Процедура проведення діагностичного обстеження
Діагностика проводиться психологом індивідуально з кожною дитиною. Важливо, щоб обстеження проходило в атмосфері доброзичливості: дитину слід заохочувати, надавати їй емоційну підтримку.
Спочатку проводиться бесіда-знайомство, що дозволяє дитині адаптуватися в нових умовах, а дорослому – встановити з нею контакт (з використанням питань, наведених в діагностічних картках, див. Додатки с. 4, 16, 30).
Одним з важливих діагностичних показників є емоційна реакція дитини на факт обстеження (адекватність поведінки). Можна виділити кілька варіантів поведінки дітей у такій ситуації. Найбільш природна реакція – хвилювання, яке відчуває більшість дітей в незвичних умовах. У цих випадках діти можуть триматися дещо насторожено, напружено. Іноді у них спостерігаються збудження, неадекватна веселість, фамільярність з дорослим. Байдужість, безпричинний сміх, недотримання дистанції в старшому дошкільному віці можуть бути показником нерозуміння ситуації дитиною і свідчити, зокрема, про низький розумовий розвиток.
Після попередньої бесіди, коли контакт з дитиною встановлено, можна переходити до наступного етапу – діагностики з використанням субтестів. Дитина виконує ряд завдань, а психолог в цей час веде протокол обстеження, в якому фіксуються результати виконання завдань, дії і висловлювання дитини, робляться позначки для планування наступної розвивальної роботи.
Протокол є частиною Діагностичної карти, яка заповнюється на кожну дитину і включає в себе також схему бесіди, розділи «Примітки» та «Рекомендації» (див. Додатки с. 4, 16, 30). У примітках наводиться додаткова інформація, відзначаються особливості роботи дитини: наявність або відсутність інтересу до завдання, темп, акуратність, прояви стомлення, впевненість, вміння зосередитися; посадка дитини за столом, відомості про те, якою рукою працює дитина (ведуча рука), чи правильно тримає олівець, характер дій (цілеспрямований або хаотичний), специфіка емоційних реакцій і т.п. (залежно від завдання, яке виконує дитина).
За результатами проведеного обстеження для кожної дитини виробляються індивідуальні рекомендації, які також фіксуються в картці.
Крім того, результати всіх дітей заносяться у Зведену таблицю групи (див. Додатки с. 5, 17, 31). Аналіз отриманих результатів дозволить побачити рівень розвитку психічних процесів дітей конкретної групи та розробити корекційно-розвивальні програми на групу в цілому.
Оцінка результатів
Результати за кожним субтестом оцінюються в балах: 2 бали (вища оцінка), 1 бал (середня), 0 балів (нижча). Після проведення діагностики за всіма субтестами підраховується загальна сума балів. При кількісній обробці отримані результати умовно діляться на 3 рівня: високий, середній, низький.
Кількісні показники по групі можуть бути зображені графічно. (Це допомагає наочно уявити ситуацію в цілому, спланувати розвиваючу психолого-педагогічну роботу в ДНЗ).
Друга молодша група (3-4 роки)
Вікові особливості дітей
Анатомо-фізіологічні особливості
Три роки – це вік, коли дитина вступає в період дошкільного дитинства.
Основні показники фізичного розвитку дитини на цей момент такі: ріст 96 + 4,3 см, вага 12,5 + 1 кг, окружність грудної клітки 51,7 + 1,9 см, окружність голови 48 см, кількість молочних зубів 20. Обсяг черепної коробки трирічної дитини становить вже 80% від обсягу черепа дорослого.
Особливості опорно-рухового апарату. Фізіологічні вигини хребта дитини четвертого року життя нестійкі, кістки і суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих впливів. Суглоби пальців можуть деформуватися (наприклад, якщо малюк часто ліпить з надмірно жорсткого пластиліну). Неправильні пози (зведення плечей, опускання одного плеча, постійно опущена голова) можуть стати звичними, порушується постава. А це, в свою чергу, негативно позначається на функції кровообігу і дихання. В період 3-4 років діаметр м'язів збільшується в 2-2,5 рази, відбувається диференціація м'язових волокон. Дітям, особливо на початку четвертого року життя, легше даються рухи всією рукою (прокотити м'яч, машину), оскільки велика мускулатура в своєму розвитку випереджає дрібну. Але поступово в процесі образотворчої діяльності, в будівельних і дидактичних іграх удосконалюються рухи кисті і пальців. Піднімання рук вгору, в сторони, нахили, похитування і повороти тулуба одночасно сприяють оволодінню своїм тілом.
Дихальні шляхи у дітей відрізняються від таких у дорослих. Просвіти повітроносних шляхів (гортань, трахея, бронхи, носові ходи) у дитини значно вужчі. Слизова оболонка, яка їх вистилає, ніжна і ранима. Це створює схильність до запальних захворювань органів дихання. Дитина трьох-чотирьох років ще не може свідомо регулювати дихання і погоджувати його з рухом. Важливо привчати дітей дихати носом природно і без затримки. Дуже корисні для малюків вправи, що вимагають посиленого видиху: ігри з пушинками, легкими паперовими виробами.
Серцево-судинна система в порівнянні з органами дихання краще пристосована до потреб зростаючого організму. Проте серце дитини працює добре лише за умови посильних навантажень. Швидкість кровотоку у дітей більша, ніж у дорослих. Кров'яний тиск в середньому становить 95/58 мм ртутного стовпчика. В дошкільному віці відбувається вдосконалення будови і діяльності центральної нервової системи. До трьох років у дитини буває зазвичай достатньо розвинена здатність до аналізу і синтезу впливів навколишнього середовища. У цих процесах значна роль належить не тільки безпосередньому сприйняттю, але й мовленню, за допомогою якого дитина узагальнює й уточнює те, що сприймається. Здатність до концентрації збудження полегшує зосередження дітей на навчальному матеріалі. Однак вона легко порушується при зміні обстановки під впливом орієнтовного рефлексу, що виникає. Якщо на занятті в момент пояснення з вулиці донісся якийсь шум або в кімнату увійшов сторонній, діти миттєво відволікаються. Вихователі на цей випадок повинні знати прийоми, за допомогою яких можна з мінімальною затратою часу перемкнути увагу дітей на навчальне завдання. Процеси збудження і гальмування в корі головного мозку легко іррадіюють. Зовні це виражається в зайвих рухах, метушливості, діти багато говорять або, навпаки, замовкають. Часто спостерігається підвищена збудливість, і це призводить до швидкої стомлюваності дітей.
У дитини 3-3,5 років взаємодія сигнальних систем ще недосконала. Рівень міжаналізаторних зв'язків такий, що в момент виконання вправ діти часом не можуть сприймати словесні корективи вихователя. Більш ефективною буде надання дитині безпосередньої допомоги: повернути її корпус, руки, задаючи правильну амплітуду рухів, і т.д. На цьому етапі важливо гармонійно поєднувати безпосередні і словесні впливи на дітей.
|