Урок з використанням інсценізації та ІКТ

Перегляд презентації «Література рідного краю. Олекса Озірний».

Учні коротко у вигляді тез розповідають про життєвий та творчий шлях Олекси Озірного.

Автор поетичних збірок із промовистими назвами «Проща», «Козацький цвинтар», «Заплакані зорі» та «За кого померти?» народився в 1954 році в с. Вербівка Городищенського району на Черкащині в сільській родині.

Навчився читати рано — ще в чотири роки, і читав не тільки українською, а й російською мовами. «Першими книжками, - як згадує письменник, - пам'ятаю, були для мене «Читанка» і «Рассказы о Чапаеве». В першому класі вчитись мені було нудно і нецікаво...»

На «відмінно» закінчив школу і два вузи. Вчився легко і невимушена.

Отримавши фах психолога, Олекса Антонович працював у Звенигородській середній школі №3, згодом – на адміністративних посадах: начальником відділу райдержадміністрації, у відділі культури Черкаського міськвиконкому, заступником начальника Смілянської райдержадміністрації.

Поезія Озірного була розбуджена піснею його батьків, особливо ж мамою, простою сільською жінкою, виробленою тяжкою колгоспною працею, яка знала силу-силенну пісень, обрядів та звичаїв і всім цим живила романтичну синову душу.

Вдосконалював свої поетичні проби в літературному об'єднанні «Радосинь», на одному із занять якого ними подивував відомого поета Дмитра Чередниченка. Тож у передмові до першої книжки «Проща», яка побачила світ у 1995 році у видавництві Спілки письменників України той із радістю констатував: «Нарешті в Шевченковому краї з'явився могутній поет». Визнання таланту Озірного не забарилося: невдовзі він стає лауреатом літературної премії ім. В. Симоненка.

Для Олексія Антоновича творчість є «священною територією», на якій він ніколи не дозволить собі бути нечесним, писати з чужих спів і почуттів або на замовлення. В цьому плані для нього слугують прикладом Тарас Шевченко і Євген Маланюк. «Все інше, - каже письменник, - читайте в моїх віршах».
Читання та аналіз поезій О.Озірного. Даний етап уроку проводиться з використанням презентації «Олекса Озірний – письменник Черкащини, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії імені Василя Симоненка» або застосовуючи окремі відеофільми, у яких вміщено аудіозаписи поезій письменника, проілюстровані відеодобірками.

Робота над поезією «Лечу додому».

Перегляд відеофільму «Історія написання «Лечу додому», де родився, там і пригодився».

Перегляд відеофільму «Про рідний край, малу батьківщину».

Словникова робота.

Сіни – у давнину, вхідне приміщення у селянських хатах і невеликих міських будинках, яка з'єднує жиле приміщення з тамбуром, ґанком, рундуком або ділить будинок, хату на дві половини.

Заполоч – кольорові бавовняні нитки для вишивання.
Обмін враженнями від перегляду відеофільму.

Дослідницько-пошукова робота. Клас об’єднується в групи, кожна з яких опрацьовує одне із завдань.

Визначити

• 
  провідний мотив поезії.
  
• 
  основні образи твору (образ ліричного героя, його думки і почуття).
  
• 
  композицію твору (варто пам’ятати, що в ліричному творі сюжет відсутній, увага зосереджується на певному почутті, виділяють такі композиційні етапи почуття: а) вихідний момент у розвитку почуття; б) розвиток почуття; в) кульмінація(можлива); г) резюме або авторський висновок).
  

Орієнтовні відповіді:

• 
  Провідний мотив поезії. Любов до рідного краю, солодкі спогади про дитинство.
  
• 
  Основні образи твору. Ліричний герой – романтична особистість із загостреним почуттям прекрасного. Ця людина глибоко любить рідний край, його красу; свою матір, до якої лине за першої нагоди. Ліричний герой – у душі художник, бачить світ у кольорі; мислить образами – зоровими, слуховими, нюховими, смаковими.
  
• 
  Композиція твору (варто пам’ятати, що в ліричному творі сюжет відсутній, увага зосереджується на певному почутті, виділяють такі композиційні етапи почуття: а) вихідний момент у розвитку почуття; б) розвиток почуття; в) кульмінація(можлива); г) резюме або авторський висновок). Вихідним моментом у розвитку почуття є повернення ліричного героя додому, його захоплення красою природи. Почуття розвиваються, зустрівшись із такими знайомими з дитинства селами, дорогами, деревами. Кульмінацією є зустріч із матір’ю. Висновок відсутній, проте ми відчуваємо щастя ліричного героя.
  

Робота над поезією «Вишиванка».

• 
  Які народні символи вам відомі?
  
• 
  Що ви знаєте про вишиванку, її символіку?(Див. додаток 1)
  
• 
  Які почуття викликають думки про національну вишиту сорочку?
  

ВИШИВАНКА

Перегляд відеофільму «Рушник, вишиванка».
Дослідницько-пошукова робота.

Визначити

• 
  провідний мотив поезії.
  
• 
  основні образи твору (образ ліричного героя, його думки і почуття).
  
• 
  мовні засоби, що сприяють емоційному наснаженню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку).
  

Орієнтовні відповіді:

• 
  Провідний мотив поезії. Вишиванка – це доля ліричного героя, на якій вишито його минуле, сучасне й майбутнє.
  
• 
  Основні образи твору. Ліричний герой – людина, котра любить рідний край, звичаї, традиції, близьких та рідних людей. Пам’ятає минуле України, турбується про її майбутнє. Адже сам є часточкою своєї країни.
  
• 
  Мовні засоби, що сприяють емоційному наснаженню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку). Тропи: епітети: вишиванка біла, ніжні нитки, тонке полотно, рідна пісня, горобиний цвіт, легкі руки, світлі очі, ясний узор, в’юнка Вільшанка, народна пісня. Порівняння: руки шиють, ніби грають. Доля, як сорочка біла. Щоб Вільшанка не міліла, як народна пісня. Метафори: Ой, по рідній пісні Серце заболіло, Цвітом горобиним Замело вікно... Твої легкі руки Шиють, ніби грають, - Твої світлі очі — Доброту проллють. На яснім узорі Сам себе впізнаю. Літа за водою Швидко промайнуть. Виший мені долю, Як сорочку білу, Щоб вогонь калини В непогоду грів, Щоб в'юнка Вільшанка В серці не міліла. Риторичні фігури: звертання “сестро”. Використання інверсії.
  

Робота над поезією «Спаса».

• 
  Пригадайте відомості про християнське свято Спаса, Преображення Господнє (Див. додаток 2)
  
• 
  Чи доводилось бачити святкове богослужіння на Спаса, поділіться емоціями, враженнями.
  

СПАСА

Словникова робота.

Спомин – пам’ять, згадка.

Лампада – світильник, що використовується у християнському богослужінні.

Літургія – традиційна назва служби Божої у православній та греко-католицькій церквах, а точніше — богослужіння з приношенням Святих Дарів.

Пращур – далекий предок.

Переліг – земля, що ніколи не оброблялась; цілина.
Дослідницько-пошукова робота.

Визначити

• 
  композицію твору.
  
• 
  мовні засоби.
  
• 
  віршування (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву твору.
  

Орієнтовні відповіді:

• 
  Композиція твору. Вихідним моментом розвитку почуття є спогад ліричного героя про своє дитинство. Почуття розвивається при згадці про обряд освячення яблук на Спаса, в уяві спливає дід, односельці, богослужіння. Молитви, почуті ліричним героєм ще у дитинстві, кличуть його до рідного дому.
  
• 
  Мовні засоби. Тропи: епітети: утрачені часи, церковні дзвони, утомлено присів, червоне яблуко,золоте дитинство, обвітрені обличчя, осінні губи, гарячий спомин, давні молитви, пращуровий дух, важкезна втома; метафори: в товщу літ б’є, немов церковні дзвони; пропікає жаром між ребер; уособлення: дитинство в брилику і вишиванці ; пелюстки шепотіли; заблукав арячий спомин у молитвах під лампадами; пращуровий дух у душу падає; порівняння: б’є і б’є, немов церковні дзвони; молитва, мов мати , зве мене додому; символи: хлопчик, що тримає яблуко червоне; пращуровий дух. Фігури: риторичне звертання, інверсія.
  

Віршування. (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву твору.

▁∪ ▁∪ ▁∪ ∪∪ ▁ ч а

▁∪ ▁∪ ▁∪ ▁∪ ▁∪ ж б

▁∪ ▁∪ ▁∪ ∪∪ ▁ ч а

▁∪ ▁∪ ▁∪ ∪∪ ▁∪ ж б
Вид строфи – катрен.

Чотиристопний хорей з елементами пірихію.

Римування а б а б – перехресне.

Клаузули – ч ж ч ж.
V. Підсумок уроку.

• 
  Назвіть жанри лірики, які використовує Олекса Озірний у своїй творчості.
  
• 
  Що об’єднує поезії, опрацьовані на сьогоднішньому уроці?
  
• 
  Що нове усвідомили після прочитання лірики Олекси Озірного?
  

Перегляд відеофільму, у якому Олекса Озірний читає свою поезію «А ти змогла б?»

Надзвичайно талановитий письменник Олекса Озірний!

Такий простий і СПРАВЖНІЙ! Його життєвий шлях починався зі звичайного босоногого дитинства у звичайній СПРАВЖНІЙ українській сім’ї, серед краси людських стосунків, краси природи. Тому і закладені були в дитячу душу Віра, Надія, а далі й Любов. Хоча, мабуть, без Любові не було б нічого.

Його ліричний герой – ревно любить свою Україну, родину, людей, життя. Він не боїться жертвувати власними інтересами заради правди і справедливості. Він – СПРАВЖНІЙ!!!

Мабуть, нелегко Олексі Озірному в такий складний час писати! Бути чесним до людей і до себе.

• 
  Спробуймо ще раз звернутись до епіграфа. Поясніть його після прочитання поезій Озірного та знайомства з письменником.
  
• 
  Що б ви хотіли запитати у поета?Чи дав цей урок відповіді на ваші запитання?
  
• 
  Чи досягли ми очікуваних результатів, визначених на початку уроку?
  

VІ. Домашнє завдання.

Читати твори письменника.

Скласти власне висловлювання на патріотичну тематику з використанням символів.
ДОДАТОК 1.

Виши́ванка — розмовна назва традиційної української вишитої сорочки. Багато варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай їх виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві особливості зазвичай знаходили відображення в орнаменті сорочки.

Історія

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Групи орнаментів

У давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи:

• 
  геометричні (абстрактні)
  
• 
  рослинні
  
• 
  зооморфні (тварини).
  

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» та ін.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» та ін. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідний, властивий даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.


ДОДАТОК 2.

Спас — християнське свято Преображення Господнє, святкується 19 серпня православними та греко-католиками і 6 серпня римо-католиками. У Православній Церкві — Господнє дванадесяте свято, відоме також за назвою Яблучний Спас.

Усі три синоптичних Євангелія містять подібні описи Перетворення Господнього: Матвій 17:1; Марко 9:2; Лука 9:28. Відкривши учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Христос завів трьох апостолів — Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з'явою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».

Святкуванням Преображення Церква сповідує поєднання у Христі двох начал — людського і Божого. Преображення є поява Сина при свідченні Отця в Духові Святому, тобто одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, але у з'яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Івана Золотоустого, Преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».
У день Яблучного Спаса можна їсти рибу та випити трішки вина.

Свято Преображення ще називають другим богоявленням. У Біблії залишилися свідчення, як незадовго до розп’яття Христа Ісус разом з учнями Петром, Яковом та Іоаном пішов на гору Фафор помолитися. І поки Христос молився, його втомлені учні заснули. Прокинувшись, побачили Ісуса, який зовні дуже змінився: його обличчя сяяло, а поруч стояли пророки Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом. Зненацька сяюча хмара огорнула учнів, і з неба почувся голос Господа: “Це є син мій улюблений, в якому Моє благовоління, Його слухайте!”. Зі страху учні попадали на землю, а коли встали, то побачили вже не преображеного, а звичайного Христа.

Саме тому свято другого Спаса називають Преображенням, або другим Богоявленням. Серед 12 найбільших церковних празників це свято вважається третім за значущістю після Великодня та Різдва. Його ще називають Великим Спасом.

Оскільки Преображення збігається із кінцем збирання врожаю, то люди, які йдуть на святкове богослужіння, несуть із собою кошики, наповнені плодами саду та городу, - яблуками, грушами і сливами, виноградом та часником. Усе це прикрашається польовим зіллям – деревієм, звіробоєм і навіть цвітом кукурудзи. Через те, що здебільшого люди несуть освячувати яблука, Преображення ще називають Яблучним Спасом.

У старовину до Преображення українці, а особливо жінки, у яких померли діти, й дівчата, що залишились сиротами без матерів, не їли фруктів. Існувало повір’я: якщо така жінка або дівчина з’їсть непосвячене яблуко, то її дитині або матері у потойбічному світі ніхто не викаже ласки.

Свято Преображення у часі збігається із Успенським постом, який завершується 28 серпня – на успіння Пресвятої Богородиці. Але на яблучний Спас вимоги до посту дещо пом’якшуються – християни можуть посмакувати рибою і навіть випити трішки вина. Загалом Великий Спас – це свято овочів і фруктів, тому, “розговляючись”, люди їдять свячені яблука з медом та смаколики із яблук - яблучні галушки, бабку, вареники з яблуками і медом.

Свято другого Спаса асоціюється із приходом осені, недарма у народі побутують повір’я: “Прийшов Спас – літо пішло від нас”, “Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста – збере їх нечиста”, “Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас”.

Л і т е р а т у р а

1. 
   Озірний О. Козацький цвинтар: Поезії. – Черкаси, 1996. – С. 40.
   
2. 
   Озірний О. Проща: Поезії. – К., 1995. – С. 15.
   
3. 
   Пахаренко В.І. Українська література: Підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2004. – 392 с.
   
4. 
   http://uk.wikipedia.org/wiki/
   
5. 
   http://www.wz.lviv.ua/articles/67168
   
6. 
   http://www.ukrlit.vn.ua/short/ww4uh.html