Закони сучасної загальної риторики
|
|
Скачати 1.26 Mb.
|
|
Основні закони риторики Риторика є однією з найдавніших наук. її виникнення припадає на античні часи. Вона була засобом захисту і звинувачення на судовому процесі. Найвидатніші теоретики риторики були в Греції, а практики — в Римі. Засвоєння риторики вважалося необхідною підготовкою в Стародавній Греції та Римі. Громадяни Давньої Греції могли самі себе захищати в суді, а щоб захист вийшов вдалим, вони зверталися до фахівців, чиїм ремеслом було складання промов. Ораторське мистецтво розвивалося й у Давньому Римі. Відомий давньогрецький оратор Арістотель розрізняв три способи переконання: логічний емоційний, етичний. Найвидатнішим римським оратором був Цицероп. він досягнув високої майстерності у складанні й виголошенні промов, став автором трактатів про ораторське мистецтво. У середньовічній Європі риторика була перш за все мистецтвом християнської проповіді. Разом з діалектикою і граматикою риторика становила тривіум — базову частину навчального плану в середньовічній освіті. її правила були пристосовані до середньовічних форм, таких, як проповіді і правові документи. На землях Київської Русі ораторське мистецтво розвивалося під візантійським впливом. У києворуських пам'ятках деякі положення з риторики зустрічаються в Ізборниках Святослава 1073 і 1076. Видатними ораторами були І.таріон. Кирило Туровський (11 —12 ст.). В 16—17 ст. ораторські мистецтва вивчали в.братських школах і Києво-Могилянській колегії. Спочатку навчання відбуваюся за латинськими підручниками періоду античності. Найдавнішим підручником, складеним українським автором, за яким читалася риторика в Києво-Могилянській колегії, був курс «Orator Mohileanus» («Оратор Могилянський») Иосифа Кононовича-Горбацького (1637). написаний латинською мовою за зразком праці Циперона «Поділи ораторські». В середині 17 ст. Йоаникій Гатятовський уперше створив курс риторики українською мовою, орієнтований на укладання церковних проповідей — трактат «Наука, албо способь з.тоженя казаня»; він умістив його разом із зразками казань у своїй книзі «К.тючь разуміьнія» (1659. 1665). Йоаникій Гатятовський. Антоній Радивиловський га Лазар Баранович своєю проповідницькою практикою сприяли перетворенню української проповіді в літературний жанр. Наступне покоління українських проповідників - Стефан Яворський, Димитрій Туптало. Феофан Прокопович. Георгій Кониський — розвинули панегіричний жанр. Риторика розробляла теорію мовного стилю. Авторам українських риторик близькою була ідея, що прийшла з античності й дістала широкий розвиток у стінах Києво-Могилянської колегії, про три ораторські стилі («слоти») — високий, середній і низький. на які мовний матеріат членувався за ступенем образної ускладненості, а отже й естетичного .сприйняття. Поступово правила та прийоми риторики були перенесені на інші прозові жанри, її основний розділ — учення про словесне вираження — увійшов складовою частиною до мовознавства й теорії літератури (стилістика). Інші розділи риторики з часом втратили практичне значення. На сучасном\ етапі розвитку риторики відбувається піднесення всіх її жанрів, створюється багато посібників ораторського мистецтва. Сучасна риторика На зламі XX сторіччя відродження риторичної думки позначилося заснуванням факультетів риторики у навчальних закладах, а також формуванням національних та міжнародних риторичних професійних організацій. Теоретики загалом погоджуються, що вивчення цієї науки відродилося значною мірою завдяки поновленому визнанню важливості мови й уміння переконувати в дедалі більш насиченому засобами масового зв'язку XX столітті. З початком панування реклами та мас-медіа, як-от фотографія, телеграфія, кіно, радіо й телебачення, зросла роль риторики в житті людей. Викладання риторики в Західній Європі і у США поновилося з кінця 50-х років XX сторіччя. А з появою таких шкіл, як група «ц» («Міо») у Бельгії та Франції, риторику взагалі почали вважати одним із найцікавіших, найактуальніших і найперспективніших напрямів функціонально-комунікативного підходу до вивчення мови. До визначних теоретиків сучасної риторики належать Хаїм Персльман. Генрі Джонстоун. Кеннет Берк, Маршалл Маклуен та І. В. Річардс. Риторика з напівсхоластичної науки про пишне мовлення (гак її витлумачували в середньовіччі) стає наукою про ефективне спілкування у всіх можливих життєвих комунікаціях. Сприйняття риторики в такому ключі обумовлює потребу її вивчення на всіх рівнях здобуття освіти. Шведський професор Хосе Луіс Рамірес. вважає риторику основою не лише освіти, а й громадянського суспільства. У сучасній філософії та лінгвофілософії з'явився напрям комунікативної філософії. Його ідея — так звана ідеальна комунікація, або трансцедентна прагматика і транспеденша риторика. Представники цього напряму (Юрген Габермас. Вітторіо Гесле та інші) стверджують, що гармонійне суспільство може існувати тільки тоді, коли воно послуговується ідеатьною риторикою. Ідея риторики ефективного спілкування та трансцедентної прагматики полягає в тому, шоб якнайбільше членів суспільства були озброєні риторичними знаннями і. спілкуючись між собою, доводили це суспільство до гармонії. Тобто комунікація між різноманітними суспільними осередками, організаціями, установами має бути не конфронтативною. а толерантною та ефективною. Ідея толерантності спілкування грунтується на багатьох чинниках, найважливішим серед яких є засвоєння риторичних умінь і навичок. Нині дуже мало уваги приділяється риториці. Це. можливо, одна з причин того, шо в нашій країні немає стійкої і виваженої політики демократії. Сучасна риторика — це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, шо діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості використання їх задля того, щоб створити ефективне висловлювання. Ефективність мовлення визначається втратами в процесі передавання ним від мовця до слухача інформації всіх трьох типів, притаманних мовленню: поняттєво-логічного, оцінного (+ або -) й емоційного. Доцільність мовлення — це його відповідність головній меті мовця, його мовленнєвому наміру. Впливовість мовлення — це його здатність розбудити розум і почуття, спонукати слухача спочатку прислухатися, прихильно та зацікавлено, а тоді прийняти те бачення навколишнього світу, яке йому запропонує мовець. Значення риторики в житті людини. Уміння переконувати співрозмовника, уміння правильно й красиво говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів погрібне нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна з умов для досягнення успіху в багатьох професіях. Уміння складати й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла як мистецтво складання судових промов). Політик, шо говорить грамотно й переконливо, викликає повагу й довіру громадян, тоді як ті політичні діячі, які не надають ваги цьому вмінню, легко потрапляють у кумедні ситуації. У навчальній діяльності студентів і школярів риторична майстерність незамінна, бо вона допомагає правильно написати й захистити реферат чи наукову роботу, цікаво побудувати усну відповідь на заняттях Ораторське мистецтво використовується й у галузі реклами, адже її завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар чи послугу. Навіть повсякденне спілкування у колі друзів і родичів потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом встановлення контактів між людьми. Призначення Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, то має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон. Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатну для зрозумілого й аргументованого викладення думки. Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв'язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика, орфоепія, синтаксис та інші. Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати шо сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свого розвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від .думки. СТА ТУС РИТОРИКИ І ЇЇ ЗВЯЗКИ З ІНШИМИ НА У КАМИ Термін ..риторика" ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики: з одного боку. Платон. Сократ, Сократ. Аристотель. Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики. де одним із головних компонентів була ідея (логос): а з другого боку, школа Квінтіліапа розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов'язковою умовою. Нове розуміння риторики грунтується на традиціях Аристотеля. у працях якого концепція змістовної риторики представлена у найбільш цілісному виді, на працях М. В. Ломоносова. Ф. Прокоповича. М. М. Сперанського. О. Ф. Мерзлякова. М. Ф. Кошанського. К. П. Зеленського. які продовжили і розвинули арістотелевський напрямок у риториці, а також на традиціях сучасних вчених -В. В. Одінцова, Є. Щ. Ножина. А. Ю. Міхневича. Ю. В. Рождественського, С. П. Іванової та інших, у працях яких відновлено цінний риторичний досвід, накопичений нашими предками, одержала свій дальший розвиток концепція риторики як науки, спрямованої на формування в людини ефективної мисденнєво-мовленнєвої діяльності. ЗМІСТ РИТОРИКИ, СУТНІСТЬ І КОМПОНЕНТИ ПОНЯТТЯ РИТОРИЧНА ФОРМУЛА: Змістовий план риторики, виражений у риторичній формулі, запропонованій Г. М. Сагач як цілісній системі семи взаємообумовлених законів риторики, розташованих у строгій логічній послідовності: Позначення: Р - риторика К - концептуальний закон А - закон моделювання аудиторії С - стратегічний закон Т - тактичний закон М - мовленнєвий закон ЕК - закон ефективної комунікації СА - системно-аналітичний закон РИТОРИЧНІ ЗАКОНИ
Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналіз) ваги предмет дослідження і вибудовувати систем} знань про нього (задум і концепцію). Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають ..портрет" будь-якої аудиторії:
аудитори:
Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленневу діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості. П'ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму). Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини умі, встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну "умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності. ' ' Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навитися вбирати в себе цінний досвід іншого. Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що. навіщо, як) що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від чого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини. Отже, риторика - комплексна наука, тобто її місце - на стику, пересіченні ряду наук (філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності). Вона начебто вбирає в себе з інших наук ті компоненти, які в системі визначають риторику як науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Таким чином, це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в себе необхідні знання. ЗВ'ЯЗОК РИТОРИКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ ПОЕТИКА  ПСИХОЛОГІЯ ЛОГІКА ЛІНГВІСТИКА ФІЛОСОФІЯ РИТОРИКА ЕТИКА СЦЕНІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЕСТЕТИКА 1.Майстерність публічного виступу Публічний виступ являє собою процес передачі інформації, основна мета якого - переконати слухачів у правильності тих чи інших положень. Слово оратор (від латинського orare - «говорити») застосовується у двох значеннях: 1. людина, що говорить мова, виступаючий публічно; 2. людина, що вміє добре говорити публічно, що володіє даром красномовства, що володіє майстерністю слова. Оратор - майстер публічного виступу, блискуче володіє мовою. Оратор впливає на слухачів, перш за все своїм красномовством, високою мовною культурою, словесним майстерністю. Такий оратор уміє вести пропаганду переконливо, дохідливо і яскраво. Він може не тільки строго і точно, але і емоційно викласти будь-який складний теоретичне питання. Але таких людей дуже мало. У зв'язку з цим можна згадати статтю «Гарна новина», написану А.П. Чеховим в 1893 році «У московському університеті викладається студентам декламація, тобто мистецтво говорити красиво і виразно. Не можна не порадіти цьому прекрасному нововведенню. Ми, російські люди, любимо, поговорити і послухати, але ораторське мистецтво у нас в скоєному загоні. У земських і дворянських зборах, вчених засіданнях, на парадних обідах і вечерях ми соромливо мовчимо або ж говоримо мляво, беззвучно, тьмяно, «уткнувши бради», не знаючи, куди подіти руки; нам говорять слово, а ми у відповідь - десять, тому , що не вміємо говорити коротко і не знайомі з тією грацією мови, коли при найменшій витраті сил досягається відомий ефект.... У суспільстві, де нехтується істинне красномовство, панують риторика, ханжество слова або вульгарне базікання. І в давнину, і в новітній час ораторство було одним з найсильніших важелів культури. Немислимо, щоб проповідник нової релігії не був в той же час і захоплюючим оратором. Всі кращі державні люди в епоху процвітання держав, найкращі філософи, поети, реформатори були в той же час і кращими ораторами. «Квітами» красномовства був усипаний шлях до всякої кар'єрі, мистецтво говорити вважалося обов'язковим. Бути може, і ми коли-небудь дочекаємося, що наші юристи, професори і взагалі посадові особи, зобов'язані по службі говорити, не тільки учено, але й зрозуміло і гарно, не стануть виправдовуватися тим, що вони «не вміють» говорити. По суті, адже для інтелігентної людини погано говорити, повинно б вважатися таким же непристойності, як не вміти читати і обговорення, оцінити майбутніх учасників спілкування й обстановку. Треба розробити стратегію досягнення цілей і тактику ведення бесіди. Збір матеріалу - трудомістка справа, але це найважливіша стадія роботи при підготовці майбутнього контакту. Доцільно відразу ж доповнити зібрані матеріали власними примітками, потім систематизувати інформацію і написати тези. Розглянемо структуру комунікативного етапу. На початку бесіди треба установити контакт зі співрозмовником, створити робочу атмосферу, привернути увагу й інтерес партнера. При перших словах зустрічі бажано посміхатися, сказати кілька приємних слів особистого характеру, чи пожартувавши використовувати порівняння для короткого викладу ситуації. Правильний початок бесіди припускає вказівку на її цілі, задачі, оголошення послідовності розгляду питань. Інформацію, з якою ви хочете познайомити співрозмовників, треба представити коротко, точно і ясно, із указівкою на її джерела і підкресленням їхньої надійності. Наприкінці бесіди необхідно зробити висновки з основних положень, сформулювати чітко і лаконічно основні ідеї. Досвідчені ділові люди радять залишати в запасі один сильний аргумент на той випадок, якщо співрозмовник у момент прийняття рішень почне вагатися . Після закінчення зустрічі роблять письмовий запис, що фіксує мету, задачі, позиції сторін, досягнуті домовленості, питання. Указують також дату і місце проведення, тривалість, прізвища, імена і по батькові, посади присутніх. Мета і завдання переговорів Якщо в процесі спілкування виникають протиріччя, то усунути їхній можна тільки 2 способами. Перший спосіб - негативний. Це конфлікт. Другий - позитивний: переговори. Без них було б неможливе мирне співіснування, мета переговорів - шляхом спільного пошуку укласти угоду з якогось питання, досягти такого результату, яким усі сторони були б задоволені. Іншими словами, це ухвалення взаємовигідного рішення, найбільш прийнятного в даній ситуації. За допомогою переговорів установлюються ділові зв'язки, укладаються угоди , координується спільна діяльність різних фірм, підприємств, установ. Етапи підготовки і проведення переговорів Структурні елементи кожного етапу переговорного процесу можна представити у вигляді таблиці: Докомунікативний | Комунікативний | Посткомунікативний 1. Добір інформації | 1. Знайомство сторін | Аналіз переговорів 2Аналіз проблеми | 2Виклад проблем і цілей З Узгодження цілей і задач | 3 Діалог учасників (уточнення, обговорення, узгодження інтересів) 4Аргументація варіантів рішень | 4Підведення підсумків і прийняття рішень 5Складання проекту документів 6. Узгодження часу і місця зустрічі, учасників делегації Робота над змістом переговорів починається зі збору інформації. Дуже важливо, щоб вона була різноманітною, усебічною, а також правдивою, реальною. Плідний діалог можливий тільки на грунті глибокого знання проблеми, компетентності в даній галузі. Коштовним надбанням є інформація про фірму, з якою будете співробітничати: коли і ким заснована, у яких угодах мала успіх, який обсяг операцій, фінансове становище і т.п. Корисно довідатися про партнерів фірми і про тих , з ким планується вести переговори: освіта , віхи кар'єри, склад родини, хобі... Місцем проведення обговорення може бути приміщення кожного з учасників (по черзі) чи нейтральна територія. Офіс варто підготувати до зустрічі, розкласти на столі (краще круглої форми) блокноти, олівці, поставити фужери, воду, попільниці. До складу делегації повинні входити компетентні щодо обговорюваних питань співробітники. Між ними розподіляються обов'язки. Очолює делегацію, як правило, керівник. |
Схожі:
| Семестрова різнорівнева контрольна робота для учнів 11 класу, що навчаються за профілем «Мова, індивід, суспільство», «Лінгвістична риторика», «З історії риторики й ораторського мистецтва», «Система функціональних стилів... |
Реферат Побутове Тема. Риторика. Виражальні засоби риторики: епітет, порівняння, метафора, протиставлення, парадокс |
| Закони термохімії Хімічна термодинаміка вивчає переходи хімічної енергії в інші форми – теплову, електричну і т п., встановлює кількісні закони для... |
Плани семінарських занять навчальної дисципліни Яка роль і місце «Повчання» Володимира Мономаха у розвитку давньоруської риторики? (впр. 556) |
| Причини низької успішності учнів з фізики. Шляхи підвищення мотивації навчання фізики Фізика стала грати роль теоретичної бази сучасної техніки, багато галузей якої (електротехніка, радіотехніка, електроніка, ядерна... |
Тема уроку: Газові закони. Комп ’ ютерні презентації. Мета уроку:... Закон Бойля- Маріотта. Добуток тиску даної маси газу об’єм, що його займає газ за сталої температури, є величиною сталою |
| Методичні рекомендації щодо викладання предметів художньо-естетичного... Сьогодні мистецтво у системі сучасної освіти розглядається як суттєвий компонент загальної освіти школяра. Його могутній пізнавальний... |
Для учнів 5 класу Пригоди на сторінках сучасної книги «Пригоди на сторінках сучасної книги (за повістю-казкою Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка»)» |
| В. О. Сухомлинський Зростаюча увага до питань мовної комунікації,... Загальної проблематики на сучасному етапі особливої актуальності набуває вивчення мовленнєвого етикету, правил мовленнєвої поведінки.... |
Тема уроку: Фотоефект. Закони фотоефекту. Мета уроку Навчальна: активізувати знання про методи наукового пізнання природи; сформувати в учнів уявлення про фотоефект і вивчити його закони;... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua