|
|
Скачати 0.62 Mb.
|
Вежа — Башта — Вишка |
Вежа. 1. Висока вузька споруда, що має спеціальне призначення: спостережна вежа, телевізійна вежа, пожежна вежа, вавилонська вежа. 2. Висока будова круглої, чотиригранної чи багатогранної форми, що стоїть окремо або є частиною будівлі: вежа замку, вежа палацу. 3. рідше. Те саме, що башта 2: вежа танка. |
Башта. 1. Те саме, що вежа 1, 2: вартова башта, водонапірна башта, пожежна башта. І пролітають урагани У нас над баштами тюрми (Г.Чупринка). 2. Верхня, обертова частина корпусу танка, бронеавтомобіля, споруда на судні, в якій містяться гармати або кулемети. Вишка. 1. зрідка. Те саме, що вежа: сторожова вишка. За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає (М.Руденко). 2. Переважно висока споруда, призначена для стрибків у воду. |
|||
Вентилювання — Вентиляція |
Вентилювання, Провітрювання і приміщення: активне вентилювання, вентилювання зерна, вентилювання комори, вентилювання шахти. |
Вентиляція, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що вентилювання: аварійна вентиляція, вентиляція приміщення, витяжна вентиляція, природна вентиляція, штучна вентиляція. 2. Система приладів і пристроїв для провітрювання. — Слухай, а там у вас є вентиляція? (Ірина Вільде); Театральні зали в китайських містах обладнані доброю вентиляцією (П.Козланюк). |
|||
Верста — Верства |
Як міра довжини (1, 06 км), назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.), вживаються паралельно: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). У значеннях "шар", "пласт", "частина суспільного класу" тощо вживається переважно верстві: суспільна верства, верства суспільства. Пох.: верстовий, верствовий. |
__ |
|||
Вертикаль — Вертикал |
Вертикаль, -і, ор. -ллю, р. мн. -алей, ж. Прямовисна лінія. |
Вертикал, -а, р. мн. -ів, ч. В астрономії — велике коло, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери; прилад для вимірювання висоти світил. |
|||
Верхи — Верхом |
Верхи, присл. Сидячи на тварині, а також переносно. Село зовсім загубилося у горах, і до його можна добутися тільки або пішки, або верхи (Н.Кибальчич); Запорожець кричав: — На погибель панам!.. Годі вже їм на козаках верхи їздити.. (О.Соколовський). |
Верхом, присл. 1. По верхній частині чогось. Пожежа в лісі поширювалася верхом. 2. Те саме, що верхи. Карпові діти одв'язали коняку і почали їздити верхом (І.Нечуй-Левицький). |
|||
Веселити — Веселіти — Веселішати |
Веселити, перех. Викликати веселощі, радісний настрій у когось. Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш! (Г.Квітка-Основ'яненко); Вільно, пташко, ти співаєш, Веселиш гаї й сади (Г.Чупринка); Хай веселить тебе любов і праця (М.Рильський). |
Веселіти, неперех. Ставати веселим, веселішим. Вже вечір, вечір, Вже вечоріє, Моє серденько Вже веселіє (пісня); Його темне обличчя веселіє (М.Стельмах). Веселішати. Ставати веселішим. Поступово веселішають обличчя поранених (О.Гончар); Демид веселішає (М.Стельмах). |
|||
Вибирати — Добирати — Обирати — Відбирати |
Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для виконання певних обов'язків; вибірково збирати щось і т. ін.: молодиці вибирали цілу цеглу, вибирати огірки. Добирати, дібрати, доберу, добереш. Вибираючи, знаходити найвідповідніше, підбирати тощо: добирати кадри, добирати потрібну літературу. |
Обирати, обрати. 1.Виділяти, відбирати за якоюсь ознакою: обирати дорогу, обирати заняття, обирати напрям руху, обирати службу. 2. (ким, на кого, в кого, за кого, до чого, в що). Призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов'язків: обирати депутатів до вищого органу влади, обирати президента. Відбирати. Крім іншого, брати, вибирати, виділяти із загальної маси за певною ознакою: відбирати твори для збірки, відбирати типове в житті. |
|||
Виборний—Виборчий— Вибірний |
Виборний. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов'язків; якого заміщують шляхом виборів, а не призначення. Вж. зі сл.: старшина, особа, посада, служба, начальство, представники. |
Виборчий. Який стосується проведення виборів та різних заходів, пов'язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюлетень, голос, закон, округ, агітація, дільниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори. Вибірний. У біології — який має властивість діяти на певні, конкретні види: вибірна здатність, вибірна дія препаратів. |
|||
ВИВІСИТИ —ВИВІШАТИ — ВЙВІШИТИ |
Вивісити, -ішу, -ісиш. Помістити назовні; виставити для огляду тощо. Стінгазету вивісили в коридорі (О.Донченко,); Рушницю вивісили над дверима казихани (І.Ле). |
Вивішати. Повісити багато кого, багатьох або все, всіх. — Скільки є князів і панів, я б їх усіх. Вивішать їх треба, тих адвокатів (Леся Українка). Вивішити. Позначити напрям віхами. |
|||
ВИГИН — ВИГІН |
Вигин, -у. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. |
Вигін, -гону. Місцевість коло села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. |
|||
ВИГЛЯД – ВИД |
Вигляд, -у. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей когось, чогось, що створює відповідне враження. Вж. зі сл.: апатичний, байдужий, винуватий, гордий, жалюгідний, загадковий, загрозливий, засмучений, здоровий, зовнішній, кислий, мрійливий, найкращий, незалежний, непривітний, розгублений, святковий, серйозний, солідний, суворий, схвильований, хвацький, хворобливий, хитрий, чепурний. Холодно в хаті; Вигляд дуже вбогий (П.Грабовський); Карти експедиції мали прекрасний вигляд (3.Тулуб); Весь вигляд дідуся свідчив про стійку фізичну силу та добре збережене здоров'я (М.Руденко). У словосп.: з виглядом. Глушак встає з-за стола з виглядом людини, завжди готової до дії (О.Довженко); на вигляд. На вигляд було їй років за тридцять (С.Голованівський); у вигляді. Оздоба якась у вигляді розгонистої квітки чи лози виноградної (О.Гончар); робити, зробив ти вигляд. Христя зробила вигляд, що не помітила його появи (Панас Мирний). |
Вид1, -у. 1. Обличчя. Краплями піт тече по виду (А.Свидницький); Чіпка сам не свій. Зблід на виду (Панас Мирний); Посатанів, аж з виду зблід (О.Стороженко). 2. Краєвид. Вид був справді чудовий. Перед ґанком поріг, за порогом частокіл, верби, річка, а в долині тихо, мов у Бога за пазухою, село. За селом гора, а на тій горі церквиця старосвітська (Б.Лепкий); 3 балкона мав чудовий вид на гору, місто, небо (Вас. Шевчук). Вид2, -у. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ тощо; тип: вид праці, вид навчання, вид спорту, вид зброї, вид продукції, доконаний і недоконаний вид дієслова. 2. Підрозділ у систематиці, що входить до складу вищого розділу — роду. — А який, скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних видів? (р.Довженко). |
|||
ВИГОЛОШУВАТИ — ОГОЛОШУВАТИ — ПРОГОЛОШУВАТИ |
Виголошувати, -ую, -уєш, виголосити, -ошу, -осиш. Прилюдно виступати (з промовою, доповіддю), вимовляти якісь слова, фрази: виголошувати доповідь, виголошувати тост. Оголошувати, оголосити, -ошу, -осиш. Публічно заявляти про щось, робити відомим; офіційно заявляти про початок чогось тощо. Вж. зі сл.: вирок, наказ, присуд, подяку, порядок денний, рішення, війну, тривогу, похід. |
Проголошувати, проголосити. І. Декларувати, обнародувати. Вж. зі сл.: братерство, єдність, закон, незалежність, рівність, свободу совісті. 2. Те саме, що виголошувати. Вж. зі сл.: промову, монолог, тост, заздравицю, свої думки. |
|||
визволяти —звільняти — ВИВІЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯТИ |
Визволяти, визволити. Вживаються переважно у значеннях: "врятовувати когось з неволі, полону, ув'язнення тощо; надавати свободи комусь; здобувати в бою волю для когось, відвойовувати захоплену ворогом територію тощо". |
Звільняти, звільнити, -ню ,-ниш. У тих значеннях, що й визволяти, визволити, вживаються рідше; переважно вони означають "випускати когось з-під арешту, з в'язниці". — Вивільнювати, -юю, -юєш і вивільняти, вивільнити. 1. Витягати, видобувати з чого-небудь, звільнивши від чогось, що зв'язує, затримує: вивільнити руку, вивільнити ногу із стремен. 2. Звільняти щось, щоб використати, застосувати інакше, з іншою метою: вивільняти кошти, вивільняти час для навчання, вивільняти робочі руки. |
|||
ВИЗНАЧАЛЬНИЙ —ВИЗНАЧНИЙ |
Визначальний. Який визначає суть чогось: основний, істотний. Вж. зі сл.: елемент, момент, принцип, фактор, особливість, подія, риса, умова, якість, стати визначальним. |
Визначний. Який відзначається своїми позитивними рисами; важливий своїм значенням; видатний. Вж. зі сл.: артист, діяч, критик, письменник, людина, особа, роль, талант, успіх, заслуга, відкриття, дослідження, досягнення, твір, місця. |
|||
ВИКЛАД — ВИКЛАДАННЯ |
Виклад, -у. Письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису: летальний виклад, популярний виклад, форма викладу, ясність викладу. Подам деякі приклади просто-таки в хронікальному викладі (М.Рильський); Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату (М.Руденко); Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни (М.Коцюбинський). |
Викладання. Дія або результат її, коли щось викладають, виймаючи 3 чого-небудь тощо; читання лекцій: викладання товарів у крамниці, викладання візерунків, викладання в університеті. |
|||
ВИКОНАВСЬКИЙ — ВИКОНАВЧИЙ |
Виконавський. Який стосується виконання музичного, літературного твору, певної ролі в театральній виставі тощо: виконавський колектив, виконавська майстерність, виконавське мистецтво, виконавський стиль. |
Виконавчий. Який здійснює виконання рішень, постанов, практичне керівництво чимось: виконавчий комітет, виконавчий орган, виконавчий лист, виконавча команда. |
|||
ВИМОВА — АКЦЕНТ |
Вимова. Спосіб вимовляння слів, звуків; особливості звукової системи якоїсь мови, діалекту: дитяча вимова, полтавська м'яка вимова, французька вимова, уповільнена вимова, чіткість вимови. |
Акцент, -у. 1. Своєрідний характер вимови: грузинський акцент, французький акцент. 2. Наголос у слові; ритмічний наголос. 3. перен. Особлива увага до чогось, підкреслення чогось. Є прицільна доброта, Доброта з акцентом... Він за неї виверта Гонорар з процентом (С.Воскрекасенко). |
|||
ВИМУШЕНИЙ — ЗМУШЕНИЙ — ПРИМУШЕНИЙ |
Вимушений. 1. Дієприкм. від вимусити; змушений: вимушений був піти на заробітки; війська вимушені зайняти оборону. 2. прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин: вимушена зупинка, вимушене неробство, вимушене сидіння. 3. прикм. Здійснюваний через силу; роблений, нещирий: вимушений спокій, вимушений усміх, вимушена увага, вимушені рухи. |
Змушений. Дієприкм. від змусити; який мусить, повинен через певні обставини, причини робити щось: змушені були відступити, змушені зупинитись, змушені працювати. Примушений. Дієприкм. від примусити — присилувати робити саме так; змушений: примушений був піти з роботи, примушений відмовитись від прогулянки. і |
|||
винятковий — виключний |
Винятковий. Який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Вж. зі сл.: випадок, закон, організатор, результат, розум, талант, урожай, успіх, вага, вимогливість, винахідливість, вправність, гідність, гостинність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, оперативність, особистість, особливість, пам'ять, причина, роль, сила, ситуація, скупість, слабість, стійкість, точність, увага, чесність, значення, явище, здібності, обставини, права, умови. Пох.: винятковість, винятково (дуже, надзвичайно, особливо, не так, як усі: винятково важкі умови, винятково важливий задум). |
Виключний. Який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вж. зі сл.: власність, місце, право, становище, обставини. Пох.: виключність, виключно (лише, тільки). Старшини даром пробують добути з нього те, що він виключно для себе ховає (Б.Лепкий). |
|||
ВИСЛОВЛЮВАТИ — ВИМОВЛЯТИ — ВИГОВОРЮВАТИ |
Висловлювати, -юю, -юєш, висловити, -влю, -виш. Передавати словами думки, почуття тощо; виражати тим або іншим способом. Комищук раптом полегшено зітхнув і жвавим радісним голосом почав висловлювати думки, що хвилювали його, видно, раніше (Л.Смілянський); Свої почуття робітники висловлювали словами пісні (С.Скляренко). |
Вимовляти, вимовити. Передавати голосом звуки, слова; говорити певним чином. Кожне слово він вимовляв повільно, не поспішаючи (В.Кучер) Виговорювати, виговорити. Переважно дорікати комусь, говорячи, домагатися одержання чогось тощо (у значенні "висловлювати"— розмовне) [Мокрина:] Учора тільки почала їй виговорювати, а вона голову в подушку і зараз почала пацати ногами (М.Кропивницький |
|||
ВИТРАТА — ВИТРАТИ — ВИДАТОК — ЗАТРАТИ |
Витрата. Використання, витрачання чого-небудь з якоюсь метою, для чогось: витрата води, витрата електроенергії, норма витрати пального на кілометр шляху. Витрати, -ат, мн. Гроші, кошти, витрачені на щось: воєнні витрати, дрібні витрати, незаконні витрати, непередбачені витрати, судові витрати, витрати на освіту. Видаток, -тку. Видача коштів, 1 матеріалів для чого-небудь, викликана чимось; у бухгалтерії — кошти, витрачені або необхідні для витрат при здійсненні чогось: адміністративно-господарські видатки, бюджетні видатки, воєнні видатки. |
Затрати, -ат, мн. Гроші, матеріальні цінності, енергія, сила, праця тощо, витрачені на щось: затрати на будівництво заводу, капітальні затрати, затрати на побутові потреби, виробничі затрати, затрати робочого часу, затрати праці. |
|||
ВІДДІЛ — ВІДДІЛЕННЯ — ВІДДІЛОК |
Відділ, -у. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ шлунку, відділ центральної нервової системи. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров'я, постачання, технічного контролю, будівельний, етнографічний, інформаційний, машинний, оперативний, особливий, політичний, санітарний, шифрувальний. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистецтва, поезії, листів. Частина вечора, концерту, вистави: другий відділ програми. |
Відділення, р. мн. -ень. 1. Те саме, що відділ 2. Вж. зі сл.: зв'язку, міліції, машинне, підготовче, поліцейське, родильне, спеціалізоване, хірургічне, відділення академії наук. 2. Найменший військовий підрозділ: командир відділення. Відділок, р. мн. -лку. Частина установи або підприємства: виробничий відділок, відділок сталеливарного цеху. |
|||
ВІДМЕЖОВУВАТИ — РОЗМЕЖОВУВАТИ |
Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М.Рильський); Вона вискочила на терасу і з неї побігла була коридором, що відмежовував лабораторії від цілого палацу (Ю.Смолич). |
Розмежовувати, розмежувати. Розділяти якоюсь межею ділянку, землю, щось інше; роз'єднувати, відділяти одне від одного. Треба завжди розмежовувати поняття багатства художнього слова і багатослів'я (О.Довженко). |
|||
ВІДМІНЮВАННЯ —ВІДМІНЮВАНІСТЬ |
Відмінювання. У граматиці — зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників. |
Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці — властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників. |
|||
ВІДНОСИНИ — СТОСУНКИ — ВЗАЄМИНИ — ВІДНОШЕННЯ |
Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполук зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні. |
Стосунки, -ів, мн. Те саме, що відносини, а також особисті зв'язки між людьми: міждержавні стосунки, позастатутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з'ясування стосунків. Взаємини, -мин, мн. Взаємні стосунки між кимсь, чимось; рідше — взаємозв'язок між предметами, явищами. Відношення, р. мн. -ень. Взаємозв'язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вживається зі словами: арифметичне, білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синтаксичне (але не Все це має пряме відношення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися). |
|||
ВІЙСЬКОВИЙ —ВОЄННИЙ— воїнський |
Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл.: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь, дух, ешелон, завод, керівник, корабель, кореспондент, кредит, лад, лазарет, льотчик, моряк, начальник, об'єкт, округ, організатор, оркестр, парад, поїзд, потяг, порядок, призов, радник, рапорт, статут, телеграф, шпиталь, автоінспекція, академія, база, виставка, влада, дисципліна, дорога, економіка, література, людина, медицина, могутність, організація, перевага, підготовка, присутність, сила, служба, справа, таємниця, техніка, форма, фортеця, хитрість, хімія, частина, шинеля, шинель, виробництво, відомство, замовлення, звання, керівництво, планування, правило, співробітництво, спорядження, судно, училище, власті, заходи, кола, можливості, традиції. У знач, ім.: військове — одяг І спорядження військовослужбовців; військовий — військовослужбовець, військовик. |
Воєнний. Який стосується війни, пов'язаний з нею. Вж. зі сл.: закон, злочин, злочинець, конфлікт, напад, переворот, період, потенціал, психоз, режим, стан, час, авантюра, боротьба, доктрина, загроза, здобич, інтервенція, історія, катастрофа, небезпека, обстановка, операція, підтримка, політика, проблема, провокація, ситуація, випробування, вторгнення, втручання, питання, приготування, становище, дії, події, зусилля, інтереси, плани, свари. Допустиме паралельне вживання військовий і воєнний з такими словами: блок, союз, суд, трибунал, диктатура, допомога, історія, машина, наука, промисловість, стратегія, тактика, теорія, зіткнення, мистецтво, витрати, потреби, умови, цілі. У скл. сл.: військово-історичний і воєнно-історичний, військово-політичний і воєнно-політичний, військово-польовий і воєнно-польовий тощо Воїнський, який стосується воїна, воїнства, властивий воїнові, воїнам. Вж. (паралельно з військовий) зі сл.: героїзм, обов'язок, доблесть, дружба, повинність, присяга, слава, честь. |
|||
ВНЕСОК — ВКЛАД — УКЛАД |
Внесок, -ску. І. Гроші, які хтось сплачує організації, установі тощо: вступні внески, профспілкові внески, членські внески, сплачувати внески. 2. перен. Щось цінне, внесене в громадську справу, науку, літературу тощо: вагомий внесок у сучасну науку. |
Вклад, -у. Грошова сума, внесена на збереження до Ощадбанку або Держбанку: грошовий вклад, терміновий вклад, вклад на поточний рахунок. Уклад, -у. 1. Порядок, який був установлений або склався в житті, побуті, родині тощо. Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (С.Васильченко). 2. Тип, форма господарства певної суспільно-економічної формації; устрій. Вж. зі сл.: дрібнотоварний, економічний, капіталістичний, кріпосницький, патріархальний, ц рабовласницький, суспільно-економічний, феодально-родовий. |
|||
ВОКАЛІЗ — ВОКАЛІЗМ |
Вокаліз, -у. Вправа або твір для голосу, що виконується без слів. |
Вокалізм, -у. Система голосних звуків певної мови. |
|||
Г |
|||||
ГАЗ — ГАС |
Газ, -у. Речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі. |
Гас, -у. Горюча речовина, продукт перегонки нафти. |
|||
ГАЛИЦЙЗМ — ГАЛЛІЦИЗМ |
Галицизм, -у. Західноукраїнський діалектизм — слово, вислів, граматична форма тощо (від Галичина). |
Галліцизм, -у. Слово, зворот, запозичені з французької мови, або зворот, складений на зразок французького. |
|||
ГАРАНТІЙНИЙ — ГАРАНТО ВАНИЙ |
Гарантійний. Прикм. від гарантія; який гарантується кимсь, чимось. Вж. зі сл.: ремонт, лист, паспорт, талон, договір, угода, зобов'язання, кредит, мінімум, строк, термін, майстерня, марка. |
Гарантований. Дієприкм. від 1 гарантувати; у знач, прикм. — сталий; підтримуваний законом. Вж. зі сл.: заробіток, збут, прибуток, дохід, урожай, успіх, можливість, оплата, праця, робота, свобода, постачання, право. |
|||
ГАРМОНІЙНИЙ — ГАРМОНІЧНИЙ |
Гармонійний. 1. Приємний для слуху; милозвучний: гармонійний голос. 2. Який перебуває в чіткій відповідності з чимось; злагоджений: гармонійний розвиток людини, гармонійні стосунки, гармонійні пропорції. Тіло було гарне гармонійною красою (Б.Лепкий). |
Гармонічний. Заснований на принципах гармонії; співзвучний: гармонічний слух, гармонічна структура твору, гармонічний стиль. |
|||
ГАРНІТУР — ГАРНІТУРА |
Гарнітур, -у. Комплект, набір однохарактерних предметів певного призначення. |
Гарнітура. Певний комплект друкарських шрифтів різних накреслень і кеглів, але однакового за характером малюнка. |
|||
ГЕНЕРАЛЬНИЙ — ГЕНЕРАЛЬСЬКИЙ |
Генеральний. Найважливіший головний, вирішальний, остаточний. Вж. зі сл.: директор, конструктор, бій, наступ, план, заняття, реконструкція, реорганізація репетиція, огляд, проба. |
Генеральський. Який стосується генерала, належний, властивий йому. Вж. зі сл.: син, одяг погони, форма, автомобіль, вдача, звання. |
|||
ГІДРАНТ — ГІДРАТ |
Гідрант, -а. Водорозбірний пристрій. |
Гідрат, -у. Хімічна сполука, що містить молекули води. |
|||
ГІПОТЕЗА — ГІПОТЕТИЧНІСТЬ |
Гіпотеза. Науково обґрунтоване положення, вірогідність якого ще не доведена дослідним шляхом; здогад, припущення: наукова гіпотеза, заперечити гіпотезу. |
Гіпотетичність, -ності, ор. -ністю. Здогадність: гіпотетичність судження, гіпотетичність твердження, гіпотетичність теорії. |
|||
ГЛИНЯНИЙ —ГЛИНЯСТИЙ, ГЛИНИСТИЙ |
Глиняний. Який складається або виготовлений з глини; який має колір глини: глиняна гора, глиняна печера, глиняна долівка, глиняна амфора, глиняний глечик, глиняний колір. |
Глинястий, глинистий. Який і містить у собі глину, багатий на і глину або має колір глини: глинясті (глинисті) ґрунти, глинястий (глинистий) намул, глинястий (глинистий) вигляд обличчя. |
|||
ГОЛОВНИЙ — ОСНОВНИЙ |
Головний. 1. Прикм. від голова: головний біль, головний мозок, головний убір. 2. Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл.: зміст, мета, мотив, наголос, напрям, підсумок, показник, представник, приз. пункт, район, удар, крок, ідея, надія, перешкода, порода, причина, проблема, риса, роль, тема, тенденція, турбота, умова, джерело, завдання, питання, сили. 3. Який рухається попереду когось, чогось: передній. Вж. зі сл.: вагон, дозор, загін, танк, автомашина. 4. Який перебуває в центрі чогось. Вж. зі сл.: вхід, корпус /університету/, під'їзд, шлях, вулиця, дорога, пристань. 5. Який очолює що-небудь, старший над кимсь тощо. Вж. зі сл.: агроном, актор, економіст, інженер. лікар, отаман, помічник, режисер, штаб, квартира, підприємство, речення, управління. |
Основини. Те саме. що головний 2. Вж. зі сл.: елемент, засіб, закон, зміст, капітал, колектив, мотив, наголос, напрям, обов'язок, осередок, показник, район вирощування. рід військ, сорт, тип. тягар, урок, факт, фонд, фундамент. відмінність, група, дисципліна, ділянка, олійна культура, маса. причина, риси, робота, споруда, суперечність, тема, умова, виробництво, завдання, значення, зусилля, знаряддя, питання, види зброї, заходи, сили. |
|||
ГОЛУБІТИ — ГОЛУБІШАТИ |
Голубіти. Ставати голубим, голубішим; виділятися голубим кольором (про щось голубе). На сході ледве помітно починає голубіти небо - вже скоро почнеться світанок (В.Собко); Буйніти травневими травами й квітами зеленіла, синіла, червоніла, голубіла земля (О.Соколовський) |
Голубішати. Ставати голубішим. |
|||
ГОЛЬФ— ГОЛЬФИ |
Гольф1, -у. Спортивна гра. Гольф2, -а. Светр. |
Гольфи, -ів, мн. розм. Короткі штани на манжетах, що застібаються під коліном; шкарпетки, панчохи до колін. |
|||
ГОНИТВА — ПОГОНЯ |
ГОНИТВА.
|
Погоне.
|
|||
ГОНЧАРНИЙ — ГОНЧАРСЬКИЙ |
Гончарний. Який стосується гончарства: гончарний круг, гончарний цех, гончарна глина, гончарний промисел, гончарне виробництво, гончарне ремесло, гончарні вироби. |
Гончарський. Який стосується гончаря і гончарства; належний гончареві: гончарський круг, гончарський посуд, гончарський цех, гончарська майстерня, гончарська продукція, гончарська спілка. гончарська справа, гончарські вироби; гончарська дочка. |
|||
ГОРЕЦЬ, ГОРЯНИН—ГІРНИК |
Горець, -рця, ор. -рцем, горянин. -а. Житель гір. |
Гірник, -а. Робітник гірничої промисловості, гірничий інженер тощо. |
|||
ГОРЛАСТИЙ — ГОРЛАТИЙ |
Горластий, розм. Який має гучний голос; крикливий. |
Горлатий, розм. Те саме. що горластий. |
|||
ГОРН — ГОРНО |
Горн, -а. ч. Мідний духовий інструмент. |
Горно, с. Піч для нагрівання або плавлення металів: частина доменної печі. вагранки, а також переносно. |
|||
ГРАМОТНИЙ — ПИСЬМЕННИЙ — ОСВІЧЕНИЙ |
Грамотний. 1. Який вміє граматично правильно писати; грамотний учений.
3. перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі. знаннями в якійсь галузі, справі: грамотний керівник, грамотний Інженер, грамотний хлібороб, політичну грамотна людина, Пох.: грамотність, грамотно. |
Письменний. Який уміє читати, писати. — Він, бачите, письменний, грамоту знає, книжку читає (М.Коцюбинський) Освічений.
Пох. Освіченість. |
|||
ГРАНАДА — ГРЕНАДА |
Гранада1. Місто і провінція на півдні Іспанії. Гранада2. Місто на південному сході Нікарагуа. |
Гренада. Острів і держава в Вест-Індії. |
|||
ГРАНАТ — ГРАНАТА |
Гранат1, -а. Південне дерево або кущ з яскраво-червоним цвітом; цвіт. плід з нього. Гранат2. 1. р. -з. Напівкоштовний камінь, звичайно темно-червоного кольору; самоцвіт. 2. р. -у. Мінерал, |
Граната1. Те саме, що гранат'. Граната2. Розривний снаряд. |
|||
ГРАНАТНИЙ — ГРАНАТОВИЙ |
Гранатний. Прикм. від граната1: гранатний бій, гранатні осколки. |
Гранатовий1 Прикм. від гранат1; яскраво-червоний: гранатове дерево, гранатовий колір. Гранатовий2. Прикм. від гранат2; зроблений з гранату [гранатів); темно-червоний: гранатовий браслет, гранатовий колір. |
|||
ГРИВНА— ГРИВНЯ |
Гривна, -й. ор. -ою, р. мн. -вен. Металева прикраса (обруч), яку носили на шиї. Пастух.. Знайшов у Приміському лісі гривну, яку носив на грудях Мономах (М.Руденко). |
Гривня, -і. ор. -ею, р. мн. -вень. 1. У Стародавній Русі —срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею; заст, — мідна монета вартістю 3 — 2.5 коп, 2. Сучасна українська грошові одиниця, яка дорівнює 100 копійкам. |
|||
ГРУПУВАННЯ — УГРУПОВАННЯ |
Групування. Дія за знач. групувати: групування електростанцій, групування корів за продуктивністю. |
Угруповання, р. ми. -ань,1. Група осіб, підприємств тощо, об'єднаних за якимись ознаками; скупчення збройних сил на певній території: літературне угруповання, опозиційне угруповання, політичне угруповання, угруповання промислових підприємств, угруповання військ. 2. В біології — група рослинних або тваринних організмів, що співіснують де-небудь. |
|||
ГРЯЗЬ — БРУД |
Грязь, -і. ор. -ззіо. І- Розм'якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (І.Нечуй-Левицькийі); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та густий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю.Смолич). 2. Бруд у приміщенні, на одязі. тілі тощо. На Ролу грязь, якийсь барлііі, тріски, шматки дерева (І.Нечуй-Левнцький); — У хатах тісно... грязь, дихати нічим (М.Коцюбинський); Грязь великого нечистого хазяйства, стайні, корівника і свинарника лягло на її біляве обличчя, тільки не торкнулася по-дитячому чистих і скорботно-терплячих очей (М.Стельмах). 3. переважно у мн. Намул морів. озер, що використовується як лікувальник засіб. Грязі бердянського лиману — особливий дар природи. Вони містять у собі дуже цінні лікувальні речовини (з газети) |
Бруд. -у-
|
|||
ГУМАНІЗМ — ГУМАННІСТЬ |
Гуманізм, -у. І. Прогресивний рух епохи Відродження; англійський гуманізм, гуманізм італійського Відродження, особливості гуманізму. 2. Суспільний вияв уваги до людини: соціальний гуманізм, ідеали гуманізмі/, відстоювати гуманізм. |
Гуманність, -ності, ор. -кістю. Властивість гуманного: гуманність української музики, гуманність письменника, виховання гуманності. |
|||
ГУМАННИЙ—ГУМАНІСТИЧНИЙ—ГУМАНІТАРНИЙ |
Гуманний. Людяний у своїх діях і ставленні до інших людей. Вж. зі сл.: командир, погляд, діяльність, література, мета, мораль, тенденція, рішення, ставлення, суспільство, дії. люди, принципи, умови. |
Гуманістичний. Прикм. від гуманізм і гуманіст. Вж. зі сл.: зміст, пафос, розвиток {людини!, діяльність, концепція, культура, місія, сутність, спрямування, ідеали, ідеї, мотиви, норми /моральності/, переконання, принципи. Гуманітарний. 1. Який належить до суспільних наук, що вивчають людину та ЇЇ культуру. Вж- зі сл.: науковий заклад, факультет. освіта, науки. 2. Пройнятий гуманізмом, піклуванням про добробут народу, повагою до людської гідності; гуманний: гуманітарна справедливість, гуманітарне мистецтво, гуманітарна допомога, гуманітарний вантаж. |
|||
|
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
Тема. Людина в екстремальній ситуації Обладнання: тлумачний словник, словник іншомовних слів, портрети письменників Д. Лондона, Д. Дефо, Ж. Верна, М. Твена, О. Довженка... |
|
Тема. Відокремлені обставини Обладнання: книжкова виставка „Наш Шевченко”, мультимедійна презентація „Відокремлені члени речення”, роздавальний матеріал, підручник,... |
СЛОВНИК Словник підготували та уклали доктор історичних наук Сабадирьов Іван Леонтійович професор кафедри "Українознавство" Одеського державного... |
|
ДЕРЖАВНИЙ КОМПЛЕКС СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ЛОГОПЕДИЧНИЙ... Логопедичний словник-довідник / Упорядник Дмитрієва О. В. – Миколаїв: 2012. – 104 с |
Постнекласична раціональність: пізнавальні стратегії в добу постнекласичної науки В останній четверті XX ст наука вступила в нову фазу свого розвитку − постнекласичну. Увів до наукового слововживання термін «постнекласична... |
|
Урок світової літератури Тема. Шлях до вершини піраміди. Милорад Павич «Хозарський словник» Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю М. Павича, з його світоглядом та творчою манерою,повторити художньо стильові особливості... |
Н. Каразіна Геолого-географічний факультет Кафедра соціально-економічної... Нємець Л. М., Сегіда К. Ю. Географія населення: українсько-російсько-англійський словник термінів та понять: навчальний посібник... |
|
Додатки Словник деяких зарезервованих слів та основних операцій мови |
Словник юридичних термінів Абсолютна монархія – форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) |