ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми

Скачати 345.04 Kb.

Назва	ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми
Сторінка	1/4
Дата	08.02.2014
Розмір	345.04 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4

Засвоєння мовних норм як важливий чинник формування комунікативної компетентності учнів

І. Актуальність теми
У Програмі “Освіта. Україна ХХІ століття” зазначено, що мета освіти на сучасному етапі полягає не лише у передачі молодшому поколінню знань, набутих протягом віків, а й у формуванні в учнів таких навичок, які забезпечать їм можливість адаптуватися в сучасному суспільстві, сприятимуть формуванню всебічно розвиненої особистості, громадянина України.

Реалізація зазначених завдань здійснюється сьогодні за допомогою гуманізації навчально-виховного процесу, яка передбачає особистісно-зорієнтований, функціонально-діяльнісний та компетентнісний підходи до навчання.

Компетентність особистості базується на предметних знаннях та вміннях, але стосується життєвих умінь людини, необхідних будь-кому. Саме тому формування компетентності, тобто здатності застосовувати знання та вміння в реальній життєвій ситуації, є однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти.

Одним з важливих завдань, визначених чинною програмою з української мови є «формування комунікативної, мовної, мовленнєвої, предметної, прагматичної, соціокультурної компетентностей учнів на основі свідомого опанування мовної і мовленнєвої теорії» [ 24,с.3].

Таким чином, у світлі сучасних вимог нашого суспільства проблема засвоєння учнями мовних норм, що сприяє формуванню комунікативної компетентності, набуває особливої актуальності.

ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми

Питання розвитку комунікативної компетентності завжди були актуальними. Над ними працювало не одне покоління вчених та вчителів – практиків: Б.Головін, М.Ілляш, Ф.Гужва, Г.Винокур, Л.Булаховський Н.Бабич, М.Пентилюк, М.Зубков, С.Єрмоленко та інші.

Проблема комунікативної функції в сучасній лінгвістиці ґрунтується на тому, що мова в усіх своїх формах призначена саме для обміну думок. Ця концепція значною мірою була розвинена у працях О. Потебні, теоретичних дослідженнях і практичних рекомендаціях Л. Щерби, фундаментально обґрунтована в наукових працях І. Мєщанінова, який уважав, що в основі навчання мови має бути комунікативна лінгвістика.

Методично прийнятним сьогодні є такий підхід: робота над підвищенням рівня мовленнєвої культури учнів повинна забезпечувати правильність і комунікативну доцільність мовлення.

Правильне, що відповідає нормам літературної мови, і доречне, що відповідає конкретній мовленнєвій ситуації, використання мовних засобів передбачає свідоме ставлення до мовної системи, її категорій і норм, правил добору необхідних мовних явищ. «Мова, — писав О. Білецький, — це сукупність правил, за якими будується мовлення, будується мовне повідомлення, за допомогою яких спілкуються люди» [1, с.7].

Слушними є думки С.Омельчука, який стверджує що для того, щоб учні стали ефективними користувачами мови, вони повинні не тільки здобувати знання (вивчати фонетичну, лексичну, граматичну системи), а й розвивати вміння й навички використовувати мовні явища для реальних комунікативних цілей [18, с.75].

Правильність мовлення передбачає дотримання основних норм: орфоепічних, лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних і синтаксичних), словотвірних, правописних. Вони охоплюють різні сторони вживання мовних засобів у всіх сферах спілкування; визначають прикріпленість того чи іншого засобу мовлення до певної сфери мовленнєвої діяльності, тобто вживання слів, словоформ, способу сполучення слів, типів синтаксичних конструкцій у конкретних контекстах і мовленнєвих ситуаціях.

Усі вчені, які розглядали питання засвоєння мовних норм, схиляються до думки, що воно повинно бути доведено до автоматизму.

За теорією нейролінгвістичного програмування, розробленою Р.Бендлером та Д.Грюндером, «процес навчання будь-якого досвіду містить в собі чотири стадії:

1. Неусвідомлене незнання

2. Усвідомлене незнання

3. Усвідомлене знання

4. Неусвідомлене знання

Процес забування - це перехід від п. 4 до п. 2. Процес перенавчання це перехід від п. 2 назад до п. 4.» [8,с.59] Тобто навчання будь-якого досвіду не можливе без постійного повторення та удосконалення.

Учитель В.Закорко вважає, що «важливим моментом для позитивного розв'язання проблеми формування грамотності учнів є розробка системи вправ, при виконанні яких відбувається процес перетворення свідомої діяльності щодо застосування правила правопису на діяльність автоматичну» [7,с.52].

Як відомо, нове педагогічне мислення базується на ідеї гуманізації. А ідеї розвитку особистості дитини - це основний момент ідеології нової школи. До речі, про це не раз наголошував В.О.Сухомлинський: “До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання”. [11,c.58] Упроваджуючи цей досвід у свою практику, враховую думку О.Хутoрського, що ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах, для кожного уроку, застосувати оптимальні педагогічні технології. Імпонують думки Л.Виготського, який зауважує, що успішність керованого учителем процесу залежить від врахування можливостей учнів.

У теорії нейролівістичного програмування зазначається, що рівень засвоєння будь-якого досвіду людиною відбувається в залежності від того, які канали проходження інформації розвинені більше: візуальні (бачення), аудіальні (слухання) чи кінестетичні (чуттєві). [3,с.13]. Отже, можна зробити висновок, що у кожної дитини індивідуальне поєднання особливостей нервової системи, що й визначає успішність чи неуспішність певної системи навчання.

Важливим методом аудіального проходження інформації у дитини є не лише пояснення вчителя, а й коментоване навчання, яке активно впроваджувалося С.Н.Лисенковою. [8,с.51]. На її уроках матеріал пояснювала не лише вона сама, а й учні. Висловлення думок вголос сприяє розвитку мовлення, почуття відповідальності перед друзями, собою, самоаналізу, самооцінки і саморегуляції навчально-пізнавальної діяльності. Школярі не просто механічно застосовують правила, а роздумують над тим, що вони говорять і як вони говорять, а це сприяє розвитку правильності мовлення.

Слід зазначити, що для підкріплення візуального проходження інформації у свідомості дитини доцільними є методи, теж запропоновані С.Н.Лисенковою. Зокрема використання опорних схем. Опорні схеми - це висновки, які виникають на очах учня в момент пояснення і оформляються у вигляді таблиць, схем, малюнків. Важливою умовою в роботі з ними, вважає автор, є постійне підключення їх до роботи, а не виготовлення заготовок.

Процес засвоєння мовних норм буде успішним тільки за тієї умови, якщо він передбачатиме “активну мовну діяльність учнів на основі різних видів вправ, які б сприяли оволодінню мовними нормами, а також уміннями висловлювати власні думки (усно і писемно) відповідно до комунікативного завдання,” - зазначає С.Омельчук [20,с.26]. Слушними є думки методистів М.Баранова, В.Мельничайко, М.Пентилюк, Н.Пашкoвської про те, що для розвитку комунікативної компетентності учнів потрібно добирати такі види вправ, які не тільки забезпечують знання і навички, а й розвивають мовлення школярів, активізують пізнавальну та творчу діяльність.[20, c.27].

ІІІ . Умови, в яких створювався досвід

На основі спостережень та аналізу робіт виділилися 3 групи за рівнем володіння мовними нормами. (Додаток 1)

1 група – 5 учнів. Учні, які знаходяться на 3 етапі - «усвідомленого знання», тобто володіють мовними нормами, можуть практично застосувати вивчені правила, вправно за змістом і формою будують висловлювання, пристосовують його до особливостей певної мовленнєвої ситуації, комунікативного завдання.

2 група – 16 учнів. Учні, які знаходяться на 2 етапі – «усвідомленого незнання», котрі допускають помилки у мовленні, мають недоліки у практичному застосуванні мовних норм. Але усвідомлюють необхідність постійної роботи над удосконаленням своїх умінь. 4 з них не усвідомлюють необхідність самовдосконалення, тобто мають слабку мотивацію навчання.

3 група – 2 учні. Учні, які знаходяться на 1 етапі – «неусвідомленого незнання», котрі допускають помилки у мовленні, мають значні недоліки у практичному застосуванні мовних норм і не усвідомлюють необхідність постійної роботи над удосконаленням своїх умінь.

Долати недоліки, розвивати мовленнєві вміння мені допомагає врахування індивідуальних особливостей кожного учня, використання візуальних форм проходження інформації, інтерактивних методів роботи.
ІV. Основна ідея досвіду

Головна ідея мого досвіду полягає у створенні таких умов для кожного учня, щоб робота над засвоєнням мовних норм сприяла формуванню комунікативно компетентної особистості, яка може орієнтуватися в ситуації спілкування, планувати зміст майбутнього висловлювання, реалізовувати задум в зовнішньому мовленні; та вселяла впевненість у слабкого учня в тому, що вчитель зацікавлений у його успіхах.

Впевнена, що в серце дитини може увійти лише те, що йде від серця вчителя, і лише тоді, коли вчитель знайде особливий підхід до кожного свого учня. Саме тому пропагую застосування комплексу методів і прийомів роботи, спрямованих на глибоке засвоєння учнями мовних норм, формування стійких умінь і навичок дітей.
V. Технологія досвіду

Зазначивши головну ідею свого досвіду, окреслю основні шляхи реалізації її на практиці.

Перш за все я з’ясувала рівень володіння учнів мовними нормами та індивідуальних відмінностей учнів. Зробила це шляхом спостережень. Враховуючи 4 етапи процесу навчання за теорією нейролінгвістичного програмування, запропонувала учням виконати тестові завдання. (Додаток 2). При розподілі учнів на групи врахувала швидкість і правильність виконання завдань.

Розуміючи необхідність постійної роботи над засвоєнням учнями мовних норм, виявила основні фактори, які впливають на розвиток мовлення, і, орієнтуючись на них, підібрала найбільш ефективні методи, прийоми і форми роботи.

Наступним етапом роботи був аналіз мовних норм різних видів, які найважче засвоюються дітьми (Додаток 3) та з'ясування причин їх виникнення.

Недостатнє володіння учнів мовними нормами пояснюється такими причинами:

Слабка мотивація навчання.
Бідність словникового запасу дітей.
Несистематична робота щодо повторення матеріалу.
Неусвідомлення учнями правил.
Невміння використовувати вивчені правила на практиці.
Вплив російської мови.

Вважаю, що важливим моментом на кожному уроці є створення настроєності учня, тобто такої ситуації, яка викликала б у дітей інтерес до вивчення рідної мови, бажання працювати, тобто глибоку мотивацію навчання. У своїй практиці застосовую різні способи, які допомагають досягти результату. (Додаток 4)

Одним з головних напрямків покращення міцного засвоєння мовних норм є збагачення словникового запасу учнів. Взагалі, «Лексикологія» та «Фразеологія» є чи не найскладнішими розділами, які вивчають діти. Якщо пояснювати відомі слова, добирати до слів синоніми та антоніми, уживати слова в переносному значенні учні ще вміють, то знаходити в тексті, доречно використовувати вивчені категорії слів, пояснювати значення фразеологізмів їм складно. Тому лексико-семантична робота необхідна у кожному класі і на кожному уроці. Крім того, ця робота спрямована не лише на лексичне забезпечення зв’язних висловлювань, а й на краще запам’ятовування лексичних, орфоепічних, орфографічних норм. На практиці використовую 2 види словниково – семантичної роботи:

- Побіжне роз’яснення значень невідомих слів.

- Поглиблена робота над окремими словами, фразеологізмами.

Побіжну словниково – семантичну роботу застосовую під час ознайомлення учнів з невідомими словами з дидактичного матеріалу, а також під час виконання додаткових завдань з лексики при виконанні граматичних вправ. Для поглибленої словниково – семантичної роботи виділяю на уроці 4 – 6 хвилин.

Для обох форм роботи важливим етапом є семантизація слова, тобто роз’яснення його значення. Проводячи її, використовую різні види вправ (пояснення значення, завдання з’ясувати значення, проведення словотвірного аналізу). Так, при вивченні іншомовних слів, у яких не вживається апостроф, відбувається або не відбувається подвоєння приголосних, написання е,и,і перш за все важливо, щоб учні розуміли їх значення. Тому пропоную їм складати «Словник труднощів». Таких словників зараз виходить багато, звичайно, діти могли б ними користуватися, але, спонукаючи до складання своїх словників, я прагну, щоб дитина записувала в них не усі підряд слова, а тільки ті, написання і вживання яких є складним саме для неї. При цьому повторюю учням щоразу: «Запиши те, що в тебе викликало здивування!» Основні теми для словника зазначені у додатку 5.

Як відомо, триваліше в пам’яті зберігається той матеріал, який багато разів повторюється і постійно використовується на уроках. Саме тому на початку кожного уроку використовую мовну розминку, яку називаю «Скарбничка знань». Для неї відводжу 3-5 хвилин. Проводиться вона в усній формі. Складається з 5 завдань на повторення найскладніших мовних норм. Розташування завдань однакове:

1. Наголошування слів.

2. Знайти орфографічну помилку.

3. Відмінкові закінчення іменників.

4. Складні випадки керування і узгодження.

5. Слововживання. (Додаток 6).

Головне – проведення такої роботи повинно бути систематичним. Для цього на дошці розміщаю слова на аркушах А4, які знаходяться у файлах. Діти можуть виправляти помилки маркером по файлу, що дає змогу витрачати на цей вид роботи менше часу. Так поступово доводиться до автоматизму процес засвоєння учнями основних мовних норм. Виконуючи завдання на повторення, учень може виявити свої помилки, виділити для себе проблемні питання і намітити шляхи подальшого самовдосконалення.

Свідомість і автоматизм при засвоєнні мовних норм забезпечуються тоді, коли дитина добре усвідомить суть правила, набуде навичок правильного перенесення конкретного теоретичного матеріалу на ті випадки, що йому підпорядковуються. Відповідно до основних етапів формування розумових дій, будь-яка операція (написання слів, розстановка розділових знаків, граматична побудова словосполучень і речень, тощо) починається з розгорнутої зовнішньої мови: учень читає і запам’ятовує правило, потім відтворює його, наводить приклади. Тож важливо, щоб це правило якнайкраще усвідомилося ним, щоб проговорювалося про себе, застосовувалося у різних мовленнєвих ситуаціях, і тоді поступово його діяльність стане автоматичною.

Для кращого усвідомлення дитиною тієї чи іншої мовної норми, крім аудіального (слухового) методу роботи на уроці, вважаю надзвичайно важливим застосування візуального проходження інформації у дитини.

Г

оловну увагу під час викладання певної теми уроку я приділяю побудові опорних схем різних видів. Складаю схему під час пояснення, щоб діти візуально запам’ятовували основні моменти вивченого правила. Коротко записана інформація в схемі дає певний сигнал у пам’яті, коли треба застосувати знання на практиці.

Наприклад, при вивченні дієвідмінювання учні важко засвоюють правопис е,и в особових закінченнях, тому дієвою для застосування дітьми у практичній роботі є така схема.

Як видно, різні фрагменти інформації подаються різними кольорами, це роблю свідомо з метою кращого запам’ятовування дітьми, для цього використовую кольорову крейду.

К
Аналіз
рім схем, які мають розділену на 2-3 стовпчики будову, застосовую схеми-ланцюжки. Наприклад, при вивченні відмінкових закінчень іменників важкими для засвоєння учнів є закінчення родового відмінка множини, кличного відмінка, паралельні форми різних відмінків. Тому, будуючи власне висловлювання та редагуючи запропоноване, учні повинні уміти повернутися до відміни, проаналізувати, яке відмінкове закінчення слово повинно мати, і перевірити правильність його написання. Це практично відпрацьовуємо за допомогою ланцюжків:

Н.в.од.

Слово

Відміна

1 2 3 4

Схожі:

РОЗДІЛ І Теоретичне обґрунтування проблеми формування здорового способу життя РОЗДІЛ ІІ Організація профілактичної роботи соціально-психологічних служб навчальних закладів з питань формування здорового способу...	Науково-теоретичне обґрунтування, функції та завдання соціально-педагогічної...
22. Теоретичне обґрунтування діяльності держави в науково-технічній та інноваційній сферах Необхідність державного втручання в інноваційну діяльність: аргументи за і проти	Семантичне поле: проблема визначення П. Роже, В. фон Вартбург). Перше теоретичне обґрунтування „поля” в мовознавстві пов’язують з працею І.Іпсена (1924), хоча у Й. Трієра...
Обґрунтування доцільності затвердження районної цільової соціальної... Продовження розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, які негативно впливають на економічний розвиток області, демографічну...	ПРОГРАМ А Розділ Проблеми та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом
ПРОГРАМ А Розділ Проблеми та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом	ПРОГРАМ А Розділ Проблеми та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом
ПРОЕКТПРОГРАМ И Розділ Проблеми та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом	ПРОГРАМ А Розділ Проблеми та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання