Особисті немайнові права фізичної особи вперше в Україні закріплені та регулюються Цивільним кодексом [1]. Це логічне продовження закладеного у Конституції

Скачати 1.13 Mb.

Назва	Особисті немайнові права фізичної особи вперше в Україні закріплені та регулюються Цивільним кодексом [1]. Це логічне продовження закладеного у Конституції
Сторінка	7/9
Дата	16.03.2013
Розмір	1.13 Mb.
Тип	Кодекс

bibl.com.ua > Право > Кодекс

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 258. Спеціальна позовна давність

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).
Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

2. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Стаття 260. Обчислення позовної давності

1. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Стаття 262. Позовна давність у разі замін сторін у зобов'язанні

1. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Стаття 265. Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

{ Частина друга статті 265 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ).

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
21.

.Особливості перебігу позовної давності.

Новим для українського цивільного законодавства є те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданою до винесення судом рішення (ч. З ст. 267 ЦК). Тож наразі суд не вправі за своєю ініціативою застосовувати строк позовної давності.

На цих позиціях стоїть також Верховний Суд України, який у своїй постанові від 15 січня 2008 р. у справі № 21/553 вказував, що, оскільки заява про застосування строку позовної давності сторонами не подавалась, то неправомірним є висновок суду про необхідність розглянути питання застосування строку позовної давності, тому що він відповідає вимогам гл. 19 ЦК.

Крім того, слід вказати, що, оскільки у ст. 267 ЦК не зазначено, яка саме сторона спору має подати заяву про застосування судом позовної давності, виходячи з принципу рівності сторін Л. І. Григор'єва (Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / за ред. А.Г. Яреми, В. Г. Ротаня. — К. : Реферат, 2005. — С. 106) дійшла висновку, що такою особою може бути як позивач, так і відповідач. Але така заява має бути подана до суду першої інстанції, що розглядає спір по суті, до ухвалення ним рішення. Форма заяви не регламентується, а відтак, вона може бути складена в будь-якій формі (у вигляді окремого документа; у тексті відзиву на позовну заяву; усно, якщо це відображено в протоколі судового засідання).

У листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 7 квітня 2008 р. № 01-8/211 (Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 3 – С. 45) роз'яснено, що заява позивача про поновлення позовної давності, в якій позивач звертається до суду з доводами щодо наявності поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, не може вважатися заявою про застосування строків позовної давності в розумінні ст. 267 ЦК. Слід також зазначити, що заява третьої особи у справі щодо пропуску строку позовної давності не повинна братися судом до уваги. Так само не повинна братися до уваги заява неналежної сторони. Заява про застосування позовної давності, подана одним із співвідповідачів, не поширюється на інших співвідповідачів, у тому числі при солідарному зобов'язанні.

За наявності заяви відповідача щодо пропуску строку позовної давності важливого значення набуває правильне визначення судом початкового моменту вказаного строку. Такий момент настає, коли право позивача порушене, порушення не усувається, і у особи, чиє право порушене, з'являється можливість здійснення захисту порушеного права в примусовому порядку. Як вказував Г. Ф. Шершеневич: «Моментом, з якого починається перебіг строку позовної давності, визнається той, коли виникає привід для звернення з позовом» (Шершеневич Г. Ф. Учебник русекого гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. — М., 1995. — С. 136).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг як загальної, так і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися (а не повинна була дізнатися, як за ст. 76 ЦК УРСР 1963 року) про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вимога «могла дізнатися» стосується також позовів юридичних осіб. При розгляді заяви сторони у спорі про застосування строку позовної давності до вимог юридичної особи слід мати на увазі, що в силу цієї статті перебіг строку позовної давності починається з дня, коли юридична особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права. З урахуванням цього твердження новопризначеного директора (керівника), що він дізнався про порушення права юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), не може бути підставою для зміни початкового моменту перебігу строку позовної давності, оскільки в даному випадку заявлена вимога про захист юридичної особи, а не прав керівника юридичної особи.

Так само, при зверненні з позовом ліквідаційної комісії від імені юридичної особи, що ліквідується, до третіх осіб, що мають заборгованість перед організацією, в інтересах якої заявлено позов, строк позовної давності слід відраховувати з того моменту, коли про порушене право стало відомо особі, якій воно належить, а не ліквідаційній комісії.

Таким чином, ч. 1 ст. 261 ЦК пов'язує початок перебігу позовної давності лише з фактом обізнаності саме тієї особи, якій належить порушене право. Суттєвим є нове положення про обчислення позовної давності від дня, коли особа дізналася про особу, яка порушила право. Тобто інколи обізнаності лише про факт порушення права недостатньо для початку перебігу строку позовної давності. Необхідно також, щоб уповноважена особа довідалася про те, хто дійсно порушив її право.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК), кожна сторона зобов'язана доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. А відтак, позивач, який дізнався про порушення свого права не в день його порушення, а згодом, зобов'язаний це довести. Відповідач, що стверджує про наявність у позивача можливості дізнатися про це раніше, ніж він дізнався, також повинен довести цю обставину.

Перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається по закінченні часу виконання; за зобов'язаннями з невизначеним строком виконання — після закінчення встановленого ст. 530 ЦК семиденного строку з моменту пред'явлення вимоги про виконання.

Перебіг строку позовної давності (10 років) за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину (ч. 2 ст. 207 ГК, ст. 216 ЦК) починається від дня, коли почалося його виконання. За зобов'язаннями, право вимоги за якими виникає не одноразово (одночасно), а послідовно, — протягом певного часу, в певний день або зі спливом певного періоду (наприклад, про стягнення пені чи процентів); позовна давність обчислюється окремо за кожною з вимог (з моменту виникнення відповідного права вимоги). Наприклад, пеня, як правило, стягується у певних відсотках від простроченої оплатою суми за кожен день прострочення, і строк позовної давності починається для кожної вимоги про оплату пені окремо за кожен прострочений день.

За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності, відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК, починається від дня виконання основного зобов’язання. Застосування цієї норми породжує проблему: позовна давність має починатися з моменту повного відшкодування усієї шкоди чи з початком наступного року щодо виплат, здійснених за попередній рік?

Судовою практикою було вироблено правило, за яким позовна давність поширювалася на сукупні річні вимоги. І це правильно. Отже, якщо, скажімо, автотранспортне підприємство сплатило за 2009 рік потерпілому 30 тис. гривень як щомісячне відшкодування за втрачений заробіток, то позовна давність на регресну вимогу щодо усієї цієї суми до водія почнеться 1 січня 2010 року.

Особливе правило встановлене щодо початку перебігу позовної давності у спорах, пов’язаних із порушенням права чи охоронюваного законом інтересу неповнолітньої особи. У таких спорах позовна давність починається від дня досягнення особою повноліття (ч.4 ст. 261 ЦК). Це додаткова гарантія охорони прав неповнолітніх осіб.

Обчислення строку позовної давності здійснюється за загальними правилами обчислення строків, які детально визначені в законодавстві (статті 525, 254, 255 ЦК); на практиці не виникає труднощів у застосуванні таких нормативних положень.

Зупинення перебігу позовної давності означає, що час, який збіг до зупинення, зараховується до загального строку позовної давності після того, як зникли обставини, що спричинили це зупинення. Перелік підстав зупинення позовної давності, порівняно з ЦК УРСР 1963 року, доповнений новою підставою — зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні правовідносини. На відміну від зупинення перебігу позовної давності, переривання її перебігу (ст. 264 ЦК) означає, що час, який сплив до переривання, не враховується, а обчислення позовної давності починається спочатку після переривання (ст. 264 ЦК). Така сама позиція викладена в роз'ясненні Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29 травня 2002 р. (з наступними змінами). Однією з підстав переривання перебігу позовної давності є вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК).

Під вчиненням дій, що свідчать про визнання боргу, слід розуміти, зокрема: відправлення боржником кредиторові листа з проханням відстрочити чи розстрочити сплату боргу; часткове виконання зобов'язання, сплату процентів, нарахованих на основну суму боргу; вимогу здійснити зарахування зустрічної вимоги тощо. Зазначене підтримує Верховний Суд України, який у постанові від 24 квітня 2007 р. № 26/271 вказав, що, зокрема, підписання акта звіряння заборгованості свідчить про визнання боргу та перериває строк позовної давності. А в постанові у справі № 26/142 від 24 квітня 2007 р. Верховний Суд України визнав підписання додаткової угоди також вчиненням дії, що перериває строк позовної давності.

У листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 7 квітня 2008 р. № 01-8/21 I^і вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Вказана норма, на відміну від ч. 2 ст. 79 ЦК УРСР 1963 року, поширюється як на громадян, так і на юридичних осіб, оскільки не містить спеціальних вимог до суб'єктного складу спірних правовідносин. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою стосовно кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу, можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки; сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності по інших частинах (платежах). Господарський суд у кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається у день такого визнання.

Цікавим є питання, чи переривається строк позовної давності у випадку, коли господарським судом відмовлено у прийнятті позовної заяви до розгляду або позивачу повернено позовну заяву. З цього приводу слід вказати, що відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку ст. 62 ГПК або повернення позовної заяви у відповідності до ст. 63 ГПК свідчать, що не дотриманий встановлений порядок подання позову, і позовна давність у таких випадках не переривається. Якщо після повернення позовної заяви позивач, усунувши допущене порушення, повторно звернувся до господарського суду і позовна заява прийнята, то позовна давність переривається у день повторного подання позову.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,...	N 435-IV, 16. 01. 2003, Кодекс України, Верховна Рада України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,...
Книга друга «Особисті немайнові права фі зичної особи» ПОСПОЛІТАК Володимир Володимирович (МІМ) ХАНИК-ПОСПОЛІТАК Роксолана Юріївна (НаУКМА)	Характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є... Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом...
ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ З моменту реєстрації цього Статуту в порядку, передбаченому законодавством, кооператив набуває прав юридичної особи, має самостійний...	ЗАЯВА приймаючої сторони фізичної особи про продовження терміну перебування... Обґрунтовані підстави для подальшого перебування іноземця чи особи без громадянства на території України
Загальна характеристика права власності в Україні Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “Про власність”, від 7 жовтня 1991р., Цивільним кодексом...	«Народ України є єдиним джерелом державної влади в Україні» В умовах реальної демократії усі громадяни рівні перед законом і мають однакові права та доступ до влади, а гарантією свободи є легітимні...
«Народ України є єдиним джерелом державної влади в Україні» В умовах реальної демократії усі громадяни рівні перед законом і мають однакові права та доступ до влади, а гарантією свободи є легітимні...	За Законом України Конституції України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу)...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання