|
|
Скачати 8.97 Mb.
|
|
ГЛАВА 1 вості. Але для повного засвоєння навчального курсу теорії держави і права слід ширше і глибше ознайомитись з тим, що саме, у якому обсязі, для чого і як досліджує ця наука, проаналізувати характерні риси суспільних явищ, які вона опановує, їх відмінність від соціальних категорій, що досліджуються іншими науками. Кожна наука має свої об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт — це ті явища, котрі вивчаються наукою, предмет — те, що цікавить дану науку в конкретному об'єкті. «...Пізнання — це шлях, який веде від об'єкта до предмета, від первинних (чуттєвих, емпіричних) знань про право і державу до теоретичного, науково-юридичного (понятійно-правового) знання про ці об'єкти»1. Загальним об'єктом досліджень для суспільствознавчих наук є суспільство, суспільні процеси, суспільні відносини, суспільне життя, становище і роль особи у суспільстві, суспільна свідомість. Юридична наука, яка належить до системи суспільствознавчих наук, має своїм предметом державу і право, державно-правові явища, правовий статус людини та громадянина у державі і суспільстві тощо. У свою чергу, теорія держави і права, яка входить до загальної системи юридичних наук, має свій предмет досліджень. Це такі явища суспільного життя, як держава і право, загальні та специфічні закономірності їх виникнення, розвитку і функціонування, сутність та прояви їх у різних державно-правових системах, системи об'єктивних і суб'єктивних прав, у тому числі система природних прав людини, правова культура тощо. Як і будь-яка наука, що вивчає суспільство, комплекс людської діяльності у ньому, теорія держави і права має своїм завданням вироблення та систематизацію об'єктивних знань про соціальну дійсність, у першу чергу про державу і право, які, на думку сучасних дослідників, займають чи не найважливіше місце у суспільному житті, а в уявленнях багатьох мислителів минулого, навіть, ототожнювались із суспільством. Теоретичне осмислення суспільних явищ неможливе без ретельного дослідження закономірностей їх 1 Проблеми общей теории права и государства. — М.: НОРМА, 2002. — С. 10. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК_ 17 виникнення, функціонування і розвитку. Якщо дослідити закономірність як поняття, то вбачається, що вона насамперед втілює зв'язки між явищами і процесами, які відбуваються в об'єктивному світі і мають певні ознаки. Це такі зв'язки, як: зв'язки взаємодії, тобто причинно-наслідкової залежності одних явищ або процесів від інших; зв'язки об'єктивні, тобто такі, що існують незалежно від волі і свідомості людей; зв'язки необхідні, тобто неминучі, такі, які не можуть не виникати (скажімо при економічному пануванні у суспільному виробництві певної людської спільноти вони неодмінно пануватимуть і у політичному спектрі життя суспільства); зв'язки загальні, поширені у різних народів, країнах, у різні епохи й характеризують певні явища або процеси з огляду на їх суттєві, головні риси; зв'язки усталені, тобто такі, що наявні невизначено довгий час, не можуть зникати і руйнуватися під впливом інших явищ або процесів, з якими вони так чи інакше пов'язані, певною мірою взаємодіють. У структурі універсальних зв'язків, які мають вказані вище ознаки, для теорії держави і права важливі не всі їх риси, а лише ті, що пояснюють властивості цих інститутів як особливих (специфічних) явищ суспільного життя, котрі досліджуються у цілому. Без розуміння специфічних закономірностей, властивих державі і праву, як єдиній системі, неможливо скласти не тільки цілісне уявлення про державно-правове життя суспільства, а й достатньо глибоко дослідити окремі правові чи державні явища. Тому вивчення цих специфічних закономірностей є неодмінним завданням загальної теорії держави і права. Вони, з одного боку, є загальними, оскільки характерні для держави і права як цілісних суспільних явищ, а, з іншого — специфічними стосовно загальних закономірностей суспільства у цілому. Слід зазначити, що у даному разі поняття «специфічне» відображає властиву лише цьому явищу якісну визначеність, його відмінності від інших явищ. Ці відмінності можна вважати певною мірою внутрішніми закономірностями для держави і права. При цьому вони можуть бути спільними, якщо притаманні одночасно державі та праву, і специфічними, коли характерні тільки для держави або лише для права. 18 ГЛАВА 1 До предмета теорії держави і права належить вивчення також загальних закономірностей суспільства у такій мірі, у якій вони впливають на розвиток держави і права. Встановивши такі закономірності, особи можуть згідно з ними будувати свої відносини, вдосконалювати відповідні державно-правові системи на науковій основі. Досліджувані теорією держави і права загальні специфічні закономірності у цілому поширюються і на їх структурні частини та напрями, слугують теоретичною основою їх пізнання. Це насамперед такі закономірності, як: виникнення, історичного розвитку та сучасного функціонування держави і права; єдності й відповідності типу держави і права, переходу їх від одного типу до іншого; поєднання у сутності держави і права загальнолюдських категорій з класовими та іншими засадами; співвідношення типу та форми держави і права; формування і функціонування механізму діяльності держави і системи права; правотворчої і правоза-стосовчої діяльності; співвідношення норми права і право-відношення; межі правового регулювання у суспільстві, розвитку демократії, законності і правопорядку; формування демократичної, соціальної, правової держави. Якщо найзагальніше систематизувати такі закономірності, то побачимо, що вони можуть поділятися на: закономірності виникнення держави і права, які дозволяють з'ясувати, чому і на якій стадії розвитку людства з'являються держава і право; закономірності функціонування, що розкривають, як і у який спосіб діють складові елементи державно-правового механізму, як вони впливають на інші соціальні явища; і, нарешті, закономірності розвитку держави і права, покликані визначати, чому і у якому напрямі змінюються ці явища1. У процесі і внаслідок дослідження загальних специфічних закономірностей теорія держави і права розробляє методологічні засади наукового пізнання держави, права та інших державно-правових явищ, розкриває взаємозв'язок держави, права, інших сфер життя суспільства та людини. Крім закономірностей, теорія держави і права досліджує значне коло питань, які мають вагоме значення для всіх 1 Теория государства и права. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — С. 10. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 19 юридичних наук, формулює основні теоретичні поняття або категорії1 юриспруденції, такі як: сутність, тип, форми, функції, структура та механізм дії держави і права, правова система, норми права та їх джерела, галузі й інститути права, суб'єктивне право і юридичний обов'язок, правове регулювання, правовідносини, правосвідомість, правова культура, природні та інші права і свободи людини та громадянина, їх законодавче визначення, додержання і захист. Дуже важливим є саме сучасне розуміння цих явищ і процесів, еволюції та співвідношення сучасних державних і правових систем; визначення загальних характеристик сучасних по-літико-правових доктрин. Окрім суто реальних державно-правових відносин, процесів, явищ та категорій, до предмета теорії держави і права належать також уявлення людей щодо цього, а саме та частина суспільної свідомості, яка пов'язана з державою і правом, ними опосередковується. Причому теорія держави і права орієнтується не тільки на правосвідомість суспільства у цілому, а й на групову, індивідуальну, професійну правосвідомість посадових осіб, представників влади, юристів-практиків, правознавців з їх державно-правовими уявленнями, політико-правовою орієнтацією, свідомістю, психологією, ідеологією. У процесі розвитку науки зазнає змін і перетворень її предмет, адже саме життя висуває нові об'єкти пізнання та ліквідує те, що віджило. Традиційна проблематика будь-якої науки, у тому числі держави і права, поповнюється новими напрямами досліджень, пов'язаних зі сферою інших галузей наукового знання. Практика свідчить: інтеграція, злиття, об'єднання різних наук у комплексному дослідженні відповідних об'єктів означає прогрес науки. Слід зазначити, що розширення предмета теорії держави і права у розумних, виправданих державно-правовою дійсністю межах, не «розмиває» його, а значно збагачує та зміцнює. Таке твердження узгоджується з відомим поло- 1 Категоріями називаються найбільш загальні поняття. В них віддзеркалюється державно-правова дійсність, міститься теоретично узагальнена за змістом і коротка за формою викладу відповідь на питання, чим є те або інше державно-правове явище, що характеризує державу і право у цілому. 20 _ ГЛАВА 1 женням про те, що державу і право неможливо до кінця зрозуміти, виходячи тільки з них самих, що лише за межами предмета власне теорії держави і права (у сферах економіки, політики, суспільної свідомості тощо), «на стику» з предметами інших наук виявляються істинна сутність, призначення та роль держави і права у суспільстві1. У ході розвитку теорії держави і права елемент новизни тісно пов'язаний з елементом наступності. Тут нове, як і будь-де, виникає на основі попереднього як пізнавальна, більш глибока, змістовна та адекватна форма осягнення й розуміння держави і права. Але кожну новизну не можна сприймати без глибокого осмислення і, навіть, критичності. Так, у останні роки в друкованих засобах масової інформації, а також науковій літературі з приводу боротьби з тоталітаризмом спостерігались намагання принизити роль і значення держави у житті сучасного суспільства, висловлювались сумнівні ідеї про малопридатність самого поняття держави. У той час як світовий досвід стверджує, що держава — це такий соціально-політичний інститут, применшення значення якого негайно і негативно впливає на правопорядок у суспільстві, на правове життя, правовий простір. У сучасних умовах соціально-політичний розвиток усіх країн світу характеризується зростанням ролі держави і права у житті суспільства, посиленням єдності й упорядкованості їх функціонування, більш ефективним державно-правовим втручанням у різноманітні суспільні процеси. Соціальна практика існування як нашої країни, так і держав світу ставить перед правовою наукою, у першу чергу перед теорією держави і права, все нові і нові питання, що потребують глибокого осмислення та вирішення на підставі широких політичних узагальнень і досвіду практики. Особливе місце у дослідженнях фахівців теорії держави і права України повинно посідати вчення про українську державність, її історичні, національно-культурні корені і традиції, про сучасне та майбутнє української держави і права. У сьогоднішній перехідний період розвитку нашого суспільства від соціалістичної формації до нового демократич- 1 Див. доклад.: Теория права и государства. — М.: Новьій юрист, 1997. — С. 10—11. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ^ПРАВА В^ИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 21 ного устрою дуже важливо ґрунтовно і всебічно розібратись, у якій саме державі ми живемо, куди йдемо, яким правом користуємось. Всі ці питання нині, коли в Україні здійснюється політико-правова реформа, що покликана забезпечити перетворення нашої держави з президентсько-парламентської на більш демократичну і прийнятну для нашого суспільства парламентсько-президентську республіку, є вкрай актуальними. З огляду на це першочергово повинні бути досліджені: закономірності формування і розвитку державно-владного механізму та правове визначення функцій і повноважень останнього, підвищення його відповідальності в умовах утвердження парламентсько-президентської форми правління в Україні; подальші шляхи розвитку демократії, вдосконалення системи представницької влади і місцевого самоврядування, а також здійснення безпосереднього народовладдя; шляхи здійснення адміністративної реформи, покращання структури й дієвості роботи державного управлінського апарату в усіх його ланках і на всіх рівнях; подальше вдосконалення правової системи, підвищення її регулятивного впливу на суспільні відносини, розвиток прогресивних тенденцій у суспільному житті; поліпшення законотворчої діяльності, розроблення сучасних засад подальшої систематизації законодавства, практики його реалізації; гармонізація національної правової системи з прогресивними правовими системами країн Європи і світу; межі регулятивного впливу держави і права на суспільні процеси в умовах становлення та розвитку ринкових відносин і науково-технічних перетворень; аналіз проблеми реалізації законності та забезпечення належного правопорядку як невід'ємних засад нормального життя суспільства тощо. Вивчаючи об'єктивні закони суспільного розвитку стосовно держави і права, їх соціально-політичні цілі, теорія держави і права досліджує увесь механізм державно-правового регулювання суспільних відносин й тенденції його розвитку. Слід зазначити, що зв'язок держави і права із суспільними відносинами не такий вже простий. Взяти, на- 22 ГЛАВА 1 приклад, сферу економіки. Право не утворюється за принципом простого віддзеркалення економічних відносин, примітивного їх відображення. Ці відносини відображаються у свідомості політичних сил, що перебувають при владі, формують у них певні політичні і правові переконання, на підставі яких потім виробляється державна воля, висловлена як закон. Це ті закони, що розробляються й приймаються спеціально утвореними державними структурами за встановленою процедурою — парламентами, законодавчими зборами, конгресами тощо. Вони є нормативними законами. Вивчення їх появи, шляхів досягнення необхідної якості, проблем реалізації, тобто багатьох пов'язаних з ними питань — також предмет спеціальної уваги теорії держави і права. Окремі явища державно-правового життя: правовідносини, правопорушення тощо, що також мають свої специфічні закономірності розвитку і функціонування, вивчаються галузевими юридичними науками, але лише у певному аспекті, з точки зору характеристик, притаманних цим явищам у конкретних галузях державно-правового життя. Загальні ж закономірності даних явищ у цілому є предметом досліджень загальної теорії держави і права. Скажімо, теорія держави і права вивчає не кримінально-правові правопорушення і не цивільно-правові, бо цим займаються відповідні галузеві юридичні науки. Загальна ж теорія держави і права, спираючись на досягнення галузевих наук з цих питань, досліджує правопорушення у цілому, як соціально-правове явище, його природу, загальні закономірності виникнення та розвитку незалежно від конкретних форм і проявів даного явища у будь-якій галузі права1. Вивчення теорією держави і права найбільш суттєвих, провідних, визначальних закономірностей держави і права надає внутрішнього зв'язку та єдності усім відносно само стійним юридичним наукам, забезпечує цілісне теоретичне сприйняття всієї державно-правової дійсності. | Предмет науки «Теорія держави і права», як вже зазначалось, не лишається незмінним. Навпаки, він постійно розвивається. Тому ця наука повинна працювати на збільшен- ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 23 ня знань про свій предмет, розробляти систему наукових підходів до дослідження його розвитку в умовах об'єктивної реальності, бути спроможною швидко реагувати на всі зміни у сучасній динамічній державно-правовій дійсності. Оскільки предмет дослідження будь-якої науки є основою розуміння її суті, специфіки і призначення, його чітке визначення має бути одним з головних завдань, яке повинна виконати та чи інша наука. Що стосується безпосередньо предмета теорії держави і права, то він визначений у багатьох підручниках, посібниках, академічних курсах, монографічних та інших виданнях. Так, у названій вище статті «Загальна теорія держави і права» П. Рабіновича зазначається, що цю науку вирізняє серед інших своєрідність предмета, яким є державно-правові закономірності, тобто об'єктивний, необхідний, «суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими феноменами, який безпосередньо обумовлює якісну визначеність цих явищ, що виявляється в їх юридичних властивостях. Інакше кажучи, це такий зв'язок, який юридично опосередковує соціальну детермінованість, структуру, функціонування і розвиток, соціальну дієвість державно-правових явищ. Наявність специфічних державно-правових закономірностей об'єктивно виокремлює юриспруденцію у самостійну науку, а сукупність таких загальних закономірностей становить предмет загальної теорії держави і права»1. Підсумовуючи викладене у цьому розділі та враховуючи визначення предмета теорії держави і права в низці науково-монографічних та навчальних видань, можна дати наступне визначення: Предметом теорії держави і права є держава і право як специфічні суспільні явища, загальні закономірності їх виникнення, призначення і функціонування, їх сутність, типи, форми, функції, структура і механізм дії, взаємовідносини між собою та правовідносини з іншими суб'єктами суспільного життя, основні державно-правові категорії, спільні для всіх галузей юриспруденції, а також особливості державно-політичної і правової свідомості та правової культури. Фундаментальні проблеми, які покликана досліджувати 1 Теория государства и права. — Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. — С. 21. 1 Юридична енциклопедія: В 6 т. — К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 1999. — Т. 2. — С. 457. 24 ГЛАВА 1 теорія держави і права, мають величезне методологічне значення як для всієї юридичної науки, так і для правотворчої та правозастосовчої практики. § 3. Функціональне призначення теорії держави і права Знання предмета теорії держави і права дозволяє з'ясувати її функціональне призначення, функції останньої у загальній системі наук, особливо тих, які вивчають державу та право, адже функції науки в основному визначаються її предметом. Кожна з юридичних наук має свої специфічні функції залежно від значущості предмета дослідження. (Скажімо, є функції науки конституційного (державного) права чи функції криміналістики.) Головне призначення теорії держави і права полягає у пізнанні державно-правової дійсності та відповідних процесів, що відбуваються у суспільстві. Саме функції, які вона здійснює, визначають її роль і можливості при вивченні правового життя суспільства та кожного його члена, дослідженні основних напрямів розвитку і впливу юридичної науки на державно-правову дійсність. Як найбільш абстрактна наука теорія держави і права виконує особливі функції. Вона вивчає дійсність глибше порівняно з галузевими та іншими юридичними науками, внаслідок чого має можливість розробляти загальнотеоретичні принципи стосовно держави і права у цілому, які надають юридичній науці логічної цілісності. Теорія держави і права має досить широкий спектр дослідно-функціональних можливостей. У науковій і навчальній юридичній літературі називається різна кількість її функцій, не у всіх друкованих джерелах відповідні функції мають ідентичні назви. Функціональна роздробленість може пояснюватись множинністю явищ, які досліджуються. Але найважливіше місце посідають її основні функції. Як і кожна суспільна наука, теорія держави і права підходить до вивчення свого предмета, державно-правових інститутів та явищ як таких, якими вони є. Так, важливим її завданням є вивчення самого діючого права у аспекті його існування, з'ясування змісту чинних законів тощо. Таку ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 25 функцію називають констатаційною. Якщо ж треба не тільки пізнати, а й пояснити предмет, розкрити причини явищ і подій, наука виконує, крім констатаційної інтерпретаційну функцію. На рівні ж загальних закономірностей теорія держави і права покликана спочатку показати, що і як відбувається у сфері діяльності держави і права, а потім з'ясувати та пояснити, чому так відбувається. Це завдання онтологічної (гр. оп (опіоз) — суще, І0£08 — поняття, вчення, наука) функції. Вона поєднує констатаційну та інтерпретаційну функції. її суть полягає в об'єктивному розкритті існуючої реальності, поясненні її такою, якою вона є. Але перш, ніж давати соціально-політичну, юридичну, моральну або іншу оцінку державно-правовому явищу (скажімо, державній установі чи правовій нормі), слід зібрати необхідний матеріал, врахувати факти минулого та сучасного, провести їх наукову класифікацію і систематизацію, вивчити внутрішню структуру установи, її компетенцію, структуру законодавчого акта, формальні приписи правової норми тощо та пояснити їх саме такими, якими вони існують у об'єктивній дійсності. Не можна вивчити предмет з готовою оцінкою, взятою поза цим предметом. Така оцінка може бути суб'єктивною і, навіть, упередженою. А оцінка має складатись у процесі вивчення предмета, у такому разі пояснення його є неминучим, але суть у тому, щоб воно було правильним, науково обґрунтованим, щоб об'єктивне не підмінялося суб'єктивним. Тому і критерії оцінок мають бути такою ж мірою об'єктивними, як і сам предмет пізнання. Правильна кваліфікація явища, що вивчається, усуває випадковості в оцінці, у тому числі кон'юнктурного характеру. Пояснення явищ як таких, з точки зору їх сутності, властивостей і відносин з іншими явищами, є основною та визначальною функцією науки. Теорія держави і права не обмежується пізнанням і поясненням державно-правових явищ. У наш час, коли виникли нові політичні й соціально-економічні умови, зокрема умови ринкової економіки, наука відкриває нові закономірності у розвитку політико-правових відносин та інститутів. Ці закономірності, які виникли у процесі розвитку предмета науки, розкриваються за допомогою евристичної функції. Евристика — це мистецтво знаходження істини, нових відкриттів. 26 ГЛАВА 1 Відкриття ж закономірностей існування відповідних явищ — найважливіше завдання науки, а, отже, є однією з основних її функцій, без якої наука перестає бути наукою. Евристична та онтологічна функції тісно пов'язані з гносеологічною функцією теорії держави і права. Гносеологія (гр. £позео5 — знання, 1о£оз — вчення, наука) у філософії визначається як теорія пізнання. Теорія держави і права, досліджуючи онтологію державно-правових закономірностей, не може разом з тим не вивчати проблеми гносеології, тобто проблеми пізнання цих закономірностей. Тому державно-правова дійсність, яка становить предмет теорії держави і права, має досліджуватись у єдності онтологічного і гносеологічного аспектів. Виконуючи гносеологічну функцію, теорія держави і права виробляє теоретичні конструкції та методи, чим сприяє розвитку правового пізнання сутності, змісту та форм держави і права, а також інших, органічно пов'язаних з державою і правом, явищ і процесів. Поряд з юридичною онтологією і гносеологією, у єдності з ними виступає юридична аксіологія (гр. ахіоз — цінність, І0£08 — вчення, слово) — вчення про цінності, філософський аналіз природи цінностей. Внутрішня єдність цих філософських категорій у юриспруденції зумовлюється тим, що в їх основі лежить один і той же принцип формальної рівності, який розуміється і трактується як необхідна підвалина юридичної онтології (що є право?), гносеології (як пізнається право?) та аксіології (у чому цінність права?)1. Аксіологічна функція теорії держави і права спрямована на дослідження сфери сущого та ціннісного, категорій «закон» (позитивне право) і «держава» у всіх їх фактичних проявах та вимірах, в усьому їх реальному існуванні. Цінність закону (позитивного права) і держави згідно з юридичною аксіологією полягає у їх правовому значенні та змісті. «Ціль права як належного стосовно закону (позитивного права) і держави можна сформулювати у вигляді наступного ціннісно-правового імперативу: закон (позитивне право) і держава мають бути правовими. Правовий закон та правова держава — це, отже, правові цілі — цінності реального закону (позитивного права) і держави. 1 Проблеми общей теории права и государства. — М.: НОРМА, 2002. — С. 194. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 27 У цій аксіологічній площині таке співвідношення виражає ідею необхідності постійного вдосконалення таких, що практично склалися, та реально діючих форм позитивного права і держави, які як явища дійсності, що розвивається, поділяють її досягнення та недоліки і завжди далекі від ідеального стану. До того ж, у процесі історичного розвитку оновлюється, збагачується і конкретизується сам зміст правової повинності, увесь комплекс правових цілей-цінностей — вимог, яким повинні відповідати закони і держава»1. Останнім часом в умовах розвитку і суттєвого оновлення уявлень про права та свободи людини, їх значення і визначальну роль у процесі правової оцінки чинного законодавства, діяльність держави тощо аксіологічна функція теорії держави і права повинна досліджувати аспекти оновлення, поглиблення, збагачення, ускладнення та конкретизації державно-правових явищ у контексті нових історичних реалій, нових потреб, нових проблем і нових можливостей їх вирішення2. Важливу роль у пізнавальному арсеналі теорії держави і права відіграє методологічна функція. Узагальнюючи державно-правову практику, вона формулює ідеї і висновки, які мають принципове значення для юридичної науки та практики. Система методів пізнання, що розробляється теорією держави і права, творчо використовується галузевими та спеціальними юридичними науками, чим надається всій юридичній науці та її галузям рівень теоретичних узагальнень, логічна цілісність. Головне завдання теорії держави і права — з'ясувати істину для того, щоб змінювати на краще сучасну дійсність з урахуванням потреб суспільства, виходячи з об'єктивних критеріїв практики. Вивчаючи за допомогою методологічної функції загальні закономірності динаміки державно-правових явищ, встановлюючи тенденції та визначаючи прогнози розвитку держави і права, теорія держави і права дає конкретні, раціональні, практичні висновки та рекомендації. Саме так можна виконати основний девіз науки: « Слугу - 1 Проблеми общей теории права и государства. — М.: НОРМА, 2002. — С. 198. 2 Там само. 28 ГЛАВА! вати тільки істині і нічому іншому». Важливу роль щодо цього відіграють методи (методологія) теорії держави і права, які вона застосовує при проведенні своїх досліджень, розробленні висновків, рекомендацій, прогнозів. Виконуючи методологічну функцію, теорія держави і права виступає стосовно всіх інших юридичних наук як наука методологічна, визначальна, але про це йтиметься у наступному розділі даного курсу. Одним з основних завдань теорії держави і права, як і всієї юридичної науки, а, отже, її функцією є розроблення з урахуванням вимог часу та об'єктивних потреб дійсності принципів реформування як держави і права у цілому, так і окремих їх установ та інститутів, що здійснюється на основі виявлених закономірностей суспільного розвитку, а також визначення перспективних шляхів розвитку держави і права, державного апарату та законодавства. Цю функцію у юридичній літературі називають політичною або політико-управлінською («політика» у перекладі з грецької — мистецтво управляти державою»). У державі і праві концентруються усе політичне життя, класові і національні відносини та інтереси, питання внутрішньої та зовнішньої політики країни. Вони завжди були і будуть фокусом політичної боротьби, гострих політичних дискусій. Державна влада є вінцем політики. Кому належить ця влада, той по суті шляхом державного управління вирішує всі справи країни. Теорія держави і права через політичну функцію покликана відігравати важливу роль у формуванні наукових засад внутрішньої і зовнішньої державно-правової політики, забезпечувати науковість державотворення і правотворення. Визначаючи перспективу розвитку держави і права, розробляючи засоби та методи перетворення державно-правових інститутів, практичного функціонування державного апарату, застосування норм права, зміцнення законності і правопорядку, теорія держави і права виконує практично-організаторську функцію або, як її ще називають у деяких наукових джерелах, — практично-прикладну1. До практично-організаторської функції належить розроблення структури, системи та методів діяльності правотвор- 1 Проблеми теории государства и права. — М.: Юрид. лит., 1987. — С. 8. ТЕОРІЯ ДЕРЖ^^ІТР^ВА^В а^ЕМуОРИДИЧНИХ НАУК 29 чих, адміністративних, правоохоронних, судових й інших державних органів, а також розробка способів правового регулювання і практичного застосування правових норм, реалізації їх у діяльності людей, організацій та зазначених органів. У полі зору цієї функції мають бути проблеми розвитку законодавства, роз'яснення законодавчих, а також інших політико-правових рішень, раціоналізації організаційних, юридико-технічних засобів, підвищення правової культури населення. У зв'язку з теоретико-правовим спрямуванням та завданнями теорії держави і права її зміст є у наукових узагальненнях, поняттях, з яких складаються гіпотези, теорії, концепції. До них належать також сформульовані на основі наукових узагальнень пропозиції і рекомендації, звернені до компетентних правотворчих та правозастосовчих органів, державних і громадських установ та організацій і окремих громадян. Теорія держави і права, як і будь-яка суспільствознавча наука, виконує ідеологічну функцію. Вона базується на самій суті теоретичного мислення, реалізує себе як необхідна творча субстанція у прогресивних процесах творення державно-правового життя та впливає на суспільне життя і поведінку людей не тільки через державно-правові постулати, структури та інститути, а й безпосередньо як ідеологічний чинник, як ідея для керівництва до дії, у тому числі у справі додержання, виконання і застосування правових норм та принципів. Ідеологія — це система основоположних ідей, понять, поглядів, у відповідності з якими формуються світогляд і життєва позиція особи, соціальних груп, всього суспільства. Без базових інтегруючих ідеологічних настанов і мотивів ні особа, ні держава, ні суспільство існувати не можуть. Отже, не випадково гострі кризові періоди у суспільному житті, як правило, супроводжуються втратою ідеологічних орієнтирів, бездуховністю і розбратом. Справляючи ідеологічний вплив на громадську та індивідуальну правосвідомість, теорія держави і права таким чином впливає на ідеологічний стан суспільства та його структуру, а також на правове регулювання суспільного життя у цілому. Теорія держави і зо ГЛАВА 1 права, як і будь-яка наука, має визначати майбутнє тих явищ, які досліджує у відповідності із закономірностями їх розвитку. Нею висуваються гіпотези про подальший розвиток держави і права, істинність яких завжди перевіряється практикою. У зв'язку з цим теорія держави і права має виконувати прогностичну функцію (гр. рго£позІ8 — знання наперед, передбачення). її мета — виявлення проблем, які повинні вирішуватись, та визначення можливих шляхів їх розв'язання на підставі розроблених критеріїв для досягнення бажаного результату. Наукове прогнозування дозволяє виробити наукові передбачення щодо майбутнього розвитку держави і права, без чого теорія держави і права не може ефективно розвиватися та виконувати свою визначальну роль у пізнанні державно-правової дійсності. Здійснюючи прогностичну функцію, теорія має можливість і повинна давати наукові прогнози, допомагаючи органам державної влади у виробленні ефективної державно-правової політики, вдосконаленні законодавства, адміністративної і судової практики. Органи державної влади повинні використовувати результати досліджень юридичної науки для поліпшення своєї діяльності, запроваджувати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації правознавців у практику. Теорія держави і права як наука не стоїть на місці, а постійно розвивається, вдосконалюється, збагачується, зростають також функціональні можливості останньої стосовно виконання нею як безпосередньої дослідної діяльності, так і організуючої, загальнометодологічної ролі у правознавстві. Разом з тим у наш складний, дуже проблематичний перехідний період від тоталітарної до демократичної форми державно-правової дійсності вона ще не завжди може випереджати події. § 4. Теорія держави і права в системі юридичних наук, її значення Стан і значення теорії держави і права у системі юридичних наук визначається, перш за все, предметом її досліджень і функціями, які вона виконує. На відміну від галузевих юридичних наук, теорія держави і права, як вже зазначалося, ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 31 вивчає не будь-яку галузь юриспруденції, або якийсь її напрям, або історію державно-правового життя, а загальні і специфічні закономірності розвитку держави і права у цілому, її дослідження не тільки поширюються на сучасну окрему, конкретну країну, в якій безпосередньо здійснюється дослідний процес, а й охоплюють вивчення держави і права різних країн, суспільно-економічних формацій, всіх галузей та напрямів державно-правової дійсності. Поряд із закономірностями їх розвитку вона визначає також основні ознаки та суттєві характерні риси. Для того щоб з'ясувати місце та роль теорії держави і права у системі юридичних наук, треба, перш за все, уявити цю систему. Крім теоретико-правової та історико-правової наук, до неї входять так звані галузеві (спеціальні) юридичні науки, які вивчають окремі сфери, сторони, елементи державно-правової дійсності. Комплекс цих наук умовно поділяється на основні групи (напрями, розділи, цикли). їх кількість залежить від критеріїв поділу системи на групи на підставі з'ясування специфіки дисциплін та їх об'єдну-вальних ознак. При цьому іноді мають місце суб'єктивізм або недостатнє теоретичне опрацювання зазначених питань. Частіше за все визначають три такі групи:
Деякі дослідники є прихильниками чотириступеневої системи:
32 ГЛАВА 1 тіШУ^^^^ІЇЇІІїМ^І0!?!™1 юридичних наук 33 судова психіатрія, судова статистика, судова бухгалтерія тощо. Є поділ системи юридичної науки на сім основних груп, серед яких: історико-юридичні, державно-правові, господарсько-правові, цивільно-правові, кримінально-правові, процесуально-правові, міжнародно-правові науки. В окремих підручниках з теорії держави і права система державно-правової науки визначається класифікатором юридичних наук, яка затверджена ВАК України. Слід зазначити, що ніяка деталізація чи інтеграція у системі юридичних наук не має можливості адекватно віддзеркалити динамічну картину сучасного правового життя, котрому властиве як виділення нових наукових напрямів, так і становлення нових галузей, підгалузей, інших комплексних утворень та водночас зникнення зі змінами у суспільному житті певних напрямів галузевих наук. Так, останнім часом виникли науки з таких галузей права, як: космічне, атомне, інформаційне. Перехід до ринкових відносин обумовив розвиток в Україні наук комерційного, підприємницького, біржового права. У нашому житті з'явилося чимало нових явищ у сфері економічних відносин, що регулюються правовими нормами (наприклад, іпотека, застава, траст, комерціалізація, приватизація), а також нових суб'єктів права — акціонерні товариства, комерційні структури тощо. Ці нові правові явища не можуть не привернути увагу правознавців-теоре-тиків щодо їх теоретичного осмислення, з'ясування місця і ролі у нашій правовій дійсності, вирішення певних загальнотеоретичних проблем, пов'язаних з виникненням і функціонуванням нових юридичних інститутів. Виступаючи стосовно галузевих і спеціальних юридичних наук як узагальнююча і спрямовуюча наука, теорія держави і права потрібна також для розроблення спеціальних, достатньо вузьких проблем, які стоять перед цими науками. Вона синтезує і систематизує висновки галузевих знань, включаючи їх до арсеналу власних наукових ідей. Однак це не означає, що висновки теорії обмежуються сукупністю вказаних ідей. У той час, як галузеві юридичні науки акцентують увагу на сучасній державно-правовій практиці, на чинному праві, то дослідження теорії держави і права аж ніяк не обмежені у просторі і часі. Тому здійснювана нею інте- грація даних всіх юридичних наук сприяє їх взаємозбагаченню, а загальна картина державно-правової дійсності стає правильнішою і цілісною. Разом з тим вирішення багатьох проблем юридичної практики, реформування суспільних відносин, забезпечення законності дій різних суб'єктів права, вдосконалення механізму правового регулювання одержують адекватне, об'єктивне наукове обґрунтування. Слід зазначити, що кожна галузева юридична наука містить відображення виникнення, розвитку, змісту, сучасної ролі і перспектив подальшого поступу відповідної галузі права у певній площині суспільних відносин. А теорія держави і права, досліджуючи право у цілому, у взаємозв'язках всіх його галузей та інститутів, дає відповідь на головні питання, що стосуються виникнення, розвитку, змісту, сутності і ролі права взагалі. Внаслідок цього галузеві юридичні науки, спираючись на висновки теорії держави і права, одержують сприятливі можливості для правильного розуміння матеріалу, який становить їх предмет. З іншого боку, здобутки у дослідженні галузей та інститутів права дають теорії держави і права конкретний матеріал для широких узагальнень та поглиблення змісту тих або інших загальних понять і уявлень. Таким чином відбувається взаємозбагачення теорії держави і права та галузевих юридичних наук, а правильне розуміння загальнотеоретичних проблем посилює творчі можливості дослідників, які працюють у сфері галузевих юридичних наук. Наведене вище переконливо свідчить, що теорію держави і права не можна ототожнювати із системою галузевих юридичних наук або «розчленовувати» її у цій системі. Одночасно не слід розглядати її як певний вступ до галузевих юридичних наук, як таку собі загальну частину кожної з них, хоча теорія держави і права достатньо тісно з ними пов'язана. Функції теорії держави і права не можна також зводити до узагальнення досягнень галузевих юридичних наук чи до рішень тих або інших загальних завдань стосовно будь-якої кількості цих наук. Всі галузі юридичної науки, за винятком теорії держави і права, вивчають певні явища, окремі інститути єдиної системи держави і права, вони виступають як окремі юридичні науки. їх призначення полягає у вичленуванні із сис- 2. Теорія держави і права 34 |
|
Тематичне планування з геометрії для 11 класу Академічний рівень |
Календарно-тематичне планування в 11 класі (Академічний рівень) за... |
|
Уроки розвитку мовлення* Академічний рівень / Укладачі: М. Г. Жулинський, Г. Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р. В. Мовчан, Н. В. Левчик, М.... |
10-11 класи Рівень стандарту, академічний рівень України, досягнення належного рівня сформованості вміння прилучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей, культури,... |
|
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з геометрії (академічний рівень) на 201... Систематизувати та узагальнити матеріал курсу планіметрії за темою «Трикутники і коло» |
Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-125 від 13 лютого 2005р.) ЕЗО Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг- ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»,... |
|
IV. КОНФЛІКТИ Урок 7 Б59 Усі уроки до курсу «Людина і світ». 11 клас. Стандартний, академічний та профільний рівні. — X. Вид група «Основа», 2011. — 301... |
Конкурс проводився у номінаціях «Академічний вокал» Києві відбувся Всеукраїнський фестиваль-конкурс музичного мистецтва «Київський колорит», засновником якого виступила Національна... |
|
III. СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ Б59 Усі уроки до курсу «Людина і світ». 11 клас. Стандартний, академічний та профільний рівні. — X. Вид група «Основа», 2011. — 301... |
Фронтальні види контрольних робіт Суспільно-гуманітарний напрям (історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям (профіль – іноземна філологія); художньо-естетичний... |