Тема 3


НазваТема 3
Сторінка5/10
Дата14.03.2013
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа й подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на запитання: про що повідомляється в документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації:

  1. Відомості про автора.

  2. Відомості про форму (жанр) тексту.

  3. Предмет, об’єкт або тема.

  4. Характеристика змісту анотованого документа.

  5. Характеристика довідкового апарату видання.

  6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації:

    1. Відомості про автора.

    2. Характеристика анотованого твору.

    3. Оцінка твору.

    4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно- видавничого оформлення.

    5. Цільове й читацьке призначення документа.

Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами – словами і словосполученнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту.


Відомості про автора (професія, науковий ступінь, учене звання)

Автор статті (монографії, брошури) – ...

Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...)

Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі...

Академік... присвятив свою працю...

Автор, доктор філологічних наук, професор...


Форма (жанр)

анотованого

твору

Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ...

У збірник (антологію) увійшли праці з проблем...

Довідник містить...

Системний виклад

У монографії всебічно проаналізовано...

Збірник – результат комплексного дослідження...

Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу

Уперше введено в науковий обіг...

Збірник присвячено проблемі...

У монографії вперше представлено...


Характеристика довідкового апарату видання

Завершується монографія післямовою... списком ілюстрацій, додатками...

Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики

Автор наводить переконливі приклади...

Цільова аудиторія (призначення)

Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена)

Видання може зацікавити...

Стаття корисна для...

Варто рекомендувати посібник...


Якщо для наукових досліджень анотації часто подають стандартні формулювання (автор розповідає, стаття присвячена, у монографії розглядаються), то для текстів науково-популярних, художніх, публіцистичних тощо варто подбати про оригінальні конструкції: доцільно використовувати різноманітні варіанти подачі матеріалу: запитання до читача, порівняння з іншими документами, виділення основної ідеї тощо. Бажано, щоб у кількох рядках тексту існувала часова відповідність та однотипність дієслівних форм. Наукова термінологія, що використовується в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань.

Текст бібліографічного опису не повинен зливатися з анотацією. Анотація починається з нового рядка.

Анотації до кандидатської та докторської дисертацій. Наприкінці автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук подаються анотації, які лаконічно відображають основний зміст і результати наукового дослідження. Анотації друкуються в такій послідовності: українською, російською та англійською мовами; одна з них, на вибір здобувача, має бути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до 5 000 друкованих знаків); дві інші – ідентичні за змістом (обсягом до 0,5 сторінки, до 1 200 друкованих знаків). Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою, загальна кількість – не менше трьох і не більше десяти.

Взірці анотацій

Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – 3-тє вид., випр. – К. : Знання, 2006. – 367 с.

Культура мови є невід’ємним складником особистості – одна з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови.

Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, учителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови.

Шевчук С.В.

Ділове мовлення для державних службовців : навч. посібник. – 3-тє вид., випр., доповн. та переробл. – К. : Арій, 2008. – 424 с.

Мета пропонованого навчального посібника – допомогти державним службовцям досконало оволодіти українською літературною мовою, піднести рівень культури усного й писемного мовлення, а також набути навичок укладання конкретних документів.

Посібник написано відповідно до Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації» ДСТУ 4163–203. Послідовно й дохідливо викладено теоретичний матеріал, який знайомить з мовними нормами офіційно-ділового стилю, подано зразки організаційних, довідково-інформаційних, обліково-фінансових та інших документів. Особливу увагу приділено усному діловому спілкуванню.

Посібник стане у пригоді всім, хто не байдужий до української мови й хоче оволодіти мистецтвом ділового спілкування.




Кабиш О.О. Зміни в семантичній структурі та функціонуванні маркованої лексики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, м. Київ, 2007.

У дисертації схарактеризовано основні наукові джерела з лексичної семантики, з’ясовано поняття «лексичне значення слова», «семантична структура слова», описано типи семантичних модифікацій, виокремлено окремі групи маркованих слів та здійснено їх детальний опис.

Проаналізовано лексико-семантичні й стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці сучасної української мови: актуалізацію й пасивізацію окремих груп лексики, зміни денотативно-конотативного статусу маркованих лексичних одиниць, ускладнення й спрощення семантичної структури маркованих номенів.

Ключові слова: маркована лексика, лексичне значення слова, семантична структура слова, семантичні зміни, актуалізація, пасивізація, переорієнтація номінацій.


Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується в науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Реферат – це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад основних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка.

Студентам усіх напрямів вищої освіти навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в значних обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел за фахом є обов’язковим під час написання курсових, бакалаврських, дипломних робіт.

Основні функції реферату:

  • інформаційна – реферат подає інформацію про певний документ;

  • пошукова – реферат використовується в інформаційно-пошукових та автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.

Реферати класифікують за кількома ознаками:

  1. належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки);

  2. способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти, що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемно-орієнтовані реферати, що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документа);

  3. кількістю джерел реферування (монографічні – в основу покладений один первинний документ; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);

  4. формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);

  5. обсягом або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не більше 850 знаків; розширені, обсяг яких не лімітується й може складати 10-15% від обсягу первинного документа, залежно від його значущості, новизни й доступності);

  6. укладачем (автором) реферату (автореферати, написані самим автором дисертації, монографії чи інші твори; неавторські, складені працівниками реферативної чи інформаційно-бібліографічної служби);

  7. рівнем формалізації реферування (наприклад, інтелектуальні реферати, складені людиною на підставі її інтуїтивного уявлення про значення інформації, що подається в первинному документі; або формалізовані реферати, складені на основі формалізованих методик – анкетні, аспектні реферати, реферати-екстракти (уривки) тощо).

Обєктами реферування можуть бути:

  • наукові статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові та ін.);

  • розділи з монографій, збірників праць тощо;

  • патентні документи;

  • депоновані рукописи.

Взірець

Петренко П.П. Загальне й галузеве редагування : підручник. – К. :

Наукова думка, 2001. – 416 с., табл. 9, рис. 47, додатків 16.

У посібнику визначено поняття про едитологію як науку про видавничу

справу та виділено дві її складові: теорію редагування і теорію видавни-

чої діяльності. Описано обєкт, предмет, мету, завдання, методологію,

методи, методики, галузі та аспекти редагування. Під редагуванням ро-

зуміють оформлення тексту відповідно до норм. Сформульовано нор-

мативну концепцію теорії редагування. Скласифіковано й описано всі

основні методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні,

аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні й спеціальні), а також

виправлення (переставлення, видалення, заміна, вставлення, спеціальні,

скорочення, опрацювання й перероблення) помилок. Детально описано ін-

формаційні, соціальні (в тому числі юридичні, етичні, естетичні, політичні,

релігійні), композиційні, логічні, лінгвістичні, психолінгвістичні, видавничі

і поліграфічні норми редагування. Схарактеризовано складові видавничої

діяльності, розглянуто методи компютернзації процесу редагування. По-

сібник пропонує формалізовану методику проведення редагування, враховує

досягнення теорії редагування розвинутих країн Заходу.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

ТЕМА ПРОГРАМИ: «Основи роботи на ПК.» Тема уроку
Тема уроку: «Побудова та форматування таблиць. Створення діаграм. Робота з колонками.»
УРОКУ ТЕМА ПРОГРАМИ: Технології комп'ютерної обробки інформації
ТЕМА УРОКУ: Тема уроку: Створення, завантаження та збереження файлів-документів. Введення, редагування та форматування інформації....
Опорні поняття Концептуальний рівень художнього твору (Тематика,...
Співзвучна Чи тема основних питань свого часу? Чи пов'язано з темою назву? Кожне явище життя це окрема тема; сукупність тем тематика...
Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми...
Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка....
Тема Проект і програма соціологічного дослідження
Тема Якісні методи в соціології
Урок №61 Тема. Кругові діаграми
Ймовірність випадкової події. Коло, круг Тема
Урок №62 Тема. Стовпчасті діаграми
Ймовірність випадкової події. Коло, круг Тема
Урок №60 Тема. Круговий сектор
Ймовірність випадкової події. Коло, круг Тема
ТЕМА ПРОГРАМИ
ТЕМА УРОКУ: Макетування візитної картки інструктаж з о/п, організація робочого місця
Тема. Прикметники твердої і мішаної груп. Відмінювання прикметників. Мета
На вивчення теми «Прикметник» відведено 15 годин. Це 6 уроків, через 8 уроків буде контрольний урок. Знання, які ви здобудете під...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка