Хід заняття
І. Організаційна частина:
1)перевірка присутності учнів;
2)перевірка готовності учнів до уроку;
3)призначення чергових.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:
Пропоную розгадати чайнворд, який допоможе пригадати, матеріал з теми в’язання гачком, вивчений у 6 класі. (Додаток 1)
Чайнворд
1. Найпростіший елемент будь-якого узору.
2. Країна, в якій було знайдено в VII- IX ст. в'язаний багатоколірний виріб.
3. В'язаний виріб.
4. Нитки для в'язання.
5. Елемент узору, який буває з накидом, з двома накидами, схрещений.
6. Вид гачка в залежності від матеріалу, з якого він зроблений.
т
|
с
|
і
|
6 к
|
и
|
ч
|
я
|
к
|
у
|
3 р
|
ї
|
п
|
н
|
а
|
н
|
а
|
а
|
в
|
и
|
в
|
ц
|
1 л
|
2 к
|
о
|
й
|
и
|
ю
|
ж
|
о
|
т
|
|
ц
|
і 4
|
р
|
с
|
5 с
|
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності:
В’язання спицями — один із найбільш цікавих і поширених видів рукоділля. Сам процес дарує радість, дозволяє проявити свою фантазію, смак, майстерність, сприяє заспокоєнню і відпочинку, є гарним способом оновити гардероб без особливих матеріальних витрат.
Бесіда
Які предмети побуту, одягу можна вив’язувати спицями? (Учитель узагальнюючи відповідь учнів демонструє їм вироби в’язані спицями за допомогою проекційного апарата та програмного забезпечення).
Можна зв'язати гарні теплі речі для дитини (рукавиці, шкарпетки, колготи, шапки, шарфи, кімнатне взуття, іграшки, одяг для ляльок аксесуари (сумочки, косметички, сумочки для мобільних телефонів), поповнити свій гардероб новим модним одягом (топом, купальником, светром, сукнею, пальто). В'язані вироби можуть також стати гарним подарунком рідним, знайомим, друзям.
ІV. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
Учитель записує тему уроку на дошці або демонструє за допомогою проекційного апарата та програмного забезпечення і повідомляє дидактичні завдання.
Тему уроку учні записують у зошит.
Дидактичні завдання: знати: види в'язальних спиць; інструменти і матеріали для в'язання спицями; вміти добирати спиці і пряжу для в'язання; організовувати робоче місце; виконувати прийоми роботи спицями; в'язати лицьові і виворітні петлі, переходити на наступний ряд в'язання; закривати петлі ряду, закріплювати останню петлю;
V. Вивчення нового матеріалу:
Виклад теоретичного матеріалу вчитель супроводжую демонстрацією зображень, таблиць, малюнків,за допомогою проекційного апарату та програмного забезпечення. Це дає змогу більш детальніше, наочно і цікаво подати новий матеріал учням.
Інструменти, матеріали для в'язання.
а) Види спиць
Основним інструментом для роботи є спиці.
Спиці розрізняють закриті (звичайні), відкриті, кільцеві та допоміжні. Закриті спиці мають один робочий кінець із обмежувачем, щоб не спадали петлі. Цими спицями в'яжуть деталі, що мають із обох сторін закриті кромки (деталі одягу, шарфи).
У відкритих спицях — два робочих кінці, їх використовують для в'язання по колу, щоб виріб був без швів (шкарпетки, рукавиці, шапки, спідниці). Продаються в комплекті по п'ять штук.
Кругові спиці — це дві спиці, з'єднані гнучким матеріалом (волосінню, пластмасовою трубочкою) між собою, їх застосовують як для в'язання по колу, так і для в'язання окремих деталей виробу в прямому і зворотному напрямках. Кільцевими спицями в'яжуть крупні об'ємні речі — руки менше втомлюються і зручно вимірювати вив'язане полотно.
Допоміжні спиці бувають прямі й вигнуті. За їх допомогою можна тимчасово знімати петлі з основної спиці (для в'язання узору або кишень). Вони повинні бути на один номер менші, ніж основні спиці.
Види спиць
Таблиця 1
Вид спиць
|
Зображення
|
Вид в’язання
|
Приклади виробів
|
Прямі довгі
(до 40 см)
|
|
Плоске
|
Деталі кофт, светрів, жакетів, шарфи.
|
Прямі короткі
(до 15 см) по 5шт.
|
|
Кругове їв’язання (дрібні вироби).
|
Рукавиці,рукавички, шкарпетки, гольфи
|
Кругові
|
|
Кругове (великі вироби) і плоске в’язання
|
Шапки,светри, спідниці, коміри.
|
Допоміжні
|
|
Плоске
|
Кишені, в'язання кіс, джгутів, складних ажурних візерунків.
|
Поверхня спиць має бути добре відшліфованою, робочий кінець спиці помірно загостреним. Гострі кінці наколюють пальці і роз'єднують петлі, а тупі — розтягують нитку, що погіршує якість полотна.
Сучасна промисловість забезпечує великий вибір спиць із різних матеріалів: стальні, алюмінієві, пластмасові, дерев'яні (бамбукові), кістяні.
Найчастіше використовують стальні спиці, тому що вони не гнуться і не бруднять полотно. Алюмінієвими спицями в'яжуть вироби тільки з темної пряжі, бо від тертя пряжа темніє; дерев'яними і пластмасовими — вироби з товстої пухнастої пряжі.
Порівняльна характеристика спиць для в'язання
Таблиця 2
Матеріал, із якого
виготовлені спиці
|
Переваги
|
Недоліки
|
Сталь
|
Не забруднюють пряжу;
Нитки легко ковзають;
Міцні.
|
Важкі
|
Алюміній
|
Легкі
|
Забруднюють світлу пряжу;
Легко деформуються
|
Пластмаса
|
Легкі
|
Легко ламаються
|
Спиці бувають різної товщини — діаметром від 1 до 8 мм. Номер спиці — це її діаметр у міліметрах. Вибирають їх відповідно до товщини пряжі: спиці повинні бути вдвічі товстіщі, ніж пряжа. Треба також враховувати, що у кожної майстрині своя щільність в'язання. Для нещільного в'язання потрібні спиці тонші, для щільного — товстіщі.
Визначити номер спиці (якщо він не зазначений на самих спицях) можна, приклавши її до лінійки або вимірявши діаметр отвору, зробленого спицею в папері. (Учитель демонструє описані прийоми).
 :
Рис. 1 Прийоми визначення номера спиць.
а) прикладанням спиці до лінійки;
б) вимірюванням діаметра отвору на папері.
Для в'язання, крім пряжі і спиць, потрібні ще такі важливі інструменти:
Таблиця 3
Шпильки для відкритих петель
В'язальна шпилька схожа на велику англійську шпильку. Її використовують для того, щоб тимчасово залишити петлі, петлі переносять на шпильку і застібають її.
|
|
Голки із заокругленим робочим кінцем
для зшивання в'язаних полотен
|
|
Пластмасові наконечники для спиць
Кольорові наконечники можна надіти на кінці спиць, якщо доводиться перервати роботу або потрібно тимчасово залишити частину петель. Вони перешкоджають зісковзуванню петель.
|
|
Трафарет
для визначення номера спиць.
|
|
Сантиметрова стрічка;
|
|
Ножиці;
Гострі ножиці з загостреними кінцями необхідні для того, хто в'яже так само, як і для будь-якого іншого виду рукоділля.
|
|
Лічильник рядів;
Лічильник рядів можна надіти на спиці. У нього є маленький лічильний механізм, який переводять вручну після кожного пров'язаного ряду. Таким чином, у будь-який час можна побачити, який ряд узору знаходиться в роботі.
|
|
Корзина
для зберігання предметів рукоділля.
|
|
б) Матеріали для в'язання
Основним матеріалом для в'язання є пряжа.
Пряжа - нитка, отримана шляхом прядіння, тобто скручування
У світі в'язаної моди існує велика кількість різноманітної пряжі.
Для в'язання на спицях використовують натуральні види пряжі (шерсть, льон, шовк, бавовна); штучні (віскоза, яку отримують шляхом обробки деревини); синтетичні (лавсан, акрил, капрон, поліпропілен та ін.).
Учні записують в зошит.
Натуральні види пряжі
Штучні
Синтетичні
лавсан
акрил
капрон
поліпропілен
Якість в'язаного виробу, його зовнішній вигляд залежить від правильно підібраної пряжі. Тому під час вибору пряжі необхідно враховувати такі її основні властивості, як рівномірність, міцність, крутка, стійкість фарбування.
Якісна нитка має бути рівномірною, без потовщень і потоншень.
Міцність пряжі залежить від її пружності. Міцна пряжа добре пружинить. Якщо від невеликого натягу нитка рветься, пряжа неміцна.
Нитка не повинна скручуватись у петлі, коли її відмотати від клубка.
Щоб перевірити пряжу на стійкість фарбування, треба замочити її у теплій воді, покласти в білу тканину і пропрасувати гарячою праскою. З пряжі, яка линяє, краще зв'язати однотонний виріб.
Етикетка на пряжі дає інформацію про властивості пряжі: склад (з якого волокна, зі скількох ниток спрядена), масу, довжину (товста і важка пряжа коротша, ніж тонка і зроблена з легкого волокна) та колір.
Добір спиць і пряжі для в’язання (із практичним закріпленням)
Неодмінною умовою красивої в'язки є правильний підбір спиць і пряжі.
Учитель знайомить учнів:
а) із загальними вимогами до спиць для в'язання: спиці мають
бути добре відполірованими (найменші шорсткості заважають ков-
занню нитки, ускладнюють роботу і псують пряжу) і мати помірно
загострені кінці;
б) правилами підбору спиць відповідно до товщини нитки: спиці
мають бути удвічі товстіші за нитку.
Правило
Товщина спиці повинна бути в два рази більше товщини нитки (запис в зошит).
Бесіда.
Що буде, якщо спиці підібрані неправильно — товстіші або тонші, ніж того вимагає пряжа?
Узагальнюючи відповіді учнів, учитель робить висновок: якщо спиці тонші, ніж потрібно, то отримане полотно буде щільним, нееластичним, петлі будуть пров'язуватися із зусиллям; якщо спиці товстіші, ніж потрібно, то полотно буде дірчастим, не матиме необхідної форми.
Підбір спиць для в'язання. (із практичним закріпленням)
Під час роботи учні використовують заздалегідь підготовлені спиці й пряжу.
Послідовність виконання.
Скласти нитку вдвічі, злегка скрутити її.
Порівняти товщину нитки й діаметр підготовлених спиць (товщина нитки й діаметр спиці мають бути однаковими).
Зробити висновок щодо правильності підбору спиць і пряжі.
З'ясувати, із якого матеріалу виготовлені спиці, їхні недоліки й переваги.
Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги.
Учитель акцентує увагу учнів на тому, що санітарно-гігієнічні вимоги під час в'язання спицями аналогічні до вимог, які необхідно виконувати при вишиванні, пропонує назвати їх.
Правила безпечної роботи для в'язальних робіт специфічні. Учням роздається картки на парту).
Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час в'язання спицями
В'язати треба, сидячи на стільці зі спинкою і постійно стежити за осанкою. У процесі в'язання не нахилятись близько до спиць. Нижній край лопаток має опиратись на спинку стільця, а поперек — ледь відхилятись від неї. Коліна ледь підняти над сидінням. Якщо стілець зависокий, треба підставити під ноги стільчик.
Освітлення повинно бути м'яким, але достатнім для того, щоб добре були видно петлі. Світло має падати на руки зліва зверху і ледь позаду.
Під час в'язання темними нитками бажано стелити на коліна світлу тканину, а під час в'язання світлими — темну.
Через 40-50 хв. необхідно робити перерву для активного відпочинку. Корисно зробити гімнастичні вправи.
Перед в'язанням вимити руки, щоб не забруднити нитки.
Робоче місце має бути добре упорядкованим. Інструменти та матеріали для роботи зберігати в спеціальних чохлах, корзинках тощо. Спиці треба носити не в пластикових пакетах, а в твердій упаковці, розміщуючи горизонтально.
Спицями працювати обережно, щоб не поранити ні себе, ні інших. З цієї причини не можна сидіти близько один біля одного під час в'язання.
Ножиці слід зберігати із зімкненими лезами, а передавати їх товаришу — вперед кільцями.
Набирання петель початкового ряду.
Розповідь учителя.
Виріб починають в'язати з набирання петель. Набирання петель початкового ряду має кілька варіантів: з однієї нитки(рис. а); із двох ниток(рис б).
Найчастіше використовується варіант набирання петель із двох ниток (на здвоєні спиці) (рис. б). Переваги такого способу в тому, що початковий ряд виходить нестягнутим, його можна в'язати без зайвих зусиль.
|
|
а)
|
б)
|
Рис 2
Набирання петель
Послідовність виконання:
Узяти дві складені разом спиці в праву руку.
Вільний кінець нитки пропустити з боку долоні лівої руки між
середнім і вказівним пальцями, накинути на вказівний і вели
кий пальці й міцно стиснути долоню разом із ниткою, що йде
від клубка.
3) Кінці спиць підвести під нитку між великим і вказівним паль-
цями, притиснути нитку вказівним пальцем правої руки й кінці
спиць відвести вправо (рис. а).
4) Підхопити спицями нитку біля великого пальця лівої руки
(рис. б).
5) Захопити спицями нитку, що лежить на вказівному пальці,
зверху на себе й протягти через петлю на великому пальці
рис. б).
6) Скинути петлю з великого пальця лівої руки, натягнути нитку
великим пальцем. Отримати дві початкові петлі (рис. г).
7) Повторюючи описані рухи, набирати по одній наступній петлі
(повторити пп. 4—6).
Витягнути одну спицю (рис. д).
Отримати початковий ряд петель для в'язання.
Рис. 3
Техніка в’язання основних петель: лицьова, виворітня, закривання петель.
Спицю, на яку набрали петлі, тримають у лівій руці. Нитка з клубка йде до першої петлі на спиці. У правій руці знаходиться друга спиця, яка перед початком в'язання ряду завжди вільна. Першу петлю знімають з лівої спиці на праву (рис.4).
-
Рис. 4
Петля складається із двох стінок: передньої, що лежить перед спицею, і задньої, що лежить за спицею Рис5.
Рис.5.
У в’язанні є дві основні петлі: лицьова і виворітна. Їх можна в’язати за задню або передню стінку. Найбільш раціональним, тобто таким, що потребує менше часу й зусиль, є спосіб пров’язування, при якому лицьову петлю в’яжуть за задню стінку, а виворітну – за передню.
Лицьову петлю в'яжуть за задню стінку (рис. 6). Кінець правої спиці вводять у петлю на лівій спиці, підхоплюють робочу нитку за спицею і витягують петлю на себе. Петлю, що утворилася, скидають з лівої спиці, а нову петлю залишають на правій спиці.
а
|
б
|
В
|
Рис.6 В’язання лицьової петлі
|
Виворітну петлю в'яжуть таким чином (рис. 7.). Праву спицю вводять під робочу нитку в отвір петлі, підхопивши робочу нитку зверху, протягують її в петлю на лівій спиці спереду назад.
а
|
б
|
В
|
Рис.7. В’язання виворітної петлі
|
В'язана деталь повинна мати зліва і справа рівні краї (пружки) ( рис.8 ).
Рис. 8
Панчішна в'язка:
а — лицьовий бік; б — виворітний бік
Щоб отримати такі пружки у вигляді косичок, першу петлю ряду завжди знімають з лівої спиці на праву, не пров'язуючи. Останню петлю кожного ряду пров'язують виворітною петлею. Оскільки перша і остання петлі ряду утворюють пружки, ці петлі називають пружковими.
Закривання петель
Якщо з петель останнього ряду витягти спицю, то вони розпустяться. Тому їх слід закривати. Найчастіше використовують прийом пров’язування двох петель разом, тому що він найзручніший (рис. 9).
Не знімаючи крайньої петлі, пров'язують дві лицьові петлі разом за задні стінки. Знімають нову петлю на ліву спицю і знову повторюють пров'язування двох петель. Останню петлю закріплюють кінцем нитки.
а
|
б
|
в
|
г
|
Рис. 9. Закривання петель
|
VІ. Практична робота
|
