|
|
Скачати 1.26 Mb.
|
|
Основні значення відмінків Називний відмінок. Основне значення називного відмінка є власне називанням без вираження будь-якого відношення. За цією основною функцією називний відмінок протиставляється усім іншим відмінкам. Називний відмінок називається прямим, решта відмінків— непрямими. Називний відмінок становить початкову (вихідну) форму іменника і виступає в реченні в ролі підмета. Периферійне значення називного відмінка як залежної форми виявляється у функції атрибутивній (завод-мі. і.йонер) та предикативній (Слово — це зброя). Непрямі відмінки Родовий відмінок. Основне значення родового відмінка об'єктне: а) прямого об'єкта при дієсловах із заперечною часткою не (не помітив іронії, не привітав друга); бі прямого об'єкта, не визначеного кількісно чи визначеного частково (купив меду, приніс солі, набери води); в) при збірних іменниках — комплективне (загін добровольців, гурт дівчат), так само при назвах виміру (центнер муки, кілограм цукру). Родовий відмінок при іменнику може також означати належність, присвійність (книга брата, музика Лисенка, хата лісника) або давати іншу атрибутивну характеристику (світло лампи, вогонь Прометея, звук сирени). Родовий відмінок іменника в сполученні з числівником, займенником, прикметником виступає з обставинним значенням часу, дати (другого дня, того року, погожого ранку 1926 року). У сполученні з прийменником родовий відмінок може виражати різноманітні обставинні значення (поїхати до Москви, почорніти від давності, насмішити до сліз, терпіти заради друга), порівняльно-зіставні (старший від сестри, кращий з кращих) та інші значення, що нашаровуються на основні значення родового відмінка. Давальний відмінок. Значення давального відмінка в українській мові порівняно з іншими відмінками менш об'ємне. Давальний відмінок виражає особу або предмет, для яких чи на користь яких відбувається дія (віддав квіти матері, оголосили наказ студентам, відведуть кошти дитсадку). Давальний відмінок може позначати особу, якій приписується певний стан (це так званий давальний суб'єкта в безособових конструкціях: дітям радісно, Олені не си-диться). При іменниках давальний відмінок виражає значення належності, стосунку, спрямовування (пам'ятник Котляревському, послання бійцям, шана поетові). У структурі речення давальний відмінок сучасної української мови не виявляє особливих додаткових значень, що зумовлено майже повною втратою ним прийменникового зв'язку. Давальний відмінок може вживатися тільки з похідними прийменниками і виражає разом з ними обставинні відношення (зробив наперекір товаришам, вибіг назустріч батькові). Знахідний відмінок. Основне значення знахідного відмінка — це вираження прямого об'єкта, в і ой час як у родовому відмінку це значення обмежене кількома випадками (див. вище). Знахідний прямого об'єкта виступає при перехідних дієсловах (завести коня, прочитати вірш, вибрати книгу) Інші значення знахідного: часу (просидів день, навчався рік), місця (поїхав у Брест, спустили на воду) виводяться з основного, об'єктного значення. Такі додаткові значення в основному передаються за допомогою прийменників, наприклад: покласти під стіл, соромити за непослух, працювати за товариша, сильніший за смерть. Орудний відмінок. З усіх відмінків орудний виділяється особливим багатством своїх значень. Він в українській мові виражає значення: 1) знаряддя і засобу дії (писати олівцем, кивнути головою); засобу пересування (їхати поїздом, пливти човном); 2) суб єкта дії (завдання виконано студентом, план затверджено комісією) або співучасника діяча — соціативне значення (мати з дочкою ідуть); 3) значення обставинної характеристики: часу (працювати ночами, не писати місяцями), місця (пробиратися лісами, іти полем), порівняння і перевтілення (вити вовком, летіти стрілою, жити вдовою); 4) значення предикативної характеристики (бути лікарем, стати героєм, зробитися ледарем) та ін. У сполученні з прийменником форма орудного відмінка виражає багатоманітні семантико-синтаксичні значення: об'єктні (розмовляти з учнем, їхати з товаришем), атрибутивні (дівчина з косою), обставинні (звернутися з запитанням, перебувати під водою, вийти перед світанком), предикативні (борщ був з перцем) та ін. Місцевий відмінок. Значення місцевого відмінка в українській мові обмежені вживаними при ньому прийменниками на, в (у), о (об), по. Форма місцевого відмінка в сучасній українській мові аналітична: семантично-функціональне значення передається прийменником у єдності з флексією. Місцевий відмінок виражає місце дії (жити в селі, біліти на палубі, розкидати по полю); час (прийти о шостій годині); рідше виступає із значенням об'єктним (зосередитися на головному завданні), зокрема знаряддя дії (грати на баяні) чи засобу пересування (приїхати на возі). Кличний відмінок. Виконує в реченні апеля-тивну функцію — звертання до адресата мовлення. Форма кличного відмінка ніколи не пов'язується з прийменниками і не вступає в підрядні чи сурядні зв'язки з іншими членами речення. Вона твориться від іменників чоловічого чи жіночого роду, що означають осіб, істот і персоніфіковані предмети (Павле, діду, коню, земле, мріє). Значення звертання до особи виражається за допомогою флексії у формі однини (Галю, Оксано, Карпе, сину). У множині клична форма збігається з формою називного відмінка. ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться: іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких — дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля? звуковловлювач, садо-вод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір; іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк; іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день); іменники, утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе; іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, тр кутник, двобій, двадцятиріччя; іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляш півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полу-: -пак; іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі е~е-менти: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографів, геометр; іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп. Через дефіс пишуться: іменники, що означають близькі за змістом поняття: бать-ко-мати, хліб-сіль; іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант; іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр; іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран; іменники (окладні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр; іменники з першою частиною пів- у значенні «половина-перед власною назвою: пів-Києва, пів-Ачерики, пів-Москви; словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай; іменники (складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону; слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, ш таб-(штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант; складні прізвища: Гулак-Артемовський, Римський-Корса-ков, Мамин-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін. ПРИКМЕТНИК Прикметники — це слова, що вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Прикметники змінюються за р о д а м и , числами, відмінками; виражають різноманітні ознаки й властивості предметів: якість (свіжий хліб, твердий грунт, м 'яка груша); розмір (велике поле, широка дорога, маленький будиночок); смак (гіркий огірок, солодка ягода, кисла слива); матеріал, з якого зроблений предмет (фарфорова чашка, дерев'яні двері, скляний посуд); колір (жовто-блакитний прапор, фіолетові квіти, зелена трава); приналежність (наша фірма, мої акції, банківські автомобілі); зовнішні ознаки (бііява дівчина, весела людина, стрункий хлопець); внутрішні властивості (перспективна ідея, діловий маклер); часові відношення (вечірній автобус, пізній час); просторові відношення (останній ряд, правий берег, ліва обочина). РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКІВ За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на три групи: якісні — називають ознаки, властиві предмету більшою або меншою мірою: холодний — холодніший — най-холодніший, широкий — ширший — найширший, солодкий — солодший — найсолодший, чистий — чистіший — найчистіший; відносні — називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки, осінні вітри, весняні дощі, завтрашній день, дерев 'яний будинок; п р и с в і й. в J — вказують на приналежність предмета людині (рідше — тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: братів автомобіль, Шевченкова поезія, батькова ферма, сестрина дача, материна вишиванка, лисяча нора, лелече гніздо. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ Якісні прикм'етники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий. Вищий ступінь порівняння вказує, що ознака властива одній людині чи одному предмету більшою мірою ніж іншим: красивіший, молодший, більший, гостріший кращий, світліший, веселіший, мудріший, суворіший, легший добріший. Вищий ступінь утворюється від основи чи кореня прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: дов-ш-ий корот-ш-ий, дешев-ш-ий, чорн-іш-ий, темн-іш-ий, ніжн-іш- ий При цьому в основі чи корені втрачаються суфікси -к-, -ок-. -ек- перед суфіксом -ш- (тонкий — тонший; глибокий — глибший; далекий —дальший). Перед суфіксом -іш- суфікс;: -к-, -ок-, -ек- зберігаються (чіткий—чіткіший, стрункий — стрункіший; жорстокий — жорстокіший) тощо. Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву ознаки предмета й утворюється додаванням до вищого ступеня префікса най-: найближчий, найдорожчий, найкрасивіший, найвеселіший, найцінніший. Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що, як: з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, якнайменший, якнайкращий, щонайзручніший, щонайдорожчий. Аналітичні форми вищого ступеня прикметників утворюються за допомогою слів більш, менш (менш зручний, більш здібний), найвищого — додаванням до форми звичайного ступеня слова найбільш (найбільш приємний, найбільш веселий). Вони характерні для ділового мовлення. Прикметники вищого і найвищого ступенів відмінюються за родами, числами і відмінками. Уваги до відмінкових форм прикметників Прикметники твердої і м'якої груп розрізняються кінцевим приголосним основи. Відмінкові форми обох груп мають основні флексії у твердій групі: -ий, -є; -ого,-ому, - им,-ому в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою,-ш — у жіночому роді; -і, -их, -им, -йми, -их — у множиш для всіх родів. У формах прикметників м'якої групи виступають у непрямих відмінках (крім знахідного й орудного) ті самі флексії, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком (порівняйте: чорн-о-го і синь-ого; чорн-ою і синь-ою). Якщо основа прикметника закінчується на приголосний й , то м'який знак не ставиться, а графічно цей звук основи передається разом з голосним флексії буквами я, ю, є, ї, наприклад: без-кра-їй, безкра-я, безкра-е, безкра-ї. Перед голосною о приголосний й записується своєю буквою: безкрай-ого, без-край-ому, безкрай-ою. У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (вірного друга, приємне враження). В орудному відмінку однини чоловічого і середнього роду м'якої групи флексія -ім вказує на м'який приголосний основи (торішнім роком, вранішнім сонцем). У формах множини виступають флексії, спільні для всіх трьох родів. У називному відмінку множини прикметники твердої і м'якої груп мають закінчення -і (- ї): гарний — гарні, могутній — могутні, довговіїй — довговії. В інших непрямих відмінках множини прикметники твердої групи мають флексії, що починаються з голосного -и (гарн-их, гарн-им, гарн-і (-их), гарн-ими, на гарн-их), а прикметники м'якої групи — флексії, що починаються з голосного -і (-Ї) (могутн-іх, могутн-ім, могутні (-їх), могутн-іми, на могутн-іх; довгові-їх, довгові-їм, довгові-ї (їх), довговіїми, на довговіїх). ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ Займенник — це самостійна частина мови, яка -ує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови. Так, особові, питально-відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка. Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо тощо. Присвійні, означальні й вказівні зай-енники частіше заступають прикметники й у реченні вико-.тоть роль означення. Наприклад: наш, кожний, інший, такий, весь та ін. За українською мовною традицією дійова особа з реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові. Вибір прийменника у діловому тексті Вибір прийменника у діловому тексті. Можливість вибору прийменника, як ми вже бачили, є не в усіх синтаксичних конструкціях. Використовується ця можливість звичайно для підкреслення певного відтінку думки. Наприклад, напрям усередину чогось, перебування всередині чогось—при називанні транспортних засобів — позначається прийменником в (у): їхати у вагоні, зайти в каюту; вид транспортного засобу — без прийменника: поїздом, літаком, пароплавом або з прийменником на: на літаку та ін. Деякі з паралельних конструкцій набувають специфічного значення саме в ділових текстах, наприклад: за звітний період — за увесь час, взятий разом, як одно нерозчленоване ціле; у звітний період — протягом певного часу, за який звітуються. Крім того, що такі прийменники створюють відтінки у значенні, вони ще й надають тексту певного стилістичного забарвлення. Наприклад, прийменники по лінії, збоку, в напрямку, з метою широко використовуються в діловому стилі і мають «канцелярське», тобто офіційне, беземоційне забарвлення. У переважній більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією; він зумовлений також і конкретним текстом (лексико-граматичними зв'язками окремих слів, які сполучаються). Так, наприклад, конструкції з на (типу на місцеві потреби — і для місцевих потреб) різняться відтінками думки: на — вказує сферу вживання, для — мету. Серед трьох варіантів: протягом, на протязі, в протягу, коли мова йде про час, то традиційно віддається перевага,- першому. Також традиційно закріпилося вживання прийменника |
| Семестрова різнорівнева контрольна робота для учнів 11 класу, що навчаються за профілем «Мова, індивід, суспільство», «Лінгвістична риторика», «З історії риторики й ораторського мистецтва», «Система функціональних стилів... |
Реферат Побутове Тема. Риторика. Виражальні засоби риторики: епітет, порівняння, метафора, протиставлення, парадокс |
| Закони термохімії Хімічна термодинаміка вивчає переходи хімічної енергії в інші форми – теплову, електричну і т п., встановлює кількісні закони для... |
Плани семінарських занять навчальної дисципліни Яка роль і місце «Повчання» Володимира Мономаха у розвитку давньоруської риторики? (впр. 556) |
| Причини низької успішності учнів з фізики. Шляхи підвищення мотивації навчання фізики Фізика стала грати роль теоретичної бази сучасної техніки, багато галузей якої (електротехніка, радіотехніка, електроніка, ядерна... |
Тема уроку: Газові закони. Комп ’ ютерні презентації. Мета уроку:... Закон Бойля- Маріотта. Добуток тиску даної маси газу об’єм, що його займає газ за сталої температури, є величиною сталою |
| Методичні рекомендації щодо викладання предметів художньо-естетичного... Сьогодні мистецтво у системі сучасної освіти розглядається як суттєвий компонент загальної освіти школяра. Його могутній пізнавальний... |
Для учнів 5 класу Пригоди на сторінках сучасної книги «Пригоди на сторінках сучасної книги (за повістю-казкою Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка»)» |
| В. О. Сухомлинський Зростаюча увага до питань мовної комунікації,... Загальної проблематики на сучасному етапі особливої актуальності набуває вивчення мовленнєвого етикету, правил мовленнєвої поведінки.... |
Тема уроку: Фотоефект. Закони фотоефекту. Мета уроку Навчальна: активізувати знання про методи наукового пізнання природи; сформувати в учнів уявлення про фотоефект і вивчити його закони;... |