Скликана з ініціативи Росії й США друга конференція миру відбулася в 1906-1907 рр., основний акцент був зроблений на юридичних питаннях права ведення війни.
Усього в Гаазі було прийнято 13 конвенцій, Декларація про заборону метання снарядів і вибухових речовин з повітряних куль.
Перша йонвенція містила в собі своєрідний кодекс здійснення добрих послуг, посередництва, діяльності міжнародних слідчих комісій і третейського розгляду. Істотне значення мала Конвенція про обмеження в застосуванні сили при стягненні по договірних боргових зобов'язаннях.
Третя конференція ухвалила, що воєнні дії не повинні починатися без попереднього попередження.
2.8. Основні тенденції розвитку буржуазної науки міжнародного права
Французька революція, війни Наполеона, а також Віденський конгрес і утворення Священного союзу, що відбулися за ними, вплинули на розвиток науки міжнародного права. Буржуазія, що прийшла до влади, не потребувала більше в революційному змісті природно-правових теорій.
Але перш ніж позитивізм переміг остаточно, наука міжнародного права випробувала на собі вплив філософії Г. В.-Ф. Гегеля, відповідно до якої міжнародне право являє собою зовнішнє державне право. Зроблений Гегелем упор на значення сили в міжнародних відносинах привів до того, що його вплив на юристів-сучасників був незначним. Дана позиція для науки міжнародного права була мало прийнятною. Але найшлися деякі вчені, причому досить авторитетні, які зазнали на собі цей вплив. Одним з таких учених був A.B. Гефтер. У своїх працях Гефтер згодний з Г. Гегелем у тому, що джерелами міжнародного права є людська свобода й воля. Він, як і Г. Гегель, зрівнював міжнародне право із зовнішнім публічним правом.
Юридичний позитивізм досяг більших успіхів у науково-теоретичному плані. Саме представники даної течії зробили аналіз реальної юридичної дійсності.
У цей період була видана велика кількість навчальної літератури.
Д. Кент розглядав міжнародне право як процес його застосування однією або декількома державами. Даний підхід одержав своє велике поширення в США й Англії. Праця Д. Кента « Коментарі на американське право» була видана в 1836 р.
В Англії даний напрямок у середині XIX в. очолив Р.Філімор. Його чотиритомник «Коментарі по міжнародному праву» вийшов у період між 1854 і 1861 рр.
На початку XX ст. найбільш значним став курс Л. Оппенгейма, перше видання якого вийшло в 1905-1906 рр.
Відособлено від англо-американської науки міжнародного права стояв І. Бентам, що був філософом і теоретиком політичної економії, Бентам не обмежувався формально-юридичним аналізом науки міжнародного права, а знаходив реальні інтереси учасників міжнародно- правового спілкування. Розроблена ним теорія утилітаризму являла собою одну з теоретичних основ англійського фритредерства (рух за свободу торгівлі).
Інший напрямок юридичного позитивізму, що акцентує увагу на впливі римського права й властивому йому розподілі юридичних інститутів на «особи», «речі» і «дії», одержав велике поширення в працях німецьких авторів. Прихильники даної теорії виходили з аналізу й узагальнення юридичних явищ, а не спроби з 'ясувати їхню сутність. Із другої половини XIX ст. їхні праці одержали визнання й в інших країнах Західної Європи й Латинської Америки. Основними представниками даного напрямку були К. Бергбом, П. Лабанда, А. Есмен та ін.
У Німеччині найбільш ортодоксальним представником позитивізму був Е. фон Ульман, який вважав, що природне право являє собою «розумову спекуляцію».
Однак позитивізм у чистому виді не був найпопулярнішою течією, звичайно він доповнювався політичними або моральними міркуваннями. Подібне відбулося з І.К. Блюнчлі й Ф. фон Аркушем. Видана в 1868 р. книга І.К. Блюнчлі «Сучасне міжнародне право цивілізованих держав, викладенеу вигляді кодексу», була досить популярною. Автор цієї праці основний акцент робив на християнський народ і державу. Для І.К. Блюнчлі і його прихильників держава являє собою колективну особистість, яка обдарована волею — юридична істота. Аналогічно трактував міжнародне право Ф. фон Аркуш,
В інших державах Європи позитивний напрямок також був популярним, хоча його основні принципи не дотримувалися так строго.
2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
У період Великої Жовтневої соціалістичної революції суспільство, що характеризувалося наявністю приватної власності, класів і експлуатації людьми один одного, почало перехід до суспільства, що ґрунтується на суспільній власності, до суспільства без класів і експлуатації. Такий докорінний перелом в історії не міг не відбитися на міжнародному праві. На міжнародній арені в особі соціалістичної держави з'явився особливий суб'єкт, що виступав проти реакційних методів у міжнародному праві й вів активну боротьбу за затвердження й застосування в міжнародних відносинах нових принципів. їхньою метою було забезпечення миру, звільнення пригноблених народів від колоніальної залежності, а також здійснення міжнародного співробітництва на основі рівності прав.
Поява світової системи соціалізму і її міжнародний вплив істотно позначилися на принципах зовнішньої політики соціалізму, на міжнародному праві. Жовтнева революція й утворена нею соціалістична держава — Союз Радянських Соціалістичних Республік з'явилися істотною моральною, а потім і економічною підтримкою для колоніальних країн.
У результаті звільнення колоній утвориться цілий ряд незалежних держав, що зроблять вплив на міжнародне право в тому ж напрямку, що й соціалістичні держави. Саме тому в міжнародних відносинах різко знизився вплив імперіалізму.
У ході надаваного впливу зростаючих сил соціалізму, демократії й прогресу, що настав після Великої Жовтневої соціалістичної революції, міжнародне право перетерпіло істотні зміни. Німецький фашизм і японський імперіалізм намагалися зруйнувати міжнародне право й замінити його на панування вищої раси, що тільки викликало згуртування всіх прогресивних сил. Викликаний даними обставинами загальний демократичний підйом привів до розгрому фашизму, а також дозволив розвиватися міжнародному праву в якісно новому напрямку — у бік гуманізації міжнародних відносин. Істотні зміни перетерпіли й принципи міжнародного права, були скасовані багато застарілих принципів і інститутів.
Зміни, що відбулися в міжнародному праві, торкнулися всіх його галузей і інститутів. Зміни в окремих сферах міжнародного права відбулися насамперед у зв'язку зі змінами його основних принципів.
У сфері відповідальності одержала велике поширення міжнародна відповідальність за війну і її наслідки. Утворився принцип заборони агресивної війни, що послужило ліквідації «права переможця».
Відбулися корінні зміни в праві міжнародних договорів. Були визнані недійсними міжнародні договори, які були силою нав'язані державі або суперечили принципам міжнародного права. Роль міжнародних договорів у міжнародному праві різко зросла, вони стали його основним джерелом.
Розширилося коло суб'єктів міжнародного права. Тепер суб'єктами стали не тільки держави, але також міжнародні організації й нації, що борються за свою незалежність.
Були істотно змінені норми нейтралітету в міжнародному праві, а також норми в багатьох інших галузях міжнародного'права.
Становлення нового міжнародного права не означає, що всі правові норми старого міжнародного права відкидаються й не мають ніякого значення. Ті або інші принципи старого міжнародного права дійсно були ліквідовані й замінені новими, але деякі з них залишилися й діють донині, хоч і перетерпіли деякі зміни.
Утворилося чимало принципів і норм, які відносяться до нових сфер міжнародного правового регулювання, а також піддали зміні загальний характер і сутність міжнародного права.
2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
Серед усіх протиріч між державами-імперіями основним було протиріччя між переможцями й переможеними в Першій світовій війні (1914-1917 рр.). Напруженими були відносини й між переможцями. Наявність існуючих протиріч призвело до скликання в жовтні 1925 р. Локарнської конференції (м. Локарно, Швейцарія).
На даній Конференції була прийнята велика кількість документів, що регулюють взаємини між державами. Основним документом був Рейнський пакт, укладений між Німеччиною, Бельгією, Францією, Великою Британією й Італією. Він гарантував недоторканність кордонів між Німеччиною, Бельгією й Францією. Ці держави зобов'язувалися не вживати ніякого нападу або вторгнення, а також не здійснювати стосовно них ніяких воєнних дій. У тому випадку, якщо виниклі розбіжності неможливо було залагодити дипломатичним шляхом, цим займалася або погоджувальна комісія, або проводився третейський розгляд.
Після проведеної Локарнської конференції Німеччина була включена в «європейський концерт», а після введення в дію прийнятих актів Німеччина була прийнята в Лігу Націй і їй було забезпечене місце в Раді Ліги.
Локарнські угоди були укладені з Німеччиною на принципі рівності, як з рівноправною державою, при цьому була гарантована недоторканність її західних кордонів, однак відносно східних кордонів нічого не було сказано.
По своїй суті Локарнські договори несли в собі небезпечні наслідки й фактично були націлені не на мир, а на війну. У результаті укладених Локарнських договорів, обмеження відносно озброєння Німеччини стали більше послаблятися й ігноруватися.
Усі Локарнські договори широко рекламували мирні засоби вирішення спорів, були розроблені правила застосування даних засобів між державами-учасницями. Вважалося, що система таких мирних засобів вирішення спорів між державами ніби доповнює Лігу Націй. Однак на практиці ні Постійна погоджувальна комісія, ні Постійна палата міжнародного правосуддя, ні арбітражний суд не могли вирішити жодної серйозної суперечки між державами. Сама Ліга Націй під час конфліктів між державами або займала сторону сильних держав, або самоусувалася.
Незабаром різко погіршилася світова обстановка: в 1929 р. вибухнула світова економічна криза, Японія захопила Маньчжурію, фашизм прийшов до влади в Німеччині. З Ліги Націй вийшли Німеччина, Японія, а потім і Італія. Ліга Націй не змогла вжити відповідних заходів проти агресорів, тим самим показавши, що всі покладені на цю міжнародну організацію надії були марні.
У 1938 р. між Великою Британією, Францією, Німеччиною й Італією була підписана Мюнхенська угода, що по суті було поштовхом до початку Другої світової війни. Дана угода порушувала чинні на той час принципи міжнародного права (суверенітету й т.д.), що суперечило статуту Ліги Націй і іншим міжнародним договорам, які зв'язували учасників Мюнхенської угоди. Мюнхенська угода була нав'язана Чехословаччині під погрозою агресії з боку Німеччини. Нею були передбачені відторгнення від Чехословаччини Судетської області й передача її Німеччині.
Мюнхенською угодою на Велику Британію й Францію було покладене зобов'язання брати участь у «міжнародних гарантіях», а також передбачалося зобов'язання Німеччини дотримувати недоторканності нових чехословацьких кордонів.
Крім інших договорів, Франція мала взаємні зобов'язання, що були встановлені ще в Локарно 16 жовтня 1925 р., коли Чехосло- ваччина й Франція стрімко надавали взаємну підтримку одна одній при порушенні норм Локарнської угоди.
2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
Із перших днів Другої світової війни стало ясно, що довоєнне міжнародне право хоч і забороняло ведення агресивної війни, але не передбачало механізму її запобігання. Це положення було змінено після нападу агресорів на СРСР, коли була утворена антигітлерівська коаліція, що уже в ході війни стала створювати норми профільного характеру й механізми їхньої реалізації.
Одним з перших документів у цій сфері була Декларація про відповідальність гітлерівців за чинені звірства. Вона була прийнята в 1943 р. на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, СІЛА й Великої Британії. У Декларації було сказано, що ті німецькі офіцери, солдати й члени нацистської партії, які були відповідальні за звірства, убивства й масові страти, будуть заслані в ті держави, у яких вони робили подібні дії для того, щоб вони були суджені й покарані відповідно до закону даної держави.
У Декларації не знайшло вирішення питання про головних злочинців, злочини яких не були пов'язані з тим або іншим географічним місцем і які будуть покарані спільним рішенням урядів союзників. 8 серпня 1945 р. була підписана угода між Великою Британією, Францією, СШАЙСРСР, до якої пізніше приєдналися Греція, Данія, Югославія, Голландія, Чехословаччина, Польща, Ефіопія, Гондурас, Гаїті, Венесуела, Уругвай і ін. Вона передбачала установу та затвердження Статуту Міжнародного військового трибуналу.
Затвердженню Статуту Міжнародного військового трибуналу передувало рішення Берлінської конференції 3 держав, у якому було закріплене положення про те, що військові злочинці, і ті, хто брав участь у нацистських заходах, повинні бути заарештовані й засуджені.
1 жовтня 1946 р. подібний суд відбувся в Нюрнберзі, на ньому був винесений Вирок Міжнародного військового трибуналу. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 р. вирок був визнаний ООН. Таким чином, Генеральна Асамблея підтвердила принципи міжнародного права, визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу.
На конференціях вирішувалися й інші питання, які мають міжнародно-правове значення. В1943 р. була проведена Московська конференція міністрів закордонних справ СРСР, СІЛА й Великої Британії, де була прийнята Декларація про загальну безпеку. У даному документі виражалася необхідність у найкоротший строк утворити організацію для підтримки міжнародного миру й безпеки.
Також на Московській конференції був прийнятий документ «Основи нашої програми з питань економічного співробітництва», що містив у собі систему цілей з розширення міжнародної торгівлі без дискримінації.
На Тегеранській конференції 28 листопада — 1 грудня 1943 р. була прийнята Декларація трьох держав, що визнавала відповідальність учасників конференції і всіх Об'єднаних Націй за створення такого миру на Землі, який би одержав схвалення в переважного числа жителів земної кулі і який би усунув бідність і війну на довгий час.
У Думбартон-Оксі (США) з 21 по 29 серпня 1944 р. відбувалися попередні переговори з питань заснування міжнародних організацій для підтримки миру й безпеки.
З 4 по 11 лютого 1945 р. проходила Кримська конференція. У Ялті керівники 3 держав оголосили своєю метою знищення німецького мілітаризму й нацизму. Особливе місце займало питання обмеження прав Німеччини у відношенні своїх матеріальних ресурсів, а також про накладення на неї обов'язків з відшкодування збитків союзним державам.
Велику роль у міжнародному праві відіграла Потсдамська конференція 1945 р., її рішення й у цей час мають колосальне значення для міжнародної політики й міжнародного права.
Література
Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. — М., 1990.
Буткевич О.В. Міжнародне право Стародавнього Світу. — К., 2004.
Буткевич O.B. У истоков международного права. — М., 2008.
Грабарь В.Є. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917). — М., 2005.
Дмитрієв A.I. Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право. — К., 2001.
История дипломатии /Под ред. В.П. Потемкина. — В 3-х т. — М.,1941-1945.
История дипломатии/Сост. А. Лактионов. — М., 2006.
Кожевников Ф.И. Русское государство и международное право. — М., 2005.
Курс международного права. В 7 т. Т. 1. Понятие, предмет и система международного права /Ю.А. Баскин, Н.Б. Крылов, Д.Б. Левин и др. — М., 1989.
Левин Д.Б. История международного права. — М., 1962.
Мережко A.A. Введение в философию международного права. Гносеология международного права. — К., 2002.
Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евинтов. — К., 1982.
Суверенітет України і міжнародне право /В.Н. Денисов, В.І. Євін- тов, В.І. Акуленко та ін. — К., 1995.
Тункин Г.И. Право и сила в международной системе. — М., 1983.
Тункин Г.И. Теория международного права. — М.,1999.
Тураев В. А. Глобальные вызовы человечеству — М., 2002.
Тускоз Ж. Міжнародне право. — К., 1998.
Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. — М., 2001.
Ушаков H.A. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. — М., 1997.
Контрольні питання
Дайте періодизацію історії міжнародного права.
Охарактеризуйте міжнародне право Стародавнього світу.
Назвіть інститути міжнародного права, що діяли в стародавні часи.
Охарактеризуйте міжнародне право Єгипту й Двохріччя.
Охарактеризуйте міжнародне право Стародавньої Греції й стародавнього Риму.
Охарактеризуйте міжнародне право Стародавнього Сходу.
Які особливості міжнародного права Індії й Китаю в стародавній період?
У чому міститься вплив Арабського Сходу на формування міжнародного права?
Визначите роль Візантії в розвитку міжнародного права.
Який був вплив процесу колонізації на розвиток міжнародного права?
У чому міститься значення Вестфальського миру 1648 року для розвитку міжнародного права?
Яка роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права?
У чому є особливості міжнародного права XIX сторіччя?
Визначте роль міжнародних конгресів і конференцій XIX ст. у розвитку міжнародного права.
Назвіть основні тенденції розвитку буржуазної науки міжнародного права.
Яка була роль Великої Жовтневої соціалістичної революції у становленні нового міжнародного права?
Назвіть і проаналізуйте тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни.
Який був вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права?
У чому міститься відмінність класичного міжнародного права й сучасного міжнародного права?
Розділ З
НОРМИ І ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
3.1. Поняття норми міжнародного права
Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під |