47. ДЖЕРЕЛА ПРАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ,ВИДИ
“Джерела права” – це
Форми, в яких закріплюються правила поведінки, тобто правові норми, які, власне, складають об'єктивне юридичне право.
зовнішня форма вираження норм права.
спосіб зовнішнього вияву правових норм, що засвідчує їх загальнообов’язковість.
Термін “ДЖЕРЕЛО ПРАВА” може сприйматися в таких аспектах:
Матеріальний (суспільні відносини, котрі об'єктивно потребують врегулювання);
Ідеальний (правова свідомість, правова культура, котрі впливають на правотворчість та правозастосування);
І нформаційний (визначає, куди потрібно “подивитись”, щоб знайти необхідне правило поведінки та керуватись ним);
Формально-юридичний (владні приписи, сформульовані у встановленому порядку та забезпечені можливістю застосування державного примусу)
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
1     1111ШШЛ
ШЛЯХИ ЛЕГІТИМАЦІЇ НОРМ ПРАВА:
ПРАВОТВОРЧІСТЬ (ВІДАЮТЬСЯ КОМПЕТЕНТНИМИ ЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ)
САНКЦІОНУВАННЯ (НАДАННЯ З БОКУ ДЕРЖАВИ НОРМАМ ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ)
51. КОНЦЕПЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖНАРОДНОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, прийнятого 26 червня 1945 року
До джерел міжнародного права належать:
а) міжнародні конвенції як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані державами, що сперечаються;
б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;
в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
г) судові рішення і доктрини, найбільш, кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
«чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
«укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».
ТЕОРІЯ МОНІЗМУ І ДУАЛІЗМУ (ЩОДО ВЗАЄМОДІЇ МІЖНАРОДНОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА)
МОНІЗМУ:
ПРІОРИТЕТ НАЦІОНАЛЬНОГО НАД МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ
ПРІОРИТЕТ МІЖНАРОДНОГО НАД НАЦІОНАЛЬНИМ ПРАВОМ
ДУАЛІЗМУ:
ЦЕ ДВІ РІЗНІ КАТЕГОРІЇ , ЯКІ ІСНУЮТЬ ОКРЕМО БЕЗ ЗВЯЗКУ І БЕЗ ПРІОРИТЕТУ ОДНІЄЇ НАД ІНШОЮ
52. ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НА ПРАВОВУ СИСТМУ УКРАЇНИ
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, прийнятого 26 червня 1945 року
До джерел міжнародного права належать:
а) міжнародні конвенції як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані державами, що сперечаються;
б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;
в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
г) судові рішення і доктрини, найбільш, кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
«чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
«укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».
РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ДЛЯ УКРАЇНИ:
КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД- ЧАСТИНА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ МАЮТЬ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
ПІДПИСАННЯ ТА РАТИФІКАЦІЯ КОНВЕНЦІЇ
55. ФОРМИ ТА СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА
Під реалізацією права розуміють реальне, практичне перетворення у життя формально визначених правових приписів через правомірну поведінку суб’єктів права (дії чи бездіяльності) з метою задоволення основних потреб людини, суспільства і держави шляхом використання методів та форм, передбачених законодавством країни.
ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА- ЗОВНІШНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА
Форми реалізації норм права:
додержання норм права;
виконання;
використання;
Застосування
СПОСИБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА- ЦЕ СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА, ЩО ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ У КОНКРЕТНІЙ ПОВЕДІНЦІ СУБЄКТІВ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
СПОСОБИ:
- дотримання (пасивна поведінка)
- виконання (активна)
- використання (активна)
- застосування (активна)
Дотримання норм права (норми заборони) —це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз в узгодженні суб'єктами своєї поведінки з нормами заборонами.
Виконання норм права (норми зобов’язання) це форма їх реалізації, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права.
Використання норм права ця форма реалізації норм права полягає у здійсненні тими або іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права.
Застосування норм права (правозастосування) —це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин і направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.
Реалізація норм права:
-ПОЗА ПРАВОВИМИ ВІДНОСИНАММИ : АКТИВНІ ДІЇ ; УТРИМАННЯ ВІД ДІЙ, ЗАБОРОНЕНИХ ЗАКОНОМ
- ЧЕРЕЗ ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ : ДОГОВІРНА; АДМІНІСТРАТИВНА
Дотримання забороняючих кримінально-правових норм є первинним в часі та можливе лише до моменту вчинення злочину.
Застосування забороняючої кримінально-правової норми є вторинним, оскільки настає у випадку недотримання такої норми.
Ефективність реалізації норм права – це особлива якісна характеристика процесу перетворення правових приписів в життя шляхом реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, яка включає в себе три компоненти:
ступінь практичної реалізації правової цілі (результативність);
ступінь соціальної корисності отриманих результатів;
ступінь досконалості застосованих юридичних засобів.
56, 59 , 60 ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ
Застосування норм права (правозастосування) —це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин і направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.
Дотримання забороняючих кримінально-правових норм є первинним в часі та можливе лише до моменту вчинення злочину.
Застосування забороняючої кримінально-правової норми є вторинним, оскільки настає у випадку недотримання такої норми.
Правозастосування є єдиним засобом реалізації державного примусу в процесі правового регулювання.
ВИПАДКИ застосування норм права ( ПІДСТАВИ):
коли необхідно наділити того чи іншого суб’єкта правами або покласти на нього обов’язки;
коли існує спір, який підлягає розв’язанню;
коли необхідно визначити питання юридичної відповідальності.
Ознаки правозастосування:
це управлінська за характером діяльність
державно-владний характер
це організаційна діяльність уповноважених суб’єктів
полягає в індивідуалізації норм права
має підзаконний характер
здійснюється у відповідній процесуальній формі
на основі норм права, в межах владних повноважень конкретного суб’єкта
оформлюється юридично у вигляді офіційного документа
АКТ ЗАСТОСУВАННЯ- РІШЕННЯ УПОВНОВАЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ(ПОСАДОВОЇ ОСОБИ), ПРИЙНЯТЕ В РЕЗУЛЬТАТІ РОЗГЛЯДУ КОНКРЕТНОЇ ЮРИДИЧНОЇ СПРАВИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕНЕ МОЖЛИВІСТЮ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ
Класифікація правозастосовних актів
за суб'єктом прийняття
за галузевою належністю норм, що застосовуються
за юридичною формою
за характером правового впливу
за юридичним значенням
за характером юридичних наслідків
за формою зовнішнього виразу
Правозастосовча діяльність органів прокуратури України
це особлива форма діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб'єктів, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.
Відповідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» (з врахуванням змін, що відбудуться 01.12.2012 )
При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:
вносити подання;
у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;
звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Правозастосовчі акти прокурорів:
1) протести, приписи, подання, постанови, вказівка (Згідно чинного Закону України „Про прокуратуру” станом на 29.10.2012 р.
2) основний акт (з врахуванням змін): подання
Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:
усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;
притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;
відшкодування шкоди;
скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;
припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
“Механізм правозастосовчої діяльності органів прокуратури
– це сукупність взаємоузгоджених і взаємопов'язаних засобів правового регулювання, які використовуються органами прокуратури та їх посадовими особами з метою реалізації і функціонування законного, обґрунтованого, доцільного, справедливого, гуманного та об’єктивного застосування правових норм для забезпечення і підтримання суспільного порядку”.
Чинники:
правозаст носить характер одностор повлевиявлення органу наділеного владними повноваженнями;
зміт норми не залежить від бажань осіб, яким воно адресовано.
Категоричність передбаченого актом веління
Обов’язковість владних рішень виконавцям
Забезпеч та охорона таких рішень в силу їх громадського та державного примусу.
Стадії: визнач проблеми; визнач юр обставин; застос юр норми.
Підходи до визнач вип. Реаліз- застос: формал. Юрид – застосування є необхідним у таких випадках коли без нього неможливе виникн прав, обов уч правовідносин і не можуть бути реаліз без втручання держави; змістовний: розподіл сусп., майн, чи ін. благ, спір учасників. Результат застосування – виріш певної юр справи – видання інд держ влад. Приписів. Важливий елемент – здійсн реалізація акту застосув.
Ознаки акту застосув: одностор волевиявл, обов характер, індивідуальний акт, офіційний характер – властиві ознаки офіц. Докум.
Класифікація: За суб’єктом прийняття: акти предст орг., глави держави, нагляд органів. За галузевою належн норми застос цив адмін. Норм.
За юр формою: постанови, розпорядження, накази, ухвали подання вироки рішення. За характером правового впливу: регулят охоронні. За змістом: остаточне рішення у справ, допоміжні. За характером індивідуал велінь: ті що управ омочують, забороняють, зобов’язують. За характером насл: правовідновл, правоприпин., правоконст. За формою зовн прояву: акти – документи, акти – дії.
63. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАТЕГОРІЇ « ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ»
ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ – протиправна поведінка в процесі та в результаті якої субєкт права маючи на меті заподіяти шкоду іншим субєктам або свідомо припускаючи її настання формально здійснює певне юридичне субєктивне право чи обовязок, зміст якого сформульований, відносно визначений і тому може бути витлумачений неоднозначно.
НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ФОРМИ ЗЛОВЖИВАННЯ :
- шикана – зловживання правом із єдиною метою- завдати шкоди іншій особі.
- з метою задоволення власних корисливих інтересів.
Широкий простір довільного простору, наданий субєкту при реалізації права, породжує спокусу отримати більше благ, ніж це передбачено законодавством при юридичному закріпленні певного права.
- використання субєктивних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.
- зловживання владою та посадовими повноваженнями
Субєкти можуть буди індивідуальними і колективними.
Субєктивна сторона зловживання правом- лише у формі прямого умислу.
Обєктивна сторона- зловживач формально здійснюючи субєктивне право чи обовязок маскує неправомірну поведінку під правомірну.
Ознаки зловживання правом:
відбувається лише через здійснення чи реалізацію субєктами їхніх юридичних прав.
Зловживання правом завжди є умисною поведінкою.
Внаслідок зловживання правом заподіюється шкода суспільним відносинам.
Констатувати наявністьзловживання правом може лише уповноважений правозастосовний орган, кваліфікуючи зовнішньо формальну правомірну поведінку субєкта права із реалізації правових норм як правопорушення.
Зловживання правом у публічній сфері проявляється у чотирьох видах :
зловживання субєктивним правом.
зловживання публічним статусом.
зловживання владою.
зловживання службовим становищем.
Розглянемо їх більш детально:
Зловживання публічним статусом –це корупційні прояви, які формально не належать до категорії правопорушень,хоча за механізмом впливу на суспільні віднлсини , антисоціальним характером та суспільно-шкідливими наслідками практично збігаються з ними.
Зловживання владою – це умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби, своїх прав щодо предявлення вимог, а також прийняття рішень обовязкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами.
Зловживання службовим становищем- будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, повязаних з її посадою.
Корупція- зловживання державною владою з метою отримання вигоди в особистих цілях.
Передумови виникнення зловживання правом:
конкретно-історичні (обумовлені розвитком суспільства)
правові
2 умовні періода розвиток феномену зловживання правом:
1. – страйки працівників
- свавільне використання власності на шкоду суспільства чи іншим особам
- зловживання політичними правами.
2. зловживання правом поширюється на всі сфери суспільного життя, закріплюється формално.
Правові – утворення невідповідності між потребами регулювання суспільної практики та її реальним відображенням у праві, тобто у неадекватному та неналежному регулюванні суспільних відносин.
недоліки юридичної техніки
прогалині, колізійність у праві і т.д.
Механізм протидії зловживання- система заходів ,спрямованих на досягнення однієї загальної мети, тобто попередження проявів зловживання правом, усунення й ліквідація причин і умов , що породжують зловживання.
Напрямок протидії:
ідеологічний
нормативнр-правовий
функціонально-правовий
64. ЗАКОНОДАЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ
Загальна декларація з прав людини
Ніщо не може бути витлумачене як надання державою особі ( группі чи орг.) права обмежувати права, що закріплені в Декларації
Здійснення прав і свобод ні в якому разі не повиннор суперечити цілям і принципам ООН
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Стаття 17 Заборона зловживання правами
Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке,
що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися
будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на
скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або
на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати
шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС
Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері
господарювання
1. Правовий господарський порядок в Україні формується на
основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання
економічних відносин суб'єктів господарювання та державного
регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної
вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність
та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної,
соціальної, правової держави.
3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері
господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого
правового господарського порядку, додержуючись вимог
законодавства.
Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку
1. Зловживанням монопольним становищем вважаються:
нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у
нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета
договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного
контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення
товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на
ринку чи встановлення монопольних цін;
інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок
(виходу з ринку) суб'єктів господарювання;
встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін
(тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав
споживачів або обмежує права окремих споживачів;
встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари,
що призводить до обмеження конкуренції.
Стаття 255. Відшкодування збитків
1. Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем,
антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів
господарювання органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій,
визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають
відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку,
встановленому законом.
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС
Стаття 167. Зловживання опікунськими правами
Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо)
Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння
ним шляхом зловживання службовим становищем
1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні,
2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -
Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства -
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем -
Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи
заволодіння ними шляхом шахрайства або
зловживання службовим становищем
1. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства -
Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів
або заволодіння ними шляхом шахрайства або
зловживання службовим становищем
1. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів -
Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
1. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства
Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними
Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади
чи службових повноважень
Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду,
Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування
1. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:
4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.
ЗАКОН ПРО ІНФОРМАЦІЮ
Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію
1. Інформація не може бути використана для закликів до
повалення конституційного ладу, порушення територіальної
цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості,
розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення
терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ
Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання
ухвали про забезпечення позову
4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від
позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того,
щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на
депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з
урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір
ціни позову.
КАСУ
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:
ЗАКОН Про засади запобігання і протидії корупції
корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;
корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;
Стаття 2. Законодавство у сфері запобігання і протидії корупції
1. Відносини, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції, регулюються цим Законом, іншими законами і міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища
Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
Стаття 8. Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)
Стаття 9. Обмеження щодо роботи близьких осіб і т.д.
|