|
|
Скачати 0.77 Mb.
|
«Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 25–26. Обґрунтуйте визначення Запорозької Січі як козацької демократичної республіки. За так званої литовсько-польської доби українське суспільство поділялося на феодалів (князів, бояр, магнатів, шляхту, панів), залежних селян і міщан. Посилення соціально-економічного, національного та релігійного гніту викликало появу особливого стану – козацтва. Джерелами козацтва були втікачі-кріпаки, непокірні холопи, розбишаки, шукачі пригод тощо. Ці групи, колонізуючи південні степи України, творили свій суспільно-політичний лад, близький до військово-демократичного. Такий лад склався нижче від порогів Дніпра спочатку на острові Мала Хортиця під керівництвом Д. Вишневецького, потім на островах Базавлук, Томаківка. Об’єднавшись у громаду, яка пізніше отримала назву Запорозька Січ, козаки всі важливі питання обговорювали спільно: обирали отаманів, осавулів, суддів, вирішували господарські та військові справи тощо. Козацька громада була неоднорідною. На базі керівної верхівки зростав прошарок заможних козаків. Деякі козаки були вихідцями з заможних верств. Запорозька Січ під час національно-визвольної війни 1648–1654 рр. поширила свої суспільно-політичні структури на інші райони українських земель. Тогочасні документи містять численні згадки про те, що козаки в містах і селах України «мають своїх гетьманів і різні форми власного правосуддя», а місто Трахтемирів було першим офіційно визнаним козацьким осередком. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 24–25. Визначте головні причини війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Головними причинами війни стали важке соціальне, національне і релігійне гноблення, яких зазнавав український народ з боку польської феодальної держави, особливо її магнатів. Польська влада пробувала руйнувати козацький стан різними шляхами, зокрема набираючи козаків на службу для захисту кордонів, спільних походів проти інших держав тощо. Цих козаків вносили до спеціальних списків – реєстрів. Невдовзі таких козаків стали називати реєстровцями. Між ними і низовими (нереєстровими) козаками виникали часті суперечки. Проте сподівання офіційної влади за допомогою реєстровців розколоти козацтво не справдилися. Чисельність козацтва внаслідок «покозачення» населення України зростала й надалі. Це врешті-решт викликало хвилю козацько-селянських повстань, які вибухали протягом кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Одне з таких повстань перетворилися на національно-визвольну війну українського народу 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, найвищу форму протесту проти феодально-кріпосницького й чужоземного гніту. Базою повстання стала Запорозька Січ. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 24–25. Визначте та охарактеризуйте складові формування української козацької держави Військо Запорозьке в умовах війни під проводом Богдана Хмельницького. Домігшись автономії й визнання Війська Запорозького, козацтво під проводом Б. Хмельницького почало створювати свою адміністрацію і розмежовувати країну на територіальні одиниці – полки та сотні. Полковники, сотники й городові отамани стали здійснювати не лише військову, а й адміністративну владу. В реєстрі Війська Запорозького (1649 р.) названо 16 полків: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський, Київський, Переяславський, Кропив’янський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський. У них налічувалася 271 сотня з населенням до 1 млн. чол. Найменшою адміністративною одиницею був курінь на базі міста, села або кількох сіл. Найвищим органом автономії, за звичаєм, вважалися загальнокозацькі збори. Фактично органом державної влади стала рада козацької старшини під головуванням гетьмана. Він же був і головою виконавчої та судової влади, очолював адміністрацію, військо, видавав універсали, вів дипломатичні переговори, скликав козацьку раду. Для організації виконання своїх функцій гетьман утворив уряд – Генеральну канцелярію, до складу якої входили генеральні старшини, яких обирали за звичаєм на козацькій раді (генеральний писар, генеральний суддя, осавули, генеральний хорунжий, довбуш, генеральний обозний, військовий підскарбій, товмач, кантарлей). У козацькій автономії почали складатися власні економічна і фінансові системи. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 25–27. Висвітліть умови прийняття Переяславського договору, визначте суть «Березневих статей» та їхню роль в українському державотворенні. Прохальні (чолобитні) статті Б. Хмельницького, які 27 березня 1654 р. підписав московський цар Олексій Михайлович, фактично були конституцією. В ній закріплювався правовий статус Війська Запорозького: а) в Україні зберігався військово-адміністративний устрій; б) залишалось у силі звичаєве судочинство; в) реєстр козацького війська визначався в 60 тис. чол.; г) стверджувалося право козацького війська обирати гетьмана, який мав присягати царю; д) Військо Запорозьке мало воювати спільно з царським проти ворогів. Ці та інші положення закріпили нове правове становище українського уряду як васальне. Разом з тим вони передбачали збереження державного суверенітету України. (Війська Запорозького). «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 27. Визначте суть і наслідки поступового обмеження автономії Лівобережної України в складі Російської держави (друга половина XVII ст.). Обмеження і ліквідація державності та автономії України в складі Росії пройшли кілька етапів: 1) 1654–1708 рр. – перехід від протекторату до автономії України, поступове, але постійне обмеження її прав; 2) 1708–1727 рр. – форсований наступ на українську автономію; 3) 1727–1764 рр. – чергування в російському уряді двох тенденцій щодо України – то повернення гетьманської влади, то посилення імперського тиску; 4) 1764–1781 рр. – остаточна ліквідація української автономії. В ході Національно-визвольної війни 1648–1654 рр. частина України (Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводство) отримала за угодою з московським царем незалежність. Однак фактичними діями московський уряд з перших днів методично намагався обмежити і ліквідувати цю незалежність. Тривала війна іноземних держав за Україну закінчилася прийняттям «Трактату про вічний мир» між Польщею і Московією. Згідно з умовами договору, Військо Запорозьке було розділено між цими державами навпіл по Дніпру. Правобережжя загарбала Польща, а Лівобережжя залишалося під протекторатом Московії. З 1687 р. для Лівобережної України розпочався новий етап, який інколи називають московським періодом (1687–1764 рр.). царський уряд мало-помалу закріплював за собою право усувати гетьманів, полковників та інших адміністраторів, перетворювати козацькі полки не регулярні московські військові підрозділи, реорганізовувати структури центрального і місцевого управління, замінювати старшинські уряди на губернську форму правління тощо. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 27–28. Охарактеризуйте діяльність Кирила Розумовського в напрямі відновлення автономії України у складі Російської імперії. К. Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу, зберігаючи її традиційний козацький устрій, наблизити до шляхетського ладу Речі Посполитої. За гетьманування К. Розумовського було поділено Гетьманщину на повіти, запроваджено систему шляхетських судів – земських, ґродських і підкоморських (1760–1763 рр.), передано війтівські посади у великих містах козацькій старшині. Розширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з’їздах, «зібраннях», а згодом у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини. Поруч з тим обмежувалися права посполитих, але одночасно було відкрито ширший доступ до старшини представникам некозацьких верств (духовенство, міський патриціат тощо). К. Розумовський намагався – але без успіху – дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній» (у зв’язку з проектом перенесення столиці до Батурина; цими заходами керував Г. Теплов), реформував козацьке військо («воїнська екзерциція» за проектом полковника лубенського Івана Кулябки та інші заходи), планував відкрити університет у Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 28. Охарактеризуйте остаточну ліквідацію автономного устрою Гетьманщини в другій половині XVIIІ ст. Спроби української старшини якось зупинити позбавлення України автономії (наприклад, встановленням спадкового гетьманства в роді Розумовських) викликали рішучу реакцію царизму. Наприкінці 1764 р. вийшов царський маніфест, у якому повідомлялося, що гетьман Розумовський добровільно зрікся свого уряду. Це зречення дало підстави перетворити Військо Запорозьке на звичайне генерал-губернаторство (Малоросійське) Російської імперії на чолі з П. Румянцевим. Таким чином, з ліквідацією залишків автономії України її, по суті, було відлучено від політичного життя. Демократичні традиції згасали, а політична культура мало проникала у свідомість народних мас. Внаслідок реакційної політики російського самодержавства, український народ втратив навіть ті елементи державності, що утвердились у попередні століття й були невід’ємною частиною його національного розвитку. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 28. Проаналізуйте причини і наслідки ліквідації Запорозької Січі. Адміністративно-територіальний поділ земель Нової (Підпільненської) Січі. Нова (Підпільненська) Січ проіснувала сорок один рік (1734–1775 рр.) Навколо Січі розташовувалися землі («вольності») Війська Запорозького. У цей час Запорожжя поділялося на адміністративно-територіальні округи – паланки. У 30–40-х рр. XVIII ст. їх налічувалося не більше, ніж п’ять (пізніше – вісім). Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала в руках військову, фінансову, судову та адміністративну владу. Адміністративним центром Запорожжя була Січ. На Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. Після російсько-турецької війни в 1775 р. було зруйновано (вдруге) Запорозьку Січ, а в 1781 р. ліквідовано полково-сотенний устрій Гетьманщини. Майже одночасно з Гетьманщиною втратила автономію Слобідська Україна. 1765 р. Катерина ІІ ліквідувала полковий устрій Слобожанщини. Там було скасовано самоуправління краю. Основні причини ліквідації Запорозької Січі були такими: а) несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками; б) побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією; в) висока ймовірність унезалежнення Запорожжя; г) недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою, що перешкоджало вільному доступу до Чорного моря; д) прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя; е) загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національно-визвольної боротьби українців; ж) перетворення Запорожжя з його гаслом «Утікачів не видавати» на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 28. Проаналізуйте позиції щодо перспектив державотворення в Україні провідних українських політичних партій у роки Першої Світової війни. Воєнне протистояння обох імперій розкололо національно свідоме українство. Відверто проавстрійську позицію зайняла утворена в серпні 1914 р. Головна Українська Рада (ГУР) у Львові на чолі з К. Левицьким. ГУР була міжпартійним блоком представників радикальної, соціал-демократичної та націонал-демократичної партій. ГУР звернулася до українського народу з Маніфестом, у якому, зокрема, зазначалося: «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю... яке знайшло захист в конституційному ладі австрійської держави... Нехай українське громадянство віддасть всі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!». Водночас політичні емігранти зі Східної України заснували у Львові Союз визволення України (СВУ), проголосивши його безпартійною громадською організацією. Організаторами СВУ були колишні діячі Української соціал-демократичної партії (УСДРП) – А. Жук, Д. Дорошенко, Д. Донцов, і Української соціал-демократичної спілки (Спілки) – М. Меленевський (Басок) та О. Скоропис-Йолтуховський. У жовтні 1914 р. СВУ видав програму «Наша платформа», згідно з якою головна мета Союзу полягала у створенні самостійної Української держави з конституційно-монархічною формою правління. Головну ставку він робив на Австро-Угорщину, німецьку армію, передбачаючи поразку Росії у війні. Найбільш численною і впливовою була Українська партія соціалістів-революціонерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал). М. Грушевський у 1917 р. перейшов до лав цієї партії. Своїм завданням партія передбачала перебудову капіталістичного ладу на соціалістичний, організуючи робітництво та трудове селянство. Течія самостійників була малопотужною і не впливовою, але, як зазначав М. Грушевський, «виявила незвичайну прудкість». М. Грушевський був серйозним опонентом у справі українізації армії та шляхів розбудови української держави взагалі. Пізніше М. Грушевський згадував М. Міхновського як «нашого українського фашиста», безвідповідального авантюриста тощо. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 29–30. Дайте порівняльну характеристику змісту І та ІІ Універсалів Центральної Ради. Лідери Центральної Ради вважали за можливе запровадження національно-територіальної автономії України шляхом домовленості з Тимчасовим урядом. Центральна Рада підтримувала Тимчасовий уряд тому, що вважала революцію в Україні складовою загальноросійського демократичного процесу. Але Тимчасовий Уряд відкинув вимоги українців про автономний устрій України. У І Універсалі заявлялося, що народ України буде вільним, але декларувалася нерозривність з Росією. Долю України, її державності мали вирішити Всеросійські Установчі Збори. 15 червня 1917 р. було сформовано Генеральний Секретаріат (голова – В. Винниченко). В оприлюдненому 3 липня 1917 р. ІІ Універсалі Центральна Рада повідомляла про небажання відокремлювати Україну від Росії. Хоча І Універсал відзначався радикалізмом положень, усе ж він був радше декларацією намірів, на які не було згоди Тимчасового Уряду, а вже другий став втіленням конкретної домовленості з легітимною владою. «Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. – Ч. IІ. – К., 2003. – С. 30. |
| ТЕМА: Стародавня україна Перші поселення на території україни, кіерійці скіфи та сармати їх перші державні утворення. Античні міста поліси північного причорноморья... |
Первіснообщинний лад на території України. Трипільська культура. Перші державні утворення |
| Урок № Тема: Античні міста держави в Північному Причорномор'ї та Криму Північного Причорномор’я; розвивати вміння аналізувати та систематизувати історичний матеріал, працювати з історичною картою, документами,... |
Нова програма з історії України (7 клас) містить суттєві зміни порівняно... Науковий обіг, а згодом — у шкільні підручники на українських землях, непідконтрольних Росії. У силу політичних та ідеологічних причин... |
| Етнополітика як наука. Предмет та об'єкт етнополітики Етнополітичні реалії на українських землях в останній період існування Російської імперії (початок XX ст.) |
ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ Кочівники, державогенез на українських землях в І тис до н е. – І тис н е. Анти |
| ТЕМА 7 Військово-політичні, тоталітарні режими в українських землях... Встановлення комуністичного політичного режиму в Україні в 20-х – 30-х роках ХХ ст.: соціально-економічні перетворення |
Дипломатії Українська Держава і державні утворення, що виникли на теренах постімперської Росії |
| Модуль ІІІ Охарактеризуйте впровадження християнства як державної... Головною подією князювання Володимира Святославовича, безперечно, є загальнодержавна християнізація Русі 988 р |
Уроку: Античні міста-держави у Північному Причорномор’ї Мета. Ознайомити учнів з виникненням грецьких міст-колоній у Північному Причорномор’ї, їхнім господарським та культурним життям |