|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
|
Семінар «Індивідуальний стиль діяльності педагогічних працівників щодо організації виховного впливу на учнів» План проведення
(доповідач ЗДВР Кузьменко Д.М.)
(доповідач керівник МО класних керівників Квасова О.А.)
(доповідач Корецька Н.О.)
(доповідач ЗДВР Кузьменко Д.М.)
шкільний психолог Величко О.В.) 9. Рефлексія. Мета проведення семінару: розширити поняття виховання, визначити вплив індивідуального стилю діяльності педагогічних працівників на організацію навчально-виховного процесу. Завдання семінару:
Виховання як процес Доповідач ЗД з ВР Кузьменко Д.М. У Законі про освіту України, державній національній програмі “Освіта” підкреслюється, що реалізація виховних функцій здійснюється в системі навчально-виховної діяльності вчителя. Важливе місце в цій системі посідає позаурочна виховна діяльність, спрямована на всебічний і гармонійний розвиток особистості школяра, що поєднує духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість. У Законі про загальну середню освіту, у Положенні про загальноосвітній навчальний заклад, наголошується на тому, що виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється у процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними. Виховання – це головне родове поняття педагогіки як емпіричної і теоретичної науки, від якої походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний педагогічний процес, освіта і навчання, саморозвиток особистості. Основними напрямками виховання пропонуються такі, як художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчій, еколого-натуралістичний, науково-технічний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, військово-патріотичний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний В багатьох сучасних наукових працях, педагогічних і психологічних словниках, посібниках під вихованням розуміється :
Так, в Українському педагогічному словнику С. Гончаренка пропонується таке визначення виховання: “Виховання – процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законом суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів” Слід зазначити, що за традиційного підходу виховний процес уявляють і здійснюють як моно суб’єктивний, виховання ж в цілому розглядається як спеціально організований педагогічний вплив на особистість дитини. Це визначення відображає тільки зовнішню сторону виховного процесу, тобто діяльність вихователя. Якщо ж процес виховання трактувати як закономірну неперервну і послідовну зміну моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів (Киричук О.В.), то його можна розглядати як соціально-особистісне явище, в якому і педагог і вихованець виступають суб’єктами педагогічно доцільної й морально-етичної взаємодії на рівні співробітництва і співтворчості. “Процес виховання – це закономірна, послідовна, неперервна зміна моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів. Основним системоутворюючим елементом цього процесу виступає педагогічна взаємодія”, - визначає З.Н.Курлянд. Проблему виховного процесу в сучасній школі досліджують у різних аспектах: концептуальні засади організації позаурочної виховної роботи; розробка виховної системи школи; питання гуманізації відносин учнів у позаурочній роботі; зв’язок шкільної системи виховання у позаурочний час. Виховна робота, що проводиться в позаурочний час, доповнює і поглиблює виховання, яке здійснюється у процесі навчання. І.А.Підласий підкреслює, що практична реалізація принципу єдності виховних впливів вимагає створення єдиної системи виховання як під час занять, так і в позаурочний час Всебічному розвитку особистості повинні сприяти різноманітні форми позакласної навчально-виховної роботи, які тією чи іншою мірою сприяють розумовому, технічному, моральному та естетичному вихованню учнів, виявленню і розвитку їхніх творчих здібностей. Цілі виховання Процес виховання істотно визначається своїми цілями. У кожному випадку цілі виховання задаються у вигляді тих вимог, які пред’являються особистості новими тенденціями розвитку суспільства. Цілі виховання завжди мають бути спрямованими на освоєння дітьми тих моральних цінностей, що по своїй суті не мають ні державних, ні історичних кордонів. До числа таких цінностей відносять свободу, відповідальність особи за те, що діється з нею і навколо неї, порядність, людяність, доброту та ін. Таким чином, загальна мета виховання полягає в тому, щоб виростити дітей високоморальними, духовно багатими, внутрішньо вільними і відповідальними особистостями. Слід мати на увазі ще й таке. Традиційні інститути та методи виховання високоефективні тоді, коли мова йде про передавання та наслідування успадкованих від минулого цінностей і норм. Ефективність виховання при цьому виявляється в тому, наскільки успішно діти засвоїли вироблені старшими поколіннями знання, уміння і навички, цінності. Зараз ситуація в принципі інша. Темпи соціальних змін (науково-технічних, технологічних, інформаційних, культурних та побутових) зросли настільки, що вже ніхто не сумнівається: умови життя та праці сьогоднішніх дітей будуть істотно відрізнятися від умов життя і праці їх батьків та вихователів. Все це заставляє по-новому розглядати проблему цілей та завдань виховання. Як відмічає І.С. Кон, життя і успішна адаптація до надзвичайно мобільного і динамічного суспільства майбутнього вимагає від людини одночасно двох рядів якостей протилежної спрямованості: 1) людині має бути притаманне стійке ядро особистості, світогляд, спрямованість, соціальні та моральні переконання. 2) людина має володіти високою психологічною лабільністю, гнучкістю, спроможністю засвоювати і переробляти нову інформацію та створювати на цій основі щось нове не лише в юності, але й у зрілому віці, коли старші, як правило, звикли обходитися старим багажем. Поряд з такою загальною метою існує і цілий ряд спеціальних завдань виховання, детермінованих мінливими вимогами конкретного етапу соціально-економічного розвитку конкретного суспільства. Перехід до нового етапу соціально-економічного розвитку зумовлює і зміну таких специфічних завдань. До числа таких завдань, поставлених нинішньою ситуацією розвитку суспільства, можна віднести формування в дітей ініціативності, самостійності, прагнення до успіху, підприємливості тощо. Вправа «Мозковий штурм» Кожній групі пропонується вказати труднощі, проблеми які виникають у вихованні школярів
Методи виховання Методи виховання — це способи впливу вчителів на учнів, шляхи педагогічно доцільної організації їхнього життя з метою прищеплення виховуваним рис нової людини. Методи залежать від мети та змісту виховання. Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості, тому врахування рівня розвитку вихованців — важлива умова ефективного використання методів виховання, що залежать також від рівня зрілості колективу. Використання того чи того методу виховання залежить і від конкретної педагогічної ситуації. Цікаві думки про методику постановки вимог висловив А. С. Макаренко: він не рекомендував ставити вимоги в тому разі, якщо вихователь не впевнений, що вихованці їх виконають. Виховання характеризується всебічністю змісту та різноманітністю методів. По-різному планують, наприклад, фізичне й естетичне виховання учнів. Проте серед усього розмаїття методів є й такі, що мають значення для всього процесу виховання. Методи виховання виявляють своє утримання через: • безпосередній вплив вихователя на вихованця (за допомогою переконання, моралі, заохочення, особистого прикладу, авторитету, прохання, поради тощо); • створення спеціальних умов, ситуацій і обставин, які змушують вихованця змінити власне ставлення, висловити свою позицію, здійснити вчинок, проявити характер; • громадська думка шкільного колективу, особистісно значущого для вихованця, а також завдяки авторитетній для нього людині; • спільну діяльність вихователя з вихованцем, спілкування, гру; • процеси навчання, самоосвіти і передачі інформації, соціального досвіду у колі сім'ї, в процесі дружнього та професійного спілкування; • занурення у світ народних традицій, фольклорної творчості, читання художньої літератури. До останнього часу методи виховання поділялися на дві основні групи:
До теперішнього часу накопичений великий науковий фонд, що розкриває сутність і закономірності функціонування методів виховання. Їх класифікація допомагає виявити загальне і особливе, суттєве і випадкове, теоретичне і практичне і тим самим сприяє доцільному і більш ефективному їх використанні, допомагає зрозуміти призначення та характерні ознаки, притаманні окремим методам. Так, наприклад, виділяють три групи методів (за Г.І. Щукіною): 1) орієнтовані на формування позитивного досвіду поведінки вихованців у спілкуванні і діяльності; 2) спрямовані на досягнення єдності свідомості та поведінки вихованців; 3) використовують заохочення і покарання. П.І. Підкасистий пропонує іншу угруповання методів виховання: - педагог сприяє сприйняттю світу; - педагог допомагає дитині осмислювати цей світ; - педагог ініціює творення світу поза і всередині особистісної структури дитини. Проаналізувавши роботи багатьох вчених, можна об'єднати методи виховання у чотири групи: а) методи формування свідомості: розповідь, бесіда, лекція, дискусія, диспут, метод прикладу; б) методи організації діяльності: вправи, привчання, доручення, вимога, створення виховних ситуацій; в) методи стимулювання поведінки: змагання, гра, заохочення, покарання; г) методи контролю, самоконтролю і самооцінки: спостереження, опитування (бесіди, анкетування), тестування, аналіз результатів діяльності. Основна функція першої групи методів полягає у формуванні відносин, установок, спрямованості, переконань і поглядів вихованців - всього того, в основі чого лежать знання про норми поведінки, про соціальні цінності. Методи другої групи реалізують принцип виховання в діяльності. За допомогою методів третьої групи педагоги й самі вихованці регулюють поведінку, впливають на мотиви діяльності виховуваних, тому що громадське схвалення або засудження впливає на поведінку, відбувається закріплення схвалюваних вчинків або гальмування неприйнятної поведінки. Методи контролю і самоконтролю спрямовані на аналіз та оцінку результатів виховання і впливають на формування вихованців швидше побічно. Форми виховання Виховний процес, як будь-яке соціально-психологічне та культурологічне явище, має форму. Оскільки суб'єкти організованого процесу індивідуальні і неповторні, то поєднання методів та підбір засобів, зумовлені індивідуальною своєрідністю педагога (або педагогічного колективу як сукупного суб'єкта), визначає неповторність і своєрідність форми виховного процесу. Тому форму виховного процесу можна визначити наступним чином. Форма виховного процесу - це доступний зовнішньому сприйняттю образ взаємодії дітей з педагогом, що склалася завдяки системі використовуваних засобів, методів роботи з дітьми. Форма як частина процесу виховання залежить від цілей, змісту, методів і одночасно обумовлює їх здійснення, втілення в конкретній справі. Тому форми виховання залежать від конкретних педагогічних ситуацій, і тому вони такі різноманітні, носять творчий характер і часом індивідуально неповторні. Тим не менш, наука повинна їх класифікувати, охарактеризувати. Виділено різні типи форм виховної роботи за кількістю учасників: • індивідуальні - бесіди, заняття вихователя з одним вихованцем; • групові - кілька учасників (гурток, тимчасова група, клас) знаходяться в безпосередньому контакті; • масові - кілька класів, школа, район, вся країна проводять свята, конференції, зльоти, походи і тому подібні заходи. Виділено також форми роботи за основним видом діяльності: форми пізнавальної діяльності, трудової, суспільно корисної, естетичної, фізкультурно-оздоровчої, ціннісно-орієнтаційної Свого часу М. І. Болдирєв виділив форми виховної роботи залежно від методу виховного впливу: • словесні - зібрання, збори, лінійки, лекції, конференції, зустрічі, усні газети, радіожурналі; • практичні - походи, екскурсії, олімпіади, конкурси, суботники тощо; • наочні - музеї, виставки, вітрини, стенди, стінні газети та ін Проте, лише творчий підхід до використання названих методів — є умовою успішного виховання. Виховний аспект шкільного уроку Доповідач ЗД з НВР Пєнізєва С.П. Сучасний загальноосвітній навчальний заклад покликаний навчати та виховувати таку молодь, яка була б спроможна активно включитись у всі сфери суспільного життя країни, забезпечити прогрес її становлення та розвитку, оволодіти позитивним досвідом старших поколінь і збагачувати його власними надбаннями. Постановка та реалізація виховних цілей уроку повинні здійснюватися в єдності з освітніми цілями. Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає: - постановку виховних цілей і завдань на уроці; - виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу; - визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи та зосередження переважної уваги на ньому у процесі навчання; - визначення та використання педагогічно доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів їх реалізації; - вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання; - забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів; - раціональність управління виховним процесом на уроці; - оцінку ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання. |
|
План: Вступне слово. Мозковий штурм “Головні потреби дитини”. Мозковий... АКУ, ККУ, Конвенція ООН про права дитини, Конституція України, Сімейний кодекс України |
ПЛАН-КОНСПЕКТ ВІДКРИТОГО УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 6 ий клас Методи та прийоми: слово учня, вступне слово вчителя, коментоване письмо, «Лінгвістичний футбол», попереджальний диктант, вправа... |
|
Гебель К. М. Громадянське виховання – підготовка учнів до активного дорослого життя У пропонованій брошурі узагальнено передовий досвід з організації роботи класного керівника: від наукових аспектів обҐрунтування... |
План Вправа знайомство «Любительське сімейне фото» 10 хв. Презентація... Формувати в учнів навички ефективної комунікації, що мають стати основою попередження негативної поведінки учнів |
|
Урок на тему: Світовий океан та його частини Мотивація ( вступне слово вчителя, об’ява теми та мети уроку, епіграф, план уроку, проблемне питання – слайди №1,2,3) |
Андрющенко Т. К., канд пед наук Вирішенню проблеми сприяє активізація досліджень особливостей освіти й виховання дорослих, пошук сучасних організаційних форм, методів... |
|
Зав кафедри освітнього менеджменту і Вирішенню проблеми сприяє активізація досліджень особливостей освіти й виховання дорослих, пошук сучасних організаційних форм, методів... |
Методичний аспект діяльності вчителя й учнів на уроці Повідомлення теми, обгрунтування мети і завдань уроку, визначення структури уроку |
|
План-конспект Розді л: Основи телекомунікацій. Тема: Проектування та створення локальної мережі ... |
Степан Пушик. Романи «Страж-гора» та «Галицька брама» Мета: Забезпечення системних знань учнів, самостійності у виборі засобів, форм та методів навчально-пізнавальної діяльності, формування... |