ТРЕНІНГ "Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді"
МЕТА: Підвищити рівень поінформованості підлітків з проблем, пов'язаних з наркотиками. Розвинути навички, що запобігають вживанню психоактивних речовин.
ЗАДАЧІ: 1) З'ясувати рівень поінформованості учасників за проблемою;
2) Дати достовірну інформацію про причини та наслідки вживання аркотиків, можливі стратегії поведінки;
3) Перевірити рівень засвоєння інформації
МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ: Оскільки тренінг розрахований на невелику тривалість, та час його проведення чітко регламентований, доцільним є директивний стиль ведення групи. Для кращого сприйняття інформації слід використовувати інтерактивні методи.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:
1.Організаційні настанови.
Цей етап призначений для створення демократичної атмосфери, заохочення спілкування. Від задає тон подальшій роботі тренінгу. Вступ(3 хв.)
Тренер оголошує мету та задачі семінару. Знайомство з тренером (Зхв.)
Знайомство може бути проведено у будь-якій зручній формі. Добре, якщо тренер розповість про свою професійну діяльність, досвід роботи, власні очікування та побажання стосовно цього тренінгу. Не слід обмежуватися лише інформацією "Мене звуть..".
Очікування учасників(5 хв.) Тренер задає аудиторії запитання:
як ви думаєте, з якою метою вас запросили на семінар?
що ви б хотіли отримати в ході цього семінару?
Ознайомлення з правилами роботи(5хв.)
Тренер коротко оголошує правила роботи та пояснює їхній зміст.
2.0цінка рівня інформованоспй. Актуалізація проблеми.
Тренер просить групу відповісти на запитання(5 хв.)
чи існує проблема наркоманії в нашому суспільстві? чи наражалися на цю проблему ви чи близькі вам люди? що ви відчували, коли стикалися з цією проблемою? наскільки це явище небезпечне для підлітків та молоді? чи знаєте ви людей, які загинули від передозування?
Після цього тренер розповідає про розвиток ситуації в останні роки(2 хв.)
Необхідно зробити висновок, що ця проблема є актуальною особисто для підлітка або людей, яких він знає.
3.Мозковий штурм: "Чому люди вживають наркотики?" Фіксуються такі ідеї щодо причин вживання наркотиків:
цікаво;
щоб відчути нові враження;
на зло батькам;
це модно;
щоб зняти біль;
щоб почуватися "своїм " у компанії.
Узагальнюючи, важливо зробити висновок: практично у кожному випадку людина сама приймає рішення, вживати наркотик, чи ні.
4.Інформаційний блок.
Ігрова вправа "Спірні твердження"(25 хв.)
Вправа дає можливість кожному учаснику з'ясувати свої погляди на проблему наркоманії.
Матеріали: 4 великих аркуші паперу з надписами "повністю згоден", "згоден, але з певними обмовленнями", "абсолютно не згоден", "не знаю, не впевнений".
Ці аркуші слід прикріпити до чотирьох стін кімнати. Тренер зачитує спірні твердження, пов'язані з проблемою наркоманії та ВІЛ/СНІДу. Учасники повинні підійти до того аркушу, на якому відображено їхню думку стосовно цього твердження. Учасників просять пояснити, чому вони обрали саме ці твердження. Після пояснень різних поглядів учасникам надається можливість перейти до аркушів, які тепер більше відповідають їхній позиції. Твердження
Наркоманія- це злочин
Легкі наркотики нешкідливі
Наркоманія- це хвороба
Припинити вживання наркотиків можна у будь-який момент
Багато підлітків починають вживати наркотики "за компанію"
Наркоман може померти від СНІДу
Продаж наркотиків не переслідується законом
Треба, щоб наркомани могли безкоштовно отримувати чисті голки та шприци
5.Етап надбання практичних навичок. Обговорення. Тренер нагадує учасникам, що людині необхідно навчитися приймати ефективні для неї рішення, щоб у ситуації вибору вона могла сказати "ні".
Вправа "Шприц"(15 хв.)
Учасники сідають у колі. Завдання: придумати 10 варіантів пропозиції вжити наркотик і 10 варіантів відмови від прийняття наркотику. Відмова повинна бути тактичною, але твердою. Час, відведений на роботу пари, З хвилини.
Обговорення:
Чи легко було підбирати належні відмови?
Які з вимовлених варіантів були найбільш ефективними відмовами? чому?
Як почували себе учасники в ролі того, хто умовляє, і того, хто відмовляється?
6.Завершення роботи.
На цьому етапі слід підвести підсумки проведеної роботи, з'ясувати, як учасники засвоїли інформацію. >Можна скористатися анкетуванням. Також можна провести вправу "Почуття" Тренер просить кожного учасника сказати, які почуття у них викликало це заняття.
> Тренер дякує учасникам за увагу, повідомляє, як з ними можна зв'язатися на випадок бажання продовжити взаємодію, і прощається з групою.
Додаток 4
Тема: «Причини наркоманії в молодіжному середовищі»
Мета: формувати знання учнів про наркоманію, як соціальне явище, види наркотиків та шляхи їх вживання; знайомити учнів з поняттям про шкідливий вплив наркотиків на організм людини; популяризувати здоровий спосіб життя; розвивати свідоме ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих; виховувати почуття самозбереження; вдосконалювати техніку зчитування з губ; збагачувати словник; розширяти кругозір учнів.
Обладнання: електронна презентація «Наркоманія», малюнки та ілюстрації з теми.
Хід бесіди:
Які шкідливі звички ви знаєте? (Алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління)
Ми сьогодні будемо говорити про наркоманію.
Що таке наркоманія?
Наркоманія – (з грецької «божевілля, бажання») це захворювання, викликане вживанням деяких речовин (наркотиків).
Знайомство людини з наркотиками відбулося тисячоліття назад. Вже люди кам`яного віку використовували мак як наркотичну речовину.
В 1956 році з`явились шприци і наркоманія стала розвиватися через ін`єкції.
Шляхи вживання:
Паління.
Внутрішньовенне введення.
Вживання у вигляді таблеток.
Вдихання.
Вплив на мозок.
Вживання наркотичних речовин поступово призводить до звикання, залежності.
Порушення в організмі людини.
При вживанні наркотиків в організмі людини відбуваються такі порушення:
Порушення в роботі серця.
Порушення в роботі легенів.
Порушення в роботі шлунку.
Порушення в роботі мозку.
Порушення дітородної функції: у наркоманів не буває дітей або народжуються хворі діти з розумовими та фізичними вадами.
Порушення в психічному стані: підвищена втомлюваність, роздратування, нервозність, сонливість, швидкий перехід від стану смутку до радості.
Негативні зміни в зовнішності людини: людина, яка вживає наркотики, має неохайний зовнішній вигляд, запалені очі, змінюється хода, уповільнюється мова.
Статистика:
- Близько 120 тис. людей щорічно гинуть від наркоманії та її наслідків (329 чоловік у день).
- Тільки 2% наркоманів виліковуються, інші 98% – помирають, загалом не досягши 30 річного віку.
Причини.
Чому людина починає вживати наркотики?
1. Через цікавість.
Деякі люди вважають, що «в житті треба все спробувати», у тому числі, й наркотики. Попробуєш раз і нічого страшного не відбудеться.
Це – обман…
Звикання до наркотиків може відбутися вже після першої спроби.
2. «Заспокоєння», «Втеча».
Людина шукає в наркотиках душевного спокою, втіхи від розчарування, вирішення проблем.
Це – обман…
Наркотики не вирішують жодної проблеми, лише створюють нові.
Робота в групах. Кожній групі роздається проблемна ситуація, яку діти повинні вирішити.
1. Хлопець посварився зі своєю дівчиною. Вони вже тиждень не розмовляють. Він в розпачі. Що йому робити?
2. Дівчина посварилася зі своїми батьками. Вона сама винна. Батьки не хочуть брати її з собою у відпустку. Що їй робити? Як знайти вихід з цієї ситуації?
3. «За компанію».
Тобі пропонують наркотики зі словами: «Спробуй – пробують всі».
Це – обман…
Якщо всі почнуть стрибати з мосту , ти теж стрибнеш?
Май свою власну думку!
Гра «Подруги»
Запрошую двох дівчат. Стають на стільчики. Беруться за руки. Це дві подруги – Валя і Тося, вони з першого класу разом. Між ними немає жодного секрету, вони завжди все розповідали одна одній.
- Та ось у Валі з’являються нові незрозумілі друзі. Вона менше часу проводити з подругою, десь гуляти вечорами. (Валя сходить зі стільчика)
- Проходить ще трохи часу, Валя перестає виконувати домашні завдання, просто переписує у Тосі (трохи присідає). Тося, як хороша подруга,нічого нікому не каже, а сама намагається допомогти подрузі.
- Ось Валя почала прогулювати уроки, від неї відчувається запах алкоголю (ще більше присідає), та Тося не кидає подругу.
- Тосю Валю шукають батьки, міліція, вона пішла з дома, почала вживати наркотики (Валя повністю присіла), але все ще вважає Тосю своєю подругою.
Як видумаєте, кому легше потягнути до себе подругу, Валі чи Тосі? (звісно, Валі)
Звісно, вплив друзів дуже великий, і людині треба проявити силу волі, щоб сказати «ні». Як можна сказати «ні», коли тобі пропонують наркотики?
Як сказати «ні» наркотикам:
- «Дякую, ні. І я більше не хочу про це говорити»
- «Дякую, ні. Я знаю, що це для мене небезпечно»
- «Дякую, ні. Я не хочу конфліктів з батьками, вчителями»
- «Дякую, ні. Це не в моєму характері»
- «Дякую, ні. Мені треба на тренування»
- «Дякую, ні. Якщо я це зроблю, то потім важко буде зупинитися»
- «Дякую, ні. Хіба справжні друзі пропонують наркотики»
Давайте попробуємо навчитися, як правильно відмовитися від наркотиків, якщо вам будуть пропонувати. Вибирайте одну з відмов. (Валя пропонує, діти – відмовляється.)
4. Відсутність цілі.
А що головне у житті людини? Які цілі у вашому житті?
Цілі (головне) в житті людини:
- Щастя, здоров`я рідних і близьких.
- Хороші друзі.
- Вдалий вибір професії.
- Вступ до навчального закладу.
- Гроші.
- Кар`єра (професійне зростання).
- Комфорт (зручність у повсякденному житті).
- Гарна зовнішність.
- Подорожі.
- Вдале одруження.
- Кохання.
- Популярність.
- Успіхи у навчанні.
Виберіть 5 важливіших для вас життєвих цілей. Коли у вас є ціль, ви будете рухатися в потрібному напрямку.
Наркотики:
Головний герой культового фільму «Один вдома» Маколейн Калкін лікується від наркотичної залежності.
Репер Снуп Дог засуджений за споживання наркотиків.
Співачка Уітні Хьюстон безнадійна жертва наркотиків.
Співачка Брітні Спірс неодноразово лікувалась від наркотичної залежності.
Російський співак Мурат Насиров під впливом наркотиків закінчив життя самогубством.
Через вживання кокаїну Дієго Марадонна був змушений закінчити успішну кар`єру футболіста.
Подумай, тобі це потрібно?
А зараз я хочу, щоб ви подивились фільм про те, якими стають люди після вживання наркотиків і ще раз подумали, хочете ви стати такими чи ні?
Перегляд ролику про наркоманію.
Не треба робити вигляд, що поганого в нашому житті немає, а якщо й є, то десь далеко, в іншому місті, і нас це не торкнеться, не зачепить. Треба бачити й знати, на що ідете і якою ціною купується задоволення, знати, що розрахунок неминучий. За вживання наркотиків ти відповіси своїм здоров`ям, щастям, життям. І поки ще є час, подумайте, який шлях обрати
Додаток 5
Анкета для педагогів
1. Яка, на вашу думку, основна причина, що спонукає молодь до вживання наркотичних речовин?
Цікавість.
Упевненість у безкарності.
Солідарність із компанією.
Бажання розважитися.
Шукають таким чином вихід зі стресових ситуацій.
Розбещеність.
Просто не знають, наскільки це небезпечно.
Вплив друзів.
Наркотики мають вільне розповсюдження в колі підлітків, їх досить легко придбати.
Інші причини.
2. Яке ваше ставлення до вживання наркотиків:
Позитивне
Негативне
Допустиме в окремих випадках
Важко відповісти
3. Яке ваше ставлення до наркоманії в молодіжному середовищі?
Негативне.
Наркоманія в молодіжному середовищі допустима, але небажана.
Позитивне.
Мені це байдуже.
-
Інше (напишіть).
-
Чи отримуєте ви інформацію про:
Шкідливість вживання наркотиків.
Шляхи та переваги ведення людиною здорового способу життя.
-
У який спосіб ви отримуєте цю інформацію?
Проводяться зустрічі з фахівцями: лікарями, психологами.
Обговорюємо ці проблеми на педагогічних нарадах, засіданнях методоб'єднань.
Не отримую жодної інформації.
З періодичної преси, телебачення.
-
Наскільки вас цікавить дана інформація?
Дуже цікавить.
Частково.
Майже не цікавить.
Не цікавить.
Важко відповісти.
Як ви оцінюєте власний рівень знань про наркотики; їх дію на організм; наслідки цього вживання?
1. Достатньо.
Недостатньо.
Дещо чув (ла).
-
Нічого не відомо.
-
Чи проводяться у школі зустрічі-бесіди з лікарями, юристами, представниками правоохоронних органів з питань профілактики правопорушень та шкідливості вживання наркотиків?
Так.
Інколи.
Майже не проводяться.
Ні.
-
Якщо проводяться, то як часто це буває?
Раз на тиждень.
Раз на місяць.
Раз на семестр.
Раз на півроку.
Раз нарік.
Ніколи.
Чи доцільно, на вашу думку, проводити подібні зустрічі?
Наступне ми провели тренінг: "Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді" (див. Додаток 3) 15
Ми провели тренінг з дітьми на тему «Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді» В ігровій формі ми ознайомлювали дітей із дією наркотичних речовин на організм людини. 31
ТРЕНІНГ "Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді" 42
-
Додаток 6
Тема бесіди: «Девіантна поведінка в навчально-виховному процесі»
Мета: ознайомити вчителів із девіантною поведінкою підлітків, навчити знаходити підхід до дітей із девіантною поведінкою.
Хід бесіди
Привітання
Доброго дня, шановні вчителі! Дякуємо, що завітали послухати нашу бесіду. Сьогодні ми проведемо бесіду на тему: «Девіантна поведінка в навчально-виховному процесі»
Виклад матеріалу
Головною метою навчально-виховної роботи є формування всебічно розвиненої, суспільноактивної та соціально повноцінної особистості. Це стосується усіх учнів, у тому числі і дітей з девіантною поведінкою. Однак навчально-виховна робота з цими школярами має свою специфіку. Їх виховання тісно пов’язане з перевихованням.
Перевиховання школяра — це така зміна його свідомості та поведінки внаслідок цілеспрямованого педагогічного впливу, за якої відбувається значне посилення позитивних тенденцій морального розвитку особистості та одночасно послаблюються негативні тенденції. Головну роль у перевихованні учнів відіграє покращення їхніх особистих стосунків з одноліткамита досягнення ними успіху в різних видах позитивної діяльності (навчанні, виробничій діяльності, спорті, технічній та художній творчості). Негативне в особистості може бути викорінено лише в тому випадку, коли воно буде переможене позитивним; педагогам необхідно будь-якими методами стимулювати його зростання. Тому, займаючись перевихованням, основну увагу необхідно приділяти виявленню й розвиткові позитивних якостей особистості школяра.
Позитивні зрушення в свідомості й поведінці школяра в процесі перевиховання відбуваються повільно. Багато сил і часу піде на те, щоб закріпити ці зміни, надати їм незворотного характеру. Досягти позитивного результату вдається не окремими виховними заходами, а застосуванням цілої системи засобів, які використовуються протягом тривалого періоду.
А. С. Макаренко підкреслював, що відхилення у моральному розвиткові й поведінці дітей викликані в першу чергу зіпсованими стосунками між особистістю та колективом.Суть перевиховання «важких» школярів у тому й полягає, аби залучити їх до колективного життя. Залучаючи таких учнів до колективного життя, ми привчаємо їх поєднувати особисті інтереси із громадськими, порівнювати свої бажання з вимогами оточення, добровільно надавати допомогу тим, хто її потребує, бути доброзичливими, чуйними.
Залучення складних дітей до колективного життя допомагає вихованню в них людяності й милосердя. Залучення таких учнів до різних видів діяльності посилить позитивні тенденції у розвитку особистості та послабить негативні.
Система запобігання негативним відхиленням у поведінці та перевиховання складається з шести основних компонентів:
Виявлення учнів, схильних до порушень дисципліни, норм моралі та права, які відстають у навчанні в масштабі класу та школи.
Визначення причин відхилень у поведінці та моральному розвиткові, а також індивідуальних психологічних особливостей особистості в школярів.
Складання плану педагогічної корекції особистості та усунення причин її моральної деформації, відхилень у поведінці (визначення цілей педагогічного впливу, його засобів, головних ланок, етапів, виконавців).
Зміна характеру особистих відносин вихованців з однолітками та дорослими.
Залучення складних учнів до різних видів позитивної діяльності та забезпечення успіху в ній.
Зміна умов родинного виховання.
Вищезазначені компоненти тісно взаємопов’язані, нехтування будьяким з них неминуче тягне за собою зниження ефективності системи в цілому.
Успіх у процесі перевиховання складних школярів багато в чому залежить від тісної співпраці керівництва школи, педагогів та учнівського самоврядування.
Адміністрації школи необхідно турбуватися про те, щоб усі члени педагогічного колективу правильно розуміли свої завдання та відповідальність як вихователів. Для поліпшення стосунків між педагогами й учнями треба забезпечити тактовне, доброзичливе ставлення вчителів до тих учнів, з якими їм важко працювати.
Важливо організувати розумне спілкування девіантних школярів з дорослими та однолітками поза школою. Цього можна досягти за умови тісної співпраці з батьками. Вільне спілкування з однолітками та дорослими, які позитивно характеризуються, з якими діти не пов’язані ані навчанням, ані родинними стосунками, дозволяє їм звільнитися з-під впливу вуличних компаній.
Спілкування, яке перетворюється на дружбу, позитивно впливає на моральний розвиток школяра, який має відхилення в поведінці.
Перевиховання школяра відбувається у міру того, як негативний досвід, що в нього накопичився, витісняється позитивним. Це відбувається в процесі спілкування й діяльності. Основними видами діяльності для дітей шкільного віку є навчальна, трудова діяльність, а також діяльність за інтересами.
Навчання — провідний вид діяльності учнів, а також основний їхній обов’язок. Тому нормалізація навчання складних школярів має велике значення для їхнього перевиховання. Виховні заходи з такими дітьми мають на меті, по суті, одне головне завдання: повернути їх школі, відродити в них інтерес до навчання, нормалізувати навчальну діяльність. Без розв’язання цього завдання складно досягти успіхів у перевихованні школяра.
Крім нормалізації навчальної діяльності, широкі можливості для перевиховання відкривають позакласна та позашкільна робота. Переважна більшість девіантних дітей відносяться до навчання негативно, систематично не встигають з ряду предметів. На першому етапі перевиховання головним завданням є залучення їх до такого заняття, яке відучило б їх від марнування часу, дозволило набути впевненості у собі та отримати визнання оточуючих людей. Пізніше на цій основі вдасться нормалізувати їхнє навчання.
Успіхи в діяльності за інтересами дозволяють складним дітям завоювати визнання однокласників та педагогів, сприяють розвиткові в них упевненості в своїх можливостях і виникненню самоповаги, що може стати основою для виправлення.
Доцільно залучати педагогічно занедбаних школярів до організації спільних справ класу. Користь громадської роботи широко відома. Саме в межах громадської роботи можна поліпшити характер міжособистісних відносин складних учнів з товаришами по навчанню, змінити спрямованість їхньої особистості з егоїстичної на колективістську.
Залучити складних дітей до громадської роботи непросто. Їм необхідні такі одноразові або постійні доручення, в процесі виконання яких вони зможуть виявити себе, заслужити похвалу, повагу оточуючих. Це формує у них позитивні морально-вольові якості: відповідальність за свої вчинки, товариськість та колективізм, самодисципліну, навички дотримання свідомої дисципліни. Успіхи в одному з видів діяльності породжують у підлітка прагнення до самоствердження й у інших видах.
Спільна діяльність створює умови для виникнення товариських стосунків важких підлітків з однолітками, що позитивно характеризуються, та дорослими. Це позбавляє їх відчуття самотності, непотрібності людям і сприяє виправленню та перевихованню.
У роботі з «важкими» учнями необхідно забезпечити безперервність цілеспрямованого педагогічного впливу на їхню особистість. Бажано, щоб у літній період вони не залишалися поза педагогічним контролем та виховним впливом.
Питання літньої праці та відпочинку таких школярів класними керівниками вирішуються спільно з їхніми батьками. Доцільно своєчасно скласти реальний план літньої зайнятості, періодично його уточнювати, оперативно надавати допомогу дітям та їхнім батькам.
У тих школах, де вимоги до таких учнів відповідають їхнім віковим та особистісним особливостям, а форми та методи виховання диференціюються залежно від конкретних умов їхнього життя, успішно долається педагогічна та соціальна захищеність таких дітей. У цих школах попереджаються правопорушення, а кількість дітей з відхиленнями у поведінці мінімальна.
Кожному вчителеві відомо, що діти відрізняються одне від одного характером, здібностями, уподобаннями. У кожного з них свої думки та мрії, симпатії та упередження. Серед дітей виділяються яскраві, складні натури, а можна побачити й непомітних або боязких дітей. Хоча кожен учень багато в чому схожий на однолітків, він водночас значно відрізняється від них своїми індивідуальними особливостями. Різним є і становище їх у сім’ї та серед товаришів по навчанню. Тому виховання учнів у колективі та через колектив обов’язково має поєднуватись із індивідуальною виховною діяльністю.
Особливу увагу слід приділяти індивідуальному підходу у вихованні моральності в початковій школі. Хоча діти в цьому віці, як правило, не вчиняють правопорушень, не вживають спиртних напоїв, але саме в цьому віці слід виховувати основи моралі, які вони не зможуть порушити у майбутньому.
Відхилення в поведінці найхарактерніші для учнів підліткового віку та юнаків, адже в цьому віці відбувається суттєва зміна особистості. Підлітки починають наслідувати зовнішні прояви дорослості, часто копіюючи далеко не найкращі її зразки. Наприклад, починають палити, лихословити, вживати алкоголь та наркотики.
Ще один напрям формування дорослості пов’язаний із розвитком якостей «справжнього чоловіка», таких, як воля, сміливість, вірність другові. Зразками, що мають такі якості, виступають герої кінофільмів, книг, а також реальні люди. Не можна не враховувати, що у хлопчиків-підлітків з’являється чуттєво-еротичний потяг до жіночої статі, який впливає на їхню свідомість і поведінку. Однак підлітки та юнаки ще довго залишаються по-дитячому наївними. Це суперечить їхнім фізичним можливостям (що зросли) й психологічній потребі усвідомлювати себе дорослими й так виглядати перед оточуючими. Тому педагогам вдається ефективно впливати на підлітків тільки тоді, коли вони враховують їхні вікові психологічні особливості.
Місце, яке підлітки посідають у взаєминах з однолітками, а звідси й їхня самооцінка багато в чому залежить від їхньої зовнішності та рівня фізичного розвитку. Наприклад, раннє статеве дозрівання, високий зріст та фізична сила сприятливо впливають на самосвідомість підлітків юнаків.
Такі хлопчики більш товариські, впевнено почуваються, краще контролюють свою поведінку.
Ще більшого значення своїй зовнішності, ніж юнаки, надають дівчата. Невідповідність власної зовнішності уявленню про те, якою вона має бути, а тим більше явні фізичні вади згубно впливають на свідомість і поведінку учнів.
Педагогам не можна забувати, що малий зріст (або завеликий у дівчат), надмірна вага, пізня (або рання) поява вторинних статевих ознак, дефекти шкіри, мовлення, зору, слуху, фізична слабкість можуть бути причиною справжніх трагедій у дітей. Болісне переживання недоліків фізичного розвитку змушує деяких дітей порушувати загальноприйняті норми. Таким чином вони намагаються підвищити свій престиж серед однолітків, завойовують удаваний авторитет через хамство, брутальність. З такими учнями педагогові необхідно поводитися особливо делікатно.
Доведено, що позитивні психічні стани (відчуття радості, вдячності, впевненості тощо) посилюють ефективність педагогічного впливу на особистість. А негативні переживання (гнів, страх, образа тощо), незалежно від темпераменту учня, заважають йому виконувати те, чого від нього вимагають. Тому треба враховувати психологічні стани, які відчуває школяр, та обирати методи впливу відповідно до них.
Це можливо тільки в тому разі, коли педагог добре знає морально-психологічні особливості особистості свого вихованця і ту конкретну ситуацію, в якій він перебуває в школі, сім’ї, на вулиці. Тоді йому зрозуміло, яких якостей особистості треба позбутися, а на які можна спиратися, що саме треба змінити в його взаєминах з однокласниками, педагогами, батьками. Без таких відомостей неможливо обрати стратегію й тактику перевиховання конкретного учня.
Для здійснення індивідуального підходу необхідно встановити зі школярами психологічний контакт. Цю обов’язкову умову вдається виконати далеко не всім педагогам.
Якщо педагог вимагає від учнів лише сліпої покори, не поважає їхньої людської гідності, тоді він не користуватиметься повагою школярів, не викличе в них довіри. Ніякий індивідуальний підхід у такому разі не відбудеться.
Дуже важливо, щоб діти бачили справжню зацікавленість вихо- вателя в їхній долі, відчували щире бажання вчителя допомогти їм вийти на правильний життєвий шлях. Якщо вони стикаються з байдужістю, то ще більше замикаються в собі.
Індивідуальну виховну роботу з тими дітьми, педагогічна занедбаність яких неглибока, ведуть в основному класні керівники. Суть її полягає в поліпшенні їхніх відносин з учителями-предметниками та однокласниками, забезпеченні належних умов виховання в сім’ї.
Неправильно вважати індивідуальним підходом нескінченні докори та повчання. Адже перевиховання учня відбувається не під впливом розмов (хоча бесіди теж потрібні), а в процесі зміни на краще реального стану в системі міжособистісних стосунків і, в міру досягнення успіхів, у позитивній діяльності (навчальній, громадській, трудовій, спортивній, за інтересами).
Перевиховання учнів із соціальною занедбаністю здійснюється інакше. Вони значною мірою вийшли з-під контролю школи, погано піддаються педагогічним впливам вчителів. Тому поряд з класним керівником провідниками індивідуального підходу у виховній роботі з ними є психологи, соціальні працівники.
В основі ставлення педагога до складних школярів має лежати любов до дітей, віра у можливість їх виправлення та перевиховання. Педагог наполегливо добирає засоби педагогічного впливу на особистість учня, чуйно помічає навіть найменші позитивні зміни його свідомості та поведінки, заохочує, підтримує паростки нової якості, сприяє їхньому розвиткові.
Умовою ефективності індивідуального підходу є дотримання певних принципів, таких, як педагогічний оптимізм, повага до школяра, розуміння його душевного стану, розкриття внутрішніх мотивів та зовнішніх провин, зацікавленість у подальшій долі учня. Таке ставлення, як правило, пробуджує у дітей відповідне тепле почуття, бажання порадувати педагога, не завдавати йому прикрощів своїми вчинками.
Брутальність та неповага, що виявляють педагоги до учнів, породжують у відповідь образу та прагнення зробити все наперекір. Це призводить до того, що учні перестають зважати навіть на справедливі вимоги вчителів. Вміння педагога ставити себе на місце учня, правильне уявлення про те, що учень відчуває в той чи інший момент, сприятиме уникненню багатьох помилок.
Відомо, що покарання за непорядний вчинок має бути невідворотним, своєчасним та справедливим. Ефективність індивідуального підходу визначає також відповідність способу покарання характеру вчинених провин та особливостям особистості того, хто провинився.
У тих виняткових випадках, коли стає очевидним, що ані педагог, ані батьки, ані психологи та соціальні працівники не в змозі ефективно впли- нути на підлітка, необхідно своєчасно направляти його до спеціального виховного закладу закритого типу з особливим педагогічним режимом.
Прийоми педагогічного впливу на важких школярів можна поділити на дві основні групи:
І. УТВОРЮЮЧІ — ПРИЙОМИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКОВІ ПОЗИТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ:
|