Бібліографування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними – бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні – описи архівних документів, інтернетні – описи веб-сторінок Інтернет.
4. Стаття як самостійний науковий твір
Стаття – 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті; 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику.
Наукова стаття – один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті – 6–22 сторінки, тобто 0, 35–1 др. арк. (10–40 тисяч знаків).
Необхідними елементами мають бути:
постановка проблеми в загальному вигляді, її зв’язок з науковими чи практичними завданнями;
аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;
виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття;
формулювання мети статті (постановка завдання);
виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
висновки цього дослідження;
накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку.
Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого органу, куди її подано.
Взірець фрагмента наукової статті
Клименко І. B.
УДК 811.161.2’38
ЯВИЩЕ ЕЛІПСА ЯК СПОСІБ ЕКОНОМІЇ
МОВНИХ ЗАСОБІВ
У статті проаналізовано феномен еліпса з точки зору структурно-семантичної незавершеності і семантичної відтворюваності/невідтворюваності, визначено стилістичний потенціал, встановлено, що вивчення еліпса необхідне для розуміння процесів, пов’язаних з економією мовних засобів. Еліпс є одним із засобів синтаксичної компресії і сприяє реалізації принципу економії мовних засобів.
Ключові слова: еліпс, еліптична конструкція, синтаксична компресія.
Тенденція до економії мовних засобів є універсальним процесом, що визначає розвиток і функціонування мови. Прагнення більш економно і достаньо ємно висловити багатоманіття об’єктивного світу обумовлено потребами мислення і спілкування.
Критерієм стислості висловлювання є співвідношення між сумою переданої інформації і витраченими для цього мовними (мовленнєвими) засобами. Скорочення висловлювання дозволяє збільшити його інформаційний обсяг, а багатство засобів економії в різних стилістичних групах – передати емоційні й стилістично-смислові відтінки.
Питання про синтаксичну природу скорочених, неповних речень суперечливе: одні науковці приєднують їх до самостійних і незалежних речень, інші – до еліптичних, односкладних.
Вивчення засобів економії мови стало актуальним лише порівняно недавно. Це зумовлено низкою суперечностей у тлумаченні природи еліпса як феномену двоєдиного порядку.
Аналіз феномену еліпса, визначення стилістичного потенціалу еліптичних конструкцій – мета нашої розвідки, втілення якої передбачає розв’язання таких завдань: описати феномен еліпса, з’ясувати причини появи і поширення еліптичних конструкцій, встановити їх місце в реалізації синтаксичної компресії.
Вивчення еліпса має давню і багату традицію, яка сягає своїм корінням в античну давнину, де він розумівся як дефект мовлення. Особливого розквіту «еліпсологія» набуває в XIX ст., де започатковно й сучасні лінгвістичні підходи до його вивчення – формально-логічний, власне-граматичний, психологічний тощо. Попри це, все ще не вироблено єдиної та несуперечливої дефініції еліпса. Термін «еліпс» першим почав вживати Ш. Баллі, взявши за основу визначення семантичний критерій, який сприяє розумінню змісту без присутності мовленнєвого факту.
|
5. Вимоги до виконання та оформлювання
курсової, дипломної робіт
Курсова робота – самостійна робота дослідницького характеру, спрямована на вивчення конкретної проблеми.
Метою курсової роботи є:
поглиблення знань студентів з актуальних проблем;
подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;
формування в них дослідницьких умінь та навичок;
стимулювання їх до самостійного наукового пошуку;
розвиток умінь аналізувати сучасний досвід;
формування вмінь самостійної обробки навчально-методичних матеріалів та їх практичної реалізації.
Курсова робота дає змогу виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити, вміння збирати, аналізувати й систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання під час вирішення практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.
Матеріали курсової роботи можуть бути використані для подальшої дослідницької роботи – написання дипломної або магістерської роботи.
Основні вимоги до написання курсової роботи:
обсяг – 20–25 сторінок тексту для студента II курсу, 30–35 сторінок для студента III курсу;
робота повинна мати чітку структуру, список використаної сучасної літератури (20–25 джерел, переважно останніх років);
оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам;
обов’язковими компонентами мають бути: визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів;
вона має бути зброшурована, акуратно і грамотно оформлена.
Студенти мають право обирати тему з тем, визначених кафедрою.
Структура курсової роботи
Титульна сторінка.
План (заголовок дається словом ЗМІСТ).
ВСТУП – обґрунтовується актуальність теми, її значення для теорії та практики певної науки, мета, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження.
Основна частина поділяється на теоретичний і практичний розділи.
– Теоретичний розділ включає аналіз опрацьованої наукової літератури відповідно до завдань дослідження; певні авторські висновки з визначенням перспектив подальших дослідницьких пошуків.
Практичний розділ містить опис виконаного дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних та досліджуваних матеріалів.
5. ВИСНОВКИ.
6. ДОДАТКИ (за потреби).
7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: на всі наукові джерела, що представлені в бібліографії, повинні бути покликання в тексті курсової роботи.
Під час захисту курсової роботи студент стисло доповідає про результати дослідження, відповідає на запитання. На підставі захисту та попередньої оцінки керівника, пропонованої в рецензії, виставляють остаточну оцінку.
Дипломна робота – самостійне оригінальне наукове дослідження студента з актуальних проблем фаху.
Теми дипломних робіт обираються студентами на основі розробленого й затвердженого кафедрою переліку орієнтованих тем дипломних робіт, а також з урахуванням власних наукових інтересів. Студент може сам запропонувати тему дипломної роботи, достатньо аргументовано обґрунтувавши доцільність її розроблення.
Матеріали дипломної роботи можуть бути використані для виголошення доповіді на загальноуніверситетській науково-практичній конференції, написання статті, а також накопичення фактичного матеріалу для подальшої дослідницької роботи.
Вимоги до написання дипломної роботи:
Тема дипломної роботи затверджується на засіданні кафедри і схвалюється вченою радою факультету інституту/університету.
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність; визначаються об’єкт, предмет, мета й конкретні завдання, гіпотеза дослідження, методи дослідження; його наукова новизна та теоретична і практична значущість одержаних результатів; описується структура дипломної роботи.
Автор дипломної роботи повинен продемонструвати вміння методологічно і грамотно проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати та класифікувати одержані результати.
У роботі необхідно розкрити зміст дослідницької проблеми з урахуванням нових наукових підходів.
Дипломна робота має містити чітко сформульовані висновки, у яких подаються основні результати дослідницької діяльності студента, рекомендації щодо їх практичного використання.
Обсяг дипломної роботи – 50–60 сторінок друкованого тексту.
Дипломна робота має бути чітко структурованою із виділенням окремих її частин, абзаців, нумерацією сторінок, правильним оформленням покликань, виносок, цитат, висновків і списку використаної літератури (не менше 50 джерел), обов’язковим є використання літератури іноземними мовами.
Дипломну роботу оцінює рецензент. Керівник пише відгук, у якому висловлює думку щодо рекомендації дипломної роботи до захисту. Остаточну оцінку виставляють члени державної екзаменаційної комісії на підставі рецензії та публічного захисту дипломної роботи.
Наводимо взірець визначення актуальності, мети, об’єкта, предмета, наукової новизни, теоретичної та практичної значущості дослідження в дипломній та курсовій роботах.
Тема дипломної роботи
Морфолого-синтаксична сполучуваність термінологічних
елементів та їх переклад українською мовою
Актуальність дослідження визначається важливістю розгляду морфолого-синтаксичної сполучуваності термінологічних елементів на основі останніх досліджень сполучуваності лексичних елементів взагалі і полягає в розгляді та порівняльному аналізі сполучуваності та перекладі термінологічних елементів підмов математичної логіки та економіки, які ще не були предметом дослідження.
Метою дослідження є аналіз морфолого-синтаксичної сполучуваності термінологічних елементів англійської мови та їх українських еквівалентів на прикладі двох підмов. У роботі використовували такі методи дослідження: лексикографічний, метод компонентного, дистрибутивного аналізу, елементи кількісного і статистичного аналізу фактичного матеріалу, метод лінгвістичного зіставлення, метод контекстологічного аналізу, трансформаційний аналіз та метод пояснювальних трансформацій.
Об’єкт дослідження – розгляд особливостей морфолого-сннтаксичної сполучуваності термінологічних елементів англійської мови підмов математичної логіки та економіки в зіставленні з українською та способи їх перекладу.
Предметом дослідження є 1037 термінологічних одиниць підмов математичної логіки (528) та економіки (509), вилучені шляхом суцільного добору з 11 словників та 32 термінологічні одиниці – з трьох текстів, їх структурні, семантичні та перекладацькі особливості.
Теоретичне значення дипломної роботи полягає в подальшому розробленні широкого кола питань сполучуваності та перекладу зазначених лексичних одиниць. Без вирішення тих питань неможливе подальше дослідження лексичної системи мови. Визначення типів словосполучень дозволяє визначити обсяг сполучуваності кожної частини мови і способи вираження зв’язку між ними з метою їх подальшого правильного перекладу. Типи словосполучень розглядаються як синтаксичні структури, а не визначаються за семантичним критерієм.
Практична цінність дослідження полягає в можливості використання його результатів для викладання прикладної лінгвістики та загального мовознавства, а також на заняттях з практики перекладу та під час вивчення термінології підмов.
|
Дипломну (курсову) оформлюють на папері формату А4. Текст друкують через півтора міжрядкових інтевала, кегль шрифту – 14.
Нумерація сторінок роботи починається з четвертої сторінки: титульну сторінку, зміст, першу сторінку вступу враховують, але не нумерують. Номери проставляють посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм.
Рубрикація тексту роботи передбачає членування на частини та їх називання: вступ, розділ, висновки. Заголовки мають бути короткі та однозначні. Основні частини роботи починають писати з нової сторінки. Встановлені вимоги до змісту, структури та обсягу слід дотримуватися під час написання та оформлення наукових робіт.
Типові помилки в написанні та оформленні роботи:
Нечітке формулювання теми дослідження.
Зміст роботи не відповідає плану або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.
Мета й завдання сформульовані невиразно та не відображають сутності дослідження.
Дослідник не опрацював всю основну й новітню літературу з цієї теми.
Невідповідне співвідношення між структурними компонентами роботи (вступом, основною частиною, висновками).
Огляд дослідження питання в наукових працях є їх анотацією, а не критичним аналізом, що не дає змоги виробити власну концепцію розуміння проблеми.
Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не збігаються з поставленими завданнями.
-
У роботі недостатньо покликань на першоджерела, значна кількість перецитувань.
6. Рецензія, відгук
Важливим жанром наукової комунікації є рецензія. Автор її – фахівець, учений тієї ж галузі або спорідненої, до якої належить і рецензована наукова стаття, монографія, підручник, навчальний посібник, кваліфікаційна робота та дисертація. Рецензія передбачає аналіз та оцінювання певного твору (наукової праці), критичний розбір, рекомендацію до захисту чи друку, проведення наукового обговорення й діалогу.
Рецензія – критичний відгук (містить аналіз і оцінку) наукового керівника (консультанта), офіційних опонентів, провідної установи під час захисту кваліфікаційної роботи, кандидатської чи докторської дисертацій.
Реквізити:
Назва виду документа.
Заголовок (містить назву рецензованої роботи, прізвище та ініціали її автора, рік публікації, назву видавництва).
Текст.
Підпис рецензента.
Дата.
Засвідчення підпису печаткою або спеціальним штампом (за потреби).
Рецензія – документ, який передбачає коментування основних положень рецензованої праці (тлумачення думки автора, висловлення особистого ставлення до поставленої проблеми); узагальнену аргументовану оцінку; висновки про значення аналізованої праці.
Типовий план написання тексту рецензії:
Об’єкт і предмет аналізу.
Актуальність теми.
Короткий зміст.
Формулювання основної тези.
Загальна оцінка.
Недоліки, хиби, огріхи праці.
Висновки.
Об’єктом оцінювання є повнота, глибина, всебічність розкриття теми; новизна та актуальність поставлених завдань і проблем; коректність аргументації і системи доказів; достовірність результатів; переконливість висновків.
Мовні кліше для написання рецензії
Об’єкт аналізу
|
Рукопис книги, стаття в журналі, кандидатська дисертація, автореферат, дипломний проект (праця автора, рецензована робота...)
|
Актуальність теми
|
Актуальність теми зумовлена...
Дослідження присвячене актуальній темі...
Автор розглядає важливі питання сучасності...
|
Короткий зміст
|
Дослідження складається зі вступу, ... розділів, висновків, ... додатків тощо (вказується загальна кількість сторінок, позицій у списку використаних джерел, наявність ілюстрацій, таблиць, графіків)...
На початку дослідження (статті, монографії, дисертації) автор указує на...
Автор аналізує наявні джерела з цієї проблеми...
Дослідник розглядає питання...
Автор (учений, науковець) доводить, що...
Аргументовано стверджується думка, що...
|
Формулювання
основної тези
|
Основна проблема дослідження полягає в...
У статті на перше місце висувається питання про...
|
Загальна оцінка: позитивна
|
Робота вирізняється ... значним фактичним матеріалом, ... оригінальним підходом до аналізу та вирішення поставлених завдань, ... високою інформативністю
Автор доводить (підтверджує) свою думку значним ілюстративним (статистичним, експериментальним) матеріалом...
Автор справедливо (слушно) зазначає.., аргументовано обґрунтовує.., чітко визначає, детально аналізує, ретельно розглядає, уважно простежує, доказово критикує...
Як переконливо свідчить автор, не всі попередні ідеї витримали випробування часом...
Автор уважно аналізує погляди опонентів...
Ідея автора... досить продуктивна (плідна, оригінальна, новаторська)...
Праця важлива нестандартними підходами до вирішення...
Думка автора ... (про що?) видається перспективною...
Важко не погодитися з...
Думки (положення) автора про... сформульовані чітко (доказово, переконливо).
Висновки автора достовірні й результативні. Вони ґрунтуються на аналізі значного фактичного матеріалу... Безперечною заслугою автора варто вважати новий підхід до вирішення... запропоновану класифікацію... способи узагальнення... уточнення поняття...
|
неоднозначна
|
Варто відзначити певні дискусійні моменти...
Одначе, цікаві думки не підкріплені фактами... роздуми автора здаються декларативними... все ж робота заслуговує позитивної оцінки.
Автор досить цікаво проаналізував сучасний стан проблеми. Водночас, на нашу думку, аналіз міг бути глибшим і змістовнішим.
Справедливо вказуючи на..., автор помилково вважає, що...
Деякі положення автора залишаються бездоказовими, зокрема й такі...
У роботі (статті, дослідженні, монографії) відчутно не вистачає ілюстративного та фактичного матеріалу, тому висновки автора здаються дещо некоректними...
На підтвердження цієї тези автор наводить кілька аргументів (прикладів, даних), які не завжди переконливі.
Незважаючи на дискусійність (неоднозначність) основної концепції (положень, висновків, рекомендацій) цієї праці, варто відзначити її значення та актуальність для...
|
Недоліки, хиби, огріхи
|
Серед недоліків дослідження – надмірна (невиправдана) категоричність висновків автора.
Суттєвий (серйозний) недолік роботи полягає в... (непереконливості доказів, спрощеному підході до... відсутності чіткої характеристики... критичної оцінки...
До прорахунків роботи належать...
Методично робота побудована нераціонально, варто скоротити...
|
Поза розглядом дослідження залишилися питання...
Автор не розглянув питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження.
Зазначені недоліки мають суто локальний (рекомендаційний) характер і не впливають на остаточні результати дослідження.
Вказані зауваження не впливають суттєво на загальну позитивну оцінку роботи.
|
Висновки
|
Загалом це цікава й корисна робота.
Отже, розглянуте дослідження заслуговує позитивної (високої) оцінки.
Робота відповідає всім вимогам, може бути оцінена позитивно, а її автор заслуговує на присудження ... (наукового ступеня...).
|
Наукова рецензія виконує такі функції: інформування, тобто ознайомлення з науковим твором (або кількома творами); оцінювання та осмислення в науковому соціумі певного знання.
Особливість рецензії полягає у вмінні спілкуватися, вести діалог (часто уявний) між рецензентом та автором твору, рецензентом і читачами. Нерідко автор рецензії виявляє свої особистісні цінності, виступає аналітиком чи полемістом, який зі знанням справи оцінює первинний документ, висуває свої зауваження, подає поради, рекомендації, пропонує імпульси до наукового діалогу.
Відгук – це 1) документ, що містить висновки уповноваженої особи (або кількох осіб) чи установи щодо запропонованих на розгляд вистави, рукописних робіт; 2) стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). За складом реквізитів збігається з рецензією.
Обсяг відгуку невеликий – 1–3 сторінки (3–5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій).
На відміну від рецензії, у відгуку подають загальну характеристику праці без докладного аналізу, проте він містить практичні поради.
Взірець
РЕЦЕНЗІЯ
на статтю Клименко І. В.
«Явище еліпса як спосіб економії мовних засобів» (9 с.)
Сучасне мовознавство виявляє велике зацікавлення проблемою еліптичних речень та їх функціонування. Такі явища, як неофіційність, невимушеність спілкування, дозволяють скоротити висловлювання, використовувати лише необхідні для розуміння частини речення, тому вивчення еліпса необхідне для розуміння процесів, пов’язаних з економією мовних засобів. Будучи результатом процесу стиснення (компресії) певних смислонавантажених елементів висловлення, еліпс відіграє важливу роль в його конституюванні, а тому є вельми продуктивним способом компактного представлення інформації засобами, які належать практично до всіх рівнів мовної системи – лексичних, морфологічних і синтаксичних, а як симбіоз процесу та результату, еліптичне речення виступає дієвим засобом гармонізації форми та змісту мовленнєвих повідомлень.
На наш погляд, автор здійснила ґрунтовний огляд підходів до визначення та дослідження феномену еліпса, що дозволило сформувати науково-теоретичне підґрунтя для подальшого аналізу, зробила спробу довести інтегрованість природи еліпса як симбіозу процесу та результату гармонізації форм і змісту мовленнєвих повідомлень, з’ясувала причини появи еліптичних конструкцій, окреслила їх місце в реалізації синтаксичної компресії. Робота має струнку, глибоко продуману структуру.
Рецензована стаття відповідає усіма вимогам, її можна рекомендувати до друку.
Науковий керівник – професор,
кандидат філологічних наук,
завідувач кафедри культури української
мови Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова С. В. Шевчук
|
7. Науковий етикет
Традиційно вивчення мовного етикету здійснюється в площині художніх, розмовно-побутових, ділових і почасти публіцистичних текстів. Науковий текст, як не парадоксально, залишається поза увагою мовознавців, хоча кожному вченому відомо: мовний етикет науки загалом і наукового тексту зокрема має свої особливості. А виявляються вони не лише в своєрідності системи лексичних та граматичних засобів його вираження, але й у специфіці типових етикетних ситуацій. Вирізняється також функціонування висловів мовного етикету в різних формах наукового спілкування – усному й писемному. Зрештою, усе це і складає підґрунтя однієї із важливих стильових ознак.
Мовний етикет наукового стилю регулює мовну поведінку, взаємини чітко окресленого кола мовців (напр.: учений – його колеги – у власне науковому підстилі; учений – його учні – у науково-навчальному підстилі тощо). Крім того, він обслуговує сферу фахового спілкування, тому засоби його вираження мають певні диференційні ознаки залежно від наукового стилю.
Структура мовного етикету в науковому стилі визначається формою спілкування. В усному спілкуванні науковців переважають такі елементи мовного етикету, як звертання, прощання, подяка. Вибір мовних засобів в усному мовленні майже повністю підпорядковується вимогам структурно-семантичної організації конкретного виду й жанру публічного виступу. Скажімо, форма звертання на науковому симпозіумі, академічній лекції чи на захисті дисертації буде різною: цього вимагає специфіка комунікативної ситуації, тип адресата. Водночас вона модифікується залежно від уподобань мовця, умов і мети спілкування. Етикетні вислови звертання (найчастотніші з-поміж інших в усному мовленні науковців) слугують не лише для встановлення контактів зі слухачами на початку доповіді, лекції, бесіди тощо. Їх використовують ще й для діалогізації усного мовлення, активізації уваги слухачів. Сучасні формули звертання, якими послуговуються вчені в офіційних ситуаціях, відзначаються уніфікованістю та стереотипністю вживання і тільки почасти різняться від звертань в інших функціональних стилях.
Найбільшою ритуальністю (і консервативністю) вживання позначені етикетні вислови, що обслуговують процедуру публічного захисту дисертацій (напр., звертання до голови і членів спеціалізованої ради, вислови подяки опонентам тощо). Приміром: Вельмишановний голово спеціалізованої вченої ради.
Мінімальна «свобода вибору», а отже, стереотипність функціонування, притаманна етикетним висловам вітання й прощання. У деяких ситуаціях спостерігаються відмінності стильового навантаження таких висловів. Напр., на лекції викладач здебільшого скористається нейтральними формулами на зразок: «Доброго ранку!», «Добрий день!» – «До побачення!», «До зустрічі!», «До наступної лекції!». Зустрівши на науковій конференції свого колегу, цей же викладач може привітати його урочистим: «Моє шанування!». Якщо він «господар», організатор конференції, доречним буде вислів: «Радий Вас вітати в нашому місті!».
Стрижень писемного спілкування становлять такі елементи комунікативних ситуацій: згода/схвалення, заперечення, побажання, подяка, що виникають як результат гармонійного співіснування двох – семантичного й комунікативного – потоків інформації в науковому тексті.
Науковий текст, як відомо, комунікативно об’єднує основну й додаткову, пояснювальну інформацію. Семантично вона також є різнорідною: інформація наукового тексту складається з власне авторської інформації та інтекстової (чужої), що є результатом уваги автора до праць попередників і полеміки з ними, якщо їхні позиції не збігаються. Така інформація представлена найчастіше в цитуванні, безпосередньому чи опосередкованому.
Писемна традиція наукового тексту передбачає дотримання певних правил співіснування власне авторської та інтекстової інформації. Мовний етикет регулює три основні різновиди такої взаємодії: 1) нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених, що виявляється передусім у семантиці дієслів, які входять до складу різних конструкцій (напр.: зазначив, запропонував, наголошував, займався тощо); 2) схвалення позиції інших авторів (зумовлена подібністю чи навіть адекватністю поглядів автора й інших науковців, переважно виражається прикметниково-прислівниковим лексичним ланцюжком, як-от: слушний/слушно, справедливий/справедливо, а також вставними словами «без сумніву», «безперечно» і т. ін.; 3) несприйняття автором позиції інших авторів (спостерігається певна градуальність такого несприйняття: сумнів – несприйняття – заперечення).
Факультативний характер у науковому мовленні мають етикетні вислови подяки, бо вживаються лише в обмежених ситуаціях усного спілкування (напр., після закінчення наукової доповіді чи лекції: «Дякую за увагу!», «Дякую за запитання!», або при захисті дисертації – «Дякую за зауваження!» (у відповіді опонентові) тощо. У кінці передмови здебільшого висловлюють вдячність людям, які були причетні до створення праці (рецензентам, редакторові, працівникам архівів, бібліотек, а ще – тим, хто допомагав авторові в збиранні фактичного матеріалу). Дуже рідко – такі вислови фіксуємо в кінці наукових статей, напр.: «Автор складає подяку професорові С. І. Дорошенку за цінні зауваження й поради, висловлені під час обговорення матеріалів цієї статті».
Науковим текстам (і усному мовленню) властиве вживання своєрідного граматичного засобу мовного етикету: авторського «ми» (напр.: на наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації). Правомірність функціонування таких конструкцій, що є наслідком еволюції авторського «я», залишається дискусійною, хоч і не суперечить нормам сучасної української мови.
Мовний етикет наукового мовлення, безперечно, узгоджується з нормами наукової етики. Скажімо, поява в тексті вислову «приклад взято з» і цитат загалом свідчить не лише про повагу до авторитету інших, а й про дотримання етичних норм, бо, образно кажучи, лапки є своєрідною «валютою» за духовний борг перед попередниками в науці.
Отже, особливість наукового мовного етикету на противагу текстам інших стилів, виявляється в тому, що етикетні вислови відображають специфічні правила мовної поведінки здебільшого одного з комунікантів. Вибір етикетної формули не залежить від віку, характеру взаємин науковців, місця й часу їх спілкування. Він повністю визначається формою наукової комунікації, її різновидом, жанром і узгоджується зі структурою наукового тексту.
БЛОК НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
Завдання 1. Здійсніть лексичний аналіз науково-навчального тексту за обраним вами фахом, скласифікуйте лексику за групами: а) загальнонаукова; б) власне термінологічна; в) слова-організатори думки; г) слова-домінанти (ключові слова). Визначте функції кожної лексичної групи.
Завдання 2. Назвіть обов’язкові вимоги до оформлення цитат у науковій роботі. З’ясуйте, якими мають бути за кількістю та обсягами цитати в тексті наукової доповіді й статті. Сформулюйте всі правила наведення та оформлення цитат і проілюструйте їх прикладами з фахових текстів.
Завдання 3. Підготуйте 2–3 взірці анотацій різних видів для подальшого активного користування ними в самостійній науковій роботі з анотування першоджерел.
Завдання 4. Проаналізуйте одну зі статей наукового часопису вашого фаху за планом: 1) композиційні частини; 2) спрямованість змісту статті (наукова, практична, науково-практична, полемічна, інформаційна); 3) мовні засоби.
Напишіть рецензію на цю статтю.
Завдання 5. До поданих ненормативних слів та словосполучень, які вживаються в наукових текстах, доберіть нормативні.
Відзив, в залежності, заключення, висновки по викладеному, відмінити, в деякій мірі, в кінці кінців, для наглядності, добавити, доказувати, досвід по розробці, задіяти, константувати, між тим, примірний, при наявності, приступати (до чого), навик, мова йде про, намітити, перечислити, підготовити, не дивлячись на, направляти, область виробництва, оточуюче середовище, по крайній мірі, поступати, пред’явити, при виробленні, признавати, приймати до уваги, приміняти, при таких умовах, рішити проблему, рахувати що, протирічити.
Довідка: деякою мірою, залежно від; висновок, закінчення; зрештою, врешті-решт; висновки з викладеного, скасувати, перенести, для унаочнення (увиразнення), додати, доводити, розпочинати, починати, відгук, залучити, констатувати, тим часом; скеровувати, спрямовувати, звертати; галузь виробництва; приблизний, орієнтовний; довкілля, навколишнє середовище; принаймні, щонайменше; за наявності, у разі; навичка; показувати, подавати; вступати до, надходити, чинити; під час вироблення, для вироблення; визнавати, брати до уваги, застосовувати, йдеться про; за таких обставин, у таких обставинах; накреслити, запланувати; перерахувати, перелічити; підготувати, незважаючи на, вирішити проблему, вважати що, суперечити.
Завдання 6. Доберіть українські відповідники до поданих слів.
Імідж, мас-медіа, індустрія, супермаркет, рекетир, овертайм, портативний, менеджер, резолюція, асиміляція, процент, ландшафт, голкіпер, масштаб, дескриптивний, квантитативний, інтелектуальний, локальний.
Завдання 7. Запишіть числівники словами, узгодивши їх у відмінку з поданими в дужках іменниками. Назвіть правила, за якими числівники сполучаються з іменниками.
4 (пункт), 53 (відсоток), 1,5 (місяць), 2 (тиждень), 3 (громадянин), 2,5 (метр), 2 3/4 (літр), через 65 (день), % (площа), 2/3 (територія), без 2785 (студент), 0,5 (бал), дорівнювати 588 (гривня), 5,5 (кілометр), % (гектар), 35 (болгарин), 44 (підручник), 76 (поляк), 27 (туфлі), 40 (окуляри), з 346 (житло).
Завдання 8. Визначте, які варіанти словосполук нормативні. Деякі з них уведіть у речення наукового стилю.
На сьогоднішній день – на сьогодні, залежно від умов – в залежності від умов, у найближчий час – найближчим часом, вибачте мені – вибачте мене, прийняти до уваги – взяти до уваги, незважаючи не труднощі – не дивлячись на труднощі, по місяцях – щомісяця, вислати листа – надіслати листа,
Завдання 9. Укладіть словник-пам’ятку бажаних / небажаних словосполучень для використання у наукових текстах.
Завдання 10. Складіть словник-пам’ятку на норми керування.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
1. Становлення й розвиток наукового стилю української мови.
2. Мовні засоби наукового стилю.
3. Реферат як жанр академічного письма.
4. Науковий етикет.
5. Особливості усного й писемного наукового мовлення.
6. Науковий етикет і професійний виклад думки.
7. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури науковця.
Рекомендована література
1. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : навч. посіб. з алгоритмічними приписами / Г. С. Онуфрієнко. – К. : Центр навчальної літератури, 2009.
2. Семеног О. М. Культура української наукової мови : навч. посіб. / О. М. Семеног. – К. : ВЦ „Академія”, 2010.
3. Шевчук С. В. Українське професійне мовлення : навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К. : Алерта, 2011. – С. 206–226.
4. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Алерта, 2011. – С. 532–571.
5. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л. О. Симоненко. – Київ-Ірпінь : ВФТ «Перун», 2004.
|