1.2. Комплексна стандартизація
Тенденції науково-технічного прогресу вимагали і вимагають постійного скорочення термінів створення необхідному народному господарству нової техніки, що володіє прогресивнішими виробничо-технічними характеристиками. Провідна роль у вирішенні цих завдань належить комплексній стандартизації (КС), здійснення якої забезпечує якнайповніше і оптимальне задоволення вимог зацікавлених організацій і підприємств узгодженням показників взаємопов'язаних компонентів, що входять в об'єкти стандартизації, і збільшенням термінів введення в дію стандартів.
КС забезпечує взаємозв'язок і взаємозалежність суміжних галузей з спільного виробництва готового продукту, що відповідає вимогам державних стандартів. Наприклад, норми, вимоги, що вказуються в стандарті на автомобіль, зачіпають металургію, підшипникову, хімічну, електротехнічну і інші галузі промисловості. Якість сучасного автомобіля визначається якістю більше 2 тис. виробів і матеріалів — металів, пластмас, гумотехнічних і електротехнічних виробів, лаків, фарб, масел, палива, мастил, виробів легкої, целюлозно-паперової промисловості і ін. У таких випадках окремі стандарти, навіть коли в них закладені перспективні показники, не завжди можуть забезпечити потрібні результати.
Комплексна стандартизація дозволяє встановлювати найбільш раціональні в технічному відношенні параметричні ряди і асортимент промислової продукції, усувати її зайве різноманіття, невиправдану різнотипність, створювати технічну базу для організації масового і потокового виробництва на спеціалізованих підприємствах із застосуванням досконалішої технології, прискорювати впровадження новітньої техніки і забезпечувати ефективне вирішення багатьох питань, пов'язаних з підвищенням якості виробів, їх надійності, довговічності, ремонтопридатності, безвідмовності в умовах експлуатації (споживання).
Основними критеріями вибору об'єктів КС є техніко-економічна доцільність стандартизації і рівень технічної досконалості продукції. Принципи комплексної стандартизації засновані на виявленні взаємозв'язків між показниками якості складових частин виробу і предметів праці. Для неї характерні три головні методичні принципи: системність (встановлення взаємозв'язаних вимог з метою забезпечення вищого рівня якості); оптимальність (визначення оптимальної номенклатури об'єктів КС, складу і кількісних значень показників їх якості); програмне планування (розробка спеціальних програм КС об'єктів, їх елементів, що включаються в плани державної, галузевої і республіканської стандартизації). Умовний взаємозв'язок окремих складових частин при комплексній стандартизації показаний на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Комплексна стандартизація виробу
З рисунку видно, що при вирішенні питання про розробку комплексних стандартів необхідно проаналізувати всі складники виробу і матеріали, з яких воно виготовлене, незалежно від того, мають вони кінцеве експлуатаційне призначення чи ні. Розробку комплексних стандартів слід починати з компонентів, що не мають самостійного експлуатаційного призначення.
Одним з головних показників, що визначають ступінь комплексної стандартизації, є інтегральний коефіцієнт обхвату виробів стандартизацією, який отримують перемножуванням часткових коефіцієнтів, що характеризують рівень стандартизації сировини, напівфабрикатів, частин і деталей конструкцій, комплектуючих виробів, оснащення, методів випробувань, готовій продукції і ін.:
де  — часткові коефіцієнти стандартизації кожного елементу конструкції, компоненту, що входить у виріб.
Частковий коефіцієнт К є відношенням кількості розроблених нормативно-технічних документів на стандартизовані елементи конструкції (Кст) до загальної кількості нормативно-технічних документів, необхідних для випуску даної продукції (Кзаг), тобто К = (Кст/ Кзаг) · 100.
Часткові коефіцієнти стандартизації поділяються на групи по їх відношенню до знарядь праці (устаткування, оснащення, інструмент і тому подібне), до предметів праці (сировина, матеріали, напівфабрикати і тому подібне).
У сучасних умовах інструментом практичної організації робіт по КС продукції є розробка і реалізація програм комплексної стандартизації (ПКС). Вони направлені на вирішення найважливіших народногосподарських проблем, передбачають «крізні» вимоги на сировину, матеріали, напівфабрикати, деталі, вузли, що комплектують вироби, устаткування, інструменти, технічні засоби контролю і випробування, метрологічне забезпечення, методи організації і технологічної підготовки виробництва, зберігання, транспортування, що регламентують умови роботи для досягнення встановленого НТД технічного рівня і якості виробів. Багато ПКС є крупними міжгалузевими комплексами.
Зважаючи на складність створення і освоєння нового високоефективного вигляду сировини, матеріали, виробів плани і програми комплексної стандартизації доцільно розробляти на п'ять і більше років. Розробку конкретних стандартів слід планувати з розбиттям по роках.
Реалізація ПКС показала їх високу ефективність. Так, наприклад, загальний економічний ефект від виконання в 80-х рр. програм «Трактори сільськогосподарські класу 1,4 (МТЗ — 80/82)» склав 284,8 млн крб., «Тепловози залізниць широкої колії» — 200 млн. На рис. 1.2 наведена як приклад схема ПКС «Трактори».
Одне з найбільш серйозних питань в методології програмно-цільового планування комплексної стандартизації – оцінка ефективності ПКС продукції. Вона може проводитися на чотирьох етапах планування: затвердження переліку ПКС, розробки проекту ПКС, науково-технічної експертизи проекту, реалізації. Достовірність оцінки ефективності ПКС має велике значення, оскільки по ній ухвалюється рішення про доцільність її реалізації.
Одне з найбільш серйозних питань в методології програмно-цільового планування комплексної стандартизації — оцінка ефективності ПКС продукції. Вона може проводитися на чотирьох етапах планування: затвердження переліку ПКС, розробки проекту ПКС, науково-технічної експертизи проекту, реалізації. Достовірність оцінки ефективності ПКС має велике значення, оскільки по ній ухвалюється рішення про доцільність її реалізації.
При винесенні остаточної ухвали враховується необхідність розробки і реалізації ПКС для нормативно-технічного забезпечення раніше запланованих цільових комплексних програм.
У галузі автомобільного і сільськогосподарського машинобудування здійснюється комплексна програма стандартизації, направлена на максимальну уніфікацію конструкцій деталей і вузлів загального призначення. Для цілеспрямованого виконання цієї роботи складені альбоми робочих креслень уніфікованих вузлів і деталей, розроблена нормативно-технічна документація на організацію спеціалізованих виробництв і освоєння уніфікованих виробів безпосередньо на заводах-виробниках сільськогосподарських машин. Встановлена обов'язковість застосування уніфікованих вузлів і деталей при проектуванні нових сільськогосподарських машин, використання їх як запасних частин для діючого парку машин.
|