|
|
Скачати 2.37 Mb.
|
|
3. Конкурентоспроможність організації Продуктивність і конкурентоспроможність організації є мірилом того, як використовуються конкретні ресурси для своєчасного досягнення цілей, виражених через кількість і якість. Найбільш безпосередньо з продуктивністю пов'язані такі елементи організації, як технологія, проектування робіт і структура. Нинішня тенденція полягає в тому, що підвищення продуктивності забезпечують гнучкіші завдання і правила роботи. Саме так і повинні їх проектувати інженери з організації виробництва і спеціалісти з організації праці. Безпосередній вплив структури організації на продуктивність Здійснюється через відношення чисельності адмінуправлінського Персоналу до чисельності інших робітників. Велике значення для росту продуктивності мають конкретні особи - керівники, лідери. Так, вище керівництво хоч безпосередньо і не робить нічого для виготовлення продукції чи надання послуг, але визначає завдання фірми, перспективні цілі, вирішує питання про основні капіталовкладення, здійснює взаємозв'язок із зовнішнім середовищем: урядом, банками, засобами масової інформації, постачальниками, конкурентами. Керівники середньої ланки поставляють значну частину інформації, на основі якої вище керівництво приймає свої рішення, визначають цілі діяльності підрозділів, контролюють систему винагород. Керівники низової ланки безпосередньо взаємодіють з робітниками - це перша ланка в ланцюжку передачі ідей підвищення продуктивності праці. Щоб досягти успіху в підвищенні продуктивності, треба враховувати зростаючу конкуренцію та підвищення по службі, нові знання, нове мислення. Наприклад, продуктивність організації японської виробничої системи має такий вигляд (загальна схема): Як економічна категорія, менеджмент - форма підприємницької діяльності по керівництву людьми на ринку в найрізноманітніших конкретних ситуаціях. Аналіз факторів, що впливають на формування конкурентоспроможності продукції, а через неї і на господарсько-фінансову діяльність у різних типах с.-г. формувань (господарські товариства, кооперативи, приватні підприємства, фермерські (селянські) господарства) свідчить про те, що вона забезпечується розвитком видів діяльності за схемою: виробництво - переробка - зберігання - торгівля і підвищення рівня самостійності в цих питаннях внутрігосподарських структурних підрозділів. Щоб зробити конкуренцію рушійною силою розвитку с.-г. виробництва, необхідна наявність на ринку великої кількості незалежних товаровиробників, але досягнення оптимальних співвідношень між попитом і пропозицією на продукцію с.г., що може бути забезпечено лише за умови різкого зростання обсягів її виробництва. Необхідно враховувати також особливості методів цінової конкуренції, які випливають з нерівномірності попиту на продукцію аграрного сектору, відсутності масової міграції фінансових ресурсів у інші сфери виробництва, обмеженості можливостей, скорочення витрат виробництва. Конкурентоспроможність продукції характеризується: • споживчими властивостями;• затратами споживача;• кон'юктурою ринку реалізації товарів. Згідно з класифікацією розрізняють такі види:• конкурентоспроможність товару;• конкурентоспроможність підприємства;• конкурентоспроможність галузі; • конкурентоспроможність країни. Конкурентоспроможність товару - товар, що має кращі якісні, вартісні та кількісні показники поряд із найменшою ціною споживання та ефективну збутову стратегію задовольняти потреби споживачів щодо якості та асортименту за нижчою ціною. Конкурентоспроможність підприємства - здатність отримувати прибутки, достатні для розширеного відтворення виробництва, мотивацію праці та поліпшувати властивості товарів, які воно виробляє. Конкурентоспроможність галузі - здатність отримувати прибутки більші, ніж інші галузі країни на одиницю витрачених ресурсів. Конкурентоспроможність країни - можливість державні пропонувати ринку вироби дешевше, ніж інші країни, конкурувати за збільшення сегмента ринку та прибутку від реалізації. Оптимальна стратегія для конкретної операційної системні визначається її характеристиками. Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення. Підвищення якості продукції має економічне (збільшення кількості продукції, підвищення ефективності виробництва) і соціальне (більш повне задоволення потреб населення, зміцнення здоров'я людей, виховання сумлінного відношення до праці) значення. Якість продуктів харчування в значній мірі залежить від засобів виробництва, заготівників і переробників с.-г. продукції, транспортників, що доставляють її до споживача. Якість продукції залежить від якості роботи - це відбиток якості живої праці, рівня організації, майстерності, дисципліни. У підвищенні якості с.-г. продукції важливу роль відіграють стандарти. Стандарт - це еталон якогось виду продукції або роботи, з яким порівнюються інші зразки цього ж виду або роботи. Як нормативно-технічний документ, стандарт - це комплекс норм, вимог, запропонованих до об'єкта стандартизації. Стандарти відіграють важливу роль у підвищенні якості праці і продукції. Вони дозволяють використовувати землю, матеріальні та трудові ресурси, зміцнювати технологічну, виробничу і трудову дисципліну, змушують вишукувати внутрішні резерви, постійно підвищувати професійну майстерність, удосконалювати знання, впроваджувати досягнення науки та досвіду, дають можливість правильно оцінити трудовий внесок кожного колективу, працівника і заохотити їх. Система державної стандартизації передбачає наступні категорії стандартів: • ДСТ (державні стандарти) діють на рівні народного господарства країни; • ГСТ (галузеві стандарти) - це стандарти, встановлені для галузей. До об'єктів ГСТ відносяться види робіт і продукції, що мають внутрішньогалузеве застосування, якщо вони не охоплені ДСТ; • СТП (стандарти підприємства) - це стандарти, розроблювані на види робіт і продукції внутрішньогосподарського призначення. Вони розробляються фахівцями підприємств і складають основу системи управління якістю продукції. СТП конкретизують ДСТ і ГСТ, але не повинні знижувати їхні показники; •ТУ (технічні умови) розробляються на продукцію ще не охоплену ДСТ і ГСТ або коли їх потрібно доповнити. Мета створення запасів - створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів і забезпеченням необхідних безперервних поставок. Існують три основні типи запасів: • матеріалів, закуплених комплектуючих деталей вузлів, що витрачаються для створення буфера між обсягом закупок і обсягом їх споживання у виробництві; • незакінченого виробництва, що створюють певний буфер між послідовними виробничими операціями; • готової продукції, що є буфером між продуктивністю операційної системи і швидкістю продажу продукції. Керуючи будь-якими запасами, доводиться постійно приймати два рішення: • про формування замовлення на закупку чи виробництво товару для поповнення запасів; • про кількість чи обсяг замовлень. Суть системи управління запасами - складання спеціальних графіків, які дають змогу забезпечити подачу деталей, матеріалів, сировини, мастил на робочі місця саме тоді, коли в них виникає потреба не лише в межах підприємства, а й цілої групи технологічно пов'язаних виробників. Питання для самоконтролю знань
|
|
МАРКЕТИНГОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Маркетинговий менеджмент. Методичні вказівки для самостійної та індивідуальної роботи студентів ОКР «Магістр» спеціальності 050108... |
КОНТРОЛ І Н Г Контролінг: Навч посібник (для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання спеціальності 050. 201 "Менеджмент організацій")... |
|
РОБОЧА ПРОГРАМА З дисципліни “Англійська мова” Для спеціальності “Маркетинг” Факультет Робоча програма складена на основі типової програми для студентів немовних спеціальностей за фахом “Маркетинг” |
РОБОЧА ПРОГРАМА для студентів спеціальності 050201 „Менеджмент організацій” Рекламна діяльність: робоча програма для студентів спеціальності 050201 „Менеджмент організацій Укл.: О. В. Комаровський, Луганськ:... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент”... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А.... |
До уваги студентів-заочників I курсу центру післядипломної освіти... До уваги студентів-заочників I курсу центру післядипломної освіти та підвищення кваліфікації (ЦПО та ПК) спеціальності: 03050801... |
|
До уваги студентів-заочників I курсу центру післядипломної освіти... До уваги студентів-заочників I курсу центру післядипломної освіти та підвищення кваліфікації (ЦПО та ПК) спеціальності: 03050801... |
До уваги студентів-заочників IІ курсу центру післядипломної освіти... До уваги студентів-заочників IІ курсу центру післядипломної освіти та підвищення кваліфікації (ЦПО та ПК) спеціальності: 03050801... |
|
ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з курсу "Фінансовий менеджмент у банку"... Навчально-методичний комплекс з курсу "Фінансовий менеджмент у банку" для студентів V курсу фінансового факультету денної та заочної... |