|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
|
Вчинення правочину внаслідок обману Обман можна розглядати як процес, спрямований на паралізацію волі майбутнього контрагента, і як результат, що проявився у настанні таких правових наслідків, які за звичайних умов не могли би настати. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила би у правовідношення, невигідне для неї. Наявність умислу має бути доведена тією особою, яка покликається на нього, тобто позивачем. Звідси випливає, що той, хто звинувачується у навмисному введенні в оману (відповідач), не зобов'язаний доводити відсутності своєї вини. Якщо умисел особи не доведено, вважається, що сталася помилка. Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», обманом є «введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, яка укладається». Таке розуміння обману було повторене в Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року. Але воно охоплює лише окремі риси обману, тому є неповним. Обман - це не лише «повідомлення» чи «замовчування». Римські юристи вважали обманом будь-який нечесний прийом, призначений для обману іншого, щоб добитися від нього згоди (усяке лукавство, хитромудре мистецтво, затягування у сільце, підробка, хитрість, брехня, махінація), який застосовується для того, щоб обійти, обдурити іншого. Обман, як і помилка, може стосуватися суб'єкта та інших фактичних обставин, що мають істотне значення. Обман щодо суб'єкта став явищем непоодиноким: одержання вкладу в Ощадбанку іншою особою, яка скористалася документами вкладника; укладення договору неіснуючою юридичною особою тощо. Найчастіше трапляється обман щодо предмета: замовчування закінчення строку придатності товару, виставленого для продажу, або якості сировини, з якої він виготовлений; продаж речі під чужим, часто іноземним, товарним знаком; маскування недоліків речі; спів на концерті під фонограму тощо. За Законом України від 23 грудня 1997 року «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» способом обману є навмисне надання зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного харчового продукту, які не можуть бути ідентифіковані як продукт, за який він видається. Тобто, мова йде про підробку виробу. Обман може стосуватися і засобів платежу. Як і помилка, обман може стосуватися мотиву вчинення правочину. О. С. схилила свого колишнього чоловіка Р. С. подарувати її дочці однокімнатну квартиру «в обмін» на одержане від О. С. генеральне доручення на продаж автомобіля і гаража, що були їхньою спільною власністю. Р. С. вважав, що зможе продати ці речі і придбати собі нове помешкання. На другий день після письмового оформлення і нотаріального посвідчення цих правочинів О. С. скасувала довіреність. Обставини справи засвідчили, що О. С. діяла з умислом: як тільки її дочка стала власницею квартири (а це було метою її дій), вона зірвала домовленості, сподіваючись, очевидно, на безкарність своїх дій. О. С. мала для цього підстави, адже звиклий, шаблонний підхід до вирішення подібних справ забезпечував їй виграш. Але її сподівання виявилися марними: за рішенням суду договір дарування було визнано недійсним, хоча суд і не мотивував своє рішення фактом обману в мотивах. Вчиняє обман здебільшого одна із сторін. Проте обман може вчинити особа, яка не бере участі в договорі, що укладається. У цій ситуації для визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок обману, потрібно буде довести наявність домовленості між третьою особою та однією із сторін. Обман може виходити і з дій іншої особи, яка не бере участі у договорі, тобто «підбрехача», який допомагає одній із сторін ввести в оману другу сторону. Таким співучасником обману може бути журналіст, який, знаючи, що артист співатиме під фонограму, всіляко пропагує його концерти. Ним може бути газета, яка публікує завідомо неправдиву рекламу. Якщо буде доведено факт зловмисної домовленості між однією із сторін та цією третьою стороною, вони обоє можуть стати солідарними відповідачами у справі про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з укладенням такого договору. Останнім часом на вулицях міст почали з'являтися молоді особи, які намагаються продати перехожим товар фірми, яку вони представляють: «Сьогодні у фірми ювілей, 30 відсотків знижки, лише сьогодні, персонально для вас». Дехто вірить, купує річ, а завтра з'ясовує, що в магазині вона коштує дешевше. У цій ситуації задіяно не лише обман, а й особливу форму психологічного насильства, яка полягає в тому, щоб, заставши людину зненацька, схилити її до договору. Модель правочину, вчиненого внаслідок обману, така: 1) обман стосується обставин, що мають істотне значення;
Вчинення правочину під впливом насильства Пленум Верховного Суду України у Постанові від 28 квітня 1978 р. визначив насильство як фізичний або психічний вплив на особу учасника угоди чи його близьких з метою спонукання його до укладення угоди. Таке трактування насильства було обгрунтованим, але воно не залишало місця в юридичній лексиці для погрози, фактично поглинувши її. Насильство дійсно є одночасно не лише фізичним, а й психічним тиском на особу. Погроза ж полягає у залякуванні, тобто у психічному тиску, що є проявом насильства. З цих міркувань у статті 231 ЦК погроза як самостійна категорія не використовується. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. Страх, писав Памфіл Юркевич, діє на людину приголомшливим чином. ( Памфіл Юркевич. Цит. праця.- С. 146). Професор Й. О. Покровський вважав, що іноді найдрібніша, з об'єктивної точки зору, погроза: перестати вітатися чи погроза співати під вікнами похоронні пісні - може бути достатньо сильною, щоби примусити людину вчинити певну дію. Якщо цієї погрози налякалися люди хворі, то ця їхня слабкість не може бути визнана у культурному законодавстві достатньою соціальною підставою для збагачення інших. Інакше ми узаконимо експлуатацію цих нещасних людей з боку тих, хто знав про їхні слабкості і захотів зіграти на них. І в цьому не буде прояву «моралі рабів» (Ніцше). Право має сказати словами Євангелія: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я заспокою вас» (Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права.- М., 1998.-С. 130.) Насильницькі дії може вчиняти одна із сторін майбутнього договору або в її інтересах інша особа. Насильницькі дії в інтересах юридичної особи може вчиняти її представник або інша найнята спеціально для цього особа. Насильницькі дії можуть бути вчинені до сторони майбутнього договору, до члена її сім'ї, родича, іншої близької людини, до керівника юридичної особи, члена його сім'ї або родича. Насильницькі дії можуть вчинятися безпосередньо перед вчиненням правочину і тривати до підписання відповідних документів. Насильство може бути застосовано і за певний час до вчинення правочину. До тих пір, поки діє страх, до тих пір триває і насильство, хоча би самі насильницькі дії були короткочасними. Розглянемо кілька ситуацій. Ситуація перша: К. заявив Ф., що, коли вона добровільно не поверне борг або не передасть замість нього цінні речі, він звернеться до суду. Ситуація друга: Т. відмовилася від спадщини на користь сестри, яка погрожувала розголосити її сімейну таємницю. Ситуація третя: В. погрожував дружині вбивством, якщо вона не подарує йому половину будинку. Ситуація четверта: X. повідомив батьків вагітної Д., що одружиться з Д. і визнає дитину своєю, якщо вони подарують йому будинок. Іншими словами, що не одружиться з Д., доки не стане власником будинку. У всіх цих випадках були подані позови до суду про визнання правочинів недійсними як таких, що були вчинені під примусом. У першій ситуації психічний тиск на Ф. був, але його не можна назвати протиправним. Страх, що виник у Ф., був наслідком її ж протиправної поведінки. Тому той законний тиск, якого зазнала Ф., не може бути підставою для визнання недійсним правочину щодо передачі коштовностей взамін несплаченого боргу. У другій ситуації психічний тиск є протиправним, оскільки був спрямований проти конституційного права особи на недоторканність особистого сімейного життя. Водночас цей тиск поєднувався із наміром збагачення за рахунок майнового права сестри. Тому факт насильства є очевидним. Безспірною є і третя ситуація: засобом заволодіння чужим майном була погроза вбивством як діяння протиправне. В четвертому випадку було використано специфічну форму залякування. Адже X. розумів той психічний стан, в якому опиняться Д. та її батьки у разі народження позашлюбної дитини. На підставі проведеного аналізу можна зробити такі загальні висновки. Не є погрозою заява особи про майбутнє звернення до суду за одержанням того, що їй належить, оскільки право на звернення до суду за захистом свого порушеного права передбачене Конституцією України. Якщо чоловік погрожує дружині поданням, наприклад, позову про розірвання шлюбу, коли вона не поверне йому його особисті речі, то такі його дії не є протиправними. Протиправними слід вважати вимагання надання майнових благ за незвернення до суду. Тобто якщо, наприклад, чоловік за відмову від позову про розірвання шлюбу чи від позову про зміну місця проживання дитини вимагатиме, скажімо, дарування автомобіля або половини будинку, то маємо шантаж (від фр. залякування). У такому випадку його дії слід вважати протиправними як прояв насильства. При вирішенні питання про можливість визнання правочину недійсним визначальним фактором слід брати до уваги не силу насильства, а силу страху. Як правильно зазначав професор Любен Васильєв, питання про обгрунтованість страху має вирішуватися не з точки зору абстрактного критерію, не з точки зору сильної та ороброї людини, а з точки зору особистих якостей конкретної людини, з врахуванням виду правочину (Любен Васильєв. Гражданское право Болгарской Республики.-М, 1953.- С. 564.) Тому реальна можливість потерпілого дати відсіч і цим уникнути підписання договору, довіреності чи заповіту, не може мати правового значення. Прикладом психічного насильства є випадки, коли одна особа настирливо і жалібно, часто до набридливості, просить другу особу вчинити правочин, випрошує його, канючить. Т. щоденно приходила в лікарню до важкохворої Г., випрошуючи у неї складення заповіту. Врешті такий заповіт Г. склала. Як потім з'ясувалося в суді з показів свідків, Г. боялася приходу М., бо після її відвідин стан здоров'я хворої погіршувався. Насамперед, настирливе випрошування складення заповіту, законом не заборонені. Але, якщо один використовує хворобливий стан другого і постійними нагадуваннями йому про близьку смерть схиляє його до такого правочину, і цей правочин останній вчиняє лише задля того, щоб звільнитися від цього психічного тиску, то така поведінка першого є неправозгідною, оскільки суперечить принципу справедливості та сприяє недобросовісності у відносинах між людьми. Цікавим є зіставлення насильства та грабунку. І одне і друге є актами протиправними, і одне і друге можуть бути кримінально караними. Але якщо при грабунку злочинець відбирає річ від особи, то у разі насильства як засобу впливу на особу задля вчинення правочину, вона сама віддає річ. Модель правочину, вчиненого під впливом насильства, така: 1) насильство як спосіб спонукання має відбутися до вчинення правочину або в момент його вчинення;
16. + ст. 232 цк Правочин, вчинений представником однієї сторони за зловмисною домовленістю з другою стороною Представник діє від імені та в інтересах довірителя. Все, що ним одержано за угодою від другої сторони, він зобов'язаний передати довірителеві. Аналізуючи дії представника, слід виходити з презумпції їх правозгідності. Припускається, що дійсна воля представника та другої сторони і те, що написано ними у договорі, збігаються. Одночасно припускається, що представник передав довірителеві усе, що насправді одержав від контрагента. Зловмисна домовленість - це домовленість зі злим наміром, тобто на шкоду інтересам довірителя. Найчастіше така зловмисна угода має місце при укладенні договору купівлі-продажу та договору підряду. Так, представник, уповноважений на продаж речі, може домовитися з покупцем про фіксацію у договорі меншої ціни, ніж та, за яку фактично вона продана; а при купівлі речі представником - навпаки, про визначення у договорі вищої ціни. Остачу вони, зазвичай, ділять між собою. У договорі підряду представник і друга сторона можуть завищити кошторисну вартість робіт. Остача також ділитиметься між ними. Якщо одну і другу сторону представляють представники, така зловмисна домовленість може бути і між ними. Зловмисна домовленість може бути і між двома директорами юридичних осіб. Зловмисна домовленість може проявитися і у тому, що представник «не помітить» недоліків речі чи іншої обставини, яка має істотне значення для довірителя. Модель правочину, вчиненого на шкоду інтересам довірителя, така: 1) представник повинен мати загальне доручення на вчинення правочинів або мати спеціальне (разове) доручення на вчинення певного правочину, чи бути представником за законом або органом юридичної особи;
17. |
| КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
N 435-IV, 16. 01. 2003, Кодекс України, Верховна Рада України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
| Книга друга «Особисті немайнові права фі зичної особи» ПОСПОЛІТАК Володимир Володимирович (МІМ) ХАНИК-ПОСПОЛІТАК Роксолана Юріївна (НаУКМА) |
Характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є... Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом... |
| ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ З моменту реєстрації цього Статуту в порядку, передбаченому законодавством, кооператив набуває прав юридичної особи, має самостійний... |
ЗАЯВА приймаючої сторони фізичної особи про продовження терміну перебування... Обґрунтовані підстави для подальшого перебування іноземця чи особи без громадянства на території України |
| Загальна характеристика права власності в Україні Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “Про власність”, від 7 жовтня 1991р., Цивільним кодексом... |
«Народ України є єдиним джерелом державної влади в Україні» В умовах реальної демократії усі громадяни рівні перед законом і мають однакові права та доступ до влади, а гарантією свободи є легітимні... |
| «Народ України є єдиним джерелом державної влади в Україні» В умовах реальної демократії усі громадяни рівні перед законом і мають однакові права та доступ до влади, а гарантією свободи є легітимні... |
За Законом України Конституції України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу)... |