|
Скачати 8.64 Mb.
|
Глава тринадцята мала назву «Про спадкування маєтків по низхідній, висхідній та побічній лінії споріднення і по усиновленню від бездітних, а також про батьківську владу над дітьми». У ній визначався, за нинішньою термінологією, порядок спадкування за законом. До побічних спадкоємців по лінії батька були, зокрема, віднесені «стрьій или дядя, отцов брат», а по лінії матері - «вуй или дядя, материн брат». Ця норма цікава і з точки зору мови, оскільки засвідчує, що слова «стрий (стрийко)», «вуй (вуйко)» не є галицьким діалектом. У Главі чотирнадцятій «Про продаж, купівлю, викуп, дари та про диспонування, тобто про розпорядки іншим чином маєтками та про різні записи» маєтки поділялися на нерухомі та рухомі; на ті, що одержані у спадок, або набуті власним промислом. Нерухомим маєтком вважалися: села, фільварки, хутори, ниви, ліси, поля, луки, будинки, кам'яні будівлі та ін. Розпорядження рухомими або нерухомими маєтками могло 21 Українське цивільне право здійснюватися шляхом продажу, купівлі, викупу, дару. Ці договори мали бути записані «в уряді». Цікавим є запис у пункті 1 артикулу 16: обіцяння, на словах чи із жарту або в п'яному виді вчинені, нікого не зобов'язують передати обіцяний дар. У Главі п'ятнадцятій «Про маєтки і речі, які передаються в найм або у відкуп» міститься чимало норм, які відтворені у сучасному українському законодавстві: щодо утримання найнятого майна, щодо ризику випадкової загибелі речі, щодо збереження чинності договору у разі смерті наймодавця тощо. Глава шістнадцята мала назву «Про борги, заклади, поруки, поклажу та про арешт».У ній, зокрема, цікаво було визначено обов'язок щодо форми договору позики: оскільки щодо боргів виникають різні спори та сумніви, особливо якщо на ці борги немає ні письмових, ні інших достовірних доказів, тому ніхто не може без позикового листа нікому грошей або чого іншого позичати ціною понад дванадцять «рублей». В артикулі 5 визначена була незаконність ігор в карти за гроші: «Оскільки при іграх в карти, в кості виникають великі сварки, бійки, побої, а іноді навіть убивства, а ті, що грають, програють свої, батьківські або позичені гроші та маєтки, чим приводять до крайньої нужди, тому ні в яких домах і місцях ніяких ігор за гроші не бути, всяким військовим та міським урядникам слідкувати за цим, під зарукою і жорстоким штрафом такі ігри забороняти». У пункті 1 артикулу 15 містилося таке розмежування між процентом і лихвою: процент і лихва, хоча і означають, що хтось бере більше, ніж позичив, однак як правничий термін процентом називалося те, що дозволено правом брати понад позичену суму - восьмий процент; лихвою є те, що немилосердні «лихоимцьі» «истязуют» понад це правило, боржникові - на зло, а собі - на прибуток. Передбачалася можливість переведення боргу на іншу особу. Боржник міг бути заарештований за борги. Віритель міг взяти собі його «на вислугу», вираховуючи за рішенням суду певну частку з суми боргу за кожен рік. Одночасно він мав обов'язок забезпечити його їжею та одягом. Глава сімнадцята мала назву «Про справи земські». У ній визначався порядок визначення меж, повноваження «межників», наслідки захоплень та орання чужої землі, наслідки знайдення скарбу чи загубленої речі. Так, якщо протягом п'яти років ніхто не признавався до знахідки, яка мала бути передана урядові, то вона мала бути розділена на три частини: одна передавалася церкві, друга - суду або володільцеві, а третя - тому, хто знайшов. 22 Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин Глава вісімнадцята «Про портові ріки, повені, затоплені товари, ріки суміжні, млини, ставки і затоплені сіножаті» визначала порядок спорудження плотин, загат, належність товарів, викинутих на берег в результаті повені, право ловлі риби, порядок користування млинами. Глава дев'ятнадцята визначала наслідки порубки чужого лісу, псування бортного дерева, ловлі дикого звіра на чужій землі. Дуже цікавими є «правила добросусідства», як ми їх називаємо сьогодні. В пункті 1 артикулу 13 було записано: кожен може будувати на власній землі вільно і вгору вивести, як захоче, хоча б і в три «жилля», тільки щоб через це не відняти світла вікнам сусіднього будинку, і особливо, щоби ніхто у своїх хоромах не будував вікон на чужий двір, через які викидалась би усяка нечистота. Але якщо для освітлення цих хоромин потрібне було б це вікно, воно має бути зроблене під стелею, а не на звичайному місці. Від сусідської огорожі дерево могло бути посаджене не ближче як за три аршина (один аршин - 71,12 см). Сусід мав право привласнити плід, який впав на його землю із гілки, що простяглась над нею, але не мав права сам зривати його. «Права...» визначали і порядок будівництва на межі, а також правила будівництва хлівів, інших споруд, наслідки заволодіння чужою землею. Зміст «Прав, за якими судиться малоросійський народ» засвідчує не лише високу культуру авторів цього історичного документа, а й народу, для потреб якого він був призначений,- народу тямущого, письменного, роботящого. Зібрання малоросійських Зібрання малоросійських прав тривалий прав 1807р час не було відоме дослідникам права. У 1957 році його виявив у Центральному державному історичному архіві СРСР в Ленінграді і сфотографував професор А. П. Ткач1. Саме йому ми завдячуємо і започатку-ванням наукових досліджень цього важливого історико-правового документа. Укладачем Зібрання малоросійських прав був Ф. І. Давидович, який зібрав правові норми, що були чинними на той час на Лівобережній та Правобережній Україні. «Зібрання» містило 1377 параграфів (статей). Нелин А. Н. Собрание малороссийских прав 1807 г., его содержание и значение. Автореферат канд. дисс. ...- К., 1990.— С. 3. .' 23 оаїнське цивільне право Складаючи проект цього Зібрання, Ф. І. Давидович зліва від тексту, на відведених для цього полях вказував на джерело, з якого взята була відповідна норма. Таких посилань було 1255, з них: на Зерцало Саксонів - 457, на Литовський статут - 515, на право Хельмінське - 224, на право Магдебурзьке - 58. Зібрання малоросійських прав 1807 року складалося з трьох частин, викладених у 42 розділах.1 У першій частині містилися розділи про народження, стать, вік, фізичну і моральну здатність до укладення договорів, про шлюб, дітей, родину, опіку. Частина друга була присвячена дітям і правам, «через них набутим», договорам, наслідкам недозволених дій. У третій частині розділи мали такі назви: «Про володіння і власність»; «Про володіння і привласнення речей, що не мають воло- дільця чи покинуті»; «Про ловлю звірів»; «Про здобич»; «Про набуття власності через посередництво»; «Про давність володіння і прострочку»; «Про спадщину»; «Про дарчі записи»; «Про купівлю і продаж»; «Про позички і позику»; «Про перепродаж»; «Про договори, засновані на ризику»; «Про договори про передачу майна на зберігання»; «Про забезпечення»; «Про відібрання і протести»; «Про договори між господарем і слугою»; «Про уповноваження»; «Про спільне володіння по праву спадщини»; «Про розподіл спільної власності»; «Про спільну власність взагалі»; «Про поземельне і оброчне право»; «Про повернення власност» і; «Про право на закладній»; «Про форму»; «Про право на відрахування»; \ «Про право на викуп»; «Про позичку і право користування чужим майном»2. Зміст Зібрання малоросійських прав засвідчив збереження правових традицій Київської Русі, запозичення норм римського, німецького, польського, литовського права, тобто його європейську зорієнтованість. Водночас Зібрання стояло набагато вище від Литовського статуту не лише за структурою, а й за змістом. Зібрання малоросійських прав значною мірою суперечило існуючій на той час системі російського феодального права. І саме в цьому полягала причина його незатвердження. Норми Зібрання були більш буржуазними, більш пристосова- 1Зібрання малоросійських прав 1807 р. (витяги) див.: Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. Т. 1 / За ред. В. Д. Гончаренка-К., 2000.- С. 220-228. •"• 2 Цит. за: Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України-С. 148-149. 24 Розділ 1. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин ними до регулювання саме капіталістичних відносин1, а отже, більш прогресивними. Велика кількість статей Зібрання малоросійських прав перегукується з проблемами сьогодення. Так, дитина вважалася носієм окремих цивільних прав з факту народження. Значна кількість норм була присвячена володінню, яке трактувалося зовнішньою формою власності. Володілець мав перевагу перед тим, «хто шукав своє». Спір про власність суд розглядав лише після вирішення питання про володільця речі. Речі, як і тепер, поділялися на рухомі та нерухомі. Нерухомі, у свою чергу, поділялися на набуті та родові. Родовим вважалося майно, одержане за батьківським чи материнським заповітом або за законом; одержане як придане дочки; одержане від батьків внаслідок виділу частки. У систему речових прав входили: право володіння, право власності, право застави та право на чуже майно. Володіння ділилося на повне і неповне, законне і незаконне, а також на недоказане. Право власності припинялося у разі вчинення важкого злочину, змови та бунту проти Государя, порушення загального спокою, фальшивомонетництва, зради, здачі фортеці, подання фальшивих документів, втечі зі служби. Вдова шляхтича втрачала право власності у разі одруженням з простолюдином. Учасниками договірних і недоговірних зобов'язань могли бути лише дієздатні. У Зібранні містилися усі класичні види договорів. Визначалася форма договорів: усна та письмова. Зібрання малоросійських прав серед пам'яток права України займає особливе місце. Оскільки у ньому були систематизовані чинні на той час норми цивільного права, Зібрання малоросійських прав можна вважати першим Цивільним кодексом України2. «Для мене нема жодного сумніву, що культура українська за всі старі віки, аж до XIX віку, завше була значно вищою од культури московської»,- писав Іван Огієнко.- Якою би вона була зараз,- риторично запитує автор,- коли б ми творили її увесь час вільними руками».3 \ Нелин А. И. Цит. праця.- С. 8, 22. " Нелин А. И. Цит. праця.— С. 17; Харитонов Е. О., Саниахметова И. А. Гражданское право Украйни. Учебник.-Х., 2004.- С. 55. Іван Огієнко (Митрополит України). Українська культура.- К., 2002.-С. 123. 25 Українське цивільне право Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин В. Регулювання цивільних відносин у дорадянський і радянський періоди XX ст. І Третій Універсал Української Центральної Ради сторія українського цивільного законодавства XX століття була розпочата Третім Універсалом Української Центральної Ради 7 (20) листопада 1917р. Хоча Україна за цим Універсалом мала статус автономії, у ньому було оповіщено таке: «Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі й инші землі нетрудових хазяйств сільсько-господарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі - касується. Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до них без викупу, Українська Центральна Рада доручає генеральному секретареві земельних справ негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до українських Установчих Зборів». «Віднині на землі Української Республіки смертна кара касується». «Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу. З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству судових справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу». Четвертий Універсал Четвертим Універсалом Української Цент- Української ральної Ради 9 (22) січня 1918 року було Центральної Ради проголошено створення самостійної- дер- жави - Української Народної Республіки. У ньому містилася норма, за якою ліси, води й усі підземні багатства переходили у розпорядження УНР1. 'У цьому Універсалі зазначалося: «По краю розмножилися ватаги розбійників і убийників, особливо, коли з фронту рушило російське військо, творячи криваву різню, безлад і руїну на нашій землі. Щодо так званих большевиків і инших напасників, які розграблюють і руйнують наш край, то поручаємо правительству Української Народної Республіки твердо й рішучо взятися за боротьбу з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо, щоб вони, не жаліючи свого життя, обороняли добробут і волю нашого народу. Народня Українська держава повинна бути очищена від насланих з Петрограду наємних наїзників, які нарушують права Української Республіки». Цит. за: А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. Історія Української Конституції,- К., 1993.- С. 76-77. 26 Конституція у Конституції Української Народної Рес- українськоїНародної публіки, прийнятій 29 квітня 1918 року, Республіки (1918р.) містилося чотири статті, що регулювали цивільні відносини. За статтею 11, актова, громадянська і політична правомочність громадянина УНР починалася у 20 років. «Жодної різниці у правах та обов'язках між жінкою і чоловіком право УНР не знає». Відповідно до статті 14: «Громадянин УНР і ніхто інший не може бути покараний смертю, ані відданий будь-яким карам по тілу, або іншим актам, які принижують людську гідність, ані підпасти конфіскації майна як карі». У статті 15 домашнє вогнище визнавалося недоторканним. Ніяка ревізія не могла відбутися без судового наказу. У статті 16 встановлювалася «листова тайна». Органам державної влади не дозволялося відкривати листи без судового наказу і лише у випадках, визначених законом. Закон «Про тимчасовий у Цьому Законі від 29 квітня 1918 р., під- державний устрій писаному гетьманом Павлом Скоропад- України» ським, містилося кілька норм, що стосу- валися цивільних відносин. За статтею 17, оселя кожного визнавалася недоторканною. Кожен український козак і громадянин мав право вільно вибирати місце мешкання, працю, придбати і відчужити майно, без заборони виїжджати за кордон Української Держави (стаття 18), гуртуватися у спілки з метою, яка не суперечить закону (стаття 22). За статтею 19, власність оголошена надоторканною; примусове відчуження нерухомого майна, якщо це було потрібно для державної чи громадської користі, могло бути проведено виключно за відповідну плату.1 К Конституція Західно- Української Народної Республіки онституція ЗУНР не була прийнята -цьому перешкодила війна. Нащадкам залишено проект Конституції ЗУНР, який був підготовлений професором Станіславом Дністрянським у 1920 р. Подаємо зміст окремих параграфів цього проекту, які стосувалися сфери цивільних відносин2: А. Слюсаренко, М. Томенко. Історія Української Конституції.- К., 1997.-С. 117. '" Цит. за: Петро Стецюк. Станіслав Дністрянський - як конституціоналіст-Львів, 1999.-С. 161-183. 27 Українське цивільне право |
Тема. Література про Велику Вітчизняну війну. М. Шолохов російський... Тема. Література про Велику Вітчизняну війну. М. Шолохов – російський письменник, лауреат Нобелівської премії |
Урок вивчення нового матеріалу Тема. Інтенсивний розвиток латиноамериканської літератури в другій пол. XX ст. Г. Гарсіа Маркес — відомий колумбійський письменник,... |
Борис Миколайович УРСР (1978 р.), Державної премії СРСР (1981 р.), нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, лауреат премії ім. В. М. Глушкова... |
Про Міжнародний конкурс наукових робіт студентів та аспірантів, присвячений... Міжнародний конкурс наукових робіт студентів та аспірантів, присвячений 40-річчю присудження Нобелівської премії В. В. Леонтьєву |
Темур'янц Наталія Арменаковна Дійсний член Європейського та Американського біоелектромагнітного товариств, Міжнародного товариства біометеорологія, член Українського... |
Причини та умови корупції в Україні Розгляд даного питання є важливим ще й з огляду на те, що корупція є явищем, яке саморозвивається і самодетермінується в межах загальної... |
Тема роботи Переможці Міжнародного конкурсу наукових робіт студентів та аспірантів, присвяченого 40-річчю присудження Нобелівської премії В.... |
Тема роботи Переможці Міжнародного конкурсу наукових робіт студентів та аспірантів, присвяченого 40-річчю присудження Нобелівської премії В.... |
Предмет Вивчення кожної навчальної дисципліни розпочинається з розгляду загальновизнаних її теоретичних засад. Засвоєння теоретичних питань,... |
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |