Кіровоградський обласний навчально-виховний комплекс (гімназія-інтернат школа мистецтв) “Погоджено” Начальник управління освіти і науки Кіровоградської обласної

Концепція художньо-естетичного виховання учнів Кіровоградського обласного навчально-виховного комплексу (гімназія-інтернат – школа мистецтв) розроблена на основі Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Комплексної програми художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах (наказ МОН України та АПН України №151/11 від 25.02.2004 р.) на виконання Законів України “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”. Вона ґрунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002 та визначає стратегію розвитку освіти в Україні, пріоритетні напрямки та шляхи створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання учнів для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

2. 
   Мета і завдання
   

• 
  формування уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв: хореографічного, образотворчого, музичного, театрального;
  
• 
  виховувати культуру учнів на основі вивчення зразків світової, національної художніх культур та предметів гуманітарного циклу, особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва;
  
• 
  розвивати естетичну свідомість і художню компетентність, розширювати емоційну сферу особистості;
  
• 
  виховувати художні інтереси, смаки, морально-естетичні ідеали, потребу в художньо-творчій самореалізації;
  
• 
  виховувати культуру сприйняття та оцінки художньо-естетичних явищ та предметів, а також потребу в духовному самовдосконаленні;
  
• 
  формувати художньо-образне мислення, розширювати творчий потенціал учнів, забезпечувати вияви нахилів та здібностей учнів, прогнозування та виконання програм творчого розвитку для кожного учня;
  
• 
  формування універсальних якостей діяльно-творчої особистості.
  

3. 
   Функції й принципи
   

• 
  світоглядно-виховна – потребує зміни парадигми навчально-виховної освіти: перехід від головної мети всебічно-гармонійного розвитку учня до формування його особистості, розвитку здібностей та обдарувань, зміни світоглядних позицій. Учень як “ціль”, а не як “засіб”.
  
• 
  естетичної соціалізації – забезпечення безперервного розвитку учнів в умовах комплексу, залучення їх до активного процесу оволодіння художньо-культурними цінностями ;
  
• 
  ціннісно-орієнтаційна – надзвичайно важлива в особистісному відношенні: вона допомагає шукати і знаходити життєві орієнтири, естетичні ідеали, що мають силу наочного прикладу і зразка вдосконалення та змін у власному розумінні образу світу;
  
• 
  компенсаторна – надолуження прогалин у гуманітарно-естетичній освіті, забезпечення творчого зростання особистості;
  
• 
  рекреаційна – забезпечення доцільного, емоційно-привабливого дозвілля, регенерації і спілкування учнів в процесі їхнього особистісного розвитку. Різноманітність і насиченість видів діяльності виконують стосовно учня роль стимулятора його самовираження, самовиховання. Через цю діяльність відбувається розширення духовного світу індивіда в дусі гуманістичних ідеалів і цілей, динамізація художньо-естетичних потреб особистості;
  
• 
  регулятивна – переведення цінностей і норм культури, зокрема художньої, в особистісний план поведінки та регуляція нею навчальної й позакласної життєдіяльності;
  
• 
  духовно-творча – особистість розглядається в ролі творця власного життя й за допомогою технологій проектування духовно-практичної діяльності, оволодіває мистецтвом життя та досягає відповідних вершин успіху та самореалізації.
  

• 
  демократизація (співпраця) та гуманізація (повага до інтересів і потреб особистості, “олюднення” знань, побудова навчально-виховного процесу на основі педагогіки співробітництва, толерантності взаємин і спілкування);
  
• 
  природовідповідність (урахування вікових особливостей учня) та культуровідповідність (забезпечення культурної спадкоємності поколінь);
  
• 
  органічне поєднання універсального (загальнолюдського), національного (державного) і регіонального (етнолокального, краєзнавчого) компонентів змісту освіти та виховання (спрямування естетико –виховного процесу на формування громадянської свідомості, патріотичних почуттів);
  
• 
  єдність навчання, виховання, розвитку особистості;
  
• 
  взаємозв’язок художньо-естетичного виховання з соціокультурним середовищем (координація шкільної та позашкільної роботи, узгодження освітніх і дозвіллєвих заходів, гармонізація суспільних, професійно-педагогічних і сімейно-родинних виховних впливів);
  
• 
  диференціація та індивідуалізація, варіативність змісту, форм та методів навчання і виховання, пріоритет інтерактивних технологій, спрямованих на духовно-естетичний розвиток особистості;
  
• 
  цілісність, поліхудожність, інтегративність гуманітарно-естетичної освіти та виховання передбачає багатофакторну взаємодію відображених у змісті освіти та виховання основних компонентів соціального досвіду – художньо-естетичних знань, світоглядних уявлень, емоційно-ціннісного ставлення, художніх умінь творчості.
  

4. 
   Система художньо-естетичного виховання та її структурні компоненти
   

• 
  ознайомлення учнів з образотворчим мистецтвом як явищем духовної культури;
  
• 
  розвиток художнього сприймання, здатності отримувати естетичну насолоду від творів образотворчого мистецтва, краси навколишнього світу;
  
• 
  формування в учнів відчуття і розуміння художніх засобів виразності – колориту, форми, простору, композиції, а також засвоєння художніх технік та мистецької термінології;
  
• 
  виховання в учнів потреби у самовиявленні, відтворенні художніх образів у власних роботах із використанням різних художніх технік та матеріалів;
  
• 
  виховання творчої активності, художнього мислення і здібностей з урахуванням вікових особливостей учнів;
  
• 
  формування в учнів морально-естетичних якостей та наполегливості у досягненні мети
  

5. 
   Роль соціального і предметного середовища