Тема 4. Безсполучникові складні речення
1. Загальні відомості про безсполучникові складні речення.
2. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами.
3. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами.
4. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.
Завдання для виконання в аудиторії
Вправа 99. Схарактеризуйте складні безсполучникові речення за структурою та сполучними засобами. Скільки предикативних частин має кожне складне речення? Визначте безсполучникові речення з однотипними частинами. Які відношення вони передають (одночасність подій, послідовність, зіставлення, протиставлення тощо)?
1. Народ стояв купками i гуторив усюди на одну тему: цього дня мав приїхати до Нового Самбора перемиський владика Стецько Брилинський iз Спаського монастиря. 2. Багато бережницьких та вачинських лежало на землi побитих та покривавлених, їхнi конi, позадиравши хвости, наляканi, розбiгалися на всi сторони. 3. Лише десь опiвднi повiяв легенький вiтерець, дерева стали колихатися, мряка кудись подiвалася, аж прояснилося (з твору
А. Чайковського «Сагайдачний»). 4. Листя в садках ще тiльки проклюнулося, тому в гiллi рясно миготять дрiбнi, мов роса, прозеленкуватi крапельки – то зав’язь (Г. Тютюнник «Зав’язь»). 5. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє (Г. Тютюнник «Три зозулi з поклоном»). 6. Плащ на спинi напнувся халабудою, плечi гостро пiднялися вгору, рукава пiдбукалися по лiктi. 7. Заблищали зелені калюжки, витканi жабуринням, од Псла потягло сирими глеїстими берегами (з твору
Г. Тютюнника «На згарищi»). 8. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. 9. Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш. 10. Добрим словом мур проб’єш, лихим і в двері не ввійдеш. 11. Слово – не полова, язик – не помело (Народна мудрість). 12. На снiжно-бiлих столиках в такт поїздовi видзвонювали малиновим дзвоном пляшки: червоне «Бордо» i пиво, коньяк i лiкери,
i золотоверховi портвейни – стоять вони купками, не вiдкоркованi, посерединi бiлих обрусiв i гомонять срібно (I. Багряний «Тигролови»).
Вправа 100. Визначте різновиди складних безсполучникових речень із різнотипними предикативними частинами.
1. Прилетiла до двору, бачить: якийсь чоловiк у шинелi ходить по городi, Сергiйка на руках носить. 2. Допомагав, як мiг, по господарству: поправив тин, витесав i закопав новi стояки на ворота, вирив яму на картоплю, таку здоровенну, що туди влiзла б Сидоришина хата. 3. Новопризначеному головi троянiвцi були радi: хлопець молодий, з розумом, такий дiло поведе. 4. Олена глянула у вiкно: в сiрiй свiтанковiй млi стрельнула iскрами цигарка, легеньким вiдсвiтом лягла на шибки. 5. Зварить Федора вiдерний чавун борщу – за день як вiтром вивiє. 6. Заставлять його сiно на гарбу класти – накладе так, що тут же й розсунеться; пошлють бикiв поганяти – борозну скрутить, огрiхiв наробить; кiлок у тин заб’є – обов’язково криво. 7. Дивиться мати вслiд, плаче: виросло на толоках межи коровами високе, як бур’янина, та невiдомо, чи вистачить у нього сили вигребтися на житейську хвилю? 8. Залишившись iз Тимком наодинцi, дiвчина вiдразу перемiнилася: iз балакучої та веселої зробилася мовчазна i насторожена, ходила з опущеними очима, нi разу не глянула на Тимка (з твору Г. Тютюнника «Вир»). 9. Хвилька тривожної мовчанки, свиснула стріла – заревiв звiр, мов скажений кинувши собою взад (I. Франко «Захар Беркут»). 10. Верба – що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте. 11. Хазяйка в дому – покрова всьому. 12. Сватання не катання: швидко коней не гони. 13. Ротом дивитись – нічого не бачить (Народна мудрість). 14. Забудеш рідний край – твоє всохне коріння (П. Тичина). 15. Робесп’єр вірив у чесноти: він створив терор. Марат вірив у справедливість: він вимагав двісті тисяч голів
(М. Волошин).
Вправа 101. Установіть тип синтаксично-смислових відношень між частинами безсполучникових речень. З’ясуйте, який розділовий знак потрібно між ними поставити (кому; крапку з комою; тире; двокрапку). Схарактеризуйте безсполучникові речення за структурою.
1. Ксеня поверталася з цвинтаря уже присмерком її вели пiд руки Огнивенко й Одновухий. 2. Нiч пливе хата гойдається тиха мiсячна повiнь жеврiє на шибках. 3. Батюшка обiцяв церква помагатиме. 4. Розплющила очi
i здивувалась на долiвцi вже грався сонячний зайчик. 5. Перед тим прийшла чутка цар готує крiпакам волю. 6. Мати каже хочуть одiбрати землю в багатiїв
i оддати бiдним. 7. У сiнях сердито бубонiв Кузьма його бас часто переривав якийсь iнший неприємний голос. 8. Минеш сусiдський город скотишся похилим пагорбом у долину перепливеш рiчку перед тобою зав’юниться кривульчаста стежка аж до хати дядька Кузьми. 9. Матвiй торiк хвалився їздив у Рясне. 10. Несподiвана поява Грабовських зворушила Гервасiя його щоки зашарiлися (з твору М. Сиротюка «Забiлiли сніги»). 11. Джмелик глянув на нього i в ту ж хвилю вiдвiв погляд Оксеновi очі дивилися на нього запитливо але спокiйно. 12. Вiн видно тiльки-но зайшов знадвору вуха горiли як стручки перцю. 13. Але очі росiянина залишились такими ж в них так i бурлила вiдчайдушнiсть білі зуби смiялись а жилава рука гралась парабелумом.
14. Офiцер зрозумiв такi очi стають ще веселiшими коли перед ними кров’ю сходить жертва. 15. Глянув на своїх товаришiв Кир поправляв на собi шапку чорнi очі його вiддавали антрацитом. 16. Вiн iде далi i бачить по ташанському мосту йде мати у бiлiй сорочцi чорнiй керсетцi боса i з цiпком. 17. На горi чули їхнє вештання, але не стрiляли хотіли взяти живцем. 18. I раптом дзеленькнули у вiкнах шибки i нашорошилися стрiхи сильний далекий вибух вирвав iз пожежi цiлий стовп iскор. 19. Оксен стоїть у тiсному коридорчику свiчки-плошки вихитують язичками темляк пiтнiє від тепла. 20. Раптом чоловiк насторожується з бiлої мли почулося коняче хропіння (з твору Г. Тютюнника «Вир»).
Вправа 102. Розставляючи пропущені розділові знаки, перепишіть речення в такій послідовності: а) з комами; б) з двокрапкою; в) з тире між частинами безсполучникових речень.
1. Поле що безкрає море скiльки зглянеш розiслало зелений килим аж смiється в очах. 2. З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий свiт сонця на ланах грає сонячна хвиля пiд хвилею спiє хлiборобська доля... 3. Не вспiв доказати останнього слова чує недалеко з-за жита хтось спiває… (з твору Панаса Мирного «Хiба ревуть воли, як ясла повнi»). 4. Сейм ухвалив доручити коронному гетьману Конецпольському звести фортецю на Днiпрi якомога швидше i поселити в нiй надiйну залогу. 5. I тодi ще швидше замиготiли колотушки в руках довбишiв-литавристiв ще грiмкiше й ритмiчнiше загудiли литаври майдан стихав… (з твору В. Чемериса «Фортеця на Борисфенi»).
6. Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився на повороті праворуч виникло село приховане доти за лукою (В. Підмогильний «Місто»).
7. Жодного шелесту свисту чи шарудіння важкий ліс цей був мертвий бездушний за серпанком ранкового повітря. 8. Лист цей Льову, тоді 23-річного молодика, більше ніж здивував він його приголомшив, зруйнував і знищив
(з твору В. Підмогильного «Невеличка драма»). 9. Лесi цiкаво побувати скрiзь вона вперше на такому гучному святi (М. Олiйник «Леся»). 10. Горобцi з шурхотом злетiли покинувши в поросi мокрі гнiзда вiд найближчої хати долинув дзвiн посуду з iншого боку закудкудакала курка й загорлав пiвень.
11. Вiдвела погляд вiд того щоденного краєвиду щось зазвучало в нiй мелодiя якась призабута чи жаль (з твору В. Шевчука «Дiм на горі»). 12. Серце ні на що не вважає свою волю має. 13. Виходиш з дому кланяйся життю молодому (Народна мудрість). 14. На широкому лаврському подвiр'ї викладеному кам'яними плитами ряботiли мальовничими гуртками прочани однi мовчки стояли поскидавши шапки коло папертi головного храму iншi сидiли навкруги пречудової дзвіниці… 15. Слiдом за Бахусом поплив у якiйсь розмальованiй мушлi запряженiй дельфiнами Нептун з тризубом його супроводили лежачи на довгому помостi драпiрованому у синю термаламу неначе хвилi русалки й наяди (з твору М. Старицького «Останнi орли»).
Завдання для самостійної роботи
Вправа 103. Із запропонованих речень випишіть безсполучникові складні речення, розставивши пропущені розділові знаки, поясніть їх.
1. На вузькiм стрiмчаку немов орлине гнiздо повис отой замок i на синьому небовi далеко бiлiв своїми зубчатими мурами своїми бiйницями-баштами. 2. Засмаженi мужнi обличчя оберненi до ликiв святих визирають пiд променем ласкавого тремтячого свiтла вже менше суворо а не знаючi страху очi вогкi їм від сердечного молитовного зрушення. 3. Орися замислено дивиться на лик безмiрно ласкавий осяяний свiтлом з лампади їй мрiється далеке небо безхмаре бiлi розпеченi палом мури слiпуче сонячне сяйво i ревуча юрба
(з твору М. Старицького «Оборона Буші»). 4. Щедра позолота вiд заходу сонця обсипала старезнi явори що розкинули вiти на солом’яну стрiху корчми.
5. Поскидали ярма з волiв розвели багаття вiдпарювали суху тараню готували вечерю. 6. Аж ось нiби якийсь привид виринула з пiтьми поволi наближаючись до вогнища висока постать (з твору I. Пiльгука «Грозовий ранок»). 7. Вусатi iкони гнiвалися зi стiн їм треба бiльше свiтла. 8. Козаки-сiромахи проходили довгою валкою всi чеснотники хоробрi гультяї морськi розбiйники гордо ступали на великих землях всi лицарi честi своєї сiромашної й мученики
(з твору Ю. Яновського «Чотири шаблі»). 9. Скрипка подивився на свої бiлi руки й вiд засмучення навiть сплюнув куди там йому змагатися з таким жилавим чортом. 10. По широкiй поверхнi рiки нескінченними табунами бiгли хвилi вiтер зривав з них бiлi кучерявi гребiнцi пiни й гнав на берег.
11. I хотiлося отак пiдiйти до неї ззаду взяти за теплi м'якi плечi й запитати чи є на свiтi любов чи немає… (з твору П. Загребельного «Син рибалки»). 12. Але тигряча кров поволi вiдживала робила своє дiло скоро зiбрав вiн паруботу здебiльшого таких же братчикiв як i сам готових заради нього у огонь i в воду повiв на хутори (Г. Тютюнник «Вир»).
Вправа 104. Перекладіть речення українською мовою, розставте пропущені розділові знаки.
1. Все в его глазах приобретало скучный и бесцветный вид человеческие лица казались мутными некрасивыми или болезненными слова звучали откуда-то издали не вызывая ничего кроме скуки (А. Куприн «Молох»). 2. Одна только отрада в эти тягучие праздники и оставалась закатиться в славный город Марсель благо по ветке езды всего полтора часа... 3. Низкую и обширную каюту свою с окнами в виде иллюминаторов я устроил совсем в корабельном стиле повесил на стену большой барометр спасательный круг и пробковый пояс укрепил на подоконнике компас а самый подоконник расчертил радиусами на тридцать два румба к потолку подвесил полотняный гамак корабельную койку (из произведения А. Куприна «Колесо времени»). 4. Расхаживая тяжелыми шагами взад и вперед по зале он взглянул нечаянно в окно и увидел у ворот остановившуюся тройку маленький человек в кожаном картузе и фризовой шинели вышел из телеги и пошел во флигель к приказчику Троекуров узнал заседателя Шабашкина и велел его позвать (А. Пушкин «Дубровский»). 5. На нем был черный фрак побелевший уже по швам панталоны летние (хотя на дворе стояла уже глубокая осень) под истертым черным галстуком на желтоватой манишке блестел фальшивый алмаз шершавая шляпа казалось видала ненастье. 6. Итальянец одет был театрально он был в черном с ног до головы кружевной воротник его рубашки был откинут голая шея своею странной белизною ярко отделялась от густой и черной бороды волоса опущенными клоками осеняли ему лоб и брови (из произведения А. Пушкина «Египетские ночи»). 7. На здешних почтовых станциях нередко случается встречать лошадей с замечательно резвой побежкой напоминающих по виду лошадей известных под именем шведок искалеченные от непосильного труда
и значительно измельчавшие от постоянной бескормицы они все-таки легко везут путника верст по пятнадцати в час по здешним дорогам благодаря этому езда здесь невзирая на стужу и подчас непогодь иногда имеет свою прелесть
(Н. Бунин «Старый знакомый»). 8. Кузьма даже плечами вздернул черт знает что в этих степных головах! (И. Бунин «Деревня»).
|