АКАДЕМІЧНИЙ
|
|
Скачати 8.97 Mb.
|
|
ГЛАВА 2 ня 1991 р., ліквідована у 1997 р.), програмними засадами якої, зокрема, була співпраця з українським парламентом з метою покращання ефективності законодавчих процесів та змісту законодавства. У ряді випадків своїми порадами окремі її члени лише сприяли загостренню ситуації в державі. На наш погляд, якщо б «ми вчили так, як треба» власну історію, то цього не трапилося б. Адже ще у 1918 р. М. Грушевський у своїй праці «Історія та її соціально-виховне значення» застерігав щодо небезпеки беззастережного запозичення західних стандартів, догм і орієнтирів, до сприйняття яких український народ не був готовий. Замість цього, на думку фундатора української державності, потрібно вийти з «вузьких рамок» чужого впливу на «ширший простір універсалізму». До речі, проголошений ним принцип універсалізму не втратив актуальності і сьогодні. Адже він передбачає необхідність пошуку нестандартних підходів до розв'язання складних соціально-політичних питань, що виникають на шляху розбудови нашої держави. Об'єктивно трансформація суспільних відносин завжди потребує певного часу. Намагання ж якнайшвидше вирішити нагальні проблеми шляхом запозичення чужого досвіду не може дати позитивних результатів. Це повною мірою стосується запозичення і таких загальновизнаних принципів, як верховенство права та плюралістична демократія. їх бездумне пристосування до умов України, що спостерігалося у перші роки її незалежності, мало негативні наслідки, яких наша держава не може позбутися і нині. Український народ, який тривалий час був повністю залежним від держави, не може відразу змінити життєві орієнтири та цінності. Якщо, наприклад, на Заході верховенство права асоціюється з демократизацією суспільства та підтримкою розвитку ринкових відносин, то в Україні названий принцип сприяє виникненню та поглибленню серйозних суперечностей між захистом соціально-економічних прав людини і необхідністю економічної модернізації країни. Закони і категорії філософії у їх діалектичному застосуванні не повинні абстрагуватися від нагальних проблем життя, проектуватись лише на історичні закономірності минулого чи наукові, суто формально-логічні аспекти. За МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ 55 умов великих соціальних змін нашого сьогодення завдання філософії — відстежувати зародження і розвиток нових закономірностей, активно впливати на прогресивні процеси, які відбуваються у суспільстві, сприяти гуманістичним тенденціям у життєдіяльності соціуму. Це значною мірою стосується держави і права, адже державно-правова надбудова нерідко стає епіцентром суспільних суперечностей, де особливо виразно діє, скажімо, такий закон діалектики, як закон єдності і боротьби протилежностей. Це зумовлюється, перш за все, наявністю суперечностей всередині самої надбудови — між державою, правом, наукою, мораллю та суперечністю між державою і правом, з одного боку, та економічним базисом — з іншого. Як свідчить практика, консервативні тенденції у законодавстві, методах державного управління можуть різко контрастувати із завданнями сучасного соціально-економічного розвитку. Особливо виразно це проявляється нині, в умовах здійснення політичних, економічних і соціальних реформ. Осмислення та своєчасне подолання суперечностей — необхідна умова зміцнення держави і права, забезпечення нормального життя суспільства. Сучасні гострі політичні конфлікти викликають зрозумілу емоційну напругу в суспільстві, стреси, боротьбу думок, дебати і суперечки у наукових колах. У цих умовах вищий обов'язок вченого полягає у тому, щоб у будь-якій ситуації зберігати об'єктивність — відображати дійсність такою, якою вона є, не замовчуючи її небажані, негативні сторони і не приписуючи останній якості, котрих вона не має. Будь-яка юридична наука, у першу чергу теорія держави і пра^а, повинна творчо використовувати закони, методи і категорії філософії. Вони мають бути основою її методології. Теорія держави і права у процесі пізнання державно-правових явищ використовує:
56 ГЛАВА 2 — приватно-наукові методи (порівняльного правознавства, техніко-юридичного аналізу, конкретизації, тлумачення тощо). Названі методи, що використовуються у теорії держави і права, можна певним чином поділити на емпіричні, спрямовані на виявлення, фіксування, збирання, систематизацію інформації про факти та явища, і теоретичні, функціональне призначення яких — тлумачення, пояснення зібраних даних, побудова понять, концепцій, прогнозів. Наведені групи методів потрібні для здійснення повноцінних, всебічних державно-правових досліджень. На будь-якому етапі дослідження кожен з вказаних методів може бути витребуваний, а тому вже внаслідок цього методологія має бути множинною, плюралістичною. Однак зазначена плю-ралістичність не повинна перетворюватися на анархічне свавілля і суцільну нерозбірливість, бо це не наближає, а, навпаки, віддаляє від положень, адекватних предметові дослідження, заважає досягненню позитивних результатів при формулюванні практично корисних висновків. Гіпотези, концепції, прогнози, що продукуються теорією держави і права, вимагають об'єктивності наукових висновків, які повинні базуватися на твердо встановлених наукових фактах. Умоглядні висновки, не підкріплені науковими фактами, не можуть претендувати на об'єктивність. Будучи внутрішньоорганізованою системою загальних філософських, загальнонаукових і приватно-наукових прийомів та засобів пізнання державно-правової дійсності, метод теорії держави і права за структурою є складним й багатогранним. Як система він не може залишатися зашкарублим і нерухомим, раз і назавжди даним, а, підпорядковуючись завданням все більш глибокого вивчення дер/жав-но-правових явищ, постійно збагачується і урізноманітнюється разом з предметом свого дослідження державо^ і правом, які, у свою чергу, теж безперервно розвиваються. Державно-правова наука перебуває у постійному пошуку нових дослідних методів з метою вдосконалення і розширення системи останніх, посилення її дієвості та ефективності практичного результату. МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ __________ 57 Запитання для самоконтролю
Сутність і призначення держави РОЗДІЛ II  Теорія держави§ 1. Поняття держави: різноманітність поглядів Держава, як продукт суспільного розвитку, є складним соціальним явищем, тісно пов'язаним і багато у чому залежним від економічного, політичного і культурного розвитку суспільства. Держава — це знаряддя, інструмент політичної влади (яка, проте, здійснюється не тільки за допомогою держави). У суспільстві діють політичні партії, союзи, релігійні організації тощо. Держава, займаючи особливе місце, має характерні ознаки, що відрізняють її від інших політичних інститутів влади. Вона виникає на певному етапі розвитку людського суспільства і зберігається до цього часу. Держава на історичному шляху свого розвитку є особливою організацією і силою, яку жодна інша політична організація не здатна замінити. Багато мислителів намагалися зрозуміти, що являє собою держава, чому вона виникає і необхідна людству, якою є природа держави, що відрізняє її від інших організацій, створених людьми. На ці питання існує багато різних відповідей. Деякі дещо збігалися, інші виглядали абсолютно незалежними, оскільки були принципово протилежними одна одній тощо1. Різноманіття поглядів на державу обумовлене тим, що держава — 1 Теория государства и права. — М.: Юристь, 1997. — С. 23. 60 ГЛАВА З СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ 61 це надзвичайно складне, історично мінливе явище. Пізнання якостей і ознак держави є складним, оскільки залежить від постійної зміни економічних, соціальних, класових, духовних, релігійних, національних та інших факторів, що визначають її сутність і зміст. Науковість цих поглядів на державу визначається ступенями зрілості людської думки у той чи інший період розвитку суспільства. Досить часто поняття про державу базувалося не на історичній дійсності, а на деякому ідеальному уявленні. Замість того, щоб визначити, що таке «держава», часто лише йдеться про те, якою вона повинна бути. Визначаючи поняття держави, ми не повинні вкладати у нього те, що реально не існує, але у той же час маємо охопити всю дійсність, уникаючи довільного вибору. Характеристика держави повинна відповідати на питання: що таке держава у її історичній дійсності і у всіх її історичних проявах. Визначення держави зустрічаємо вже у мислителів стародавніх часів. Арістотель вбачав у ній зосередження всіх розумових і моральних інтересів громадян (держава — це зосередження, що забезпечує політичне життя народу)1. Ціцерон визначав державу як союз людей, об'єднаних загальними основами права і загальної користі2. Т. Гоббс назвав державу «природним тілом»3. І. Кант вважав, що держава — це об'єднання людей, підвладних правовим законам4. Г. Гегель писав про державу як про «плин бога у світі»5. З часом характеристики держави поглиблюються, стають ширшими і точнішими. Відомий російський юрист М. Кор-кунов вважає, що держава — це громадянський союз, де вчиняється примус над вільними людьми6. Близьким є 1 Аристотель. Философское наследие: Соч. в 4 т. — АН СССР, Ин-т философии. М.: Мьісль, 1983. — С. 376. 2 Шарк Тулій Ціцерон. Про державу. Про Закон. Про природу богів / Пер. з лат. В. Литвинова. — К.: Основи, 1998. — С. 48. 3 Томас Гоббс. Философское наследие: Соч. в 2 т. — АН СССР, Ин- ститут философии. — М.: Мьісль, 1991. — С. 129. 4 Кант И. Трактати и письма. — М.: Наука, 1980. — С. 104—105. 5 Гегель Г. Философия права. — М.: Мьісль, 1990. — С. 284. 6 Коркунов Н. М. Русское государственное право. Введение и общая часть. — М.: Типогр. М.М. Стасюлевича, 1899. — Т. 1. — С. 27. визначення держави російського юриста В. Хвостова: держава — це одна з форм людського спілкування, один з видів громадянських союзів; держава — це союз вільних людей, що живуть на певній території і підкоряються примусовій і самостійній владі1. Своє визначення держави запропонував Б. Кістяківський: держава є правовою організацією народу, що володіє у всій повноті своєю власною, самостійною і первинною, тобто ні від кого не залежною, владою. У цьому визначенні є деякі засади народного суверенітету, думки про правову державу, що для того часу було прогресивним кроком у розумінні держави2. Після Жовтневої революції у радянській юридичній літературі на довгі роки утвердився однобічний підхід до даного питання. Держава визначалася тільки як політична організація економічно пануючого класу, що має такий апарат примусу, як класова диктатура, апарат класового насильства. Така характеристика походила з ленінського положення про державу як машину для підтримання панування одного класу над іншим. Це визначення на довгі роки стає для юридичної науки радянського періоду керівним і спрямовуючим. Уже в 60-і рр. XX ст. радянським політикам і юристам стає зрозумілим, що необхідні нові підходи до розуміння і визначення держави. В СРСР з«являється і обґрунтовується ідея загальнонародної держави, яку ніяк не можна було вважати «машиною для підтримання панування». Було вирішено, що характеристика держави як «машини» належить лише до експлуататорських держав і частково до держави диктатури пролетаріату. Нові можливості для всебічного аналізу в усвідомленні дійсного змісту державної організації суспільства і розуміння держави з'являються у 90-і рр. Поряд з класовим підходом до визначення держави (який є слушним для визначення типів держав), пропонується загальноконцептуальний підхід, що обумовлює можливість ширшої і загальнішої 1 Хвостов В. М. Общая теория права. Злементарньїй очерк. — М.: Типогр. Вальде, 1911. — С. 1, 8. 2 Проблеми теории государства и права. — М.: Проспект, 1999. — С 63—70. 62 ГЛАВА З характеристики суспільних ознак держави. У цій частині українська юридична наука поділяє загальнолюдське розуміння держави. Досить природно виглядає більш широке визначення держави, а саме, як особливої організації публічної влади одного класу, блоку класових сил, соціальної групи, всього народу, що має спеціальний апарат управління та примусу, є офіційним представником суспільства і забезпечує його інтеграцію. Державний апарат, проте, відокремлений від суспільства і не збігається з ним, у певній ситуації є антиподом суспільству, що може породжувати серйозні протиріччя між суспільством і владою. У інших обставинах суспільство є системою, у яку державний апарат вписується досить природно, діє адекватно суспільним потребам й інтересам. Це суспільство вважається сильним громадянським суспільством, а держава — правовою. На жаль, прикладів такої взаємодії ще небагато. В наведених визначеннях увага звертається на таку важливу якість держави як її загальносоціальна визначеність, що, безумовно, робить їх більш змістовними і точними: керівництво й інтеграція суспільства у першому визначенні і забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства — у другому. Те, що багато років у визначеннях держави цей її якісний момент був відсутній, а наголос робився лише на класовому характері держави (що не зовсім вірно, оскільки була збіднілою істинна цінність держави та її природа), сутність і соціальне призначення характеризувалися однобічно і, з наукової точки зору, перекручувалися. Аналізуючи попереднє визначення держави, не можна не висловити заперечень проти визначень, у яких відсутня така її якісна ознака, як наявність апарату управління і примусу. Як би не хотілося мати гуманну державу, що відповідає інтересам усіх, вона не може існувати без апарату управління і примусу, без цієї іманентної якості державної влади. Баланс між управлінням і примусом у тій чи іншій державі може бути різним. У певних історичних умовах посилюється елемент керівництва, управління без активного використання примусових ресурсів, у інших — навпаки. 63 СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ § 2. Ознаки держави Держава — це суверенна політико-територіальна організація публічної влади, певних соціальних сил ( класів, груп, всього народу ), що має апарат управління і примусу, робить свої веління загальнообов'язковими та вирішує як класові, так і загальносоціальні завдання. Держава має ряд ознак, що властиві їй як особливій організації політичної влади1. Порівняно з первісним суспільством держава є організацією територіальною, тобто її характеризує поділ населення за територіальними одиницями, організованими місцями проживання людей. Поділ праці, поява деякої її спеціалізації (землеробство, скотарство, ремісництво, торгівля) — об'єктивно порушували кровноспоріднені зв'язки людей. Необхіднішими, більш вигідними стають територіальні одиниці, на яких могли оселитися і жити ремісники, майстри, де можна було будувати житло, захищатися від ворогів тощо. Така територіальна організація роз'єднала родоплемінну общину. Цією організацією й стала держава, яка керувала вже не просто територією (територія була і до появи держави), а територіальними утвореннями, створюючи у них органи влади і управління. Так формувалася існуюча досі субординація державної системи органів влади. Наступною важливою ознакою держави є наявність публічної влади. Для того, щоб можна було здійснювати управління, керівництво чи підкорення, потрібні соціальні органи влади, які захищають і охороняють інтереси тих, хто має владу. І такі органи були створені — це армія (озброєні загони людей), поліція, суди, чиновники (особи, наділені владними функціями, тобто повноваженнями управляти, наказувати, вимагати тощо). Названі органи влади і чиновники, що до них входили, солдати, поліцейські, судді тощо представляли відокремлену від суспільства публічну владу. Наявність публічної влади, тобто влади, відокремленої від суспільства, є ознакою, що характеризує державу як політичну організацію влади. Держава стає інструментом, за допомогою якого здійснюється панування одного класу, 1 Комаров С.А. Общая теория государства и права. — СПб.: Питер, 2004. — С. 31—33. 64 |
Схожі:
|
Тематичне планування з геометрії для 11 класу Академічний рівень |
Календарно-тематичне планування в 11 класі (Академічний рівень) за... |
|
Уроки розвитку мовлення* Академічний рівень / Укладачі: М. Г. Жулинський, Г. Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р. В. Мовчан, Н. В. Левчик, М.... |
10-11 класи Рівень стандарту, академічний рівень України, досягнення належного рівня сформованості вміння прилучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей, культури,... |
|
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з геометрії (академічний рівень) на 201... Систематизувати та узагальнити матеріал курсу планіметрії за темою «Трикутники і коло» |
Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-125 від 13 лютого 2005р.) ЕЗО Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг- ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»,... |
|
IV. КОНФЛІКТИ Урок 7 Б59 Усі уроки до курсу «Людина і світ». 11 клас. Стандартний, академічний та профільний рівні. — X. Вид група «Основа», 2011. — 301... |
Конкурс проводився у номінаціях «Академічний вокал» Києві відбувся Всеукраїнський фестиваль-конкурс музичного мистецтва «Київський колорит», засновником якого виступила Національна... |
|
III. СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ Б59 Усі уроки до курсу «Людина і світ». 11 клас. Стандартний, академічний та профільний рівні. — X. Вид група «Основа», 2011. — 301... |
Фронтальні види контрольних робіт Суспільно-гуманітарний напрям (історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям (профіль – іноземна філологія); художньо-естетичний... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua