|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
|
Правочин, який порушує публічний порядок, оголошений нікчемним. Додатковим наслідком його вчинення є реституція. У статті 208 Господарського кодексу визначені інші наслідки визнання «господарського зобов'язання» недійсним, якщо воно «вчинено» з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. За наявності «наміру» в обох сторін - в дохід держави за рішенням суду стягуватиметься все одержане ними «за зобов'язанням» (Для порівняння подамо зміст статті 169 ЦК РФ: «Правочин («сделка») укладений з метою, завідомо суперечною основам правопорядку або моральності («нравственности»), є нікчемним). Не можна все ж не побачити у цій статті раціонального зерна. Відмова від стягнення в дохід держави всього одержаного за правочином, що порушив публічний порядок, як це зроблено у статті 228 ЦК, є передчасною. Оскільки маємо не лише словесну, а й змістову неузгодженість статті 228 ЦК та статті 208 ГК, слід зробити такий висновок: якщо публічному порядку суперечитиме господарський договір, тобто той, суб'єктами якого є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, то наслідком його недійсності буде перехід всього одержаного в дохід держави; якщо ж суперечитиме публічному порядку інший договір, негосподарський, то настане повна реституція. Практика життя, певно, примусить внести до Цивільного кодексу відповідні зміни. Модель правочину, який суперечить публічному порядку : 1) сторонами можуть бути фізичні та юридичні особи;
15. + стю 229-231 цк Вчинення правочину через помилку Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються у разі помилки. Помилка - це хибне, неправильне сприйняття того, що сказала, написала чи зробила друга сторона. Помилка - це і обмовка, і описка. Цивільне законодавство виходить з неможливості «ловити людину на слові». Помилка - це неправильне сприйняття учасником правочину особи свого контрагента, предмета, обстановки, ситуації. Вона може бути наслідком недостатньої компетентності, поспішності, неуважності суб'єкта, особливих умов місця та часу вчинення правочину, специфічної поведінки контрагента. Помилка може бути викликана і діями іншої особи, наприклад, перекрученням змісту телеграми тощо. Щоб викликати відповідні правові наслідки, помилка повинна мати істотне значення. Істотність помилки має мати об'єктивний прояв. Помилка, яка має істотне значення для певної особи, може не бути визнана такою судом. Тому суб'єктивне сприйняття особою істотності помилки може не викликати бажаного для неї результату — визнання правочину недійсним. Пленум Верховного Суду України у частині 2 статті 11 Постанови від 28 квітня 1978 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» визначив критерії істотності помилки:
Пленум Верховного Суду України у названій Постанові дав і приблизний перелік таких помилок: сторона неправильно сприйняла учасника угоди, її предмет чи інші істотні умови. Про такий вид помилки як помилка щодо юридичної природи правочину у Постанові Пленуму Верховного Суду не згадано. Однак спори щодо цього трапляються у судовій практиці нерідко, тому цей вид помилки і був поставлений у частині 1 статті 229 ЦК України на перше місце. Так, одержуючи річ, одна сторона вважає, що прийняла її як дарунок, а друга - що передала її у користування. В іншій ситуації нотаріус посвідчив договір дарування, хоча відчужувач будинку мав намір укласти договір довічного утримання. Помилка щодо учасника правочину - явище непоодиноке. Цьому може сприяти зовнішня подібність осіб, тотожність прізвища, імені та по батькові, тотожність міських забудов, розбіжність між ім'ям, що записане у паспорті, і буденним ім'ям, тотожність назв юридичних осіб та інші обставини. До помилки у суб'єкті слід віднести випадки, котрі стосуються особи, в інтересах якої вчиняється правочин, зокрема спадкоємців за заповітом, відказоодержувачів, третіх осіб. Помилка в суб'єкті випадково не була включена до числа тих, що за статтею 229 ЦК мають істотне значення. Виходом із ситуації може бути застосування аналогії права. Помилка щодо предмета правочину Найчастіше хибне сприйняття стосується предмета правочину. Помилка щодо предмета може мати кілька проявів: 1) помилка щодо тотожності предмета (продається лише кілька картин, а не вся колекція; продається будинок лише з частиною земельної ділянки, а не зі всією, як вважали покупці); 2) помилка щодо якості предмета. Т. купила французького бульдога, але на другий день повернула його попередній власниці, оскільки через сильний храп перебування його в квартирі було неможливим. Про цю особливість собак такої породи Т. не знала. В іншому випадку суд визнав недійсним договір обміну квартирами тому, що одна з них була розташована неподалік металургійного комбінату. Ще в іншому - тому, що квартира містилася в будинку, у якому була сильна вібрація у зв'язку з розміщенням у ньому телефонної станції. Суд, проте, не визнав наявність помилки у предметі за таких обставин: переселившись у квартиру меншого розміру, особа не могла розмістити громіздкі меблі; коли особа переселилась з першого поверху у квартиру на третьому поверсі, у неї виникла реальна загроза: можливого самогубства її психічно хворої дочки. Якщо у першому випадку рішення суду видається безспірним, то щодо другого позиція суду не є незаперечною. Якість предмета, щодо якої відбулася помилка, має існувати або, навпаки, має бути відсутньою на момент вчинення правочину. Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання договору і не пов'язане з поведінкою контрагента. Ф. та Я. уклали договір міни квартир. Відповідно до нього Ф. зайняла квартиру на 8 поверсі. Невдовзі після переїзду почалося періодичне відключення електроенергії, у зв'язку з чим не працював ліфт. До того ж, навіть тоді, коли електроенергія подавалася, ліфт нерідко виходив з ладу. Ці обставини спонукали Ф. до оспорення правочину. Д. купила цуценя елітної породи, маючи намір використовувати його згодом для розплоду. Після спливу двох років була встановлена його безплідність. Вимога Д. про визнання договору купівлі-продажу недійсним не могла бути задоволена, оскільки на момент його укладення собака була здоровою, без будь-яких відхилень у розвитку. Д. могла б розраховувати на визнання договору недійсним лише за умови, що в момент його укладення властивості тварини, бажані для неї, були спеціально нею застережені. Як зазначав видатний французький цивіліст професор Євгеній Годеме, не має правового значення помилка в розрахунку одержання користі чи задоволення від вчиненого договору ( Евгений Годзмз Общая теория обязательств / Перевод И.Б. Новицкого.-М.,1948.-С.69). Т., літнього віку жінка, не звернула увагу на те, що одна з кімнат квартири не має власного опалення. За її позовом суд визнав договір обміну недійсним. Але, оскільки недоліки предмета можна легко усунути, не було, на мій погляд, підстави для визнання договору недійсним через помилку в предметі. Способом захисту тут могло б послужити покладення на попереднього наймача квартири обов'язку провести таке опалення або стягнути з нього вартість цих робіт. Отже, можна зробити висновок про те, що помилка в якості предмета може бути підставою для визнання правочину недійсним тоді, коли недоліки якості не можуть бути усунені. Помилка може стосуватися ціни за договором купівлі-продажу чи розміру утримання за договором довічного утримання. Можливою є помилка у волевиявленні, коли слова і (або) дії особи не відповідали її волі. У цій ситуації особа помилково сказала те, чого вона насправді не бажала сказати, чи вчинила те, чого насправді не бажала робити. Або слова однієї сторони не були почуті другою стороною чи хибно витлумачені нею. У судовій практиці виникло питання про можливість визнання істотною помилки у правах та обов'язках за договором. Т., похилого віку, обміняла свою квартиру у будинку державного житлового фонду на квартиру у будинку житлово-будівельного кооперативу, не знаючи, що на неї покладається обов'язок по внесенню паю та витрат на утримання будинку. Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що Т., укладаючи такий договір, діяла під впливом помилки. В іншому випадку, К., купивши будинок, не знав, що у ньому проживає наймач, а тому обов'язок попереднього власника (наймодавця) за договором найму перейшов до нього. Рішенням суду позов К. про визнання договору недійсним було задоволено. 3. продав будинок, у якому до призову на строкову військову службу проживав його син Г. Після демобілізації Г. звернувся до М. з позовом про примусове вселення до будинку. У свою чергу, М. пред'явив позов до 3. про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Його не попередили, що Г. має право користування (сервітут) будинком як член сім'ї 3. Така судова практика певною мірою відходить від загального правила про те, що закон, оприлюднений у встановленому порядку, стає обов'язковим для виконання і застосування, незалежно від того, що та чи інша конкретна особа не знала про його існування. Це примушує сторону детально інформувати свого контрагента, особливо, якщо він є особою старшого віку або має певні фізичні вади, про усі правові наслідки правочину. Такий обов'язок покладається і на нотаріуса, який посвідчує правочин. У відносинах між юридичними особами, як це було зазначено у Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 р., неправильне уявлення про норму закону не підпадає під ознаки статті 56 ЦК 1963 р. Помилка у правах та обов'язках може мати й інший прояв: права чи обов'язки у договорі були обумовлені нечітко, що спричинило хибне сприйняття їх змісту. Так, одна сторона вважає, що ціна у договорі була визначена у гривнях, друга - навпаки, стверджує, що була переконана у тому, що її контрагент розуміє, що мова йде про доларовий еквівалент. Помилковим може бути і сприйняття особою поведінки другої сторони, якщо вона є глухонімою або має дефекти мови. Усі види помилок в правочинах, залежно від джерела їх виникнення, в науковій літературі прийнято ділити на дві групи:
«Незнання є розумовою невільністю» (Памфіл Юркевич. Цит. праця.- С. 404.) Б. уклав з Центром соціальної реабілітації Спілки інвалідів Афганістану договір на встановлення протезу стегна за технологією та з матеріалів фірми «Отто Бак».У зазначений строк протез був виготовлений. Однак незабаром була виявлена неможливість його використання у зв'язку з сенсибілізацією до матеріалу, з якого виготовлено культеприймач. За висновком Інституту екогігієни та токсиколога, Б. має підвищену алергічну настроєність організму. Виробник відмовився від задоволення претензії Б., оскільки протез якісний, функціональний, не потребує ремонту. Про те, що Б. може користуватися лише дерев'яним культеприймачем, обклеєним шкірою, виробник не знав. Б подав позов про заміну протезу на інший, який йому підходить за станом здоров'я, або відшкодування вартості протезу. У цьому випадку маємо приклад помилки-незнання: Б. не знав, що легким, з синтетичних матеріалів протезом, який підходив іншим інвалідам, він не зможе користуватися. Тому у разі відмови виробника від заміни протезу Б. матиме право вимагати визнання договору недійсним. У разі, коли Б. не зможе користуватися і дерев'яним протезом через несприйняття і його, виробник буде змушений повернути вартість протезу, оскільки стан помилки щодо якості предмета договору триває. Понесені виробником втрати на протезування - це приклад ризику підрядника як однієї із ознак договору підряду. Помилка-неуважність може бути результатом поспішності при визначенні, наприклад, якості предмета договору, надмірної довіри до слів контрагента тощо. О. здійснила обмін квартирами, за яким вона мала переїхати до Києва. На обмін вона погодилася на підставі усних розповідей про квартиру, фотографій самої квартири та будинку. І лише при переїзді до Києва О. виявила помилку: будинок стояв на пагорбі, на який їй за станом здоров'я було важко виходити. Позов про визнання договору обміну недійсним суд задовольнив. Цивілістична доктрина, зокрема радянського періоду, і судова практика не надавали істотного значення помилці у мотивах, хоча особливого застереження щодо правових наслідків помилки у мотивах у Цивільному кодексі УРСР не було. До цього суддів спонукала позиція Пленуму Верховного Суду СРСР, Пленуму Верховного Суду УРСР та Президії Вищого арбітражного суду УРСР. Вважалося, що неможливість визнання недійсним правочину через помилку в мотивах є гарантією стійкості цивільного обороту. Такі аргументи на підтримку теорії заперечення правового значення помилки у мотивах наводяться і сьогодні. Під впливом такого традиційного погляду на цю проблему, у частину 1 статті 229 ЦК України була включена така норма: «помилка щодо мотивів правового значення не має, крім випадків, встановлених у законі». Таким винятком на той час була норма ст. 20 Закону України від 22 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів», за якою покупець мав право передумати і повернути покупку протягом 14-ти днів, обмінявши її на будь-який інший товар, або одержати назад сплачену грошову суму. Однак таке перенесення до Цивільного кодексу позиції судової практики не дало бажаного результату, а навпаки, погіршило ситуацію. Доводиться жалкувати з приводу цього запису. Зауважимо: потреба забезпечення стійкості обороту - це ще не доказ істинності теоретичної засади, яка породила тезу про неможливість визнання угоди недійсною у зв'язку із помилкою в мотивах. Це - лише визначення функціонального призначення такої неможливості. Необхідністю забезпечення стійкості цивільного обороту можна аргументувати і неможливість примусового розірвання договору. Але крім потреби забезпечення стійкості цивільного обороту існують інші, переважаючі цінності. Тому стійкість цивільного обороту фетишизувати не слід. У судовій практиці справи, у яких фігурує помилка в мотивах, непоодинокі. Ось деякі з них. За договором сімейного обміну П. переселився до дочки у двокімнатну квартиру, а її син - у його однокімнатну квартиру. Вчинивши такий правочин, П. сподівався на піклування з боку дочки, психологічний притулок. Однак їхні відносини склалися інакше. Дочка невдовзі різко змінила своє ставлення до батька, не доглядала за ним і навіть не розмовляла з ним. Позов П. про визнання договору обміну недійсним суд задовольнив. Правда, суд залишив осторонь теоретичне обґрунтування свого рішення, боячись, очевидно, засумніватися відкрито у тому, що вважалося аксіомним, хоча визнав помилку в мотивах фактично такою, що має істотне значення. Л. та П. розірвали шлюб, але продовжували проживати у трикімнатній квартирі. За домовленістю з Б., після довгих вагань вони обміняли квартиру на дві двокімнатні. Сторони одержали обмінні ордери, а на другий же день П. та Д. подали до суду позов про визнання обміну недійсним, оскільки вони помирилися і бажають жити разом. Б. подав зустрічний позов про їх виселення з квартири. Суд задовольнив позов Б., обґрунтувавши відмову у позові Л. та П. тим, що помилка у мотиві укладення договору не має істотного значення. Справа Л. та П. була програна, можливо, через відсутність адвоката. Адже можна було б заявити клопотання про призначення психологічної експертизи, яка б могла дати відповідь щодо душевного стану П., який переніс до укладення договору два інфаркти. Можна було б взяти до уваги і те, що Б. підганяла Л. та П. до прийняття рішення, а також той негативний вплив, який може справити переселення на здоров'я П., а також те, що Б. не зазнала майнових збитків, оскільки позов було подано до суду негайно. Ця справа підтвердила потрібність адвоката в процесі. Як вважав А. Коні, навіть адвокатові, який сам є стороною в процесі, не завадить мати адвоката: «адвокат, який іде до суду без адвоката, - поганий адвокат». Т. Р. зловживав алкоголем, не мав своєї сім'ї. Причиною цього він вважав побутову невлаштованість. Між батьком Л. Р. і сином відбулася розмова: батько пообіцяв синові подарувати квартиру, як тільки він почне працювати і одружиться. Свою обіцянку Л. Р. виконав. Однак через короткий час Т.Р. знову почав зловживати алкоголем, дружина його залишила, шлюб було розірвано. Батько дізнався, що син має намір продати квартиру, тому подав позов про визнання договору дарування недійсним. Відповідач на численні виклики до суду не з'являвся. Позов було задоволено. У рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із зловживанням алкоголем є реальна загроза того, що Т. Р. розтратить одержані кошти і врешті опиниться на вулиці. У рішенні суду не було й слова про «мотиви» договору, про помилку в мотивах. Воно і не дивно. Проте у справедливості цього рішення засумніватися важко. Сила наведеної вище новели частини 1 статті 229 ЦК може бути згладжена застосуванням статті 8 Конституції України. При вирішенні справ, пов'язаних з помилкою в мотивах, потрібен індивідуальний, а не шаблонний підхід, особливо тоді, коли є докази, які достовірно підтверджують, що особа, знаючи про всі обставини, можливі наслідки, фактичні наміри другої сторони, цього правочину не вчинила би. Саме завдяки новому погляду на проблему можна буде сподіватися на успіх у справі про визнання недійсним договору дарування будинку на користь зятя, якщо відчужувач не знав про його намір розлучитися з його дочкою, як і у справі про визнання недійсним заповіту, коли обставини справи дають підставу для висновку, що, знаючи про таємні сторони життя спадкоємця, заповідач не зробив би такого вибору. Як відзначав професор Є. В. Васьковський, оскільки вигода надається особі без будь-якої плати з її боку, то справедливо було б звертати увагу на мотиви, які спонукали другу сторону до укладення правочину ( Васьковский Е. В Учебник гражданського права.- Вьш. 1.- СПб., 1894.-С. 118.) Уважний підхід до вирішення справ цієї категорії відповідає принципу справедливості та розумності, стимулює до утвердження добросовісності у відносинах між людьми. При вирішенні питання про визнання недійсним правочину через помилку в мотивах мають бути зіставлені наслідки збереження договору для позивача з негативними наслідками анулювання договору для відповідача, можливість відшкодування відповідачеві заподіяних збитків та моральної шкоди, інші обставини, які в комплексі забезпечили би справедливість рішення суду. Модель правочину, вчиненого під впливом помилки, така: 1) помилятися може один, кілька чи всі суб'єкти правочину;
|
| КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
N 435-IV, 16. 01. 2003, Кодекс України, Верховна Рада України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
| Книга друга «Особисті немайнові права фі зичної особи» ПОСПОЛІТАК Володимир Володимирович (МІМ) ХАНИК-ПОСПОЛІТАК Роксолана Юріївна (НаУКМА) |
Характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є... Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом... |
| ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ З моменту реєстрації цього Статуту в порядку, передбаченому законодавством, кооператив набуває прав юридичної особи, має самостійний... |
ЗАЯВА приймаючої сторони фізичної особи про продовження терміну перебування... Обґрунтовані підстави для подальшого перебування іноземця чи особи без громадянства на території України |
| Загальна характеристика права власності в Україні Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “Про власність”, від 7 жовтня 1991р., Цивільним кодексом... |
«Народ України є єдиним джерелом державної влади в Україні» В умовах реальної демократії усі громадяни рівні перед законом і мають однакові права та доступ до влади, а гарантією свободи є легітимні... |
| «Народ України є єдиним джерелом державної влади в Україні» В умовах реальної демократії усі громадяни рівні перед законом і мають однакові права та доступ до влади, а гарантією свободи є легітимні... |
За Законом України Конституції України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу)... |