|
|
Скачати 1.38 Mb.
|
|
Л а б о р а т о р н а р о б о т а № 6 ВИРОБНИЦТВО КОНДИТЕРСЬКИХ МАС ДРАГЛЕПОДІБНОЇ СТРУКТУРИ Мета роботи: вивчити відмінні риси кондитерських мас драглеподібної структури, процес приготування мармеладу на різних драглеутворювачах, оволодіти методиками визначення органолептичних, фізико-хімічних та реологічних властивостей готового мармеладу. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні: Знати: характеристику драглеподібних кондитерських мас, технологію виробництва желейного мармеладу на різних драглеутворювачах, методику визначення масової частки сухих, редукуючих речовин, кислотності мармеладу, міцності желейних драглів. Уміти: приготувати желейний мармелад на агарі, пектині, визначити масову частку сухих, редукуючих речовин, кислотність мармеладу, оцінити міцність желейних драглів. Загальні положення Кондитерські вироби драглеподібної структури готують з мас (розчинів чи суспензій), які містять драглеутворювач. Кондитерські маси, здатні до драглеутворення, залежно від застосованої драглеутворюючої сировини розподіляються на три основні групи: 1) які виготовляються із застосуванням як драглеутворювача пектиновмі-сних фруктових пюре: яблучного пюре - для виготовлення яблучного мармеладу, абрикосового і сливового в суміші з яблучним для виготовлення патів і фруктово-желейних корпусів цукерок; 2) які виготовляються з додаванням драглеутворювачів: агару агароїду, агару з фурцелярії. пектину - для отримання желейного мармеладу і деяких корпусів цукерок; 3) які виготовляються із застосуванням драглеутворювачів, звичайно агару, одночасно з пектиновмісним яблучним пюре. До таких виробів відносяться: пастила, зефір, тришаровий мармелад і деякі інші сорти мармеладу і цукерок. Особливістю мармеладу є драглеподібна структура певної міцності. Драглеутворення може йти за рахунок пектинових речовин, які містяться в пюре (фруктово-ягідний мармелад), або за рахунок драглеутворювачів - агару, агароїду, фурцеларану, пектину та ін. (желейний мармелад). При виробництві фруктового мармеладу практичною нормою кислоти вважається 0,8 % (у перерахунку на яблучну) при вмісті пектину хорошої якості в увареній мармеладній масі 0,8... 1,0 % і концентрації цукру 65...70 %. В рецептуру желейного мармелад; входять драглеутворювач, цукор, патока, смакові та ароматичні речовини. На відміну від яблучного, желейний мармелад готується з високим вмістом патоки для запобігання помутніння із-за зацукровування. Для утворення досить міцних драглів в рецептуру повинно входити агару - 0,8...1 %, або 1..1,5 % пектину, або близько 3 % агароїду, також 50...60 % цукру, 20...25 % патоки. Приємний кислий смак надає 1...1,5 % харчової кислоти. В желейному мармеладі, виготовленому з використанням агару, кислота відіграє роль лише смакової речовини, а в мармеладі, виготовленому з використанням пектину, кислота, крім того, відіграє важливу роль в драглеутворенні, як і у фруктово-ягідних видах мармеладу. Пектин здатний утворювати драглі у водних розчинах тільки у присутності цукру та кислоти. Драглі необхідної міцності містять при вмісті у них желюючого пектину 1 %, цукру близько 60 % та 1 % кислоти. Чим вища якість пектину і більший його вміст, тим більше необхідно додати цукру для утворення драглів. Процес одержання желейного мармеладу складається з таких стадій: підготовка сировини, одержання желейної маси., формування, вистоювання, сушіння та пакування. Драглеутворювачі готують наступним чином. Агар порціями не більше ніж 4 кг вміщують у бязеві мішечки й промивають у проточній холодній воді температурою 10...25 °С. При цьому відбувається набухання агару і маса його збільшується в 4...6 разів. Тривалість процесу знаходиться в межах 1..3 год і залежить від температури води, розміру частин і якості, забарвлення агару. Желейну масу одержують шляхом уварювання цукрового, цукро-патокового або цукро-інвертного сиропу, який містить драглеутворювач. При використанні різних драглеутворювачів сироп готують по різному. Агар у цукровому розчині розчиняється значно важче, ніж у воді. Тому набухлий агар спочатку розчиняють у воді, а потім додають цукор і патоку, яку частіше додають в кінці уварювання або після нього. Агароїд, у зв'язку із кращою розчинністю в порівнянні з агаром, додають в набухлому стані після розчинення цукру. Після повного розчинення агароїду додають розчин патоки. Драглеутворювачі, які одержують із водоростей (агар, агароїд, фурцеларан), легко гідролізуються під впливом високої температури в кислому середовищі. Наслідком цього є втрата драглеутворюючої здатності. При введенні лактату, завдяки його буферним властивостям, сповільнюється гідроліз агароїду під впливом кислотності патоки та введеної під час обробки харчової кислоти, а також значно понижується температура драглеутворювання. Сироп уварюють до вмісту сухих речовин 73...74 масових часток відсотка при використанні агару і до 70...72 масових часток відсотка при застосуванні агароїду та пектину. Вміст сухих речовин визначають рефрактометром. Масу, зварену на агарі, охолоджують до 50...60 °С, масу, виготовлену на агароїді, охолоджують до 74…78 °С, а масу, одержану на пектині - до 76...80 °С. Такі температури при обробці мас, виготовлених із різним драглеутворю-вачем, обумовлені різними температурами їх драглеутворення. Так, температура у желейних мас з агаром значно нижча, ніж у мас з ага-роїдом і пектином. Тривалість драгління для желейних мас, виготовлених з використанням різних драглеутворювачів, різна. Для мас на агарі вона складає 40...90 хвилин, на агароїді - 8...10 хвилин, на пектині - 8... 18 хвилин. Формовий мармелад після вибирання з форм обсипають цукром і подають на сушіння. Устаткування, прилади, матеріали Електрична плитка, термометр, ФЕК, рН-метр, цукор, патока, лимонна кислота, агар, агароїд, пектин, розчин гідрокарбонату натрію, децинормальний розчин гідрооксиду натрію, фенолфталеїн, рефрактометр, електронні технічні ваги, лужний розчин фериціаніду, метиленовий синій, стандартний розчин ін-вертного цукру (стандартний розчин глюкози), робочий стандартний розчин ін-вертного цукру (робочий стандартний розчин глюкози), лабораторний посуд. Опис методики досліджень 1. Приготування желейного мармеладу на агарі Мармелад готують за рецептурою желейного мармеладу для сорту "Желейний формовий на 200 г цукру-піску. Замочують агар в холодній водопровідній воді. Пластинчастий агар замочують на 2...3 год, порошкоподібний - на 1 год. З цією метою застосовують фарфорову чашку, в яку поміщають наважку агару і 30-кратну кількість води до маси наважки. Таблиця 6.1 - Рецептура мармеладу «Желейного формового» на агарі
Після набрякання агар розчиняють. Для повного його розчинення необхідна точна кількість води: вона складає 60 % від маси завантаженого цукру, тобто в наших умовах 120 см3 Якщо для набухання було взято меншу кількість води, то кількість води, якої не вистачає, вливають при розчиненні агару. Розчинений проводять при нагріванні і безперервному перемішуванні. Після повного розчинення агару розчин переносять у ківш і додають цукор-пІсок. Цукор-пісок розчинюють при нагріванні і після повного його розчинення додають патоку. Уварювання проводять до температури 107—108 °С, контролюючи масову частку сухих речовин в агаро-цукрово-латоковому сиропі, яка в кінці уварювання повинна бути 72...73 %. Готову мармеладну масу швидко охолоджують до 60...65 °С, вносять кислоту, барвник і есенцію, перемішують і розливають для визначення міцності в керамічні форми для вистоювання. В процесі приготування маси контролюють тривалість уварювання маси, температуру уварювання і вміст сухих речовин по рефрактометру, температуру. Вистоювання мармеладу проводять в холодильнику з температурою 12...15°С протягом 1,5 год, після чого виймають вироби з форм і проводять оцінку структурно-механічних та фізико-хімічних показників якості готового мармеладу. 2. Приготувати желейний мармелад на пектині, визначити масову частку сухих і редукуючих речовин, міцність мармеладних драглів, провести органолептичну оцінку. Мармелад готують за рецептурою желейного мармеладу для сорту "Желейний формовий" на 200 г цукру-піску. В стакан зважують розрахований за рецептурою пектин і подвійну масу цукру до маси взятого пектину (цю масу цукру надалі віднімають від загальної маси цукру за рецептурою). Пектин добре перемішують з цукром в сухому вигляді. Потім в стакан тонким струменем при перемішуванні підливають 25-кратний об'єм води по відношенню до маси пектину, після чого залишають набрякати протягом 4 год в спокійному стані або при періодичному перемішуванні протягом 1 год. Таблиця 6.2 - Рецептура мармеладу «Желейного формового» на пектині
Після закінчення набрякання до суміші вносять останню за рецептурою масу цукру і 60-70 см3 води, суміш перемішують і ставлять на уварювання при безперервному перемішуванні. При вмісті сухих речовин 56-57 % (контролюють по рефрактометру) вносять рецептурну кількість лактату натрію і половину маси лимонної кислоти, далі продовжують уварювання до масової частки сухих речовин 68-70 %. Після закінчення варіння масу підкисляють частиною лимонної кислоти, що залишилася, додають есенцію, барвник, перемішують і відливають у фарфорові форми. Вистоювання в приміщенні лабораторії продовжують 15-20 хв. Після закінчення драглеутворення готовий мармелад вибирають з форм. Визначення якісних показників 1. Визначення кількості сухих речовин проводять за методикою, наведеною у лабораторній роботі № 4. 2. Визначення кислотності мармеладу проводять за методикою, наведеною у лабораторній роботі № 4. 3. Визначення кількості редукуючих речовин проводять за методикою, наведеною у лабораторній роботі № 4. 4. Міцність драглів оцінюється за показниками умовно-граничної напруги зсуву, яка визначається на пєнетрометрі АР-4/1, та розраховується за формулою П.А. Ребіндера. Як індентор для визначення пенетрації рекомендований конус з органічного скла з кутом при вершині 60°. 5. Органолептична оцінка. За органолептичними показниками мармелад повиен відповідати вимогам ДСТУ 4333:2004. Смак, запах, колір характерні для кожного найменування мармеладу, без сторонніх присмаку та запаху. Вигляд у розломі. Для фруктового мармеладу злом чистий, однорідний, допускаються одиничні дрібні нежорсткі вкраплення, для желейного на агарі -прозорий шар і склоподібний злом; для мармеладу на пектині, агароїді та агарі із фурцеллярії допускається напівпрозорий, ледь мутний шар, не склоподібний у зломі. Консистенція драглеподібна, для желейного на желатині, агароїді, агарі із фурцелярії допускається затяжна. Форма і зовнішній вигляд. Правильна з явним малюнком, не липкими контурами. Стан кірочки та зовнішньої поверхні Для фруктового фермового - дрібно-кристалічна, еластична з блиском, допускається ледь матова кірочка, для желейного - поверхня рівномірно обсипана дрібнокристалічним цукром. Порядок проведення роботи Відповідно до завдання студенти готують мармелад на різних драглеут-ворювачах та визначають його структурно-механічні властивості (міцність), фізико-хімічні показники - масову частку вологи, кількість редукуючих речовин, кислотність, проводять органолептичну оцінку отриманого мармеладу. Результати визначення показників якості мармеладу на різних драглеуг-ворювачах оформляють у вигляді таблиці 6.3. Результати дослідів міцності драглів, органолептичних та фізико-хімічних показників мармеладу наводять у вигляді табл. 6.3. Таблиця 6.3 - Порівняльна характеристика желейного мармеладу на різних драглеутворювачах
Оформлення звіту За результатами проведеної роботи студент повинен подати звіт, в якому відображена мета роботи, короткі дані про особливості драглеподібних кондитерських мас, технологію приготування мармеладу на різних драглеутво-рювачах, методики визначення міцнісних та фізико-хімічних властивостей мармеладу та його органолептичних показників якості. Питання для самоперевірки 1. Які відмінні особливості драглеподібних кондитерських мас, їх класифікація? 2. Які драглеутворювачі застосовують у виробництві мармеладу? 2. У чому полягає різниця драглеутворюючої здатності пектину і агару? 3. Як розрізняється підготовка різних драглеутворювачів? 4. Якими методами визначають масову частку вологи в мармеладі? 5. Яким методом визначають масову частку редукуючих речовин? 6. Яким методом контролюють міцність мармеладу і в чому суть методу? Література: [1, С. 218-231; 3, С. 185-216; 4, С. 140-157; 5, С. 165-175]. Л а б о р а т о р н а р о б о т а № 7 ВІДМІННОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ЦУКРОВОГО І ЗАТЯЖНОГО ПЕЧИВА Мета роботи: вивчити процес приготування цукрового та затяжного печива, дослідити та зробити порівняльну характеристику фізико-хімічних та органолептичних показників готових виробів. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні: Знати: технологію приготування затяжного та цукрового печива, методику визначення фізико-хімічних та органолептичних показників готових виробів. Вміти: розрахувати рецептуру печива, практично оцінити фізико-хімічні та органолептичні показники готових виробів, побудувати графіки емпіричної залежності. Загальні положення Борошняні кондитерські вироби мають високу калорійність і засвоюваність, відрізняються приємним смаком і привабливим зовнішнім виглядом. Залежно від технологічного процесу і сировини, яку використовують, борошняні кондитерські вироби підрозділяють на наступні групи: печиво, галети, крекер, пряники, кекси, тістечка, торти. У свою чергу, кожну групу виробів підрозділяють на підгрупи. Основним напівфабрикатом борошняних виробів є тісто. Кондитерське тісто відноситься до багатокомпонентних коагуляційних структур, пружно-в'язко-пластичні властивості яких проявляються по-різному залежно від рецептурного складу та співвідношення інгредієнтів і технологічних умов приготування тіста. Із пластично-в’язкого тіста, що добре приймає і зберігає форму, яку йому надають, виготовляють цукрові, здобні види виробів, пряники, тістечка й торти. Із пружно-еластичного тіста виробляють затяжне печиво, галети й крекери. Але такий розподіл на групи досить умовний, тому що властивості тіста з однієї групи також відрізняються між собою. Кожний з рецептурних інгредієнтів, які утворюють у комплексі складну систему тіста, відіграє специфічну роль у процесі тістоутворення. Але найбільше значення мають основні компоненти - пшеничне борошно, цукор і жир. Основні складові частини пшеничного борошна – білкові речовини й крохмаль, мають різну водопоглинальну здатність, що у значній мірі залежить від температури і хімічного складу рідкої фази, структури білка й фізичного стану крохмальних зерен. При виробництві печива використовують борошно із середньою або слабкою за якістю клейковиною, тому що застосування сильного борошна приводить до одержання виробів неправильної форми, із шорсткуватою поверхнею й низькою пористістю. Цукор і жир не тільки надають смак, але й мають важливе технологічне значення. Регулюючи масову частку цукру й жиру в рецептурі, одержують тісто з різними реологічними характеристиками. Цукрове тісто характеризується низькою вологістю і високим вмістом цукру. У рідкій фазі цукрового тіста вільна вода відсутня. У затяжному тісті, вологість якого майже в 1,5 рази вище цукрового і значно нижчий вміст цукру, більша частина вологи в рідкій фазі перебуває у вільному стані. Молекули води легше й швидше заповнюють внутрішньомолекулярний простір макромолекул білка і крохмалю, чим гідратовані молекули сахарози. Ці особливості в стані води визначають процес набрякання білків борошна, активність ферментативних процесів і структурно механічні властивості тіста. Поряд з рецептурою, вирішальний вплив на властивості тіста мають технологічні умови його замісу – вологість, температура й тривалість замісу. Для виготовлення цукрового тіста йде невелика кількість води, тому що наявність великого вмісту цукру обмежує набрякання колоїдів борошна і дозволяє одержати пластичне тісто при низькій вологості. Менший вміст цукру і більший вміст води забезпечує наявність вільної води в затяжному тісті, сприяє повнішому набряканню колоїдів борошна й одержанню пружно-еластичної структури тіста. Утворення тіста неможливе без перемішування основних компонентів сировини і, насамперед, борошна і води. Перемішування в початковій стадії сприяє гідратації частинок борошна, адсорбції молекул води на поверхні білкових молекул і зерен крохмалю. Перемішування прискорює розчинення кристалічної сировини, гідратацію молекул сахарози, сприяє частішим контактам частинок борошна і плівок води, набуханню колоїдів борошна, забезпечує однорідність тіста, одночасне протікання колоїдних і біохімічних процесів у всій масі тіста. Завдяки перемішуванню відбувається поступова дегідратація набряклих білкових міцел, що приводить до їх агрегації й утворення структурного білкового каркасу тіста. Таблиця 7.1 – Технологічні параметри замісу цукрового і затяжного тіста
Тривалість замісу буде залежати від тих факторів, які визначають протікання колоїдних процесів у тісті. До них відносяться: кількість і якість клейковини борошна, кількість вільної води, температура тіста, інтенсивність замісу. Чим більша кількість клейковини в борошні і краща її якість, тим триваліший заміс. Таке борошно відрізняється високою водопоглинальною здатністю і меншою швидкістю набухання. Чим більше в тісті вільної і гідратованої води, тим швидше при перемішуванні з борошном відбувається утворення тіста. Тривалість замісу в цьому випадку залежить від типу тіста і необхідних його фізичних властивостей. Для одержання пластичного цукрового тіста тривалість замісу скорочують до мінімуму, необхідного для рівномірного розподілу сировини й одержання зв'язаного тіста. Для одержання пружно-еластичного затяжного тіста тривалість замісу тіста збільшують у 3...5 разів. Таким чином, при замісі затяжного тіста, на відміну від цукрового, створюються сприятливі умови для повнішого набрякання білків борошна: невелика кількість цукру й жиру, тривалий заміс, наявність незв'язаної вологи, температура замісу, оптимальна для набрякання клейковини, що забезпечує пружно-еластичні властивості тіста. Для надання пластичних властивостей пружно-еластичному затяжному тісту, його піддають багаторазовій прокатці в напрямках, що чергуються з поворотом шару на 90. У процесі замісу й прокатки тісто піддається деформації зсуву й стиску. Для ліквідації внутрішніх напружень - релаксації, і підвищення пластичності, тісто після замісу піддають вилежуванню. Завдяки пружній післядії в шарі тіста після прокатки поступово зменшується пружна деформація, що переходить у пластичну, відбувається вирівнювання внутрішніх напружень, зниження в'язкості тіста. Під час вилежування тривають колоїдні, фізико-хімічні процеси, які почалися при замісі тіста та створюють його структуру і властивості, що позитивно впливає на якість виробів. Розрахунок кількості води, необхідної для замісу тіста, здійснюють за формулою Gв = (100·Gсв/(100–W) ) – Gн, (7.1) де: Gв – кількість води на один заміс, кг; Gсв – кількість сухих речовин сировини, кг; Gн – кількість сировини (без води, що додається,), кг; W – бажана вологість тіста, % (27 % для затяжного, 18,5 % – для цукрового тіста). Технологія виробництва печива на різних підприємствах має свої відмінні риси, але обов'язково передбачає наступні стадії – підготовку сировини, приготування емульсії, тіста, формування тістових заготовок, випікання, охолодження й пакування готових виробів. Емульсію готують з усієї сировини за винятком борошна та крохмалю. Спочатку добиваються отримання однорідної суміші і максимально можливого розчинення цукру, або цукрової пудри (для цукрового печива) у основній частці води температурою 40-45 С, потім вносять жир температурою 38-42 С та розчин хімічних розпушувачів у залишку води. Заміс тіста проводять у машині з Z-подібними робочими органами періодичної дії при технологічних параметрах, вказаних у табл. 7.2. Устаткування, прилади, матеріалиЕкспериментальна тістомісильна машина періодичної дії, лабораторна піч Р3-ХПЛ, прилад ВНДІХП-ВЧМ (конструкції К.Н.Чижової), технічні ваги, ексикатор, децинормальний розчин сірчаної кислоти, бромтимоловий синій, борошно, цукор, сіль, маргарин, сода, патока, інвертний сироп, есенція, лабораторний посуд. Опис методики дослідженьТісто замішують згідно рецептурі (табл. 7.2, 7.3) на емульсії в періодично діючій експериментальній тістомісильній машині з регулятором частоти обертання робочих органів, яка має водяну сорочку для забезпечення потрібної температури замісу. Таблиця 7.2 Рецептура затяжного печива «Волжська суміш»
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Українська традиційна кухня Словник Традиційна кухня Невеличкі булочки круглої форми з кислого тіста. Пекли їх у святкові дні чи в неділю найчастіше з пшеничного або гречано-пшеничного... |
Уроку. Оптична система ока. Лабораторна робота №1 «Визначення акомодації... УРОК № З. Оптична система ока. Лабораторна робота №1 «Визначення акомодації ока» |
|
Лабораторна робота №2 Дослідження властивостей термопластичних насичених... Дослідження властивостей термопластичних насичених та ненасичених полімерів на прикладі поліетилену та КАУЧУКУ |
Національний університет кораблебудування СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ТА ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ НА ХЛІБОПЕКАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ |
|
Лабораторна робота №3 Аналіз динамічних властивостей екстремальної... Мета: ознайомлення з особливостями принципу дії системи екстремального керування (СЕК). Зокрема вивчити принцип роботи СЕК з запам’ятовуванням... |
Систематизація та виокремлення властивостей грошових потоків та формування... Систематизовано та виокремлено властивості грошових потоків підприємства та сформовано сутність кожної із запропонованих властивостей... |
|
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного Невідома Україна. Нариси нашої історії. 13. ДОБА ВЕЛИКОГО СЛОВ’ЯНСЬКОГО РОЗСЕЛЕННЯ |
Надати визначення поняттям: якість продукції, якість послуг, якість управління, якість процесу Якість продукції — це сукупність її властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів... |
|
Призначення антен. Надати пояснення щодо оборотних властивостей антен. Класифікація антен Надати визначення лінійних та апертурних антен. Види полярізації ЕМХ в лінійних та апертурних антенах |
ЛЕКЦІЯ 7 ТЕМА: ПРИГОТУВАННЯ ОБРЯДОВИХ СТРАВ ТА ВИРОБІВ До Великодня готують більше страв, ніж до Різдва. Печуть паски з борошна тонкого помелу, фарбують крашанки, розма |