Тема: Закон України „Про фізичну культуру і спорт”.
Загальні положення.
Суб’єкти сфери фізичної культури і спорту.
Фізична культура.
Спорт.
Забезпечення діяльності у сфері фізичної культури і спорту.
Література: 5, 34, 37, 38.
1. Основним законом, який визначає загальні основи фізичної культури і спорту в Україні є Закон України „Про фізичну культуру і спорт” (24 грудня 1993 року N 3808-XII). Він фактично викладений в новій редакції згідно Закону України „ Про внесення змін до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та інших законодавчих актів України” (17 листопада 2009 року N 1724-VI).
Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.
У законі дано визначення основних термінів, які використовуються у сфері фізичної культури і спорту: вид спорту, спорт, масовий спорт, навчально-тренувальні збори, олімпійський та неолімпійський спорт, спорт інвалідів, спортивні змагання, спортивна споруда, спортсмен, фізична культура, фізичне виховання, фізкультурно-спортивна реабілітація та інші.
В законі зазначено, що всі громадяни мають право займатись фізичною культурою і спортом. Державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на визнанні фізичної культури і спорту як пріоритетного напряму гуманітарної політики держави.
Законом визначено повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту та інших центральних органів виконавчої влади (освіти і науки, охорони здоров”я, аграрної політики тощо) у сфері фізичної культури і спорту.
Також зазначено, що перелік показників стану розвитку фізичної культури і спорту затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту. Зокрема, до такого переліку включаються показники рівня:
- фізичного здоров'я різних груп населення;
- залучення громадян до занять масовим спортом;
- залучення інвалідів до занять фізкультурно-спортивною реабілітацією;
- залучення дітей та молоді, у тому числі дітей та молоді з інвалідністю, до занять у дитячо-юнацьких спортивних школах;
- досягнень спортсменів України на міжнародних спортивних змаганнях, передусім Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, Глобальних іграх спортсменів з порушенням інтелекту, Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту;
- забезпеченості кадрами сфери фізичної культури і спорту;
- фінансового та матеріально-технічного забезпечення сфери фізичної культури і спорту;
- створення умов для доступу інвалідів до спортивних споруд.
2. В розділі ІІ Закону перераховано всі можливі суб”єкти сфери фізичної культури і спорту та дано їх визначення, правовий статус, форми взаємодії з органами влади, фінансове забезпечення тощо.
Зокрема, зазначено, що спортивні клуби є закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують розвиток визначених напрямів фізичної культури і спорту, видів спорту, здійснюють фізкультурно-оздоровчу та/або спортивну діяльність, надають фізкультурно-спортивні послуги.
Дитячо-юнацькі спортивні школи є позашкільними навчальними закладами спортивного профілю - закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.
Спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю є навчальними закладами системи загальної середньої освіти або вищими навчальними закладами - закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують відбір та спортивну підготовку найобдарованіших дітей та молоді, створюють умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей з метою досягнення високих спортивних результатів та поповнення національних збірних команд у поєднанні із здобуттям учнями та студентами відповідної освіти.
Школи вищої спортивної майстерності - заклади фізичної культури і спорту, які забезпечують підготовку спортсменів резервного спорту та спорту вищих досягнень шляхом проведення постійно діючих навчально-тренувальних зборів та участь спортсменів у відповідних змаганнях.
Центри олімпійської підготовки - заклади фізичної культури і спорту, які забезпечують підготовку спортсменів національних збірних команд з олімпійських видів спорту шляхом проведення постійно діючих навчально-тренувальних зборів на спортивних спорудах, де створені умови для проживання, харчування спортсменів, належного медичного та наукового забезпечення їх підготовки, та участь спортсменів у відповідних змаганнях.
Центри студентського спорту вищих навчальних закладів - заклади фізичної культури і спорту, які забезпечують створення умов для поєднання навчання у вищому навчальному закладі та підготовки студентів, зокрема, до участі у чемпіонатах Європи та світу серед студентів з видів спорту, визнаних в Україні, Всесвітніх універсіадах.
Фізкультурно-оздоровчі заклади (центри, комплекси, клуби, студії тощо) - заклади фізичної культури і спорту, які здійснюють фізкультурно-оздоровчу діяльність.
Центри фізичного здоров'я населення - заклади фізичної культури і спорту, які здійснюють діяльність шляхом залучення різних груп населення, зокрема соціально незахищених, до занять фізичною культурою.
В Україні діють регіональні центри фізичної культури і спорту інвалідів, які можуть створюватися місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Вони забезпечують розвиток фізичної культури і спорту інвалідів у регіоні та відповідно проводять заходи з фізичної культури і спорту інвалідів та фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів.
Колективи фізичної культури є громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, які створюються та функціонують на підприємствах, в установах, організаціях з метою здійснення фізкультурно-оздоровчої діяльності за місцем роботи громадян. Такі колективи можуть бути осередками фізкультурно-спортивних товариств.
Фізкультурно-спортивні товариства - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:
- сприяння реалізації державної політики у сфері фізичної культури та спорту;
- організація фізкультурно-оздоровчої діяльності, зокрема за місцем роботи громадян;
- забезпечення розвитку визначених напрямів спорту.
Спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:
- забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів;
- сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм;
- залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності;
- сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях;
- організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;
- участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту;
- сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.
Спортивною федерацією інвалідів є спортивна федерація, в яку об'єднуються інваліди з певною вадою здоров'я задля розвитку видів спорту інвалідів.
Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації. Статус національної спортивної федерації надається лише одній спортивній федерації з відповідного виду спорту, яка має всеукраїнський статус. Статус національної спортивної федерації інвалідів надається лише одній спортивній федерації окремо для інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.
Основними завданнями громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості учнів та студентів є:
- залучення учнів та студентів у позанавчальний час до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах;
- організація і проведення спортивних змагань серед учнів та студентів;
- забезпечення участі учнів та студентів у відповідних міжнародних спортивних змаганнях.
Основними завданнями громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості ветеранів фізичної культури і спорту є:
- забезпечення розвитку спорту ветеранів та сприяння соціальному захисту ветеранів фізичної культури і спорту;
- залучення ветеранів спорту до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності;
- організація і проведення спортивних змагань серед ветеранів фізичної культури і спорту;
- забезпечення участі ветеранів фізичної культури і спорту у відповідних міжнародних спортивних змаганнях.
Національний олімпійський комітет України - громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, основним завданням якої є забезпечення розвитку олімпійського руху в Україні як складової частини міжнародного олімпійського руху.
Метою олімпійського руху є:
- пропаганда та впровадження відповідних принципів та ідеалів;
- сприяння розвитку фізичної культури і спорту;
- зміцнення міжнародного спортивного співробітництва;
- участь в Олімпійських іграх та інших міжнародних спортивних заходах, що проводяться Міжнародним та Європейським олімпійськими комітетами;
- виконання інших завдань і заходів, передбачених статутом Національного олімпійського комітету України, відповідно до Олімпійської хартії.
Суб'єктами паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні є національні спортивні федерації інвалідів або їх спілки, що є членами Міжнародного паралімпійського комітету, Міжнародного спортивного комітету глухих, які діють відповідно до Конституції Міжнародного паралімпійського комітету, Конституції Міжнародного спортивного комітету глухих.
Спортивний комітет України - громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, основним завданням якої є забезпечення розвитку в Україні неолімпійського спорту.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку фізичної культури в навчальних закладах.
Фізична культура у сфері освіти базується на затверджених відповідно до закону державних стандартах освіти, спрямованих на забезпечення науково обґрунтованих норм рухової активності дітей та молоді з урахуванням стану їхнього здоров'я, рівня фізичного та психічного розвитку.
У дошкільних та інших навчальних закладах обов'язково передбачаються посади фахівців з фізичної культури.
Фізична культура шляхом проведення обов'язкових занять у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до навчальних програм, затверджених у встановленому порядку.
У загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах уроки з фізичної культури є обов'язковими і проводяться не менше трьох разів на тиждень. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо запровадження додаткових уроків з фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах за умови наявності коштів у відповідних бюджетах.
У навчальних закладах заняття з фізкультурно-спортивної реабілітації учнів і студентів з інвалідністю є обов'язковими, їх періодичність та інтенсивність визначаються індивідуально, з урахуванням медичних рекомендацій.
Забезпечення умов для фізкультурно-оздоровчої діяльності за місцем проживання та відпочинку громадян покладається на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування і здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. З цією метою вони можуть створювати центри фізичного здоров'я населення, організовувати будівництво спортивних споруд та співпрацювати з відповідними громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості та іншими закладами фізичної культури і спорту.
Власники санаторно-курортних закладів, закладів відпочинку та об'єктів туристичної інфраструктури, зокрема туристичних баз, створюють умови для здійснення фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації.
Для забезпечення фізкультурно-оздоровчої діяльності за місцем роботи громадян власники підприємств, керівники установ та організацій відповідно:
- створюють працівникам належні умови для фізкультурно-оздоровчої діяльності згідно з колективними договорами;
- надають у користування працівникам та членам їх сімей для занять масовим спортом спортивні споруди, що перебувають на балансі відповідних підприємств, установ та організацій, забезпечують функціонування таких спортивних споруд, виділяють кошти на придбання спортивного інвентарю та обладнання, оплату праці відповідних фахівців сфери фізичної культури і спорту;
- сприяють об'єднанню працівників у колективи фізичної культури та/або спортивні клуби;
- заохочують працівників, які займаються масовим спортом.
З метою налагодження фізкультурно-оздоровчої діяльності серед сільського населення виконавчі органи сільських, селищних рад, підприємства, установи та організації агропромислової галузі, що розташовані в сільській місцевості, сприяють:
- створенню умов для залучення мешканців села, селища до активних занять фізичною культурою і спортом, здорового способу життя;
- утворенню та діяльності у межах відповідних територій колективів фізичної культури та спортивних клубів;
- доступності мешканцям села, селища спортивних споруд відповідних навчальних закладів для занять фізичною культурою;
- функціонуванню та створенню дитячо-юнацьких спортивних шкіл у кожному сільському районі, у тому числі відкриттю їх відділень (філій) у селах та селищах.
4. В законі вперше введено та розкрито поняття дитячий спорт - напрям спорту, який забезпечує ознайомлення дітей з видами спорту та виявлення їх здібностей до подальших занять спортом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють організаційно-правові та інші умови для розвитку дитячого спорту та забезпечення початкового навчання дітей видам спорту шляхом об'єднання зусиль сім'ї, опікунів, піклувальників, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та загальноосвітніх навчальних закладів з метою розвитку масового спорту та спорту вищих досягнень.
Дитячо-юнацький спорт - напрям спорту, який забезпечує залучення дітей для занять певним видом спорту із дитячого спорту для здійснення їх спортивної спеціалізації та забезпечення умов для переходу до резервного спорту.
Резервний спорт - напрям спорту, який забезпечує здійснення відбору обдарованих дітей та молоді для занять певним видом спорту, створення умов для максимального розвитку їхніх індивідуальних здібностей з метою досягнення високих спортивних результатів, забезпечення умов для переходу до спорту вищих досягнень та поповнення основного складу національних збірних команд. Порядок створення штатних спортивних команд резервного спорту визначається Кабінетом Міністрів України.
Спорт вищих досягнень - напрям спорту, який забезпечує залучення спортсменів з резервного спорту шляхом подальшої спеціалізації та індивідуалізації їхнього навчально-тренувального процесу з певного виду спорту для підготовки та участі у спортивних змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівнів.
Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій та фізкультурно-спортивних товариств комплектує на конкурсній основі з числа найбільш підготовлених спортсменів дитячо-юнацького, резервного спорту та спорту вищих досягнень, а також фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, національні збірні команди з визнаних в Україні олімпійських та неолімпійських видів спорту для підготовки їх до участі в міжнародних спортивних змаганнях. Відповідно комплектуються і збірні команди з видів спорту інвалідів.
Склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій. До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях.
Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту на конкурсній основі формує штатну команду національних збірних команд України та укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями.
Спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту відповідно до умов трудового договору (контракту).
Професійний спорт - комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку.
Спортсмен набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.
В Україні не можуть визнаватися види спорту, які пов'язані з небезпекою чи надмірним ризиком для життя і здоров'я людей або мають антигуманний зміст. Порядок визнання визначається центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту. Види спорту, визнані в Україні, мають певні переваги, зокрема, щодо одержання державної підтримки для розвитку відповідного виду спорту.
В Законі зазначено, що правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту. Згідно з такими правилами проводяться всі офіційні спортивні змагання.
Суддівство спортивних змагань здійснюється спортивними суддями - фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.
В Україні встановлені такі кваліфікаційні категорії спортивних суддів:
- спортивний суддя Національної категорії;
- спортивний суддя першої категорії;
- спортивний суддя другої категорії;
- юний спортивний суддя.
Кваліфікаційні категорії спортивним суддям присвоюються спортивними федераціями в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.
В Законі зазначено, що Єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні. Єдина спортивна класифікація України затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.
В Україні присвоюються такі спортивні звання:
- заслужений тренер України;
- заслужений майстер спорту України;
- майстер спорту України міжнародного класу;
- гросмейстер України;
- майстер спорту України.
Спортсменам, які виконали кваліфікаційні вимоги, передбачені Єдиною спортивною класифікацією України, центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту видає посвідчення про присвоєння відповідного спортивного звання.
Спортсмени, яким присвоєні спортивні звання, є спортсменами вищої категорії.
В Україні присвоюються такі спортивні розряди:
- кандидат у майстри спорту України;
- перший розряд;
- другий розряд;
- третій розряд;
- перший юнацький розряд;
- другий юнацький розряд;
- третій юнацький розряд.
Спортсменам, які виконали спортивні розряди, видається відповідне посвідчення.
Спортсменам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, надається за місцем роботи відпустка для підготовки та участі в цих змаганнях.
Для видатних, молодих та перспективних спортсменів, їх тренерів держава може встановлювати відповідні стипендії та грошові винагороди, можуть надаватися соціально-побутові та інші заохочення.
5. Організація підготовки та проведення фізкультурно-оздоровчого заходу або спортивного змагання здійснюється відповідно до положення (регламенту) про такий фізкультурно-оздоровчий захід або таке спортивне змагання, що затверджується відповідно організаторами фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів.
Статус та назву чемпіонату і Кубка можуть мати лише офіційні спортивні змагання.
Офіційні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи - спортивні заходи, включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, календарних планів фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів областей, районів, міст, селищ та сіл.
Порядок складання календарних планів, а також вимоги до змісту положення (регламенту) про офіційні фізкультурно-оздоровчі заходи або спортивні змагання затверджені центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.
Спортивні змагання не визнаються та не можуть визначатися як міжнародні, у тому числі в рекламі та інформаційних повідомленнях, без включення їх до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України.
Право на висвітлення фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів шляхом трансляції зображення та/або звуку заходу будь-якими засобами та/або за допомогою будь-яких технологій, а також шляхом здійснення запису зазначеної трансляції та/або фотографування заходу належить організаторам фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів.
Фінансування розвитку фізичної культури і спорту здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевого бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Для розвитку фізичної культури і спорту використовуються позабюджетні кошти, зокрема від:
- Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, окремих осіб;
- фінансово-господарської діяльності закладів фізичної культури і спорту;
- користування правами інтелектуальної власності закладами фізичної культури і спорту, організаторами фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;
- проведення державної спортивної лотереї;
- інвестиційної діяльності у сфері фізичної культури і спорту.
Заклади фізичної культури і спорту звільняються від сплати земельного податку відповідно до закону.
Держава може надавати податкові пільги для юридичних та фізичних осіб, що здійснюють благодійну діяльність у сфері фізичної культури і спорту в порядку, визначеному законодавством.
Матеріально-технічне забезпечення сфери фізичної культури і спорту здійснюється шляхом будівництва та використання спортивних споруд, створення, придбання та використання фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, іншого майна, призначеного для занять фізичною культурою і спортом.
Земельні ділянки, на яких розташовані спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.
Закладам фізичної культури і спорту, які мають у власності або користуванні спортивні споруди, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть надавати відповідно до закону пільги з оплати за користування комунальними послугами та спожиту електроенергію, а також надавати фінансову підтримку з відповідних бюджетів.
Зміна цільового призначення приватизованих спортивних споруд не допускається.
Заклади фізичної культури і спорту, які мають у власності або в користуванні спортивні споруди, повинні мати, зокрема:
- сертифікат відповідності спортивної споруди;
- журнал обліку використання спортивної споруди.
Не допускається:
- проектування, будівництво нових і реконструкція діючих дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів без передбачених нормативами вимог до спортивних споруд та функціональних приміщень;
- обмеження доступу інвалідів до спортивних споруд.
Існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена.
Фізкультурно-спортивне спорядження та обладнання - спортивна форма (спеціальний одяг та взуття), спортивні снаряди (апарати), інвентар і апаратура для обладнання спортивних споруд та обслуговування спортивних заходів виготовляються з дотриманням стандартів (правил, норм), затверджених відповідно до закону.
Суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють виробництво фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, може надаватися пільговий режим кредитування і оподаткування відповідно до закону.
Держава забезпечує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів у сфері фізичної культури і спорту.
Право проводити фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність, фізкультурно-спортивну реабілітацію надається фахівцям, які мають спеціальну освіту та відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень. Тренери та спортивні судді проходять обов'язкову атестацію в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.
Тренерам та іншим фахівцям у сфері фізичної культури і спорту держава забезпечує:
- підвищення кваліфікації один раз на п'ять років;
- встановлення надбавок за спортивні звання тощо.
Спортивна медицина є складовою системи охорони здоров'я у сфері фізичної культури і спорту та визначає стан здоров'я, фізичний розвиток та функціональний стан організму осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі шляхом визначення придатності (здійснення допуску) осіб до занять фізичною культурою і спортом, здійснення профілактики, діагностики, лікування захворювань та ушкоджень, пов'язаних із заняттям фізичною культурою і спортом.
|