|
|
Скачати 0.58 Mb.
|
|
Роль соціального педагога в формуванні правової свідомості учнів Працювати, жити, бути захищеним, неможливо не знаючи межі прав і свобод громадян, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Проте активну в правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства, особливо у шкільному віці. Саме тому перед школою стоїть завдання розширити правові знання школярів, сформувати в неї високу відповідальність перед суспільством і державою, виховати молодих людей у дусі беззаперечного дотримання права і моралі. Виконання цих завдань педагогічними колективами сприятиме формуванню у школярів таких морально-правових якостей, які стануть на заваді допущенню ними проявів асоціальної поведінки. Людина уже від народження наділена правами за окремими законами держави, однак вона завжди має пам’ятати, що поряд з нею живуть інші люди котрі також мають права. З часом, у процесі життя, після досягнення встановленого законом віку, людина набуває здатності мати обов’язки і нести відповідальність за свої дії. Тому реалізовувати свої права, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших, це своєрідне мистецтво жити. Досягти такого балансу людина може лише через страх перед відповідальністю, і, перш за все, тоді, коли вона у своїх діях керується совістю, порядністю, людяністю, добрими намірами, чесністю, повагою до оточуючих. У зв’язку з тим, необхідно практична реалізація тріади “соціально-правове виховання - соціально-правове навчання - соціально-правова просвіта”. Потрібно виходити з того, що юнацтво живе у суспільстві і для його соціалізації необхідно зануритися у сучасне соціокультурне середовище завдяки засвоєнню права. Закон України “Про органи служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх”(від 24.01.1995р.) правове виховання дітей виокремлено як одне з основних завдань загальноосвітньої школи. Соціально-правове виховання - цілеспрямована, систематична діяльність органів та соціальних інститутів, що передбачають забезпечення дітей і молоді соціально-правовими знаннями, перетворення цих завдань в особисті переконання кожного та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому, з метою формування соціальної правосвідомості та соціальної правової поведінки. [14] Соціально-правова просвіта у загальноосвітній системі виховання вирішує притаманні лише їй завдання. До них можна віднести, по-перше, формування в індивіда поваги до законів та норм моралі, правоохоронних органів, правильної правової орієнтації, формування переконаності у необхідності права для суспільства та його членів; підготовка молоді до свідомого вибору соціально-правомірних варіантів поведінки, озброєння системою соціально-правових знань. Другим завданням правового виховання є формування в учнів активної життєвої позиції у соціально-правовій сфері, участь у боротьбі з правопорушеннями, звички дотримуватися чинного законодавства, володіти почуттям особистої відповідальності за свою поведінку, розуміння невідворотності покарання за порушення правових норм, формування в молоді глибокого розуміння своїх юридичних, моральних прав та обов’язків. Третім завданням соціально-правового виховання є подолання у свідомості окремих неповнолітніх та молоді помилкових правових поглядів і переконань, негативних звичок у поведінці, які сформувалися внаслідок недостатньо орієнтованого виховання, формування внутрішньої потреби щодо захисту суспільних та особистісних інтересів від злочинних зазіхань . Все це дозволило окреслити модель соціально-правового виховання: 1.Безперечно, засвоєння соціально-правових знань потребує врахування вікових особливостей учнів, а також розкриття змісту правових норм стосовно конкретного віку. Дуже важливо при здійсненні соціально-правового виховання дітей та учнівської молоді дотримуватись певних принципів роботи з ними, володіти знаннями про специфічні принципи соціально-правового виховання, які дають змогу добирати оптимальний зміст, ефективні методи і форми роботи з метою формування соціальної правової мотивованої свідомості учнів, вироблення у них навичок і звичок соціально-правомірної поведінки. 2. Проте, соціально-правове виховання не буде ефективним, якщо кожний із його аспектів не буде мати практичного спрямування. Учні повинні не лише отримувати правову інформацію під час виховних заходів, не лише знайомитися зі своїми правами й обов’язками, але й свідомо застосовувати отримані знання відповідно до конкретного виду діяльності, правильно користуватись своїми правами, виконувати свої обов’язки, в конкретних життєвих ситуаціях. 3. Найважливішим є питання щодо джерела надходження до учнів правової інформації, який виховний інститут справляє на них найбільший вплив у плані правової просвіти. У цьому плані привертає увагу те, що Конвенція ООН про права дитини в статті 17 визнається важлива роль засобів масової інформації, а доступ дитини до інформації і матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному та моральному благополуччю, а також її здоровому фізичному і психічному розвитку повинно забезпечуватися державою. У статті 42 наголошується, що держава “зобов’язана використовуючи належні дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення Конвенції як дорослих так і дітей”. 4. Звичайно, засоби масової інформації не є основним джерелом поінформованості підлітків, щодо соціально-правових знань. Тому пропаганда законів щодо захисту прав у ЗМІ може бути ефективною, якщо теле- або радіопередачі будуть висвітлювати основну тезу документа, а потім поступово доносити до молодіжної аудиторії її зміст. У зв’язку з цим була б доцільна організація випуску спеціальних книжок, брошюр, розрахованих на школярів різного віку. При цьому ЗМІ мають знати свою форму подачі матеріалу, в якій були б відображенні основні ідеї і положення Конвенції ООН. 5. Для підлітків і старшокласників найбільш ефективним засобом друкованої пропаганди мають бути статті в періодичних виданнях, насамперед у популярних молодіжних газетах та журналах. Головним принципом подачі змісту повинні бути емоційність і жвавість викладу з одночасною актуалізацією поняття “Конвенція про права дитини”. 6. Головним провідником знань для учнів у школі є вчитель. Тому у першу чергу, доцільно надати належну соціально-правову інформацію вчителям. У зв’язку з цим, пропаганду ідей і положень Конвенції ООН серед педагогів доцільно зосередити на двох основних напрямках: щодо загального розвитку педагога, здатною здійснювати виховання і навчання в умовах демократичної школи у дусі Конвенції та щодо професійної підготовки вчителя до викладання Конвенції ООН . З цією метою доцільно: випустити інформаційні матеріали (буклети, пам’ятки, листівки) для неповнолітніх, батьків, вчителів, у яких би надавалась інформація про установи, організації, де можна отримати юридичну допомогу; передбачити створення спеціальних передач, що дали б вчителю загальні орієнтири щодо інформаційних джерел з проблем прав дитини, соціально-педагогічної інтерпретації законів, методичних розробок для включення у навчально-виховний процес матеріалів Конвенції; розробити рекомендації з використання факультативу “Прав дитини” у навчально-виховному процесі школи (у циклах загальноосвітніх предметів, спеціальних просвітніх структурах, у позакласній і позашкільній роботі). 7. Подача соціально-правової інформації повинна відбуватися з урахуванням вікових особливостей дітей. Чітке усвідомлення дітьми після закінчення школи своїх прав і спосіб їх захисту, володіння інформацією щодо державних органів, куди можна звернутися за допомогою, можливих труднощів та шляхів їх подолання у рамках чинного законодавства може стати гарантом їхньої успішної соціалізації. 8. Важливим аспектом у вихованні школярів є створення умов для соціально-правової освіти. Вона може впроваджуватися в інформаційній та практичній формах, це навчальна та публічна лекція, диспути, бесіди з правової тематики, зустрічі з провідними фахівцями різних галузях права, прес-конференції правових діячів та науковців, консультації юристів з правових питань “круглі столи” з правових питань. Основним підручником правової освіти для школярів може бути Конвенція ООН про права дітей. Цей документ, має не лише правове, а й педагогічне значення, оскільки його сприяння підростаючим поколінням, батьками, посадовими особами формує розумне ставлення до права і закону, усвідомлення необхідності дотримання правопорядку. Деякі статті Конвенції мають для учнів особливе значення. Так у статті 13 зазначається, що дитина має право вільно виражати свою думку. У цій ситуації найскладніше, відповідно до права, знайти межу тієї відвертості, коли кожен може виражати свої думки. Необхідно на практиці поступово формувати у школярів думки про те, що при вирішення будь-якого питання, можуть бути різні точки зору і кожна із них має право на існування. Головне наскільки вона є правомірною. 9. Як засвідчує практика, корисним є роз’яснення учням правових норм одночасно з положенням про шкільну дисципліну, оскільки у документах, що регулюють шкільне життя (кодекси, статути) досить чітко фіксуються права та обов’язки учнів разом із розкриттям механізму (засобу) їхньої реалізації (до кого і коли можна звернутися, які санкції передбачені у випадку порушення прав школярів). 10. Конвенція ООН про права дитини у всіх випадках передбачає забезпечення прав підлітків на розвиток та участь у суспільному житті. Підлітки, як і всі люди, мають право на те, щоб їх вислухали, а також на участь у прийняті рішень з тих питань, які їх стосуються або які їх цікавлять з урахуванням їх віку та вікової зрілості. Участь у програмах, спеціально для розроблених, а також взаємодії збільш широкими колами суспільства дозволяє їм розвивати свої таланти, набувати більшої впевненості у своїх власних силах. Та вносити свій вклад у загальне життя суспільства. Одним із основних критеріїв якісного навчального процесу є те, наскільки школа є доброзичливою до всіх дітей. Таке може бути за умови, коли у школі складаються комфортні, здорові та безпечні умови, в якій все концентрується навколо прав дітей, де вчителі демонструють увагу до прав школярів і де учні розуміють, що освіта потрібна не тільки для їх життя, але й дає їм задоволення. 11. “Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод”, базується у статті 26 Загальної декларації прав людини. Здійснення прав дитини на освіту гарантує захист від багатьох небезпек, наприклад, життя у злиднях, уникнення кабельної праці у сільському господарстві або промисловості, комерційної сексуальної експлуатації або втягування в озброєнні конфлікти. 12. Виявлення шляхів соціально-педагогічного впливу на особистість учня у поза навчальний час є одним із досить важливих компонентів у структурі соціального правового виховання дітей . При виборі механізмів педагогічного впливу на школярів потрібно виходити із провідних умов становлення і розвитку особистості та напрямів реалізації себе підлітками у позанавчальній соціально-правовій діяльності. Це дозволяє виокремити три основні напрямки, які виявилися найбільш доцільними у практичній діяльності: 1. організація у позанавчальний роботі всіх форм правовиховної діяльності, що стосуються інформаційно-інтектуального розвитку школяра (Наприклад, участь у Школі волонтерів з пропаганди репродуктивного здоров’я, яка діє при службі у справах неповнолітніх); 2. застосування різноманітних за складністю і характером форм роботи у життєдіяльності школяра (Наприклад, Благодійні акції “День захисту дітей”); 3. широке включення особистості в різноманітні соціально-правові ситуації. 13. Педагогічне управління соціально-педагогічними умовами, які забезпечують правовий захист школярів, включає різноманітні методи і прийоми. Зокрема, метод щодо саморозвитку можна назвати як спосіб реалізації спільних зусиль вчителя і учня при реалізації цілей і змісту право виховної діяльності. Конкретно тут спрацьовують методи оцінки і самооцінки емоційного стану. [5] До процесу організації соціально-правової просвіти учнів включаються і вчителі, які оволодівають знаннями при вивчені факультативних курсів. Соціально-педагогічна робота, спрямована на захист прав неповнолітніх, відбувається на загальному та індивідуальному рівнях. Загальний рівень соціально-педагогічної діяльності передбачає профілактичну роботу з усіма особами віком до 18 років, а саме: - діагностику рівня сформованості та розвитку правосвідомості неповнолітніх; - реалізацію заходів просвітницько-інформаційної та правовиховної діяльності; - налагодження взаємодії працівників усіх структур, задіяних до процесу сприяння соціалізації та виховання неповнолітніх. Проведенню просвітницько-інформаційної та правовиховної роботи передує діагностика рівня сформованості та розвитку правосвідомості неповнолітніх. Законодавча база, механізм охорони дитинства шляхом функціонування інститутів, задіяних до цього, у нашому суспільстві в основному є налагодженими. Слабкою ланкою у цьому процесі залишається насамперед правова обізнаність дітей, їхніх батьків. Профілактична робота з неповнолітніми обумовлена необхідністю формування у них навичок поведінки, які відповідні правовим нормам суспільства. Це насамперед і підвищення рівня їх правосвідомості у сфері знань та уявлень про свої права. Однак, для розвитку особистості певної суми знань недостатньо. Володіючи ними, можна проявити егоцентричні нахили, низький рівень моральності. Неповнолітні повинні володіти у сукупності внутрішньою правовою культурою, мати відповідні погляди, переконання, які визначали б їхню поведінку, а також вміти відстоювати свою позицію у критичних ситуаціях, у ставленні до людей. Це вимагає підходити до дослідження правосвідомості неповнолітніх комплексно. Розвиток особистості дитини проходить зазвичай складно і суперечливо. Визначення та підвищення рівня правосвідомості неповнолітніх допомагає: - уникнути вчинення ними правопорушень, аморальних вчинків; - забезпечити дієвість усіх норм права, спрямованих на створення сприятливих умов життя, життєдіяльності неповнолітніх; - вибрати шляхи, форми, методи підвищення правосвідомості особистості; - підвищити рівень правової культури в суспільних стосунках. Правосвідомість неповнолітніх умовно можна поділити на декілька сфер. Одна стосується знань про право взагалі, друга – про свої обов’язки у сфері правових відносин, третя - власне про свої права, законодавчо гарантовані у даному суспільстві. Всі вони нерозривно взаємопов’язані одна з одною, взаємообумовлюють і визначають загальний розвиток правосвідомості особи. Дуже часто, говорячи про правосвідомість, мається на увазі якась одна з цих трьох сфер. Загалом, рівень розвитку правосвідомості, правової культури неповнолітніх перебуває на низькому рівні. Це дуже часто стає причиною соціальної дезадаптації, погіршення якості розвитку, виникнення відхилень у поведінці. Низька правосвідомість неповнолітніх тягне за собою, з одного боку, вчинення правопорушень, злочинів, асоціальних дій, з іншого – недостатній рівень розвитку таких якостей, як гідність, самоповага. Природнє бажання самоутвердитись унаслідок цього набуває викривленого, деформованого характеру, оскільки така поведінка є здебільшого асоціальною.[31] Серед причин низької правосвідомості неповнолітніх виступають:
Підвищення правосвідомості населення та неповнолітніх у частині знань та уявлень про свої права можливе за певних умов. Правовий захист, законодавчо гарантований державою, має мати чітке й точне виконання на практиці. Правові та моральні норми самим своїм змістом повинні впливати на свідомість молодих осіб, формуючи у них уявлення, переконання, норми поведінки. Спрямувати формування правосвідомості у правильне русло допомагає законодавче забезпечення та гуманне впровадження правових норм щодо захисту особи від неправомірних дій інших людей. Необхідним є активізація правового виховання неповнолітніх, що включає інформування, консультування, створення виховуючих ситуацій за місцем навчання і проживання, підвищення ролі сімейного впливу. На практиці має мати місце підвищення правосвідомості неповнолітніх загалом, елементом якої є і розвиток знань про свої права. Оскільки рівень знань неповнолітніми своїх прав залишається на дуже низькому рівні, потребує вдосконалення та інтенсифікація системи їх формування. Визначення рівня правосвідомості неповнолітніх передбачає проведення анкетування, спостережень, бесід, застосування методів експертної оцінки, вивчення документації. [35] З метою підвищення рівня освоєння неповнолітніми правових норм суспільства у частині знань своїх прав передбачається просвітницько-інформаційна діяльність. Здебільшого це здійснюється у взаємодії суспільних інститутів та структур державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у частині: охорони здоров’я дітей; державної сімейної політики; правового захисту дитини у різних сферах її життєдіяльності; правового захисту неповнолітніх при порушенні ними правових суспільних норм; діяльності установ, організацій та закладів, що надають соціально-правову допомогу й захист неповнолітнім, їх нормативно-правової бази діяльності та особливостей функціонування; механізму соціально-правового захисту неповнолітніми своїх прав, шляхів отримання ними соціально-правової допомоги в державі. Така просвітницька робота здійснюється за допомогою різних форм і методів: - лекцій, кіно- і відеолекторіїв, групових й індивідуальних бесід; - розкриття закономірностей спільної профілактичної та соціально-правової діяльності працівників органів суду, прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, адвокатури через засоби масової інформації; - організації тренінгових занять для осіб, які потребують посиленого педагогічного впливу; - правової пропаганди та висвітлення інформації правового характеру через телебачення, радіо, пресу; - здійснення просвітницько-інформаційних заходів серед учнів за місцем їх навчання; - проведення виховних заходів під час дозвілля неповнолітніх у місцях їх масового збору та за місцем проживання; - поширення друкованої інформації з відповідними роз’ясненнями. У порівнянні з правовиховною просвітницька робота є спрямованою на загальне сприйняття інформації. При цьому не аналізується її виховний вплив на конкретну групу, окремого індивіда. Безпосередньо на формування правосвідомості, навичок, норм і правил поведінки спрямоване правове виховання. Слід також зауважити, що просвітницько-інформаційна робота насамперед розвиває правосвідомість, а правовиховна – і сприяє формуванню на її основі позитивних навичок поведінки. Правове виховання неповнолітніх у соціально-педагогічній діяльності працівників соціальної сфери є комплексом навчально-виховних та організаційних заходів масового, групового та індивідуального характеру з метою підвищення правосвідомості та правової культури. Правове виховання розглядається як: розвиток уявлень і знань про право; формування навичок, норм і правил власної поведінки індивіда; розвиток правової культури у суспільних відносинах. Виховними елементами формування високої правової культури виступають:
У частині засвоєння неповнолітніми своїх прав таке виховання є ефективним за певних умов: 1. Розвиток правосвідомості з раннього віку. 2. Формування правових норм у відповідності до віку дитини. 3. Практичне підтвердження дієвості правових вимог у суспільних відносинах. 4. Високий фаховий рівень педагога, який надає правову інформацію та здійснює правове виховання, його теоретичну і практичну підготовленість до такої роботи з неповнолітніми. 5. Оптимізація впровадження та викладу факультативів, спецкурсів у напрямі розвитку правової культури в навчально-виховному процесі. 6. Організація навчально-виховного процесу в закладах освіти з урахуванням необхідності актуалізації правового інформування та виховання неповнолітніх. Фіцула М.М. зауважує, що у правовому вихованні учнів важливу роль відіграє їх своєчасне інформування про прийняття того чи іншого правового акту. 7. Організація правового виховання не тільки під час навчання, а й в позаурочний час, у діяльності позашкільних закладів. Свідченням ефективності просвітницько-інформаційної роботи та правового виховання є високий рівень правосвідомості неповнолітнього, його внутрішнє переконання про необхідність дотримання правових норм у власній поведінці та у суспільних відносинах, позитивна спрямованість поведінки кожного індивіда у всіх сферах життєдіяльності. На індивідуальному рівні соціально-педагогічного захисту можна визначити такі напрями: - індивідуально-профілактична робота з неповнолітнім з метою запобігти порушенню та відновленню його прав і законних інтересів, що включає і правове виховання; - організація виховання дитини у сім’ї, формальних і неформальних колективах; - проведення заходів, які мають характер соціально-правового захисту та допомоги, зокрема, вплив на батьків у разі невиконання ними обов’язків щодо виховання дітей; - розформування груп негативного спрямування, членами яких є неповнолітні; - сприяння у працевлаштуванні, залучення до навчання. Безпосередня індивідуальна робота з неповнолітніми є одним з пріоритетних напрямів в діяльності навчально-виховних закладів, соціальних служб, органів у справах неповнолітніх, організацій, що здійснюють соціально-правовий захист. Соціально-педагогічна діяльність передбачає:
Висновки Отже, правосвідомість — це форма суспільної свідомості, сукупність правових поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які відображають ставлення окремої людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права та діяльності, пов'язаної з ним. Функції правосвідомості — це основні напрями впливу правосвідомості на розвиток суспільних відносин. Функції правосвідомості відображають зовнішній і внутрішній прояви правосвідомості у системи суспільних відносин, визначають її соціальну цінність, місце у правовій системі. Законодавче забезпечення соціально-правової роботи з дітьми у загальноосвітній школі повинно спиратися на міжнародні правові документи: Конвенції ООН про права дитини, Декларація забезпечення прав дитини та Закони України, зокрема Закон про охорону дитинства та інші, які регулюють і забезпечують всебічний розвиток особистості та її захист від посягань на соціальні і особисті права. Обов’язок держави полягає сьогодні в тому, щоб забезпечити всім дітям нормальні умови життя та розвитку, здійснювати конституційний захист прав і свобод дітей та молоді гарантувати їм гідне життя. Глибоке вивчення та високі знання нормативно-правових актів з питань соціального захисту, розвитку та допомоги школярам є необхідною умовою грамотної просвіти соціального педагога, щодо повноцінної реалізації особистих прав учнів. Із соціальним розвитком суспільства розширюється законодавча база. РОЗДІЛ ІІ. Емпіричне дослідження формування соціально-правової свідомості учнів 2.1. Методичне забезпечення і організація емпіричного дослідження рівня правової свідомості учнів Дослідження проводилось в Миколаївському юридичному ліцеї, в ньому взяли участь 29 учнів 9 класу. При проведенні дослідження їм було запропоновано заповнити анкету «Право і я» (див. Додаток А). Анкета спрямована на визначення відношення учнів до права, ступіня прояву інтересу до правових знань, виявлення основних джерел отримання правових знань, рівня обізнаності в своїх правах та обов’язках, тобто анкетування виявить рівень соціально-правової свідомості учнів у різних її аспектах. Дослідження проходило у 4 етапи: І етап. Проведення анкетування для визначення початкового рівня правової свідомості учнів. ІІ етап. Розробка та проведення методики групових корекційних занять (див.Додаток Б), які направлені на підвищення правової обізнаності та свідомості учнів. ІІІ етап. Проведення повторного анкетування для виявлення впливу проведених корекційних занять на соцільно-правову свідомість учнів. ІV етап. Порівняльний аналіз та інтерпретація отриманих результатів. 2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження Під час дослідження соціально-правової свідомості учнів було проведено анкетування «Право і я» для визначення початкового рівня правової обізнаності учнів. Було отримано наступні результати : 75% опитуваних вважають право необхідним соціальним інститутом для нормальної життєдіяльності суспільства, 78% проявляють інтерес до правових знань в цілому, 41 % вважає, що для досягнення поставлених цілей припустимі навіть протизаконні дії, але у винятковому випадку, основними джерелами отримання отримання правових знань є учителі – 57% та батьки – 20%. На наступному етапі дослідження було проведено методику групової корекції правової свідомості учнів. Під час занять учні ознайомились учнів з основими законодавчими актами щодо дотримання прав людини та дітей, з важливістю та необхідністю дотримання правових норм та наслідками їх порушення, з особистими правами та обов’язками дітей. На третьому етапі дослідження проведено повторне анкетування учнів для визначення змін рівня правової свідомості учнів після участі у групових корекційних заняттях. Отримані результати зведено до наступної таблиці.
Проаналізувавши отримані результати при повторному анкетуванні, можна зробити висновок, що рівень інтересу дітей до правових знань – 83%, рівень знання своїх прав та об’овязків – 77%, 85% опитуваних вважають право необхідним соціальним інститутом для нормальної життєдіяльності суспільства, на думку 25% дітей для досягнення поствлених цілей припустимі навіть протизаконні дії, але лише у винятковому випадку. Як бачимо після участі у групових заняттях рівень правової обізнаності та правової свідомості дітей значно підвищився. Виходячи з цього робимо висновок, що групова корекція правового виховання та правової культури школярів є ефективною та сприяє формуванню соціально-правової свідомості учнів. Гіпотезу підтверджено. 2.3. Рекомендації Батькам про права дитини Усі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89р. Кожна дитина має право: • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку; • на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування; • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд; • на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання; • на захист від будь-якого покарання; • на захист від сексуальних домагань; • на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення; • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя; • на свободу думки, совісті, віросповідання; • на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції. Коли права дитини порушуються: • Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я. • Коли її потреби ігноруються. • Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження. • Коли порушується недоторканність дитини. • Коли дитину ізолюють. • Коли дитину залякують. • Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення. • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття. • Коли її особисті речі не є недоторканними. • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами. • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей. Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушуються, часто стають соціальне і психологічно дезадаптованими. Як реагує дитина на порушення її прав? • їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в собі тощо). • її турбує особиста безпека й любов до неї. • Вона часто буває в поганому настрої. • Може втекти з дому. • Може вживати наркотики або алкоголь. • Може заподіяти собі смерть. Що батьки можуть зробити для своєї дитини? • Пам'ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати. • Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів. • Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно. • Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей. • Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками. • Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості. • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними. • Залучати дитину до створення сімейних правил. Пам'ятайте! Дитина поважатиме права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність. Більше дізнатися про права своїх дітей ви зможете. Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89 р. Перші кроки. Посібник для початкового вивчення прав людини. Настільна книга для молоді «Твої права». Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ—1999 р. Комітет сприяння захисту прав дитини, м. Київ, тел. 295-26-96 Всеукраїнський комітет захисту прав людини, м. Київ, пров. Шевченко, 13 / 21-В. к. 8, тел. 228-87-83 Міжнародний Гуманітарний Центр «Розрада», тел. 234-83-68 Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психічної травми, яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини. Висновки Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, соціальними відносинами і правовою системою. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес переходу до ринкових відносин, який і досі відбувається не послідовно і суперечливо. Деформації в економічній сфері породжують деформовану свідомість, бездуховність і свавілля в різних сферах життя суспільства, особливо в середовищі молоді, що дуже небезпечно для державної розбудови, створення її економічної, політичної та духовної бази. Ефективним засобом боротьби проти зазначених негативних явищ є формування у підростаючого покоління високої культури, зокрема правової. Високі моральні принципи, естетичні смаки, політична культура молодої людини формуються в нерозривному зв'язку з оволодінням необхідним обсягом правових знань і юридичних норм. Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають поведінку людей в юридично значимих ситуаціях. Соціально - правове виховання сприяє тому, що дотримання прав стає особистим переконанням кожної людини, а повсякденне додержання юридичних норм – звичкою,ознайомлює громадян з питаннями державно-правового будівництва, підвищення їхньої соціальної та політико-правової активності, допомогає їм в оволодінні всією сукупністю юридичних знань із різних галузей і сфер функціонування права, сприяє ефективній роботі механізму правового регулювання. Правове виховання неповнолітніх у соціально-педагогічній діяльності працівників соціальної сфери є комплексом навчально-виховних та організаційних заходів масового, групового та індивідуального характеру з метою підвищення правосвідомості та правової культури. Правове виховання розглядається як: розвиток уявлень і знань про право; формування навичок, норм і правил власної поведінки індивіда; розвиток правової культури у суспільних відносинах. В курсовій роботі було теоретично обґрунтувано поняття «правова свідомость учнів», розроблено методику групових занять для підвищення рівня правової свідомості школярів, досліджено поняття та види правової свідомості, визначено її функції, досліджено роль соціального педагога у формуванні правової свідомості учнів. Під час дослідження було підтверджено гіпотезу, згідно якій групова корекція правового виховання та правової культури школярів сприяє формуванню соціально-правової свідомості. |
||||||||||||||||||||
|
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
|
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації... |
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу... |
|
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
|
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для... |
|
З УЧНЯМИ ВСТУП |
1 Вступ ( 1 година) |