«Оптимізація комунікацій в організації як засіб підвищення ефективності управління»


Назва«Оптимізація комунікацій в організації як засіб підвищення ефективності управління»
Сторінка2/6
Дата08.04.2013
Розмір0.81 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6

3 Зміст, структура та обсяги курсової роботи
Курсова робота як оригінальне теоретично-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг курсової роботи має бути близько 50 сторінок друкованого тексту, не враховуючи список літератури і додатки.

Робота повинна бути виконана з урахуванням державних та галузевих стандартів. Мова курсової роботи - державна, стиль - науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.

Рекомендується така структура курсової роботи:

  • титульний лист;

  • лист завдання на курсову роботу;

  • реферат;

  • зміст (план) роботи;

  • вступ;

  • перший (теоретичний ) розділ;

  • другий (аналітичний) розділ;

  • третій (рекомендаційний) розділ;

  • висновки (кінцева частина);

  • література;

  • додатки.

Лист завдання на курсову роботу (2 сторінки) є бланком встановленої форми, він спільно заповнюється керівником та студентом та підписується. Зразок заповненого завдання на курсову роботу наводиться в додатку А.

У рефераті (1 сторінка) наводяться об’єкт, предмет дослідження, мета роботи, методи дослідження, ключові слова. Об’єктом дослідження може бути будь яке підприємство або ж організація взагалі, окремий структурний підрозділ, галузь, регіон, національна економіка. Вибір об’єкту курсового дослідження студент здійснює самостійно, керуючись своїм досвідом, знаннями, можливостями отримання необхідної інформації тощо. Цим забезпечується різноманітність підходів до розкриття однаково сформульованих тем та цілей курсової роботи. В якості об’єкта дослідження може бути обрана організація, в якій студент проходив загальноекономічну практику, або ж організація, з діяльністю якої будуть пов’язані подальші розробки студента або ж його ділова кар’єра (для студентів денного відділення), для студентів заочного відділення та слухачів факультету післядипломної освіти – організація, в якій вони працюють. Ні галузева належність, ні розміри, ні організаційно-правова форма організації не повинні виступати обмеженнями при виборі об’єкта дослідження, ним можуть бути різні організації: промислові підприємства, торгові підприємства, банки, страхові агентства, навчальні, релігійні заклади тощо. Предметом дослідження курсової роботи з менеджменту є та чи інша проблемна ситуація в менеджменті, маркетингу, бізнесі, підприємництві. Метод дослідження - сукупність конкретних обчислювальних та логічних процедур, що виконуються над вихідними даними в певній встановленій послідовності з метою отримання результату рішення будь-якої проблеми чи завдання. Методика – це сукупність встановлених методів й прийомів, яким слід систематично керуватися при рішенні будь-якої задачі, проблеми.

Ключове слово – це слово або ж словосполучення, що найбільш повно та специфічно характеризують зміст наукового документа (в нашому випадку курсової роботи) або ж його складової.

Приклад оформлення реферату наводиться в додатку Б.

Зміст або план курсової може займати 1 сторінки. В ньому записуються назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. План роботи має відображати суть проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її.

У вступі до курсової роботи (2 сторінки) обґрунтовується актуальність обраної теми; її новизна, характеризується рівень опрацювання теми у вітчизняній і зарубіжній літературі, виокремлюються дискусійні питання та невирішені проблеми, вказується інформаційна база дослідження; висувається робоча гіпотеза, якщо курсова робота носить дослідницький характер; ставляться основні завдання, які слід вирішити під час написання курсової роботи; обґрунтовується її практичне значення тощо. Завдання курсової роботи – пошук та формулювання проблемної ситуації, висунення гіпотези щодо неї, розробка механізму вирішення проблеми або рекомендацій щодо її усунення.

Актуальність теми визначається важливістю, нагальністю теми для теорії та практики управління . Тобто актуальність теми – це ступінь її важливості в даний час в даній ситуації для рішення даної проблеми.

Розробленість теми – інформаційно-аналітичний огляд наукових робіт та публікацій, практичних рекомендацій та досвіду з обраного напрямку дослідження з відповідними висновками.

Із загальнонаукової точки зору, об’єкт дослідження – це та частина реального світу, яка пізнається, вивчається, досліджується, аналізується або ж змінюється (перетворюється, перебудовується, реформується) дослідником. Це те в об’єктивній реальності, на що спрямована предметно-практична та пізнавальна діяльність суб’єкту, те, що протистоїть йому як незрозуміле, у формі, що непридатна для безпосереднього використання. З однієї теми наукового дослідження може бути декілька об’єктів дослідження, адже тема дослідження ширше за об’єкт та предмет дослідження. Предмет дослідження – зафіксовані в досвіді властивості та відношення об’єктів, що включені до процесу практичної діяльності людини і досліджуються з певною метою в даних умовах та обставинах.

В межах курсового дослідження об’єкт - система, процес або ж явище, що спричиняє проблемну ситуацію та обрано для вивчення. Отримання знань щодо об’єкту, необхідних для вирішення конкретної проблеми, сформульованої в дослідженні, досягається шляхом вивчення результатів цілеспрямованого наукового впливу на окремі частини об’єкту, що зазвичай називаються предметами дослідження.

Предмет дослідження – процеси, методи, властивості, закони, що використовуються при вивченні об’єкта дослідження. Предмет дослідження містить, зазвичай, ті якості, властивості та складові об’єкту, які підлягають вивченню. Предмет визначає пізнавальні межі (кордони), адже один об’єкт може передбачати безліч предметів дослідження. Тобто предмет дослідження – це те, що знаходиться в межах об’єкту дослідження в певному аспекті розгляду.

Після обґрунтування теми курсового дослідження, її актуальності та розробленості, визначення об’єкта та предмета дослідження формулюється мета дослідження з даної теми. Мета дослідження виступає як певний механізм інтеграції різноманітних дій в систему «мета – засіб – результат». Тобто, ціль – це заздалегідь усвідомлений та плануємий результат. Основні елементи, що формуються зміст мети дослідження: кінцевий результат, об’єкт дослідження, шляхи досягнення кінцевого результату. Слід зазначити, що в наслідок більш детального ознайомлення зі станом досліджень з виявленої проблеми зазвичай проводиться остаточне формулювання теми та мети курсового дослідження. Одночасно формулюються і завдання дослідження. Завдання курсової роботи - це 5-7 позицій, що відповідають змісту роботи та розкривають та конкретизують її мету. Завданнями дослідження називаються питання, отримання відповідей на які необхідне для досягнення мети дослідження. Зазвичай, формулюються такі дослідницькі завдання: виявлення сутності, ознак, критеріїв, етапів вивчаємого процесу (системи, явища), основних його характеристик, проведення аналітичних розрахунків, обґрунтування основних шляхів (методів, засобів) рішення проблеми тощо.

Наведена вище послідовність розміркувань поступово призводить до формулювання гіпотези дослідження. Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-яких явищ чи процесів. Гіпотеза – наукове твердження, що є ймовірним рішенням проблеми. Гіпотеза – це припущення, дійсність якого слід довести , що й робитися в курсовому дослідженні.

Наприклад, об’єктом дослідження може бути академічна група ЗНТУ, що навчається на 3 курсі за спеціальністю «Менеджмент організацій» , предметом дослідження – успішність студентів даної академічної групи. Метою дослідження в даному випадку буде розробка рекомендацій, пропозицій та практичних заходів щодо підвищення академічної успішності студентів. А гіпотезою дослідження – припущення, що низька успішність групи є результатом поганого відвідування занять студентами, не розробленості методичного забезпечення тощо. Завданнями дослідження є: аналіз та оцінка успішності студентів академічної групи; порівняння успішності даної групи з іншими групами 3 курсу спеціальності «Менеджмент організацій»; виявлення можливих причин слабкої академічної успішності; розробка анкети для проведення опитувань серед студентів та викладачів; обробка результатів дослідження за застосуванням методів кореляційного аналізу; формулювання висновків та пропозицій, розробка рекомендацій щодо підвищення успішності. Приклади вдало сформульованих елементів курсової роботи дивись в додатку Б.

Паралельно виявляються елементи дослідження, оцінюється практична та теоретична цінність можливих результатів курсового дослідження.

Практична значущість – результати дослідження, що вже запровадженні автором або плануються до впровадження в практику управління на об’єкті дослідження.

Апробація – форми та види реалізації дослідницької діяльності автора (публікації, виступи на студентських наукових конференціях тощо).

В залежності від обраної теми вступ може містити і інші структурні елементи.

Основна частина – це стрижень усієї курсової роботи, в ній глибоко та всебічно розкривається сутність обраної теми, її найважливіші питання та проблеми. В цій частині роботи необхідно показати, як досліджувана проблема з позицій сучасності висвітлена в літературі, викласти сутність існуючих підходів до її вирішення, здійснити їх критичний аналіз, провести порівняння та сформулювати власну точку зору. Виклад теоретичних положень має супроводжуватися аналізом статистичної інформації, прикладами з практики управлінської діяльності. У цій частині курсової роботи студент повинен продемонструвати свої знання з питань, що досліджувалися, вміння узагальнювати матеріали, послідовно їх викладати, робити висновки, обґрунтовувати свої пропозиції.

Основну частину курсової роботи (загальним обсягом 30-40 сторінок) рекомендується структурно і пропорційно за обсягом сторінок поділити на два-три розділи. Рекомендації щодо змістовного наповнення основної частини курсової роботи, що містить три розділи, наводяться нижче. Хоча залежно від специфіки обраної проблеми допускається інша побудова основної частини та змістовне наповнення кожного з розділів.

Курсова робота повинна бути написана грамотно та коректно. Грамотність визначається дотримання правил, норм граматики та правопису, а коректність – стилем написаного. Стиль визначається жанром, структурою роботи, метою тощо. Особливу увагу слід звернути на стиль курсової роботи – науково-професійний, який конкретизується вмінням студента точно і обґрунтовано висловлювати свої думки, вміння розкривати на конкретних прикладах єдність теорії та практики, наявність в роботі понятійного апарату, висновку з кожного питання.

Наукове узагальнення носить особливий характер, воно відрізняється точністю, підкресленою логічністю, однозначним вираженням думки, яка строго аргументується, а хід логічних міркувань акцентується за допомогою спеціальних засобів зв'язку. Зазначимо деякі мовні засоби наукового стилю, на які слід орієнтуватись при роботі над курсовою роботою:

  • слова узагальненої семантики (важливість, системність, застосування, зростання, збільшення, зменшення тощо);

  • терміни, характерні для будь-якої науки, і загальнонаукові поняття (закон, принцип, класифікація, інформація, вірогідність, гіпотеза і ін.);

  • слова, що вказують на закономірний характер описаних явищ (зазвичай, звичайно, завжди, регулярно, всякий, кожен, як правило і тому подібне);

  • дієслова теперішнього часу в узагальнено-абстрактних значеннях (мова ЙДЕ про проблеми..., звідси СЛІДУЄ висновок..., СЛІД ЗАЗНАЧИТИ, що ..., обчислення (спостереження) ПРИЗВОДИТЬ до наступного результату ..., перейдемо до наступного питання…, висновки мають попередній характер…, зі сказаного виходить (витікає)…, це дає підстави стверджувати…, це свідчить… тощо);

  • дієслова минулого і майбутнього часу використовуються в значенні теперішнього часу (ми отримаємо /отримали .., застосуємо ..., використовується, виражається, спостерігається і тому подібне); частіше використовуються дієслова недоконаного виду, як більш абстрактно-узагальнені; дієслова ж доконаного виду характерні для стійких зворотів (доведемо, що ..., розглянемо ..., виведемо ...);

  • переважають форми 3-ої особи займенників і дієслів. Авторська думка уживається у абстрактно-узагальненому значенні - «Ми плюс особова форма дієслова» (ми вважаємо, стверджуємо…, нами встановлено…). Займенник «Я» зазвичай не використовується.

На синтаксичному рівні зв'язок між реченнями здійснюється за допомогою іменників і займенників, що повторюються. В близькому контексті не повинні повторюватися слова ЦЕЙ, ЦЕ, їх слід замінити синонімами. Наприклад, цей - вказаний вище, даний і тому подібне У реченнях переважає прямий порядок слів (підмет – присудок – додаток).

Зв'язність наукового тексту підтримується спеціальними конструкціями і стереотипними зворотами зв'язку, без яких мова курсової роботи становиться уривчастою. Стисло зазначимо деякі з засобів організації зв'язного викладу тексту, а саме - лексичні засоби, що передають смислові стосунки між окремими частинами речення та тексту:

  • причинно-наслідкові відношення між частинами інформації (тому, звідси, звідти, тим самим, в результаті, отже, значить, через це, внаслідок цього, в залежності від цього, завдяки цьому, у зв'язку з цим; у такому разі, в цьому випадку, за цієї умови);

  • часове співвідношення частин інформації (спочатку, перш за все, в першу чергу, заздалегідь, одночасно, в той же час, поряд з, раніше, знову, ще (раз), потім, пізніше, згодом, надалі, в подальшому, наприкінці, далі);

  • зіставлення частин інформації (таким чином, абсолютно так, аналогічно; якщо... то, тоді як, в той час як, з одного боку, з іншого боку; навпаки, в протилежність (цьому), інакше, але, проте, напроти, у свою чергу, у зв'язку з цим, аналогічним чином, для порівняння візьмемо ...);

  • доповнення і уточнення даної інформації (і, також; при цьому, причому, в той же час; крім того, більш того, до речі, між іншим, зокрема);

  • ілюстрація, виділення окремого випадку, пояснення (наприклад; так, наприклад; саме; лише; навіть; адже; особливо; іншими словами; інакше кажучи);

  • порядок перерахування інформації (по-перше, по-друге, нарешті);

  • узагальнення, висновки, підсумок попередньої інформації (таким чином, отже, взагалі, взагалі кажучи, отже, з цього слідує висновок, підсумовуючи вищесказане);

  • посилання на попередню і подальшу інформацію (у відповідності з цим, як вже вказувалося; наголошувалося; як видно; розглядаємий, аналізуємий, вивчаємий, досліджуємий, приведений, вказаний, згаданий, описаний, названий, даний, шуканий, вищезазначений, вищеназваний…(процес, приклад, об’єкт); ще раз, сказане раніше, як виявляється з попереднього викладу, в приведених вище думках, намічених вище, повернемося до …, пізніше, далі, надалі, нижче наводяться, в наступному викладі ...);

  • авторська думка (думається, що ..., на наш погляд, беремо сміливість стверджувати, ми вважаємо за краще говорити про .., автор вважає…, на нашу думку ...);

  • інформація, що виділяється із загального ряду (звернемо увагу…, серед (чого), відмітимо…, що стосується…, слід виділити…, необхідно підкреслити…);

  • додаткова інформація (крім того, при цьому, додамо, слід додати, на довершення до ...);

  • отримана з певних джерел (... писав (відзначав, вважав), на думку ..., як стверджує (повідомляє, вважає)..., услід за ...);

  • на початку розвитку теми або мікротеми (спочатку, перш за все, в першу чергу, почнемо з ..., почати необхідно з ...);

  • в середині розвитку теми або мікротеми (продовжимо, перейдемо до ..., потім, тепер, зараз, далі, тут, подальший хід міркувань ..., ще одна закономірність...);

  • в кінці розвитку теми або мікротеми (на закінчення, нарешті, в останню чергу ... );

  • характеристика авторського викладення інформації (автор наголошує, аналізує, характеризує, розкриває (недоліки, протиріччя, суть), розбирає, описує, називає, формулює, висуває (гіпотезу, питання), висловлює припущення, відзначає, підкреслює, виділяє (особливе, спеціальне), стверджує, доводить..., вважає, відстоює (розділяє) точку зору...); автор порівнює, зіставляє, протиставляє... автор погоджується (згоден з…), заперечує, спростовує, полемізує, критикує, розходиться в поглядах, висуває (приводить) заперечення, аргументи, докази...; автор посилається, спирається, виходить, ілюструє, наводить приклад, цитує, обґрунтовує, має на увазі; пояснює це тим, що; бачить причину цього в тому, що...);

  • оцінка викладеної автором інформації (основна (головна) цінність роботи полягає…; перевагою (недоліком) роботи є...; до переваг (недолікам) роботи відносяться....; заслуга автора полягає в тому, що..., робота має велике (теоретичне, практичне) значення, з теоретичної (практичною) точки зору суттєвим є….; не можна (не) погодитися з…; викликає заперечення (сумніви); не зовсім ясно (спірно, дискусійно)...) тощо.

В процесі роботи над повним текстом курсової роботи слід постійно звертатися до найважливіших її компонент: мети, завдання, гіпотези, об’єкта, предмета, теми. Вказані компоненти «пронизують» наскрізь весь текст, багаторазово (обов'язково варіативно) повторюються, виконуючи важливу текстотвірну роль. Ці розгорнуті варіативні повтори є композиційним стрижнем роботи, забезпечують його зв'язність і тематичну єдність.

У науковому тексті широко використовуються різні типи мови: міркування, тези, докази, аргументи, аналогії тощо. Стисло зупинимось на деяких з них. Міркування має наступну композицію: теза – ланцюг аргументів (доказів, спростувань) – висновок. Слід зазначити, що текст курсової роботи є розгорнутим міркуванням: мета, завдання, тема, гіпотеза – це так званні тези; огляд літератури, опис процесу і результатів аналізу та дослідження – це аргументи; висновки в кінці параграфів, глав, наприкінці курсової роботи – це висновки із аргументів.

Доказ – це сукупність логічних прийомів обґрунтування дійсності будь-якого судження за допомогою інших дійсних і пов'язаних з ним суджень. Він пов'язаний з переконанням, але не тотожній йому: аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на даних науки і суспільно-історичної практики, переконання ж можуть бути засновані на забобонах, непоінформованості людей в питаннях економіки і менеджменту, політики тощо. Іншими словами, доказ або аргументація – це міркування, що використовує факти, дійсні думки, наукові дані і переконує нас в істинності того, про що йде мова. Структура будь-якого доказу включає три складові: теза, аргументи і висновки. Теза – це положення (думка), яке потрібно довести. Аргументи – це категорії, якими користуються при доказі істинності тези. Висновки – це думки, засновані на аналізі фактів. Аргументи зазвичай діляться на наступні групи: фактичний матеріал або ж статистичні дані, визначення, наукові закони.

Для того, щоб розташувати тези і аргументи в логічній послідовності, необхідно знати способи їх взаємозв'язку. Зв'язок передбачає взаємодію тези і аргументу і може бути прямій, непрямий. Прямий доказ – доказ, при якому дійсність тези безпосередньо обґрунтовується аргументом. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи техніку індукції, дедукції, аналогії і причинно-наслідкових зв'язків.

Індукція – процес, в результаті якого ми приходимо до висновків, що базуються на фактах. Ми рухаємося в своїх міркуваннях від окремого до загального, від припущення до твердження. Загальне правило індукції свідчить: чим більше фактів, тим переконливіше аргументація. Дедукція – процес міркування від загального до окремого, в якому висновок, зазвичай, будується з опорою на дві передумови, одна з яких носить узагальнений характер. Аналогія – засіб міркування, що будується на порівнянні. Аналогія передбачає, що якщо об’єкти А і Б схожі по декількох напрямах, то вони повинні мати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даного виду аргументації: напрями порівняння повинні стосуватися найбільш значних рис, характеристик двох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до абсолютно абсурдного висновку.

Не можна забувати також, що дані, що стосуються суперечливих питань, завжди беруться під сумнів. Від автора курсової не чекають остаточної відповіді, необхідно зрозуміти суть фактичного матеріалу, пов'язаного з цим питанням та сформувати власне бачення. При написанні курсової роботи надзвичайно важливим є те, як використовуються емпіричні дані та інші джерела. Всі (фактичні) дані співвідносяться з конкретним часом і місцем, тому перш, ніж їх використовувати, необхідно переконається в тому, що вони відповідають необхідному для курсового дослідження часу і місцю.

Перший розділ основної частини. У цьому розділі обов’язково слід представити понятійно-категоріальний апарат дослідження, а саме, висвітлити існуючі різноманітні погляди дослідників на сутність основних понять, які стосуються обраної проблеми (із обов’язковим посиланням на джерело інформації), зробити їх критичний аналіз, здійснити їх критичне співставлення, узагальнення та викласти власний погляд. Наводиться еволюція розробок щодо предмету дослідження, здійснюється їх критичний аналіз. Також в даному розділі мають бути охарактеризовані існуючі підходи до класифікації та висвітлені фактори, що впливають на предмет дослідження, і визначені його роль та місце в загальній системі управління діяльністю підприємства.

Таким чином, в 1 главі містяться теоретико-методологічні аспекти досліджуємої теми, робиться огляд основних теоретичних положень з обраної теми, наводяться основні поняття, категорії, дається їх критичний аналіз. Наведемо визначення деяких з цих термінів. Теорія – це система сучасних поглядів, уявлень, ідей закономірностей щодо якогось процесу, явища; це найбільш розвинена форма організації наукового знання, що дає цілісне уявлення відносно виявлених закономірностей та найбільш вагомих зв’язків у певній галузі /в нашому випадку в менеджменті/. Складовими теорії є накопичений, узагальнений та систематизований досвід рішення управлінської проблеми; поняття, терміни, категорії, принципи. Термін – точно сформульована назва будь-якого поняття, що виражена одними словом або ж сполученням слів, характерних для управлінської галузі наукового знання. Поняття – логічно закінчена та узагальнена характеристика будь-якого явища, процесу, об’єкту, що відбиває їх найбільш загальні та суттєві ознаки. Тобто перша глава – це здебільшого узагальнений і логічно скомпонований автором теоретичний матеріал.

Перший розділ структурно складається з 2–4 підрозділів. У ньому слід розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми, проаналізувати існуючі різноманітні погляди (в тому числі власні) на ті чи інші аспекти, виявити невирішені проблеми, які потребують розв’язання в теоретичному, методичному та прикладному плані.

Важливе місце в даному розділі посідає викладення методик аналізу визначених проблем, які будуть використовуватись у наступних частинах роботи. Автор має продемонструвати свою обізнаність з методами аналізу і на основі їх критичного огляду обґрунтувати вибір найпридатнішого для обраного напряму дослідження.

Друга та третя глави курсової роботи мають на відмінну від першої більш прикладний характер, що однак залежить від обраної теми та орієнтації курсової роботи – теоретична чи практична. Як правило друга глава – це аналіз об’єкту дослідження. На основі проведеного аналізу в третій главі розробляється механізм вирішення проблеми, рекомендації щодо її усунення

Другий розділ основної частини. Цьому розділу роботи обов’язково повинен бути притаманний аналітичний характер. Залежно від характеру обраної проблеми висвітлюються існуючі методики аналізу її дослідження, їх переваги та недоліки. Зокрема, у цьому розділі здійснюється аналіз системи показників, які дозволяють оцінити різні сторони предмету дослідження (рівень, сутність, властивості, особливості, характер змін, співвідношення складових). При написанні цього розділу курсової роботи бажано використовувати не лише знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни “Основи менеджменту”, а й знання з таких дисциплін: “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Теорія ймовірності та математична статистика”, “Економіка підприємства”, “Статистика”, “Фінанси”, “Бухгалтерський облік”.

У другому розділі студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми, бажано на матеріалах конкретної організації.

У цьому розділі можна виділити 2-3 відносно самостійних підрозділів, що містять аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Описувати історію виникнення і розвитку організації недоцільно.

Розділ повинен бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності організації за останніх 3–5 років.

Слід чітко розмежувати джерела походження використаної при аналізі інформації: що запозичене з літератури, що одержано з документів організації, а які дані здобуті шляхом власних спостережень, експериментів, розрахунків, соціологічних опитувань тощо.

Розділ завершується оцінкою одержаних результатів

Третій розділ основної частини. Цей розділ повинен бути максимально насиченим фактологічною інформацією, представленою у вигляді таблиць, діаграм, графіків, схем тощо. Залежно від специфіки обраної теми особливу увагу слід надати висвітленню особливостей прояву та розв’язання досліджуваної проблеми у практиці вітчизняних підприємств (зокрема, залежно від їхньої галузевої належності або організаційно-правової форми), широко використовуючи аналіз статистичної інформації щодо предмету дослідження. Інформаційну базу мають складати публікації у періодичних виданнях, статистичні щорічники, монографії, спеціальна література з обраної проблематики.

Також в цьому розділі обґрунтовується доцільність застосування у діяльності вітчизняних підприємств найбільш ефективних теорій (або їх елементів) з теми дослідження, пропозиції щодо можливих шляхів вирішення проблем та удосконалення управлінської діяльності.

Завданням рекомендаційних параграфів є розробка конкретних рекомендацій, пропозицій управління параметрами розвитку одного з напрямів господарської діяльності організації на базі основних теоретичних положень, методичного інструментарію, що викладені у першому розділі, а також висновків проведеної в аналітичних параграфах роботи.

Розділи основної частини мають бути логічно пов’язаними між собою та пропорційні за обсягом сторінок. Теоретичні положення повинні виступати основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, а висновки та пропозиції мають базуватися на викладених теоретичних положеннях та проведеному аналізі. В кінці кожного з розділів основної частини студент повинен зробити загальний висновок щодо викладеного в даному розділі матеріалу та зробити логічний перехід до матеріалу, що представлений у наступному розділі.

З метою підтвердження набутих навичок роботи на ПК та умінь з інформаційних технологій кожен студент у курсовій роботі має використати програмне забезпечення, пакети прикладних програм для аналізу баз даних, моделювання чи прогнозування економічних процесів. В курсовій роботі слід використовувати стандартні програми для аналізу рядів динаміки, основних статистичних (економічних та фінансових) показників під час стислої характеристики об'єкта дослідження, програми-редактора для друку і оформлення тексту та ілюстрацій, стандартної програми для спрощення трудомістких розрахунків у аналітично-рекомендаційному розділі, програм, що забезпечать презентацію доповіді студента на захисті курсової роботи.

При цьому у самій роботі під час опису цього етапу бажано зазначити:

  • поставлену задачу;

  • програму, за якою вона буде вирішуватися;

  • базу даних (бажано у додатку навести реальні документи, які є джерелами первинної інформації - баланс, інші форми звітності);

  • формули розрахунку;

  • результат - у формі підсумкової таблиці, діаграм, графіків тощо;

  • коментар до результату.

Використання ПК слід обов'язково зазначити у назві відповідного пункту плану: “...із застосуванням ПК”. Серед найбільш поширених та вживаних в процесі підготовки спеціалістів у ВНЗ є наступні програми: MS Word, MS Excel, Statistica, MS Project, CRM Парус “Менеджмент і маркетинг”, Project Expert, Market Expert тощо

У висновках (3-4 сторінки) потрібно стисло викласти основні результати проведених досліджень. Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача уявлення про ступінь реалізації автором курсової роботи поставленої мети і завдань.

Список використаних джерел повинен включати складений за чинними правилами перелік усіх використаних літературних джерел. Рекомендована навчальна література для виконання курсової роботи наведена у 8 розділі цих методичних вказівок, перелік спеціальної літератури залежить від обраної студентом теми. Інформаційною базою висвітлення практичних засад розв’язання обраної проблеми є спеціальна монографічна література та періодичні видання, які пропонує бібліотека ЗНТУ.

У додатки, обсяг яких не обмежується, виносяться громіздкі таблиці, схеми, рисунки, пояснення тощо.

Приклад структури курсової роботи наведено в Додатку В.
4 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Важливим етапом у роботі над курсовою роботою є її оформлення. Від того, наскільки відповідально віднесеться автор до оформлення своєї роботи, багато в чому буде залежати її якість і підсумкова оцінка. Курсова робота повинна бути виконана з дотриманням усіх вимог, що ставляться до наукових праць, які підлягають опублікуванню.

Курсова робота має бути написана державною мовою.

Робота має бути написана розбірливим почерком або надрукована на одному боці сторінок стандартного білого паперу формату А4 (210x297 мм). У друкованому варіанті текст розташовується через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці з мінімальною висотою шрифту в 1,8 мм (комп'ютерний набір - 14-й кегль, 1,5 інтервалу, шрифт - Times New Roman. Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату АЗ (не більше за 40 рядків на сторінку).

Текст курсової роботи розміщується на аркуші з дотриманням таких розмірів берегів: з лівого боку - 30 мм, з правого - 10 мм, зверху — 20 мм, знизу - не менш за 20 мм.

У друкований текст курсової роботи вписувати окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення, роботи виправлення можна чорнилом, тушшю, пастою лише чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту. Роздруковані на ПК програмні документи мають відповідати формату А4, включатися до загальної нумерації сторінок курсової роботи і розміщуватися, як правило, у додатках.

Як вже зазначалось матеріал курсової роботи слід подавати у такій послідовності:

    • титульна сторінка;

    • бланк завдання;

    • реферат;

    • зміст;

    • перелік умовних позначень - символів, одиниць, скорочень і термінів (у разі потреби);

    • вступ;

    • перший (теоретичний) розділ;

    • другий (аналітичний) розділ;

    • третій (рекомендаційний) розділ;

    • висновки;

    • список використаних джерел;

    • додатки.

Кожну структурну частину курсової роботи слід починати з нової сторінки

Титульна сторінка курсової роботи (Додаток Д) містить такі елементи: назви - Міністерство освіти та науки України, Запорізький національний технічний університет, кафедра менеджменту; тему курсової роботи з посиланням на об'єкт дослідження, прізвище, ім'я та по-батькові, номер академічної групи, прізвище, вчене звання (посаду) наукового керівника; місто і рік, а також підписи:

    • виконавця-студента;

    • наукового керівника курсової роботи;

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставиться. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок. Завершену і оформлену належним чином роботу обов'язково підписує автор на титульній сторінці.

Завдання на курсову роботу розміщується відразу ж після титульної сторінки і є документом, що визначає обсяги і порядок виконання роботи (Додаток А). На бланку завдання заповнюється календарний план виконання роботи, що складається керівником роботи зі студентом. Завдання і календарний план підписує студент і науковий керівник.

Реферат призначений для загального ознайомлення з курсовою роботою. Він повинний бути стислим, інформативним і містити дані, що дозволяють розкрити сутність роботи. Реферат містить такі складові:

    • дані про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел у переліку посилань;

    • текст реферату;

    • перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відображати інформацію, подану у роботі, у певній послідовності:

  • об'єкт дослідження;

  • предмет дослідження;

  • мета роботи;

  • гіпотеза дослідження;

  • методи дослідження;

  • результати та їх новизна;

  • основні положення роботи;

  • економічна ефективність;

  • значимість роботи та висновки.

Частини реферату, з яких відсутні дані, опускають.

Ключові слова, істотні для розкриття суті роботи, формують на основі тексту роботи і поміщають наприкінці реферату. Перелік ключових слів включає 5-7 слів (словосполучень), надрукованих прописними буквами в називному відмінку в рядок через коми. Реферат необхідно виконувати обсягом не більш 500 слів і розміщати на одній сторінці формату А4 (див. Додаток Б).

Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та параграфів роботи. Зміст має включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками:

    • перелік умовних позначень - символів, одиниць скорочень і термінів (за потребою);

    • вступ;

    • найменування всіх розділів, підрозділів;

    • висновки;

    • список використаних джерел;

    • найменування додатків;

Приклад написання змісту наведено у Додатку В.

Текст основної частини роботи поділяється на розділи і параграфи згідно з планом, затвердженим у завданні на виконання роботи.

Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", „ВИСНОВКИ”, "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3–4 інтервалам основного тексту.

У роботі повинні бути чіткі, не розпливчасті лінії, букви, цифри й інші знаки. Помилки, описки і графічні неточності допускається виправляти чи підчищенням зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці чи між рядків виправленого зображення машинописним способом чи від руки.

Абзаци в тексті починають відступом, рівним 15 мм. Кожен пункт, підпункт і перерахування записуються з абзацного відступу.

Кожен розділ текстового документа варто починати з нової сторінки. Переноси слів у заголовку не допускаються.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

План Основні шляхи підвищення ефективності уроку природознавства...
Резерви підвищення ефективності уроків курсу «Я і Україна» (природознавство)в 1-4 класах
Інноваційні підходи при викладанні спеціальних дисциплін в системі...
ПТО, як засіб підвищення ефективності і результативності навчальних досягнень учнів
40. Нормативно-методичне забезпечення в управлінні персоналом Технологія...
Керівники і робітники підрозділів системи управління персоналом організації також вирішують питання оцінки діяльності підрозділів...
ПОЛОЖЕННЯ управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради
Управління транспорту, комунікацій та зв'язку (надалі Управління) є виконавчим органом Тернопільської міської ради, нею утворюється,...
НАКА З
...
Основні напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності
Проаналізовано показники і методи визначення ефективності інвестицій та факторів, що впливають на її рівень. Запропоновано основні...
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ: УПРАВЛІНСЬКІ...
Туру. Визначено методи управління інтелектуальною компонентою соціально-демографічного потенціалу на макрорівні. Проведено огляд...
ФОРМУВАННЯ, РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Шляхи підвищення ефективності управління власним капіталом підприємства
Всеукраїнській конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування
Назва проекту: Підвищення ефективності управління вуличним освітленням м. Нікополя шляхом впровадження інноваційних технологій
Дослідження ефективності організації процесу
ЗНЗ Чернівецької області, та згідно з планом роботи обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на 2010 рік протягом листопада-грудня...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка