|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
|
Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню. Доказування – це процесуальна діяльність, спрямована на формування доказів та їхніх процесуальних джерел та оперування ними з метою розв’язання завдань судочинства. В даному випадку слід звернути увагу на теоретичні недоліки чинного процесуального законодавства. З огляду на це виникає питання: то обставини, які підлягають встановленню, потрібно лише встановити чи й доказувати? Отже, крім обставин, що підлягають доказуванню слід розрізняти й обставини, які підлягають встановленню. А з огляду на це необхідно розрізняти предмет доказування та предмет пізнання у справі, який є ширшим за предмет доказування, та охоплює не тільки обставини, які підлягають доказуванню і які є головними в пізнавальній діяльності слідчого, а й обставини, які є допоміжними, але забезпечують вирішення основних питань. До таких обставин належить: факти, які підлягають обов’язковому доказуванню; обставини, що мають значення для визначення тактики слідства; обставини, знання яких дає змогу слідчому в необхідних випадках впливати на обвинуваченого; дані, що характеризують експерта, спеціаліста; обставини, які дають змогу виявити та оцінити докази.
Дослідження – це один із видів пізнавальної діяльності, змістом якого є отримання нових знань. Наслідком дослідження є отримання нових знань, тобто об’єктивної істини. А дослідження доказів – це елемент процесу доказування, метою якого є встановлення змісту доказу, його достовірності та узгодженості з ін. доказами. Що ж до видів дослідження, то їх класифікують за різними підставами: за суб’єктами, за об’єктами, за методами, за метою (пошукові дослідження, констатаційні, класифікаційні, прогностичні, ідентифікаційні, ситуативні), за сферою (наука, побут, судочинство), за доказовим значенням результатів (процесуальні, не процесуальні). Розрізняючи види досліджень, то насамперед слід орієнтуватись на мету, тобто з якою метою ми робимо дослідження. Метою пошукових досліджень є виявлення розшукуваного предмета, метою констатаційних – встановлення певних фактів, наприклад застосування вогнепальної чи холодної зброї. Метою класифікаційних є розв’язання питання про належність об’єктів дослідження до певних класифікаційних груп. Ідентифікаційні дослідження спрямовані на розв’язання питання про тотожність конкретного об’єкта. Метою діагностичних є встановлення властивостей і стану об’єкта. Ситуативні дослідження спрямовані на встановлення обставин застосування конкретного об’єкта в ході скоєння злочину. Найважливішим в класифікації досліджень, які здійснюються в ході доказування є їх процесуальний характер, тобто поділ цих досліджень на процесуальні і не процесуальні. Процесуальними є дослідження, які здійснюються згідно з приписами закону, тобто визначено хто має проводити такі дослідження, які об’єкти досліджуються в їх ході, в яких формах відбуваються такі дослідження, як фіксуються їх результати і як вони використовуються в ході доказування. Не процесуальні дослідження можуть здійснюватися будь-якими учасниками судочинства і в будь-якій формі, але їх результати не можуть бути використані в якості доказів.
Тактичний прийом є одним із головних засобів обстоювання процесуальних інтересів кожної із сторін. Одні вчені розглядають ТП як певний спосіб дій, а інші, як наукова рекомендація. Найважливішою з ознак ТП є науковий х-р, тобто він базується на даних певної науки, або узагальненого досвіду. Отже, ТП – це наукова рекомендація, спрямована на ефективне розв’язання окремого завдання. З криміналістичного погляду ТП – це розроблена на даних науки, узагальнення слідчої практики та вимог закону рекомендація про певну лінію поведінки, спрямовану на розв’язання окремого завдання у сфері судочинства. Ознаки ТП: науковий характер; практична обґрунтованість (доцільність застосування прийому); системність (сам являє собою систему, або є елементом системи); рекомендаційний та альтернативний х-р (можливість вибору конкретного прийому); законність; етичність; цілеспрямованість; доступність; вибірковість; економічність; ефективність.
Об’єкт – це те, що протистоїть конкретному суб’єкту, який відображає у своїй свідомості об’єктивний світ, то інші суб’єкти, як конкретні явища об’єктивного світу, відображені у його свідомості, також охоплюються поняттям “об’єкти”.У свою чергу слід рахуватися й з тим, що, як це ілюструвалося вище, в переважній більшості навіть загальнонаукових джерел поняття “предмет” тлумачиться лише як явище матеріального світу і навіть ототожнюється з поняттям “річ”. Саме тому конструкція “предмети матеріального світу” (ст. 80 КАС) є алогізмом. Крім того, по-перше, предмети – це лише ті об’єкти матеріального світу, які відзначаються стійкими просторовими межами (є дискретними об’єктами), а, по-друге, поняття “предмети” охоплює лише неживі матеріальні об’єкти.
Психологічний вплив – це заснована на методах психології цілеспрямована діяльність, спрямована на психіку людини, з метою стимулювання очікуваної поведінки. Особливістю психологічного впливу, що використовується в судочинстві, є те, що в його процесі вплив процесуально уповноваженої особи повинен бути домінуючим, оскільки лише за такої умови він може бути засобом розв'язання відповідних завдань; завданнями, що розв'язуються з допомогою психологічного впливу в криміналістичній тактиці, є: установлення психологічного контакту; викриття обману та досягнення правдивих показань; допомога у відновленні та відтворенні в пам'яті обставин, що стосуються справи; подолання негативного ставлення до слідчого з боку інших осіб; сприяння вихованню особи та зміні її ціннісних орієнтирів; стимулювання до законослухняної поведінки тощо; Серед методів психологічного впливу за змістом розрізняють методи: передачі інформації, переконання, навіювання, наказу, постановки і варіювання мисленнєвих завдань, прикладу, керованих психічних станів, рефлексії, психологічних пасток, зараження, наслідування, мода, чутки. Методи психологічного впливу у сфері судочинства можуть використовуватись і безпосередньо, але, як правило, на їхній основі розробляються тактичні прийоми, серед яких розрізняють: установлення психологічного контакту; роз'яснення положень закону; звернення до громадянської совісті (свідомості) та інших позитивних якостей особи; переконання; стимулювання позитивних якостей особи; спонукання до наслідування; створення неадекватного уявлення про хід розслідування і зібрані докази; непрямий допит; мислена реконструкція обставин злочину; словесна розвідка; демонстрація можливостей розслідування; використання стану емоційної напруженості; різка зміна стану емоційної напруженості; емоційний експеримент; допуск легенди; нейтралізація особи; суспільна ізоляція особи.
Під спеціальними знаннями слід розуміти “сукупність відомостей, отриманих у результаті професійної спеціальної підготовки, що створюють для їх власника можливість вирішення питань у якій-небудь галузі”. Спеціальні знання – це знання, які не відносяться до загальновідомих і які створюють передумови професійної підготовки з наукових, інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також не загальновідомі знання, необхідні для заняття якими-небудь видами діяльності. Щодо форм застосування спеціальних знань, то вони можуть використовуватись: самим слідчим; у формі призначення експертизи; у формі призначення ревізії; у формі участі спеціаліста у слідчих діях і консультативної допомоги спеціаліста без залучення його до участі в слідчих діях. Законодавством врегульовано лише 2 форми застосування спец знань: участь спеціаліста у СД; проведення експертизи. При розгляді даного питання принциповим є поділ форм використання спец знань на процесуальні та не процесуальні. Процесуальними формами використання є: безпосереднє використання спец знань слідчим, прокурором і судом при виконанні своїх процесуальних фу-цій збирання, дослідження й оцінки доказів; участь спеціалістів у провадженні СД; призначення і проведення судових експертиз. Непроцесуальними є: консультативна та довідкова діяльність спеціалістів; проведення ревізійних, аудиторських дій; участь суб’єктів спец знань в ОРЗ; попередні дослідження матеріальних об’єктів спеціалістами та експертами; результати перевірок та криміналістичними обліками.
Психологічний вплив – це заснована на методах психології цілеспрямована діяльність, спрямована на психіку людини, з метою стимулювання очікуваної поведінки. Особливістю психологічного впливу, що використовується в судочинстві, є те, що в його процесі вплив процесуально уповноваженої особи повинен бути домінуючим, оскільки лише за такої умови він може бути засобом розв'язання відповідних завдань; завданнями, що розв'язуються з допомогою психологічного впливу в криміналістичній тактиці, є: установлення психологічного контакту; викриття обману та досягнення правдивих показань; допомога у відновленні та відтворенні в пам'яті обставин, що стосуються справи; подолання негативного ставлення до слідчого з боку інших осіб; сприяння вихованню особи та зміні її ціннісних орієнтирів; стимулювання до законослухняної поведінки тощо; Серед методів психологічного впливу за змістом розрізняють методи: передачі інформації, переконання, навіювання, наказу, постановки і варіювання мисленнєвих завдань, прикладу, керованих психічних станів, рефлексії, психологічних пасток, зараження, наслідування, мода, чутки. Методи психологічного впливу у сфері судочинства можуть використовуватись і безпосередньо, але, як правило, на їхній основі розробляються тактичні прийоми, серед яких розрізняють: установлення психологічного контакту; роз'яснення положень закону; звернення до громадянської совісті (свідомості) та інших позитивних якостей особи; переконання; стимулювання позитивних якостей особи; спонукання до наслідування; створення неадекватного уявлення про хід розслідування і зібрані докази; непрямий допит; мислена реконструкція обставин злочину; словесна розвідка; демонстрація можливостей розслідування; використання стану емоційної напруженості; різка зміна стану емоційної напруженості; емоційний експеримент; допуск легенди; нейтралізація особи; суспільна ізоляція особи.
Методи логіки можуть використовуватися як безпосередньо, так і у вигляді заснованих на них ТП. В розслідуванні вони використовуються для: виявлення доказів; установлення наявності або відсутності причинових зв’язків між виявленими фактами та скоєним злочином; конструювання версій; планування; визначення напряму розслідування; вибір тактики проведення окремих СД тощо. Найпоширенішими загальнонауковими методами, які лежать в основі ТП заснованих на даних логіки є: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза, абстрагування, порівняння, ототожнення, прогнозування, експеримент, моделювання, реконструкція, та нетрадиційний метод – інтуїція. Експеримент – це штучне, цілеспрямоване, багатократно повторюване за різних, завчасно визначених умов, проведення певного випробування чи досліду. Його метою є підтвердження чи спростовування наявної гіпотези, установлення природи явища, його сутності, можливих шляхів управління ним тощо. Моделювання – це дослідження певних явищ шляхом створення їхніх моделей. Модель (від лат. – зразок) являє собою спеціально створений об'єкт (аналог), який відтворює об'єкт дослідження або ті його властивості, які є предметом дослідження. Порівняння – це одночасне співвідносне дослідження й оцінка спільних для двох чи більше об'єктів властивостей або ознак. Воно широко використовується насамперед в ідентифікаційних дослідженнях. Аналіз – це розчленування предмета на його складові (аспекти, ознаки, властивості, відношення) з метою їхнього всебічного вивчення. Синтез – це об'єднання раніше виділених ознак предмета в єдине ціле. У процесі синтезу узагальнюються виділені в процесі аналізу якості і визначаються їхні причиново-наслідкові взаємозв'язки. Індуктивний метод – така форма умовиводу, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне або спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. Широкого застосування цей метод набув у слідчо-оперативній роботі, для розв'язання завдань, що виникають під час розкриття злочину. Дедуктивний метод – постійно виступає в єдності з індуктивним і являє собою перехід від загального до окремого. Він є однією із форм умовиводу, за якої на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних, з необхідністю виводиться нове істинне положення. Абстрагування орієнтує на відволікання від деяких властивостей об'єкта і одночасно зосередження основної уваги на тих з них, які є предметом даного дослідження.
Тактичні прийоми, засновані на методах психологічного впливу, класифікують: за змістом: уселяння, суміжність, схожість, наочність, контрастність, роз'єднання, перифраза, повторюваність, раптовість, легенда, вичікування, інерція ; за цільовим призначенням: адаптивні, інформаційні, спрямовані на емоційний вплив, спрямовані на створення певного уявлення, що визначають істинність свідчень ; за завданнями: що сприяють установленню психологічного контакту, актуалізації в пам'яті сприйнятого, виявленню брехні, що спрямовані на встановлення мотивації свідчень, що сприяють виявленню винної особи, що відвертають конфліктні ситуації . Якщо урахувати висловлені з цього приводу погляди, то серед тактичних прийомів, заснованих на методах психологічного впливу, насамперед розрізняють: установлення психологічного контакту; роз'яснення положень закону; звернення до громадянської совісті (свідомості) та інших позитивних якостей особи; переконання; стимулювання позитивних якостей особи; спонукання до наслідування; створення неадекватного уявлення про хід розслідування і зібрані докази; непрямий допит; мислена реконструкція обставин злочину; словесна розвідка; демонстрація можливостей розслідування; використання стану емоційної напруженості; різка зміна стану емоційної напруженості; емоційний експеримент; допуск легенди; нейтралізація особи; суспільна ізоляція особи..
Щодо принципів допустимості тактичних прийомів, то ними є: 1) законність, тобто відповідність вимогам процесуального закону, що означає: а) фактичну і процесуальну обґрунтованість кожної процесуальної дії, тобто наявності фактичної і процесуальної підстави їх проведення; б) належну послідовність проведення процесуальної дії, тобто вона має здійснюватися в системі інших дій передусім тих, що передбачені законом і повинні їм передувати, наприклад, не можна допитувати як обвинуваченого, не пред'явивши обвинувачення; в) неухильне дотримання нормативних вимог, що регламентують дану процесуальну дію, (про учасників, застосування НТЗ тощо); г) сприяння учасникам процесуальних дій належним чином використовувати свої права, гарантуючи дотримання їхніх законних інтересів, ужиття заходів щодо правильного виконання ними своїх обов'язків, наприклад, у реалізації права на захист; г) допустимість тактичного прийому з боку закону і морально-етичних норм; 2) справедливість – відповідність морально-етичним нормам, тобто з погляду моралі недопустимі тактичні прийоми, якщо вони поєднані з: а) насильством чи погрозою його застосування; б) обманом; в) використанням культурної відсталості та релігійних переконань; г) використанням аморальних спонукань; ґ) будь-якими діями, що можуть за своєю формою або інтенсивністю зумовити неправдиві показання або самообмову; д) діями, що принижують людську гідність або підривають авторитет слідчих органів; 3) наукова обґрунтованість означає, що слід застосовувати тільки ті тактичні прийоми, які пройшли перевірку в інших галузях знань, унаслідок чого істинність отриманих з їхньою допомогою результатів не викликає сумніву; 4) доцільність – принципова потреба застосування в конкретних умовах; 5) доступність, тобто ці прийоми не повинні виходити за межі професійних знань і навичок осіб, які їх мають застосовувати і не повинні вимагати для своєї реалізації спеціальних знань. |
| 100 базових філософських понять” Теорія пізнання, розділ філософії, вивчаючий можливості пізнання, досліджуючий джерела, форми та методи пізнання, умови його достовірності... |
МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Предмет доказування |
| План заняття Поняття предмету доказування у кримінальному провадженні... Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст ст. 11, 18-25, 36-43, 44-49, 66, 67) |
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти |
| Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність” Методи особистіснох діагностики, профілактики, корекції і прогнозування шляхів саморозвитку особистості |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози |
| ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Таким чином, судове доказування це процесуальна діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яка за своєю суттю зводиться... |
Реферат: На тему : "Елементи процесу доказування в кримінальному процесі" У кінцевому підсумку в кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні і галузі права і практичній діяльності все зводиться... |
| Полтавський національний педагогічний УНІВЕРСИТЕТ імені В. Г. КОРОЛЕНКА... Мета роботи: ознайомлення з нормативними документами по розслідуванню нещасних випадків, набуття вмінь проведення розслідування нещасних... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти |