2.4. Використання стандартів в Україні
Застосування стандартів — це стадія їх нормозастосування, тобто використання і дотримання встановлених в них імперативних (обов'язкових у всіх випадках) і диспозитивних (обов'язкових для конкретних випадків) вимог в процесах виробничо-господарської і іншій життєдіяльності суспільства.
Вітчизняні стандарти (ДСТУ, ГСТ, СТП, СТО) відповідно до області їх розповсюдження і сфери дії застосовуються на території України за допомогою наступних трьох основних методів (способів):
безпосереднє (пряме) застосування і дотримання вимог стандартів, в процесах науково-дослідницької, дослідно-конструкторської, дослідницько-технологічної, проектної, випробувальної, сертифікаційної, виробничої, комерційної, а також управлінської діяльності;
опосередковане застосування стандартів шляхом розробки і дотримання технічної документації (конструкторською, технологічною, проектною) на конкретну продукцію, послуги і роботи (виробничі процеси);
посилання на стандарти в технічній, комерційній і управлінській документації (зокрема на стандарти в технічному законодавстві країни).
Стандарти тим або іншим методом застосовують практично всі суб'єкти господарської діяльності (будь-яких форм власності на засоби виробництва) і більшість державних органів управління (в першу чергу виконавчій владі), а також муніципальні органи місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарської діяльності користуються, як правило, одночасно трьома вказаними вище методами (способами) на стадіях досліджень і розробки, підготовки нової продукції до виробництва, випробувань і сертифікації, виробництва (виготовлення, будівництва, вирощування), звернення і реалізації (зберігання, транспортування, постачання, продажі), споживання (експлуатації або використання), відновлення (ремонту), утилізації (або поховання, або знищення), при наданні послуг і виконанні робіт, зокрема при розробці технічної документації на товарну продукцію, що поставляється, товарні послуги, що надаються, вироблювані товарні роботи.
На території України стандарти ДСТУ відповідно до області їх розповсюдження діють як нормативні документи по стандартизації без яких-небудь обмежень, а ГСТ — тільки у випадках, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України або спеціалізованим технічним регламентам, встановленим компетентними державними контрольно-наглядовими органами.
Стандарти підприємств (СТП) в України можуть розроблятися, затверджуватися і застосовуватися підприємствами, тобто суб'єктами господарської діяльності, як нормативні документи повністю самостійно в наступних випадках:
для забезпечення використання на підприємстві технічних регламентів
України, ДСТУ, ГСТ, міжнародних стандартів, регіональних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн, стандартів науково-технічних, інженерних об'єктів і інших суспільних об'єднань, СТП інших підприємств;
на виготовлену на даному підприємстві продукцію, послуги і виробничі процеси (роботи).
Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» (ст. 8, п. 2, абз. 2) вимоги СТП підлягають обов'язковому дотриманню іншими суб'єктами господарської діяльності, якщо в договорі (контракті) на розробку, виробництво і постачання продукції, на виконання робіт і надання послуг зроблено посилання на ці СТП. Таким чином, законодавець допустив можливість розробки і затвердження СТП на товарні об'єкти.
Прийняті науково-технічними, інженерними суспільствами або іншими суспільними об'єднаннями СТО суб'єкти господарської діяльності застосовують на території України як нормативні документи по стандартизації на добровільній основі, тобто по їх власному рішенню (зокрема на договірній основі з відповідними суспільними об'єднаннями).
Нові і переглянуті ДСТУ і ОСТ допускається не поширювати на продукцію або послуги, випуск або надання яких були освоєні до їх введення в дію, якщо це передбачено в даних стандартах. Нові міждержавні стандарти (ДСТУ), до яких приєдналася Україна, застосовуються на території України без якого-небудь переоформлення з введенням їх в дію ухвалою Держстандарту (Держбуду) України і публікацією цієї інформації в інформаційному покажчику державних стандартів (ІПС).
Вітчизняні стандарти можуть застосовувати юридичні і фізичні особи інших держав на основі відповідних договорів (угод) про науково-технічну співпрацю або з дозволу відповідних державних органів управління, суб'єктів господарської діяльності, що прийняли (затвердили) ці документи.
Товароспоживачі (товаропокупці) і товаровиробники (товаропостачальники виконавці), укладаючи договори (контракти), відповідно до Закону України «Про стандартизацію» (ст. 9, п. 2) зобов'язані включати в них умови про відповідність товарній продукції, що поставляється, товарних послуг, що надаються, і виконуваних товарних робіт всім обов'язковим вимогам відповідних ДСТУ, а також технічних регламентів України.
Необхідність застосування саме вітчизняних стандартів відносно товарної продукції, що поставляється, і товарних послуг, що надаються, на території України з вивозом її (їх) з території України визначається договорами (контрактами), українськими суб'єктами господарської діяльності, що укладаються, із зарубіжними партнерами, за винятком спеціальних випадків, встановлених законодавством України.
Можливість застосування безпосередньо і в повному об'ємі вимог стандартів зарубіжних фірм, міжнародних стандартів, (міжнародних) регіональних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн відносно товарної продукції, що поставляється, і товарних послуг, що надаються, з території України має місце у випадках повного вивозу її (їх) з української території, що також визначається договорами (контрактами), укладеними українськими суб'єктами господарської діяльності із зарубіжними партнерами.
Продукція, що імпортується, і послуги, що імпортуються, ввозяться на митну територію України повинні відповідати всім обов'язковим вимогам по безпеці і екології технічних регламентів, що діють в країні, ДСТУ, що слід підтверджувати відповідними сертифікатами, уповноваженими, що визнаються, на те органами української сторони.
Регіональні стандарти і національні стандарти зарубіжних країн застосовують в України на основі договорів про співпрацю або з дозволу відповідних (міжнародних) регіональних організацій, а також національних органів зарубіжних країн, якщо їх вимоги задовольняють потребам народного господарства України.
Міжнародні стандарти, (міжнародні) регіональні стандарти (за умови приєднання до них України), а також національні стандарти зарубіжних країн (за наявності відповідних угод з цими сторонами) застосовують на території України переважно опосередковано, тобто в якості ДСТУ. При цьому стандарт, що приймається, а потім і використовується в Україні ДСТУ є або технічно автентичним текстом оформленого українською мовою відповідного неукраїнського документа, або технічно автентичний текст оформленого українського мовою відповідного неукраїнського документа з додатковими і (або) вищими вимогами, що відображають специфіку потреб народного господарства України.
У першому випадку позначення ДСТУ складається з індексу, позначення відповідного міжнародного стандарту, (міжнародного) регіонального стандарту, національного стандарту зарубіжної країни без вказівки року його ухвалення і відокремлених тире двох останніх цифр року ухвалення ДСТУ. Наприклад, ДСТУ, оформлений на основі застосування технічно автентичного тексту міжнародного стандарту ІСО 9597:1992, позначається як ДСТУ ІСО 9591-95.
У іншому випадку під позначенням ДСТУ в дужках приводиться позначення міжнародного стандарту, (міжнародного) регіонального стандарту, національного стандарту зарубіжної країни. Наприклад, ІСО 7173:1989 позначається як ДСТУ 50231-92. Якщо ДСТУ розроблений на основі застосування технічно автентичних текстів відразу декількох міжнародних стандартів (міжнародних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн, то в їх позначення регіональних включається позначення тільки основного з них, а про останніх інформація приводиться в передмові до них. Якщо в міжнародному стандарті, (міжнародному) регіональному стандарті або національному стандарті зарубіжної країни, що підлягає застосуванню в Україні, є посилання на інші неукраїнські стандарти, що вже застосовувалися в Україні раніше або за своїми вимогами аналогічні, що діють ДСТУ, в тому, що оформляється на його основі ДСТУ приводяться посилання на відповідні ДСТУ.
Якщо міжнародний стандарт, (міжнародний) регіональний стандарт, національний стандарт зарубіжної країни, що підлягає застосуванню в України, містить посилання на неукраїнські стандарти, що ще не застосовувалися там, і при цьому відсутні еквівалентні їм ДСТУ, необхідно оперативно вирішити питання про можливість застосування в України цих неукраїнських стандартів, на які зроблені посилання. Для цього, наприклад, можна використовувати метод надання цим неукраїнським стандартам, на які зроблені посилання, добровільного (що рекомендується) статусу.
Крім того, до ухвалення в Україні міжнародних стандартів, (міжнародних) регіональних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн в якості ДСТУ допускається їх застосування як ГСТ, СТП і СТО, що істотно полегшує вирішення проблеми гармонізації вимог вітчизняних стандартів і міжнародно-визнаних стандартів на аналогічні об'єкти стандартизації.
Контрольні запитання
Назвіть основні цілі стандартизації.
Які органи здійснюють діяльність по стандартизації?
Які категорії стандартів ви знаєте?
Перерахуйте методи застосування стандартів.
Розділ 3. Системи державних стандартів
|