Задача курса «БЖД» обучение обеспечению комфортных условий деятельности людей на всех стадиях их жизни в условиях воздействия негативных факторов на человека и среду обитания и ликвидация отрицательных последствий,
|
|
Скачати 1.92 Mb.
|
|
БЖД Аналізатори людини (загальна характеристика). Тактильний аналізатор; больова, вібраційна, органічна, температурна чутливості; нюх та смак. См. Вопрос 39 Тактильна, температурна і больова чутливість - функція органів, розташованих у шкірі. Тактильні відчуття дають знання про міру рівності та рельєфності поверхні предметів, яку можна відчути під час їх обмацування. Ці відчуття, як і зір, відіграють велику роль у сприйманні форми, розміру предметів, розташування їх у просторі. Больові відчуття, що надходять від органів (таких відчуттів на зовнішній і внутрішній поверхнях тіла найбільше), сигналізують про порушення цілісності тканини, що, звичайно, викликає в людини захисну реакцію. Спрямованість уваги на біль посилює його, а відвертання - послаблює больові відчуття. Відчуття болю, зафіксоване в центральній частині больового аналізатора (в корі головного мозку), спричиняє ілюзію болю в ампутованих кінцівках (так званий фантомний біль). Загальні для різних аналізаторів і больові відчуття, які сигналізують про руйнівну силу подразника. Температурне відчуття - це відчуття холоду, тепла, що його спричиняє контакт із предметами, які мають температуру, вищу чи нижчу, ніж температура тіла. Можна викликати парадоксальні відчуття тепла та холоду: дотик до холодного викликає відчуття тепла, а дотик до теплого - відчуття холоду. Температурні відчуття сигналізують про ступінь сприятливості довкілля для життєдіяльності, про стан здоров´я організму. Проміжне положення між тактильними і слуховими відчуттями займають вібраційні відчуття, які сигналізують про вібрацію предмета. Органа вібраційного чуття поки що не знайдено. Це чуття значною мірою пов´язане із зоровою та слуховою чутливістю. Вібраційне чуття є професійно важливим для тих спеціальностей, за яких вібрація предмета свідчить про якісні особливості діяльності. Велику роль у загальному процесі орієнтування людини в навколишньому середовищі відіграють відчуття рівноваги і прискорення. Складний системний механізм цих відчуттів охоплює вестибулярний апарат, вестибулярні нерви і різні відділи кори, підкірки та мозочка. Нюхові відчуття сигналізують про стан придатності продуктів до вживання, про чисте або забруднене повітря. Вони здійснюються спеціальними нюховими бульбочками, розташованими на внутрішній поверхні носа. Смакові відчуття своїм органом мають спеціальні чутливі до хімічних подразників колбочки, розташовані на язиці та піднебінні. Середня і нижня частини язика смакових органів не мають. Розрізняють чутливість до гіркого і - найменшу - до солодкого. Смаки можуть змішуватися, тому відчувається кисло-солодке та гіркувато-солодке. Це дає змогу комбінувати різні смакові властивості продуктів у харчовій промисловості. Смакові відчуття, як і нюхові, мають важливе значення для життя - вони сигналізують про ступінь придатності харчових продуктів для вживання. Смакові відчуття розвиваються під впливом вправ та життєвої практики або ж слабшають, якщо вони нічим не підкріплюються. Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу «Основи охорони праці». Розглядаючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину. Наука про охорону праці тісно пов’язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика. Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліпшення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (вивчення працездатності людини, пов’язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці). Технічна естетика вивчає закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання. Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі. В правильному розв’язанні цих завдань істотну роль відіграє ергономіка. Ергономіка вивчає проблеми оптимального розподілу й узгодження функцій між людиною і машиною, формує оптимальні вимоги до засобів та умов діяльності, розробляє методи їх урахування при створенні й експлуатації техніки, що управляється та обслуговується людиною. Раціональне поєднання можливостей людини і характеристик машини та відповідний розподіл функцій усередині системи істотно підвищують її ефективність і зумовлюють оптимальне використання людиною технічних засобів згідно з їх призначенням. Взаємодія людини і техніки в системі виробництва (система «людина — машина — виробниче середовище») має розглядатися під час проектування і створення безпечних умов праці, вирішення завдань оптимізації. Це і є предметом ергономіки. В період широкого застосування нової техніки в усіх галузях народного господарства проблема оптимізації взаємовідносин людини з машиною і виробничим середовищем стала однією з головних. Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробництва, виробнича санітарія, фізіологія праці, ергономіка, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація виробництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін. Головна мета дисципліни — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо. Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:
Ергономіка (від грець. ergon – робота і nomos – закон) – наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві, а також трудову діяльність людини у системі “людина-машина-середовище” з метою її ефективності, безпеки та комфорту. Ергономіка виникла у зв’язку із значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяльності людини. За цих обставин різко зросла “вартість” помилки людини при управлінні складними системами. Тому при проектуванні нової і модернізації існуючої техніки особливо важливо враховувати можливості і особливості людей, які будуть її використовувати. При вирішенні такого типу задач необхідно узгоджувати між собою окремі рекомендації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології та пов‘язати їх в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльно-сті людини. Термін “ергономіка” запропонував ще у 1857 році польський природодослідник В. Ястшембовський. Як самостійна нау-кова дисципліна ергономіка сформувалась після 1949 року. Людина, машина і навколишнє середовище розглядаються в ергономічних дослідженнях як складна система. Основний об’єкт досліджень ергономіки – система “людина-машина”. Ергономіка виконує такі функції: – вивчає характеристики людини, машини і середовища, які проявляються в умовах їх взаємозв’язку; – розробляє методи врахування цих факторів при модернізації діючих і створенні нової техніки і технології; – вивчає проблеми доцільного розподілу функцій між людиною та машиною; – визначає критерії оптимізації системи “людина-машина-середовище” (СЛМС) з урахуванням можливостей і особливостей працюючої людини, специфіки експлуатації технічних систем і факторів довкілля. Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості його удосконалення. Ергономіка вирішує також ряд проблем, визначених у системотехніці: оцінка надій-ності, точності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологічної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі “людина-машина”, вивчення пристосування та творчих можливостей людини. Законом України "Про охорону праці" передбачаються права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору, під час роботи на підприємстві, право на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці тощо. Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні. Під час укладання трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства. Забороняється укладати трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота. Так, робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсацію. Сюди належать електро- та газозварювальники, кочегари парових і водонагрівальних котлів, машиністи компресорних станцій та ін. Перелік шкідливих виробництв, професій і посад із шкідливими умовами праці, які мають право на отримання пільг, затверджений Кабінетом Міністрів України, Держкомпраці України і профспілками. Система пільг і компенсацій доповнює весь комплекс заходів по охороні праці, по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємстві. Ця система включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, певні доплати до заробітної плати. Додаткова відпустка від 6 до 36 днів сприяє зняттю втоми організму внаслідок напруженої розумової і фізичної праці, сприяє виведенню з організму токсичних і шкідливих речовин, відновленню порушених функцій, а також ліквідації несприятливих фізіологічних змін в органах людини. Скорочення робочого дня всього на одну годину скорочує на один місяць фонд робочого часу на рік, а також тривалість періоду дії несприятливих, шкідливих і небезпечних факторів на робітника, підвищує його годинний заробіток на 16%. Пільгове пенсійне забезпечення гарантується робітникам, які працюють у шкідливих умовах і гарячих цехах, а також зайняті на роботах з тяжкими умовами праці. Воно передбачає надання пенсії до досягнення пенсійного віку і в більших розмірах. Зниження пенсійного віку і стажу роботи скорочує тривалість дії на робітника шкідливих виробничих факторів, забезпечує раннє виведення з організму накопичених шкідливих речовин, швидке відновлення нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини. Лікувально-профілактичне харчування надається безкоштовно і є засобом підвищення опірності організму людини до впливу шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і запобігання передчасного стомлення людини. Ця пільга надається працівникам, зайнятим на роботах з особливо тяжкими умовами праці. Доплата до заробітної плати визначається за специфічними умовами праці на робочих місцях і становить 4-24% тарифної ставки. Вона використовується для зміцнення організму робітника і підвищення його опору дії шкідливих виробничих факторів за рахунок поліпшення харчування та побутових умов. Це сприяє підвищенню опірності організму робітника дії токсичних речовин, які можуть викликати порушення функції печінки, білкового і мінерального обміну, подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Молоко нормалізує обмінні процеси і функції організму людини, сприяє більш швидкому відновленню нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини. Відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров'я України проводиться безкоштовна видача молока. Робоче місце — це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників. Раціональне планування робочого місця має забезпечувати: найкраще розміщення знарядь і предметів праці, не допускати загального дискомфорту, зменшувати втомлюваність працівника, підвищувати його продуктивність праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте доцільно виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла. Проведені дослідження показують, що при раціональній організації робочих місць продуктивність праці зростає знати на 15-25%. Основні ергономічні вимоги до проектування робочого місця в системі "людина — техніка — виробниче середовище" зображені на рис.  1.Стаття 173 КЗпП, передбачаючи обов'язок власника відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням працівником трудових обов'язків, не містить конкретних правових норм, а відсилає до спеціального законодавства. Спеціальним законодавством тут являються статті 11-13Закону "Про охорону праці,", а також Правила відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (в подальшому в межах коментаря до цієї статті — Правила). Ці Правила затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472. Зміни до них були внесені постановами від 18 липня 1994 року № 492 та від 3 жовтня 1997 року № 1100. Крім того, в саму постанову Кабінету Міністрів від 23 червня 1993 року, якою були затверджені названі Правила, внесені зміни постановою від 8 лютого 1994 року. Де-факто (тобто без внесення змін у зазначені Правила) розмір відшкодування витрат на необхідний догляд змінювався цілою низкою постанов Кабінету Міністрів України, які втрачали чинність у зв'язку з прийняттям кожної наступної постанови, доки постановою Кабінету Міністрів від 3 жовтня 1997 р. не були внесені зміни до п. 14 Правил, який визначає розмір цих видів відшкодування. 23 вересня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цей Закон вводиться в дію з 1 січня 2001 року. 2. Наука та судова практика визнає також необхідність застосування до відносин з відшкодування власником шкоди працівнику (членам сім'ї працівника), заподіяної ушкодженням здоров'я працівника (смертю годувальника), норм цивільного права. Ця позиція обґрунтовується, насамперед, наявністю у Цивільному кодексі статті 456, яка регулює такі відносини. Ми не заперечуємо повністю можливість субсидіарного застосування норм цивільного права до трудових відносин. Є ситуації, коли обійтися без цього не можна. Але ж позитивно оцінити судову практику, що робить посилання в рішеннях у справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я працівників, пов'язаної з виконанням ними трудового обов'язку, на ст. 440, 456 Цивільного кодексу, але не вважає за необхідне обґрунтовувати рішення посиланнями на ст.'173 КЗпП та ст. 11-13Закону "Про охорону праці", не можемо. 3. Чинність Правил поширюється на всіх працівників, у тому числі й на тих, які уклали трудові договори з громадянами. Хоч і в ст. 173 КЗпП і в Правилах йдеться про обов'язки власника підприємства, установи, організації відшкодувати шкоду, але через частину першу ст. З КЗпП його чинність ( у тому числі і чинність ст. 173) поширюється і на трудові відносини осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (не лише тими, що зареєструвалися як суб'єкти підприємницької діяльності, а й тими, які уклали трудові договори з громадянами-роботодавцями про виконання роботи у домашньому споживчому господарстві). Оскільки трудові відносини осіб, що проходять альтернативну (невійськову) службу, регулюються за установленими винятками, законодавство про працю, ст. 173 КЗпП і Правила, на наш погляд, поширюються і на ці відносини. Реалізація основних ергономічних вимог до режимів праці та відпочинку дає змогу забезпечити необхідний рівень працездатності, зменшити втому, зберегти здоров'я людей. При розробленні режимів праці та відпочинку необхідно встановити:
Для операторів, які працюють з екранами дисплеїв та інших індикаторів, можуть бути рекомендовані такі режими праці та відпочинку. Тривалість безперервної праці не повинна перевищувати 4—6 год. В іншому випадку працездатність через втому зору раптово знижується. Під час праці, яка не допускає відхилення уваги, її тривалість слід скорочувати. Наприклад, оператор, який стежить за екраном індикатора, найуважніше і найточніше працює протягом перших ЗО хв чергування. За цей час він допускає мінімальну кількість помилок (пропусків та хибних тривог). Адалі, внаслідок втоми зорового аналізатора, кількість помилок зростає май же в два рази та залишається незмінною до кінця другої години. Потім спостерігається нове зростання кількості помилок через загальну втому оператора. Тому для підтримки високої ефективності праці може бути рекомендований 30-хвилинний період чергування з наступною 30-хвилинною перервою. Для обслуговуючого персоналу, при роботі якого допуска ються нерегламентовані перерви і не потрібне постійне перебування на місці праці, тривалість безперервної праці може перевищувати 6 год. Тривалість відпочинку повинна бути у 2 рази (а при інтенсивному навантаженні — у 3 рази) більшою, ніж тривалість безперервної роботи. Максимальний інтервал між періодами праці не повинен перевищувати 48 год, тому що більша тривалість відпочинку призводить до значного збільшенння часу спрацьованості (у 4—10 разів). Організація відпочинку має дві мети:
При організації відпочинку між періодами праці потрібно передбачити використання різних його форм — активної і пасивної. Під активною формою відпочинку розуміють переключення на інший вид діяльності (у тому числі спортивні ігри тощо). Пасивна форма відпочинку у процесі праці - це прийняття оператором зручної пози, яка потрібна для розслаблення м'язів. У неробочий час сон є пасивною формою відпочинку. Часто персонал, який змінюється з чергування, має схильність увесь вільний час присвячувати сну як вдень, так і вночі. Така форма відпочинку не є оптимальною і не знімає втоми. Річ у тому, що емоційна напруга — це специфічна втома, мобілізація уваги має дуже різні наслідки, які порушують нормальне засинання та знижують глибину сну. Тому необхідна дія, яка знижує стан напруги. Водночас прямий перехід від сну до чергування збільшує час включення у роботу, що супроводжується розпорошення м уваги.періодом дрімання. Тут також треба полегшити перехід людини до праці. Питання чергуванння змін протягом доби мусить вирішуватися на основі врахування добової ритміки фізіологічних функцій, а також таких міркувань, як організація харчування, особливості місця проживання, поїздка на роботу тощо. Добова ритміка фізіологічних функцій — це закономірні циклічні зміни активності організму людини протягом доби. Досвід показує, шо протягом доби існують 2 яскраво виражені цикли зниження активності: вдень - з 13-ї до 15-ї години, вночі — з півночі до 5-ї години. У цей час кількість помилок оператора помітно збільшується. Тому початок зміни потрібно встановити о 8-й — 9-й годині, коли початок роботи збігається з піднесенням загальної активності організму. При організації праці протягом тижня, місяця потрібно враховувати ту обставину, що з часом організм людини пристосовує гься до нічної праці і часто злам складеного стереотипу негативно впливає на його працездатність. Разом з тим тривала праця в нічну зміну порушує соціальні та інші зв'язки, що викликає негативну психологічну реакцію. Тому доцільніше чергувати роботу у денну та нічну зміни. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
Атестація робочих місць на відповідність їх нормативним актам з охорони праці проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 1 серпня 1992 р. № 442. До переліку питань з управління охороною праці мають включатися вирішення таких основних завдань:
Обов'язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці мають передбачатися у посадових інструкціях, форма яких розроблена Держнаглядохоронпраці та узгоджена з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації і Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України. У рамках цих заходів працівник зобов'язаний:
Головною метою і завданням представників профспілок є захист прав і законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань. Відповідно до Закону "Про охорону праці" представники профспілок беруть участь у розробці: -Національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод з питань поліпшення умов і безпеки праці; -Державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці. Профспілковий орган, який підписав колективний договір, має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу розірвання трудового договору (контракту) з керівним працівником або усунення його від займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором. Вимога профспілкового органу може бути оскаржене працівником, власником або уповноваженим ним органом у висшстоящем профспілковому органі або в суді. Професійні спілки мають право за результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці вносити власникам або уповноваженим ним органам, а також державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь (ст. 48 Закону України "Про охорону праці "). У поданні може бути поставлено питання і про притягнення винних працівників до відповідальності, в тому числі дисциплінарної. Пам’ять – одна із найважливіших функцій людського мозку. Якщо сприйняття – це початковий етап пізнавального процесу, відображення об’єктивної реальності, що діє на органи чуття в даний час, то пам’ять – це відображення реальності, що діяла в минулому. Пам’ять – це здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, уміння, звички). Людська пам’ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву). Генетична пам’ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції упродовж багатьох тисячоліть. Вона виявляється безумовними рефлексами й інстинктами та передається спадково. Набута пам’ять зберігає інформацію, яку людина засвоює в процесі життя, від народження до смерті. Вона реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють такі види набутої пам’яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну та логічну). Рухова пам’ять – це пам’ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні навички, життєві звички. Зорова та слухова пам’ять є образною пам’яттю, коли інформація сприймається і фіксується через певні органи чуття. Емоційна пам’ять визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі тієї ситуації, у якій цей емоційний стан виник уперше. Символічна пам’ять поділяється на словесну й логічну. Словесна пам’ять формується слідом за образною. Характерна риса її – точність відтворення. Особливості логічної пам’яті виявляються у запам’ятовуванні лише суті тексту. Набута пам’ять поділяється за формами на: миттєву, короткочасну, проміжну й довготривалу. Миттєва пам’ять – це форма збереження інформації впродовж незначної миті; інформацію не можна затримати в пам’яті, відтворити. Час збереження сліду інформації в миттєвій пам’яті – 10–60 с. Частина інформації із миттєвої пам’яті потрапляє до короткочасної, час збереження якої – декілька хвилин. Інформація з короткочасної пам’яті після певного перекодування потрапляє до проміжної пам’яті, де вона зберігається, доки не з’являється можливість перевести її на довготривале утримання. Час збереження інформації у проміжній пам’яті становить години. Процес очищення проміжної пам’яті відбувається переважно у сні, й, можливо, саме цим значною мірою визначається його специфіка та призначення. Обсяг довготривалої пам’яті практично не має обмежень, так само як час збереження в ній інформації. При необхідності використання інформації із довготривалої пам’яті вона знову переводиться до короткочасної. Усі види пам’яті взаємопов’язані за обсягом, точністю відтворення і забуванням. На розвиток якості пам’яті людини впливають її фізичний і психічний стан, тренованість, професія, вік. Пам’ять погіршується з віком. До 20–25 років пам’ять покращується і до 30–40 років залишається на тому ж рівні. Потім здатність запам’ятовувати й згадувати поступово йде на спад. Професійна пам’ять зберігається і в похилому віці. Реалізація різних видів і форм пам’яті зумовлюється особивостями сприйняття інформації, потребами й мотивами, інтересами, вольовими зусиллями, застосуванням спеціальних прийомів, психофізичним станом організму. Пам’ять є суттєвою характеристикою пізнавальних здібностей людини, та проникнення в таємниці пізнання явищ навколишнього світу можливе лише завдяки мисленню. Стаття 162. Кошти на заходи щодо охорони праці Для проведення заходів щодо охорони праці виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється. Порядок використання зазначених коштів і матеріалів визначається в колективних договорах. Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці. 1. На цей час скасовано обов'язкові внески підприємств до Фонду охорони праці. Нова редакція Закону "Про систему оподаткування" (прийнята 18 лютого 1997 р.) внесення обов'язкових зборів з» зазначений Фонд не передбачає. Та це не означає, що фінансування заходів з охорони праці припинено. Положення про державний., галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (в редакції постанови Кабінету Міністрів від 9 березня 1999 р. № 335) передбачає такі джерела формування названих фондів: 1) добровільні перерахування підприємств з прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Це — малоймовірне джерело. Підприємства економічно незаінтересовані в перерахуванні таких сум навіть в фонд охорони праці підприємства. Набагато вигідніше на підприємстві не створювати такий фонд, а прямо фінансувати заходи по охороні праці та відносити відповідні суми на валові витрати (підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). Обов'язок підприємства фінансувати заходи щодо охорони праці, перелік таких заходів повніші передбачатись колективним договором; 2) кошти, що надійшли від інших фондів, громадських організацій в порядку надання допомоги; 3) кошти, які відповідно до угод підприємства одержали раніше як допомогу на розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів та експертних груп, а тепер повертають до відповідного фонду; 4) інші надходження. 2. Найбільш реальним джерелом, передбаченим для формування державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці, є кошти, одержані від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, нещасні випадки на виробництві та випадки професійних захворювань, що сталися з вини підприємств, а також суми штрафів, стягнутих з посадових осіб і працівників, винних в порушенні вимог щодо охорони праці. Мышление - это процесс познания. Следствием мышления является мысль. Способность мыслить - свойство человека. Мышление - процесс воссоздания общих свойств предметов и явлений, нахождения закономерных связей и отношений между ними. Мышление дает возможность познавать то, чего мы непосредственно не наблюдаем, предусмотреть ход событий, результаты наших собственных действий, прогнозировать развитие процесса и результаты будущих действий; это способность человека правильно и быстро выносить суждение и принимать решение. Мыслительные действия и операции. Мышление (умственные операции) состоит из таких процессов, как сравнение, анализ, синтез, абстрагирование, конкретизация, обобщение, какие взаимосвязаны и существуют как система операций, в которой действие каждой из них является обратной операцией. Сравнение определяет подобные и отличные признаки, свойства определенных объектов. Все в мире узнается не иначе, как через сравнение. Анализ - мыслимое розчленування объектов сознания, выделения отдельных их частей, элементов, признаков и свойств. Синтез - мыслимое объединение отдельных частей, признаков и свойств объектов в единственное целое. Анализ и синтез является противоположными и в то же время неразрывно связанными между собой процессами. Анализ и синтез - противоположные и в то же время неразрывно связанные между собой, постоянно чередуются и переплетаются. Это основные операции мышления. Абстрагирование - мыслимое отделение одних признаков и свойств от других и от предметов, которым они присущи. Абстрактным является научное мышление, потому что абстракция играет ведущую роль в образовании тех понятий, в которых оно оказывается и которыми оперирует; абстракция готовит основу для широких и обстоятельных обобщений. Познание являет собой движение мысли от конкретного к абстрактному и опять к конкретному. Конкретизация - это переход от абстрактного к конкретному. Обобщения - раскрытия общих свойств и отношений, которые существуют в реальной действительности. От глубины обобщений зависит и круг предвидений, которые может сделать человек. Формы мышления. Различают три формы мышления: суждение, умозаключения, понятия. Суждение - это движение нашего мышления, отождествления и различения его объектов, переходы от одиночного к общему, от конкретного к абстрактному и наоборот, от причины к следствию, от части к целому. Суждение - форма мыслимого отображения объективной действительности. В суждении мы всегда утверждаем или отрицаем наличие в определенном объекте каких-то признаков, свойств, связей с другими объектами. Суждение является истинным, если оно адекватно отображает связки и взаимоотношения, которые существуют в объективной действительности, и что проверяется практически. Рассуждение являет собой ряд связанных между собой суждений, направленных на то, чтобы выяснить истинность какой-либо мысли, довести ее или отрицать, отстоять ее в споре. Умозаключением называют такое умственное действие, или форму мышления, в которой из одного или нескольких определенным способом связанных суждений, которые отображают связанные отношения предметов или явлений объективной действительности, выводится новое суждение. Умозаключения бывают индуктивные, дедуктивные и аналогичные. Индуктивное умозаключение - умозаключение, в котором мы идем от фактов к обобщениям, от менее общих к более общим суждениям. Дедуктивное умозаключение - умозаключение, в котором мы идем от общих суждений к частичным и одиночным. Индукция и дедукция неразрывно связаны между собой в человеческом мышлении. С помощью индукции делаются общие выводы. Путем дедукции применяем их к новым ситуациям. Аналогия - умозаключение, которое основывается на подобии некоторых признаков объектов. Мышление является логическим, если ход мыслей правильно отображает связь предметов, явлений объективной действительности. Понятия формируются в процессе мышления, в суждениях и умозаключениях о предметах и явлениях объективной действительности. Каждое понятие характеризуется определенным объемом и содержанием. Объем понятия - это отображенный в нем круг объектов, а содержание - отображенная в нем совокупность их существенных признаков. Общие понятия - понятия, в которых отображаются существенные свойства классов предметов. Конкретные понятия - понятия, в которых отображаются определенные предметы, явления или их классы с их существенными признаками, связками и отношениями. Абстрактные понятия отображают те или другие свойства объектов отделено от них самих (храбрость, добро, стоимостная), которые являются всегда общими. Разновидности мышления. Мышление происходит по общим признакам, общим для всех людей, в то же время приобретает отличные особенности в зависимости от содержания задач. В соответствии с этим мышлением бывает техническим, научным, художественным и тому подобное. Техническое мышление направлено на решение разных технических задач. Научное мышление направлено на решение теоретических, научных задач. Художественное мышление оказывается в исполнении заданий художественного изображения особенностей действительности, в частности людей, их жизни, общественных и производственных отношений. Индивидуальные отличия в мышлении людей. Мышление при тех или других условиях характеризуется глубиной, последовательностью, самостоятельностью, критичностью, гибкостью, скоростью. Глубина мышления характеризуется умением человека проникнуть в суть опознаваемых явлений, раскрывать их причины, доискиваться их основ, всесторонне выяснять их связки с другими явлениями объективной реальности, предусматривать ход событий. Поверхностность мышления противоположна глубине мышления. Это удовлетворение частичным выяснением связей тех или других явлений, недостаточная дифференциация понятного и непонятного, доказанного и недоказанного. Последовательность мышления заключается в умении человека придерживаться его логических правил, не противоречить самой себе в своих рассуждениях, доводить и обосновывать свои выводы, следить за тем, чтобы мысли выплывали друг из друга, не отклонялись от темы рассуждения; придерживаться определенного плана в изложении мыслей, контролировать их ход. Последовательность - существенное свойство правильного мышления. Самостоятельность мышления - умение человека ставить новые проблемы, находить новые подходы к их решению, обнаруживать инициативу в решении тех заданий, которые появляются в повседневной жизни. Это необходима предпосылка новаторства в науке и технике. Особый интерес представляет позитивное и негативное стимулирование. Позитивное стимулирование направлено на повышение уровня удовлетворения потребностей, на сохранение существующего трудового поведения. Негативное же стимулирование связано с блокированием прежнего трудового поведения лосредством снижения уровня удовлетворения потребностей. Для того, чтобы избежать ухудшения удовлетворения потребностей работник будет менять свое трудовое поведение. Негативные стимулы: штрафы, пени, возмещение убытков, понижение оклада, разряда, перевод на нижеоплачиваемую работу, лишение или снижение премии, перемещение в очереди на получение материальных благ; замечание, выговор, предупреждение, лишение почетных званий, наград. Существует точка зрения, что наказание к поощрение столь же необходимы друг другу, как и неотделимы успех и неудача. Негативные стимулы теряют смысл не только тогда, когда используются слишком часто, но и тогда, когда нет позитивных стимулов, поощрений. Негативное стимулирование имеет даже определенные преимущества перед позитивным: экономичность - не надо платить; негативные стимулы воспринимаются, как правило, острее, чем позитивные; требует ограниченного времени действия; допускает негласное применение (для поощрения нужна гласность). При этом предлагается соотношение в применении позитивных и негативных форм стимулирования как : между деятельностью и получением стимула различают непосредственное стимулирование, т.е. стимул вручается сразу после завершения деятельности, При текущем стимулировании время разрыва уже определено - неделя, месяц, квартал (например, сроки назначения премий). Перспективные стимулы назначаются с разрывом от результатов деятельности не менее года (например, поощрение по итогам работы за год), Оно направлено на удовлетворение глубинных потребностей в собственности, богатства, власти, социальном продвижении, стабильности. Эта форма будет эффективной, когда речь идет о достаточно больших ценностях, когда у людей есть такие качества как вера, терпение, целеустремленность, когда они ориентируются на вознаграждение, которое получат в будущем. Установление той или иной формы стимулирования во времени зависит и от экономического положения предприятия, показателей его работы (нужно ли увеличение этих показателей), а также от того идет индивидуальное или коллективное стимулирование. |
Схожі:
|
Если вам предложат оценить материальное благополучие того или иного... Качественным медицинским обслуживанием, автомобилями последних марок и отдыхом на фешенебельных курортах. Логично использовать тот... |
МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ к выполнению курсовой работы по дисциплине «Контроллинг» Курсовая работа по дисциплине «Контроллинг» выполняется студентами 5-го курса факультета бизнеса финансов, обучающимися по специальности... |
|
ИССЛЕДОВАНИЯ СОЦИАЛЬНЫХ СТЕРЕОТИПОВ КАК ФАКТОРОВ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО... И влияет на формирование профессионального сознания будущих психологов. Она имеет проявление в форме нравственно-оценочных суждений... |
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Луцкий институт развития человека Открытого международного университета развития человека “Украина” |
|
ОПТИМАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ: РІШЕННЯ ВАРІАЦІЙНОЇ ЗАДАЧІ РОЗВИТКУ Ключові слова: виробнича задача, критерії оптимальності, задача оптимального агрегування, багатовимірна оптимізаційна задача |
«Быть свидетелем: права человека и ответственность в Сирии», 19 сентября 2012 г Такие действия, вместе с системными и достоверными сообщениями о нарушении прав человека обеими сторонами конфликта, указывают на... |
|
Задача 2 Задача (5 балів) На резисторі 3 Ом виділяється напруга 100 мВ. Знайти значення струму через резистор в мА і потужність в кВт |
Конспект лекій БЖД Цигода Владислав Станіславович Лекція №1. Вступ |
|
Контрольна робота з БЖД для студентів заочного відділення Миколаївського... |
Действие романа украинского советского писателя (1901—1947) происходит... ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua