|
|
Скачати 0.91 Mb.
|
| РОЗДІЛ ІІ НАРОДНА КУЛЬТУРА В УКАЗАХ ЦАРІВ ТА ЦЕРКОВНИХ ГРАМОТАХ Церковний Устав Володимира Христителя (ймовірно 996 р.) Один з перших писемних документів, що засвідчує боротьбу церкви з рідними давньоруськими звичаями. Уставом, серед різних злочинів, які були притаманні й раннім християнам (як наприклад, бійки, крадіжки церковного майна, збочення та ін.), передписано карати язичницькі моління у священних гаях, волхвування, лікування травами, чародіяння та ін. Устав давав право церкві завідувати мірами і вагами, встановлював закони про підсудність церковних судів князеві та пільги на користь церкви. Зміст цього документа відомий також як “Правило о церковних людех і о десятинах і судах єпископських і о мірилах градських”. Деякі науковці сумніваються, що цей указ належить особисто князю Володимиру, стверджуючи, що він з’явився в ХІІІ–XIV ст.; проте для надання йому авторитету нібито християнські писарі приписали його князю Володимирові. Переписувачі, звичайно, протягом століть надавали документові певних відмінностей. Однак, як стиль, так і зміст документа, особливо його початок і висновок, не викликають сумніву, що він належить саме князю-христителю Руси, адже ніхто з християнських пасторів не називає його Василієм (Базилієм), в той час як для самого князя його нове християнське ім’я було актуальним. Заголовок документа міг бути скоригований уже пізніше. Подаємо два варіанти (фрагменти) тексту. Літеру y передаємо українською і (рідше ї). УСТАВ Святого князя Володимира, крестившаго Русьскую землю, о церковных судех (мовою оригіналу) Уривок 1 1. Во имя отца, и сына, и святого духа. 2. Се аз, князь Базилий (Василий), нарицаемы Володимир, сын Святославль, внук Игорев, блаженыя княгини Олгы, въсприял есмь святое крещение от грецьскаго царя и от Фотия патриарха царегородьского, взях пьрваго митрополита Леона Киеву, иже кьрсти всю землю Русьскую святымь крещеньемь. 3. По томь же літом многым минушем создах церковь святыя Богородица Десятиньную и дах їй десятину по всій земли Русьстеи іс княжения в сборную церковь от всего княжа суда десятую векшю, а іс торгу десятую неділю, а іс домов на всяко літо от всякого стада и от всякого жита чюдному Спасу и чюднеи его матери. 4. По томь разверзъше грецьскыи номоканон и обретохом в німь, оже не подобаеть сих судов и тяжь князю судити, ни бояром его, ни судьям. 5. И аз, съгадав с своею княгинею с Анною и с своїми дітми, дал есмь ты суды церквам, митрополиту и всім пискупиям по Русьскои земли. 6. А по семь не надобе въступатися ни дітем моим, ни внучатом, ни всему роду моему до віка, ни в люди церковные, ни во всі суды их. 7. То все дал есмь по всем городом и по погостом, и по свободам, где нъ суть християне. 8. И своим тиуном приказываю церковнаго суда, не обидети ни судити без владычня намістника. 9. А се церковний суди: роспуст, смилное, заставанье, пошибанье, умычка, промежи мужем и женою о животі, в племени ли в сватьстве поймуться, ведьство, зеліиничьство, потвори, чародіяния, волховования, урікания три: бляднею и зельи, еретичьство, зубоежа *, или сын отца бьеть, или матерь, или дочи, или снъха свекровь, братя или дети тяжються о задницю **, церковная татба ***, мертвеци сволочать, крест посікуть или на стенах ріжють, скот или псы, или поткы **** без великы нужи въведет, или ино что неподобно церкви подіеть, или два друга иметася бити, единого жена иметь за лоно другаго и роздавить, или кого застануть с четвероножиною, или кто молиться под овином, или в рощеньи, или у воды, или девка детя повьржеть. 10. Те всі суды церкви даны суть... 17. То люди церковные, богадельные. Митрополит или бискуп ведает межи їми суд, или обида или котора, или вражда, или задница. 18. Аже будеть иному человеку с тымь человекомь речь, то обчии суд. 19. Кто преступить сі правила, яко же есмы управили по святых отець правилом и пьрвых царів управленью, кто иметь преступати правила си, или діти мои, или правнучата, или в котором городі наместник” или тиун, или судья, а пообидять суд церковный, или кто иныи, да будуть проклята в сии вік и в будущий семию зборов святых отець вселеньскых. Джерела: Российское законодательство X–XX веков: В 9 т. – М., 1984. – Т.1. Законодательство Древней Руси. – С. 148–150. Пояснення слів та понять: 1курсивом у тексті позначаємо ті явища, які є традиційно руськими (язичницькими). – Ред. * зубоежа – кусання зубами, сварка, бійка ** задниця – спір про залишену спадщину *** церковна татба – втрата, спричинена крадіями церковного майна **** поткы – неясне, можливо, від потнути, потяти – вбити. УСТАВ Великого князя Володимира Київського і всія Русі 6504 (996). (Переклад українською) Уривок 2 ...Якщо довгий час не хрестять же дітей своїх... Хто нехтує великий піст або поститься в неділю і суботу та інші дозволені дні; не поститься у велику суботу та лає інші великі пости; не ставить на церкві хреста і хто будує церкви без благословення священика; за порушення закону, єретицтво, відунство, потвори, чародійство, кобеніє *, зілейництво. Якщо попрікне хто кого без вини назве “перелюбцем”, “волхвом” “єретиком”... Тих, хто знімає тріски з церкви, хреста з ікони. Хто носить наузи **. Хто робить щось недозволене в церкві... якщо хтось без потреби заведе худобу до церкви. ...Якщо моляться творінням: Сонцю, Місяцю, Зорям, Хмарам, Вітрам, Криницям, Рікам, Дібровам, Горам, Камінням... Або якщо хтось під Овином молиться, або ворожить під гаєм, або біля води... – то всі суди від Бога дані споконвіку священним церквам... І я грішний князь Володимир, названий у святому хрещенні Базилієм, так само установив і дав святій церкві і святителям по всій Руській землі... І якщо хтось порушить цей Устав, тому буде гріх і непрощення від Господа Бога, і гнів, і горе на себе накличе... Якщо хтось заповіт мій і настанову мою порушить, чи сини мої, чи онуки мої, чи правнуки мої, хай приймуть помсту від Христа Бога і від достойників, що тримають державу Руську. Скорочено, за кн.: Уставы. – М., 1808. – С. 1–4. Переклад на українську подаємо за публікацією “Сварог”, № 2, 1995, с. 26. * кобеніє – ворожіння за пташиним польотом. ** наузи – язичницькі обереги у вигляді вузликового плетіння, які носили на шиї, на руках або на поясі; також використовували для захисту домашніх тварин, бойових коней та ін. Слово нyкоего Христолюбця. ХI ст. (уривки) Вже з перших століть після християнізації Русі грецькі попи всіляко викорінювали стару язичницьку віру русів. Писали сотні різних повчань проти давніх звичаїв, переслідували тих, хто виконує рідні обряди. Таким повчанням є “Слово якогось Христолюбця, ревнителя Правої Віри”. Це, напевно, не перекладне Слово, бо грецького оригіналу його не знаємо. Воно відоме нам у трьох рукописах XIV і XV ст. Перший список його знайшов академік А. Востоков. Початкова редакція цього Слова була написана тільки проти бенкетів (пирів), ігор, забав та пісень, а трохи пізніше в ньому з’явилися нові вставки вже проти язичництва та двовір’я. “Слово Христолюбця” (скорочена назва) – найдавніше Слово, яке постало в середині ХІ ст. за князя Ярослава Мудрого. Є. Анічков, ґрунтовно дослідивши його, твердить, що це проповідь до священиків, яка була виголошена на одному з їхніх з’їздів, а може на Соборі, при Софійській кафедрі. До Софійської Київської кафедри щороку на “Збірну Неділю” збиралося християнське духовенство, й оце власне їм було сказане це Слово, що має, таким чином, і канонічний характер як Слово митрополита Соборові. Подаємо тут Слово в оригіналі та в перекладі українською мовою з Новгородського Софійського рукопису XV ст. (за Є. Анічковим, ст. 374–379). Слово Христолюбца ХІ век (...) ...не мога тьрпити хрьстьян, двовирно живущих и вирують в Перуна, и в Хрса, и в Сима, и в Рьгла, и в Мокошь, и в Вили, их же числом тридесяте сестрениць, глаголють оканьнии невигласи и мнять богинями, и тако кладуть им треби и коровай им молять, кури рижють, и огневи молять же ся, зовуще его Сварожичьмь, .. богом же творять, егда же будеть у кого пир, тогда кладуть в видра и в чаши, и пьють, веселящеся о идолих своих. И егда же у кого их будеть Брак, творять с боубьни, и с сопильми, и с многими чюдеси бисовьскими... Не хужьше суть жидов и еретик и болгар, иже в Вири и в Хрьщении суще, а тако творять. Не токмо же то творять невижи, но и вижи, Попове и книжници. (...) Але ли не видять, да слишать, и не хотять их поучити. (...) Да аще тако творящим не лишаться проклятаго того моления и служби тои дьяволи, то достойни будуть огню невгасимому и смоли присноврющий. Си же учители под ними будуть, аще их не обратять от лица невирних людий, приходящих в Хрьщение и учению добрих дил... (...) ...Не подобаеть хрьстьяном в пирех и на свадьбах бисовьских игр играти, аще ли то не Брак (Весилля) наричеться, а идолослужение, иже есть пляска, гудьба, писни мирьския, сопили, бубьни, и вся жертва идольска, иже моляться огневи под овином, Вилам, Мокошьи, Симурьглу, Перуну, Волосу, скотью богу, Хрсу, Роду, Рожаницям и всим проклятим богом их. (...) Не токмо же простотою зло творим, но и смишаем никия чистия молитви с проклятим молениемь идольским, трьсвятия Богородиця с Рожаницами, иже ставять лише кутья, ини трапези законьнаго обида, иже нарицаеться беззаконьная трапеза, минимая Роду и Рожаницам в прогнивание Богу. Слово Христолюбця ХI ст. (Переклад українською) Не можна терпіти тих християн, які живуть двовірно, і вірять в Перуна, в Хорса, в Сима і в Рьгла, в Мокошу і у Віли, яких нараховано числом тридцять сестер, про яких говорять окаянні невігласи і вважають їх Богинями, а також кладуть їм треби, і коровай їм молять, ріжуть для них курей. І вогневі моляться, називаючи його Сварожичем... Богам же творять, коли хто справляє пир, тоді кладуть у відра і в чаші, і п’ють, славлячи своїх кумирів. А коли у кого буде Шлюб, творять його з бубнами, з сопілками та іншими чисельними бісовськими (язичницькими) чудесами... Не гірше є від жидів, єретиків і болгар, якщо, будучи хрещеними і віруючими [християнами], таке роблять. Але ж це роблять не лише незнаючі (невіжі), але й знаючі (віжі): попи і книжники. (...) Вони бачать і чують [це], але не хочуть невігласів повчати. (...) Ті, хто це творить і не відмовляється від того проклятого моління і тієї диявольської служби, то отримають вогонь незгасимий і смолу... Ці ж вчителі будуть під ними [у вогні], якщо не відмовляться від діянь невірних людей, і не повернуться до Хрещення і навчання хорошим ділам.... (...) Не годиться християнам в пирах і на весіллях язичницьких ігри грати. То не Весіллям називається, а ідолослужінням, якщо там є пляска, гудьба, світські (мирські) пісні, бубни і всяка жертва ідольська (язичницька), якщо моляться вогневі під овином, Вілам, Мокоші, Симарглу, Перуну, Велесу (Волосу), Богу тварин (скотини), Хорсу, Роду, Рожаницям і всім їхнім проклятим Богам. (...) Не тільки через простоту зло діємо, змішуючи деякі чисті молитви з проклятими язичницькими моліннями, змішуючи трисвяту Богородицю з Рожаницями, яким ставлять кутю та іншу їжу (трапези) законного обіду, через що ця їжа перетворюється в беззаконну трапезу надуманим Роду і Рожаницям на прогнівання Богу. (...) “Слово як погани кланялися ідолам”. ХІ ст. Цінне джерело з язичницького Богознавства “Слово, як язичники поклонялися ідолам”, за основу якого взято грецьке “Слово на Богоявлення” Григорія Богослова, відоме на Русі уже в перекладі ХІ ст. з додатками місцевих реалій. Сам же Григорій Богослов (329–389), ще будучи язичником, отримав класичну освіту в Афінах, вивчаючи там риторику, поезію, геометрію і астрономію. Його вчителями були відомі язичницькі ритори Гиморій і Проересій. Разом з Григорієм там же вчився й майбутній архієпископ Василій, пізніше названий “святим”, з яким Г.Богослов мав “духовну дружбу”. Тут же він познайомився з Юліаном, майбутнім імператором (361–363), який спробував повернути рідну язичницьку віру, за що християнами був названий “відступником”. Отже, Григорій чудово знав язичницьку дохристиянську філософію та літературу. У 358 році Григорій таємно втік з Афін і повернувся до своїх “святих” батьків в Назіанз. Тут він, майже в 30-річному віці, прийняв хрещення від свого батька, затятого християнського пастора, деспотизму якого підкорявся все життя. Цей твір з’явився так само, як і Слово Христолюбця, в Києві, може вже в Печерському монастирі. Автор нашого Слова скоротив текст Григорія Богослова, але додав до нього свої вставки десь, може, в 60-тих роках ХІ століття, які для нас є досить цінними. Для вияснення дохристиянських вірувань це Слово дуже важливе, – це перша основна праця з української міфології. Слово відоме з кількох рукописів XIV–XVII ст. і кількох редакцій. Найповніша редакція – з Новгородського Софійського рукопису XV ст., переписувач якого повносив до тексту всі попередні пояснення – ґлоси. Подаємо цей текст за виданням Є. Анічкова (ст. 384–386). Повний титул такий: “Слово святого Григорья, изобритено в толцих о том, како первое, погани суще, кланялися идолом и треби им клали, то и нині творять”. Слово, как погани кланялися идолам. ХІ в. Видите ли оканьную сию и скверненую службу, стваряему от скверних язик? Елени оканьнии! Блядивия жертви! Учением дьяволим изобритено, потвореньем темнаго биса и кощюною злим бисом кладем. Зловирнии, мняще суету истиною, служаще и кланяющеся идолом, никое ухищренье творят. Ми же сих, чада, отметаемься нечестивих жертв, и Диева служенья, и кладенья треб Критьскаго оканьнаго мучителя, и Мамеда проклятаго, сарациньскаго жерца, еленьския любви, бубеньнаго плесканья, свирилнаго звука, плясанья сотонина, фряжьския слоньница и гусли мусикийския и замора, иже бисятся, жруще матери бисовьстии Афродити богини, и Коруни, Коруна же будеть Антиихрисця мати, и Артемиди прокляти и Деомисси… и фивийское безумное пьянство почитают, яко бога, и Семелино требокладенье грому и моланьям, и Вилам, иже есть бил идол, нарицаемий Вил... Тим же богом требу кладуть и творять и словеньский язик: Вилам и Мокошьи, Диви, Перуну, Хрсу, Роду и Рожаницам, Упирем и Берегиням, и Переплуту, и верьтячеся пьють ему в розих, и огневи Сварожицю молятся, и навьм мвь творять, и в тести мости дилають, и колодязи и ина многая же. (...) Тако же и до словин доиде се слово, и ти почаша треби класти Роду и Роженицам преже Перуна, бога их, а преже того клали треби упирем и Берегиням. По Святим же Крещеньи Перуна отринуша, а по Христа, Бога нашого, яшася. Но и ноне по украинам молятся ему, проклятому богу Перуну, и Хрсу, . и Мокоши, и Вилам, то творят отаи. Сего же не могуть ся лишити, наченше в поганьстви, даже и досели, проклятаго ставления втория трапези, нареченния Роду и Роженицам на велику прелесть вирним крьстьяном и на хулу Святому Крьщению и на гнив Богу. (...) Си же повисть велика есть, но ми, литописи ради, от многа мало избрахом”. Слово про те, як язичники поклонялись кумирам ХІ ст. (Переклад українською) Чи бачите цю окаянну і скверну службу. Яку творять скверні язики, язичники окаянні?! Блядиві жертви! Все це створено темним бісом, і кощуни злим бісам присвячуємо. Зловірні, які вважають суєту істиною, служать і вклоняються кумирам, і деякі хитрощі творять. Ми ж від цих людей відвертаємося і від їхніх нечестивих жертв, і від служіння Дию, і покладання треб Критського окаянного мучителя, і Мамеда проклятого, сарацинського жерця, еллінської любові, бубенного плескання, сопілкового звуку, сатанинського плясання, фражського сонця (?), мусикійських гуслів і замору, бо веселяться, жертвуючи бісівській (язичницькій) матері Богині Афродиті, і Коруні, яка є матір’ю Антихриста, Артеміді проклятій і Діонісу..; і фівійське безумне пияцтво шанують, як Бога, і Семелине требокладення Грому і Блискавкам (Молоньям), і Вілам, і кумиру, якого звуть Віл... Цим Богам требу приносить і слов’янський народ (язик): Вілам і Мокоші, Диві, Перуну, Хорсу, Роду і Рожаницям, Упирям і Берегиням, і Переплуту, і по колу п’ють на їхню честь з рогу. І Вогню-Сварожичу моляться і Нав’ям омовіння (молитви) творять і в тісті мости роблять, і колодязі і багато чого іншого. (...) Перед тим, як з’явився звичай у слов’ян класти треби (жертви) Роду і Рожаницям, вони клали своєму Богу Перуну, а ще перед тим – Упирям і Берегиням. Після святого хрещення слов’яни від Перуна відмовилися і прийняли Бога нашого Христоса. Але й нині по українах моляться йому – проклятому Богу Перуну і Хорсу, Мокоші і Вілам – їм творять таке. Цього язичництва не можуть позбутися, тому й досі другу трапезу ставлять, присвячуючи Роду і Рожаницям, на велику звабу вірним християнам і на образу святому хрещенню і на Божий гнів. (...) Ця розповідь є великою, але ми для історії (літопису) з великого числа вибрали лише незначну частину. Стоглав “У літо 7059-е місяця лютого в 23 день…” (1551 р.) Іван IV Грозний, вважаючи себе наступником візантійських імператорів, вирішив скликати церковний собор, який за кількістю прийнятих статей назвали “Стоглавим Собором”, а його матеріали назвали “Стоглавом”. Крім опису відкриття собору і тексту першої промови царя, міститься повідомлення про велику радість церковних ієрархів з приводу царського запрошення. Це пояснюється не тільки низькопоклонством перед царем, але й тим, що цей Собор був необхідний і самому духівництву для вирішення ряду питань, які до середини XVI століття потребували негайного вирішення, оскільки церква не мала ніякого авторитету серед народу. Це, насамперед, питання зміцнення церковної дисципліни серед духівництва, повноваження церковного суду, боротьба проти шкідливої (порочної) поведінки представників церкви (пияцтва, розпусти, хабарництва), лихварства монастирів, уніфікація церковних обрядів і служб, жорстка регламентація (а, по суті, введення своєрідної духовної цензури) порядку листування, написання церковних книг та ікон, будівництва церков та ін. Скликання собору з цих міркувань було не тільки виправданим, але й необхідним. Одночасно з цим, з усією ненавистю до народних звичаїв собор виступив і проти залишків язичництва серед населення. Собор відповідав на запитання царя, який запропонував теми для соборного обговорення. Учасники собору, як випливає з тексту, обмежувалися висловлюванням своїх думок на запропоновані теми. У першому розділі коло питань собору висловлюється нашвидку, дещо плутано, іноді наводяться відповіді, іноді – ні. Протягом дня, а може, й кількох днів, собор вирішував питання спільно з царем. З цим пов’язано, мабуть, виникнення так званих “других царських питань”, які висловлені в 41 розділі “Стоглава”. Вони торкаються в основному питань богослужіння і поведінки мирян. Царські питання можна розділити на три групи: 1) ті, що стосувалися інтересів державної казни (питання: 10, 12, 14, 15, 19, 30, 31); 2) ті, що викривали безладдя серед попівства і в монастирському управлінні (питання: 2, 4, 7, 8, 9, 13, 16, 17, 20, 37); 3) ті, що стосувалися безладу в богослужінні, викривали забобони і нехристиянське життя мирян (питання: 1, 3, 5, 6, 11, 18, 21-29, 32-36). Як бачимо, з 1551 р. держава цілком передоручала всі галузі життя християнській церкві, у якій вбачала свою ідеологічну підпору. Тут подаємо ті статті (глави), які стосувалися заборони народних звичаїв та їхніх етнокультурних основ. Стоглав (Мовою оригіналу. Скорочено) […] А попы и церковные причетники в церкви всегда пьяни и без страха стоят и бранятся и всякие речи неподобные всегда изо уст их исходят. И миряне зря, на их безчиние, гибнут такоже творят. Попы же в церквах бьются и дерутся промеж себя, а в монастырех такое же безчиние творится. А в олтарь и в жертвенник по священным правилом пива и меду и квасу и браги и кутьи и хлеба и колачей и всякого брашна ни людских сокровищ не вносити, разве свещи и фимияна и служебного вина и просвиры и укропа и книг. Такоже бы на божественный престол и на жертвенник ничего не возлагали, разве святого евангелия и животворящаго креста и священных сосуд и сударей и покровцов и воздухов и покровов и прочих освященных. Да в олтарь же бы простым людем и второбрачным входу не давали. […] А кум был бы один любо мужеский пол, а любо женский, а по два бы кума и мнози кумове не были, как у вас преже сего было. […] А второму браку венчания несть, но токмо молитва по правилом, и третьему молитва под запрещением по священным правилом. Второму – 2 лета епитемьи, аще будет млад, то едино лето. А третьему пять лет от общения и ото всякия святыни. А четвертый бы брак от вас никогда же не именовался, четвертый же брак и законниц правила возбраняют, блудяй убо себе единому неправду сию имеет. А иже четвертого брака яко рекше себе смесив поругается, убо сим возбраняющим божественным и священным правилом, он убо который разрушает божественных и священных правил, каковое имеет благочестие и каковый ответ ждет на страшном суде, той убо и сам себе отлучи от славы божия. Богословию же тезоименитый великий Григорий: первый, рече, брак-закон, вторый-прощение, третий-законопреступление, четвертый-нечестие, понеже свинское есть житие. […] А которые будут святыя книги евангелие и апостолы и псалтыри и прочая книти, в коейждо церкви обрящете, неправлены и описливы, и вы бы те все святыя книги с добрых переводов справливали соборне, занеже священныя правила о том запрещают и не повелевают неправленых книг в церковь вносити, ниже по них пети. […] Также которые писцы по городом книги пишут, и вы бы им велели писати с добрых переводов. Да написав правили, потом же бы и продавали, а не правив бы книг не продавали. А которой писец написав книгу продаст не исправив, и вы бы тем возбраняли с великим запрещением. А кто у него неисправлену книгу купит и вы бы тем потому же возбраняли с великим запрещением, чтобы впредь тако не творили. А впред таковии обличени будут продавец и купец, и вы бы у них те книги имали даром безо всякого зазору, да, исправив, отдавали в церкви, которые будут книгами скудны. […] А которые соборные священники и ружные и предельные священники и дьяконы не учнут протопопов слушати, а учнут упиватися в пьянство и о церковном пении небречи, и протопопом таких соборне наказывати, чтобы в пьянство не упивалися и к церквам божиим ходили, и на божественном пении чинно стояли со всяцем духовным вниманием, а не билися и не лаялися, и не сквернословили и пияни бы в церковь и во святый олтарь не входили, и кровопролития не билися, занеже священныя правила апостольския и отеческия таких всех безчинников отлучают, а биющихся и кровь проливающих не токмо отлучают, но и конечному извержению предают. […] А разве бы жен своих не знали иных и наложниц не держали, и чад своих наказывали и учили страху божию. […] Иная убо творится в простой чади в миру: дети родятся в сорочках, и те сорочки приносят к попом и велят их класти на престол до шти недель. И о том ответ. Впредь таковыя нечистоты и мерзости во святыя церкви не приносити и на престоле до шти недель не класти, понеже и родившая жена до четыредесяти дней, дондеже очистится, во святую церковь не входит. Аще ли который священник таковая дерзнет сотворити, и тому быти под запрещением священных правил. […] Да на освящение церкви миряне приносят мыло и велят священником на престоле держати до шти недель. И о том ответ. Впредь священником на освящение церкви от мирян мыло не приимати и на престоле до шти недель не держати. Аще ли которой священник дерзнет таковая сотворити, и тому быти во отлучении по священным правилом. […] В мирских свадбах играют глумотворцы и арганники, и смехотворцы, и гусельники и бесовские песни поют. И как к церкви венчатися проедут, священник со крестом едет, а перед ним со всеми теми играми бесовскими рыщут, а священницы им о том не возбраняют. И священником о том достоит запрещати. И о том ответ. К венчанию ко святым церквам скоморохом и глумцом пред свадбою не ходити, и о том священником таким запрещати с великим запрещением, чтобы таковое безчиние никогдаже не именовалося. […] Да в нашем же православии тяжутся нецыи же непрямо, тяжутся и поклепав крест целуют или образы святых и на поле бьются и кровь проливают, и в те поры волхвы и чародейники от бесовских научений пособие им творят: кудесы бьют и во аристотелевы врата1, и в рафли2 смотрят и по звездам и по планитам глядают и смотрят дней и часов. И теми дьявольскими действы мир прельщают и от бога отлучают, и на те чарования надеяся поклепца и ябедник не мирится и крест целует и на поле бьются и, поклепав, убивают. И о том ответ. Благочестивому царю в царствующем граде Москве и по всем градом своя царская заповедь учинити, чтобы таковыя волхвы и чародеи, и кудесники, и смотрящии во рафли, и во аристотелевы врата, и по звездам и по планитам смотря дней и часов, и теми дьявольскими действы мир прельщают и от бога отлучают и прочая еллинская бесования3 творят, и таковая вся богомерзская прелесть4 и святыми отцы отречена бысть. И от ныне бы и впредь та ересь попрана бы была до конца в твое христолюбивое царство. Аще ли кто впредь от православных хрестьян учнет таковыми чародействы в народе или по домом или уполь прельщати, и потом обличени будут, и таковым от царя в великой опале быти, а тем православным хрестьяном, которые учнут от них то еллинское и бесовское чарование приимати, всячески от церкви отверженным быти по священным правилом. […] Да во Пскове граде моются в банях мужи и жены, и чернцы и черницы в одном месте без зазору. Достоит о том запретити, чтобы престали от того безчиния, а по правилом святых отец не подобает мытися мужу с женою в бани в одном месте. И о том ответ. По священным правилом не подобает в банях мужем с женами в одном месте мытися; такоже иноком и инокиням возбраниша и запретища в баню ходити. Аще ли внидут, да под запрещением будут священных правил. […] Да по погостом и по селом и по волостем ходят лживые пророки-мужики и жонки, и девки, и старыя бабы, наги и босы, и волосы отрастив и распустя, трясутся и убиваются. А сказывают, что им являются святая Пятница и святая Анастасия и велят им заповедати хрестьяном каноны завечивати. Они же заповедают крестьянам в среду и в пятницу ручного дела не делати5, и женам не прясти, и платья не мыти, и каменья не разжигати и иные заповедают богомерзкие дела творити кроме божественных писаний. Что тем нагим и босым и лживым пророкам путь, чтобы миру не соблажняли. И о том ответ. Благочестивому царю зде в царствующем граде Москве и по всем градом и по волостем и по погостом и по селом велети своя царская заповедь учинити. И где таковые прелестники, порицаемые лживые пророки, обрящутся и учнут смущати православных крестьян всякими богомерзкими прельщении, от снов смущаеми и от бесов прельщаемы, учат и заповедывают в среду и в пятницу ручного дела не делати и женам не ткати, ни прясти, и платья не мыти, и каменья не разжигати и иные заповедают богомерзкие дела творити от бесов прелщаеми, и таких бы прелестников православные хрестьяне не слушали и из домов от себя изгоняли, и от них удалялися, понеже святии апостоли и святии отцы предаша и заповедаша и уставиша всем православным крестьянам в пять дний делати, а в суботу и в неделю на молитву упражнятися и празновати. Также заповедаша всем православным хрестьяном чрез весь год в среду и в пяток не токмо поститися, но и тружатися во всяких подвизех и делати своима рукама, и заповедь учиниша по священным правилом, аще кий списком или презвитер, или дьякон, или всяк причетник, или мирской человек в четыредесятницу и через год в среду и в пяток не постится, таковый да отлучится. И того бы ради православные хрестьяне таковых прелестников дволично не слушали, а в среду бы и в пяток не токмо постилися и чисто жили, но и всякими делы тружалися во славу божию по своей силе. […] Злыя ереси кто знает их и держится: рафли, шестокрыл, воронограй, остромий, зодей, алманах, звездочетьи6, аристотелевы врата и иные составы и мудрости еретическия и коби бесовские7, которые прелести от бога отлучают, – и в те прелести веруючи многих людей от бога отлучают и погибают. И о том ответ. Не токмо благочестивому царю в царствующем граде Москве, но и по всем градом царскую свою грозную заповедь учинити, да и всем святителем коему ждо во своем пределе по всем градом запретити и заповедати с великим духовным запрещением, чтобы православные хрестьяне таких богоотреченных и святыми отцы седмью соборы отверженных тех всех еритических книг у себя не держали и не чли; а которые будут люди по се места те еретическия и отреченныя книги у себя держали и чли или иных учили и прельщали и теми от бесов прельщалися, и они бы о том каялися отцем своим духовным и впредь бы у себя таковых еретических книг не держали и не чли; а которые люди отныне и впредь учнут таковая еретическия книги у себя держати и чести или начнут иных прельщати и учити и потом обличени будут, и тем быти от благочестивого царя в великой опале, а от святителей по священным правилом в конец во отлучении. Вопрос 23. В троицкую суботу по селом и по погостом сходятся мужи и жены на жальниках8 и плачутся по гробом с великим кричаньем. И егда начнут играти скоморохи гудци и прегудницы, они же, от плача преставше, начнут скакати и плясати и в долони бити и песни сотонинские пети, на тех же жальниках обманщики и мошенники. И о том ответ. Всем священником по всем градом и по селом, чтобы детей своих духовных наказывали и поучали: в кое время родителей своих поминают, и они бы нищих поили и кормили по своей силе, а скоморохом и гудцом и всяким глумцом запрещали и возбраняли, чтобы в те времена, коли родителей поминают, православных хрестьян не смущaлu и не прельщали теми бесовскими своими играми. Вопрос 25. А о велице дни9 оклички на радуницы10, въюнец11 и всякое в них бесование. И о том ответ. Чтобы о велице дни оклички на радуницы не творили и скверными речьми не упрекалися. И о том священником детем своим духовным запрещати, чтобы впередь таковая не творили. Вопрос 27. В первый понедельник Петрова поста в рощи ходят и в наливки бесовские потехи деяти. И о том ответ. Чтобы православные хрестьяне в понедельник Петрова поста в рощи не ходили и в наливках бы бесовских потех не творили и от того бы в конец престали, понеже то все еллинское бесование и прелесть бесовская, и того ради православным хрестьяном не подобает таковая творити. А по кельям бы архимариты и игумены и строители и соборные старцы и вся братия молодых ребят голоусов12 однолично не держали. А которому старцу невозможно будет без служащего быти немощи ради или старости, и архимариты и игумены бы посылали к тем старцом братию на службу единого или два или человека мирского в совершенном возрасту, имущего браду, а голоусых бы робят отнюдь в монастырех по кельям не держали и в кельи бы приходити к себе не велели. Такоже архимариты и игумены, и строители, и соборные старцы ели бы в трапезе с братиею вкупе, а по кельям бы не ели, разве немощи и старости; а пища бы архимаритом и игуменом, и строителем, и соборным старцом с братиею обща была, и иных бы брашен на архимаритов и на игуменов, и на строителев, и на старцов соборных особных не было, разве немощи, а пища бы была в трапезе всем равна. А по которым монастырем доднесь горячие вина курили и по кельям держали, и по тем бы монастырям впредь отныне и в прочие лета однолично вин не курили и хмельного пития не держали и в пьянство не упивалися, занеже в пьянство питие не токмо священническому и иноческому чину отречено бысть, но и простым самом Христом, якоже рече во святом евангелии: “Да не отягчают сердца ваша объядением и пьянством и печальми житейскими”. А у которых попов или у дьяконов или у чернцов увидят или вымут жонку или девку в келие, и тем попом и дияконом изверженым быти от священства по священным правилом, а простым чернцом отлученным быти от всякия святыни по тем же священным правилом. А робятам молодым по келиям не жити, и по селам со архимариты и игумены и с старцы не ездити. А чернцы бы к ним из монастыря в домы не приходили никоторые ради потребы, а жонки бы и молодые отроки и девки отнюдь никакоже никоторыми делы в монастырь не входили ни с ким послужением, а входили бы слуги сверстные и женатые бо время о всяких потребах и о всяких монастырских службах, о им повелят и куды их пошлют, и они потому творят. О том же от книг Иустиянина царя. Правило 74. Глава 57. Аще ли кто божественным тайнам или иным святым службам совершаемым, во святую церковь вшед, или епископу, или причетникам, или инем слугам церковным досаду нанесет, повелеваем убо сего муками казнити и в заточение послати. Аще же и божественныя тайны и службу божественную смятет или совершити возбранит, с мeчeм главу его отсекут13. И такова ему отмщати повелеваем не токмо градцким но и воинским властелем. О том же правило 87. Того же Устиянина царя. Глава 59. Не творити пакости мнишескому чину: ни черноризцу, ни черноризицы. Никим любо образом не поругатися церковному строению. Се же аще кто дерзнет сотворити, телесную подъимет муку и в заточение предан да будет. Такоже не смеет никтоже посужати и изыскивати коми от моих наместников или судей моих. И аще кто смеяв от наместников или от судей царства моего посудити или проданная к церкви, или даная от кого, или какова отдана будут: всяк бо, иже аще таковое изыскивати или посужати смеет дерзнути, немилостивно сего дом пограблен да будет в дом церковный или судиям, и той сам по вся лета живота своего безчестен да будет, и от сана своего и от служения моего отлучен, яко противяся царству узаконенному, еже благочестие и боголюбезно церквем и монастырем отдавшего. Ответ о кроваядении и удавленины не ясти. Глава 91. Также правило 67 святаго вселенского шестого собора возбраняет всем православным удавленины и крови ясти, сииречь колбасы. Правило 67-е. Божественное писание заповедало есть удалятися от крови и удавленины, и от блуда. Нецыи бо угождения ради чревняго кровь коего любо животного хитростию никакою сотворят снедно еже глаголют колбасы, и тако кровь ядят. Подобно запрещаем таковым. Аще убо кто кровь отныне животного ким любо образом ясти начнет или удавленину, аще есть причетник – да извержется, аще ли мирский человек – да отлучится. И того ради благочестивому царю повелети по всем градом свою царскую заповедь послати и по торгом многажды кликати, чтобы удавленых тетеревей и утиц, и зайцов не возили, и православные бы християне удавленины зайцов и тетеревей, и утиц удавленых не покупали, и удавленины бы и всякого животного крови не яли, тем бы себя не оскверняли и бога тем не гневили, и боялися бы священных правил запрещения. Да не осуждени будут отлучением от всякия святыни. Также и священнический чин да не постражет конечным извержением по тем же священным правилом. Ответ о игрищах еллинского бесования. Глава 92. Еще же мнози от неразумения простая чадь православных християн во градех и в селех творят еллинское бесование, различныя игры и плескание13 против праздника рождества великого Ивана Претечи в нощи и на самый праздник в весь день и нощь. Мужи и жены, и дети в домех, и по улицам обходя, и по водам глумы творят всякими игры и всякими скомрашствы, и песньми сатанинскими15, и плясанми, и гусльми, и иными многими виды, и скаредными образовании, еще же и пьянством. Подобна же сему творят во днех и в навечерии рождества Христова, и в навечерии Василия Великаго, и в навечерии богоявления. А инде иным образом таковая неподобная дела творят в троицкую суботу. И заговев Петрова посту в первый понедельник, ходят по селом и по погостом, и по рекам на игрища. Тая же неподобная еллинская бесования творят, и тем бога прогневают. В неведыи согрешают простая чадь. Никим же возбраняеми и обличаеми ни запрещаеми, ни от священник наказуеми, ни от судей устрашаеми таковая творят неподобная дела святыми отцы отреченная. Вместо же сего бесования отныне и впредь подобает крестияном на таковая святыя и честныя праздники и посты к церквам божиим на молитву упражнятися и песньми божественными услаждатися, и святаго почитания божественного со вниманием слушати, и на божественных литоргиях со страхом стояти, и потом брашном и питием в домех своих учреждатися вкупе, о бозе ликовствующе со священническим чином и со други своими и маломощных питающе, и веселящеся в славу божию, а не пьянством, якоже и в прочия господьския праздники. И того ради по священным правилом и по заповеди святых отец отныне и впредь всем православным християном на таковая древняя еллинская бесования не исходити ни во градех, ни по селом, ни по рекам. И о том благочестивому царю по всем градом и по селом своя царская заповедь учинити, чтобы православные християне на таковое бесование еллинское впредь не сходилися и чтобы то еллинское бесование отныне и впредь божиею благодатию и в твое христолюбивое царство попрано было до конца. И о том о всем еллинском бесовании и игрании свидетельство от священных правил сице написахом. Святаго вселенского шестого собора Праздность бо и пьянство, и играние всему злу начало есть и погубление велие. Сего ради отрицают вся божественная писания и священныя правила всякое играние, и зерни, и шахматы, и тавлеи, и гусли, и смыки, и сопели, и всякое гудение, и глумление, и позорище, плясание. Рече бо господь: “Горе вам, смеющимся ныне, возрыдаете и восплачете”. Ответ о том же еллинском бесовании и волхвовании и чародеянии. Глава 93. Правило 61 и 62 святаго шестого собора святых отец возбраняет к волхвом ходити и запрещает православным християном поганских16 и еллинских обычаев и игор, и плясания, и плескания, и над делвами, сиречь над бочками, и корчагами квас призывающее, и грохочюще, и прочих неподобных дел творити. И о всем о том толк. 61 правило. Иже последуют поганским обычаем и к волхвом или ко обавником17 ходят, или в домы своя тех призывают, хотящий уведати от них некая неизреченная18, такоже и кормящей и хранящей медведи или иная некая животная на глумление и на прелщение простейших человек, и иже в получай веруют и в родословие, рекше в рожданицы, и в обояния, и иже глаголются облаки гонящей 19, таковая творящим повеле святым собор 6 лет запрещения дали. Якоже за 4 лета – да стоят с припадающими. Друзии же 2 лета – да стоят с верными. Итако да сподобятся божественных даров. А ще же неисправлении пребудут, и по запрещении еллинских сих хитростей не останутся, от церкви всячески всюду да ижденутся. О волсвех же и о обавницах реша богоноснии отцы и церковнии учитилие. Паче же инех Златоустый глаголет. Яко волшествующец и обавление творящей, аще и святыя Троица имя нарцают, аще и святыя призывают, аще и знамение честного креста Христова творят, бегати подобает от них и отвращатися. О том же еллинском бесовании тогоже правило 62. Каланты и вота, и врумалия еллински и греческим языком глаголется еже есть первые дние коегождо месяца20, наипаче же марта месяца, празднование велие торжественно сотворяюще, и играния многая содевашеся по еллинскому обычаю. Се же собор всех сил и подобных сим играния творящих отметает и запрещает. Сице же и женская в народех плясания яко срамна суща и на смех и на блуд воставляющц многих. Такоже мужем и отроком женским одеянием не украшатися21, ниже просто женская одеяния носити. Ни женам в мужеска одеяния облачатися, но комуждо подобная своя одеяния имети и от сего познаватися. Такоже неподобных одеяний и песней плясцов и скомрахов и всякого козлогласования и баснословия их не творити. Егда же вино топчют22 или егда вино в сосуды проливают, или иное кое питие сливают, гласование и вопль велий творят неразумнии по древнему обычаю еллинская прелести. Елиннскаго бога Диониса, пьянству учителя, призывают и, гласящи великим гласом, квас призывают, и вкус услажают, и пьянство величают. Се же святый собор сих всех не повелевает творити. Неповинующихжеся – запрещает. Пребывающих же в том, аще причетницы суть – изметает, аще мирстии суть – отлучает. О том же еллинском бесовании правило 65 шестого собора. Вжизаемыя огнища23 в новыя месяца от неких пред своими де дательницами и пред домом яже и прескакати нецыи по некакому обычаю древнему блудят, отселе престати повелеваем. Иже убо таковое что сотворит, аще клирик будет – да извержется, аще же простец – да отлучится. Писано бо есть в четвертом царстве: “И созда Манасие требник всему воинству небесному пред двема дворы дому господня и проведе чада своя по огню, и вошнествование, и вражаще, и сотвори волшебницы и угадателей, и умножи сотворити злое пред господем, якоже прогневати его”. Толк. Нецыи же пред храмы своими идеже купят или продают, или пред враты домов своих пожар запалив прескакаху по древнему некакому обычаю. И се упражняюще отцы повелевают, аще убо обрящется причетник таковое нечто творя – да извержется, мирский же человек – да отлучится, ибо и Манасия царь, сквозе пламень провед чада своя и волшествуя, разгневи бога. Толкование тому же. Сей святый собор многия обычая древняя возбрани и отмета, якоже глаголемыя каланды и иная многая отверже. Такоже и сия, иже марта месяца и в прочия новыя месяцы24 волхвования сотворящая, или в великий четверток труд полагают в древо, и то древо иже имать в обоих концах труд, концы полагают во два древа, и той огнь вжизают во вратех или пред враты домов своих, или пред торговищи своими сюду и сюду. И тако сквозе огнь проходяще с женами своими и с чады своими по древнему обычаю, волхвующе, якоже писано есть в четвертом царстве о Манасии цари, иже сквозе огнь проведе чада своя, вражаше и волхвуяше, и разгневи бога. Всякое волхвование отречено есть от бога, яко бесовское служение есть. Сего ради собор сей отныне таковая творити не повелел есть и запрещает причетником – извержением, простым же– отлучением. О епископах и о причетницех. Правило 80. Глава 96. Аще кий епископ или презвитер, или диякон, или в причитаемых в клирос, или простец ни едину нужду тяжкую имать или вещь неподобну на множае остатися от церкви, но во граде пребывая в три неделъныя дни, в три седмицы не сходится в собор, аще клирик – да извержен будет, ащели простец – да отлучен будет от комкания. Толк. Иже за три недели кроме церкви пребудет без всякия нужи и великие напасти, аще есть причетник – да извержется, аще ли мирский человек – да отлучится. О скоморосех. Бога ради, государь, вели их извести, кое бы их не было в твоем царстве. Се тебе, государь, великое спасение, аще бесовская игра их не будет. Пояснення слів і понять: 1 “Арістотелеві ворота. Тайная тайних” – назва середньовічного твору “Sekreta sekretorum”, автором якого вважають Арістотеля. Ворожильна книга, де поєднані астрономічні й фразеологічні кліше, за якими й ворожили про майбутнє. Є різні гасла, наприклад, “Знай и відай”, назви планет, з вказівками часу їхнього впливу на людей, які народилися в той чи інший час. Церква забороняла цю книгу. 2 рафлі (грец.) – апокрифічний твір ворожильного характеру, “гадательные тетради”. Рафлі були в індексі “отреченных книг” (тобто заборонених церквою). Рафлі – це коло із цифрами та буквами в різних поєднаннях, на які кидають кульку або зерно. Відповіді були переважно християнського змісту (афоризми з біблії, через які можна було отримати символічну образну відповідь на задане запитання). 3 еллинская бесования – так церковники називали всякі народні позацерковні обрядодійства; тут йдеться не про грецькі обряди, а про рідні слов’янські язичницькі традиції. 4 богомерзская прелесть – так церковники зневажливо називали язичницькі звичаї, які на їхню думку спокушають (“прельщають”) паству. 5 в пятницу ручного дела не делати – п’ятниця вважалася днем Мокоші, яка, за язичницьким віровченням, як Богиня Долі пряде нитку життя; тому ще в язичництві існувала заборона на прядіння, ткання та інші види жіночого рукоділля в цей день. Після християнізації функції Мокоші перейшли до так званої святої П’ятниці й жінки продовжували дотримуватися цих традицій, але церква заборонила їх. 6 шестокрыл, воронограй, остромий, зодей, алманах, звездочетьи – назви язичницьких ворожильних та астрологічних книг, які заборонялися церквою. 7 коби бесовские – інша назва “кобеніє”, ворожіння за пташиним польотом. 8 жальники – могилки пращурів, де здійснювали поминальні та жалобні обряди. 9 велице дни – Великодній тиждень. 10 оклички на радуницы – обряд окличок для поминання померлих родичів, що здійснюється на кладовищах у наступну після Великодня неділю – “проводи”, “могилки” та ін. 11 в’юнець – свято на Радуницю, неділя після Великодня; з піснями й хороводами водять “в’юнця” і “в’юницю” – молоде подружжя. Молодята мають пригостити всіх учасників дійства яйцями, з яких роблять яєчню для спільної трапези. За всіма ознаками це давній язичницький обряд родючості, який церква забороняла. 12 молодые ребята голоусы – священикам заборонялося брати підлітків для послуг, так само, як і молодих дівчат, щоб не впасти в спокусу. 13 “мeчeм главу его отсекут” – у православній християнській церкві існувала смертна кара шляхом відсічення голови, що передписано “Стоглавом” для тих, хто перешкоджає церковному священнодійству: “божественныя тайны и службу божественную смятет или совершити возбранит”. 14 плескание – на свято Купайла та на весіллях молодь грала в ігри на честь Богині Лади, щоб прикликати любов на подружню пару: плескання в долоні зі співом “Лелю-Полелю!”, “Ладо моє, Ладо!”, що заборонялося церквою. Нині такі ігри збереглися в етнопедагогічній практиці для найменших малюків – “ладусі”. 15 скомрашствы и песни сатанинския – скоморохи (співці, музиканти) та пісні язичницькі церква називала глумливо “сатанинськими”. 16 поганськи – так глузливо церква називала язичницьку (народну) рідну віру. 17 обавник – чарівник, від “баяти, обаяніє” – словесні чари. 18 “хотящий уведати от них некая неизреченная” – церква із заздрістю ставилась до давнього священного знання, яким володіли волхви; тому Стоглав забороняє людям запрошувати волхвів до своїх родин з метою дізнатися від них давню “неізреченну” мудрість народу. 19 облаки гонящей – “облакогонителі”, мольфари, які вміли проганяти грозові хмари. 20 первые дние коегождо месяца – переважно добра магія на зростання виконувалася на новому місці, молодику; особливо вшановували новоліття – молодик у березні, вважався першим днем Нового літа (року). 21 “мужем и отроком женским одеянием не украшатися” – йдеться про деякі стародавні обряди народного рядження, наприклад, Маланкування 14 січня, коли чоловік вдягається жінкою (Маланка) а жінка чоловіком (Василь); подібні звичаї існують досі на другий або третій день весілля; така сміхова народна культура мала своє символічне і обрядове значення. Церква боролася і з цим народним звичаєм. 22 вино топчют – перед початком виноробства здійснювалися заклички Богів для гарного бродіння і чистоти виноградного напою; церква забороняла ці обряди. Богом виноробства, вірогідно, був маловідомий Квасуро (згадка у Велесовій Книзі), тотожний еллінському Бахусові. 23 “вжизаемыя огнища в новыя месяца” – на Новоліття, а також на кожну фазу молодика запалювали вогнища для очищення обійстя, дому, хліва та ін. Вибірковий переклад окремих розділів Стоглава |
|
Періодизація історії української культури Поняття культура. Українська народна та національна культура: їх основний зміст і взаємозв’язок |
ЗАВДАННЯ Охарактеризуйте поняття: «культура», «матеріальна культура», «духовна культура». Назвіть види духовної культури |
|
ЛЕКЦІЯ 2-3 Отже, культура мовлення — це й культура мислення та культура суспільних (соціальних) і духовних стосунків людини |
Тема. Коли пісня жартує Музичний матеріал: українська народна пісня «Сіяв мужик просо»; українська народна пісня «Господарство»; українська народна пісня... |
|
І. КУЛЬТУРА: ПОНЯТТЯ, ТЕОРІЇ, ПІДХОДИ Ренесансу, культура Бароко та ін Нарешті, по-четверте, слово "культура" вживається як абстрактна, узагальнююча назва для різноманітних... |
5 клас ( 2 год на тиждень, 70 год на рік) Народна казка. Казка як жанр фольклору. Казки про тварин — один з найдавніших різновидів казки. Т. Л: народна казка, «мандрівний... |
|
4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури Культура це все що створено людиною, людським суспільством, фіз розумовою працею на благо людини |
Навчальна програма ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА Профільний рівень Мета предмета «Фізична культура» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до вирішення навчальних, оздоровчих і виховних... |
|
Художня культура (анотація дисципліни ) Програма ґрунтується на принципах цілісності, наступності, системності та варіативності змісту, органічної єдності національних і... |
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА особистості У сучасній психологічній науці спостерігається велика кількість думок про те, що являє собою політична культура. У статті представлена... |