Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту

Скачати 1.2 Mb.

Назва	Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Сторінка	2/8
Дата	13.03.2013
Розмір	1.2 Mb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Історія > Лекція

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема: Теорії сучасного менеджменту.

1. Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту

Основні теорії менеджменту: міжнародний контекст.
Система менеджменту в фізичному вихованні і спорті.
Функціональні різновидності менеджменту в фізичному вихованні і спорті.

Література: 33, 35, 36, 39.
1. В середині минулого століття рядом вчених було запропоновано об”єднати досягнення усіх шкіл в теорію менеджменту. З”явилась універсальна теорія менеджменту, основною ідеєю якої є посилення ролі керівника і його управлінської діяльності у виробництві та суспільстві. Тобто, управління формується як самостійна наука і особливий вид діяльності.

В 70-тих роках ХХ ст. розвиток кібернетики, економіки, математичних методів аналізу, комп”ютеризація зумовили появу нової наукової дисципліни – теорія управлінських рішень (математичне моделювання процесів вироблення рішень, алгоритми розробки оптимальних рішень, створення кількісних моделей).

В 80-тих роках ХХ ст. утворюється напрям організаційної культури (делегування повноважень, скорочення управлінського апарату, витиснення методів і форм адміністративно-командного управління).

В 90-тих роках ХХ ст. одним з понять менеджменту стає невизначеність як постійна мінливість умов. Завдання керівників у створенні адаптивних, швидко реагуючих управлінських механізмів, в організації відповідних підходів. Необхідне більш гнучке, різноманітне, органічне управління. Доцільно експериментувати, шукати, творити.

Особливості сучасного погляду на лідера полягають в тому, що керівник розглядається як носій інноваційної організаційної культури.

Запроваджується нова філософія управління якістю – яка оголошується головною метою.

Суть цього підходу – задоволення споживача (клієнта, користувача послуг).
2. Американський менеджмент реалізує технократичний підхід:

1. Дотримання основ школи наукового менеджменту: спрямовувати зусилля на підвищення ефективності процесу виробництва.

2. Реалізація основ класичної школи менеджменту: чіткий розподіл функціональних ролей, відповідальності та повноважень.

3. Індивідуалізм: певні інтереси, особиста думка про власні потреби.

4. Стосунки: формування стосунків, які дозволяють досягати спільних цілей.

5. Ситуаційний підхід: індивідуальність організації зумовлюється особливостями зв”язків внутрішнього та зовнішнього середовища.

6. Організаційні зміни: систематичність та поступовість.

7. Стратегія: перспективи формує ринок, його пропозиції.
Японський менеджмент реалізує положення про рівність та співробітництво:

Корпоративний дух та колективна відповідальність.
Генералізація ролей: всі працюють на благо організації.
Ротація робочих місць: постійна готовність до зміни посади, виду діяльності.
Довіра до підлеглих. Самостійність та самоконтроль працівників.
Соціальний захист персоналу.
Планування кар”єри як можливості отримувати нові знання.
Раціоналізм, прагматична адаптація, гнучкість менеджменту.
Дотримання робочої етики.

Комплексна система трудових відносин в Японії

Саме на ній виросло „японське диво” – стрімкий прорив у розвитку промисловості та входження до ряду самих розвинених країн світу. Її складають п”ять „великих систем” (як їх називають самі японці).

1. Система пожиттєвого найму. Застосовується, як правило, у державній службі та на великих підприємствах. Передбачає угоду між керівником та найманим працівником про матеріальне заохочення та роботу до кінця життя (працездатності) у даній організації.

2. Система оплати праці:

- чим довше працює людина в організації, тим вища її зарплата;

- чим вища кваліфікація, тим вища зарплата;

- залежність зарплати від результатів діяльності організації в цілому;

- періодичні премії, бонуси, які залежать від кваліфікації працівника та фінансового стану організації (2-3 рази на рік);

- премії за рік теж залежать від кваліфікації працівника та фінансового стану організації;

- одноразова допомога під час виходу на пенсію (до 80 місячних окладів);

- право брати кредити у підприємства;

- реальна соціальна допомога (медичне страхування, страхування від нещасного випадку, страхування на випадок смерті).

3. Система кадрової ротації передбачає переміщення працівника кожні 2-3 роки по горизонталі та вертикалі (як правило, без погодження із працівником). Це дає нові знання, досвід.

4. Система підготовки на робочих місцях. Навіть випускники престижних вузів починають роботу з посад, які не потребують високої кваліфікації. Професійна підготовка здійснюється на робочих місцях в організації.

5. Система репутацій полягає у тому, що на кожного працівника складається характеристика, в якій вказуються переваги та недоліки. Вона допомагає працівнику об”єктивно себе оцінити, стимулює до підвищення кваліфікації, підвищення заробітної плати.
Європейська модель менеджменту передбачає прагматичність, відхиляє будь-які догми:

Науковий підхід до управління.
Раціональне прийняття рішення.
Розробка прагматичних стратегій, що є адекватними конкретним ситуаціям та умовам.
Емоційна, моральна підтримка ініціативи, увага до мотивації.
Оцінка результатів діяльності з урахуванням досвіду.
Поширення демократичних стосунків як умови досягнення спільних цілей.
Колективне навчання та саморозвиток працівників як невід”ємний процес життєдіяльності організації.
Соціальна відповідальність. Людиноцентристський погляд на управління.

Арабська модель менеджменту орієнтована швидше на людину, ніж працю:

Члени організації мотивуються у більшій мірі дружніми стосунками ніж поставленими цілями.
Соцільні умовності та національні особливості зумовлюють стиль, методи, технології управління.
Організації будуються на основі сімейних зв”язків.
Велике значення має ієрархія, вертикальні стосунки.
Дотримання строків, пунктуальність не є обов”язковими в такій мірі, як в європейському або американському менеджменті.

У ХХІ ст. прогнозується збільшення ролі менеджменту. Сучасний керівник повинен не тільки вміти організувати управлінську діяльність, але й володіти певною духовною моральною концепцією.

Модель менеджера ХХІ ст.:

глобальний стратег;
володіє сучасними технологіями управління;
лідер (харизматичні якості);
новатор.

3. Менеджмент – це система.

Система – дещо ціле, що складається з взаємопов”язаних та взаємозалежних частин, взаємодія яких народжує нові якості, які не притаманні окремим складовим.

Система менеджменту – це система, в якій реалізуються функції менеджменту.

В системі менеджменту – об”єкт-колектив, суб”єкт-керівник.

Мета менеджменту в фізичному вихованні і спорті – бажаний, можливий та необхідний стан організації, установи який має бути досягнутий.

Механізм менеджменту в фізичному вихованні і спорті – це комплекс форм, методів та засобів, які забезпечують ефективну реалізацію мети організації, установи, найбільш повно задовольняють потреби їх працівників та споживачів вироблених ними соціально-культурних послуг.

Функції менеджменту – це відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, що дозволяють здійснювати управлінський вплив.

Основні функції:

організація (створення нових систем в залежності від нових умов);
планування (розроблення планів з метою цілеспрямованого, динамічного та пропорційного розвитку об”єкту менеджменту);
мотивація (діяльність щодо створення системи стимулів, які сприятимуть більш ефективній роботі працівників організації);
контроль (діяльність, що включає в себе спостереження за ходом процесів в об”єкті менеджменту, порівняння результатів з контрольними величинами);
координація (діяльність щодо забезпечення неперервності процесу менеджменту, досягнення узгодженості в діяльності організацій, шляхом встановлення раціональних зв”язків між ними).

Основні функції менеджменту тісно взаємопов”язані між собою, складають єдиний процес, який характеризує механізм управлінського впливу.

Для прикладу, основні галузеві конкретні функції менеджменту:

Фізичне виховання учнівської та студентської молоді;

Проведення спортивних змагань та спортивно-масових заходів;

Наукове та програмно-методичне забезпечення фізичного виховання і розвитку спорту і т.д.
Принципи менеджменту в фізичному вихованні і спорті становлять основі правила, положення та норми поведінки, якими керуються органи управління і окремі керівники в процесі здійснення управлінського впливу.

До основних принципів менеджменту в фізичному вихованні і спорті можна віднести наступні:

принцип демократичного централізму (полягає в тому що Міністерство здійснює загальне керівництво, а на місцях управління(відділи) здійснюють окреме управління);
принцип науковості (полягає в необхідності побудови всієї системи менеджменту на основі найновіших наукових досліджень);
принцип плановості (планування роботи та фінансування на основі планів);
принцип ієрархічності (взаємозв”язок різних рівнів менеджменту: район-область-держава);
принцип поєднання галузевого та територіального управління (діють фізкультурно-споривні організації як галузеві так і територіальні: Спортивна спілка учнівської молоді, Фізкультурно-спортивні клуби тощо);
принцип економічності та ефективності (в т.ч. скорочення апарату, зокрема, контроль керівника над прямими підлеглими найбільш ефективний, якщо їх не більше 10-12 чол.);
принцип відповідальності (відповідальність через наявність посадових інструкцій, накази, розпорядження і т.д. Відповідальність бізнесу перед суспільством здійснюється шляхом спонсорської підтримки спорту і т.д.);
принцип поєднання матеріального і морального стимулювання (наприклад: встановлення звань МС, МСМК, ЗМС, ЗТУ, ЗПФКС і т.д. передбачає і матеріальне стимулювання. Всяка крайність-лише матеріальне або лише моральне стимулювання є ознакою обмеженості керівника.).

Методи менеджменту в фізичному вихованні і спорті – це конкретні способи впливу суб”єкта на об”єкт (керівника на працівників тощо).

Методи класифікуються на основі специфіки відносин, які складаються між співробітниками фізкультурно-спортивної організації в процесі спільної праці.

Методи поділяються на:

організаційні методи:

а) методи організаційно-стабілізуючої дії (регламентування, нормування, інструктування і т.д.);

б) методи розпорядчої дії (вирішення поточних задач, накази, розпорядження ОДА і т.д.);

в)методи дисциплінарного впливу (попередження про неповну службову відповідність, догана, звільнення);

г)адміністративні методи (видання актів, обов”язкових для виконання, наприклад наказ Мінстату про форми 2-ФК, 5-ФК тощо);

д) методи правового регулювання (авторитарний спосіб управління: управління освіти – школа; автономний спосіб: школа - ССУМ);

2) економічні методи (використовуються для впливу на економічні відносини: бюджетне фінансування, капітальні вкладення, дотації, кооперування коштів, матеріальне стимулювання і т.д.);

3) соціально-психологічні методи:

а) формування трудового колективу;

б) соціальне нормування поведінки (традиції в установі, організації);

в) соціальне регулювання (врахування реальної взаємодії соціальних інтересів – графік відпусток, наприклад);

г) соціальне стимулювання (створення обстановки соціально-психологічної зацікавленості в досягненні мети діяльності організації, зокрема, підвищення кваліфікації, творче відношення до праці і т.д.);

д) задоволення культурних та соціально-побутових потреб працівників (житло, організація дозвілля тощо);

е) створення і підтримка сприятливого соціально-психологічного клімату (моральне стимулювання тощо).
4. В зв”язку з розвитком спеціалізації праці менеджерів поряд з загальним („генеральним”) менеджментом виділяють так званий функціональний менеджмент.

Основні функціональні різновидності менеджменту, які в своєму об”єднанні є системою:

стратегічний менеджмент – це управлінська діяльність, яка полягає у виборі сфери та системи дій з досягнення довгострокових цілей фізкультурно-спортивної організації з урахуванням умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються (в його основі лежить така функція як планування);
програмний(проектний) менеджмент – це діяльність щодо управління не постійними, а тимчасовими об”єктами, в якості яких виступають окремі програми, проекти і т.д. або їх сукупність;
організаційний менеджмент – це управлінська діяльність, яка базується на загальноорганізаційних принципах (демократичний централізм, їєрархічність, відповідальність і т.д.) і спрямована на реалізацію такої основної функції управління, як функція „організація” (організовування);
персонал-менеджмент – це управлінська діяльність, яка включає сукупність заходів, спрямованих на оптимальне формування трудового колективу фізкультурно-спортивної організації та найбільш повне використання його здібностей у виробничому процесі (формування „команди”);
інноваційний менеджмент – діяльність з управління інноваційними процесами в фізкультурно-спортивній організації;
ризик-менеджмент – діяльність з оцінки ризику, який може виникнути в роботі фізкультурно-спортивної організації та управління ним (ризиком);
фінансовий менеджмент – вид діяльності, спрямований на управління фінансово-господарським функціонуванням фізкультурно-спортивної організації.

Тема: Інформаційне забезпечення менеджменту.

Інформація як предмет, засіб та продукт праці менеджера.
Зміст інформаційного забезпечення менеджменту в фізичному вихованні і спорті.
Інформатизація фізичного виховання і спорту: концептуальні положення.

Література: 33, 35, 36, 39.
1. Сучасне суспільство часто характеризується терміном „інформаційне”, маючи на увазі величезний об”єм інформації, що функціонує в світі: протягом останніх 30 років щорічний приріст інформації зріс більш ніж в 15 разів).

Інформація (в загальному вигляді) розуміється як зміст зв”язку між об”єктами що взаємодіють.

З точки зору менеджменту інформація – це сукупність відомостей про стан та зміни об”єкту управління (частини системи якою управляють) і суб”єкту управління (частини системи, яка управляє), а також зовнішнього середовища, яка зменшує ступінь невизначеності знань про конкретний об”єкт.

Управлінську інформацію можна класифікувати за різними ознаками:

1) за формою відображення – візуальна, аудіальна, аудіовізуальна;

2) за джерелами – зовнішня, внутрішня, вхідна, вихідна;

3) за ступенем опрацювання – первинна, робоча та підсумкова;

4) за часом використання – постійна та тимчасова;

5) за можливістю використання – аутентична(дійсна) і дефектна (неточна).
2. Одним з важливих ознак класифікації інформації є її зміст.

За цією ознакою інформацію поділяють на:

світоглядну; яка за своїм змістом є системою узагальнених

поглядів на об”єктивний світ та місце людини в ньому, на відношення людей до оточуючого світу і самих себе, а також обумовлені цими поглядами їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності.

З точки зору управління фізичном вихованням і спортом принципово важливе значення має світоглядна інформація, яка відображає відношення людей до фізкультурно-спортивної діяьності у вигляді комплексної характеристики їх потреб щодо занять фізичними вправами та різноманітними видами спорту і т.д.(анкетування школярів тощо);

Концептуальну, яка за своїм змістом є результатом

фундаментальних досліджень, які характеризують суть процесів, що відбуваються в фізичному вихованні і спорті (Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту);

Методичну, яка за своїм змістом є відображенням результатів науково-дослідної роботи щодо створення конкретних методик, спрямованих на вирішення різноманітних проблем фізичного виховання та спорту (зокрема технологія створення і ліцензування фізкультурно-спортивної громадської організації розглядатиметься пізніше);

Фактографічну, яка за своїм змістом є інформацією про факт,

факти, що мали місце у сфері фізичного виховання та спорту. Зазвичай фактографічну інформацію використовують в менеджменті в наступних основних видах : статистична, звітна, спортивна тощо.

Статистична – 2-ФК, 5-ФК, 8-ФК.

Звітна-описові звіти про результати роботи.

Спортивна – результати змагань тощо.
3. Інформатизація – це організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб та реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об”єднань на основі формування та використання інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси – це окремі документи чи окремі масиви документів.

Процес інформатизації пов”язаний не лише з формуванням і використанням інформаційних ресурсів, але і з визначенням споживачів інформації, іншими словами – тих суб”єктів, які будуть звертатись до інформаційної системи (чи посереднику) за отриманням необхідної інформації і користуватись нею.

В інформатизації сфери фізичного виховання та спорту зацікавлені різні організації, які з певною часткою умовності можуть бути об”єднані в кілька груп:

1) міжнародні організації (МОК, федерації тощо);

2) органи законодавчої влади;

3) органи виконавчої влади;

4) органи державного управління галуззю;

5) громадські організації;

6) заклади освіти в т.ч. позашкільні;

7) фізкультурно-спортивні та оздоровчі заклади та споруди;

8) виробники та реалізатори інвентаря та обладнання;

9) ЗМІ;

10) інвестори сфери.
Відокремлену, але дуже специфічну групу споживачів складають окремі громадяни – спеціалісти сфери фізичного виховання і спорту різного профілю (тренери, вчителі, викладачі, вчені тощо), спортсмени, аматори, вболівальники і т.д.
Тому, одним з найважливіших завдань процесу інформатизації є створення єдиного інформаційного простору для різнорівневих, різнохарактерних організацій, не лише галузі фізичного виховання і спорта а й інших галузей, а також окремих громадян.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» ...	1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та... Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та...
Лекція 1 Тема: «Предмет, зміст і структура курсу» Поняття закону, принципу, мети, функції, технології, структури; їх використання в управлінні персоналом	Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...	Тема Предмет, зміст і структура курсу Модуль І. Теоретичні основи управління персоналом. Тема Предмет, зміст і структура курсу
1. Вступ до курсу історії держави і права України Предмет і завдання... Адже саме право є одним із найважливіших знарядь забезпечення справедливості прав і інтересів людини, це частина культури народу,...	1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...
Програма "Основи кадрового менеджменту" для професії "Офіс-адміністратор" Сутність менеджменту персоналу й напрямки його розвитку. Менеджмент персоналу як суб’єктивне соціальне явище та сфера професійної...	Предмет, методи і завдання курсу «Регіональна економіка» та його зв’язок з іншими дисциплінами Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання