РП – розроблюється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, інженерних та інших рішень об’єкта і виконання будівельно-монтажних робіт. РП є інтегруючою стадією та складається з двох частин і затвердження та робочих креслень. Затверджувальна частина складається з пояснювальної записки, розділу організації будівництва, кошторисна документація та креслення, а також розділ ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище)
Р – робоча документація розроблюється для виконання будівельно-монтажних робіт. До складу Р входять робочі креслення, які розроблюються згідно з вимогами «Система проектної документації будівництва» (всі ДБН, які починаються з А 24) До складу загальних даних про робочі креслення включають переліки видів робіт, кошторисна документація, специфікація обладнання виробів та матеріалів, габаритні креслення на обладнання (включаючи нетипове и не стандартизоване обладнання).
Керівники юридичних осіб проектувальників призначають відповідними наказами головних архітекторів проектів (ГАП) для об’єктів цивільного призначення та головного інженера проекту (ГІП) для виробництва об’єктів. На розробку всіх стадій проектування та перед проектних робіт, які є відповідними особами за архітектурно-технічну, економічну, санітарно-гігієнічну якості проекту в цілому.
18. Ескізний проект.
19. Техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок.
20. Проект як стадія проектної документації.
21. Робочий проект як стадія.
22. Робоча документація. (см. № 17)
23. Комплексна державна експертиза проектів.
Комплексна державна експертиза проекту проводиться службами Укр.iнвест експертизи з питань санiтарно-епiдемiологiчного стану населення, екологiї, пожежної безпеки, охороны працi та енергосбереження.
Органiзацii,що виконують державну експертизу видають експертні висновки та рекомендації на підставі яких замовник приймає своє рішення про затвердження проектної документації.
Затвердження проектної документаціі замовником є фактором прийняття під нього повну відповідальність рішень,передбаченних у проектної документації, при цьому для всіх замовників незалежно від форм власності та джерела фінансування ,перед державою за дотримання обов’язкових нормативних умог,а для інвесторів,що використовують державно-бюджетні кошти-перед державою за дотримання вимог фінансіної політики.
Затвердження фіксується в офіційному документі у формі наказу,розпорядження або рішення.
24. Погодження та затвердження проектної докумнтації.
Стадії ЄП,ТЄО,ТЄР,РП,П погоджуються з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно розміщення, раціонального використання намічених для відведення територій,відповідно проектних рішень , вимог архітектурно-планувального завдання, містобудівної документації.
За наявності особливих умов розташування об’єкта(історичні зони міста, підтоплював, зсувонебезпечні території)проектну документацію необхідно погодити з відповідними організаціями.
У випадках, коли у проектній документації на реконструкцію не передбачені зміни містобудівних умов, фасадів будинку, інженерне забезпечення, а також не порушуються вимоги з нормативної документації проектування, погодження проекту не проводиться.
Необхідне погодження у разі:
Зміни колірного рішення фасадів.
Зміни арх.. рішень які впливають на характер навколишньої забудови.
Зміни конструктивного рішення.
Комплексна державна експертиза проекту проводиться службами Укрінвестекспертизи з питань санепідеміологічного стану населення,екології, пожежної безпеки, охорони праці та енергозбереження.
Організації що виконують державну експертизу видають експертні висновки та рекомендації, на підставі яких замовник приймає рішення про затвердження проектної документації.
Затвердження проектної документації замовником є фактом прийняття під його повну відповідальність рішень, передбачених у проектній документації.
При цьому для всіх замовників незалежно від форми власності та джерела фінансування – перед державою, за дотримання обов’язкових нормативних вимог; а для інвесторів,що використовують державні бюджетні кошти – перед державою за дотримання вимог інвестиційної політики.
Затвердження фіксується в офіціальних документах у формі наказу,розпорядження або рішення.
25. Сутність організації та її основні ознаки.
Термін "організація" використовується у 2х значеннях:
Стале обэднання людей, що взаэмодiють мiж собою для досягнення певних цілей за допомогою матеріальних, правових, економiчних та інших умов.
Функція управління, метою якої э створення обэднання, або погодження дій його членів.
Ознаки органiзацii:
1. наявність хоча б 1 мети, яка объднуэ членів органiзацii
2. відокремлення полягає в замкненості внутрiшнiх процесів та наявності меж, які відокремлюють огранiзацiю від зовнішнього середовища.
3. розподіл праці
4.Iснування зв’язку між елементами органiзацii. Зв’язки можуть бути технологічними, економічними, iнформацiйними, соціальними та управлінськими.
5. саморегулювання – можливість органiзацii самостійно вирішувати питання внутрішнього життя з урахуванням обставин, що склалися та зовнiшнiх вказівок.
6. Органiзацiйна культура – це система цінностей, символів, зразків поведінки та переконань, які визначають характер взаэмовiдносин та поведінку спiвробiтников як на пiдприэмствi, так i на зовнішньому рiвнi.
Період існування органiзацii на ринку утворює життєвий цикл, який складається з наступних етапів:
- зародження
- зростання (розвиток)
- сталий розвиток
- зрiлiсть
- завершення дiяльностi
26. Формальні та неформальні групи в організаціях
За статусом розрізняють формальні та неформальні об’єднання осіб в групи, в залежності від чого визначається структура групи.
Формальна група має фіксований (офіційний) розподіл обов’язків членів групи, є стійким утворенням, має спеціалізований розподіл праці за функціональними ознаками, управління відбувається за принципом «керівник – підлеглий».
Неформальна група складається в процесі трудових відносин на основі тих чи інших виробничих, ділових, емоційних та особистих факторів.
27. Створення (проектування) організації
Термін «організація» використовується у 2-х значеннях:
- стале об’єднання людей, що взаємодіють між собою для досягнення певних цілей за допомогою матеріальних, правових, економічних та ін. умов.
- функція управління, метою якої є створення об’єднання, або погодження дій його членів.
Ознаки організації:
Наявність хоча б 1 мети, яка об’єднує членів організації;
Відокремленість (полягає в замкненості внутрішніх процесів, та наявності меж, які відокремлюють організацію від зовнішнього середовища;
Розподіл праці;
Існування зв’язку між елементами організації. Зв’язки можуть бути технологічними, економічними, інформаційними, соціальними та управлінськими;
Саморегулювання – можливість організації самостійно вирішувати питання внутрішнього життя з урахуванням обставин, що склалися та зовнішніх вказівок;
Організаційна культура – це система цінностей, символів, зразків поведінки та переконань, які визначають характер взаємовідносин та поведінку співробітників як на підприємстві, так і на зовнішньому рівні.
Період існування організації на ринку утворює життєвий цикл, який складається з наступних етапів:
- зародження;
- зростання (розвиток), вихід організації на ринок;
- сталий розвиток;
- зрілість;
- завершення діяльності.
28. Розподіл праці та спеціалізація
(Конспект):
Розподіл праці в організаціях відбувається за 2 напрямками.
Постадійне розділення робіт в організації, починаючи з надходження до неї ресурсів і реалізації кінцевого продукту (горизонтальній розподіл праці).
Розділення робіт за рівнями ієрархії – вертикальна спеціалізація.
(Інтернет):
РОЗПОДІЛ ПРАЦІ — спеціалізація працівників щодо виконання окремих видів робіт, операцій та процедур.
Розрізняють: 1) горизонтальний Р.п. (розподіл усієї роботи на складові компоненти зі спеціалізацією виробництва та виконавців); 2) вертикальний Р.п. (відокремлення функції управління стосовно цілеспрямованої координації та інтегрування діяльності всіх елементів організації.
Горизонтальний Р.п. розрізняють за функціональними, товарно-галузевими та кваліфікаційними ознаками.
Вертикальний Р.п.включає: 1) загальне керівництво (розроблення та застосування в практичній діяльності головних, перспективних напрямків діяльності фармацевтичної організації); 2) технологічне; 3) економічне; 4) оперативне; 5) управління персоналом.
Спеціалізація — конкретизація, деталізація фаху, набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності.
Спеціалізація виявляється як розподіл праці в будь-якій сфері діяльності (виробничої або управлінської); поглиблення діяльності в будь-якому занятті, здобуття додаткових спеціальних знань та навичок у будь-якій сфері.
29. Централізація та децентралізація
Централізація – концентрація прав прийняття рішень, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва.
Децентралізація – передача або делегування відповідальності за деякі рішення і відповідно передача прав на нижчі рівні управління.
30. Департаментизація та кооперація.
Департаментизація – організаційне відокремлення виконавців схожих робіт. Вона може бути вузькою або широкою і відбуватися шляхом групування робіт навколо ресурсів або робіт навколо результату діяльності.
Принципи лінійного розподілу організації: за чисельністю, за часом, за територією або за природними факторами.
Лінійна припускає відносну автономність у роботі: учень у класі, робітник у бригаді. Використовується при організації робіт у низових виробничих ланках сімейного або дрібного бізнесу, студентських групах і т.п.
Функціональна департаментизация— спеціалізовані роботи групуються навколо ресурсів. Так, відділ планування управляє
таким ресурсом, як час, відділ кадрів — людьми, відділ фінансів — грошима, відділ інформаційних систем — цифровими даними і т.п. Поряд з лінійним розподілом робіт в її основній ланці передбачається функціональний розподіл спеціалізованих робіт, що обслуговують процес виробництва.
Різновидами функціональної департаментизації є групування робіт за процесом (штучне, масове й дослідне виробництво), за типом виробництва і технологією (механізація, автоматизація, роботизація).
В організаційній схемі одразу за рівнем вищого керівництва йдуть функціональні служби, що надає сил й престижу найважливішим функціям управління організацією. Це зміцнює вертикальні зв'язки й комунікації в організації і посилює контроль за діяльністю нижчестоящих рівнів. Функціо-нальна департаментизація відкриває шлях до кількісного росту організації, зберігаючи до певної міри якість роботи.
Проблеми функціональної департаментизації частково вирішуються шляхом групування робіт навколо результату.
Матрична департаментизація — збалансований компроміс між розподілом і групуванням робіт навколо ресурсів і навколо результату. Формальна наявність у працівника одночасно двох начальників, що володіють рівними правами. Ця система подвійного підпорядкування, функціонального і продуктового початку.
31. Ієрархія організації та її складові частини
Ієрархія- означає розташування частин цілого в порядку від вищого до нижчого, а для організації - це просто структура влади, або ланковість.Рівнем керування в організації вважається та її частина, в рамках якої й у відношенні якої можуть прийматися самостійні рішення без їхнього обов'язкового узгодження. Кількість рівнів керування визначає «поверховість» організації. Зв'язок — це вираження відносин, а не якась дія. Зв'язки бувають: вертикальні й горизонтальні; лінійні й функціональні; формальні й неформальні; прямі й непрямі.
Вертикальні зв'язки -з'єднують ієрархічні рівні в організації.
Горизонтальні зв'язки — це зв'язки між двома або більше рівними по положенню в ієрархії або статусу частинами або членами організації.
Для посилення механізму горизонтальної взаємодії призначаються спеціальні особи для здійснення двосторонніх контактів між підрозділами організації. Це можуть бути заступники – куратори групи підрозділів одного рівня, або координатори – керівники проектів, програм, націлених на одержання одного певного результату або продукту. Лінійні зв'язки — це відносини, в яких начальник реалізує свої владні права й здійснює пряме керівництво підлеглими, ці зв'язки йдуть в організаційній ієрархії зверху вниз і виступають у формі наказу, розпорядження, команди, вказівки й т.п. Природа функціональних зв'язків (або їх ще часто називають штабними) — дорадча, реалізується за допомогою цих зв'язків інформаційне забезпечення координації.
32. Організаційна структура проектної організації
Пiд органiзацiйною структурою розумiють впорядковану сукупнiсть взаемопов*язанних елементів, які перебувають між собою в стійких відносинах,що забеспечують іх розвиток та функціонування як цілого.
Організаційна структура поділяеється на 3 складові:
технічна – сукупність елементів матеріальних елементів організаціі, які визначають професіонально склад керівників, характер та зміст праці.
соціальна – сукупність учасників формальні та неформальні групи, зв*язки між ними, норми поведінки та сфери впливу.
соціо- технічна – сукупність робочих місць
В рамках структури організаціі відбуваеться процес управління між учасниками якого розподілення управлінські функціі та завдання.
Структура упрвління-форма розділення та коопераціі управлінськоі діяльності в рамках якоі відбуваеться процес управління на досягненні цілоі організаціі.
Проектна організаційна структура пов*язана з прийняттям кирівництву рішень, що до наступних залузей житедіяльності орг-ціі:
розподіл праці та орг-ція;
департамезація, кооперація;
зв*язки між підрозділами та координація;
ієрархія орг-ціі;
розподіл прав та відповідності;
маштаб кправління
централізація та денстралізація;
диференціація та іміграція.
Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням. Схематично ця структура представлена
Переваги лінійної оргструктури:
- чіткість і простота взає’ємодії (неможливість отримання підлеглим суперечливих розпоряджень та вказівок);
- відповідальність кожного за виконання свого завдання (надійний контроль та дисципліна);
- оперативність підготовки і здійснення управлінських рішень;
- економічність (за умови невеликих розмірів організації).
Недоліки лінійної оргструктури:
- необхідність високої кваліфікації керівників;
- зростання числа рівнів управління при збільшенні розмірів організації;
- обмеження ініціативи у робітників на нижчих рівнях.
В функціональній структурі відбувається спеціалізація органів управлінння за ресурсним принципом
Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже і зменшується кількість рівнів управління. До обов’язків вищого керівника входить: регулювання відносин поміж функціональними керівниками.
Переваги функціональної оргструктури:
- спеціалізація діяльності функціональних керівників;
- скорочення часу проходження інформації;
- розвантаження вищого керівництва.
Недоліки функціональної оргструктури:
- можливість отримання суперечливих вказівок;
- порушення принципу єдиноначальності (розмивання єдності розпорядництва і відповідальності);
- складність контролю;
- недостатня гнучкість.
|