|
|
Скачати 0.62 Mb.
|
Д |
|||||
ДАВНИНА —ДАВНІСТЬ |
Давнина. Давноминулі часи: глибока давнина, глуха давнина, давня давнина, сива давнина, пам'ятки давнини, свідок давнина. від давнини, прийти з давнини, звичаї давнини, згадати давнину. |
Давність, -ності, ор. -ністю. 1.Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чогось: вікова давність, двадцятирічна давність, тисячорічна давність, давність української культури. 2. Довгочане існування: за давністю років, пожовтів від давності. 3. зрідка. Те саме, що давнина: глибока давність, у сиву давність. |
|||
ДАГЕРОТИПІЯ—ДАГЕРОТИП |
Дагеротипія, -і. ор. -єю. Старий спосіб фотографування на металевій пластинці, |
Дагеротип. І, р. -у. Те саме. що .дагеротипія. 2. р. -а. Знімок, зроблений дагеротипією. |
|||
ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ—ДАЛЕКОЗОРИЙ |
Далекоглядний. Здатний передбачати події, наслідки чогось; передбачливий |
Далекозорий. Який добре бачить на великій відстані; який має ваду зору. ідо перешкоджає чітко бачити на близькій відстані. |
|||
ДВИГУН – МОТОР |
Обидва слова мають однакове значення — "силова установка, яка перетворює будь-який вид енергії в механічну роботу". Паралельно вж. зі сл.; автомобільний. бензиновий, дизельний, електричний, потужний, реактивний, роторний, танковий тощо. Проте у використанні їх намітилась певна тенденція до розрізнення. Двигун, -а. Уживається переважмо зі сл.: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий. чотирициліндровий. карбюраторний, колекторний, пусковий, судновий, тепловий, тяговий, внутрішнього зміряння (переносно — двигун прогресу). |
Мотор. -а. Переважно вживається для позначення двигунів у транспортних засобах: підвісний мотор, автомобільний мотор |
|||
ДВОБІЧНИЙ — ДВОСТОРОННІЙ, -я. -е. |
У більшості значень уживаються паралельно (з переважанням першого) |
_____________ |
|||
ДВОЄ. двох, числ. збірн. |
Вживається: з іменниками чоловічого роду. що означають назви істот, рідше — предметів; братів, дідів, коней, малюків, матросів, пасажирів, пастухів, перехожих, поранених. робітників, синів, солдатів, хлопців, деньків, обідів, ротів: з іменниками середнього роду, що є назвами істот, предметів, явиш: звірят, курчат, телят. барил, вікон, крил, ліжок, літ, слів, яєць: з Іменниками жіночого роду, що означають істот, — зрідка; дочок, жінок, рибок, свиней, спортсменок, школярок, щук (з іменниками ж. р., що означають предмети, не вживається); з іменниками, що вживаються в множині й мають відтінок збірності, а також з іменниками, що означають парні предмети й мають тільки форму множини: дівчат, дітей, людей, овець, воріт, дверей, ножиць, саней, шароварів; з особовими займенниками в множині: нас (вас, їх) було двоє. їх стало двоє, У знач. їм,: у човні сиділо двоє. Двоє б'ються — третій не мішайся (прислів'я). По двоє, у знач. присл, По дві особи істоти, по два предмети: шикувалися, по двоє, по двоє почали розходитися. |
Збірні числівники надають висловлюваному зниженого стилістичного відтінку і тому широко використовуються в розмовній мові, а в науковому та діловому стилях літературної мови вживаються зрідка (отже, краще не двоє генералів, а два генерали). |
|||
ДЕБЕТ — ДЕБІТ |
Дебет. -у. Ліва сторона бухгалтерських рахунків, куди заносяться всі одержувані цінності, а також усі борги й видатки, які числяться по даному рахунку; дебет і кредит, |
Дебіт, -у. Кількість рідини, що надходить, з джерела за одиницю часу: дебіт артезіанського колодязя, дебіт свердловини |
|||
ДЕВАЛЬВАЦІЯ – ВАЛЬВАЦІЯ — ЕВАЛЬВАЦІЯ — ревальвація, РЕВАЛОРИЗАЦІЯ |
Девальвація, -ї, ор. -єю. Законодавче зменшення золотого вмісту (вартості) грошової одиниці; зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти. Вальвація. Визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом. а за вагою вміщеного в ній валютного металу (срібла, золота). |
Евальвація. Оцінювання, обчислювання, Ревальвація, ревалоризація. Грошова реформа з метою стабілізації валюти; підвищення державного курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валити. |
|||
ДЕВІЗ—ДЕВІЗА |
Девіз, -у. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій; короткий вислів або слово; напне на гербі, щиті тощо. |
Девіза. Вексель, чек тощо, виражений в іноземній валюті для оплати його за кордоном. |
|||
ДЕЗАКТИВАЦІЯ, -ї. ор. -ею. |
Усунення радіоактивних речовин з чогось; втрата молекулою енергії, потрібної для вступу в хімічну реакцію. |
||||
ДЕЗИДЕРАТИ — ДЕЗОДОРАНТИ |
Дезидерати, -ів, мн. Предмети, книжки, потрібні для поповнення якоїсь колекції (музею, бібліотеки тощо); |
Дезодоранти, мн. Засоби для усунення., видалення неприємних запахів у побутових приміщеннях, приладах (у кухнях, холодильниках тощо) або з тіла людини |
|||
ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ — ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ |
Декваліфікація, -і, ор -ею. Втрата особою кваліфікації, спеціальних знань, досвіду: декваліфікація педагога, повна декваліфікація. |
Дискваліфікація. Оголошення когось не гідним або не здатним займати якусь посаду, виконувати певну роботу через професійну непідготовленість; позбавлення спортсмена або команди права брати участь у змаганнях за грубе порушення правил, нетактовне поводження: дискваліфікація судді, дискваліфікація гравця, дискваліфікація футбольного клубу. |
|||
ДЕКОРАТИВНИЙ — ДЕКОРАЦІЙНИЙ — ДЕКОРАТОРСЬКИЙ |
Декоративний, 1. Призначений для оздоблення, прикраси. Вж. зі сл.: вигляд, елемент, естамп, ефект, живопис; орнамент, прийом, розпис, фонтан. властивість, кераміка, майстерня, пластика, роль, скульптура, форма, значення, мистецтво, ремесло, різьблення, голубівництво, садівництво, ткацтво, теорії, цінності, якості, виріб, килим, посуд, пояс, ваза, плитка, тканина, барельєф, камінь, панно, скло, вогні, прикраси, виноград, каштан. кущ, зелень, квітка, рослина, птах, тварина, місцевість. 1. Те саме, що декораційний 1: декоративний реквізит, декоративне оформлення сцени. 3. перен. Розрахований на зовнішній ефект, показний: декоративне життя. |
Декораційний. 1. Який стосується театральної декорації, оформлення сцени. Вж. зі сл.: живопис, сталь, цех, майстерня, техніка. оздоблення, оформлення роботи. 2. зрідка. Те саме, що декоративний 1. Декораторський. Який стосується декоратора, належний йому: декораторське вміння. |
|||
ДЕМАГОГІЯ — ДЕМАГОГІЧНІСТЬ |
Демагогія, -ї, ор. -єю. Обман брехливими обіцянками, лестощами й навмисним викривленням фактів для досягнення якоїсь мети. |
Демагогічність, -ності. ор. -ністю. Властивість демагогічного: демагогічність висловлювань. |
|||
ДЕМОНСТРАТИВНИЙ — ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ |
Демонстративний. 1. Який здійснюється з метою вираження протесту проти когось, чогось: демонстративна відмова, демонстративна поведінка. 2. Який здійснюється шляхом публічного показу, демонстрації: демонстративний метод викладання, демонстративна переправа військ. . |
Демонстраційний. Призначений для публічного показу чогось: демонстраційний зал. демонстраційний стіл. демонстраційна шахівниця |
|||
ДЕМЕРЕДЖ, -у. ор. -ем. У морському праві — плата за додатково наданий час вантажовідправникові або фрахтувальникові для завантаження судна. |
|||||
ДЕНОНСУВАТИ, -ую. -уєш, недок. і дон. |
У міжнародному праві — оголошувати недійсним або таким, що припинило свою чинність: денонсувати договір. Пох. денонсований, денонсація. |
||||
ДЕПОРТ, -у- |
Купівля цінних паперів з одночасним зворотним продажем їх на певний термін за зниженим курсом. |
||||
ДЕПРЕСИВНИЙ — ДЕПРЕСІЙНИЙ |
Депресивний, Пов'язаний з хворобливим станом пригніченості, відчаю, скорботи: депресивний стан. |
Депресійний, Який стосується застою в економіці країни: депресійні явища, труднощі депресійного характеру. |
|||
ДЕРЕВИННИЙ — ДЕРЕВНИЙ —ДЕРЕВ'ЯНИСТИЙ |
Деревинний. Який стосується деревини як матеріалу: деревинна целюлоза, деревинні відходи. Дерев'янистий. Чимось схожий на дерево (переважно твердістю). Вж. зі сл.: плід, гілка, груша, рослина, стебло. |
Деревний. Який стосується дерева; який добувають з дерева; який живе, водиться, паразитує на (в) дереві. Вж. зі сл.: кора, порода, промисловість, рослина, рослинність, попіл, спирт, сировина, вугілля, паразити, тварини. |
|||
ДЕРЖ... Перша частина складних слів, що відповідає слову державний. |
пишеться разом: держбанк, держфонд. |
||||
ДЕФЕКТИВНИЙ —ДЕФЕКТНИЙ |
Дефективний. Який має психічні або фізичні вади (про людину): дефективні діти, дефективний хлопець. |
Дефектний. Який має дефект, дефекти, з дефектом, зіпсований, пошкоджений (про предмети); в якому перелічуються дефекти: дефектна деталь машини, дефектний примірник книжки, дефектна відомість. |
|||
ДЕФЛЯЦІЯ, -і, ор. -єю. |
Вилучення урядом з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції. |
||||
ДЖУРА, ч. |
Зброєносець у козацької старшини (XVI — XVIII ст.) |
||||
ДИВІДЕНД, -у, мн.-и,-ів. |
Прибуток, одержуваний акціонером пропорційно вкладеному ним капіталу: давати дивіденди. Пох. дивідендовий. |
||||
ДИВІЗІЙНИЙ —ДИВІЗІОННИЙ |
Дивізійний. Прикм. від дивізія: дивізійний штаб, дивізійна артилерія. |
Дивізіонний. Прикм. Від дивізіон: дивізіонна розвідка. |
|||
ДИЗ... — ДИС... Префікс, що означає утруднення, порушення. розлад, поділ, втрату; надає поняттю негативного або протилежного змісту. |
Диз... пишеться перед голосними (дизасоціація, дизосмія). |
Дис... — перед приголосними б, г, к, п, т, ф (дисбаланс, дисгармонія, дискваліфікація, диспропорція, дистрофія, дисфункція).. |
|||
ДИЛЕР, -а. |
Член фондової біржі і банк. які здійснюють продаж цінних паперів, валют, коштовних металів, діють від свого імені і власним коштом. |
||||
димар—димохід—комин . |
Димар, -я, ор. -ем. 1. Труба для Відведення диму з печі. кочегарки тощо. 2. Прилад для обкурювання бджіл. Димохід, -ходу. Димар, а також канал для виходу диму в димар. |
Комин, -а. 1. Нижня частина димоходу паристої печі. 2. Те саме, що димохід |
|||
|
ДИМНИЙ — ДИМОВИЙ — димчастий |
Димний. І, Який виділяє дим, з димом; який складається з диму; сповнений диму, просякнутий димом: який пахне димом або має присмак диму: димна піч, димне полум'я, димний викид, димна головешка. димне приміщення, димне місто, димні руїни, димна гіркота, димна каша. 2. Схожий на дим. кольору диму: димна хмара, димна мла, димні сутінки, димний світанок, |
Димовий. 1. Який стосується диму як скупчення дрібних твердих частинок та газоподібних продуктів. що виділяються при згорянні: димовий вихор, димовий стовп , димові гази, димовий туман. 2. Призначений для виходу диму; димовий отвір, димова труба. 3. Здатний утворювати густий дим; який служить для утворення смуги диму як засобу маскування тощо: димовий захист, димова заслона, димовий сигнал, димова міна, димова шашка. Димчастий. Подібний до диму: димчаста завіса, димчастий топаз (кварц), димчасті окуляри. димохід див. димар. димчастий див. димний. |
|||
ДИНАМІКА—ДИНАМІЧНІСТЬ |
Динаміка. 1. Розділ механіки, який вивчає закони руху тіл залежно від сил, що діють на них: класична динаміка, динаміка твердого тіла, закони динаміки, лекції з динаміка. 2. Стан руху, хід розвитку, зміни чогось; динаміка державного бюджету, динаміка продуктивності праці, динаміка будівництва, динаміка сюжетного розвитку. 3. перен. Рух, дія: насиченість сюжету динамікою. |
Динамічність, -ності. ор. -ністю. Насиченість рухом, дією, інтенсивний розвиток чогось: динамічність гри актора, динамічність діалогу, динамічність зображення, динамічність танцю, динамічність у творах письменника. |
|||
ДИПЛОМАТ—ДИПЛОМАНТ— дипломник |
Дипломат, -а. Урядова особа, яка має повноваження для зносин з іншими державами; переч, розм. — людина, яка вміло й тонко діє у стосунках з іншими: тонкий дипломат, бути дипломатом. |
Дипломант, -а. 1. Учень або студент. який працює над дипломним проектом, дипломною роботою;2. розм. Особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в чомусь: дипломант міжнародного конкурсу піаністів. Дипломник. -а. Те саме, що дипломант 1: сумлінний дипломник. |
|||
ДИПЛОМАТИЧНИЙ — ДИПЛОМАЦЬКИЙ |
Дипломатичний. Який стосується дипломатії; переносно — властивий дипломатові дипломатичний корпус, дипломатичний кур'єр, дипломатичний прийом, дипломатичні переговори, дипломатична гра. |
Дипломацький. Який стосується дипломата, належний йому: дипломацький дар, дипломацькі діти. |
|||
ДИСКАНТ — ДИСКОНТ |
Дискант, -а- Високий дитячий голос, високий звук; співай з таким голосом. |
Дисконт, -у. Купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; відсоток, що його стягують банки за операцію |
|||
ДИСКУСІЯ —ДИСПУТ |
Дискусія, -і, ор. -єю. Обговорення якогось спірного питання на зборах або в пресі: вільна дискусія, жвава дискусія, педагогічна дискусія, дискусія з аграрного питання. |
Диспут, -у. Публічний спір на наукову, літературну та інші теми: Після палких недавніх диспутів у Києві йому й тепер здавалось, що він розмовляє з молодими товаришами (І.Нечуй-Левицький); В лекціях і в диспутах точаться дискусії фахівців театральної справи про кризу театру (В.Еллан). |
|||
ДИСПАЧ, -у. ор. -ем. |
Винагорода, що її сплачує судновласник вантажовласникові або фрахтувальникові за дострокове навантаження або розвантаження судна. |
||||
ДИСПАША, -і, ор. -ею. |
У морському праві — розрахунок збитків і розподіл їх між сторонами, що брали участь в організації рейсу (вантажовласниками і судновласником), у разі аварії; документ з такими розрахунками. |
||||
ДИСПАШЕР. -а. |
Офіційний експерт, який проводить диспашу. |
||||
Диякон - Дяк |
Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там Ідуть аж три попи ; четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків — аж десятка з два (Г.Квітка-Основ'яненко). |
Дяк, -а, кл. дяче. 1. Нижчий церковний служитель, який не має ступеня священства; псаломщик. |
|||
ДІАГОНАЛЕВИЙ — ДІАГОНАЛЬНИЙ |
Діагоналевий. Зроблений, пошитий з діагоналі; діагоналевий костюм. |
Діагональний. Розташований, спрямований по діагоналі; діагональний напрям. |
|||
ДІАЛЕКТ, ГОВІР— НАРІЧЧЯ - ГОВІРКА |
Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об'єднання близьких за структурою говірок. Говір, говору. 1. Те саме. що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду — не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було — коли б поїхати (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський). |
Наріччя, р. ми. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території. Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах). |
|||
ДІАЛЕКТНИЙ—ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИЙ—ДІАЛЕКТИЧНИЙ |
Діалектний. Прикм. від діалект: діалектний вислів, діалектний наголос, діалектна лексика, діалектні групи, діалектні особливості, діалектні риси. |
Діалектологічний. Прнкм. від діалектологія — галузь мовознавства. яка вивчає діалекти; діалектологічний атлас, діалектологічний матеріал, діалектологічний словник, діалектологічна нарада, діалектологічні дослідження. Діалектичний. Прикм. від діалектика — вчення про рух і розвиток. метод пізнання і перетворення світу: діалектичний аналіз, діалектичний зв'язок, діалектична логіка. |
|||
ДІЄПРИКМЕТНИКИ. Відомо, що для перекладу російських дієприкметників теперішнього часу на –ущ, -ующ-, минулого часу на -вш- тощо в українській мові часто бракує аналогічних широковживаних дієприкметників. Двомовні словники в таких випадках пропонують використовувати сполучення відповідних дієслів із сполучниками який, що. Однак послідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту призводить до примітивізації мови, особливо якщо його вжито без додатків і до того ж коли він стоїть наприкінці речення: "вітер доносив запах пшениці, що колосилася", "пожував губами, що посмикувалися"; "із сковорідкою, що шкварчала"; "дивлячись услід машині, що від'їхала"; "він дивився на собак, що гавкали"; "слова пісні, що сподобалася". |
Уникнути таких стилістичних огріхів можна було б; а) замінивши цей зворот ПРИКМЕТНИКОМ: замість "відвернутися від справи, що завалюється" — "від безнадійної, пропащої справи"; "лампа, що чадить" — "чадна лампа"; "стежити за предметами, що рухаються" — "за рухомими предметами"; "набридло тренування, що затягнулося" — "затяжне (таке довге) тренування"; "почуття біди, що насувалася" — "неминучої біди"; б) замінивши дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: "прокотився гуркіт мотора, що наближався" — "прокотився, наближаючись, гуркіт мотора"; "коли сестра, що вискочила, прибігла" — "коли сестра, вискочивши, прибігла"; в) замінивши вказівним займенником: "здавалось, що четверте літо, що надходило, буде останнім" — "здавалось, що це, четверте, літо буде останнім"; "невже те, що відбувається, якось стосується його?" — "невже все це якось стосується його?"; |
г) перебудувавши речення: "клуб, що згорів, досі не відбудували" — "після пожежі клуб досі не відбудували"; "батько скаржився на недугу, яка посилилася" — "батько скаржився, що недуга посилилась" або "що став дедалі більше недугувати"; "стільки для думок було в ній просторів, що відкривалися" — "стільки просторів відкривалося в ній для думок"; г) додавши принаймні одне відповідне за змістом слово; "небо з поодинокими зірками, що поволі згасали”; д) знявши таку синтаксичну конструкцію, коли з ширшого контексту зрозуміло, про що йдеться: "кричав Іван услід братам, що віддалялися" — можна зняти віддалялися, бо є услід; "поки не пригостила молозивом від корови, що отелилася" — про те, що корова отелилася, було відомо з попереднього контексту і з того, що пригощають молозивом. Широко вживається в українській мові формальна група дієприкметників, співвідносних з пасивними, яку становлять незмінні форми на -но (-єно), -то: організовано зустріч, видано роман, знайдено скарб, проїзд заборонено, кинено (кинута) на землю, налито води. Ой у полі жито. Копитами збито. Під білою березою Козаченька вбито. Ой і/бито, вбито. затягнено в жито. Червоною китайкою Личенько накрито (пісня). |
|||
ДІЄПРИСЛІВНИКИ |
Щоб перевірити правильність написання дієприслівників, дієслово, від якого вони походять, слід поставити в 3-ій особі множини: бачачи (бо бачать), плачучи (бо плачуть), сидячи (бо сидять), свистячії (бо свистять). |
Дієприслівники від дієслів на -ся, -сь мають переважно закінчення -сь (бавлячись, змагаючись. сміючись, умиваючись), рідше — -ся (кохаючися, утішаючися). |
|||
ДІЄСЛОВО. В українській мові існують дві рівнозначні форми дієслів майбутнього часу недоконаного виду: синтетична й аналітична: а) синтетична форма утворюється приєднанням до інфінітива суфікса майбутнього часу -н-, варіантів суфіксів -у- та -е- й особових закінчень: писатиму, писатимеш. писатиме, писатимемо, писатимете, писатимуть; сподіватимуся, сподіватимешся, сподіватиметься, сподіватимемося, сподіватиметеся, сподіватимуться. На жаль, помітно, що останнім часом цю форму невиправдано ігнорують; |
б) аналітична форма складається з дієслова Дути, яке змінюється за особами, і основного дієслова у формі інфінітива недоконаного виду: .буду (будеш, буде. будемо, будете, б у дута) носити (співати, сподіватися). , 2. При творенні дієслів пасивного стану, зворотних дієслів та дієслів, що означають взаємну дію. вживається частка -ся (-сь): опрацьовуватися(сь). розвиватися(сіі). роздягатися/сь), умиватися(сь,). Ці варіанти частки використовуються паралельно, як рівнозначні — переважно для збереження милозвучності мови, щоб уникнути небажаного "якання" на зразок: "У повісті описувалося, як автор і його друг прокинулися на Місяці. Вони переселилися туди разом з будинком, де мешкали. Далі йшлося про пригоди, які могли статися тільки на Місяці". |
||||
ДІЄТИЧНИЙ — ДІЄТЕТИЧНИЙ |
Дієтичний, Який стосується певного режиму харчування — дієти: дієтична їдальня, дієтичне харчування. |
Дієтетичний. Який стосується науки про раціональне харчування — дієтетики: дієтетичні рекомендації. |
|||
ДІЙОВИЙ, ДІЄВИЙ —ДІЮЧИЙ |
Дійовий, дієвий. Здатний активно діяти, впливати на когось, щось: ефективний, результативний, дійовий /дієвий) вплив, дійовий (дієвий) засіб, дійова особа, дійове (дієве) виховання, дійове (дієве) знаряддя. Пох.: дієвість, дієво. |
Діючий. 1. зрідка. Діеприкм. від діяти. 2. прикм. Який функціонує, працює тощо: діючий вулкан, діюча армія, діюча виставка, діюча модель, діюча сил. діюче устаткування. |
|||
ДІЛЯНКА —ДІЛЬНИЦЯ |
Ділянка. Частина поверхні. площі чогось: окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за певною ознакою; частина тіла; переносно — сфера якоїсь діяльності: ділянка вулиці, ділянка землі, ділянка поля, ділянка фронту, насіннєва ділянка, присадибна ділянка, скронева ділянка, наукова ділянка. Пох. ділянковий. У скл. сл.: Сортоділянка. |
Дільниця, -і, ор. -ею. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця: виборча дільниця. лікарська дільниця, дільниця народного суду, будівельна дільниця, виробнича дільниця, начальник дільниці, приміщення дільниці. Пох. дільничний. |
|||
ДІОПТР — ДІОПТРІЯ |
Діоптр, -а. Пристрій у геодезичних приладах для фіксації рухомої частини кутомірного інструмента. |
Діоптрія, -і, ор. -єю. Одиниця оптичної сили лінзи, фокусна віддаль якої дорівнює 1 м. |
|||
ДІСТАВАТИ — ЗДОБУВАТИ — ОТРИМУВАТИ, ОДЕРЖУВАТИ |
Діставати, -таю, -таєщ. дістати. Крім Іншого, вживаються у значенні "здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі; “одержувати щось”: діставати потрібні відомості, діставати гроші, діставати допомогу, діставати освіту, діставати знання. діставати нагороду, діставати роботу, доставати назву, дістати вказівку, дістати розпорядження, дістати хворобу, дістати наказ, дістати рішучу відсіч. Здобувати, здобути. Крім іншого, вживаються у значенні "оволодівати чим-небудь у бою, наполегливо досягати чогось": здобувати місто, здобувати волю. |
Отримувати, -ую, -уєш. отримати, одержувати, одержати в цих значеннях уживаються рідше. Отже, стилістично не дуже вдалими є: отримати задоволення, отримати кулю, одержати догану. одержати можливість, одержати підтримку, одержати широке розповсюдження, ще не одержали достатнього завершення. |
|||
ДОВЖИНА — ДОВГОТА |
Довжина. Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини. 2. Тривалість: довжина літа. |
Довгота. 1. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана. 2. зрідка. Те саме, що довжина 2. |
|||
ДОВІД - ДОКАЗ |
Довід, -воду. Певне міркування, думка або факт, які наводяться для того, щоб довести щось; аргумент. Його значно заспокоїли Соломіїні доводи (М. Коцюбинський) |
Доказ, -у. І. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чогось; підтвердження. — А поєдинки ще не є доказ сміливості (І.Нечуй-Левицький); 2. Предмет або обставина, що свідчать про якусь провину. Прямих доказів не було, але обвинуватили її в зв'язках з партизанами, посадили в тюрму (А.Хижняк); Речові докази були тут же, у всіх на очах (О.Донченко). 3. зрідка. Те саме, що довід. |
|||
ДОВІРЯТИ — ДОРУЧАТИ |
Довіряти, довірити. 1. Вірити комусь, чомусь, покладатися на когось, щось. 2. Виявляти довіру, доручати. передавати кому-небудь когось. щось. Вона довіряла мені свої твори раніше, ніж друкувала їх (А.Кримський). 3. Ділитися з кимось своїми думками. таємницями тощо. |
Доручати, доручити, -учу, -учиш. Покладати на когось виконання чого-небудь; віддавати когось, щось у повне розпорядження кого-небудь. Хто тобі доручав говорити? (О.Довженко); Ой нащо ж малу дитину Доручала ти степам? (О.Олесь). |
|||
ДОГЛЯДАТИ — НАГЛЯДАТИ |
Доглядати (кого, що, зрідка за ким-чим). Пильнувати, стежити за кимось, чимось для забезпечення нормального стану, порядку і т. ін.; піклуватися про когось, щось: доглядати дітей, доглядати хворого доглядати землю, доглядати хату. |
Наглядати (за ким-чим). Основне значення — стежити час від часу за кимось, чимось для контролю. забезпечення порядку, з метою нагляду тощо. Вж. зі сл.: за господарством, за квартирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою |
|||
ДОГОВІР — УГОДА |
Договір, договору. Взаємне зобов'язання. письмова або усна угода про права та обов'язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами. Вж. зі сл.: авторський, двосторонній, багатосторонній, взаємовигідний, видавничий, воєнний, гарантійний. господарський, житлового найму, коаліційний, колективний, купівлі-продажу, ліцензійний, мирний, митний, міжнародний, орендний, політичний. про ненапад, рівноправний, сепаратний, таємний, торговельний; укладати договір. |
Угода. І. Взаємна згода, домовленість про щось: за мовчазною угодою, попередня угода, пристати на угоду. 2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов'язання щодо чогось. Вж. зі сл.: багатостороння, двостороння, гарантійна, джентльменська, картельна, кредитна, ліцензійна, міждержавна, міжнародна, патентна, передвиборна, прикордонна, про перемир'я, регіональна, тарифна, торговельна, трудова (також переносно — угода з совістю). |
|||
ДОДАТОК — ДОДАНОК |
Додаток. -тка. 1, Те. що додається, є доповненням до чогось: додаток до статті закону, додаток до резолюції, додаток до словника, на додаток. 2. грам. Другорядний член речення зі значенням об'єкта, звичайно виражений непрямим відмінком іменника: непрямий додаток, прямий додаток. |
Доданок, -нка. У математиці — величина, яка додається до другої величини. |
|||
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ — ДОКУМЕНТОВАНИЙ |
Документальний. Який є документом; властивий документу; який ґрунтується на документах: документальні дані, документальні свідчення, документальна точність, документальний фільм, документальна кінематографія. Пох.: документальність, документально. |
Документований, Дієприкм. від документувати: у знач. прикм. — обґрунтований документами: добре документований нарис. Пох.: документованість, документовано. |
|||
ДОМАГАТИСЯ — ДОБИВАТИСЯ |
Домагатися, домогтися, -можуся. -можешся. Наполегливо добиватися когось, чогось: домагатися роботи, домагатися свого, домагатися згоди. |
Добиватися, добитися, -б'юся, В'єшся. 1. Вживаючи рішучих заходів, докладаючи зусиль, досягати поставленої мети, результатів: добиватися права, добиватися роззброєння. 2. Дізнаватися про когось, щось випитуванням, допитуватися, |
|||
ДОМОВЛЯТИСЯ — УМОВЛЯТИСЯ — ЗМОВЛЯТИСЯ |
Домовлятися, домовитися, -влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лютого (Ю. Шовкопляс); |
Умовлятися (вмовлятися). умовитися (вмовитися). Домовлятися один з одним, укладати ділову угоду тощо. Умовляюся з Тимофієм, що "піду" завтра на його дарабі (Г.Хоткевич); Ми умовилися з ним порозмовляти увечері про сценарій (Ю.Яновський); Пан хотів умовитись з ними на ціле літо. до Покрови (І.Нечуй-Левицький). Змовлятися, змовитися. Погоджувати між собою якісь дії. домовлятися з ким-небудь про щось (переважно таємно). Козаки почали збиратися до дороги та змовлятися, хто з ким мав би тікати (О.Маковей) |
|||
ДОПУСТИМИЙ — ДОПУСТОВИЙ |
Допустимий. Який можна допустити, дозволити: допустимий варіант. |
Допустовий. У граматиці — який виражає припущення чогось, не взяту до уваги умову, перешкоду: допустове підрядне речення. допустовий сполучник. |
|||
ДОПУЩЕНИЙ—ДОПУЩЕННИЙ |
Допущений. Якого допустили. допущений до екзаменів, допущені прорахунки. — Ви чули, що Брагова буде в ту середу читати свій вислів. Буде допущена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащовим пожежу (О. Гончар). |
Допущеними. Допустимий: допущенні відхилення. Допущеними. Допустимий: допущенні відхилення. |
|||
ДОРОБОК, -бку. |
Щось зроблене. створене ким-небудь; переважно вживається в позитивному плані як критерій оцінки зробленого найчастіше зі сл.: літературний. творчий, поетичний, художній, науковий. |
||||
ДОСВІДНИЙ — ДОСЛІДНИЙ — ДОСЛІДНИЦЬКИЙ |
ДОСВІДНИЙ. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання. Дослідний. Який стосується досліду, пов'язаний а науковим дослідженням; призначений для проведення дослідів, Вж. зі сл.: робота, гурток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємство, поле, рослини, тварини. |
Дослідницький. 1.Який стосується дослідника, належний йому, Вж. зі сл.: колектив, група, задум. Інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяльність, енергія, настанова, праця. 2. Призначений для проведення дослідів: дослідницька кімната. |
|||
ДОТУВАТИ — ДАТУВАТИ |
Дотувати, -ую, -уєш. недок. і док. (кого, що). Давати дотацію підприємству, установі, закладу тощо. |
Датувати, недок.і док. Позначати, надписувати дату на чомусь; визначати час якої-небудь події, документа: датувати листа, датувати рукопис. |
|||
ДОХІД — ПРИБУТОК |
Дохід, -ходу. Гроші або матеріальні цінності, одержувані від підприємства чи якогось роду діяльності. Вж. зі сл.: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпечений, комісійний, митний, натуральний, національний, номінальний, підприємницький, податковий, неоподаткований, річний, середній. |
Прибуток, -тку. 1. Сума, на яку дохід перевищує витрати; дохід, джерелом якого є додаткова вартість. Вж. зі сл.: валовий, додатковий, зрослий, надлишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий: прибуток на капітал. |
|||
ДРАМАТИЧНИЙ — ДРАМАТУРГІЧНИЙ — ДРАМАТИЗОВАНИЙ |
Драматичний. 1. Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов'язаний з драмою. Вж. зі сл.: актор, гурток, діалог, етюд, жанр, колектив, образ, письменник, твір, театр, вистава, колізія, п'єса, поема, роль, студія, сцена, трупа, мистецтво. новаторство, товариство, справи, характери. ї. Сповнений драматизму, напруженості тощо, Вж, зі сл.: бій, випадок, епізод, конфлікт, момент, образ, сюжет, фінал, фініш, зав'язка, кінцівка, зустріч, інтрига, подія, роль, ситуація, життя, напруження, обставини. |
Драматургічний. Який стосується драматурга, драматургії, пов'язаний з ними. Вж, зі сл.: жанр, конкурс, прийом, талант, діяльність, майстерність, побудова, спадщина, творчість, форма. Драматизований. Відображений у драматичній формі: який посилює драматизм, напруженість чогось; драматизована повість, драматизована ситуація. |
|||
ДРУЖНИЙ — ДРУЖНІЙ |
Дружний. Зв'язаний дружбою. взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; який проходить погоджено, злагоджено, бурхливо, швидко тощо; одностайний. Вж. зі ся.: загін, колектив, народ, сім'я, галас, сміх, спів, весна, праця, робота, стрілянина, звучання, сходи озимини, Пох. дружно. |
Дружній, -я, -е. Належний другові: заснований на дружбі, взаємній прихильності, довірі, доброзичливості тощо, Вж, зі сл.: контакт, зв'язки, взаємини, відносини, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, прийом, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори. Пох. дружньо. |
|||
ДРУК — ПРЕСА |
Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича, друкарська справа: вийти з друку (друком), з'явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку. 2. Спосіб друкування; зовнішній вигляд надрукованого тощо: високий друк, глибокий друк, кольоровий друк, офсетний друк, плоский друк, чіткий друк. |
Преса. Періодичні друковані в дання (газети, журнали, бюлетені), зрідка неперіодичні (книжки, листівки тощо): місцева преса. центральна преса, виступати в пресі, з'явитися в пресі, мати велику пресу, роль преси, стежити за пресою, критика в пресі, мова преси, орган преси. |
|||
ДУБЛЕТ — ДУПЛЕТ |
Дублет. 1. р. -а. Другий примірник якогось предмета, один з двох однакових предметів: дублети ключів, дублети записів, словотворчі дублети. 2. р. -у. Одночасний постріл з обох стволів мисливської рушниці: вистрілити дублетом. |
Дуплет, -у- 1. У більярдній грі. 2. Те саме, що дублет 2: вистрілити дуплетом, пролунало кілка дуплетів. |
|||
ДУБЛІКАТ, -а. |
1. Другий примірник предмета, який має таку саму юридичну силу, що й оригінал: дублікати медалей, дублікати орденів, літературний дублікат, дублікат посвідчення. |
2. Те саме, що дублет 1: дублікат ключів. |
|||
ДУБЛЬ, -я. ор, -ем. |
1, розм. Повторення того самого двічі. Все, все в однім змигну життя, дублів нема. дублів життя не знає (О.Гончар). |
2. Резерв спортивного колективу: зіграти за дубль. 3. Завоювання одночасно двох нагород: зробити дубль. |
|||
|
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
Тема. Людина в екстремальній ситуації Обладнання: тлумачний словник, словник іншомовних слів, портрети письменників Д. Лондона, Д. Дефо, Ж. Верна, М. Твена, О. Довженка... |
|
Тема. Відокремлені обставини Обладнання: книжкова виставка „Наш Шевченко”, мультимедійна презентація „Відокремлені члени речення”, роздавальний матеріал, підручник,... |
СЛОВНИК Словник підготували та уклали доктор історичних наук Сабадирьов Іван Леонтійович професор кафедри "Українознавство" Одеського державного... |
|
ДЕРЖАВНИЙ КОМПЛЕКС СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ЛОГОПЕДИЧНИЙ... Логопедичний словник-довідник / Упорядник Дмитрієва О. В. – Миколаїв: 2012. – 104 с |
Постнекласична раціональність: пізнавальні стратегії в добу постнекласичної науки В останній четверті XX ст наука вступила в нову фазу свого розвитку − постнекласичну. Увів до наукового слововживання термін «постнекласична... |
|
Урок світової літератури Тема. Шлях до вершини піраміди. Милорад Павич «Хозарський словник» Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю М. Павича, з його світоглядом та творчою манерою,повторити художньо стильові особливості... |
Н. Каразіна Геолого-географічний факультет Кафедра соціально-економічної... Нємець Л. М., Сегіда К. Ю. Географія населення: українсько-російсько-англійський словник термінів та понять: навчальний посібник... |
|
Додатки Словник деяких зарезервованих слів та основних операцій мови |
Словник юридичних термінів Абсолютна монархія – форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) |