|
|
Скачати 0.91 Mb.
|
Коляда, заходь до хати! Сценарій Різдвяного свята з рідновірським вертепом про те, як церква тисячоліття боролася з народним святом Колядою, та так і не змогла його знищити й досі. Дійові особи: Волхвиня Господар Господиня гурт колядників дві дівчини-чтиці маленький хлопчик Кий – засновник Києва князь Володимир-христитель цар Московський Алєксєй Михайлович чернець Іван Вишенський Свято відбувається 21-22 грудня на зимове сонцестояння. На сцені прапор України, рушники, корогва з Сонцем, престіл, застелений рушником, на якому стоїть Дажбожий знак, трисвічник зі свічками та є місце для Куті, Божичного короваю та печеного поросяти, під столом можна покласти плуга. По обидва боки світлиці – столи та лави для гостей. На стіні плакат зі словами з Велесової Книги: Кий заснував град, який обжили славні Роди наші. Там оселилися і вогнище творили Дубу і Снопу, який є Сварог – Пращур наш! Велесова Книга Частина I. Священий Зачин Волхвиня в національному українському одязі виходить до престолу, запалює три свічки: Праві – Слава! Яві – Здоров’я! Предкам – Пам’ять! Бо Права є таємно уложена Дажбогом, А по ній, як пряжа, тече Ява, і та сотворила життя наше... Ява текуща, а творена в Праві, Нава бо є по тій: До тої є Нава, і по тій є Нава, А в Праві ж є Яв... Поучившись старому, Зануримо душі наші в нього, Бо то є наше, Як це вже нині повернулося Коло Свароже до нас – Творящу Богом силу узріли в собі, Бо дано нам Дар Богів, і не потребуємо це напраснити. Князь Кий з Велесовою книгою в руках: Молімось Богам, щоб мали ми чисті душі і тіла наші, і щоб мали ми життя з Праотцями нашими, в Богах зливаючись в єдину Правду! Так оце єсть ми – Дажбожі Внуки! Велесова Книга розповідає про Різдво Світла: “Вогнища розпалюємо біля дубів і також Снопа вносимо і речемо хвалу Йому. Ми – Дажбожі Внуки І не сміємо нехтувати Славу нашу і заповіти”. З дверей входять: Господар з Дідухом, Господиня з соломою, гурт колядників із восьмипроменевою Зіркою та з дзвіночками під спів колядки “Божич”: Божич, Божич уступає, Коло Свароже починає, Несе пучечок золота, Щоб позолотить ворота. Коляда, заходь до хати, Будем Діда шанувати. Вже на Покуті Кутиця, Буде Сонце веселиться! Дай же, Боже, в полі роду, В полі роду, в хаті згоду. Бо велика в нас родина – Славна Ненька Україна ! Господиня спершу стелить солому на стіл. Господар, тричі піднявши Дідуха вгору, проголошує: Слава Дідуху-Коляді! (тричі) Відповідь із залу: Навіки слава! Господар ставить Дідуха на солому, промовляє замовляння: Дай Дажбоже, ці свята Щасливо зустріти і Нового Року діждати. Від Нового року – до Великодня, Від Великодня – до Купайла, Від Купайла до Обжинок, Від Обжинок – до ста літ, Доки Род призначив вік ! Усім, хто в цім храмі, Дажбожим онукам, Святій Матінці-Україні На славу ! Волхвиня розповідає про Різдво: Зимове сонцестояння... Свят Вечір... День прибуває, зростає Світло Дажбоже, бо вже Сварог покотив Колесо Живучого Явлення до Весни. Разом з Дідухом-Раєм входять у нашу хату добрі Духи Ладу. Це для них, для нашого Сонця ясного влаштовуємо ми святкову Братчину, як і тисячу літ тому робили наші Пращури. “Вже йде Кутя на Покутя !” – Так казали Діди наші сто і тисячу літ тому. Так скажемо і ми з Вами. Бо в наших обрядах оживають Не просто Предківські звичаї, Оживає сама Україна, Оживає наш орійський дух ! Господиня виносить Кутю, піднімає її вгору: Вже йде Кутя на Покутя! Всі гукають: – Вже йде Кутя на Покутя! Господиня ставить макітру з Кутею поруч з Дідухом. Волхвиня: Наші Пращури перед їдою завжди творили молитву: Дажбоже наш, Ти даєш нам їжу в добрий час. На щастя, на здоров’я, на життя, Дай нам їжу цю й пиття! (всі повторюють) А першу ложку Куті завжди підкидали до стелі в пожертву Богам і робили це завжди найповажніші чоловіки в родині або громаді: Поважний у громаді чоловік (або сам Господар) тричі підкидає ложку куті на стелю, проказуючи: – Щоб так худібка високо підскакувала та розвивалася! – Щоб так рослини високо виростали та врожай добрий давали! – Щоб так бджоли роїлися та багато меду давали! Господиня подає Господарю мисочку з накладеною кутею для Добрих Сил. Господар: – Пресвяте Сонце, Місяцю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні – йдіть до нас на Святу Вечерю – Кутю їсти! – Святі наші діди-прадіди, батьки-матері, брати-сестри, діти, онуки-правнуки – усі душі наші Лада, йдіть з нами вечеряти! Господиня: – Шануємо вас і просимо до господи Святу Вечерю споживати! Господиня подає Господарю мисочку з накладеною кутею для Злих Сил. Відчиняють кватирку і Господар у неї гукає, запрошуючи “злі сили”: – Морозе, буйний Вітре, люта Буре, йдіть кутю їсти! ... Не йдете? Щоб повік-віків не приходили на наші поля, не псували наші ниви, садки та городи! Щоб ми вас видом не видали, слухом не чували... Скам’янійте ж у скелях, кручах, темних лісах, високих горах, глибоких кручах, у снігах-льодах, куди курячий голос не доходить, собаки не догавкують, де люд вкраїнський не ходить... Волхвиня запрошує всіх добрих людей і гостей: Просимо всіх, добрі люди, до нашої Братчини, до Святої Вечері! Пам’ятайте, що разом з нами вечеряють святі Душі наших Пращурів, тож сідаймо обережно, подмухаємо на лави, щоб не зачепити ненароком якусь душу... Дівчата разом з Господинею ставлять кілька макітер куті та узвар на столи по боках світлиці. Волхвиня: Кутю споживать так, щоб обов’язково залишилося в макітрі для душ Пращурів, ще й ложки слід покласти на всю ніч. Всі гості запрошуються до страви, пригощаються, куштують... Частина 2: Коляда Входить хор колядників із Зіркою та дзвіночками Кий (на Гуцульщині ведучий колядницького гурту називається “Береза”): Чи не гоже було б нам, братіє, Розпочати повість славную Про Світа сотворення Та Божича народження? Дівчина 1: Бога Світла славимо Сварога, аби минула зима й повернуло на літо. Тому то співаємо славу, як Отці в полях. Колядники співають Колядку про Сотворення Світу: Коли не було з нащада світа, Дажбоже, Тоді не було неба ні землі, Дажбоже. А лише було синєє море, Дажбоже, А серед моря зелений явір, Дажбоже. На явороньку три голубоньки, Дажбоже, Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже, Радоньку радять, як світ сновати, Дажбоже: “Та спустимося на дно до моря, Дажбоже, Та дістанемо дрібного піску, Дажбоже. Дрібний пісочок посіємо ми, Дажбоже, Так нам станеться чорна землиця, Дажбоже. Та дістанемо золотий камінь, Дажбоже. Золотий камінь посіємо ми, Дажбоже: Та нам ся стане ясне небонько, Дажбоже, Ясне небонько, світле сонічко, Дажбоже. Світле сонічко, ясен місячик, Дажбоже, Ясен місячик, красна зірниця, Дажбоже, Красна зірниця, дрібні звіздочки, Дажбоже.” Волхвиня: Так повелося споконвіку, що під час Сонячних свят припинялися війни між народами. На Коляду, Великдень, Купайло всі язичницькі народи перебували в мирі й злагоді. Про це розповідає Велесова Книга. Дівчина 2: Коли Свята наближаються до нас, А ті Свята: перше – Коляда, а друге – Яр і Красна гора, Овсяна велика і мала, – йдуть ті свята, як муж іде з города до села огнищанського. І тими землями мир гряде од нас до інших і од інших до нас. Волхвиня: Про Сотворення Світу розповідає найдавніше у світі Святе письмо – Рігведа. Не даремно, наші видатні поети перекладали Рігведу на українську мову, дуже близькі вони до української колядки, яку ви щойно почули. Послухаймо цей славень у перекладі Лесі Українки та Володимира Шаяна: Дівчина 1: Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба, що покривало усе те, чого не було ще? Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні? – Смерті й безсмертя тоді не було; і ніщо не ділило темної ночі від ясного дня, і жило тоді тільки “Все” неподільне, а в ньому ніщо не жило. Отже і все, що було. Його темрява крила, мов океан, безпросвітна. І “Все” було скрите глибоко, скрите в самому собі, і вродилось воно і зростало під своїм власним теплом. Тож найперше кохання “Все” пройняло, бо кохання – духовного світла первісток. В думці міркуючи, мудрії Ріші почули той зв’язок, що то єднає буття з небуттям. Але ж був той промінь, що то побачили Ріші? Чи був Він вгорі, чи в безодні? Впало насіння, і сили зродились; внизу – народження, сила і воля – вгорі. А хто теє знає? Хто ж нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї? Адже пізніше, ніж тії світи, всі Боги народились. Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого постали безкраї світи, – чи створив він, чи не творив їх, – Він бачив усе з високості, Він певне знає усе; а може, і Він не відає?.. Кий: Не було Буття, ні небуття тоді, Ані простору, ні неба синього, Хто сплодив яйце Прабуття? І коли? Чи було море в безодні темряви? Не було смерті, ні Богів безсмертних, Не було ночі ані світила дня. Лише “це одне” в ядрі непростертім, в ньому Всесвіт тхненням безвітряним тлів. Була темінь у тьми сповита гущу, все було бурею безодні й тьмою, Тоді “це одне” пробивши шкаралущу, Вродилось жаром волі та снагою. Із того в началі постає жага, це було духа первісним насінням, ядро таємне – у небутті буття – знайшли у серці віщуни сумлінні. Скісно розпружений їх сніп вогнистий. що було тоді “вгорі”, що в “долині”? Вгорі буйний розгін, сім’я іскристе, долі – напруги лон, потуга твердині. То хто збагне ці тайни споконвічні, звідкіль ця творчість, звідкіль усе життя? Боги не знають, вони ж поцейбічні, – хто ж нам проголосить тайну всебуття? Тільки Всевишній годен це сказати, – Що оком сонця з небес споглядає, – творець він, чи ні, – він лише годен знати! А може навіть, – може й він не знає? Дівчина 1: Молимо Велеса – Отця нашого, хай потягне в небі коня Суражого і хай прийде до нас сурі вішати, золоті Кола вертячи. Бо то – Сонце наше, як святе для домівок наших, і перед ним блідне лик вогнищ домашніх. Волхвиня: Наші колядки воістину є Священними текстами. Так, у колядках розповідається про Сотворення Неба зі світового хаосу – Моря. Колядники співають: Заграло море в неділю, рано, Дажбоже! А на тім морі сосниця стоїть, Дажбоже! На тій сосноньці три голубоньки, Дажбоже! Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже! Радоньку радять, як світ сновати, Дажбоже! Що перший голуб в море упірнав, Дажбоже! Виніс він з моря золотий камінь, Дажбоже! Що другий голуб в море упірнав, Дажбоже! Виніс він з моря срібляний камінь, Дажбоже! Що третій голуб в море упірнав, Дажбоже! Виніс він з моря мідяний камінь, Дажбоже! Що з золотого Сонце постало, Дажбоже! Що з срібляного Місяць зродився, Дажбоже! А з мідяного Зірки постали, Дажбоже! Так нам сталося ясне Небонько, Дажбоже! Волхвиня: про Сотворення Землі, яка нагадує нам чарівне яйце-райце, та про те, що Пращури вносили Дідуха до хати, розповідає нам Велесова Книга: Маленький хлопчик: Се бо Дажбог створив нам яйце, яке є Світ-Зоря, що нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбог Землю нашу, аби тая удержана була. Так се душі Пращурів суть. І ті світять нам зорями од Іру! Дівчина 2: Це Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних, і ставити Снопа до огнища і чтити Його, як Отця Божого! Волхвиня: У ці дванадцять Священних днів і ночей сотворюється Нове Коло, Світовий і родинний Лад. Знову і знову народжується (оновлюється) Сонце, Місяць і Зоря. Саме про ці три головні свята – “Радості”, співають колядники з давніх часів, а не про християнських святих, яких було додано пізніше на догоду церкві. Колядники співають про три Свята: Пане господарю, застеляй столи. Приспів після кожного рядка: Святий вечор, добрий вечор! Застеляй столи, клади пироги. Бо до тебе їдуть милії гості. Милії гості та три Радості: А що перша Радість – світле Сонечко. А що друга Радість – ясен Місячик. А що третя Радість – рання Зірниця. Святий Вечор, добрий вечор! Добрим людям – на здоров’я! Волхвиня, звертаючись до гостей: – Скільки ж страв було на Різдвяному столі наших Пращурів? Відповіді: 12 страв! Волхвиня: Так, 12 страв присвячувалося кожному з 12 Богів-покровителів місяців. Різдво– це єдиний в році день, коли Боги Місяці одночасно збираються разом на Різдвяну Братчину. Далі протягом року кожен з них приходитиме у свій час. А бувало й так, що Богів на Різдвяну Братчину приходило 13!....Хто знає чому? Відповіді... Місяць триває 29, 5 доби, а не 30 чи 31. Тому через кожні три роки набігає 13-й місяць.... Волхвиня: А які ж саме страви були на Різдвяному столі наших Пращурів? Відповіді: Пісні... Волхвиня: Піст був нав’язаний нашим Предкам лише з впровадженням християнства. У рідновірів посту не було. З історії відомо навіть про бунти, які влаштовували дружинники та бояри проти церковних заборон на м’ясну їжу. Отже, на Різдво вживали й сало, й смаженину, і книші та вареники з м’ясною начинкою, голубці з капусти, пампушки, пироги... А от хто знає, якої страви справді не повинно бути на Різдвяному столі і чому? Відповідь: Птиці! Бо птахи сотворюють Світ. Волхвиня: – Так! Птицю не забивали протягом 12 світотворчих днів, з Різдва до свята Дани, поки триває Світотворення. А яка страва на Різдвяному столі символізує Початок Часу? Відповідь: Порося! Волхвиня: За орійською міфологією, Вепр Початкового Часу виходить з Моря (космічного хаосу), щоб своєю жертвою започаткувати нове обрядове коло... Свинка Золота щетинка відома в слов’ян і в германців – вона була пожертвою зимовому Сонцю. Саме тому на Різдвяному столі українців завжди було печене порося... А хто знає, який обрядовий танець виконували до цієї страви? Відповідь: “Печеноє порося!” Господиня поважно виносить печене порося й ставить на стіл зі словами: – Щоб отримати кусень поросяти, треба йому станцювати! Звучить музика й пісня, а всі бажаючі танцюють “до поросяти”... Господар тим часом розрізає порося на малі кусочки, а господиня запрошує скуштувати всіх, хто не поститься, як християнин... |
|
Періодизація історії української культури Поняття культура. Українська народна та національна культура: їх основний зміст і взаємозв’язок |
ЗАВДАННЯ Охарактеризуйте поняття: «культура», «матеріальна культура», «духовна культура». Назвіть види духовної культури |
|
ЛЕКЦІЯ 2-3 Отже, культура мовлення — це й культура мислення та культура суспільних (соціальних) і духовних стосунків людини |
Тема. Коли пісня жартує Музичний матеріал: українська народна пісня «Сіяв мужик просо»; українська народна пісня «Господарство»; українська народна пісня... |
|
І. КУЛЬТУРА: ПОНЯТТЯ, ТЕОРІЇ, ПІДХОДИ Ренесансу, культура Бароко та ін Нарешті, по-четверте, слово "культура" вживається як абстрактна, узагальнююча назва для різноманітних... |
5 клас ( 2 год на тиждень, 70 год на рік) Народна казка. Казка як жанр фольклору. Казки про тварин — один з найдавніших різновидів казки. Т. Л: народна казка, «мандрівний... |
|
4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури Культура це все що створено людиною, людським суспільством, фіз розумовою працею на благо людини |
Навчальна програма ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА Профільний рівень Мета предмета «Фізична культура» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до вирішення навчальних, оздоровчих і виховних... |
|
Художня культура (анотація дисципліни ) Програма ґрунтується на принципах цілісності, наступності, системності та варіативності змісту, органічної єдності національних і... |
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА особистості У сучасній психологічній науці спостерігається велика кількість думок про те, що являє собою політична культура. У статті представлена... |