|
|
Скачати 8.33 Mb.
|
СУБ'ЄКТНІСТЬ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУГуманізація навчально-виховного процесу, його зорієнтованість на особистість, створення оптимальних умов для її розвитку, самовизначення та самореалізації - основа освітньої моделі нашого ліцею. Першочерговим завданням є розвиток творчої відповідальної особистості, активного громадянина. Тому особливої актуальності набуває питання активізації внутрішніх потенцій ліцеїстів, залучення їх до співтворчості з педагогом та ровесниками, розвиток ліцеїстів як суб'єктів освітньої діяльності, ініціативних, з належним рівнем мотивації, рефлексії та саморегуляції. Що ж таке суб'єкт діяльності, суб'єкт розвитку? Видатні психологи К.О.Абульханова, А.В.Брушлинський, розробляючи суб'єктно-діяльнісний підхід у напрямку більш конкретного визначення категорії суб'єкта психічної діяльності, вважають, що суб'єкт - це таке утворення, яке інтегрує внутрішній світ, забезпечує цілісність психічного життя. А.В. Брушлинський дає таке визначення суб'єкта: "Людина як суб'єкт - це вища системна цілісність усіх його складних якостей, передусім психічних процесів, властивостей і станів, його свідомості і несвідомого. Така цілісність формується в ході історичного та індивідуального розвитку". Б.Г.Ананьєв розробив концепцію людини як суб'єкта пізнання, праці, спілкування у співвідношенні з поняттями "індивід", "особистість", "індивідуальність", розглядаючи останнє як вищий рівень розвитку суб'єктної активності, наслідок того, що "високий коефіцієнт екстеріоризації, активності діяльності дозволяє людині будувати себе зсередини як замкнену саморегулюючу систему". У Г.С.Костюка ми знаходимо положення про те, що "об'єктивні обставини впливають на учня через внутрішні суб'єктні умови, через його діяльність". На думку Костюка, на етапі підліткового віку "особистість виступає як суб'єкт власного розвитку, який свідомо обирає свій подальший життєвий шлях. Особистість починає дедалі більше працювати над собою, створювати себе результатами власної діяльності". Визначаючи сутність та закономірності розвитку саморегуляції у підлітків, М.Й.Боришевський пов'язує її із здатністю усвідомити себе суб'єктом і зайняти позицію суб'єкта. Боришевський виділяє серед функцій саморегуляції функції "суб'єктного впливу", тобто впливу на власні психічні процеси і стани з метою їх оптимізації. Ст. 46 Саморозвиток психіки, в який детермінантою включається її суб'єктність, дозволяє порушити питання про мотиваційні та операційні механізми цієї активності, про реальність існування потреби в психічному саморозвитку, яка з віком чимраз більше усвідомлюється й скеровує відповідну активність індивіда стимулювати пошук необхідних засобів, критеріїв оцінки психічного саморозвитку. Суб'єкт психічної активності здатний цілеспрямовано забезпечувати структурно-функціональну цілісність своєї психіки та її розвиток, ефективне використання психічного потенціалу в різних видах діяльності й проявах активності. Основою, яка визначає саме суб'єктний характер цієї активності, є рівень власне психічної діяльності - свідомої, перетворювальної, цілеспрямованої, усвідомленої. На цьому рівні діють відповідні мотиви та суб'єктні механізми. Запропонований підхід зумовлює необхідність поряд із навчальними, виховними цілями ставити за самостійну мету психічний розвиток особистості, забезпечувати умови для розвитку суб'єктних механізмів психічної активності, усвідомленого використання учнями цих механізмів як у діяльності, так і в напрямку саморозвитку. З огляду на це, важливе місце серед завдань освітнього процесу ліцею посідають: • заохочення підлітків бути суб'єктами своєї психічної активності, управляти своїм психічним життям, забезпечувати його цілісність, гармонійність, одержувати задоволення від реалізації смисложиттєвих цілей; • сприяння тому, щоб підлітки були активними особистостями, докладали особистих зусиль для розвитку своїх психологічних якостей, реалізації свого потенціалу й досягнення того, що визначається смислом життя. Педагогічний колектив орієнтується на розвиток у підлітків властивостей зрілого суб'єкта, суб'єкта своєї життєдіяльності, заохочує підлітків до самоактуалізації, самовизначення, самоствердження. Прагнення до самовизначення, самореалізації, самоствердження - одна з найважливіших потреб людини, умова її психічного розвитку. Уявлення про себе, своє "Я" неминуче породжує потребу в реалізації своїх можливостей, своїх здібностей. Самовизначення особистості нерозривно пов'язане з самореалізацією, а далі і з самоствердженням. На високому рівні розвитку особистість зіставляє свої дії й здійснює свою потребу в самоствердженні, керуючись своїми ціннісними орієнтаціями та цілями. Потреба в самовизна- Ст. 47 ченні, самореалізації, самоствердженні є однією з важливих складових самоактивності людини й детермінантою її поведінки. Самовизначення є вибором особистістю шляху розвитку своїх взаємин із суспільством із комплексу ймовірних альтернатив. У ситуаціях самовизначення особистість не лише має можливість вибору, вона поставлена перед необхідністю вироблення й реалізації своєї власної думки, оцінки навколишнього. В подібних ситуаціях особистість, вибираючи, самовизначається, реалізує в практичній діяльності, в спілкуванні потенціал своїх ставлень, впливаючи на хід подій, стаючи Суб'єктом свого життя. Оволодіваючи самим процесом самовизначення, свідомо визначаючи свій життєвий шлях, особистість не лише стає суб'єктом власної життєдіяльності, вона творить саму себе, перебудовує свій внутрішній світ, стає суб'єктом саморозвитку, самореалізації, самовиховання, виявляє свою активність. Рівень розвитку активності як суб'єктного потенціалу особистості ми вважаємо важливим параметром у професійному спрямуванні ліцеїстів. Відомо, що активність людини визначається за такими параметрами: • сфери життєдіяльності, • види діяльності, що через них ці сфери конкретизуються й організуються; • рівні саморегуляції, за якими особистість регулює свою активність у будь-якій зі сфер у процесі життєдіяльності. Названими сферами є: фізична (активність, спрямована на забезпечення життєдіяльності організму в реальних умовах існування), сфера пізнання (активність має на меті розширення та збагачення свого індивідуального досвіду), соціальна (активність передбачає забезпечення життєдіяльності особистості в умовах соціуму), духовна (активність спрямована на задоволення потреби в самореалізації - життя в просторі культури). У професійному спрямуванні беремо до уваги характер активності, що полягає в здатності підлітка долати критичні ситуації в різних сферах життєдіяльності: стресостійкість (фізична сфера), толерантність до фрустрацій (соціальна сфери), здатність конструктивно розв'язувати пізнавальні та перцептивні конфлікти (пізнавальна сфера), здатність творчо долати кризи (духовна сфера). На рівні операційних показників ці характеристики описуються через працездатність (здатність зберігати стабільність організму в кри- Ст. 48 тичних обставинах), когнітивну складність (здатність розв'язувати пізнавальні та перцептивні конфлікти), здатність сприймати та розуміти іншу людину, складність предметної перцепції (стратегія та здатність презентації себе світові та світу для себе). Наступна група параметрів стосується потенціалу успішності виконання предметної діяльності. Логіка визначення параметрів ґрунтується на підході В.М.Русалова до темпераменту як системи формування поведінкових тенденцій: емоційна стійкість, предметний темп, предметна ергічність, соціальна пластичність та соціальна емоційність. Третя група параметрів характеризує ступінь усвідомлення самоконтролю в ситуаціях напруженої діяльності. До них відносимо втомлюваність (показник енергетичного потенціалу організму, його здатність до напруженої діяльності), продуктивність уваги, параметри когнітивного простору. Надзвичайно важливого значення в процесі професійного спрямування учнів ми надаємо інтелектуальній активності особистості, зокрема таким її показникам, як особливість організації індивідуального пізнавального досвіду (рівень сформованості понятійних структур, тип репрезентації подій, своєрідність індивідуальної бази знань), інтелектуальна ефективність, індивідуальна своєрідність інтелектуальної діяльності, креативність. Основними критеріями рівня інтелектуального розвитку виступають при цьому міра різноманітності та складності понятійно-смислової сфери свідомості (високий рівень сформованості понятійних структур, переважання категоріально-об'єктивованої "картини світу", здатність установлювати складні смислові зв'язки між поняттями) та міра вияву компенсаторних стильових характеристик (гнучкості, рефлексивності та ін.) Дослідження свідчать, що діти з високим рівнем інтелектуальної активності зазвичай мають більш високий рівень емоційної стабільності, соціального інтелекту. Це підтверджує положення про роль інтелекту як важливого фактора адаптації особистості. Інтелект зберігає своє адаптаційне значення і в умовах пристосування до нових економічних умов, до суперечностей і змін сучасного життя. Інтелект сприяє конструктивному перетворенню, вдосконаленню навколишнього світу, а з іншого боку спрямовується на внутрішній світ особистості й безпосередньо організовує його адаптацію, реабілітацію в цих умовах. У процесі професійного спрямування учнів, окрім діагностики інтелектуальної активності, ми діагностуємо соціальний інтелект підлітків. Це зумовлено тим, що і економісту-менеджеру, і філологу, і Ст. 49 юристу не меншою мірою, ніж аналітичність мислення, потрібен і соціальний інтелект. Професійна діяльність економіста, юриста, філолога, політолога передбачає вміння ефективної соціальної взаємодії: розуміти та правильно інтерпретувати почуття інших людей, ставити себе на місце інших, створювати завдяки засобам спілкування атмосферу, яка найбільше сприяє успіху. При цьому першочергове значення надається сприйнятливості почуттів інших людей. Без цього неможливо створити відповідний клімат у колективі, який сприятиме успіху як окремого колективу, підприємства, так і держави в цілому. Ми використовуємо такі методи дослідження соціального інтелекту, як ділова гра з включенням до її сценарію конфліктних ситуацій, проективне інтерв'ю. Суттєвим етапом у динаміці саморозвитку ліцеїста як суб'єкта психічної активності ми вважаємо рефлексію, що спирається на порівняння та самоаналіз внутрішнього світу. Рефлексія є структурним компонентом самосвідомості в її суб'єктному виразі. За її безпосередньої участі створюється внутрішня картина світу. Процес рефлексивного усвідомлення себе в різних площинах життєдіяльності поглиблює суб'єктну активність підлітка стосовно самого себе. Внаслідок цього формується "Я"- концепція як інтегральний результат особистісного саморозвитку. Завдяки рефлексивному "Я" розвивається здатність виробляти й змінювати ставлення до себе, переоцінювати й змінювати свій досвід, вміння подивитися на себе очима інших. У рефлексивному "Я" втілюється відчуття власних станів, переживань, вчинків, єдності минулого, сьогодення та майбутнього. Особливості рефлексивного "Я" значною мірою визначають спрямованість та якість усвідомленого саморозвитку ліцеїста. Кристалізують цей процес переживання життєвих подій, заглиблення у смисли та вибір особистісних смислів життя. Саме особистісні смисли формують спрямованість саморозвитку. Поглиблені роздуми щодо смислів життя надають молодій людині можливість рефлексувати на більш високому рівні, ніж переживання порівняння себе з іншими, групою, й відкривають шлях до процесу особистісної смислотворчості, до виявів творчої індивідуальності в саморозвитку. У комплексі проблем самоактивності особистості суттєва роль належить проблемам самосвідомості, самореалізації та саморегуляції поведінки, їхніх джерел, генезису, питанням самовиховання. Ст. 50 У тому, як особистість уявляє своє "Я", відбивається її міра усвідомлення себе. Функціонально самосвідомість - це самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе й саморегуляція. Лише глибоко пізнавши себе, підліток може зрозуміти складний і суперечливий характер свого внутрішнього та зовнішнього життя, конструктивно розв'язувати проблеми адекватним для його "Я" способом, краще будувати стосунки з іншими, розуміти й прощати їхні слабкості, стати справжнім творчим суб'єктом своєї життєтворчості. Саме тому одним із завдань педагогічного колективу ліцею є пошук шляхів та методів розкриття потаємно-глибинних пластів людської істоти, активізація її вищого "Я", наближення людини до її справжньої сутності. Ми широко використовуємо в роботі з підлітками психологічні вправи з елементами гештальтпсихології, психодрами, які полегшують процес самопізнання й інтроспекції, допомагають учням бачити себе, чути своє глибинне єство, відповідати власній природі, повернутися до себе, долаючи все випадкове, несправжнє, поверхове, шукати справжній шлях до себе. Важливою часткою самопізнання є самовизначення, що виступає усвідомленим актом вияву й утвердження власної позиції в проблемних ситуаціях. Не менш важливу роль відіграє самоствердження, що виявляється в прагненні високої оцінки та самооцінки своєї особистості й пов'язаної з ними поведінки. Самовизначення та самоствердження посідають (особливо в підлітковому віці) важливе місце в структурі особистісних потреб. Зважаючи на це, найсуттєвішим для успішного особистісного розвитку ліцеїстів ми вважаємо вияв сильних сторін - з тим, щоб саме на сильних сторонах будувались індивідуальні програми розвитку учнів, система взаємин з ними, адже лише за таких умов особистість може відчувати себе успішною, повною мірою реалізувати свої здібності, самоактуалізуватися. Самоактуалізації підлітків у ліцеї надається особливе значення, тому що вона включає, крім вільного самовираження, самоповагу, почуття незалежності, позитивне самосприйняття, яке визначається почуттям власної цінності та значущості, достатньою впевненістю в позитивних взаєминах з іншими людьми і цим самим забезпечує успішність соціальної, психологічної та фізичної адаптації підлітків у навколишньому світі. Самоактуалізація розуміється нами як прагнення до нової й неперервної реалізації своїх особистісних можливостей, як віра Ст. 51 в свої сили та вміння бути самим собою, як спонтанне й щире самовираження. Механізм самоактуалізації відбиває не тільки вільне і спонтанне самовираження суб'єкта, а й його внутрішню активність, здатність до зусилля, ініціативність, спрямовану на самомобілізацію та максимальне розкриття своїх унікальних творчих потенцій. Самоактуалізація включає відкриття власного "ідеального Я", самоповагу, почуття незалежності, зняття внутрішніх бар'єрів, розуміння та безумовне прийняття своїх реальних, справжніх переживань та їх спонтанне й щире вираження. Звичайно, велике значення має те, в яких умовах розвивається особистість, адже відомо, що самоактуалізуватися, позитивно сприймати себе підліток може лише в атмосфері довіри, доброзичливості, поваги, надання самостійності, права вибору, уваги до його інтересів, потреб, прийняття його індивідуальних особливостей. Саме тому важливим завданням педагогічного колективу є психологізація освітнього процесу. Психологічна лабораторія разом з адміністрацією бере участь в оцінці можливостей упровадження нових технологій навчання й виховання, педагогічних інновацій, здійснює психологічний аналіз діяльності викладачів-предметників, досліджуючи стратегії педагогічного впливу, специфіку розроблення програм для здібних та обдарованих учнів, реалізацію індивідуального підходу, забезпечення умов для самореалізації та самовдосконалення кожної особистості. Оптимізації освітнього процесу сприяє психологічна просвіта педагогів. Вона здійснюється різними методами, у різних формах. Інколи це психологічні читання, інколи - тренінги умінь (наприклад, як розвинути впевненість у собі або як попереджати й вирішувати конфлікти), інколи - навчально-практичні семінари, котрі містять і міні-лекцію, і активні методи навчання (мозкові атаки, рольові ігри, розв'язання важких ситуацій, роботу в парах, малих групах і т. ін.), котрі, з одного боку, дають можливість використати досвід педагогів, врахувати їхні індивідуальні стилі, з іншого - створити комфортну обстановку, яка сприяє взаємодії, заохочує до відкритості, вільного вияву думок і почуттів. На педагогічних нарадах, практичних заняттях розглядаються різноманітні теми, але особливе місце серед них посідають ті, що стосуються учіння, шляхів розвитку суб'єктної активності учнів. Учіння, на нашу думку, великою мірою зумовлюється використанням інтерактивних освітніх технологій, які забезпечують включення учня в освітній процес, забезпечують його позицію суб'єкта, активного учасника цього процесу. Ст. 52 Серед рекомендованих і найкраще сприйнятих педагогами - різноманітні види кооперативної технології: • групова дискусія - коли навчаються через вербальну взаємодію з іншими учнями; • тестування як навчання - коли навчаються з результатів оцінки та зворотного зв'язку інших учнів; • взаємонавчання рівних - коли навчаються, докладаючи заздалегідь спланованих зусиль, спрямованих на те, щоб навчати рівних собі й навчатися від них, навчаючи інших; • рольові ігри - соціодрама чи гра за сценарієм з виконанням ролей; • групова динаміка - коли навчаються через взаємодію групового процесу; • проектний метод - коли навчаються, опрацьовуючи та реалізуючи індивідуальні й групові проекти; • метод спроб і помилок - коли навчаються з неформального досвіду та дослідницької діяльності. Важливою особливістю інтерактивних технологій є встановлення позитивних міжперсональних взаємин. Це, передовсім: • довіра - важливо, щоб учні бачили в педагогові людину, на яку можна покластися, послідовну в своїх діях і небайдужу до їхнього благополуччя; • відкритість: бажано - щоб учитель вмів і хотів поділяти з іншими свої почуття, відчуття та турботи, бо вони мають безпосередній зв'язок із процесом групової взаємодопомоги; • ясність - передбачається засвоєння таких специфічних навичок, як уміння описувати свої почуття, вміння перевірити адекватність свого безпосереднього сприйняття, а також чутливість до вербальної й невербальної комунікації; • вміння поставити себе на місце іншого - спроможність зрозуміти погляд іншої людини, включити її почуття та ймовірні реакції в різні ситуації й події, водночас зберігаючи відчуття своєї власної ідентичності; лише тоді вчитель зможе об'єктивно допомогти учневі прояснити й зрозуміти природу його почуттів і поведінки; • зворотний зв'язок - надання конкретної, неоцінюючої, актуальної інформації учням про їхню поведінку; • ефективний зворотний зв'язок - найтонший аспект стосунків взаємодопомоги; • розуміння та сприйнятливість - вміння активно вислухати іншого, показати розуміння, яке не обов'язково означає прийняття. Важливим тут є парафраз. Ст. 53 Пропонуємо вчителям правила для вчителя Карла Роджерса, визначені ним у книжці "Свобода навчатися": • учитель створює загальну атмосферу довіри й доброзичливості в групі; • учитель визначає та з'ясовує індивідуальні цілі, оскільки важливими є як особисті цілі-завдання учнів, так і цілі-завдання предмету; • учитель з'ясовує інтереси учнів і пристосовується до них - робить свій курс "їхнім курсом"; • учитель допомагає учням актуалізувати мотивацію навчання; • учитель застосовує різноманітні навчальні прийоми, щоб надати уроку розмаїття й підлаштувати під різні навчальні стилі учнів; • учитель сприймає інтелектуальний зміст і емоційний настрій, наділяючи обидва однаковими ступенями значущості; • учитель робить учнів активними учасниками настільки, наскільки це можливо, адже учні запам'ятають те, що вони робили, значно краще від того, що чули чи бачили (дискусії, дебати, ситуаційні вправи тощо); • тільки-но встановлюється позитивна групова атмосфера, вчитель стає учасником освітнього процесу; • вчитель ототожнює себе з групою, він нічого не нав'язує й не вимагає. Включення підлітків в освітню діяльність вимагає від них прийняття на себе певної відповідальності за кінцеві результати, а також переживання спроможності відповідати за власні дії, вчинки. В умовах сьогодення, коли в освіті виробляються нові підходи до оцінки знань, проблема відповідальності щораз набуває все більшої значущості й позначається на ставленні підлітка до себе як до суб'єкта учіння. Розвитку ліцеїстів як суб'єктів учіння сприяють нетрадиційні форми оцінювання (на індивідуальних чи групових зустрічах заохочуємо педагогів оцінювати не лише рівень знань наприкінці курсу, а й отримувати зворотний зв'язок від учнів). На початку курсу: сподівання, інтереси, потреби, використання ними вивченого; досвід - який досвід, знання, ресурси принесли вони з собою; їхні побоювання та тривоги; наявний рівень їхніх вмінь та компетенції з певної теми. Протягом курсу: Чи успішно виконують вони завдання? Ст. 54 Чи подобається їм курс? Чи досягли вони своїх особистих (позанавчальних) цілей, наприклад, соціалізації? Чи групі добре працювати разом? Чи задовільним є темп подачі, організації та викладу матеріалу? Наприкінці вивчення курсу: Чи досягнуті цілі - завдання? Чи були досягнуті індивідуальні цілі? Якої думки учні про курс? Чи було їхнє навчання корисним для них? Наскільки ефективними були методи викладання? Які тренінги/курси будуть необхідні в майбутньому? Беручи до уваги психологічну сутність активності особистості, слід зазначити, що самоактивність є необхідною умовою забезпечення зворотного зв'язку в освітньому процесі, завдяки якому педагоги отримують інформацію стосовно характеру зустрічних дій ліцеїстів і на цій основі уточнюють, коригують алгоритм керування навчально-виховним процесом. Самоактивність - це вияв мотивації участі, мотивації самостійного, ініціативного включення учня в освітню діяльність. Радимо використовувати такі форми зворотного зв'язку, які заохочують дискусії й коментарі, пропонуємо використовувати також і "неформальні методи, наприклад, спостереження за виразом обличчя, позою учнів, за тим, що вони говорять, які запитання ставлять". Вчителі ліцею практикують: - Сфокусоване слухання. Вибирається тема, яку клас нещодавно вивчав. Встановлюється ліміт часу, ліміт на кількість запитань. Учні складають список важливих, ключових слів з даної теми. Список зачитується учнями. Учні мають можливість у разі потреби зробити доповнення або скоротити список. - Цілеспрямоване перефразування. Учнів просять перефразувати урок для певної специфічної аудиторії та мети в межах визначеної кількості сторінок або усних хвилин. - Однохвилинна письмова робота. Учитель зупиняє урок на кілька хвилин раніше і ставить одне або два запитання, наприклад: "Що для вас є найважливішим із того, що ви довідалися на уроці?" Або: "На яке питання ви не отримали відповіді?" - ПРЗКЗ: |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО... Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО для розвитку освітніх процесів України // Засоби і технології... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
Закон України «Про страхування» Халілова Л. Е. Методичний посібник: «Страхування в України»». /Под ред. Е. Е. Добржанской, Н. В. Николаєвої : – с. 29 |
Нікітін, П. Г. Хоменко НОТАРІАТ В УКРАЇНІ Навчальний посібник (2-е... Я. М. Шевченко, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України |
|
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
|
МІЖНАРОДНІ ОСВІТНІ ПРОЕКТИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОПОЖНОСТІ... Доцент, кандидат економічних наук І. В. Тараненко, Дніпропетровський університет економіки та права, м. Дніпропетровськ, Україна |
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ СЛАБОЗОРИХ ДОШКІЛЬНИКІВ Анотація. В статті висвітлюється особистісно-зорієнтовані інноваційні освітні технології у роботі зі слабозорими дошкільниками |