|
|
Скачати 130.65 Kb.
|
| УДК 81.161:2’373 О.О. Селіванова ПРЕЦЕДЕНТНА МОТИВАЦІЯ НОМІНАТИВНИХ ОДИНИЦЬ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ) Стаття присвячена дослідженню функцій прецедентних феноменів українського етносу у процесах номінації. Розглянуто типи прецедентних феноменів на трьох рівнях: референційному, когнітивному й мовному, − а також різновиди прецедентно мотивованих номінативних одиниць і концептуальний статус їхніх мотиваторів. Ключові слова: мотивація, прецедентний феномен, міф, пропозиція, культурно-мовна компетенція. Одним з актуальних теоретичних питань сучасної етнолінгвістики й лінгвокультурології є обґрунтування статусу та з’ясування функціональної природи так званих прецедентних феноменів − складників концептуальної системи, позначення та зміст яких добре відомі представникам певної етнокультурної спільноти, вагомі й використовувані в когнітивному й комунікативному плані. Така дефініція ґрунтується на розробці поняття прецедентних феноменів російськими дослідниками Ю. Карауловим [5], Д. Гудковим [3], І. Захаренко [4], В. Красних [6] й ін. Прецедентні феномени належать до культурно-мовної компетенції − здатності носіїв певної етнічної культури й мови впізнавати в мовних одиницях і мовленнєвих продуктах культурно значимі настанови й норми, ціннісні орієнтири, культурні коди й можливість їхньої переінтерпретації, а також організовувати свою комунікативну поведінку й текстопородження згідно з цими культурними знаннями. Культурно-мовна компетенція уможливлює самоідентифікацію людини як представника певного етносу та носія відповідної культури, тобто визначає параметри етнічності й культурної ідентичності – усвідомлення людиною своєї належності до певної культури шляхом визнання її цінностей, норм, ідей, пріоритетів, смаків, традицій тощо, ототожнення себе з культурними зразками, що дає змогу орієнтуватися в певному соціокультурному середовищі, упорядковувати власну життєдіяльність, передбачувати її наслідки, обирати той чи інший тип, манеру й форму спілкування. Складники мовно-культурної компетенції формують лінгвокультурологічне поле, міжрівневою одиницею якого, тобто мінімальним мовно-знаковим носієм дослідники вважають лінгвокультурему [2: 34-35]. Лінгвокультурема поєднує форму, мовне значення й культурний зміст. Вона не є одиницею мовної системи, а лише базовим терміном лінгвокультурології і служить на позначення одиниці вербалізації культурного змісту. План форми лінгвокультуреми може відповідати лексемі, словосполученню, тексту. Планом її змісту є культурна інформація – сукупність культурно маркованих знань й уявлень носіїв певної етнічної культури. Одним із типів лінгвокультурем є прецедентні феномени, які у класифікації. В. Красних кваліфікуються як національно-прецедентні поряд із соціумно-прецедентними й універсально-прецедентними [6: 50-51]. Д. Гудков у межах гіпотези про існування когнітивної бази лінгвокультурної спільноти розглядає їх як феномени національного рівня прецедентності [3: 34-37]. Зважаючи на наявні в сучасній лінгвістиці класифікації прецедентних феноменів суперечливим є розгляд їхньої природи. За класифікацією В.В. Красних, типами прецедентних феноменів є ім’я (індивідуальне ім’я відомої людини, персонажа твору, артефакту, тобто«пов’язане з широко відомим текстом або із прецедентною ситуацією»); ситуація (значима подія, яка реально відбувалася в житті етносу й цивілізації; «її знаком може бути прецедентне ім’я, або прецедентне висловлення або непрецедентний феномен»); текст (відомий твір, актуалізований в інших текстах, повернення до якого кероване механізмами інтертекстуальності) і висловлення − «репродукований продукт мовномисленнєвої діяльності; завершена й самодостатня одиниця, яка може бути або не може бути предикативною; складний знак, сума значень якого не дорівнює його смислу: останній завжди «ширше» простої суми значень; до когнітивнї бази входить саме прецедентне висловлення; воно неодноразово відтворюється в мовленні носіїв» [6: 47-48]. На нашу думку, така класифікація побудована не за єдиним параметром, про що свідчать і застереження щодо знакової репрезентації прецедентної ситуації ім’ям, висловленням або непрецедентним феноменом (феноменальність останнього взагалі є неможливою, оскільки непрецедентність виявляється у сукупності позначень прецедентної ситуації). Отже, на референційному рівні прецедентність завжди представлена ситуацією або сукупністю ситуацій. Тип такої ситуації має різну природу: якщо подія відбувалася в дійсності, вона є реальною прецедентною ситуацією; якщо подія є вигаданою, її треба кваліфікувати як змодельовану колективною чи індивідуальною свідомістю. Залежно від раціональності / ірраціональності останньої прецедентна ситуація є раціональною чи міфологізованою. На когнітивному рівні прецедентність існує у вигляді концептуальної структури репрезентації ситуації (пропозицій, фрейму, ментальної моделі тощо). На вербальному рівні такі прецедентні концептуальні структури можуть мати репрезентацію словом (здебільшого онімом), сполукою; висловленням, яке має предикативну природу; текстовим фрагментом і цілісним текстом. В. Красних цілком слушно зауважує, що прецедентний текст і ситуація зберігаються в когнітивній базі у вигляді інваріантів сприйняття і можуть бути при потребі вербалізовані. Далі дослідниця зазначає, що саме тому текст і ситуація відносяться до числа вербалізованих прецедентних феноменів [6: 49]. Проте виникає питання, чому до вербалізованих не віднесені ім’я та висловлення, адже, приміром, за іменем Дездемона на когнітивному рівні існує такий самий інваріант сприйняття (прецедентна концептуальна структура, відповідна вигаданій змодельованій авторською свідомістю раціональній прецедентній ситуації), як і у прецедентного тексту трагедії В. Шекспіра «Отелло». Прецедентне для українців ім’я Кличко пов’язане насамперед із реальними ситуаціями професійної діяльності цієї людини і відповідними їм у свідомості знаннями. Таким чином, виникає питання, а чи може існувати прецедентний феномен поза вербальними формами. Якщо так, як про це свідчить В. Красних [6: 46], то до таких явищ треба віднести відомі всім пересічним представникам етносу паралінгвістичні засоби мовлення, зокрема, жести, міміку, рухи тіла, які постійно відтворюються у процесах комунікації. До невербальних прецедентних феноменів треба зараховувати і всі етнокультурно марковані твори мистецтва, народних промислів й ін. семіосфер культури, які до речі здебільшого мають відповідні позначення в мові (наприклад, для угорців чардаш, для українців гопак). Це створює значні труднощі для опису і кваліфікації прецедентності, особливо у випадках поєднання вербальних і невербальних засобів. В. Красних зауважує, що в ряді випадків особливу складність представляє іменування прецедентної ситуації [6: 66]. Іноді прецедентний онім є недостатнім у своїй вербальній формі для репрезентації прецедентної когнітивної структури та ситуації, він потребує поширення (наприклад, на підставі одного оніму героїня Шевченківської однойменної поеми «Катерина» може бути сплутана реципієнтом з імператрицею Катериною І чи ІІ, що вимагає уточнення при введенні імені до тексту − шевченківська Катерина). Іноді такі уточнення мають характер приміток, коментарів, уставних конструкцій. Контекст вживання імені може репрезентувати різні ознаки й дії реальної особи або вигаданого героя, що є свідченням опертя імені на концептуальну структуру, яка відсилає до сукупності реальних чи змодельованих ситуацій. Стосовно прецедентності тексту, то Ю. Караулов, який уперше розглянув саме цей тип феноменів, мав на увазі добре відомий особистості й лінгвокультурній спільноті текст, звернення до якого неодноразово відбувається в дискурсі певної мовної особистості [5], тобто для дослідника прецедентними були цитати, імена персонажів і творів, а також їхні автори (інтертекстуальність узагалі). Назва ж «прецедентний текст» може мати подвійний смисл зважаючи на розгляд тексту як знакового культурного продукту і тексту як засобу мовної фіксації прецедентних феноменів. У першому розумінні текст репрезентується в етносвідомості у вигляді текстового концепту − згорнутого, редукованого змісту, який В. Красних називає інваріантом сприйняття. Апеляція до такого тексту здійснюється шляхом пов’язаних із ним прецедентних висловлень або імен, які стають символами цілого тексту [6: 68-69, 132]. Прецедентний текст у такому розумінні створює «прецедентне поле», фрагменти якого застосовуються у вторинному породжуваному тексті як «засоби когнітивно-емотивного й аксіологічного фокусування смислової маси» первинного (прецедентного) тексту [10], тобто актуальним є не весь прецедентний текст, а відповідні його ситуації, образи, елементи. Прецедентний текст як засіб репрезентації прецедентних феноменів має зовсім інший механізм вияву: він у вербальному вигляді повністю наявний у пам’яті й репрезентується в мовленні як цілісний текст (наприклад, дитячий вірш, загадка, реклама тощо). Прецедентні феномени широко використовуються у процесах номінації. Застосування прецедентного імені як мотиватора є ознакою особливого типу мотивації, названого нами прецедентним. Метою нашої статті є характеристика прецедентної мотивації із використанням феноменів мовно-культурної компетенції українського народу. Окреслена мета передбачає розв’язання наступних завдань: установлення типології прецедентно мотивованих номінативних одиниць, з’ясування когнітивного статусу їхніх мотиваторів, обґрунтування функціональної природи прецедентної мотивації. У монографії «Когнитивная ономасиология» нами запропоновано принципово новий погляд на диференціацію мотиваційних відношень з огляду на трактування мотивації як наскрізної лінгвопсихоментальної операції формування ономасіологічної структури на підставі вибору мотиватора (-ів) із мотиваційної бази структури знань про позначене у складній системі зв’язків різних пізнавальних функцій етносвідомості. Активація таких зв’язків зумовлена або усвідомленням відносно об’єктивних ознак позначуваного, або їхнім асоціативно-образним, оцінним, парадоксальним сприйняттям номінаторами [7: 153-180]. Типологія мотиваційних відношень побудована нами за принципом матриці, яка містить три параметри. Залежно від першого параметра − статусу проекції мотиватора у структурі знань про позначене − виокремлено такі типи мотивації: 1) пропозиційний, який застосовує знаки-мотиватори у прямих значеннях, що фіксують в ономасіологічній структурі відносно істинну та несуперечливу інформацію про позначене; 2) асоціативний, який характеризується вибором мотиваторів метафоричного статусу на підставі аналогійних зв’язків з іншими концептуальними сферами свідомості; 3) модусний, який ґрунтується на оцінці носіями мови знака мотиватора в кореляції із психічними функціями відчуттів, почуттів, архетипами позасвідомого, 4) змішаний, який суміщає мотиватори, що позначають різні за статусом фрагменти структури знань про позначене; 5) концептуально-інтеграційний, що формує новий знак і його концепт на підставі поєднання двох концептів і їхніх знаків. Мотивації протиставлена псевдомотивація, що характеризується суто формальним вибором мотиваторів, семантично й когнітивно не забезпеченим. За другим параметром раціональності й ірраціональності знань про позначене, знаки яких обрані мотиваторами, виокремлено раціональну та міфологемну мотивацію. Міфологемна мотивація характеризується вибором мотиватора з некритично сприйнятим змістом, більш сильним для етносу й окремої людини, ніж раціональне, оскільки він ґрунтується на найпотужнішій силі, яка здатна опиратися будь-яким фактам, – вірі. Ознаками ірраціонального вважаються насамперед аксіоматичність і неверифікованість, спрощене бачення реальності, спрощено-каузальне тлумачення подій» [11: 135-136], потужна трансляторна здатність, відносна інформаційна стабільність, поверхнева будова за принципом «антецедент – консеквент» (якщо, … то) при відсутності смислової глибини й логіки, здатність до руйнування й усунення зі свідомості шляхом бездоказового заперечення за принципом «це є нісенітниця, абсурд, безглуздя». Прецедентна мотивація виділена нами за третім параметром класифікації − культурної значущості мотиватора для певної етнічної спільноти − і протиставлена непрецедентній. Прецедентна мотивація спостерігається при творенні ойконімів − назв міст, селищ (Хмельницький, Івано-Франківськ, Шевченко, Шевченкове, Ватутіне, Корсунь-Шевченківський), регіонімів − назв регіонів, районів (Шевченківський район міста Києва, Харківської області, Михайло-Коцюбинський район Чернігівської області), годонімів − назв лінійних об’єктів у містах (бульвар Лесі Українки, Шевченка, вулиці Байди Вишневецького, С. Бандери, Попудренка, Володимирська; площа Батюка, станції метро Золоті ворота, Либідська, Майдан Незалежності), прагматонімів − позначень товару (Тарас Бульба, Івасик-телесик, Лисичка-сестричка, Лісова пісня − цукерки; Хрещатик, Першотравневий, Івасик-телесик − торти; Тарас, Ярило − квас, Гуцулка Ксеня − вино, Холодний Яр − горілка); порейонімів − назв транспортних засобів (Богдан − назва автобуса; Запорожець, Славута − марки автомобілів; Шевченко, Іван Франко, Академік Корольов − назви кораблів), ергонімів − найменувань фірм, організацій торгівлі, банків, різноманітних сервісних установ, підприємств (Тарас Бульба, Січ, Чумак − ресторани; У Богдана, Калина, Солоха − кафе; Кобзар, Першотравневий − магазини; Либідь, Жовтень − готелі; Берегиня − фірма, ліцей; Перун − фітнесцентр), космонімів й астронімів − назв космічних просторів та об’єктів (Амосов, Кибальчич − назви зірок), фалеронімів − нагород (ордени Ярослава Мудрого, княгині Ольги, святого Володимира, Шевченківська премія, Симоненківька премія), гастронімів − назв страв (Козацький − напій, Партизанська − каша, Чумацька − юшка, Перець по-першотравневому − закуска; Довбуш, Любка − пироги), антропонімів (Ель Кравчук − співак), назв сортів рослин (Симиренко − сорт яблук, Шевченко − сорт винограду) тощо. У процесах номінації експліковано різні за інформативним статусом прецедентні мотиватори. Темпоративні мотиватори позначають час подій, актуальних у житті народу (приміром, Перше травня або Жовтень як уособлення Жовтневої революції 1917 р.) чи термін річниць таких подій (вулиця 30-річчя Перемоги, площа 700-річчя Черкас). Доволі поширеними й регулярними є персональні мотиватори, до складу яких належать: 1) апелятивні назви осіб (чумак, козак, партизан), 2) позначення реальних видатних особистостей Київської Русі чи України за іменем, найчастіше за прізвищем або псевдонімом, інколи за іменем і прізвищем − письменників, музикантів, політиків, науковців, військових, народних героїв і т. ін. (Ярослав Мудрий, Володимир, Грушевський, Драгоманов, Тарас, Шевченко, Леся Українка, Ватутін, Олекса Довбуш, Михайло Коцюбинський − його син Юрій також був визначною постаттю в українській історії), 3) імена вигаданих осіб, найчастіше персонажів усної народної творчості або художніх творів (Солоха, Тарас Бульба, Вакула, Мавка, Івасик-телесик, Котигорошко); 4) найменування антропоморфних міфологічних істот язичництва (Велес, Люб, Лада, Перун, Ярило, берегиня); 5) імена християнських святих (святий Павло, святий Петро, Іоанн Хреститель); 6) найменування тварин − персонажів казок (Лисичка-сестричка, Лис Микита, Котик-братик) тощо. Менш регулярними в номінативному процесі є локативні мотиватори прецедентного статусу, що позначають місце визначних подій в житті українського народу (назва горілки «Холодний Яр» від місця в Черкаській області, де було проголошено холодноярську республіку після Жовтневої революції). Рідко мотиваторами обираються предикати на позначення самих подій (площа Перемоги, площа Повстання і т. ін.). Культурно-знаковими є мотиватори − позначення художніх творів (цукерки «Лісова пісня»). В когнітивному аспекті за прецедентним мотиватором завжди стоїть певна концептуальна структура знань, фрагменти якої перетинаються зі складниками структури знань про позначене або обираються довільно з культурною чи рекламною метою. Отже, прецедентна мотивація може кваліфікуватися за параметром відповідності мотиватора певному компоненту структури знань про позначене як пропозиційна [7] за умови збігу інформації прецедентного феномена з інформацією, яка отримує прецедентний мотиватор у новому знакові (наприклад, місто Ватутіне в Черкаській області названо на честь генерала М.Ф. Ватутіна, під керівництвом якого війська Українського фронту брали участь у битві за Дніпро, Корсунь-Шевченківській битві). У подібних випадках відбувається метонімічне перенесення суб’єктного компонента на локативний складник (кафе «Нестор Махно» в Гуляйполі Запорізької області названо на честь видатного земляка, саме там розташовувався його штаб у 1919-1921 р. р.). Прецедентно мотивовані назви ресторанів, кафе здебільшого концептуально пов’язані з інформацією мотиватора лише на підставі диференціації закладу, який пропонує саме українські страви. Належність прецедентного мотиватора до асоціативно-термінальної частини структури знань про позначене спостерігається рідко, наприклад, назва фітнесцентру Перун унаочнює прагнення номінаторів підкреслити силу, могутність, яких набуває відвідувач цієї установи (Перун у східнослов’янській міфології головне божество, що уособлювало могутність, силу та владу; бог грому та блискавки, покровитель Київської Русі, який карав за беззаконня). Назва кафе «Солоха» ґрунтується на метафоричному уподібненні гарної господині, смачних і поживних страв сценарію, пов’язаному з персонажем повісті М. Гоголя (Солоха була гарною й гостинною господинею). Здебільшого прецедентні мотиватори вносять до нового позначення модусний компонент оцінки, переважно позитивної, що сприяє зростанню споживчого інтересу, формуванню довіри до установи або товару, культурно-естетичному маркуванню позначеного тощо. Назва ресторану «Калина» втілює один із головних символів України, який також має статус прецедентності. Позитивна оцінка казкових персонажів, богів, народних героїв України, персонажів художніх творів посилює знаковий потенціал цих прецедентних феноменів, які набувають регулярності у численних вторинних назвах. Деякі прецедентно мотивовані назви ґрунтуються на міфологічній природі феноменів, яка пов’язана зі звичаями, ритуалами та обрядами східних слов’ян. Міфологемний прецедентний мотиватор є знаком відповідного складника міфу як когнітивної структури, що характеризується ірраціональністю, відтворенням фіктивних, усталених у свідомості ідей, що беззастережно приймаються на віру етнокультурною спільнотою й не потребують доведення чи спростування [8: 328-335], у які, на думку Р. Водак, вірять і мусять вірити всі члени певної спільноти [1: 23]. Приміром, назва пирога любка пов’язана із прецедентним мотиватором Люб, який у слов’янській міфології кваліфікувався як дух-охоронець молодят, мав вигляд мохнатого, золотоволосого кота, який повинен був відганяти від спальні Нелюба − чорного, злого кота. Любки являють собою круглі оладки, у центрі яких запікається шматок тіста у вигляді гриба, що асоціюється з статевими органами чоловіка й жінки. Любки ставлять біля ліжка молодят із метою пригощання Люба. Підводячи підсумки, треба зазначити, що знаки прецедентних феноменів є доволі активними у номінативних процесах, виконують естетичну, прагматичну функції, а також служать засобами збереження та трансляції культури народу. Дослідження функціональної природи прецедентних феноменів у процесах номінації є перспективними в різних аспектах, зокрема, в ракурсі їхнього комунікативного й сугестивного впливу на носіїв відповідної культури з метою оптимізації рекламної справи, створення культурного іміджу міста, фірми, банку, різноманітних установ тощо. Потребує уточнення й чимало проблем, пов’язаних із явищем прецедентності: варто окреслити й обмежити коло прецедентних феноменів, обґрунтувати співвідношення прецедентності й інтертекстуальності, з’ясувати специфіку невербальних прецедентних феноменів тощо. ЛІТЕРАТУРА 1. Водак Р. Язык. Дискурс. Политика: Пер. с англ. и нем. – Волгоград, 1997. 2. Воробьев В.В. Лингвокультурология. – М., 1997. 3. Гудков Д.Б. Межкультурная коммуникация: проблемы обучения. − М., 2000. 4. Захаренко И.В. Прецедентные высказывания и их функционирование в тексте // Лингвокогнитивные проблемы межкультурной коммуникации. − М., 1997. − С. 92-99. 5. Караулов Ю.М. Русский язык и языковая личность. – М., 1987. 6. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. – М., 2002. 7. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология. − К., 2000. 8. Селиванова Е.А. Мифологемы русского этносознания в номинативной подсистеме языка // Мир русского слова и русское слово в мире. − Т. 4. Язык. Сознание. Личность. Коммуникация в межкультурной среде: Материалы ХІ Конгресса МАПРЯЛ. − Варна, София (Болгария), 2007. − С. 328-335. 9. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. − Полтава, 2008. 10. Сорокин Ю.А., Михалева И.М. Прецедентный текст как способ фиксации языкового сознания // Язык и сознание: парадоксальная рациональность. − М., 1993. − С. 98-117. 11. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. – М., 2004. |
|
Шиманович Г. М., канд філол наук, доцент кафедри англійської філології Крім того, в мові відбуваються зміни, і “граматико-категориальна динаміка номінативних одиниць у мові є основою для подальших еволюційних... |
Мотивація навчальної Мета: Сформувати і розширити поняття «мотив», «мотивація». Довести важливість мотивації для навчальної діяльності в початковій школі.... |
|
Урок засвоєння нових знань за технологією «Збільшення дидактичних одиниць» Застосування технології «Збільшення дидактичних одиниць» на уроках української мови |
З метою створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку галузі... Стотне підвищення рівня якості годівлі молочної худоби, річну норму годівлі необхідно довести до 45-50 центнерів кормових одиниць... |
|
В. В. Ігнатенко, О. О. Селіванова ДО ПРОБЛЕМИ ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ Попри таку посилену увагу в етнології до сьогодні не склалося загальноприйнятого тлумачення цього терміна |
О. О. Селіванова ПРОБЛЕМА ЧАСТИНОМОВНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ Дослідник розглядав частини мови як цілісну систему, кожний елемент якої існує й має значимість лише через відношення, які пов’язують... |
|
О. О. Селіванова МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІАЛОГУ На четвертому етапі відбувається членування діалогу на реплікові кроки, комунікативні ходи та секвенції, встановлюються їхні типи,... |
Зміст Вступ Розділ Загальна характеристика організації Мотивація на підприємстві: аналіз форм матеріального і нематеріального стимулювання |
|
Урок узагальнення й систематизації Мотивація навчання шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови |
Уроку Мотивація навчальної діяльності Давайте пригадаємо, що таке історичний роман і в чому виявилося новаторство Вальтера Скотта |