4.3. Зміст оцінки рівня якості продукції
Згідно ДСТУ 15467—79 оцінка рівня якості продукції — це сукупність операцій, що включає вибір номенклатури показників якості оцінюваної продукції, визначення значень цих показників і зіставлення їх з базовими.
Зміст операцій оцінки рівня якості на різних стадіях життєвого циклу продукції і послідовність їх проведення показаний на рис. 4.2.
Для цілей оцінки рівня якості вся промислова продукція розділена на два класи.
Перший клас (продукція, що витрачається при використанні) підрозділяється на три групи:
1-а — сировина і паливно-природні копалини, що пройшли стадію видобутку, рідке, тверде і газоподібне паливо та ін.;
2-а — матеріали і продукти (лісоматеріали, штучне паливо, масла і мастила, хімічні продукти та ін.);
3-а — витратні вироби (рідке паливо в бочках, балони з газами, кабелі в котушках тощо).
Другий клас (продукція, що витрачає свій ресурс) складають дві групи:
1-а — вироби, що не підлягають ремонту (електровакуумні і напівпровідникові прилади, резистори, конденсатори, підшипники, шестерні і тому подібне);
2-а — вироби, що підлягають ремонту (технологічне устаткування, автоматичні лінії, вимірювальні прилади, транспортні засоби тощо).
Вказана класифікація застосовується для вибору номенклатури одиничних показників певної групи продукції, визначення області їх застосування, обґрунтування вибору конкретного виробу або кількох виробів в якості базових зразків, створення системи державних стандартів на номенклатуру показників якості продукції.
Номенклатуру показників якості продукції встановлюють з урахуванням призначення і умов її застосування, вимог споживачів (замовників), основних вимог до показників якості продукції і області їх застосування. При виборі номенклатури показників якості визначають: групу однорідної продукції підгрупи і види, що до неї входять, номенклатуру груп показників якості, номенклатуру показників якості груп і підгруп. Початкову номенклатуру показників якості продукції встановлюють по рекомендаціях табл. 4.2.
Методи визначення значень показників якості продукції діляться на дві групи: за способами отримання інформації — вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий; за джерелами її отримання — традиційний, експертний і соціологічний.
Вимірювальний — заснований на інформації, що одержується з обов'язковим використанням технічних вимірювальних засобів, передбачених конструкцією виробу або додаткових (амперметри, вольтметри, тахометри, спідометри і тому подібне).
Реєстраційний — використовується інформація, що одержується шляхом підрахунку (реєстрації) числа певних подій, предметів або витрат, наприклад: реєстрація кількості відмов виробу при випробуваннях; витрат на створення і експлуатацію виробу; числа частин складного виробу, захищених авторськими свідоцтвами і патентами. За допомогою цього методу можна визначити показники технологічності, економічності, патентно-правові, стандартизації і уніфікації.
Таблица 4.2
Вживаність основних показників якості по класах і групах продукції
Показники якості продукції
|
Перший клас продукції
|
Другий клас продукції
|
1-а група
|
2-а група
|
3-а група
|
1-а група
|
2-а група
|
Призначення
Економічності
Надійності:
безвідмовності
довговічності
ремонтопридатності
збереженості
Ергономічні
Естетичні
Технологічності
Транспортабельності
Стандартизації і уніфікації
Патентно-правові
Екологічні
Безпеці
|
+
+
-
-
-
+
-
-
+
+
-
-
+
+
|
+
+
-
-
+
+
+
+
+
+
-
+
+
+
|
+
+
-
-
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
|
+
+
+
+
-
+
+
+
+
+
+
+
+
+
|
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
|
Примітки:
Знак «+» означає вживаність показників, знак «–» — незастосовуваність.
Замість показників ремонтопридатності для 2-ої і 3-ої груп продукції
застосовуються показники відновлюваності.
За узгодженням із замовником (споживачем) можуть бути допущені відхилення від рекомендацій таблиці.
Органолептичний — використовується інформація, що одержується в результаті аналізу сприйняття органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику і смаку. Точність і достовірність результатів при даному методі залежить від здібностей, кваліфікації і навиків осіб, що виконують цю роботу, а також від можливості використання спеціальних технічних засобів, що підвищують роздільні здатності організму людини (мікроскопи, мікрофони, лупи). Цей метод найширше застосовується при оцінці якості предметів споживання, зокрема продуктів харчування (напої, кондитерські, тютюнові і парфумерні вироби), а також їх ергономічності, екологічності, естетичності.
Розрахунковий — заснований на використанні теоретичних або емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. Застосовують в основному при проектуванні продукції, коли вона не може ще бути об'єктом експериментального дослідження (відсутній дослідний зразок) і служить для визначення продуктивності, потужності, міцності тощо
Розглянуті методи можуть застосовуватися спільно на різних стадіях життєвого циклу продукції. Так, вимірювальний і реєстраційний використовуються на стадіях розробки, виробництва і експлуатації (споживання) продукції виробничо-технічного призначення і побутової техніки, органолептичний і вимірювальний — на стадіях розробки і виробництва предметів споживання.
Традиційний — показники якості визначаються посадовими особами (працівниками) спеціалізованих експериментальних лабораторій, полігонів, стендів і розрахункових підрозділів підприємств — конструкторських відділів, обчислювальних центрів, служб надійності. Інформація про показники формується в процесі випробувань продукції, умови проведення яких повинні бути наближені до нормальних або форсованих експлуатаційних, наприклад в умовах полігонів автомобільних і тракторних підприємств, випробувальних майданчиків і стендів енергетичних турбін авіаційних двигунів, телеграфних апаратів тощо
Експертний — визначення значень показників якості здійснюється на основі рішення, що приймається групою фахівців-експертів. У такі групи об'єднуються фахівці різних напрямів знань і практичних навиків залежно від виду оцінюваної продукції. Кожен з членів групи володіє правом вирішального голосу. Цим методом користуються в тих випадках, коли показники якості продукції не можуть бути визначені об'єктивнішими методами.
Соціологічний — заснований на зборі і аналізі інформації про думку фактичних або можливих споживачів продукції. Збір інформації здійснюється в ході усного опиту або за допомогою розповсюдження анкет, а також шляхом організації конференцій, виставок, аукціонів тощо.
Методи визначення значень показників якості, що входять до другої групи, при необхідності можуть використовуватися спільно, що підвищує достовірність результатів.
На завершальному етапі оцінки якості продукції проводяться операції за визначенням рівня якості, які розглядаються в наступному розділі.
Рівень якості продукції — це відносна характеристика якості продукції, заснована на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Базовим значенням показника є оптимальний рівень, який реально досягається за певний період часу. За базові можуть братися наступні значення показників якості: кращих вітчизняних і зарубіжних зразків, про які є достовірні дані про якість, а також досягнуті в деякому попередньому періоді часу або знайдені експериментальним і теоретичним методами.
Для оцінки рівня якості продукції застосовують диференціальний, комплексний або змішаний методи.
Диференціальний метод заснований на використанні одиничних показників, щоб визначити, по яких з них досягнутий рівень базового зразка і значення яких найбільш відрізняються від базових. Розрахунок відносних показників якості продукції ( ) ведеться по формулою:
 , (4.3)
де  — значення i-го показника якості оцінюваної продукції;
 — значення i-го базового показника;
i = 1 ... n — кількість оцінюваних показників якості.
В результаті розрахунків, проведених по формулі (12.3), поліпшенню якості може відповідати як збільшення, так і зменшення відносного показника, наприклад збільшення відносного показника для одиничної потужності (продуктивності тощо) або його зменшення для матеріаломісткості. За наявності нормативних (проектних) обмежень для показників якості відносний показник обчислюють за формулою:
 (4.4)
де  — нормативне (проектне) значення i-го показника.
Якщо одні відносні показники за наслідками розрахунків виявилися кращими, а інші гіршими, застосовують комплексний або змішаний метод оцінки. Рівень якості оцінюваної продукції, для якої істотно важливе значення кожного показника, вважається нижчим базового, якщо хоч би один з відносних показників гірший.
Комплексний метод заснований на застосуванні узагальненого показника якості продукції, який є функцією від одиничних (комплексних) показників. Узагальнений показник може бути виражений головним показником, що відображає основне призначення продукції, інтегральним або середнім зваженим.
Якщо є необхідна інформація, визначають головний показник і встановлюють функціональну залежність його від початкових показників. Наприклад, головним показником вантажних автомобілів є річна продуктивність в т-км., автобусів — продуктивність в пасажиро-кілометрах, енергетичних турбін — річне вироблення енергії в кВт·год, в металоріжучих верстатах — продуктивність в кількості оброблених деталей тощо.
Інтегральний (узагальнений) показник використовується тоді, коли можна встановити сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і сумарні витрати на створення і експлуатацію продукції. Його розрахунок проводиться за приведеною раніше формулою (4.2).
Середні зважені показники застосовують, якщо не можна встановити функціональну залежність головного показника від початкових показників якості, але можливо з достатнім ступенем точності визначити параметри вагомості усереднених показників.
Наприклад, середній зважений арифметичний показник обчислюють за формулою:
 або  (4.5)
Середній зважений геометричний показник визначається по наступній формулі:
 або  (4.6)
де  — значення i-го показника якості;
Qi — відносний i-й показник якості;
 — параметр вагомості i-го показника, що входить в узагальнений показник (w);
 — параметр вагомості i-го показника, що входить в узагальнений показник (v);
i = 1 ... п — число показників, що складають середній зважений показник.
У тому випадку, коли параметри вагомості задовольняють умові , вони називаються коефіцієнтами вагомості. Це кількісна характеристика значущості даного показника серед інших показників якості продукції. Виходячи з наявності і можливості отримання початкової інформації параметри (коефіцієнти) вагомості можуть визначатися методами вартісних регресивних залежностей, граничних і номінальних значень, еквівалентних співвідношень і експертним методом.
Змішаний метод заснований на одночасному використанні одиничних і комплексних (узагальнених) показників оцінки якості продукції. Він застосовується в тих випадках, коли сукупність одиничних показників є достатньо обширною і аналіз значень кожного з них диференціальним методом не дозволяє отримати узагальнюючих висновків або коли узагальнений показник при комплексному методі недостатньо повно враховує всі істотні властивості продукції і не дозволяє отримати висновки про групи властивостей.
При змішаному методі необхідно частину одиничних показників об'єднати в групи і для кожної визначити відповідний комплексний показник, при цьому окремі важливі показники можна не об'єднувати, а застосовувати як одиничні. На основі отриманої сукупності комплексних і одиничних показників можна оцінювати рівень якості продукції вже диференціальним методом.
Для оцінки якості сукупності видів різнорідної продукції використовуються індекси якості і дефектності.
Індекс якості (Ія) — це комплексний показник якості різнорідної продукції (випущеної за даний період часу), який рівний середньому зваженому відносних значень показників якості цієї продукції. Визначається він по наступній формулі:
 , (4.7)
де  — коефіцієнт вагомості i-го виду продукції;
 — комплексний показник якості i-го виду продукції;
 – базовий комплексний показник якості i-го виду продукції;
i = 1 ... s — кількість видів продукції.
У свою чергу, коефіцієнт вагомості визначається так:
 , (4.8)
де  – вартість продукції i-го вигляду в даний період.
Індекс дефектності Ід – це комплексний показник якості різнорідної продукції, випущеної за даний період, рівний середньому, зваженому коефіцієнтів дефектності цієї продукції (коефіцієнтом дефектності називається середня зважена кількість дефектів, що припадають на одиницю продукції). Визначається Ід по формулі:
  , (4.9)
де  – відносний коефіцієнт дефектності продукції i-го вигляду, що є показником якості виготовлення продукції.
Коефіцієнт дефектності (Q) можна обчислити таким чином:
 , (4.10)
де Д – значення коефіцієнта дефектності продукції, виробленої в даному періоді;
 – базове значення коефіцієнта дефектності продукції, виробленої в базовому періоді.
Індекси якості і дефектності є універсальними показниками, якими можна оцінити якість продукції підприємства в цілому і проаналізувати його зміни за ряд років.
Оцінка технічного рівня продукції — сукупність операцій, що включає вибір номенклатури показників, що характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, визначення значень цих показників і зіставлення їх з базовими. Технічний рівень продукції є відносною характеристикою, заснованою на зіставленні показників, що відображають тільки технічну досконалість оцінюваної продукції в порівнянні з базовими відповідними показниками (він визначається за спеціальними картами технічного рівня).
Принциповий підхід в оцінці технічного рівня заснований на зіставленні значень одиничних показників якості продукції із значеннями відповідних показників кращих світових аналогів, обліку значимості кожного показника в умовах експлуатації, визначенні комплексного показника технічного рівня (КПТР) і ухваленні висновку про відповідність продукції сучасному світовому технічному рівню.
Аналог — продукція вітчизняного або зарубіжного виробництва, що подібна до порівнюваного виробу і володіє схожістю функціонального призначення і умов застосування.
Аналіз початкових даних і оцінки технічного рівня, як правило, проводить група експертів, склад якої комплектується фахівцями в даній області науки і техніки, що представляють замовника, розробника, виробника і споживача. Послідовність проведення робіт за оцінкою технічного рівня продукції показана на рис. 4.3.
Зміст робіт по етапах оцінки
Продукція, що підлягає оцінці, перевіряється на відповідність вимогам діючих міжнародних, державних і галузевих стандартів на дану групу продукції. При невиконанні вимог стандартів по безпеці і екології вона повинна виключатися з процесу подальшої оцінки, та якщо немає права на реалізацію.
Належність до групи однорідної продукції встановлюється за діючим переліком груп однорідної продукції, а при необхідності виділяються і підгрупи.
Встановлення номенклатури основних і додаткових показників технічного рівня здійснюється згідно методичним рекомендаціям, представленим в табл. 4.2.
Аналоги вибираються з нової продукції, що виробляється вітчизняною і зарубіжною промисловістю і перспективних зразків тієї ж групи однорідної продукції, що розробляються. За відсутності прямих аналогів можуть бути розглянуті непрямі аналоги, близькі за призначенням. Значення параметрів аналогів встановлюються таким чином:
для зарубіжних зразків — за довідниками, каталогами, проспектами провідних фірм, протоколами вимірювань, розрахунків і випробувань, міжнародними стандартами;
для вітчизняних зразків, що знаходяться в розробці, – на основі вимог, що встановлені в технічному завданні, актів експертних або приймальних комісій, а для виробів, що знаходяться у виробництві, – на основі технічних умов на постачання. Базовий зразок вибирається із заздалегідь відібраної групи аналогів, включаючи виріб, що оцінюється.
Методи розрахунку комплексних (узагальнених) показників оцінки технічного рівня (КПТР) засновані на положеннях, розглянутих в розділі 4.2 даної глави.
Для остаточної оцінки технічного рівня розрахований КПТР порівнюється із значенням узагальненого показника базового зразка, рівного одиниці. Рішення ухвалюється з урахуванням наступного: якщо КПТР більше і рівний одиниці, виріб відповідає або перевищує світовий технічний рівень, а якщо він менше одиниці, то не відповідає.
|