Н. Д. Махновська МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Скачати 1.29 Mb.

Назва	Н. Д. Махновська МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Сторінка	7/9
Дата	13.03.2013
Розмір	1.29 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

а) підкреслення центральної ролі досягнення мети як критерію для оцінки ефективності;

б) визначення основних елементів в організації і необхідність її адаптації до умов системи більш високого рівня (зовнішнього середовища);

в) акцентування уваги на відносній важливості різних групових та індивідуальних інтересів в організації;

д) немає правильної відповіді.

Сутність функціонального підходу до визначення ефективності управління:

а) ефективність управління вимірюється ступенем досягнення організацією головних цілей її діяльності;

б) ефективність управління визначається з точки зору організації праці та функціонування управлінського персоналу;

в) ефективність управління вимірюється ступенем впливу управлінської праці на результати діяльності організації в целому;

г) ефективність управління оцінюється за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, що охоплюють різні аспекти управлінської діяльності;

д) ефективність управління вимірюється ступенем задоволення потреб всіх груп, які зацікавлені у результатах діяльності організації.

Чинники, що впливають на індивідуальну ефективність:

а) мотивація;

б) технологія;

в) лідерство;

г) знання;

д) здібності.

Підходи до визначення організаційної ефективності:

а) системний;

б) функціональний;

в) багатопараметричний;

г) множинний;

д) цільовий.

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0299125.wmf$ Вивчити терміни:

Гнучкість - здатність організації перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою випуску нового продукту за запитами споживачів.

Ефективність –оптимальне співвідношення (сполучення) виробництва, якості, результативності, гнучкості, задоволеності, конкурентоздатності та розвитку організації.

Ефективність групова - рівень виконання завдань групами працівників або підрозділами організації.

Ефективність індивідуальна - рівень виконання завдань конкретними працівниками або членами організації.

Ефективність організаційна - рівень виконання завдань організацією.

Ефективність організації – співвідношення “виходів” до введених факторів.

Задоволеність - рівень задоволення організацією потреб своїх працівників.

Композиційний підхід до ефективності управління - ґрунтується на визначенні ступеню впливу управлінської праці на результати діяльності організації в цілому.

Множинний підхід до оцінки ефективності управління - спроба оцінити ефективність управління за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, за допомогою яких охоплюються найважливіші аспекти управлінської діяльності конкретної організації.

Поведінковий (багатопараметричний) підхід до визначення ефективності - погляд на ефективність діяльності організації з точки зору задоволення інтересів усіх працівників та їх груп, які беруть участь в діяльності організації.

Поведінковий підхід до оцінки ефективності управління - ґрунтується на вимірюванні ступеню задоволення сподівань і потреб всіх груп, зацікавлених у результатах діяльності організації (головний критерій - досягнення балансу інтересів).

Продуктивність – здатність організації забезпечувати кількість та якість продукту відповідно до вимог зовнішнього середовища.

Результативність управління - цільова спрямованість системи управління організацією на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям.

Розвиток – спосіб забезпечення ефективності, що полягає в інвестуванні коштів у задоволення майбутнього попиту зовнішнього середовища.

Системний підхід до визначення ефективності – погляд на ефективність діяльності організації, що передбачає визначення основних елементів в організації (входи – процес – виходи) і необхідність її адаптації до умов системи більш високого рівня, частиною якої вона є (зовнішнього середовища).

Функціональний підхід до оцінки ефективності управління - погляд на ефективність управління з погляду організації праці та функціонування управлінського персоналу, тобто результатів та витрат самої управлінської системи.

Цільовий підхід до визначення ефективності – погляд на ефективність діяльності організації з погляду досягнення мети як критерію для оцінки ефективності.

Цільовий підхід до оцінки ефективності управління - ґрунтується на посиланні, що головною метою діяльності будь-якої системи управління є досягнення організацією встановлених цілей найбільш доцільним способом. Відповідно до цього підходу ефективність управління вимірюється ступенем досягнення організацією показників, що характеризують головні цілі її діяльності.

Часова модель організаційної ефективності ґрунтується на системному підході й додатковому факторі – параметрі часу.

Якість – задоволення запитів споживачів стосовно функціонування виробів чи надання послуг.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

основні чинники впливу на економічну ефективність менеджменту;

Вміти:

визначати економічну ефективність менеджменту на підприємстві.

Рекомендована література

Пер.Дженстер, Дэвид Хасси. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. – СПБ.: Вильямс, 2003.
Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999
Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006
Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Управління конфліктними ситуаціями»
Самостійна робота № 16

«Управління конфліктами»

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0292020.wmf$ Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями.

1.Поняття «конфлікт» і набір обставин при яких він виникає. Співвідношення конфлікту в різних ситуаціях. Визначення конфлікту, як джерело творчої енергії. Основні типи конфлікту. Конструктивні та деструктивні підрозділи конфлікту. Структура і динаміка конфлікту.

2.Винекнення конфліктних ситуацій в підприємстві. Основні способи управління конфліктними ситуаціями. Чотири фази протікання конфлікту. Відкритий, прихований, «сліпий», «невідомий» конфлікти. Причини виникнення конфлікту на підприємстві. Стиль конкуренції («Боротьба»). Фінал конфлікту в підприємстві.

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0196400.wmf$ Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1.Що таке конфлікт? Які ситуації можуть виникнути при конфліктах?

2.Чому конфлікт можна визначити як джерело творчої енергії? Які існують основні типи конфлікту?

3. Визначення підрозділів конфлікту. Динаміка відносин в колективі під впливом конфлікту.

4.Які основні способи управління конфліктними ситуаціями? Які бувають конфлікти?

5.Які існують причини виникнення, види конфлікту на підприємстві?

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0293844.wmf$ Відповісти письмово на тести:

1.Конфлікт це :

а) об'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін;

б) завжди зупинення та розрив нормальних, усталених відносин;

в) співвідношення витрат до результатів виробництва.

2.Конфліктна ситуація-це:

а) міжособистісні конфлікти, які впливають на відносини в колективі;

б) різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації);

в) об'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін.

3.Скільки існує фаз конфлікту:

а) 5;

б) 3;

в) 4.

4.Основні емоції, що виникають при конфлікті:

а) тривога, гнів, страх, ненависть;

б) гнів,ненависть,заздрість;

в) тривога, страх, щирість.

5.З скількох основних підходів до вирішення конфліктної ситуації виникає в стилі ухилення:

а) 6;

б) 4;

в) 5.

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0299125.wmf$ Вивчити терміни:
Конфліктна ситуація - цеоб'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін.

Конфлікт- це завжди зупинення та розрив нормальних, усталених відносин.

Перемир'я- це угода типу: "якщо ти мені нічого не чинитимеш поганого, то і я тобінічого не буду робити".

Позитивний фінал конфлікту- це відновлення нормального спілкування.

Боротьба- тип поведінки, за якого кожний з учасників конфлікту прагне перемоги за умови обов'язкового програшу іншого.

Соціальна протидія- це таке спілкування, поведінка і діяльність, однією з основних цілей якого являється нанесення моральної або матеріальної шкоди опоненту або супротивнику.

Конструктивні функції:

1) конфлікт повністю або частково ліквідує конкретне протиріччя, яке виникає в наслідок недосконалості організації діяльності, помилок управління, інших причин.

2) міжособистісні конфлікти впливають на відносини в колективі в цілому або в тій частині, яка виявилася втягнутою в конфлікт.

3)конфліктдаєможливістьбільшглибокооцінитиіндивідуально-психологічніособливості тих, хто прямо абоопосередкованебере в ньому участь.

4)конфлікт в ціломусправляєпозитивнийвплив на ефективністьсумісноїдіяльності на колектив, в якомувінвідбувся, а також на якістьіндивідуальної роботи.

5)конфліктдозволяєпослабити стан психічноїнапруги, який є реакцієюучасників на конфліктну ситуацію

6)конфлікт є важливимджереломрозвиткуособистості, міжособистіснихвідносин.

Деструктивні функції:

1) більшістьміжособистіснихконфліктівздійснюютьнегативнийвпливнапсихологічний стан учасників конфлікту

2) у багатьохвипадкахконфліктпогіршуєвідносиниміжйогоучасниками.

3) конфліктиможутьздійснюватинегативнийвплив на ефективністьіндивідуальної і сумісноїдіяльності, а також на соціально-психологічнийклімат в колективі.

4) слідвідзначити, щоконфліктинерідко негативно впливають на розвитокособистості.

Розрізняють чотири основних типи конфлікту:

1.внутрішньоособовий конфлікт,

2.міжособовий конфлікт,

3. конфлікт між особистістю і групою,

4. міжгруповий конфлікт.
Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

поняття «конфлікту» і набір обставин при яких він виникає;
виникнення конфліктних ситуацій в підприємстві;

Вміти:

вирішувати питання при різних видах конфліктів;
надавати правильну оцінку конфлікту.

Рекомендована література

Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. - К., Лібра, - 1998.
Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006
1. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Виробничий менеджмент»
Самостійна робота № 17

«Призначення виробничого (операційного) менеджменту»

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0292020.wmf$ Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1.Поняття «виробничий менеджмент» і необхідність управління організаціями. Співвідношення категорій «Менеджмент», «Виробничий менеджмент», «Функції виробничого менеджменту. Поняття «Виробничий менеджмент» у широкому й вузькому розумінні. Виробничий менеджмент як наука і мистецтво. Функції виробничого менеджменту.

2.Функції, методи і принципи виробничого (операційного) менеджменту. Сфери виробничого менеджменту: виробництво, фінанси, кадри, нововведення, облік, маркетинг. Функції, методи і принципи виробничого (операційного) менеджменту.

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0196400.wmf$ Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

Що таке виробничий менеджмент? Чому організацією необхідно управляти?
Поясніть сутність виробничого менеджменту як процесу здійснення функцій управління.
Які принципи виробничого менеджменту ви знаєте? Як ви їх розумієте? Наведіть приклади.

$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0293844.wmf$ Відповісти письмово на тести:

1.Організація як функція управління – це:

а)розподіл компанії на підрозділи згідно мет

б) взаємовідносини повноважень, які зв'язують керівництво нижчими рівнями управління

в) колективна праця заради досягнення цілей

г)зазначене в п.п.1,2

2.Виробничий менеджмент – це складне явище, що може розглядатись як:

а) специфічний орган і рівень управління в організації;

б) як влада та мистецтво керування;

в) як спосіб, манера спілкування з людьми;

г) це комплексна система забезпечення конкурентоздатності товару, що випускається на конкурентному ринку.

д) всі вищезазначені.

3.Принципи виробничого менеджменту повинні враховувати:

а) тимчасові і територіальні аспекти процесів управління.

б) тимчасові аспекти процесів управління

в) довгострокові аспекти процесів управління

г) вірної відповіді не має

4.Функції менеджменту спрямовані в основному на досягнення підприємством:

а) поставлених цілей.

б) більшого прибутку

в)конкурентоспроможності

г) вірні відповіді а і б
$c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0299125.wmf$ Вивчити терміни:

Менеджмент - це системна комплексна наука, яка базується на сукупності різноманітних підходів та методів, використанні досягнень у сфері техніки, економіки, психології, соціології, організації управління тощо. Метою цієї науки є досягнення конкурентоздатних і ефективних управлінських рішень і системи менеджменту в цілому.

Виробничий менеджмент - це комплексна система забезпечення конкурентоздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Методи виробничого менеджменту. Функції виробничого менеджменту реалізуються за допомогою певних методів, тобто способів доведення їх до виконання. Практика виявила чотири групи таких методів: організаційні, адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

1. Організаційні методи. Суть їх полягає в тому, що перш ніж та чи інша діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути правильно організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена необхідними інструментами, що фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. Іншими словами, необхідно спочатку створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, як діяти, і вже після цього керувати їх діями. Отже, організаційні методи управління передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а відповідно, є пасивними, створюючи базу для інших груп - активних методів.

2. Адміністративні методи. їх ще називають методами владної мотивації і зводяться вони насамперед до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примусу. Найбільше поширені в наш час вони в армії та інших подібного роду структурах. Умовою застосування таких методів є переважання однозначних способів розв'язання завдань, відхилення від яких недопустиме. Тому на практиці адміністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддав розпорядження.

3. Економічні методи. Через значне ускладнення форм діяльності, яке потребує від людей оперативного вирішення багатьох проблем, що виникають, адміністративні методи перестали відповідати реальним потребам управління. Потрібні були інші, які дозволяли б виконавцям самим проявляти ініціативу на основі матеріальної зацікавленості та відповідати за прийняті ними рішення. Такі методи, яке називаються економічними, появились на початку XX ст. завдяки зусиллям американського інженера Ф. Тейлора - засновника наукового менеджменту.

Економічні методи управління передбачають побічний вплив на його об'єкт. Виконавцю вказуються лише цілі та загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найсприятливіші для нього шляхи їх досягнення. Самоініціативність вигідна не лише для працівника, а й для фірми, своєчасне і якісне виконання (а в бажаних випадках - і перевиконання) завдань всебічно винагороджується, насамперед за грошовими виплатами. Отже, в основі цих методів знаходиться економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

4. Соціально-психологічні методи. Економічні методи також швидко показали свою обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, суттєвий, але не найголовніший стимул роботи. І тут на допомогу прийшли соціально-психологічні методи, що заявились у 20-ті роки XX ст. Вони зводяться до двох основних напрямів:

• формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, який сприяє більшій віддачі при виконанні роботи за рахунок підвищення настрою людей;

• в виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяє забезпечити максимальну самореалізацію особистості у виробничому процесі.

Принципи виробничого менеджменту

Названі методи реалізуються згідно з певними принципами, правилами. Таких принципів може бути безліч, тому розглянемо лише най важливіші.

1. Науковість у поєднанні з елементами мистецтва. Менеджер у своїй діяльності використовує дані та висновки багатьох наук, але водночас має постійно імпровізувати, шукати індивідуальні підходи до ситуації і до людей, що, крім знань, передбачає володіння мистецтвом міжособистого спілкування, вміння знайти вихід із певних безвихідних ситуацій.

2. Цілеспрямованість управління. Управлінський персонал має підкорятися принципу цілеспрямованості, тобто бути завжди зорієнтованим на розв'язання конкретних проблем, функціонувати не "просто так", а заради чого-небудь визначеного.

3. Функціональна спеціалізація у поєднанні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, що до кожного об'єкту управління існує свій підхід, який враховує його специфіку: футбольною командою неможливо керувати так, як акторами на сцені, а групою вчених - за аналогією з військовим підрозділом. Але оскільки в усіх випадках має місце керівництво людьми як такими, то повинен існувати певний універсальний підхід до них незалежно від того, - хто вони - солдати чи академіки, будівельники чи чиновники.

4. Послідовність управлінського процесу. Будь-який управлінський процес будується згідно з принципом послідовності, іншими словами, елементи чи стадії, з яких він складається, повинні вибудовуватись одне за одним у певному порядку. Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім уже обдумувати його правомірність. Часто послідовність управлінських дій має циклічний характер, коли вони всі повторюються через певні проміжки часу. Циклічності підлягає планування, складання звітів, контроль тощо.

5. Оптимальне поєднання централізованого регулювання керованою підсистемою з її саморегулюванням. Життя безперервне і безперервно треба контролювати і поведінку об'єкта управління, який весь час прагне вириватися з-під опіки.

З урахуванням останньої обставини важливим принципом менеджменту варто вважати оптимальне поєднання централізації й децентралізації.

6. Врахування особистих якостей працівника та громадської психології. Цей принцип тісно пов'язаний з іншими принципами, без яких саморегулювання неможливе, бо вони знаходяться в основі прийняття самостійних рішень.

7. Відповідність прав, обов'язків і відповідальності. Це один з найважливіших принципів управління. Надлишок прав порівняно з обов'язками веде до управлінського свавілля; недостача ж їх паралізує ділову активність, бо вияв надлишкової активності може призвести до значних неприємностей. 8. Забезпечення спільної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей фірми. Досягається шляхом мотивації, заохочення, а також максимального залучення виконавців у процес підготовки рішень на всіх стадіях роботи над ними.

9. Забезпечення змагання учасників управління. Мова йде не лише про прагнення виконати краще від інших доручену справу, що має всебічно стимулюватися керівництвом, а й про необхідність заохочувати конкуренцію при заміщенні посад у сфері управління.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

сутність категорій управління та виробничий менеджмент;
функції виробничого менеджменту

Вміти:

обгрунтувати необхідність виробничого менеджменту;
розрізняти методи та принципи виробничого менеджменту.

Рекомендована література

Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000. – С. 48-74.
Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С.113-149.
Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006.- С.3-37.
Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.-С. 9-60.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

Методичні вказівки до самостійної та індивідуальної роботи Методичні вказівки до самостійної та індивідуальної роботи навчальної дисципліни „Податкова система” обговорено та схвалено на засіданні...	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи з курсу... Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми...
МАРКЕТИНГОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Маркетинговий менеджмент. Методичні вказівки для самостійної та індивідуальної роботи студентів ОКР «Магістр» спеціальності 050108...	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси»....
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Методичні вказівки щодо виконання дипломної роботи за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” зі спеціальності 03050401 – «Економіка...	РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ЛУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЛУЦЬК 2012 Економічна теорія. Методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форм...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Цивільна оборона» / укладачі: Г. М. Харамда, С. Т. Сусло,...	ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД Методичні вказівки та навчальні завдання з виконання індивідуальної та самостійної роботи з дисципліни "Облік в банках" для студентів...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ	Завдання для самостійної та індивідуальної роботи всіх форм навчання ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання