Уроку


Скачати 374.78 Kb.
НазваУроку
Сторінка1/2
Дата04.01.2014
Розмір374.78 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Література > Урок
  1   2
Краснополянська ЗОШ I- IIступенівc:\users\администратор\pictures\кар4.jpg

учитель української мови і літератури Шведова Тетяна Іванівна
Література рідного краю 7 клас

Тема уроку. Чумацький промисел

« Вогонь землі» Павла Андрійовича Байдебури,

нарис Г. Данилевського « Чумаки»,

українська народна пісня «Ой їздили чумаченьки та й у Крим по сіль»

Мета уроку:ознайомити учнів з історією краю, відомостями про чумацький промисел на Україні, зокрема на Донбасі, з усною народною творчістю, а також із творчістю поетів, письменників про чумацтво;

розвивати в учнів навички виразного читання, логічного мислення;

формувати уміння і навички усного зв’язного мовлення;

виховувати у школярів любов до рідного краю, почуття поваги до поетів та письменників – земляків.

Очікувані результати: учні повинні зрозуміти, що не порветься зв'язок поколінь, доки житимуть на нашій землі такі люди, як герої творів П. А. Байдебури, Г. Данилевського

Обладнання: тексти: « Вогонь землі» Павла Андрійовича Байдебури,

нарис Г. Данилевського « Чумаки»

українська народна пісня «Ой їздили чумаченьки та й у Крим по сіль»; портрет П. А. Байдебури та

Г. Данилевського, ілюстрації до теми.

Методи і прийоми навчання: слово вчителя, виступи учнів,словникова робота,робота в зошитах, метод « Мікрофон», розгляд учнями ілюстрацій про чумаків, бесіда з учнями,виразне читання учнями уривків з творів письменників, виразне читання учнями народної пісні, рефлексія.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Перебіг уроку

I.Повідомлення теми та мети уроку

II. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя

В ті далекі часи в нашому краї довго не було чутно людського голосу. По обидва боки річки було видно неосяжний, ніким не розтривожений степ. Згодом тут починає розвиватися чумацтво. Запряжені волами мажари кожної весни вирушали на Південь. Чумаки їхали по сіль та сушену рибу.

Українські чумаки їздили до Криму по сіль, а туди, з дому, везли хліб.

Чумаки возили українські та чужоземні товари: сіль, червець, лляні тканини, жіночі прикраси, родзинки, ремісничі товари, хутра, борошно, мед, рогату худобу, стремена, хліб, помаранчі, взуття, вина, горілку, пиво, шаблі, дерево, пшоно, коней, солену рибу, віск, сідла.

Запитання до учнів:

  • Чому виникло чумацтво?

  • Що зобов’язувало чумаків до такої нелегкої роботи?

Відповіді учнів:

Причини: відсутність водного транспорту ( згадується, коли з’явився перший пароплав);

відсутність залізничного транспорту ( згадується , коли з’явились перші залізниці );

економічно – помислові причини ( відсутність державних крамниць, потреба народу у різних ремісничих товарах і продуктах харчування ).

Учень1. Географія чумацьких шляхів…

Чумацькі дороги ведуть до Криму на Дон, у Москву, Білорусь, Скандинавію, Моравію, Францію, Волощину, Бессарабію. Існували три головні шляхи: Чорний, Ромадановський, Моравський.

Слово вчителя про версії можливого походження назви « чумак».

Словникова робота. Робота в зошитах

  • Чум – ківш для життя ( українське)

  • Чума – хвороба ( арабське) від чумаків про неї дізнались українці, чумаки знали як лікувати цю хворобу;

  • Чумак – перевізник ( татар.);

  • Чумак – кийок з натертям ( перс. ) ( особлива нагайка) ;

  • Чумазий – назва чумаків за їх темний, чорний від дьогтю одяг;

  • Чумак – річка на Полтавщині.

Чумацтво зародилось на Галичині ( Коломия, Солотвин, Долина), а першим отаманом був чумак ( провідник) на ім’я Шпак.

Розгляд учнями ілюстрацій про чумаків

( Зображення зовнішності чумаків, особливості та незмінності традицій їх одягу)

Слово вчителя. Вірним лікарем у чумаків був березовий дьоготь. Хліборобом від Великодня до Покрови був чумак. Надійними супутниками чумаків були воли.

Лексико – граматична робота з такими поняттями: ярмо, мажа

( чумацький віз), мазниця, квач, мазало, валка. Записи учнів у зошитах.

Закони чумацьких валків у дорозі, доброчинність ( вдовам, сиротам, церквам, війську), поховальні звичаї. Першими козаками були озброєні в дорозі чумаки.

Запитання до учнів

  • Чому чумаки копали по три криниці?

  • Як народжувались легенди про чумаків?


Учениця 1. Є така давня українська пісня:

Ой по горах сніги лежать,

По долинах води стоять,

А по шляхах маки цвітуть.

То не маки, а чумаки –

З Криму йдуть, рибу везуть…

Колись, як не було ще ні автомобілів, ні поїздів, по безкраїх наших просторах різний вантаж возили чумаки.

Учень2. Уявіть собі: йдуть неквапом круторогі воли, риплять, витягшись у довгу валку, важкі дубові вози – мажі, ліниво цвьохкають батогами похмурі вусаті погоничі. А безмежна степова дорога – курна і тряска. А на небі – жодної хмариноньки.c:\users\администратор\pictures\другое\ч9.jpeg

Вид у чумаків обсмалений, аж чорний. Одіж буйними вітрами пошарпана. Сорочки в дьогті випрані.

А на возах – Боже, твоя воля! – чого тільки нема: і сушена тараня з Криму, і заморський крам, і духмяний калган та перець, і чудодійні ліки проти всіляких хвороб та напастей, і свинець та порох пушкарський…

Проте найголовніше чумацьке діло було – возити людям сіль, чи то крем’яну з Галичини, чи кримську лиманську.

Нерідко чумаки важили своїм життям, ба навіть головою накладали. То розбійники нападуть. То люта хвороба здолає. То вірні волики на пустельній дорозі ратиці відкинуть…

По півроку й більше не навідувались небораки – мандрівці до рідних домівок. Мріяли пішаницею землю від краю до краю. Для загального добра свого живота не жаліли. За те й любив їх народ, і щиру шану складав, і прославляв у піснях та думах.
Учениця 2 . Чумацький промисел…

В минулі століття найважливішим пересування людей і перевезення вантажів в Україні були вози, запряжені волами.

Подорожували чумаки великим гуртом – валками по кілька десятків возів. Чумаки їздили по всій Україні, вивозили за її межі хліб, сільськогосподарські продукти, а звідти привозили сіль та інші товари. Через нашу Донеччину проходило кілька чумацьких шляхів на Дон повз Савур –

Могилу, до Азовського та Чорного морів, до Слов’янська і Бахмута ( тепер Артемівськ).

Важкою і небезпечною була діяльність чумаків. У далеких степах їх підстерігали розбійники, переслідували хвороби. Часто траплялося так, що смерть забирала чумака в дорозі.

Учениця 3. Про чумаків народ складав пісні, відображаючи в них географію торговельних подорожей:c:\users\администратор\pictures\другое\уч1.jpeg

Ой ходив чумак

Сім років по Дону,

Та не було пригодоньки йому.

Ой їхав чумак

З Криму додому,

Сталася пригодонька

За всю дорогу…график1

Учитель. Вже давно не видно в донецьких степах довгих валок із возів, не чути сумних чумацьких пісень. Та народна пам'ять про чумаків, наших далеких трудолюбивих предків живе у творах поетів та письменників.

Учениця 4. Одним із цих письменників є Павло Байдебура.

Павло Андрійович Байдебура – письменник – земляк

( 1.03. 1901 – 26.01.1985 ), один з найвідоміших українських письменників, автор книг для дорослих і дітей, з любов′ю оспівував Донецький край. Він народився на Кіровоградщині. Учасник громадянської війни ( 1922 – 1924 ). Переїхав на Донбас, працював на шахті № 2 « Краснодон». У цей час співпрацював з донецькими газетами, надсилаючи свої вірші, оповідання. З 1927 по 1930 рік навчався в Харківському університеті. Після навчання переїхав до Алчевська, працював редактором шахтної газети « Вуглекоп».

Учениця 5. У роки Великої Вітчизняної війни був кореспондентом фронтової газети « Прапор Батьківщини».

Після визволення Донбасу Павло Байдебура повертається до шахтарського краю, бере активну участь у відновленні Донецької письменницької організації, яку очолював близько двадцяти років. Був редактором альманаху

« Літературний Донбас», поєднуючи організаторську, творчу і значну громадську діяльність, працюючи напружено, самовіддано, доки дозволяло здоров’я. Павло Байдебура – почесний громадянин міста Донецька. 26 січня 1985 року на вісімдесят четвертому році перестало битися його серце. Похований письменник на Мушкетівському кладовищі у Донецьку.

Учень 3. П.А.Байдебура неодноразово обирався депутатом Донецької обласної Ради народних депутатів. Він був членом правління СПУ та Донецької письменницької організації.

За активну літературну та громадську діяльність П.А.Байдебура нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Дружби народів та « Знак Пошани», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, багатьма медалями. Він удостоєний звання почесного громадянина міста Донецька.

Павло Андрійович писав про козаків, чумаків, одним із перших в українській літературі прославив героїзм своїх земляків - донбасівців. Про це свідчить його книга « Земля донецька» ( 1944), оповідання « Помста"»,

« Марія».

Учениця 1. П. А. Байдебура писав і спеціально для дітей. Їм він присвятив такі книги: « Діти шахтарів » (1949,1950,1953, 1955), « Таємниця старого шурфу» (1956, 1958), « Як ми шахту будували» ( 1960). Дитяча тематика творчості письменника знайшла позитивний відгук у пресі. Події в його творах розгортаються на рідній донецькій землі у далекі часи, під час Другої світової війни і за мирної доби. Герої його творів – діти – виступають допитливими і винахідливими за мирного життя і в часи воєнного лихоліття. Діти у творах П. А Байдебури разом з дорослими перемагають життєві труднощі, допомагають своїм рідним і один одному.

На сьогодні ви підготували один із творів Павла Байдебури

« Вогонь землі».

Учениця 3. Коли письменник працював над романом « Вогонь землі», а це були 60-і роки, нав'язувалася офіційна думка про відкриття Донбасу і вугілля російським рудознавцем Капустіним. Про це було написана повість та оповідання. У кількох містах нашого краю « патріоти» відкрили пам'ятники Капустіну. Отже складалося враження, що українці не мали жодного відношення до вугілля, яке залягало у них під ногами. Якраз цю неправду і заперечував своїм твором П.Байдебура.c:\users\администратор\pictures\другое\б1.jpeg

Учень 2. А легенди про Савур - Могилу у розповідях чумаків? Продовжуючи традиції українського письменства, звертається літератор до образу славної окраїни рідної землі, оспіваної у піснях і думах. Вона була не тільки орієнтиром чумакам у їхніх мандрах до Дону та Азова з України. У пам'яті народній Савур - Могила на довгі віки залишалась священною окраїною рідних земель, густо зрошеною кров'ю. Про це пам'ятають герої роману Павла Байдебури і разом з ним вчать нас не забувати нашу героїчну історію.

Учениця 4. Своєрідними є мова художніх творів П.Байдебури, його письменницький стиль. Він писав в основному оповідання і повісті, використовуючи надбання рідного слова, відчуваючи себе учнем великих попередників – М.Коцюбинського, І.Франка, Степана Васильченка. Оповідачем у його творах часто виступає літня людина, колишній шахтар. Тому так багато у його оповіданнях і повістях шахтарських термінів, а провідними для них стали образи двох каменів – вугілля й солі – основних багатств нашого краю.

Інтерактивна вправа. Метод « Мікрофон»:

  • Діти, про який «вогонь землі» йдеться уривку?

  • Знайдіть це місце в творі, зачитайте.

  • ( Виразне читання учнями уривку із твору П. А. Байдебури « Вогонь землі»)

Вогонь землі

( Уривок з оповідання )

Від чумацького табору долинули тривожні викрики. Над возами здіймалася заграва. Пастухи поспішали до валок.

Навколо палаючого вугілля стояли вкрай здивовані чумаки, деякі з них хрестилися. Та й було чого дивуватись. Учора вечором, коли з багаття зняли казани, кам’яну піч розвалили геть і залили, як це робилося завше, водою. Та, мабуть, залишилася жарина. Каміння, на диво, розжеврілося, взялося полум’ям. Дим стелився їдкий, смердючий, не такий, як з тліючого дерева чи кізяків. Та й пломінь теж якийсь незвичайний жовтаво – синюватий, сліпучий, жаркий.

Каміння поливали водою, а воно ще дужче розгорялося, і це тим паче дивувало, бо ж такого ніхто ніде не бачив та й не чув.

  • Якась тверда смола.

  • Смолою ніби не пахне, - говорили одні.

  • Камінь.

  • Та ж камінь не буває такий крихкий,- заперечували інші.

  • І не горить.

Брали до рук дрібну жорству, продовгасті скалки, роздивлялися, розтирали пучками пальців.

  • Чорне, масне, як сажа.

  • Як вугілля.

  • З дерева.

  • А де ж воно тут?

  • І справді, в степу, в урвищі.

  • А звідкіля взялося?.. – гадали здивовані чумаки…

Павло Байдебура

Запитання і завдання до учнів:

  1. Чому на світанку чумаки здивувались вогнищу? Яке « дивне» каміння побачили чумаки?

  2. Чого злякались люди? Доведи свою думку рядками тексту.

Учитель. В історичному романі нашого письменника – земляка Павла Андрійовича Байдебури « Вогонь землі» чумакам відводиться роль відкривачів вугілля на Донбасі. Саме вони, подорожуючи степами, змогли розкрити властивості кам’яного палива.

У першій частині трилогії « Вогонь землі» змальовані чумаки, дорога яких пролягає від моря і Дону на захід через степи Приазов'я. Небезпечним був шлях чумацький: то татари наздоганяли, то від хвороб гинули люди. Найяскравішим епізодом першої частини роману є відкриття палаючого чорного каміння - вугілля.

Валка на чолі з отаманом Мартином Ціпов'язом поверталася з Дону, везучи додому рибу, сіль, дьоготь. Зупинившись на перепочинок, чумаки розпалили багаття. Каміння, на якому ставили казани з їжею, не згасло ввечері, а розжеврілося, взялося вогнем. « Дим стелився їдкий, смердючий, не такий, як з тліючого дерева чи кізяків. Та й пломінь теж якийсь незвичайний - жовтаво-синюватий, сліпучий, жаркий. Каміння поливали водою, а воно ще дужче розгоралося, і це тим паче дивувало, бо ж такого ніхто ніде ніколи не бачив і не чув». Чумаки вкрай здивувалися, декотрі хрестилися. Що це таке? Може, якась тверда смола чи камінь? Отаман дав згоду взяти кілька брил на пробу. Пізніше, переконавшись, що це чорне каміння є добрим паливом, чумаки знову і знову вирушали в далеку путь, щоб набрати вугілля.

Більшість дійових осіб роману мешкають у селі Кам'янка. Тут живуть нащадки тих, що одного разу прийшли сюди, і більше не спокусила їх ні долина, ні принадність перебування серед низового товариства. Осіли й пустили коріння. І для Мартина Ціпов'яза, і для Савки - коваля та його побратима Лукаша Кам'янка стала отим єдиним пристанищем, куди вони повертаються з чумацьких мандрів.

  1   2

Схожі:

Уроку Тема уроку: Пристрої введення-виведення інформації. 
Структура і тип уроку повністю відповідають меті і завданням уроку, тобто науковий рівень уроку відповідає сучасним вимогам
Уроку. Прямокутна система координату просторі. Мета уроку: знайомство...
В кінці уроку збираються учнівські зошити для перевірки їх ведення й виконання домашнього завдання
Уроку виробничого навчання
Велигодська Л. С. чітко в доступній формі розкрила тему та мету уроку на всіх етапах структури уроку
Уроку; тема уроку не записується на дошці; мета уроку не узгоджується...
«загравання» з учнями, намагання сподобатись, невміння знайти правильний тон; вживання пестливих слів
КОНСПЕКТ УРОКУ З ФІЗИКИ (10 КЛАС) Тема уроку
Комп'ютер, мультимедійний проектор, презентація до уроку, програмне середовище «Жива фізика»
УРОКУ Тема уроку
Методична мета уроку: Інтерактивне навчання учнів графічного представлення даних електронних таблиць засобами мультимедіа з використанням...
Уроку: урок засвоєння нових знань. КМЗ уроку
Мета уроку: вивчити види впливу електричного струму на організм людини, особливості ураження електрострумом
Тема уроку. Зрізана піраміда. Мета уроку
Мета уроку: вивчення властивості площини, яка перетинає піраміду і паралельна основі; формування поняття зрізаної піраміди
Уроку Тема уроку: Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання  
Мета уроку: Ознайомити учнів з основними причинами виробничого травматизм та професійних захворювань та їх наслідками
План-конспект уроку інформатики в 7 класі Тема уроку
Тема уроку: Робота з текстовою інформацією. Призначення та основні функції текстового редактора. Текстові процесори. MS Word. Поняття...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка