|
|
Скачати 88.35 Kb.
|
|
Навчити дитину вчитися, дати їй уміння, за допомогою яких вона буде самостійно здійматися зі сходинки на сходинку у довгого шляху пізнання, - це одне з найскладніших завдань для вчителя. Саме у його здійсненні – ключ до тієї педагогічної мудрості, опанування якої робить нашу працю творчою. В.О. Сухомлинський Формування самоосвітньої компетентності молодших школярів на уроках української мови Даний педагогічний досвід сприяє розв’язанню завдань, поставлених суспільством перед українською національною школою. Академічні знання стають все менш головними показниками якості освіти, їм на зміну приходять такі показники, як стійкість мотивації пізнання, здатність до самоосвіти, усвідомлення необхідності освіти упродовж всього життя. Виведення особистості на шлях самоосвіти, формування життєвої компетентності є дуже актуальною проблемою. Самоосвітня компетентність одна з найважливіших складових життєвої компетентності, яка являє собою систему здібностей і здатностей, що забезпечують особистості можливість успішно вирішувати життєві завдання, успішно здійснювати свою життєдіяльність в усіх її проявах та життєтворчість. Потреба в самоосвіті – особистісна якість людини, отже, й розвиток її відбувається індивідуально. Як вказує в Буряк, навіть за однакових психічних особливостей двох учнів ( нахили, здібності, темперамент, вольові якості) навряд чи буде однаковим зміст їхніх самостійних занять. Багато чого тут визначається інтересом учня не тільки до змісту навчального матеріалу, а й до процесу набуття знань. Багато залежить і від усвідомлених мотивів самоосвіти, об’єктивної і суб’єктивної значущості, теоретичної і практичної підготовки учнів, ступеня оволодіння вмінням самостійної роботи, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів. Індивідуальність виявляється також у темпах розумового розвитку, у здатності проникнення в сутність явищ, у самостійності використання набутих знань. Діти по-різному оволодівають знаннями та вміннями. Розуміння цього приводить до ідеї індивідуалізації та диференціації, особистісного підходу в навчанні. Розв’язуючи проблему формування у школярів прагнення до самоосвіти, необхідно будувати навчальний процес так, щоб учень, виконуючи навчальні завдання відчув потребу в тих знаннях, уміннях , засвоєння яких організує вчитель. Важливо створити на уроках творчу атмосферу, тому що творча діяльність сама собою викликає інтерес учнів, стимулює їх до самоосвіти. Складніше, але результативніше організувати самостійну пізнавальну діяльність учнів, яка стимулює подальший пошук знань. Допомогти зрозуміти дитині власні можливості, надати допомогу в перших кроках з само перетворення, підтримувати учнів, супроводжувати їх розвиток та саморозвиток – це є завдання сучасного педагога. Щоб досягти успіху з формування в учнів потреби в самоосвіті, необхідно реалізувати на практиці такі задачі: - створити оптимальні умови для виявлення пізнавальної активності учнів; - формувати потреби навчатися протягом усього життя; - сприяти формуванню вмінь та навичок здобувати знання самостійно за допомогою різних джерел інформації. Пізнавальна самостійна робота може мати різний характер, і лише ті вміння є самоосвітніми, за допомогою яких учень не просто відтворює знання, але й за своєю ініціативою їх розширює, оволодіває новими. Складання учнем плану за зразком, що дав учитель, вже є умінням пізнавальної активності та самостійності. Конструювання ж свого плану можна назвати умінням самоосвітнього характеру, що виступає в якості інструмента набуття нових знань, умінь та навичок. Я спробую показати, як в рамках різних структурних компонентів уроку на основі навчального співробітництва можуть формуватися деякі самоосвітні навички. Навчальне співробітництво потребує перебудови стилю роботи учителя: від монологу до діалогу. Будемо мати на увазі наступні структурні компоненти уроку: 1) психологічна підготовка учнів до сприйняття нових знань( визначення мети, задач уроку 2) перевірка письмових домашніх завдань та усне опитування дітей 3) набуття нових знань та умінь 4) робота по закріпленню, поглибленню та узагальненню знань, умінь та навичок 5) підведення підсумків уроку. Психологічна підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу передбачає представлення учням та прийняття ними мети, задач уроку. Найбільш ефективне в цьому відношенні створення проблемної ситуації. Проблемна ситуація виникає тоді, коли учні починають розуміти недолік в знаннях, коли виявляється, що для вирішення нових навчальних задач їм необхідно набути деякі нові уміння та навички. Для створення проблемної ситуації можна запропонувати учням проблемні завдання і питання, використовуючи лінгвістичні задачі та вправи. При повторенні теми «Будова слова», роблю на дошці запис : «Зап…шний, п…хід»
Необхідно замітити, що розв’язуючи такі завдання, учні із задоволенням самі почитають їх складати, тоді це можна використовувати на інших етапах уроку. Також треба враховувати, що уміння організовувати самоосвітню діяльність передбачає і самостійну підготовку навчальної задачі. Тут встає питання про розрізнення навчальної задачі і навчального завдання. Так, наприклад, завдання однієї з вправ звучить так «Випиши іменники у множині. Визнач закінчення».Питаю учнів:
Вивчаючи тему «Прикметники», учні виконують вправу, в якій поставлено таке завдання: «Випишіть словосполучення прикметник+ іменник та визначте у прикметників відмінок, число і рід». Яка навчальна задача? Школярі повинні зрозуміти, що виконуючи це завдання, вони:
Треба дуже терпляче вчити школярів самостійно ставити навчальну задачу. Для чого ми виконуємо те чи інше завдання? Чому ми повинні навчитися, виконуючи завдання – ці питання звучать на кожному уроці. Тоді учнів будуть свідомо працювати з матеріалом для самостійної роботи. Що допомагає розвитку пізнавальної самостійності учнів, уміння застосовувати свої знання на практиці? Звичайно, це систематичний контроль за їх діяльністю і формування уміння контролювати себе. У зв’язку з цим учителю необхідно намагатися використовувати активні способи перевірки домашніх завдань. Особливу увагу необхідно приділити самоперевірці. Досвід показує, що достатньо ефективною є вибіркова самоперевірка з використанням списку орфограм для роботи над помилками. Нагадаю про характер контролю за діяльністю учнів. До учнів краще звертатися не з питанням
Навчаючи школярів прийомам самостійної творчої діяльності, необхідно пам’ятати, що одним з найважливіших проявів самостійного мислення є «бачення» проблеми. Уміння бачити і ставити проблеми говорять про високий рівень розумового розвитку учнів, їх готовності до самоосвітнього творчого пізнання. Як же формувати це уміння? Перш за все, необхідно створити на уроці обстановку, яка заохочує питання учнів. Часто питання спрямовує учнів на відтворення матеріалу. Чи не спробувати по-іншому? Дві теми: «Голосні звуки» і «Приголосні звуки». Діти познайомилися із способом їх утворення. Пропоную учням побувати в ролі вчителя: задати класу питання про спосіб утворення звуків. Але перед цим повідомляємо: « Відповідь можна побудувати по-різному. Можна спочатку розказати про утворення голосних звуків, а потім, приголосних. А можна розповісти про це саме, але вже порівнюючи способи утворення звуків». І просимо поставити питання, орієнтоване на прийом порівняння. Здається сформулювати питання легко, але це потребує від учнів досвіду логічного мислення. Ось питання знайдено: - Чим відрізняється спосіб утворення голосних від утворення приголосних звуків? Учень – «учитель» по праву слухає відповідь і навіть коректирує її. Саме в такій ситуації народжується навчальне співробітництво. Бо самостійне складання питань та завдань, пов’язаних з мовним матеріалом є для учнів дуже цікавим і корисним. Звісно, направляючи учнів до самостійної побудови питань до тексту, спочатку їх треба познайомити з тим, як це робиться. Наприклад: учитель записує речення: « В небі спалахнув перший промінець сонця.» Пояснюючи мету діяльності, пропоную різні питання та завдання:
Надалі учні засвоять цей вид діяльності і навчаться задавати питання до тексту. Яким же шляхом йти учителю при вивченні нового матеріалу, щоб розвинути у дітей уміння досліджувати, пізнавати факти та явища? В умовах розвиваючого навчання це використання всіх способів наукового пізнання: порівняння та зіставлення, аналізу та синтезу, індукції та дедукції. В процесі набуття нових знань можна формувати у дітей уміння використовувати логічні операції в необхідній послідовності. Наприклад, при знайомстві учнів з ознаками орфограми. Що вивчається, необхідно звертати увагу на певну логічну послідовність операції, яка доводить правильність вибору того чи іншого написання. Можна запропонувати школярам самим сформулювати правило правопису, спираючись на графічне позначення орфограми, наприклад, на дошці запис: Спитати Зварити Учні, виходячи з назви теми уроку та запропонованих графічних позначок, формулюють правила правопису. Так вони переконуються, наскільки важливо є уміння робити мисленнєві операції в логічній послідовності. В методиці існують різні форми закріплення матеріалу, важливі вправи, що потребують при розв’язанні мисленнєвих задач самоосвітніх умінь, ці вправи формують уміння систематизувати знання. На жаль, у школярів відсутнє цілісне уявлення про мову, про структуру шкільного курсу, про зв'язок та взаємозв’язок її розділів. Тому питання: « Що треба знати і вміти для виконання завдань?» - має звучати на уроці постійно. Визначаючи місце орієнтирів в навчанні, необхідно пам’ятати про роботу по складанню таблиць, яка надає можливість удосконалювати навички самоосвіти. Школярі шукають відповіді на наступні питання: Скільки має бути колонок? Чому? ( Тут відпрацьовуються уміння і навички систематизації матеріалу). В якій послідовності необхідно розподілити матеріал в таблиці? ( Учні оволодівають умінням диференціювати матеріал, відокремлювати головне від другорядного). На мою думку, навчати дітей читати таблицю краще починати з її складання. Особливої уваги потребує заключний етап уроку. Коли встає необхідність підвести підсумок уроку. Як тут поставити учня в позицію організатора навчального процесу? Можна задати традиційне питання про те, чому учні навчилися на уроці, що нового дізналися. А можна запропонувати їм розв’язати лінгвістичну задачу або скласти план уроку. Із задоволенням учні добирають матеріал до гри «Четвертий зайвий». Так, наприклад, підводимо підсумок уроку по темі « Прикметник», учні склали таку групу слів: Біла, широка, граючи, весела. Така форма проведення підсумку уроку одночасно допомагає організувати контроль за знаннями учнів та їх уміннями. Одним з ефективних засобів формування навчально-пізнавальних умінь є пам’ятки – інструктивні приписи, що допомагають учням здійснювати розумові навчальні операції, які складаються з певних елементів. Застосування пам’яток допомагає переходу від емперічного до теоретичного рівня навчання умінню вчитися, озброює узагальненими знаннями про розумові дії, що входять до інтелектуального прийому з однієї навчальної ситуації в іншу. Пам’ятка вводиться або одночасно з визначенням, що розкриває сутність навчально-пізнавального прийому, або в ході наступного процесу навчання, коли це визначення вже учнями засвоєне. Всі пам’ятки мають бути якомога більш короткими, складатися з уже відомих учнями понять, являти собою взаємопов’язані ланки певної системи. Тексти пам’яток поміщаються на плакатах ( планшетах), а також в довідниках для молодших школярів, щоб мати можливість користуватися ними при виконанні домашніх завдань чи в процесі самоосвіти. Від школярів не вимагається заучування пам’яток: їх безпосереднє запам’ятовування досягається шляхом багаторазового використання в навчальному процесі. |
|
Формування самоосвітньої компетентності учнів ... |
Гасюк О. О., Степан М. Г. Художнє вишивання Урок з образотворчого мистецтва (6 клас) за технологією особистісно орієнтованого навчання з елементами формування самоосвітньої... |
|
До проблеми формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами У статті аналізуються теоретичні аспекти формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами |
Уроків за творчістю В. Сухомлинського " Бо я людина" Тема. Василь Сухомлинський Тема. Василь Сухомлинський. Оповідання " Горбатенька дівчинка". Урок виразного читання |
|
«Казка, як засіб формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів» Одним з найголовніших завдань національної освіти є формування психічно, фізично та соціально здорової особистості |
Державний стандарт початкової загальної освіти Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності... |
|
Формування соціально-емоційної компетентності молодших школярів Л. В. Виготський). Емоції суттєво впливають на особистість, призводять до формування й закріплення певних емоційних рис, які позначаються... |
РОЗВИТОК КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЯКІСНОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ В ОБЛАСТІ Однією із основних освітніх реформ сьогодення являється компетентнісний підхід до навчання з перенесенням акцентів зі знань і вмінь... |
|
У. А. Уорд Практичний досвід, спостереження та дослідження, які було... Моделі компетентнісно спрямованого навчання в ЗСГГ №27 “Школа професійної кар’єри та компетентності учнів”, трансформувалося пізніше... |
ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми Засвоєння мовних норм як важливий чинник формування комунікативної компетентності учнів |