Реферат, як доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел, готується за одним або кількома джерелами, у ньому автор подає чужі та власні думки. Рекомендований обсяг реферату – 10-12 сторінок друкованого тексту (0,5 друкованого аркуша).
Як писати реферат:
Визначити тему.
Дібрати літературу: а) документи, першоджерела; б) монографії, довідники, збірники; в) газетні та журнальні матеріали.
Ґрунтовно вивчити літературу, зробити виписки цитат, основних думок.
Скласти список розділів, який може бути і планом реферату.
Продумати план реферату, можливе його розширення.
Систематизувати опрацьований матеріал.
Остаточно продумати та уточнити план реферату.
У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.
Бібліографічний опис джерела списку літератури оформити відповідно до вимог.
Структура реферату
Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім’я, по батькові автора; місто й рік написання).
План.
Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.
Список використаної літератури.
Автореферат – короткий письмовий виклад наукового твору самим автором, найчастіше – автореферат дисертації. Призначення автореферату – ознайомити наукових працівників з методикою дослідження, результатами й основними висновками дисертації.
Взірець титульної сторінки реферату
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Кафедра культури української мови
Українська мова (за професійним спрямуванням)
СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТОК
НАУКОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Реферат
студентки 305 ур групи
Інституту української філології
Корнієнко Тетяни Іванівни
Київ – 2010
|
3. Основні правила бібліографічного опису джерел,
оформлювання покликань
Покликання – уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.
Під час написання наукової роботи дослідник зобов’язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку, приклад того чи того автора, у якого їх запозичено, ті ідеї чи висновки, на підставі яких розробляють проблеми чи вирішують завдання, поставлені у статті, монографії тощо. Це дає змогу відшукати потрібний документ і перевірити точність зазначених відомостей, з’ясувати інформацію, обставини, контекст.
Відсутність покликань – підстава говорити про плагіат, а їх наявність визначає етику дослідника. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, викладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без спотворення думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців за цитування позначають трьома крапками (...) або крапками в кутових дужках <...>, якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то його опускають;
в) кожну цитату обов’язково супроводжують покликанням на джерело;
г) за непрямого цитування слід максимально точно викладати думку автора, робити відповідні покликання на джерела.
Після згадки в тексті відповідної роботи чи після цитати з неї вказують у квадратних дужках номер, під яким ця робота наведена у списку використаних джерел, а при необхідності також номер тому і сторінки: [12]; [27, с. 38]; [13, IV, с. 28]. У монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік видання, сторінка. Приміром: [Караванський 2004: 245]. Під час огляду літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися покликання на все джерело, декілька джерел. Наприклад: [12]; на думку І. Вихованця [42; 44; 46]; У працях [1 – 5].
Покликання бажано робити на останні видання публікацій, на більш ранні видання – лише тоді, коли праці, у яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися. Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їх порядкового номера. Наприклад: «рис. 1.1», «див. табл. 1.1.», «у формулі 1.1» тощо.
Новий стандарт уміщує тільки універсальні, спільні для всіх видів документів правила складання бібліографічного запису, проілюстровані фрагментами опису різних видів документів. Більшість нововведень пояснюють прагненням розробників максимально точно дотримуватися базового принципу Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) – подавати інформацію в бібліографічному описі так, як вона представлена в об’єкті опису.
Взірець оформлення покликань
«Це своєрідний текстовий калейдоскоп строкатої реальності з її
|
соціальними недугами й екзистенційними потребами, соціокультурними
|
типажами, знайомими ситуаціями, комедійністю, абсурдністю й
|
жорстокістю буття, у якому живе українська людина» [5, 13].
|
Еліптичні речення П. Дудик вважає різновидом неповних,
|
специфіка яких полягає в тому, що «уявлення про відсутній елемент
|
встановлюється не з об’єктивної ситуації <.. .> і не з сусідніх речень,
|
а безпосередньо випливає з лексико-граматичних особливостей цих
|
речень, підказується їх значенням і формою» [2, 216].
|
О. Пєшковський, на думку якого еліптичні речення – недостатні
|
граматичні сполучення, що представлені в схемі повного речення, але
|
позбавлені тих чи інших форм [5, 126–127], визначив низку чинників,
|
якими зумовлена реченнєва неповнота.
|
У сучасній науковій традиції існує кілька підходів до вивчення
|
дискурсу як одного з найважливіших понять лінгвістики [Бацевич
|
2004, Селіванова 2002].
|
Список використаних джерел – важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до теми.
Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:
Абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора – за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і ряд мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо).
За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу – за абеткою.
Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи те джерело.
За ступенем використання: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий.
Взірець бібліографічного опису джерел
І. Однотомні видання
Книжки одного, двох, трьох авторів
Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. / Ф. С. Бацевич. – К. : Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с.
Книги чотирьох авторів
Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – 3-тє вид, випр. – К. : Знання, 2006. – 367 с.
Масова комунікація : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губернський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. – К. : Либідь, 1997. – 216 с.
Перекладні видання
Пейн Т. Права людини / Т. Пейн ; пер. з англ. Ігор Савчак. – Львів : Літопис, 2000. – 288 с.
Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т. ін.
Олійник Т. Прізвисько як джерело національних традицій / Т. Олійник // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту. – Вип. 37. – Кіровоград, 2001. – С. 134 – 137.
Словники, довідники, енциклопедії
Довідник здобувача наукового ступеня : 3б. нормат. док. та інформац. мат. з питань атестації наук. кадрів вищої кваліф. / Упоряд. Ю. І. Цеков, переднє слово Р. В. Бойка. – К. : Редакція «Бюлетеня ВАК України», 2000. – 64 с.
Антології
Слово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів : Літопис, 1996. – 633 с.
Хрестоматії
Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку XX ст. / Упоряд. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко. – К., 2000. – 456 с.
|
Навчальні програми
Українська мова за професійним спрямуванням : Типова програма вступного іспиту до аспірантури / Уклад. С. В. Шевчук, А. В. Висоцький, І. В. Клименко. – К. : Вид-во Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – 20 с.
|
Багатотомні видання
Українські письменники : Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол. : О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960 – 1965. – Т. 1 : Давня українська література (ХІ – ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – I960. – 979 с.
Неопубліковані джерела
Дисертації
Панчишин Т. В. Інвестиційна діяльність в умовах ринкової трансформації економіки України : дис. ... канд. екон. наук : 08.01.01 / Панчишин Тарас Володимирович. – Львів, 2005. – 214 с.
Автореферат дисертації
Мацюк Г. П. Кодифікація української мови в галицьких граматиках першої половини XIX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Мацюк Галина Петрівна ; Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні НАН України. – К., 2002. – 32 с.
Рецензія
Ющенко О. Перша авторська енциклопедія / Олекса Ющенко // Літературна Україна. – 2008. – 11 верес. – Рец. на кн. : Україна : енциклопед. словник / О. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2008. – 324 с.
Архівні матеріали
Наукове товариство ім. Шевченка // Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України. Від. рукописів. – Ф. 1, oп. 1, спр. 78. – Арк. 1 – 7; Спр. 499/1. – Арк. 1 – 92; Спр. 499/10. – Арк. 1 – 9; Оп. 2, спр. 56, 57.
IV. Складник документа
Розділ або інший складник з книги
Владимиров В. М. Теоретичні основи журналістики в світлі теорії розуміння / В. М. Владимиров // Журналістика, особа, суспільство : проблема розуміння : монографія. – К., 2003. – С. 73 – 113.
Передмова, вступна стаття, післямова
Москаленко А. Переднє слово // Животко А. П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 1999. – С. 7 – 8.
Стаття зі збірника, журналу, наукових праць і т. ін.
Дияк О. В. Формально-семантичні відношення слова-вершини срібл-(-о) і членів ад’єкативної парадигми / О. В. Дияк // Система і структура східнослов’янских мов : Сучасні тенденції розвитку слов’янских мов : зб. наук. праць. – К. : Т-во «Знання» України, 2003. – С. 36 – 42.
Клименко Н. Ф. Динаміка словникового складу сучасної української мови на тлі міжслов’янських паралелей / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. І. Даниленко // Мовознавство. – 2003. – № 2 – 3. – С. 96 – 111.
Стаття з газети
Пепа В. З горіха мова / В. Пепа // Слово Просвіти. – 2003. – 12 – 18 листоп.
Стаття з енциклопедії, довідника
Бібліофіл // Літературознавчий словник-довідник / P. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К. : ВЦ «Академія», 1997. – С. 88.
Іншомовні джерела
Garnett J. L. Communicating for Results in Government: A Strategic Approach for Public Managers. – San Francisco : Jossey-Bass Publishers, 1992. – 306 p.
Електронні ресурси
Культура фахового мовлення [Електронний ресурс] : навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – XXI, 2005. – 572 с. – Режим доступу : http://kultura.asf.ua/posibnyk/2005/3914.htm.
Українська мова в Інтернеті – http://www.novamowa.com.ua
|
|