|
Політична свідомість
|
Як макрохарактеристика духовних явищ політичного життя втілює єдність їхніх гносеологічних, онтологічних і функціональних характеристик.
|
94.
|
Суспільна свідомість
|
Духовне життя людини, відображення суспільного буття в свідомості людини.
|
95.
|
Теоретичне пізнання
|
Пояснення підстав відтворення, яке має загальний і необхідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ.
|
96.
|
Об'єкт пізнання
|
Фрагменти об'єктивної реальності, які потрапили в коло практичної і пізнавальної діяльності людини.
|
97.
|
Інтуїція
|
Спосіб пізнання через безпосереднє чуттєве споглядання чи умови на відміну від опосередкованого послідовного логічного мислення.
|
98.
|
Об'єктивна істина
|
Зміст знань, який не залежить ні від окремої людини, ні від людства в цілому, яка є найважливішою гуманістичною цінністю людини.
|
99.
|
Культура
|
Історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який виражається у типах та формах організації життя та діяльності людей, в їх взаємовідносинах, а також у вироблених або матеріальних та духовних цінностям.
|
100.
|
Методи наукового пізнання
|
Способи, що застосовуються свідомо на основі знання загальних законів природи суспільства і мислення особливих законів пізнання і окремих, специфічних законів наукового пізнання.
|