Фольклор – джерело формування моральної поведінки та естетичних вражень школярів

Скачати 489.48 Kb.

Назва	Фольклор – джерело формування моральної поведінки та естетичних вражень школярів
Сторінка	1/5
Дата	17.03.2013
Розмір	489.48 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Культура > Документи

1 2 3 4 5

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти

Кафедра музичного мистецтва

Збереження

культурно- історичних традицій

українського народу засобами фольклору

Виконала :

учитель музичного мистецтва

Буцької зош І-ІІІ ступенів

Маньківського району

Бабак Л. А.

Черкаси 2011

.

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………… 2

Фольклор – школа майбутнього. …………………………….…… 3
1. Фольклор як усна народна творчість. …………………..…. 3
2. Про класифікацію фольклору. …………………………….… 5
3. Пісенний фольклор. …………………………………………. 7
Фольклор – джерело формування моральної поведінки та естетичних вражень школярів. …………………………………… 8
1. Дитячий фольклор та його жанри. ………………………….. 8
2. Фольклор у вихованні культури поведінки школярів. …….. 12

Робота в дитячому фольклорному ансамблі «Колорит». ..……. 16

Висновки …………………………………..………………………………. 18

Додатки …………..……………………………………………………….. 22

Бібліографія ………………………………………………………………. 46

Той , хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього.

ВСТУП

Передумовою або якщо хочете причиною написання цього проекту (та й взагалі моєї 5-ти річної роботи) був перегляд телевізійного документального фільму. В ньому йшлося про всесвітньо відому пісню англійською мовою «Carol of the Bells», джерелом для написання якої була американська народна пісня. Мелодія прослуханого твору була до болю знайома, і я зовсім швидко впізнала в ній щедрівку, яку співала ще в дитинстві:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Пізніше, «провівши дослідження», я віднайшла цікаву інформацію. Дійсно, наш Микола Леонтович написав пісню «Щедрик», взявши за основу нашу стародавню колядку. В далекому 1916 році хор Олександра Кошиця виконав її на своїх гастролях в Лондоні. Та виконав так, що їх назвали «людським симфонічним оркестром». Так вперше світове товариство почуло нашу українську колядку. Вдруге, в 1933році американець українського походження Петро Вільхуцький оптимізував пісню «Щедрик» для американського звучання і слухання. Так утворилась «Carol of the Bells» – славнозвісна «Колядка дзвонів». Після цього багато співаків та музикантів мали за честь виконувати її. Та чомусь ніхто не вказував за нею авторства українця Леонтовича. Та ще й крім того дозволили собі називати її «стародавньою американською піснею».

Мабуть тому, що тільки справжній слов'янин на духовному, майже мантричному рівні відчує в ній глибоко дохристиянський мелодизм, що був притаманний ще нашим далеким предкам - слов'янам-язичникам. Адже про яке американське Різдво може йтися, коли Прилетіла ластівочка.

Це може бути тільки стародавній Новий рік, який починав святкуватись у наших пращурів 1 березня.

Ось такі факти привели мене до роздумів на тему : « А які ще пісні співали наші предки і на які свята?» Так пісня до пісні, думка до думки,

я переконалася , тільки за допомогою фольклору ми можемо зберегти стародавні традиції та обряди.

Крім того, що я вивчала і вишукувала стародавні і не дуже пісні та обряди, я паралельно вивчала і розуміла , який величезний вплив має цей самий фольклор на людей, власне на підростаюче покоління. І ще я відкрила для себе багато цікавих речей відносно усної народної творчості, якими поділюсь із читачами.

Мета даної роботи – розкрити нові підходи вивчення нашої стародавньої спадщини та використання цього матеріалу для збереження культурно-історичних традицій українського народу засобами фольклору. А також для виховання в учнів естетично-моральних та патріотичних якостей.

1.Фольклор – школа майбутнього.

1.1 Фольклор як усна народна творчість.

Фольклор України надзвичайно важлива складова частина культури народу. Система духовного життя народу, яка тісно пов’язана з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей. Існування терміну «фольклор» нерозривно пов’язане з терміном «народна творчість». Вся творча діяльність народу окреслена в поезії, танцях, музиці, художньому та декоративно-прикладному мистецтві. Це втілення поглядів, прагнень, ідеалів людей та все те, що несе своєрідний відбиток побуту. Формування народної творчості та фольклору України відбувалось протягом багатьох століть. Разом із мовою мистецтво увібрало в себе знання, багатовіковий досвід та пам'ять про історичне минуле на різних етапах розвитку народу. В залежності від рівня розвитку та філософських поглядів людей, формувались та створювались нові сюжетні та тематичні жанри. Сьогодення пропонує нам величезний архів записів, в яких збереглись зафіксовані нашими давніми прадідами події, обряди, ритуали та традиції і звичайно, ставлення народу до них.

В особливу галузь фольклору України відокремились народні пісні. З давніх давен український народ славився співучістю, та створенням милозвучних гармонійних мелодій та пісень. Аналізуючи тексти та сюжетність музичних творів, ми можемо прослідкувати біографію багатьох попередніх поколінь. Весь життєвий шлях людини супроводжувався відповідними піснями від самого дитинства. Таке шанобливе та творче відношення українського народу до пісні не є випадковим. Народ який проживає на такій щедрій, родючій землі, поміж золотих жнив під палаючим сонцем, не може бути не талановитим. Духовне багатство українця нерозривно пов’язане не лише з історичними подіями які відбуваються навколо, а й з красою, силою та прагненнями волелюбної душі. Протягом багатьох століть Україна була і залишається невичерпним джерелом мистецтва. Слава про українські народні пісні та фольклор України розповсюджувалась далеко за межі слов’янських земель. Видатні світові митці та музиканти захоплювались неповторною красою та звучанням музики. Багато з них використовували українські пісні в своїх витворах мистецтва. Український народ співав пісні під час будь-яких родинно-побутових та суспільно-обрядових подій, таких як весілля, жниварські роботи, сум прощання з рідними чи коханими, або радість повернення на рідну землю тощо. Через пісню передавались ті почуття та переживання, які неможливо та недостатньо було просто виразити словами. Характерна мелодія створювала відповідний настрій та атмосферу. Така пісня здатна окрилювати, підносити настрій, надихати на сміливі, часом відчайдушні вчинки.

Усі знають знамениту легенду про те, як Бог скликав народи, аби кожного чимось наділити. А романтична українка запізнилася, і Творець уже все роздав. Хіба що залишилося подарувати.... пісню. Саме так, пісню, яка є обличчям української нації, завдяки якій наш народ має світову славу. Напевно, не випадково пісня дісталася саме нам, вона увиразнила наші потяги та бажання, вона вповні виразила нашу національну свідомість та ідентичність, вона підтримувала нас у тяжкі часи воєн та національного поневолення, а тепер сильним світлом показує нам дорогу із минулого у майбутнє, адже в ній закодована та акумульована наша історія та філософія.

Нехай світ знає: на Вінниччині у 30-40-х роках ХХ століття була жінка Явдоха Зуїха, від якої відомий український фольклорист Гнат Танцюра записав понад 1000 пісень! Цей феномен говорить про те, що народ, який має носіїв духовності такої високої культури, глибоких, давніх традицій, є унікальним серед світової спільноти. Фольклор для українців є чи не найуніверсальнішим виявом їх духовної сфери, є основою їх культури, літератури, багатьох видів мистецтва – музичного, образотворчого, хореографічного. Фольклор є національно найбільш укоріненим феноменом. Якщо ти знаєш фольклор якогось народу, то вважай, що ти вже з тим народом знайомий. Через фольклор відкривається найголовніша сфера духовності кожного етносу. А український етнос має винятково багатий фольклор. Отже: той, хто хоче знати Україну, той насамперед повинен познайомитися з її фольклором. Я не відкриваю якоїсь особливої новини про світову славу українського фольклору. Є дуже багато цілком обґрунтованих висловлювань не тільки українців (це природно, що українці люблять свій фольклор), а багатьох визначних діячів культури світу.

Драматична доля українців склалася так, що їм довелося перебувати під окупацією різних аґресорів і витримувати тяжке приниження й національно-духовний гніт. Зрозуміло, що всі окупанти, а зокрема російські, імперські, намагалися душити український фольклор. Але це були марні потуги через те, що фольклор не підлягав цензурі, він жив, він був могутньою зброєю захисту національної честі і гідності, виразом національної свідомості українців.

“Той, хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього,” – цю істину неможливо заперечити. Якщо народ має велику духовну основу, базу, то його майбутнє без її шанування, розвитку, без, так би мовити, вливання нового вина у старі міхи, є безперспективним. Фольклор і традиції є дуже спорідненими. Традиції – це усталені тисячоліттям звичаї, норми. Подібно до того, як рейки для поїзда визначають шлях, по якому він рухається, так і традиції визначають кожному етносу, як йому рухатися у сучасному мереживі шляхів, у глобалізованому світі. Кожен народ, будучи членом світової спільноти, повинен на основі національно-культурних традицій рухатися у спільному цивілізаційному процесі своїм шляхом. Маючи своє глибоке національне коріння, ми повинні його берегти, і на його основі розвивати нові паростки своєї культури та духовності, і, водночас, цим нітрохи не суперечити загальному процесу розвитку цивілізації. Водночас ми повинні вкладати свої квітки до запашного, різнобарвного, яскравого букету здобутків світової культури. Народна культура та мистецтво українців справедливо вважаються одними з найбагатших надбань культурної спадщини європейських націй. Обличчя українського фольклору визначають багатогранність жанрів і досконалість форм, поетичність і вишуканий ліризм, глибока філософічність і невтримний запал.

Протягом століть усна народна творчість була чи не єдиним засобом узагальнення життєвого досвіду українського народу, втіленням народної мудрості, світогляду та ідеалів. Фольклор став віддзеркаленням не тільки найважливіших подій в історії України, починаючи з княжої доби, а й зберіг численні архаїчні язичницькі мотиви і символи, які часто приховуються під покровом християнської традиції. Завдяки фольклорній спадщині ми можемо ознайомитися із побутом далеких і близьких поколінь українців, уявити їх свята і будні, сповнені магічних і захоплюючих обрядів.

1. 2 Про класифікацію фольклору

Кожна класифікація має право на існування, якщо відповідає природі предмета. Природа фольклору неймовірно багата, і це обіцяє невичерпні можливості для тих, хто любить класифікувати. Вважається, що хороші, вдалі класифікації полегшують вивчення предмета. Фольклору це стосується лише тоді, коли він опиняється в становищі зовнішнього об’єкта (чужий фольклор; мертвий фольклор). Живий фольклор може бути засвоєний лише «зсередини», як засвоюється жива рідна мова (біда, але буває й мертва рідна мова). Власне, мова і фольклор – явища одного порядку й одного походження.

Для українців це було б надто принизливо систематично вивчати фольклор як стороннє явище. Та все ж кілька загальних слів треба сказати, бо, можливо, це говориться не тільки для українців. Та й українці тепер... дуже різні. Види фольклору, по ідеї, відповідають усім відомим видам мистецтв. Найприродніше розглядати цю відповідність у хронологічному напрямку: кожний вид фольклору породив, породжує або породить відповідне професійне мистецтво, яке далі може галузитися на підвиди, жанри та форми без кінця.

Наративний (оповідний) фольклор включає казки, притчі, байки, прислів’я, приказки, примовляння, замовляння, побажання, привітання, віншування, прокльони, лайки і таке інше, і такого іншого (його ще називають – по-вченому – багатющою вкраїнською фразеологією) стільки, що ні в казці сказати, ні пером написати. Породжує літературу, віршування, театр, художнє читання.

Музичний фольклор поділяється на вокальний та інструментальний; кожний із цих видів включає до себе безліч жанрів та форм; скажімо, до вокальних жанрів належать народні пісні та думи; пісні можна класифікувати за цільовою функцією (обрядові, побутові, трудові, військові, колискові і т. ін.), за становою приналежністю (козацькі, чумацькі, селянські...) та за силою-силенною інших ознак. Породжує професійну музичну культуру.

Хореографічний фольклор несе в собі мудрість рухів, жестів, пластики, поз. Все це складає дуже непросту й дуже важливу невербальну знакову систему, тобто безсловесну мову. У справжньому фольклорі цією мовою висловлюються справжні, життєво важливі послання – любов, радість, виклик, торжество; часом – боротьба, загроза, потуга; і завжди – безліч емоційних нюансів та елементів магії, що їх годі перекласти іншою мовою. Народна хореографія – основне джерело різноманітних форм балету, танцю, мімічного мистецтва, сценічного руху, багатьох циркових жанрів тощо.

Не слід абсолютизувати навіть цю очевидну й просту класифікацію. В наративному фольклорі завжди є елементи музики й вокалу (без музичних інтонацій наша мова взагалі немислима); ще важче уявити розмову, а тим більше спів та музичну гру без жестів, тобто елементів хореографії. А куди віднести, скажімо, голосіння, в якому ці три елементи майже рівноправні?

1.3 Пісенний фольклор

Чи відповідав хто коли на прості питання: чому українці склали так багато пісень? Невже це випадковий, побічний продукт нашого життя?

Як стане на силі, то зберуть же колись небайдужі дослідники ніколи ніким не лічені народні пісні – всіх не зберуть, звичайно, бо на пам’яті кожної людини щезла з ужитку ой не одна дивовижно гарна пісня (от чув дитиною, як тітки співали, така ж краса! але не згадаю; коли б хто наспівав, то може впізнав би... Куди там, немає вже кому наспівати.), – але й те, що зберуть, подивує багатьох уже самою кількістю: ні в одного народу немає й близько стільки. І не треба тинятись по «експедиціях», бо хуторянські баби й діди, які щось тямили в народному співі, перестали співати ще 33-го року, далі пішли в кращому разі пташині переспіви, без розуміння суті. Зате готових записаних пісень в Україні стільки, що ніхто й приблизно не знає – чи їх десятки тисяч, чи кілька мільйонів. А хоч би хто спробував інвентаризувати та якось осмислити це море краси, розлите й закорковане в нікому не потрібних пісенниках, паперових та магнітних фондах, грамплатівках, приватних колекціях і на старих горищах…

То це кількість. Кількістю й дурня здивуєш.

А ще ж є якість. Ще є вражаюче музичне багатство, де якщо й можна когось порівняти з українцями, то хіба за одним із багатьох параметрів (італійців – за мелодією, грузинів – за гармонією, росіян – за пристрастю); ще є незбагненна поезія текстів, що вражала своєю довершеною, геніальною простотою навіть чужинців; і ще є чи не головне (а хто насправді знає, що тут головне?) – зміст.

Важко навіть змістом назвати цілий світ, що його відкриває народна пісня тому, хто її чує. Зміст – це у романі чи повісті. У нашої пісні це теж є. Більшість народних пісень сюжетні, і кожний сюжет вартий цілої книжки. Послухайте уважно: «Над річкою, бережком, ішов чумак з батіжком» (для початку тільки один голос, без втручання Леонтовича). Самі слова пісні – це вже повість про чумацьке життя; мало слів, а сказано багато. Навіть дрібничка «з батіжком» – ніяка не дрібничка: нехай як би чумак опустився, нехай яка б лиха година його спостигла, батіжка губити не дозволяє йому звичай, бо то його оберіг, остання крихітка чумацького стану, остання надія; українець вірить – і ця віра перевірена тисячоліттями і стала опорою його хліборобської душі, – що з малесенького зерняти знову виростає повноцінне життя. І чумак, який, може, в гордині своїй і зарікся сіяти гречку, несвідомо кріпить душу древньою як світ хліборобською прикметою, що давно стала магічним правилом: не віддавай, не втрачай усе, щось залиш на розвід, збережи на насіння.

1 2 3 4 5

Схожі:

Конкурс читців «Краса поетичного слова» «кінцевий результат». Предметний тиждень з літератури характеризується багатоаспектністю. Він дозволяє юним читачам спілкуватися...	Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... України викладатиметься навчальний предмет «Етика», що спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної...
План Поняття про девіантну поведінку. Соціально-психологічна характеристика... Психолого-педагогічна корекція девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі	2. Роль маркетингових досліджень в управлінні підприємством Маркетингові дослідження – це системний збір і об’єктивний запис, класифікація, аналіз та представлення даних щодо поведінки, потреб,...
Термін “ДЖЕРЕЛО ПРАВА” може сприйматися в таких аспектах Форми, в яких закріплюються правила поведінки, тобто правові норми, які, власне, складають об'єктивне юридичне право	Формування високих естетичних вподобань на інтегрованих уроках з української мови та літератури Методологічною засадою естетичного виховання є етика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною
«Казка, як засіб формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів» Одним з найголовніших завдань національної освіти є формування психічно, фізично та соціально здорової особистості	Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити...
ВИХОВНА ГОДИНА «ПРО КУЛЬТУРУ ПОВЕДІНКИ» Мета: повторити і закріпити відомі правила поведінки, вивчити ще невідомі правила, показати красу культурної поведінки і непривабливість...	ВИХОВНА ГОДИНА «ПРО КУЛЬТУРУ ПОВЕДІНКИ» Мета: повторити і закріпити відомі правила поведінки, вивчити ще невідомі правила, показати красу культурної поведінки і непривабливість...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання