Книга містить нові погляди на цілу низку теоретичних проблем і зорієнтована на залучення Вас, дорогий читачу, до числа моїх однодумців. Наука,- писав лауреат Нобелівської премії Петро Капіца,- «має бути веселою, захоплюючою і простою»
|
|
Скачати 8.64 Mb.
|
 9. Мова Цивільного кодексу УкраїниМова закону - це складна, багатофункційна, багаторівнева підсистема літературної мови. Та обставина, що Україна з часу своєї самостійності перейшла із стадії дослівного перекладу створених російською мовою нормативних правових актів Російської Федерації у стадію власної законотворчості своєю державною мовою, зумовила посилений інтерес до проблем мови Закону та правничої термінології. Цивільний кодекс УРСР 1963 р. був перекладений з російськомовного тексту. Чимала кількість статей у ньому була «калько-вою». В результаті проникли в українську правничу мову такі слова і словосполучення, як «вправі», «вимагати по суду», «гадана загибель», «звернення стягнення», «нововиниклі юридичні особи», «виселювані», «в противному разі», «нерозмірна шкода», «являє собою», «яким би то не було способом», «в силу закону», «продавана річ», «продажна ціна», «виховальний заклад», «понесена шкода» та ін. Крім них, у Цивільному кодексі 1963 р. було чимало інших від-ступлень від законів української мови. Недосконала мова законів, постанов, рішень органів виконавчої та судової влади - все це «пляма на службовому мундирі» (В. Ру-санівський). Проект Цивільного кодексу України готувався спершу українською мовою. Потім була дана команда писати російською . Коли міністром юстиції України став С. П. Головатий, він розпорядився писати виключно українською мовою. У цьому розпорядженні був не лише політичний сенс. Адже мова, як вважав академік О. Потебня, не є засобом вираження уже готової думки, а засобом творення її. Абсолютна більшість названих вище мовних недоречностей, що були у Цивільному кодексі 1963 p., до Цивільного кодексу України не потрапили. Окрім них, у Цивільному кодексі 1963 р. була низка термінів та словосполучень - бездоганних з позиції морфології та орфографії, проте неточних за правовим змістом. До них можна було віднести, зокрема, такі: - «невиконання зобов'язання боржником» — у розумінні неви- 158 Шр°Продуя- Цю команду не виконала лише професор Д. В. Боброва: всі матеріали вона подавала лише українською мовою.  Українське цивільне правоконання ним свого обов'язку, адже у зміст зобов'язання входить, крім обов'язку боржника, ще й право кредитора; - «дострокове розірвання договору»,- адже розірвання договору завжди є достроковим. У разі спливу строку договір припиняється, а не розривається. Перші два словосполучення, на жаль, залишилися у вжитку. Невдале словосполучення «захист в судовому порядку» було замінено на «захист судом», оскільки головне - хто захищає, а не в якому порядку він це робить, та і про «судовий порядок захисту» навряд чи можна говорити. «Обмеження в дієздатності» поступилося місцем терміну: «обмеження дієздатності». Терміном «правочин» було замінено термін «угода», однак, це не значить, що «угода» витіснена взагалі із правничої термінології. Проте, «термінологічна інвентаризація» (вислів професора О. А. Красавчикова) не була доведена до кінця. Як писав Н. Л. Дювернуа, незважаючи на те, якою доцільною і практично зручною може бути добра термінологія, вона нелегко бере гору над поганою, якщо цьому заважає звичка, загальне використання. Автор вживав термін «дурна» термінологія1. Минуло сто років, а цей вислів не втратив своєї актуальності. Над опрацюванням української правничої термінології свого часу працювали Олександр Огоновський, Станіслав Дністрянський, Кость Левицький. На першому з'їзді українських правників 13-14 червня 1917 р. було прийнято рішення про необхідність негайно розпочати роботу щодо вироблення української правничої термінології. В Українській Академії наук була утворена 27 лютого 1919 р. Правничо-термінологічна комісія, її членами були, зокрема, О. І. Левицький (голова), А. Ю. Кримський, Б. О. Кістяківський. У серпні 1926 р. було видано Російсько-український словник правничої мови (понад 67 тис. слів). Усі укладачі словника, прізвища яких були зазначені на його обкладинці, в тому числі академік А. Кримський, були репресовані.2 У наш час дослідниками проблем мови законодавчих актів є О. А. Сербенська, Ю. Є. Зайцев та інші вчені. Д  ювернуа Н. Л. Изь курса лекций по гражданскому праву. Введение и Общая часть.- СПб., 1889.- С. 264.2 Цит. за: Академічна юридична думка / За заг. ред. Ю. С. Шемшучеи-ка.-К., 1998.-С. 47-50. Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ... Одним із аспектів мовного засобу зако-Мовні фразеологізми нодавчої техніки є використання у законі фразеологізмів (ідіом), тобто стійких поєднань слів, що виступають як єдиний, цілісний за значенням вислів. Мовних фразеологізмів у Цивільному кодексі 1963 р. було чимало: «бере на себе обов'язки», «відповідальність випливає із закону», «майно переходить», «про людське око», «втрачає силу», «несе обов'язки», «доходи, що приносять речі», «несе відповідальність», «тягне недійсність», «висувати вимогу», «тягне за собою», «вступити у справу», «обов'язок лежить», «з'явиться майно», «спадкоємець, який відпав», «прирощення спадкових часток». Значної частини цих фразеологізмів у Цивільному кодексі України немає, оскільки вони були замінені іншими словами чи словосполученнями, які більш точно і чітко характеризують відповідні правові явища. Англомовна Світова глобалізація спричинилася до термінологічна агресія раптового вторгнення у наше мовне поле англійської термінології, в результаті у Цивільному кодексі України маємо: «лізинг», «факторинг», «фактор» тощо. Термін «франчайзинг» при підготовці проекту до третього читання був замінений на «комерційну концесію». У Франції встановлено відповідальність за вживання, без потреби, іншомовної термінології. Термін «факторинг» має український аналог, але він при доопрацюванні Цивільного кодексу після зауважень Президента України з тексту був виключений. За висловом одного з народних депутатів України, якщо така агресія буде продовжуватися, то закони України зрозуміти без словника іншомовних слів буде неможливо. Іноземний термін може використовуватися у законах України як доповнення до відповідного українського терміна, після нього, в дужках, а не замість нього. Прикладом цьому може служити стаття 395 ЦК. Це, звичайно, не може стосуватися таких слів, які віддавна використовуються в законах України (конфіскація, пеня, штраф, реквізиція), з яких іншомовне походження було змите плином часу. 161 Українське цивільне право § 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України Цивільний кодекс та Ідею прийняття окремого Господарського Господарський кодекс (Торговельного, Комерційного) кодексу попри численні заперечення, не можна все ж вважати абсурдною. Торговельні (комерційні) кодекси має ціла низка інших держав, вбачаючи в цьому потребу для вирішення проблем господарювання. Як вважав професор Г. К. Матвєєв, основна вада концепції господарського права полягала у розколі єдиного масиву цивільного законодавства на дві несумісні частини. У розвинутих державах цивільні та торговельні кодекси не суперечать, а доповнюють один одного. Різниця між ними у тому, що в цивільних кодексах містяться норми, в принципі, обов'язкові для всіх, а в торговельних -регулюються специфічні комерційні зв'язки'. На думку В. Л. Мусіяки, розвиток підприємництва вимагає створення, поряд з Цивільним, Торгового кодексу. Це забезпечить розвиток бізнесу, хоча і закріпить дуалізм правового регулювання1. Оскільки з 1 січня 2004 р. набрали чинності і Цивільний, і Господарський кодекси, дискусії про потребу Господарського кодексу мали б відійти на другий план. Гострота проблеми полягає у тому, чи є у Господарському кодексі достатня кількість новел, чи достатньо високий рівень законодавчої техніки, засобами якої під один дах були зведені норми уже чинних законодавчих актів; чи є достатня теоретична база для формулювання цілої низки несподіваних правових конструкцій, для відступу від усталених в цивілістичній науці і санкціонованих практикою життя принципів, концепцій, понять? Академік В. К. Мамутов та професор Г. Л. Знаменський, які в узгоджувальній комісії представляли «господарників», зробили все для відстоювання своєї позиції. Тому до них претензій не може Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ... бути Можемо мати претензії до «цивілістів», які не доклали зу-иль для досягнення компромісу, усунення колізій між цими кодексами. Можемо мати претензії і до Президента України, який підписав обидва кодекси, хоча чимало із його зауважень були знехтувані Верховною Радою України. Професор Я. Шевченко слушно вважає, що, прийнявши Господарський кодекс, законодавець нівелював досягнення Цивільного кодексу1. Але винуватою у цьому є не лише Верховна Рада. Врешті,- маємо два кодекси, які по-різному регулюють одні й ті ж сфери суспільних відносин. Ця обставина викликала занепокоєння та дискусії, залучивши до них численних науковців та практичних працівників. Основні суперечності між цими кодексами стосуються:
Є колізії дещо завуальовані, проте більшість з них - явні, їх легко зауважити. Господарський кодекс наповнений ускладненою термінологією, водночас, у ньому майже повністю знехтувана термінологія, що міститься в Цивільному кодексі. Істотні колізії між одночасно прийнятими кодексами - нечуване явище в історії парламентаризму. Воно - результат багатьох чинників, зокрема, байдужості, небажання йти на поступки та компроміси. Як позбутися «зашморгу» колізій між Цивільним та Господарським кодексами. Запропоновано трактувати норми Господарського кодексу як норми спеціальні2. Проте «амбіції» Цивільного кодексу на місію «старшого брата» не є, на мою думку, безпідставними. Відносини приватні у сфері господарювання, незалежно від того, Що опинилися вони у лоні Господарського кодексу, не припиня- Рукопис виступу на науково-практичній конференції «Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України». 14 квітня 1992 р. Мусияка В. Л. Некоторьіе вопросьі концепции и структури нового Гражданского кодекса Украиньї. В кн.: Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України (Матеріали Республіканської науково-практичної конференції 14-15 квітня 1992 p.).- K., 1992.-С. 51. 162 Я. Шевченко. Актуальні проблеми застосування цивільного права в Умовах сучасних суспільних відносин // Вісник Хмельницького інституту Регіонального управління і права, 2002.- № 2.- С. 15. Знаменський Г. Пріоритет спеціальних законів як загальноюри-Дичний принцип // Юридичний вісник України. 22-28 березня 2003 р- 163 Українське цивільне право ють від цього своєї приватної суті. А отже, вони не можуть бути врегульовані інакше. Поряд з численними претензіями до Господарського кодексу, не можна не бачити в ньому і позитивних рис, однією з яких є врахування сьогоднішніх економічних реальностей України. А вони вимагають і державного впливу на економічні процеси, і захисту інтересів власного виробника (на це спрямована, зокрема, норма про акціонерні товариства закритого типу), і особливих санкцій до сторін, які уклали договір, що суперечить інтересам держави та суспільства. Цивільний кодекс Сімейний кодекс України було прийнято Вер- / Сімейний кодекс ховною РаД°Ю УкраШИ -10 °1ЧНЯ ?°п5 Р°КУ' він мав набути чинності 1 січня 2003 року. Однак 26 грудня 2002 року Верховна Рада України несподівано прийняла Закон, яким внесла зміни до Перехідних та прикінцевих положень Сімейного кодексу України: «Сімейний кодекс України ввести в дію одночасно з Цивільним кодексом України»'. Серед народних депутатів України була поширена інформація про те, що без Цивільного кодексу Сімейний кодекс, наче, діяти не зможе і що такого перенесення вимагає уся юридична громадськість. І перше, і друге не відповідало дійсності. У Сімейному кодексі було кілька відсилань до Цивільного кодексу України (щодо позовної давності, розірвання договору і визнання його недійсним, щодо права спільної сумісної власності). Але відповідні норми містилися і в чинному на той час Цивільному кодексі 1963 р. І лише однієї норми у ньому не було - про можливість призначення опіки та піклування судом. Але наявність у законі «дрімаючих» норм - відомий прийом законодавчої техніки. Сімейні відносини - відносини, безперечно, приватні. Проте у Сімейному кодексі регулюються і публічні відносини (реєстрація шлюбу, визначення батьківства, материнства, проведення усиновлення). За ідеологією, яка закладена у Сімейному кодексі, визнається пріоритет Цивільного кодексу стосовно більшості нюансів позовної давності; щодо особливостей спільної сумісної власності; щодо загальних вимог, дотримання яких забезпечує дійсність сімейного З  орислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. К., 2003- С. 522.164 Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ... оговору; щодо загальних підстав відшкодування збитків та мо ральної шкоди _ у статті 8 СК передбачена можливість субсидіарного застосування норм Цивільного кодексу у разі відсутності відповідної норми у Сімейному кодексі, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Цивільний та Сімейний кодекси не є конкуруючими актами. Були, щоправда, висловлені претензії до статті 57 СК, у якій використано термін «особиста» власність дружини і чоловіка. Однак цей термін - не засвідчує повернення до минулого. Він є прикладом вкладення до відомого терміна нового змісту: особиста власність - це те, що належить одній людині, спільна власність - це те, що належить двом чи кільком особам. У Сімейному кодексі статусом дитини наділені неповнолітні. Повнолітні - це уже син чи дочка. Тобто, проведена різниця між правовим та біологічним статусом дитини. У Цивільному кодексі ця ідея не була зреалізована. Отже, маємо термінологічну неоднозначність, яка, однак, не відіб'ється на правозастосуванні. П Цивільний кодекс і Житловий кодекс озиція Центрального Комітету КПРС щодо необхідності кодифікації житлового права привела до прийняття Верховною Радою СРСР у 1981 р. Основ житлового законодавства Союзу РСР та союзних республік. Відповідно до цих Основ Верховна Рада УРСР 30 червня 1983 р. прийняла Житловий кодекс УРСР. Наявність цих законодавчих актів не змінило комплексного характеру житлових відносин, які були і залишилися такими, що мають як публічний, так і приватний характер. При опрацюванні проекту Цивільного кодексу перспектива прийняття Житлового кодексу України сприймалася більшістю членів Робочої групи як об'єктивна реальність, оскільки його прийняття ввійшло до плану законотворчості Верховної Ради України. Кабінетом Міністрів України тричі вносилися на розгляд Верховної Ради України проекти Житлового кодексу, але усі вони були відхилені. 7 липня 2005 р. Верховна Рада прийняла Житловий кодекс України, але Президент України не підписав його. Для цього у 1 Лави Держави було чимало підстав. У зауваженнях Президента зазначено, що цей кодекс не забезпечує реалізації програмних конституційних завдань, значною мірою залишає застарілі підходи до розв'язання сучасних проблем, 165  Українське цивільне правоне є цілісним актом житлового законодавства, побудованим відповідно до конституційних положень, містить недостатні механізми гарантування недоторканності житла. Президент запропонував Верховній Раді забезпечити розробку нового законопроекту, який би повною мірою відповідав Конституції України та сучасним проблемам суспільства. У цьому Житловому кодексі містилося чимало положень, які є поганою копією норм Цивільного кодексу. Кидається у вічі мовна недолугість викладу багатьох статей, застаріла правнича термінологія. Такий кодекс, що усунувся від вирішення важливих питань, перекладаючи їх на акти Кабінету Міністрів України, не дав би користі суспільству, не міг він зробити честі ні Верховній Раді України, ні правничій науці. Призначення Житлового кодексу не в тому, щоби дублювати норми Цивільного кодексу. Має бути чітко визначено власний предмет регулювання, а він, безперечно, є. Основним його елементом є визначення прав та обов'язків наймача помешкання у державному та комунальному житлових фондах. Приватна частина житлових відносин не може бути ізольована від субсидіарної дії Цивільного кодексу. Цивільний кодекс <<ДЛЯ повноти регулювання цивільних і Кодекс про працю правовідносин, враховуючи, що Цивільний кодекс - це єдиний кодифікований акт у сфері приватного права, необхідно буде включити до нього, серед окремих видів зобов'язань, і трудовий контракт»'. Така думка професора А. С. Довгерта засвідчувала надзвичайні амбіційні претензії окремих членів Робочої групи. Вона була абсолютно нереальною і як наслідок - не була навіть предметом серйозного обговорення. Адже будь-яке зазіхання на самостійність трудового права неодмінно викликало б бурхливий протест різних державних і недержавних структур і було би додатковим бар'єром на шляху просування проекту Цивільного кодексу. Трудовий договір - договір приватного права, хоча закон встановлює цілу систему заходів охорони інтересів працівника. Ніхто не може заперечити народження інституту трудового договору з лона цивілістики. Це зумовлює існування органічного зв'язку між цивільним і трудовим правом. А він мав би служити А  натолий Довгерт. Концепция и структура проекта нового Граж-данского кодекса Украиньї // Юридическая практика, № 21-22 (31-32) ноябрь 1996 г.166 Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ... п  ідставою для визнання і законодавчого закріплення можливості застосування норм Цивільного кодексу у разі відсутності відповідної норми у законодавстві про працю.Цивільний кодекс Земельний кодекс України було прийнято і Земельний кодекс ?леР*0ВН0Ю Радою України 25 жовтня ' 2001 p., під тиском з боку Адміністрації Президента України та одного із заступників Голови Верховної Ради України: «ми звідси не підемо, поки не проголосуємо». Це засвідчувало значення для певного кола осіб тих окремих норм, які стосувалися права власності на землю. Категорично заперечувалася пропозиція про перенесення до Земельного кодексу конституційної норми про право власності на землю Українського народу. Оскільки, відповідно до статті 14 Конституції України, громадяни, юридичні особи набувають права власності на землю «виключно відповідно до закону», треба було заради інтересів купки можновладців якнайшвидше такий закон прийняти. За частиною 4 статті 22 ЗК, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним юридичним особам. Але кожна юридична особа, яка зареєстрована в Україні, незалежно від частки іноземного капіталу є українською юридичною особою, отже, може бути власником землі. Місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України одержали право розпоряджатися землями державної власності, до складу яких, зокрема, входять землі під об'єкти природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення. Ця норма стала знаряддям розпродажу за безцінь цих земель. У Земельному кодексі допускається можливість примусового припинення права власності на земельну ділянку у зв'язку з суспільною потребою, в той час як у Конституції України та у Цивільному кодексі це можливе лише у разі суспільної необхідності. У Земельному, як і у Цивільному кодексі, є норми про оренду земельних ділянок, про договори відчуження права на земельні Ділянки, а також норми щодо земельних сервітутів. Таке дублювання стало, з одного боку, результатом тієї ж ідеї про зібрання під дах Цивільного кодексу усього приватно-правового матеріалу, а з другого - автономності роботи авторського колективу, який опрацьовував проект Земельного кодексу, ігно-РУЮчи те, що містилося у проекті Цивільного кодексу. 167 Українське цивільне право  Цивільний кодекс Вдруге сталося так, що Кримінальний ко-і Кримінальний кодекс декс бУв прийнятий першим, хоча неодноразово підкреслювалося, що новий Кримінальний кодекс України має прийматися останнім. Ця обставина надала авторам проекту Кримінального кодексу України певні привілеї при визначенні окремих загальнотеоретичних категорій. Мова йде про поняття конфіскації, що міститься у статті 35 КК, яке є помилковим, адже суть цього додаткового покарання полягає не у примусовому вилученні майна, а у позбавленні засудженого права власності щодо нього. У статті 354 ЦК міститься інше, правильне трактування конфіскації. Можна піддати сумніву зміст необхідної оборони (стаття 36 КК), а також зміст нової правничої категорії «уявна оборона» (стаття 37 КК). Видається, що слід говорити лише про уявний напад: якщо жартівник імітує напад, жертва цієї злої витівки має всі підстави для оборони,- реальної, а не уявної'. ЦИВІЛЬНІ Розділ Ш ПРАВОВІДНОСИНИ Г  лава 12 Види і класифікація цивільних правовідносин§ 1. Види цивільних правовідносин Цивільні правовідносини - це результат врегулювання цивільних відносин за допомогою закону, договору, статуту, звичаю. Це - певною мірою нова якість, якою наділяються відносини між людьми у суспільстві. Цивільне законодавство Російської імперії було присвячено виключно регулюванню майнових відносин, за винятком окремих норм, які стосувалися особистих відносин у сім'ї. Така позиція мала відповідне наукове обгрунтування. Професор Д. Й. Мейєр прямо заявляв, Що цивільне право має мати справу лише з правами майновими. Ідея необхідності визнання за особистими правами самостійного місця у структурі цивільного права почала утверджуватися у європейській цивілістичній науці у другій половині XIX століття. Як зазначав ще у 1883 р. професор С. В. Пахман, наука цивільного права не може задовольнятися лише одними майновими правами; особа та особисті права мають бути фундаментом цивільного права, оскільки на них вибудовані і без них немислимі всі інші цивільні інститути1. 3. Ромовська. Проект Кримінального кодексу очима цивіліста // Вісник Верховного Суду України, 1999.-№ 6.- С. 58.168 Пахман С. В. О значений личности в области гражданского права, кн.: Антологія української юридичної думки. Т. 6. Цивільне право / а заг. ред. ю. С. Шемшученка.- К., 2003.- С. 183. 169  Українське цивільне правоРозділ III. Цивільні правовідносини    Цивільний кодекс РСФР 1922 р. та його «близнюк» - Цивільний кодекс УСРР відображали тенденцію, що панувала в Росії: у них не містилося жодної норми, яка стосувалася б особистих відносин. Але плин часу, викликані ним світоглядні зміни зумовили певне «потепління» у ставленні до особистих прав.Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу УРСР 1963 p., його завданням було регулювання майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових відносин. А у випадках, передбачених законом, цей Кодекс мав регулювати також й інші особисті немайнові відносини, тобто ті, що не були пов'язані з майновими. Отже, до предмета регулювання Цивільного кодексу вперше були зачислені відносини особисті, немайнові. Хоча це було зроблено з певними застереженнями, але прогрес у баченні суті цивільних відносин був незаперечним. Оскільки основним завданням Цивільного кодексу було забезпечення створення матеріально-технічної бази комунізму, майнові відносини були поставлені у структурі цивільних відносин на перше місце. Майнові відносини стояли на першому місці і у проектах Цивільного кодексу України, поданих на перше та друге читання. Конституція України у статті 3 проголосила людину, її життя, здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпеку найвищою соціальною цінністю. На підставі цієї конституційної норми повага до людини була визнана однією із ідеологічних засад цивільного законодавства. Ці обставини, а також включення до проекту Цивільного кодексу України окремої Книги «Особисті немайнові права фізичної особи» та поміщення її, за прикладом Конституції України, одразу за Книгою «Загальна частина» зумовили необхідність переосмислення місця особистих немайнових відносин у загальній структурі цивільних відносин. У результаті наукового доопрацювання у проекті Цивільного кодексу, поданому на третє читання, особисті немайнові відносини були поставлені на перше місце: «Цивільним законодавством,- записано у статті 1 Цивільного кодексу України,- регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини)»1. Ця фундаментальна новела повністю узгоджується з духом Конституції України, а також із статтею 3 Цивільного кодексу, у якій серед загальних засад цивільного законодавства на першому 1 Такої зміни дехто не побачив або не захотів побачити. Див.: Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. У двох частинах. Частина 1 /Заред.Я. М. Шевченко-К., 2004.-С. 7.170 місці значиться неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини. Така зміна пріоритетів не означає приниження ролі майнових відносин у житті окремої людини і суспільства загалом. Однак незаперечним є те, що відносини та правові норми, які сприяють фізичному та духовному формуванню людини, повинні передувати відносинам та правовим нормам, котрі формують її як власника, як підприємця чи як сторону у договорі. Термін «особисті відносини» вживається у законодавстві та літературі з додатковим означенням «немайнові». Чи є у цьому потреба? Так. Це робиться, у першу чергу, для підтвердження нематеріальної суті особистих відносин. Але не лише для цього, а й для того, щоб засвідчити існування особистих майнових відносин. Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є майновим (матеріальним) правом потерпілого і водночас особистим правом у тому сенсі, що нікому іншому, окрім нього, воно належати не може. Особисті немайнові відносини виникають у сфері здійснення конституційних прав на життя, на охорону здоров'я, на житло та його недоторканність, на інформацію, на свободу та особисту недоторканність тощо. Особисті немайнові відносини виникають, як правило, одночасно з народженням людини і тривають протягом усього її життя. Натомість, майнові відносини є такими, що обмежені в часі, іноді є короткотривалими. Довго чи навіть довічно можуть тривати лише деякі з них. Особисті немайнові відносини виникають безпосередньо із закону, в той час як більшість цивільних відносин майнового характеру виникають за договором, тобто за волею їх учасників. Майнові права та обов'язки можна, як правило, передати іншій особі, можна залучити іншу особу до їх здійснення. У сфері цивільних відносин немайнового характеру це неможливо, за винятком залучення батьків, опікунів до здійснення особистих прав дитини чи недієздатного. Розмежування особистих немайнових та майнових відносин не заперечує їхнього взаємозв'язку, оскільки вони є відображенням різних сторін життєдіяльності людини. Особисті відносини, якщо висловитися образно, обслуговують Душу, в той час як тіло - майнові потреби людини - обслуговують відносини майнові. Людина не може існувати без одягу, харчів, житла, тобто того, що має забезпечити її життя. Тому, найперше, майновими є відносини власності. У них кожен суб'єкт виступає 171  Українське цивільне правоу двох ролях: як носій права володіння, користування та розпорядження майном і водночас як носій загального обов'язку не зазіхати на чуже. Людина за своєю природою діяльна. Для задоволення своїх потреб вона змушена брати участь у цивільному обороті. Участь у цивільному обороті є основним видом діяльності багатьох юридичних осіб. Відносини між учасниками цивільного обороту (продавцем та покупцем, замовником та підрядником, наймодавцем та наймачем) є майновими не лише тому, що виникають з приводу майнових благ, а й тому, що є загалом відплатними. Безвідплатність майнових договірних відносин є не загальним правилом, а лише поодиноким винятком з нього. У сфері майнових відносин мірилом цінності та ціни виступають гроші. Особисті немайнові та майнові відносини — два окремих види цивільних відносин. Проте розмежування цих відносин, повторимо, не заперечує взаємозв'язку між ними. У Цивільному кодексі є чимало процедурних норм, які визначають порядок оформлення цивільних прав (вимоги щодо форми договору, статуту юридичної особи, порядку прийняття спадщини тощо). Відносини, які складаються у процесі реалізації цих норм, були названі організаційними1. Вони, звісно, не існують ізольовано, а є завжди супутніми, «асистуючими» до відносин особистих та майнових. |
Схожі:
|
Тема. Література про Велику Вітчизняну війну. М. Шолохов російський... Тема. Література про Велику Вітчизняну війну. М. Шолохов – російський письменник, лауреат Нобелівської премії |
Урок вивчення нового матеріалу Тема. Інтенсивний розвиток латиноамериканської літератури в другій пол. XX ст. Г. Гарсіа Маркес — відомий колумбійський письменник,... |
|
Борис Миколайович УРСР (1978 р.), Державної премії СРСР (1981 р.), нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, лауреат премії ім. В. М. Глушкова... |
Про Міжнародний конкурс наукових робіт студентів та аспірантів, присвячений... Міжнародний конкурс наукових робіт студентів та аспірантів, присвячений 40-річчю присудження Нобелівської премії В. В. Леонтьєву |
|
Темур'янц Наталія Арменаковна Дійсний член Європейського та Американського біоелектромагнітного товариств, Міжнародного товариства біометеорологія, член Українського... |
Причини та умови корупції в Україні Розгляд даного питання є важливим ще й з огляду на те, що корупція є явищем, яке саморозвивається і самодетермінується в межах загальної... |
|
Тема роботи Переможці Міжнародного конкурсу наукових робіт студентів та аспірантів, присвяченого 40-річчю присудження Нобелівської премії В.... |
Тема роботи Переможці Міжнародного конкурсу наукових робіт студентів та аспірантів, присвяченого 40-річчю присудження Нобелівської премії В.... |
|
Предмет Вивчення кожної навчальної дисципліни розпочинається з розгляду загальновизнаних її теоретичних засад. Засвоєння теоретичних питань,... |
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua