|
|
Скачати 1.4 Mb.
|
|
Блокова педагогічна технологія. Автором блокового навчання є Ч.Купісевич,який вперше запропонував цю програму в 1968 році. Блоковий метод планування матеріалу передбачає наступні етапи : «теоретичний блок (уроки-лекції, урок-конференція, урок-дослідження); .блок-залік (перевірка рівня засвоєння теоретичних знань на репродуктивному рівні ); . практичний блок (виконання вправ ); . блок-різнорівнева контрольна робота»[43;23]. Під різними рівнями мається на увазі репродуктивний, конструктивний і творчий. 23 Блоковий метод планування матеріалу допомагає пройти через всі рівні засвоєння учнями учбового матеріалу (за класифікацією С. Безпалько): «1-й рівень – «знання-знайомства»,- учень працює на рівні «пізнати знайоме»; 2-й рівень – «знання-копії»,- учень повинен уміти відтворити формули або формулювання тих або інших понять; 3-й рівень – «знання-уміння»,- учень здатний використовувати ті або інші поняття при вирішенні розрахункових або якісних завдань; 4-рівень – «знання - творчість»,- цей рівень характеризується вільним володінням навчальним матеріалом, здатністю до аналітичного і образного мислення»[43 ;38]. Блоковий метод планування матеріалу дозволяє більш ефективно опрацювати теоретичний матеріал, виділяти більше часу на виконання вправ (уроки-практикуми), систематично проводити повторення пройденого матеріалу. Кожен блок, розглянутий вище, вирішує свої завдання. Даний блоковий метод допомагає розвивати в учнів довгострокову пам'ять, уміння аналізувати і робити висновки, застосовувати знання з практики. Представлений блоковий метод планування матеріалу, ключовим елементом якого є залікова система, дозволяє створити умови для розвитку творчого потенціалу, інтелектуальної культури учнів. Блок – система взаємозв'язаного навчального матеріалу, вмісту курсу, розділу, теми, яка ділиться на логічно зв'язаний матеріал. У крупному блоці найлегше встановити причинно-наслідкові зв'язки, виділяти основну думку, ідею. «Варіанти блоків: . групується однорідний матеріал одного курсу; . групується однорідний матеріал різних курсів (інтеграція); . групується матеріал в рамках однієї школи»[32; 24]. 24 Використовуючи різні варіанти блоків, відбувається поетапне формування знань і умінь учнів. Блокова технологія дозволяє регулярно вносити корективи до матеріалу, що вивчається, на основі постійного зворотного зв'язку на проміжних етапах вивчення теми і дозволяє оптимально організувати залікові уроки великої теми. «Основні етапи ЗУН: . ведуча роль теоретичних знань; . навчання на високому рівні (диференціація); . навчання швидким темпом; . усвідомленість процесу навчання та освоєння способу дії; . створення умов для подальшого розвитку; . навчити працювати в групі, в парах (можна змінного складу)»[46;10]. Всі учні здатні повністю засвоїти необхідний навчальний матеріал при раціональній організації навчального процесу Технологія УДО Специфіка мови як навчального предмета чітко виявляється насамперед у великому обсязі й різноманітності завдань, передбачених програмою. Недосконалість методів і методичних прийомів вивчення мови призводить до перекосів , одним з яких є те , що учні , непогано засвоївши теоретичний матеріал, так і не оволодівають основними навичками грамотного письма і мовлення. Одним із можливих шляхів якісної реконструкції шкільного курсу мови є застосування укрупнених структур теоретичного матеріалу. На нашу думку,така методика засвоєння навчального матеріалу ефективна. Укрупнене структурування у процесі вивчення мови –надзвичайно важлива й актуальна справа, особливо тепер, коли так гостро поставлено 25 завдання про озброєння кожного учня глибокими й міцними знаннями основ наук, вироблення логічного мислення , самостійності , ініціативи. Технологія укрупнення дидактичних одиниць розкриває і приводить у дію великі психофізіологічні резерви головного мозку учнів. Розуміння принципів внутрішньо-предметної інтеграції УДО дасть змогу вчителеві конструювати уроки на базі об’єднання знань. Переваги внутрішньо-предметної інтеграції-УДО над загальною методикою навчання обґрунтовуються з психологічної точки бачення – опорою на закономірності продуктивного мислення [47;216]. У результаті побудови і проведення уроку на такому підході у свідомості учня виникають якісно нові знання внаслідок одержання особливої інформації. Укрупнена дидактична одиниця (УДО)- це «клітинка» навчального процесу. УДО має якості системності і цілісності , стійкості у часі і швидкої актуалізації в пам’яті учня. «Навчання на основі укрупнення навчальної інформації передбачає:спільне і одночасне вивчення родинних розділів, взаємопов’язаних дій і операцій ; самостійне засвоєння школярами знань на основі порівняння, узагальнення та аналогії; облік єдності образного і логічного в мисленні ; оборотність розумових дій при виконанні вправ ; вихід на перспективу розвитку знання за рахунок згортання і розгортання навчальної інформації [17; 13]. Сенс основної ідеї укрупнення полягає в тому, що знання засвоюються системніше і швидше, якщо вони пропонуються учню відразу великим блоком у всій системі внутрішніх і зовнішніх зв’язків. При цьому укрупнена дидактична одиниця визначається не об’ємом одночасної інформації , що подається, а саме наявністю зв’язків: взаємно-зворотними розумовими операціями, комплексами взаємо-зворотних, аналогічних, деформованих і трансформованих завдань. 26 «Концепція укрупнення дидактичних одиниць (УДО) розроблена ще в середині XX ст. вченим П.М.Ерднієвим,апробована на практиці вчителями- новаторами В.Ф.Шаталовим і С.М.Лисенко, досвід яких широко використовується в сучасній школі» [31, 65]. 27 Розділ ІІ Використання блокової системи під час вивчення нового матеріалу на уроках української мови. 2.1 Методика вивчення теоретичного матеріалу за укрупненням. Методичні рекомендації. 1.Укрупнення має бути цілісним, системно «прокрученим» на уроці не менше 5-ти разів. 2.Кожен наступний етап «прокручування» вибудовується на основі попереднього,відрізняючись від попереднього вищим ступенем абстрагованості матеріалу, наростаючою мірою самостійності роботи, поступовим «доповненням» логіко-поняттєвої «картини» теми інтуїтивно-образним баченням її як певної цілісності. 3.Михайло Девдера в статі «Робота з укрупненням на уроці української мови»(журнал «Дивослово») пропонує типову модель «прокручування» , яка включає в себе 5 етапів: 1)колективний аналіз матеріалу,який починається формулюванням проблеми, а завершується виведенням попередніх висновків; 2)виклад матеріалу вчителем за опорним плакатом; 3)робота учнів з підручниками ; 4)взаємоопитування ; 5)самостійний емоційно-образний виклад матеріалу укрупнення . Методика проведення уроків української мови за укрупненням. 1)Колективний аналіз мовного матеріалу . Колективний аналіз мовного матеріалу полягає в тому, що «процес освоєння учнем системи понять відбувається не механічним пересаджуванням готового уявлення з голови вчителя чи з підручника в голову учня - це процес вироблення учнем у навчальній діяльності з 28 первісного матеріалу власного досвіду необхідної для роботи в межах теми системи уявлень. Це якесь уже вироблене практикою життєдіяльності (саме цьому надається перевага , бо таким чином освоювані знання одразу ж вливаються в канву життєвого досвіду ) чи навчанням (елементарне використання набутих раніше знань)уявлення , яке своєю смисловою наповненістю і структурою зв’язків подібне до того , що лежить в основі укрупнення»[17;34]. Для прикладу маємо укрупнення «Будова речення». В основі його лежить уявлення про будову взагалі, про те , що все в цьому світі якось та вибудовується, тобто, має якісь складові, що зв’язуються між собою. Далі:складові є важливіші і другорядніші , тобто, є якийсь «хребет», основа , до якої кріпиться все інше, і є « все інше»-перифірія , яка кріпиться до основи. Ще далі: «хребет»,основа може бути одноелементною чи кілька елементною .І нарешті:основ може бути кілька, відповідно , будова будь-якого предмета може бути простою і складною. Оце якраз і є та первісна логіко-смислова суть, яка лежить в основі укрупнення «Будова слова». Суть, яку в 5-му класі дуже легко вивести з цілком матеріального маніпулювання різноманітними речами – іграшками, наочністю, предметами і явищами довкілля. Суть, від якої робиться місток уже до власне мовного матеріалу: якщо все сказане раніше відображає якийсь всеосяжний закон світу, то мають свою будову і все, притаманне їй, також і речення. А далі проводиться робота з текстом, записаним на дошці, учні знаходять у його реченнях головні і другорядні складові. З мовним матеріалом працюємо колективно за добре знайомою методикою: ставимо проблемне запитання, системою ж навідних запитань і вказівок спрямовуємо пошук у потрібне русло. Наслідок цього процесу – словесно формулювання висновку, до якого прийшли . 2)Виклад матеріалу вчителем за опорним плакатом. Головне тут для вчителя – викладати матеріал небагатослівно, чітко формулюючи визначення, наголошуючи на тих місцях укрупнення, які є вузловими. А ще треба привчити учнів «знімати» з опорного плаката поглядом послідовність розгортання викладу. На перших уроках , якщо опорні плакати є в школярів під руками, варто навіть, щоб вони вказівним пальцем «вели виклад вчителя», тобто переходили від поняття до поняття, фіксуючи ті самі згадувані вже вузлові точки на площині плаката. Таким 29 чином ми навчимо і читати плакат, і виформовувати на його основі «внутрішнє бачення» проблеми, мисленнєвий простір смислової моделі. 3)Робота з підручником, іншими посібниками. Пропонується учням переглянути відповідні сторінки підручника чи якихось посібників, порівняти подане на них з освоєним за укрупненням , відзначити розбіжності, якщо вони є .Робота проводиться кожним самостійно. 4)Взаємоопитування. Суто за опрацьованим матеріалом. І спочатку-переважно на відновлення освоєного і пояснення того, як розуміється той чи інший факт. Далі( з часом , коли вже учні відпрацюють необхідні навички роботи з плакатом )- щонайширший спектр запитань , щонайрізноманітніший характер діалогів між учнями. Можна орієнтувати на постановку запитань, відповіді на які потребують прояву кмітливості . Можна- на перевірку елементарної уважності і розуміння смислу опрацьовуваного .Так само діалог : традиційний –просте відтворення викладеного в опорному плакаті , нетрадиційний –виклад матеріалу . Це дуже важливий етап. Адже, як кажуть , щоб сформулювати питання, треба знати на нього відповідь: у процесі взаємоопитування відбувається поглиблення розуміння суті укрупнення , сама ж форма «спілкування на рівних» сприяє наближенню матеріалу до учня , полегшує його сприймання і присвоєння. 5)Самостійний виклад матеріалу укрупнення. Цей етап- найважливіший. Треба, щоб знання закріпилися в пам’яті учнів на дуже тривалий час. Це можна зробити через емоційність. «Емоції, почуття – це наявність певного відношення до освоюваного чи чогось, пов’язаного з ним , вони й знімають відчуженість. Емоції ж і образність – ідуть поруч»[6 ;43]. Найкращим варіантом на цьому етапі може бути розповідь-пояснення кожним учнем вивченого на уроці матеріалу комусь сторонньому( бабусі, братикові, героєві казки…). 30 Отож у межах освоєння теоретичного матеріалу строго прослідковуються такі закономірності:
Домашнє завдання. Суть його переважно завжди однакова : треба підготуватись до викладу матеріалу укрупнення і підібрати приклади до своєї відповіді . Але сам виклад поступово треба урізноманітнювати, не задовольняючись простим системним відтворенням змісту опорного плаката. Цей зміст можна обігрувати і представляти . «Жанри обігрування і представлення –щонайрізноманітніші : від ділових (оголошення, довідка , акт) до художньо-пібліцистичних. І це треба обов,язково робити , адже це- творчість , це –розвиток здатності вільно оперувати набутими знаннями»[9 ;40]. В статі «Укрупнені структури теоретичного матеріалу на уроках української мови»(журнал «Вивчаємо українську мову та літературу») вчитель української мови та літератури С.М.Плескач подає рекомендації щодо проведення уроків за укрупненням. Вчитель наголошує на тому ,що «під час викладання української мови епіцентр навчального процесу перемістити із змісту предмета на розвивальну взаємодію вчителя й учня. 31 Звертає увагу на «організацію викладання матеріалу з української мови укрупненим структуруванням, спрямувати на досягнення кінцевого результату , забезпечення розвитку нахилів та здібностей учнів, їх природних задатків». Вказує на те, що «при відборі навчального матеріалу здійснювати класифікацію його елементів за важкістю , значущістю , з подальшою їх систематизацією». Вчитель пропонує «активно включати в роботу зорову пам’ять учнів , використовуючи для цього узагальнюючі таблиці та схеми , що містять головні теоретичні відомості і факти та об,єднають у систему розрізнені поняття та явища , подаючи їх учням у сконцентрованому вигляді. Удосконалювати урок , посилювати його розвивальну спрямованість, зосередивши увагу на розробці способів диференціації , внутрішню логіку та результативність. З метою успішного засвоєння застосовувати мовний експеримент, спостереження , дослідження над текстами художніх творів, проблемний аналіз , дискусії , самостійну роботу різних видів. З метою диференціації та індивідуалізації навчального процесу з української мови організовувати систему учнівського співуправління» . Михайло Девдера в статі «Робота з укрупненням на уроці української мови»(журнал «Дивослово») пропонує опис уроку з застосуванням укрупнення . «Речення та його граматична основа» (5 клас) Автор вказує на те ,що головне на такому уроці –виробити уявлення про граматичну основу, а через нього –про всі можливості моделі речень за їхньою будовою. Звідси випливає, що під первісне логіко-поняттєве утворення треба актуалізувати в досвіді учнів загальне уявлення про будову як «складеність з чогось», про наявність у тій складеності головних і другорядних елементів і можливість якихось найголовніших комбінацій цих елементів. Михайло Девдера радить для початку розмови за темою уроку використовувати кілька простих і не зовсім простих речей, елементи будови яких проглядалися б досить гарно –іграшкове авто, ручка, книжка. Почати розмову на уроці рекомендує з того , що все на світі має свою 32 будову, з чогось складається .І серед того «чогось» є головніші елементи, до яких кріпляться всі інші. От наприклад, тут треба покласти на стіл якусь іграшку , при тому ще й порадівши , яка ж вона гарна , та й шукати в ній оті «головніші елементи»: скільки їх , які вони. Тоді разом з дітьми розглянути по класі, визирнути за вікно , подумки відвідати ще усілякі можливості і цікаві закапелки .Якщо треба , дати кожному помацати , понюхати ті «головніші елементи» ,аби лиш підвести таким чином дітей до «капітального» висновку :усе на світі має свою будову, тобто складається з якихось елементів : в будові є «головніші елементи» , до яких кріпляться всі інші. Основа : основи-різні за своїм характером: основа може бути одна , тоді ми кажемо , що річ проста , а може бути кілька , тоді йдеться про щось складне. Чотири аспекти висновку-це чотири кроки , які будуть своєрідною підвалиною нашого вже чисто граматичного укрупнення. Після такої суто «житейської» бесіди перевести проблему в площину мови: сказати учням : «Якщо все на світі має свою будову, то мають її і речення. І в реченнях має бути все те, що ми побачили в речах.» А далі колективно аналізувати матеріал невеличкого , спеціально для цього аналізу створеного тексту. Жовтень .Він прийшов до нас учора. Розфарбовано ліс і сад. Похолоднішали ранки, і затуманилися вечори. Зоряне небо вночі пахне яблуками. Відлітають птахи ,навідуються в гості перші заморозки. Оскільки учні ще з початкових класів мають певне уявлення про будову речення і про те , як виявляти в них зв’язки ,то з нашою незначною допомогою їм зовсім неважко буде розібрати речення цього тексту. Виділяємо головні члени (показуємо , як до них прив,язуються другорядні), обговорюємо їхні властивості ( односкладна основа чи двоскладна, одна в реченні чи більше ), застосовуємо терміни. Завершуємо аналіз підсумком-висновком: Отож, речення теж мають будову : головним елементом виступає граматична основа , або кілька ; якщо одна- речення просте, якщо кілька –складне: прості речення бувають односкладними і двоскладними ; складні-сполучниковими і безсполучниковими. 33 Вчитель пропонує опорний плакат односкладні двоскладні прості 1 ГО Односкладна Граматична Двоскладна Основа 2 і більше ГО складні сполучникові безсполучникові Пропонує учням очима фіксувати і «проходити» опорні точки , які називає у викладі. А своїм матеріалом повторює озвучений висновок з аналізу. Виклад за опорним плакатом можна повторити двічі. Тоді дати можливість учням поставити запитання на уточнення і поглиблення розуміння і одразу ж запропонувати їм відкрити підручники і перечитати подані там матеріали , виявляючи при читанні , в чому ж розбіжність між даними опорного плаката і підручника. Завершивши перечитування , учні роблять відповідні висновки. Етап взаємоопитування, якщо він проводиться вперше ,починаємо з детального ознайомлення учнів з правилами гри :кожен з учнів може поставити запитання будь-кому з однокласників; запитання ставляться суто за виучуваним на уроці і поданим у поясненні-вчителя, опорному плакаті і підручникові матеріалом; запитання має бути висловлене правильно і коректно. Запитання і відповіді переважно репродуктивного характеру. Етап самостійного викладу. Михайло Девдера пропонує кілька варіантів : 34 1)скласти невеличку історію про те , як мудре зайченя пояснювало матеріал теми неслухняному вовченяті ; 2)написати сердитого письма бабусі про те , як уже набрид цей синтаксис з усіма його бебехами; 3)записати письмове пояснення теми для когось з однокласників; 4)скласти і записати систему запитань ; 5)письмово переказати зміст опорного плаката. Як домашнє завдання, автор пропонує знайти собі співрозмовника (когось із членів сім,ї ) і викласти йому матеріал за опорним плакатом ; з текстів дібрати приклади , якими можна показати , які то речення прості односкладні і двоскладні , а які –складні сполучникові і безсполучникові. Аналізуючи даний урок , можна дійти висновку , що зміст навчального матеріалу доступний учням;співвідношення теоретичного та фактичного матеріалу нормоване , ураховуються ґрунтовні знання учнів , отримані за роки навчання в школі. Послідовно побудована робота з виділенням головного , засвоєнням основних теоретичних положень. Ми вважаємо, що протягом уроку реалізовуються функції повторення у навчальному процесі , що запобігає забуванню вивченого , допомагає актуалізувати здобуті раніше знання для успішного та якісного усвідомлення нового матеріалу , уточнити й поглибити засвоєне , узагальнити й систематизувати знання , виявити та ліквідувати в них прогалини. Інноваційна сутність такої моделі навчання ,на нашу думку , полягає в тому, що учень стає активним співтворцем навчально-виховного процесу , створюються повноцінні умови для саморозвитку. 35 Цікавий з нашого погляду конспект уроку ,пропонованого вчителем української мови і літератури С.М.Плескач у статі «Укрупнені структури теоретичного матеріалу на уроках мови « (журнал «Вивчаємо українську мову та літературу»). « Речення з однорідними членами речення. Розділові знаки між однорідними членами.» ( 8 клас) Вчитель радить на першому уроці вивчити з учнями теоретичний матеріал , для цього приговати опорний конспект , таблиці , схеми , скласти контрольні питання та завдання (КПЗ), підібрати девіз уроків цієї теми. Ознайомивши учнів з темою та метою уроку, С.Плескач пропонує роздати КПЗ до теми «Однорідні члени речення». Потім розповісти матеріал , спираючись на знання учнів із попередніх класів, використовуючи таблиці , схеми , опорний конспект. Девіз уроків записується на дошці :
килимок під ногами барвистий.
лиш росте один листочок. До казкової величної зими залишивсь один деньочок. 36 На нашу думку , ефективним є опорний конспект а)однорідні І п _ ._. _ _ _ _ _ н е ч. т р р. н л а і ц к і у я б)однорідні , , сполучник а,але, та/=але/ І, та/=/- І раз і , і і . : і , і , і , і --- . --- --- , і - КПЗ до теми 1.Які члени речення називаються однорідними? 2.Які члени речення можуть бути однорідними ? Наведіть приклад. 37 3. Які це непоширені члени речення? 4.Коли ставимо кому між однорідними членами 5.Розкажіть про узагальнюючі слова при однорідних членах речення і розділові знаки при них. Наступний етап уроку –бесіда-консультація «учень-учитель» , «учень-учень», використовуються всі таблиці,КПЗ , опорні схеми. Потім пропонується учням переглянути цей матеріал у підручнику і дати відповідь на запитання : «Про що не говорилося на уроці?» Діти розповідають про однорідні і неоднорідні означення. Пропонується їм прочитати девіз уроків , назвати однорідні члени речення , якими членами речення вони виступають , пояснити розділові знаки. А далі зв’язна розповідь учнів за таблицями , схемами , опорними конспектами ,КПЗ. Після цього з’ясовуємо стилістичну функцію однорідних членів речення. Розповідь учителя про стилістичні особливості речень з однорідними членами має такий зміст . У науковому , офіційно-діловому , публіцистичному стилях речення з однорідними членами служать для вираження логічності викладу , повного і точного опису предметів , явищ, для класифікації переліку тощо. У художньому –речення з однорідними членами виступають засобом образності , таку ж функцію вони виконують й у розмовно-побутовому стилі. Для прикладу навести речення , визначити їж стилістичну приналежність , функцію однорідних членів речення у них , пояснюємо розділові знаки.
4.Хороша осінь золота надходить спроквола. В червоні й жовті кольори вона фарбує лист.(Художній). 38 5.Лелеки у неї живуть у великому круглому гнізді.(Розмовно-побутовий). Однорідні й неоднорідні означення в усіх стилях мовлення служать для логічного уточнення предметів , явищ, понять, а в художньому і публіцистичному виступають ще й у ролі епітетів. Осіннє повітря було прозоре та тихе. На небі стояло здорове золоте сонце. Наступний етап , на якому теоретичний матеріал виступає як допоміжний , є уроки-практикуми. Домашні завдання давати диференційовані:підібрати свою вправу до теми , скласти міні диктант, підготувати зв,язну розповідь , підготувати запитання до теми. Диференційований підхід до домашніх завдань стимулює пізнавальні інтереси дітей, сприяє розширенню та поглибленню їхніх знань. Після вивчення кожної укрупненої дидактичної одиниці проводити тематичну перевірку знань, умінь і навичок із використанням ПК (тести) або диктант. Аналіз уроку Ми вважаємо,що основними методами ,застосованими в ході уроку, були репродуктивні (активне сприйняття й запам’ятовування навчального матеріалу ,фронтальна бесіда за питаннями, самостійна робота з підручником, робота з опорними таблицями)й проблемно-пошукові (творче спостереження з елементами зіставлення). Структура уроку відповідає принципам розвивального навчання. Етапи тісно пов’язані між собою , наступний етап випливає з попереднього. Зміст та характер навчального матеріалу відповідають принципам науковості та доступності. 39 2.2 Уроки –практикуми. Урок-практикум (практична робота) –елемент блокової технології, досить поширений у системі освіти з точних наук, але і українську мову можна опанувати за допомогою практичних занять , які сполучають в собі всі форми пізнавальної діяльності : . Індивідуальна . Фронтальна . . Групова. . Колективна. 100% ефективність здобуття та перевірки ЗУН . виховання особистості . нетрадиційна структура уроків і вправ . сучасні методи й освітні технології. Вивченням зокрема практикумів як форм навчального процесу займалися С.О.Караман, В.В.Онищук, М.М.Фіцула та інші. . Т.В.Нікішина в статі «Уроки-практикуми з української мови»(газета «Вивчаємо українську мову та літературу») звертає увагу на те, що уроки-практикуми – в жодному разі не тільки перелік завдань і вправ , які слід виконати , користуючись посібниками . Потрібно подбати про те ,говорить автор, щоб учневі було приємно отримувати знання, узагальнювати і демонструвати їх під час практичної діяльності , виявляти , зрештою, себе як особистість. Саме тому зміна структури , форми і змісту уроків-практикумів необхідна у системі сучасної освіти. Якщо виконати це завдання, поданий тип уроку посяде щонайголовніше місце серед всіх типів уроків, оскільки виключно практична діяльність ( що йде після розуміння теорії) дає можливість не тільки опанувати виучуваний матеріал , повторити , узагальнити , але й реалізувати себе. 40 Урок-практикум-такий тип навчального процесу, елемент блокової технології, який сполучає у своїй основі різні форми організації пізнавальної діяльності, має риси «комбінованого» уроку, органічно поєднуваного з системою нетрадиційної освіти. Практикуми ,насамперед присвячуються вдосконаленню знань, умінь , навичок. На таких уроках виконуються завдання , що складаються зі спеціально дібраного матеріалу. Вправи мають бути переважно конструктивними. Під час роботи доцільно дозволяти учням користуватися таблицями , схемами , підручниками , словниками , довідниками. Урок-практикум може містити елементи дослідження , пошуку , лекції , бесіди ,спостереження , гри залежно від матеріалу , віку учнів , попередньої підготовки. М.М.Фіцула вважає , що «структура практикуму є наступною:повідомлення його теми , мети і завдання ;актуалізація опорних знань , умінь, навичок; мотивування навчальної діяльності учнів ; ознайомлення їх з інструкцією ; підбір необхідного обладнання і матеріалів виконання роботи під керівництвом учителя; складання звіту , обговорення і теоретична інтерпретація одержаних результатів[62, 151]. Порядок проведення практикуму за подібною схемою,на думку М.М.Фіцули, повністю себе виправдовує , але не є зайвим доручення наступних ланок роботи: . складання власної інструкції до роботи і формування загальної та власної мети на занятті; . практична діяльність поза шкільним часом (випереджаючи завдання ); . виконання різнорівневих вправ на кінцевий результат ; . створення додаткових пізнавальних ситуацій для ефективності сприйняття матеріалу; . розуміння учнями практичної значущості виучуваного матеріалу через створення власних проектів , алгоритмів , звітів за темою, а не лише обговорення отриманих результатів. Перед практикумом обов’язково має створюватись «банк ідей»( що виноситиметься на захист , розгляд і обговорення). 41 На уроці ( а якщо це випереджаюче завдання , то до уроку) необхідно визначити роль кожного учня( пов’язане з практичною діяльністю). До кінця ж практичного заняття учень має отримати той «продукт» , заради якого організовувалася вся робота («продуктом» можуть бути не тільки ЗУН). Однак структуру практикуму в жодному разі не можна вважати сталою. Існує методика проведення уроків-практикумів ,яка складається з таких етапів: . конструювання навчального та виховного процесу з урахуванням використання інноваційних методів ; . розробка блоку навчально-пізнавальних ситуацій за поданою темою; . використання зошитів ( посібників) на друкованій основі для підвищення темпу заняття і мінімальної витрати часу вчителя під час підготовки до уроку; . підготовка випереджаючих завдань. Слід пам’ятати про те , що кожна розробка –творчий пошук, який також потребує доопрацювання або «творчого підходу».Практичні заняття являють собою схему уроку , в яку вчитель додатково залучає пошуково-пізнавальні завдання , дослідження , елементи подорожі і т. ін.., але найголовніше-сучасні методи. Уроки-практикуми легко впровадити до навчального процесу , бо в них дотримано принцип поступового навчання :від простого до складного , кожне нове завдання розробляється з опорою на попереднє .В центрі уваги перебуває проблема доступності матеріалу для повного його розуміння учнями .Але, на думку методистів, слід враховувати: . гнучкість і динамічність курсу навчання; . індивідуальні вікові психологічні особливості учнів; . умови розвитку учня як індивіда ; . різноманітність форм і видів навчальної діяльності ; . підвищення мотивації та високої активності діяльності учня4 . фактор взаємодії вчителя та учнів; 42 . об,активність , чіткість та формалізованість контролю навчальної діяльності. У проведенні практикумів є позитивні і негативні моменти До позитивних дослідники До негативних : відносять: 1)допомагає розвинути ряд 1)витрата часу на підготовку необхідних практичних вмінь (як вчителя , так і учня ); та пізнавальну діяльність учнів; 2)без допоміжних засобів 2)враховує індивідуальні можливості , (зошитів на друкованій основі, зацікавлення; серії посібників «Уроки- 3)наявність кінцевого результату практикуми»)втрачається час на в усіх учнів класу; записування власне завдань, а 4)розвиток інтелектуальних та не їх виконання (слід мати творчих здібностей; «бланки» до практикумів) 5)безпосередній зв,язок із життям і культурою,історією,побутом, літературою рідного краю; 6)орієнтація на загальнолюдські цінності; 7)самодіяльність і самоорганізація; 8)формування колективізму(рольова участь, відповідальність); 9)виявлення обдарованих учнів; 10) можливість обирати завдання і рівень до можливостей ; працювати у групах. 43 Уроки-практикуми вводяться з метою подання учням різнобічних та логічно упорядкованих відомостей з предмета , навчання їх самостійно здобувати знання ,працювати з довідковою літературою. Практикум допомагає розвинути: 1)уміння , пов’язані з розвитком зацікавлення (аналізувати свої зацікавлення,визначати нові зацікавлення на грунті колишніх ,зіставляти свої можливості та зацікавлення); 2) вміння знаходити практичні види діяльності (вміння визначати для себе пізнавальні види діяльності); 3)вміння обирати практичний вид діяльності для себе (пошук відповідей на обґрунтування обору практичних завдань); 4)вміння досліджувати умови практичної діяльності(помічати, формувати і пов’язувати практичну діяльність з умовами ,в яких вони здійснюються;обговорювати практичну діяльність;знаходити можливості практичної діяльності); 5)вміння готуватися до практичної діяльності(визначення мети,завдань діяльності); 6)вміння здійснити діяльність на практиці(планувати свою практичну діяльність ; бачити позитивні і негативні сторони своєї практичної діяльності); 7)вміння оцінити результати практики(презентувати результати практичної діяльності,вміти оцінити результати практичної діяльності,вміти оцінити результати ,виходячи з першочергових цілей); 8)вміння робити висновки з результатів практичної діяльності; 9)вміння виробляти особисте ставлення до практичної діяльності; 10)вміння встановлювати цінність практичної роботи, культурну та професійну цінність практикуму. 44 Практикуми-єдина з форм уроку, що дає можливість найбільш повно реалізувати вимоги програми, стандартів освіти, а також практично впровадити у систему освіти не одну з провідних освітніх технологій та методів. Тож маємо можливість поєднати кілька нетрадиційних уроків в одному,отримавши при цьому бажаний результат і задоволення від повної реалізації кожної особистості під час уроку. Саме це ,виділяєТ.В.Нікішина, є суттєвою перевагою практикуму над іншими формами організації освітнього процесу. Так ,Т.В.Нікішина пропонує конспект уроку-практикуму. 8 клас |
|
Вступ Основна мета специфікацій – забезпечення мультиплатформовості та масштабування прикладних програм. Технології Java EE підтримуються... |
Урок засвоєння нових знань за технологією «Збільшення дидактичних одиниць» Застосування технології «Збільшення дидактичних одиниць» на уроках української мови |
|
ВСТУП РОЗДІЛ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ І МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ВЧИТЕЛЕМ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА |
Тема (теоретична частина) Розробити план офісної локальної мережі для офісу страхової компанії, яка розміщена у 5-ти поверховому будинку та має 100 точок підключень... |
|
ВСТУП РОЗДІЛ Стабільність основна умова ефективної діяльності комерційних банків |
Конспект уроку англійської мови у 8 класі Тема: Англійські традиції та свята Основна частина уроку Check-up Актуалізація опорних знань учнів з вивченої теми |
|
ПЛАН 2 Вступ 3 1 Теоретичні основи підвищення використання виробничих... Чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства 13 |
План І. Вступ. ІІ. Варіативний модуль «Технологія виготовлення вітальної... Та чи задумувалися ми, що цей простий клаптик картону має свою історію та традиції? Приміром, у Японії найперші листівки були подвійними,... |
|
О. О. Селіванова ПРЕЦЕДЕНТНА МОТИВАЦІЯ НОМІНАТИВНИХ ОДИНИЦЬ Розглянуто типи прецедентних феноменів на трьох рівнях: референційному, когнітивному й мовному, − а також різновиди прецедентно мотивованих... |
План-конспект лекцій (Частина 1) Операційна система ОС — головна частина системного програмного забезпечення. Операційна система управляється командами |